Глобалізація: сутність,суперечності,напрямки та наслідки

У цілому глобалізація повинна позитивно впливати на світовий розвиток при правильному регулюванні діяльності національних та міжнародних структур в умовах цього процесу. Стає можливим усунення проблем глобального масштабу шляхом об'єднання зусиль, зміцнення всередині - і міжгалузевих міжнародних виробничих зв'язків, а також полегшені умови торгівлі і необмежені можливості для створення приватного бізнесу, регульовані, однак, високим рівнем конкуренції. Як діяльність національних держав, так і міждержавних структур повинна бути спрямована на усунення негативних ефектів глобалізації, зокрема диференціації суспільства і господарства, а також на турботу про загальнолюдські інтересах.

3.2 Вплив на економіку України

Країни світу суттєво різняться за рівнем їх участі у глобалізаційних процесах і матеріальних вигод від цього. Не всі країни можуть однаково справлятися з проблемами, що виникають в умовах світової глобалізації, тому існують різні міжнародні організації, які в тій чи іншій мірі допомагають країнам з перехідною економікою у сфері економіки та фінансів, соціальних і інституційних перетвореннях. До них відносяться: Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Організація Об'єднаних Націй (ООН), Всесвітня торгова організація (ВТО), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку, що складається з п'яти організацій та ін.

До найбільш важливих функцій, які виконують міжнародні організації, з точки зору міжнародної економіки належать:

1. Сприяння - поширення світового досвіду шляхом організації міжнародних конференцій, збір і аналіз статистичних та аналітичних даних, їх публікація і розповсюдження і ін

2. Спостереження - спостереження за процесами, які відбуваються в країнах-членах, з можливістю формулювання та розголошення офіційної точки зору на ті чи інші проблеми, створення громадської думки і тим самим надання впливу на економічну політику країни. Найбільш типовим прикладом організації, що виконує функцію спостереження, є ООН, яка за допомогою резолюцій Генеральної Асамблеї спонукає країни до проведення певної економічної політики.

3. Нагляд - більш тверда форма спостереження, яка пов'язана із зобов'язаннями країн повідомляти на регулярній основі і у встановленій формі дані про свій економічний стан і вислуховувати рекомендації щодо основних принципів економічного розвитку. Уряди, які підписали статути здійснюють нагляд міжнародних організацій, повинні приймати у себе місії експертів цих організацій, надавати їм різноманітну інформацію і бути максимально відвертими. Типовий приклад - МВФ, головна функція якого в жорсткому нагляді за економічною політикою країн-членів і надання їм заснованих на світовому досвіді рекомендацій з метою попередження потенційно можливих макроекономічних дисбалансів і вибору найбільш ефективних способів вирішення існуючих проблем.

4. Регулювання - нагляд, що грунтується на примусі країн до виконання рекомендацій міжнародного співтовариства через розробку відповідних міжнародних норм і механізмів примушення їх виконання. Прикладом є ВТО, у рамках якої встановлені певні правила міжнародної торгівлі, а також жорсткі антидемпінгові та інші процедури, застосовувані проти порушників цих правил.

"Сприяння - спостереження - нагляд - регулювання" - всі ці функції міжнародних організацій засновані на добрій волі країн, які беруть в них участь. Проте, потрібно визнати, що МВФ все ж таки частково виконує функцію наддержавного регулювання в країнах, що використовують його кредити, оскільки умовою надання кредитів є виконання урядом узгодженої з МВФ програми економічних реформ [12].

Незважаючи на наявність загальних характеристик, міжнародні організації відрізняються один від одного функціями і напрямами діяльності. Україна є однією з країн, на яку поширюються програми співпраці міжнародних організацій. Зокрема, сьогодні Україні тісно співпрацює з МВФ, Світовим банком, ЄБРР, ООН, докладає чимало зусиль для вступу до СОТ. Формування і розвиток ринкової економіки в Україні диктує необхідність встановлення більш тісних взаємовигідних зв'язків з іншими державами, активно включитися в процеси міжнародної економічної інтеграції та глобалізації. Проте як серед політиків, так і серед вчених відсутня єдина думка з приводу інтеграційної політики Україна т.к будь-які зміни спричиняють як позитивні, так і негативні наслідки. На думку Т. Ковальчука "вступ до СОТ має сприйматися як додатковий стимул прискорення системних реформ в Україні, як фактор консолідації виконавчої та законодавчої влади <...> При цьому необхідно органічно об'єднати процес європейської інтеграції з утвердженням моделі соціально орієнтованого розвитку вітчизняної економіки" [6, с.316]. Проте вступ до СОТ призвів до "лібералізації тарифного захисту внутрішнього ринку України від товарної експансії з боку світового ринку. Це спровокує заміщення інвестицій імпортним засиллям готової продукції. Якщо не звертати уваги на це наслідок це може призвести до гальмування розвитку вітчизняних галузей, навіть спаду виробництва і збільшення безробіття, до суттєвого скорочення надходжень до Державного бюджету "[6, с.317-318]. На даний момент західні політики висловлюють велику зацікавленість в участі України в інтеграційних процесах. Однак більшість іноземних політиків і бізнесменів вважають Україні дуже ненадійним партнером, а українську економіку занадто ризикованою для ведення бізнесу. Внаслідок чого більшість вчених схиляються до думки, що світова громадськість ставиться до України як до сировинного придатку, ринку збуту продукції, джерела дешевої робочої сили. Тому Україні необхідно відстоювати свої національні інтереси більш кваліфіковано в умовах зростаючої глобалізації, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції, рівень і якість життя населення. Перед Україною стоїть завдання зробити інтеграцію у світову економіку, по можливості уникнувши негативних наслідків глобалізації. Для цього Україні необхідно підвищити свій авторитет на світовій арені, провести зміни в політиці захисту прав власності, удосконалення грошово-кредитної системи. Крім того "країну очікують радикальні зміни в системі господарювання пов'язані з адаптацією до стандартів, менеджменту, технологій виробництва, бухгалтерського обліку тобто всього комплексу проблем фінансово господарської діяльності" [6, с.317]. Також однією з вимог до країн, які прагнуть інтегруватися у світову економіку, є приведення їх нормативно-правової бази до світових стандартів. У цьому плані Україна має масу недоліків. Несприятливий інвестиційний клімат також пов'язаний з відсутністю відповідного захисту прав власності. Процес інтеграції національного господарства України у світовий вимагає системного підходу, який має на увазі необхідність здійснення ряду заходів, що передбачають зважене об'єднання економічних, організаційних, правових і пропагандистських методів державного впливу.

Підводячи підсумок можна сказати, що в країнах держава виконує роль регулятора, сприяє усуненню або пом'якшення негативних ефектів в умовах процесу глобалізації. Методами державного регулювання необхідно впливати на діяльність ТНК, імпорт, створити сприятливі умови для інвестування. Для допомоги країнам з перехідною економікою існують різні міжнародні організації, що регулюють відносини на міжнародному рівні і сприяють розвитку процесу інтеграції.

Першочерговими проблемами Україна на даному етапі є: захист внутрішнього ринку, шляхом податкової політики; підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, шляхом стимуляції розвитку науково-технологічного і виробничого національних секторів; поліпшення інвестиційного клімату.

Висновки

Передумовами виникнення сучасних процесів глобалізації є:

1) Суспільний поділ праці і отже прагнення до об'єднання різних галузей господарства в єдиний механізм;

2) Поява торгівлі;

3) Стійке економічне зростання окремих країн;

4) Індустріалізація і виникнення глобальних екологічних та інших проблем;

5) НТП;

6) Формування транснаціональних корпорацій та міжнародних організацій;

7) Розвиток інформаційних технологій, формування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Факти і події останніх років, що доповнюються емпіричної інформацією та статистикою, показують, що на нашій планеті стрімко йде процес становлення єдиного глобального суспільства. У цьому новому суспільстві складаються і знаходяться в стані розвитку нові соціальні відносини, характер яких у різноманітті своїх соціальних форм і конфігурацій відрізняється від структур сучасних традиційних, індустріальних, постіндустріальних, "постмодерних" суспільств, але які детермінуються цими товариствами і відтворюють у лінійних та нелінійних залежностях якості протообществ виникає глобального соціуму: нові можливості, нові загрози і протиріччя. Основною тенденцією є суттєва трансформація сукупності відносин капіталу. Тенденції зміни поняття капіталу тягнуть за собою трансформацію всієї системи виробничих відносин. Форми інтелектуального та людського капіталу є більш інтернаціоналізованими, ніж фізичний капітал, що обумовлює прискорений розвиток глобалізації в цьому секторі. Процеси сучасної глобалізації тягнуть за собою як позитивні так негативні явища. Ступінь позитивного впливу глобалізаційних процесів на економіку окремих країн залежить від місця, яке вони займають у світовій економіці. Сучасні глобалізаційні процеси розгортаються, перш за все, між промислово розвиненими країнами і лише в другу чергу охоплюють країни, що розвиваються. Глобалізація зміцнює позиції першої групи країн, дає їм додаткові переваги. У той же час розгортання процесів глобалізації в рамках сучасного міжнародного поділу праці загрожує заморозити нинішнє становище менш розвинених країн так званої світової периферії, які стають швидше об'єктами, ніж суб'єктами глобалізації. Процес розвитку світової економіки XXI століття неминуче супроводжуватиметься безперервною боротьбою проти негативних наслідків глобалізації, постійним пошуком такої рівноваги плюсів і мінусів цього процесу, який стійко забезпечував би позитивний ефект. У цілому глобалізація повинна позитивно впливати на світовий розвиток при правильному регулюванні діяльності національних та міжнародних структур в умовах цього процесу. Стає можливим усунення проблем глобального масштабу шляхом об'єднання зусиль, зміцнення всередині - і міжгалузевих міжнародних виробничих зв'язків, а також полегшені умови торгівлі і необмежені можливості для створення приватного бізнесу, регульовані, однак, високим рівнем конкуренції. Як діяльність національних держав, так і міждержавних структур повинна бути спрямована на усунення негативних ефектів глобалізації, зокрема диференціації суспільства і господарства, а також на турботу про загальнолюдські інтересах. У країнах з перехідною економікою держава виконує роль регулятора, сприяє усуненню або пом'якшення негативних ефектів в умовах процесу глобалізації. Методами державного регулювання необхідно впливати на діяльність ТНК, імпорт, створити сприятливі умови для інвестування. Для допомоги країнам з перехідною економікою існують різні міжнародні організації, що регулюють відносини на міжнародному рівні і сприяють розвитку процесу інтеграції. Першочерговими проблемами Україна на даному етапі є: захист внутрішнього ринку, шляхом податкової політики; підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, шляхом стимуляції розвитку науково-технологічного і виробничого національних секторів; поліпшення інвестиційного клімату; контроль над трудовою міграцією, шляхом збільшення привабливості праці на вітчизняному ринку; активну співробітництво зі світовими організаціями.

Список використаної літератури

1. Андрощук Г.О. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. - К.: Парламент вид-во, 2009. - 632 с.

2. Бекік В.М. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика: Навч.посібник / В.М. Бебік, С.О. Шергін, Л.О. Дегтерьова.- К.:Університет "Україна", 2006. - 208с.

3. Войтович Р. Історичні та теоретико-методологічні передумови виникнення сучасніх процесів глобалізації.- Х.:Корона, 2005. - 568 с.

4. Зион Хуан. Глобалізація: позитивні та негативні наслідки для країн, що розвиваються. -К.:Персонал, 2005. - 103 с.

5. Гурковський В.І. Сутність і феноменологія глобалізації в контексті формування глобального інформаційного.-М.:Глобус, 2010.- 210 с.

6. Зайцева Т.С. Вплив глобалізації на світовий економічний розвиток і людини.-К.:Управління, 2006. - 290 с.

7. Зянько В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив. -Х.:Скриня - 2006. -160 с.

8. Касабова І. Еволюція наукових поглядів на глобалізацію / І.Касабова // Формування ринкових відносин в Україні.-Х.: - 2008. -126с.

9. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика: Із досвіду професійного Аналітика. - К.: Т-во "Знання", 2007. - 638 с.

10. Кривобок В.Ю. Економічні проблеми розвитку України за умов глобалізації.-К.:АДЕФ, 2006. -255с.

11. Макуха С.М. Міжнародні господарські зв'язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. - Х.: Право 2005. - 304 с.

12. Мамотенко Д.Ю. Глобалізація міжнародних фінансових ринків. - М.:ЗДІА, 2009. - 237 с.

13. Маргин О.І. Економічна сутність фінансової глобалізації //О.Маргин /Наука, Культура. Економіка. - Л.:ІНКОС- 2009. 120 с.

14. В.М. Державне управління: шлях до Нової парадигми (теорія та методологія): Моногр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. - 220с.

15. Наумкіна С., Ткачук Ю. Глобалізація: тенденції інтеграції, універсалізації та поляризації сучасного світу / С.Наумкіна // Політичний менеджмент. Х.:ТЕИС - 2007. -128 c.

16. Носова О.В. Вплив глобалізації на економічний розвиток. - М.:НІСД, 2006. - 186 с.

17. Орлова А. Суперечливі шляхи економічної глобалізації / А.Орлова // Економіка України - К.:Якір. - 2008. 65 с.

18. Шнипко О. Постіндустріальна Глобалізація: сутність, чинників.-М.:Економіст, 2005. - 179 с.

19. Шреплер Х.А. Міжнародні економічні організації: Довідник / Пер. С.А. Тюпаева, І.М. Фомічова. - Г.: Міжнар. відносини, 2009. - 456 с.

20. Яковець Ю.В. Глобалізація і взаємодія цивілізацій. - М.: Економіка, 2011. - 346 с.

Размещено на Allbest.ru