Інфляційні процеси в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Реферат

Вступ

Розділ 1. Інфляція: сутність, види, показники

1.1 Зміст інфляції та її теоретичне пояснення

1.2 Суть та види інфляції

1.3 Показники інфляції

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Головні причини виникнення та наслідки інфляції

2.1 Причини виникнення інфляції

2.2 Основні фактори виникнення та розвитку інфляції в Україні

2.3 Наслідки інфляційних процесів

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Аналітична оцінка показників інфляції в Україні

3.1 Індекси інфляції, ВВП

3.2 Грошова маса: обсяг і структура, грошові агрегати

3.3 Демографічні показники

3.4 Динаміка валютного курсу

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури



Реферат

Курсова робота містить __ сторінок, 3 таблиці, 15 рисунків, 7 літературних джерел, 0 додатків.

Об'єкт дослідження: Інфляція, як процес

Мета роботи: аналіз сучасних інфляційних процесів в Україні.

Методи, застосовані в роботі: порівняльний аналіз та ін.

У роботі виконано огляд літературних джерел з питань суті інфляції та причин її виникнення, впливу її на сучасний стан економіки України.

В аналітичній частині курсової роботи проаналізовано такі показники: індекси інфляції, ВВП, грошові агрегати, демографічні показники, динаміка валютного курсу.

Ключові слова: грошова маса, грошові агрегати, ВВП, інфляція, ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН.



Вступ

Інфляція є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б у другій половині XX ст. тією чи іншою мірою не зазнала б втрат від інфляції. Особливо негативно відбивається інфляція на всіх сторонах соціально-економічного життя в Україні.

Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується.

Інфляція є порушенням процесу суспільного відтворення внаслідок перенасичення сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарського комплексу та їх знецінення. Розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції (витрат виробництва). Інфляційні процеси викликають стрімке зростання цін, зниження життєвого рівня населення, позбавлення підприємців стимулів, викривлення економічних орієнтирів, загострення економічних і соціальних суперечностей.

Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто допомагати iй забезпечувати повну зайнятiсть ресурсiв i стабiльний рiвень цiн. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденцiї у розвитку свiтової економiки. Одне з перших мiсць посiдає аналiз iнфляцiї та факторiв, що iї обумовлюють.

Висока вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Раніше інфляція виникала, як правило, в надзвичайних обставинах. Так, під час війн держави часто випускали велику кількість незабезпечених паперових грошей для покриття військових видатків. В останні двадцять - тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економік багатьох країн світу.

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.

У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.

Жодна з вiдомих нинi ринкових економiчних систем не функцiонує стихiйно. Всi вони являються об'єктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацiї, що склалася у економiчнiй системi.

Манiпулювання податками й розмiрами видаткiв бюджету, контроль за цiнами є одним з головних iнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробiття та iнфляцiї.

Метою роботи є висвітлення економічної природи інфляції, причини її виникнення, форми та типи в яких вона існує, та наслідки, які вона спричиняє. Простежити її вплив на інші сфери економічного життя та дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за роки незалежності.



Розділ 1. Інфляція: сутність,види, причини та наслідки

1.1 Зміст інфляції та її теоретичне пояснення

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається, що при переході до системи паперових грошей, величина фактичної грошової маси в обігу набуває випереджуючого зростання у порівнянні із об'єктивно необхідною масою, тому порушення закону грошового обігу стає хронічним, а у обігу постійно знаходяться зайві гроші, купівельна сила яких падає.

Інфляція (від лат. Inflatio - надування) - це знецінення паперових грошей, яке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживчі товари і послуги.

Ознаки інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками як стрімке зростання заробітної плати і цін є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н. е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301р. до н. е.), коли Е. Діоклетіан встановив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів.

Як правило, інфляційні процеси були безпосередньо пов'язані з війнами або такими лихами, як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення.

Термін „Інфляція” вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 - 1865 рр. і означав процес збільшення паперово - грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після закінчення Першої світової війни. Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошових систем та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції став лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.

У сучасних умовах, коли в обігу немає золота і розірваний видимий зв'язок грошових знаків з ним, лаж і дизажіо як показники інфляційного процесу втратили своє значення.

Після загальної демонетизації золота інфляція зі спорадичного явища перетворилася в хронічне, властиве, по суті, всім країнам. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках. В одних країнах вона має незначний рівень, її перебіг керований і має позитивний вплив на економіку, а в інших цей перебіг некерований, досягає гіпервисоких рівнів і призводить до тяжких руйнувань в економіці та соціальній сфері.

На початок 90-х років ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж.М. Кейнс вперше проаналізував інфляцію, як елемент макроекономічної теорії.

Мілітаризм, який прийшов на зміну кейнсіанській теорії у 80-х роках, вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою частиною останньої. “Під інфляцією, - пише М. Фрідмен, - я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції”. Це положення переконує в тому, що причини інфляції - у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

На противагу цьому в кейнсіанських теоріях під інфляцією розуміється надмірний попит, причини якого - як на стороні пропозиції, так і попиту: “В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, має місце інфляція”.

Проте, інфляцію не правомірно ототожнювати з простим підвищенням цін, це складніше соціально-економічне явище. Досить сказати, що інфляція можлива і без зростання цін, якщо знецінення грошей набуває форми хронічного товарного дефіциту при фіксованих державою цінах. У цьому разі знецінюються в цілому грошові доходи економічних суб'єктів через так звані «примусові» заощадження, оскільки вони не мають можливості витратити їх на купівлю дефіцитних товарів. Коли такі заощадження набувають великих розмірів, виникає так званий інфляційний навіс», під тиском якого держава планово підвищує ціни, як це неодноразово було в СРСР. Найрадикальнішим заходом проти «інфляційного навісу» є лібералізація цін без індексації заощаджень, унаслідок чого вони просто «згоряють» від інфляції, як це сталося в Україні в період гіперінфляції 1992--1994 рр.

Розглядаючи сутність інфляції, необхідно також зрозуміти чи за всяких причин зростання цін можлива інфляція. Одні економісти вважають, що тільки те зростання цін може розглядатися як інфляційне, яке спричинене надмірним випуском неповноцінних грошей. Визначаючи сутність інфляції, вони роблять наголос на переповненні каналів обігу паперовими грошима, на його розбуханні, а зростання цін розглядають як наслідок і прояв інфляції.

Де б не розпочалася дія інфляційних факторів - чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у грошово-кредитній сфері - інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.



1.2 Суть та види інфляції

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих краiнах, що розвиваються.

Iнфляцiя виникає в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi економiки. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобов'язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору.

Протилежним до iнфляцiї поняттям є дефляцiя, яка має мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падає. Дефляцiя траплялася вкрай рідко. В кiнцi ХХ ст. пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюсться з перiодами глибокої депресiї.

В економiчнiй науцi розрiзняють iнфляцiю попиту й iнфляцiю витрат. У першому випадку iнфляцiю викликас надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарiв та послуг.

Iнфляцiя попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.

Для з'ясування процесу нарощування iнфляцii попиту розглянемо криву сукупноi пропозицii, що мас три вiдрiзки (рис.1.).

На першому вiдрiзку сукупнi витрати недостатнi i обсяг валового нацiонального продукту (сукупноi пропозицii) значно вiдстас вiд свого потенцiйного рiвня за умови повноi зайнятостi. У разi збiльшення сукупного попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюсться тим, що iснус велика кiлькiсть незалучених у виробництво трудових i матерiальних ресурсiв, якi ще можна залучити за iснуючих на них цiн.

Поступово зростання попиту пiдштовхус розвиток сукупноi пропозицii до другого вiдрiзку, зображенного на рис.1. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починасться зростання цiн, тобто iнфляцiя. Iнфляцiю, що виникас на другому вiдрiзку кривоi сукупноi пропозицii, називають передчасною, тому що вона починасться до появи повноi зайнятостi i повного використання виробничих потужностей у краiнi.

Подальше зростання сукупного попиту пiдштовхус сукупну пропозицiю до потенцiйно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третiм вiдрiзком. На цьому вiдрiзку реальний валовий нацiональний продукт досягас свого максимуму, i тому подальше збiльшення сукупного попиту зумовлюс iнфляцiю, яку називають вже “чистою” на вiдмiну вiд передчасноi.

Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошовоi емiсii с одним з найважливiших чинникiв iнфляцii попиту, оскiльки зростання пропозицii грошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.

Р AS

3

2

1 AD'

AD

0 Q

Рис.1. Крива сукупної пропозицiї

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицii, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцii в економiцi скорочус прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.

Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцii витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.

Одним iз джерел iнфляцii витрат c рiзкi порушення (“шоки”) пропозицii. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицii розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняноi економiчноi системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшус очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.

Графiчно процес iнфляцii витрат представлено на рис.2. Внаслiдок вищеназваних обставин крива сукупноi пропозицii зсунеться вгору-лiворуч до AS'. Наслiдком цього буде пiдвищення цiн (вiд P до P').

P AS' AS

P'

P AD

0 Q' Q Q

Рис.2. Процес iнфляцii витрат

Залежно від причин, що викликають інфляцію, розрізняють такі її види:

- відкриту, або цінову, яка виявляється в системному підвищенні загального рівня цін;

- придушену, або приховану, яка виявляється в зростаючому дефіциті товарів при формальній стабільності цін, забезпеченій централізованим характером їх встановлення.

Можливе комбінування обох типів інфляції, тобто поєднання сполучення дефіциту держбюджету і товарного дефіциту зі швидким зростанням цін і зниженням реальних доходів населення.

З погляду макроекономічного аналізу розрізняють:

- очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду.

- неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої інфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пiгу" - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.

Класифікація інфляції за ступенем тяжкості наведена на рис.3.



Рис.3. Види інфляції за ступенем тяжкості

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її стані - тобто при відносно вільному ринку. Також слід розрізняти:

Латентна (подавлена) інфляція - вид інфляції закритого типу, коли вона проявляється не у відкритому зростанні цін, а у вигляді постійного дефіциту товарної маси, або падіння якісних характеристик продукції (властива адміністративній економіці); або проявляється у відсутності платоспроможного попиту в зв'язку з затримкою виплат заробітної плати, пенсій, стипендій тощо (властива перехідній економіці).

Інфляція витрат або інфляція пропозиції, відбувається внаслідок порушення рівноваги товарного обміну MV = PY, тобто перевищення пропозиції над попитом, що генерує процес зростання витрат виробництва і в результаті через підвищення цін на товари викликає збільшення грошової маси. Масштаби накручування цін залежать від “грошового покриття”, яке визначає межі того середовища, в рамках якого економічні агенти можуть здійснювати свої витрати. Відбувається нагнітання попиту на гроші з боку витрат виробництва. У даному випадку збільшення грошової маси виступає вже не як причина зростання цін, а як похідна від цін. Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів.

Інфляція попиту генерується надмірним зростанням попиту порівняно з пропозицією. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, зростання попиту компенсується підвищенням цін і рівень інфляції зросте. Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних чинників. Мова йде про невиважену грошову емісію, що призводить до перевищення попиту на гроші порівняно з наявною пропозицією товарів і послуг.

Фіскальна інфляція. Причиною ланцюгу, який з'єднує, з одного боку, приріст грошової маси, а з другого зростання рівня цін стає хронічний та колосальний за розміром дефіцит державного бюджету, який покривається переважно за рахунок кредитної емісії грошей. За такої ситуації жоден уряд, як підкреслював Дж. Кейнс, не погодиться проголосити себе банкрутом, не вдаючись до послуг емісійного механізму, що знаходиться в його розпорядженні. Держава вдається до такої крайньої міри як емісія грошей у тому випадку, коли вона не в змозі розв'язати проблему бюджетного дефіциту шляхом податкової політики або випуску цінних паперів. Отже, основна причина фіскальної інфляції дефіцит бюджету та його покриття за рахунок емісійних кредитів центрального банку. Досвід багатьох країн показує, що лише ті країни, в яких були створені інституційні та економічні умови для відмови від фінансування державного бюджету за рахунок кредитів центрального банку, спромоглися приборкати інфляцію.

Стагфляція - це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

1.3 Показники інфляції

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:

- індекс споживчих цін (ІСЦ);

- індекс цін виробників (ІЦВ);

- дефлятор ВВП.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник найчастіше використовується для характеристики інфляції, оскільки він досить точно виражає не тільки економічні, а й соціальні аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя.

Індекс цін виробників (ІЦВ); характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва. які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди збігаються з темпами зростання роздрібних цін, за якими визначається ІСЦ. Індекс цін виробника чутливіший до зміни витрат на виробництво, ніж до зміни попиту. Тому його часто використовують при характеристиці інфляції витрат, особливо коли зростання оптових цін відбувається в часі попереду зростання роздрібних цін. Цей індекс застосовується більш обмежено, ніж ІСЦ.

Дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Це найбільш широкий показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відхилятися від ІСЦ та ІЦВ, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні індекси.

Найчастіше використовується для характеристики інфляції ІСЦ. Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Індекс цін (I) -- це відношення рівня цін в період t (Pt) до рівня цін базового періоду (Pb), тобто:

I=Pt/Pb100%.

Індекс цін можна використовувати для визначення зміни купівельної спроможності грошової одиниці:

Jm=,

де Jm -- поточна вартість грошової одиниці, Jp -- індекс цін, базою розрахунку є порівнюваний період.

Темп зростання цін визначається як відношення індексу цін поточного періоду до індексу цін попереднього періода у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100%). Наприклад:

Темпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник -- рівень інфляції) відображають зміну цін за триваліший термін, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «плинного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки. Цей вираз отримав назву формули Фішера:

i=r+p,



де p -- рівень інфляції,

r -- реальна процентна ставка,

i -- номінальна процентна ставка.

За даної суми грошей і відсоткової ставки, можна розрахувати майбутній обсяг грошей, виходячи із формули складних відсотків:

де S(t+n) -- майбутня сума, S(t) -- початкова сума, i -- відсоткова ставка, n -- кількість періодів, на які нараховуються відсотки.

І навпаки, за обіцяної в майбутньому грошової винагороди, можна визначити її поточну вартість:

Висновки до розділу 1

Інфляція - процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Інфляція призводить до стихійного перерозподілу доходів та багатства між соціальними групами населення, зниження матеріального стимулювання праці, до спаду виробництва, скорочення інвестицій, гальмування науково-технічного прогресу, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни, зменшення конкурентних можливостей на світовому ринку.

Інфляція негативно впливає на якість активів. Вона принципово змінює розподіл доходів і майна. Ті, хто має тверді заробітки, відчувають зменшення їхньої купівельної спроможності. Ті, хто має заощадження, також відчувають вплив інфляції - їхні заощадження постійно знецінюються.

Інфляція "роз'їдає" реальну вартість активів, бо знецінюються не тільки гроші, а й цінні папери, страхові поліси, депозити тощо. За інфляції відбувається перерозподіл доходів між кредиторами і дебіторами. Програють кредитори, а виграють позичальники (дебітори) передовсім держава, оскільки інфляція значно зменшує реальну величину державного боргу. Усе це дестабілізує суспільство, знижуючи реальні доходи широких верств населення. Інфляція також звужує внутрішній ринок, спотворює структуру попиту, посилює спекуляцію, породжує "тіньовий бізнес".



Розділ 2. Головні причини виникнення та наслідки інфляції

2.1 Причини виникнення інфляції

Інфляція - це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, що негативно впливає на всі сторони життя суспільства.

Є різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями: перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий - як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій суспільного відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Тим часом інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого - у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу.

Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутність і причина інфляції. Звичайно інфляція має свій зовнішній прояв у підвищенні цін. Але не кожне підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін. Але це будуть, як правило, не інфляційні, а певною мірою природні періодичні зміни цін на окремі товари і послуги.

Насправді ж інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин (рис. 4).



Рис. 4. Основні причини інфляції

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

- порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом! пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

- значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

- надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

- мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

- збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

- випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та ін.).

Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на кілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення.

На першій стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. Таке співвідношення і його тенденції зумовлюються кількома причинами.

Одна з них полягає в тому, що надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово відволікає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони деякий час залишаються незмінними чи підвищуються повільніше, ніж зростає маса грошей.

На другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. Це зумовлюється наступними чинниками:

-- власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред'являють на ринок для купівлі товарів. Це прискорює швидкість руху та збільшує платоспроможний попит порівняно з поточною емісією;

-- одночасно зменшується відплив у нагромадження нових пропозицій грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу грошової маси;

-- виникають і швидко поширюються бартерні операції, звужуючи товарну основу грошової маси в обігу;

-- знецінення грошей призводить до відпливу робочої сили зі сфери виробництва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння виробництва і товарообороту, через що зменшується попит на гроші.

Унаслідок дії зазначених чинників з'являються так звані інфляційні очікування, коли економічні суб'єкти починають усвідомлювати неминучість майбутнього підвищення цін. Щоб уникнути пов'язаних з ним майбутніх втрат, вони починають негайно купувати товари не тільки для поточного споживання, а й для майбутнього. Для цього на ринок «викидаються» не тільки всі поточні доходи, а й заощадження попередніх періодів. Неминучим наслідком стає випереджаюче зростання рівня цін порівняно зі зростанням, грошової маси і падіння рівня монетизації валового внутрішнього продукту.

2.2 Основні причини інфляції в Україні

Інфляція в нашій державі, як і в інших країнах СНД, має свої специфічні причини, основними з яких є:

1) глибока деформація основних пропорцій народного господарства, насамперед співвідношення між групами "А" (виробництво засобів виробництва) і "Б" (виробництво засобів споживання). Так, якщо в СРСР у 1928 р. частка предметів споживання у загальному обсязі промислової продукції становила 60,5 %, то у 1989 р. -- лише 30 %. В Україні з 1990 по 2001 рік частка групи "Б" скоротилася з 30 до 24 %. Це означає, що в галузях групи "А" виробляють переважно лише засоби виробництва (верстати, устаткування), а не товари широкого вжитку для населення, що свідчить про затратний характер економіки. Працівники групи "А" отримують заробітну плату, що збільшує грошову масу в обігу і, як наслідок, незадоволений платоспроможний попит населення. Така інфляція отримала назву структурної;

2) надмірна мілітаризація економіки. За оцінками західних експертів, в СРСР на воєнні цілі витрачалося наприкінці 80-х років XX ст. не 70 (як зазначалось в офіційних джерелах), а до 300 млрд крб. Така різниця зумовлена тим, що до обсягу військових витрат раніше не включали витрати на виробництво устаткування для воєнних заводів, на метал, енергію, комплектуючі вироби, а також витрати у суміжних галузях (наприклад, для видобування руди, яка йшла на виплавлення металу для військових потреб). Після здобуття незалежності на території України залишилось приблизно 80 % військово-промислового комплексу колишнього Союзу, щодо якого здійснювалась поспішна, необґрунтована політика конверсії. Така політика і надмірні витрати на військові цілі (як це було в першій половині 90-х років XX ст.) призводять до дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, зумовлює зростання внутрішнього боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей;

3) значна монополізація економіки України. В Україні у 2002 р. частка монополізованої продукції у ВВП становила 40 %;

4) популістські, недостатньо обґрунтовані економічно постанови Верховної Ради у 1992--1994 рр., які збільшували дефіцит державного бюджету. Нічим не забезпечена емісія грошей становила у 1992 р. 1 трлн 325 млрд крб., що дорівнювало приблизно 35 % ВНП (при тому, що дієздатною фінансово-кредитна система вважається тоді, коли цей показник не перевищує 5%). Головною причиною інфляції в Україні у 1991--1993 рр. була не виважена грошова емісія;

5) численні посередники між виробниками і споживачами. В Україні може бути до п'яти посередників, внаслідок чого ціна товару зростає у кілька разів. У 2003 р. перепродаж товарів в оптовій торгівлі монополістичними структурами (їх налічувалось 350) становив дві третини оптового товарообігу, внаслідок чого "розкручувались" ціни всього торговельного ланцюга;

6) швидке руйнування старої грошово-кредитної і фінансової системи, запізніле формування нової, до того ж малоефективної, розпад системи безготівкових розрахунків, надмірний податковий прес та ін.

Крім внутрішніх причин інфляції, існують і зовнішні фактори. Це насамперед зростання цін на імпортні товари та послуги. Згідно з оцінками спеціалістів подорожчання нафтогазової групи енергоносіїв на 1 % зумовлює зростання оптових цін у промисловості на 0,23 %, у всій економіці -- на 0,22 %. Зовнішніми причинами інфляції в Україні є необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валют, доларизація української економіки. Вступ в ЄС вимагає обмеження річного рівня інфляції до 2 %.

В Україні ціни у 1992 р. зростали щомісячно у середньому на 170 %, що свідчить про супергіперінфляцію. У 1993 р. -- приблизно на 3 % щоденно. Наприкінці XX -- на початку XXI ст. інфляція в Україні була здебільшого "повзучою", у 2003 р. -- стала "галопуючою" за офіційними даними (8,2 %). Проте ці дані е сумнівними, оскільки ціни продажу продукції сільгосппідприємствами зросли на 20 %, рослинництва -- на 33 %, а вартість комунальних послуг -- на більше ніж ЗО %. Крім того, значно збільшились деякі ціни на промислову продукцію (прокат -- на 48 %).

Інфляція посилює диспропорції в економіці, дезорганізовує господарські зв'язки, призводить до кризи фінансів, активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, злочинність. Одним із негативних наслідків інфляції є зниження життєвого рівня трудящих, знецінення трудових заощаджень. В Україні в 1992--1993 рр. ціни зростали майже у 5 разів швидше, ніж грошові доходи населення.

За високих темпів інфляції впродовж тривалого проміжку часу (що свідчило про нестабільність існуючої грошової системи) уряди багатьох країн проводили грошові реформи.

Десять причин, які привели до зростання інфляції в 2009 році.

Перша причина випливає із даних Держкомстату - протягом 2006-2007 років в Україні чітко простежувалось зростання цін виробників. Таке зростання з певним часовим лагом нині виявляється на споживчих цінах. На кінець 2007 року ріст цін виробників становив майже 15%. Це дало «вхідні» відсотки інфляції на споживчому ринку в 2008 році.

Другою причиною є «інфляція росту». В Україні у 2005-2008 роках відбувалося економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, і на гроші (високі ставки за кредитами). Зростання цін на «ресурси зростання» є часто не у відсотках, а кількаразовими.

Третя причина - зростання доходів населення у 2007 році і поступове пожвавлення споживчого попиту.

Четвертою причиною стало значне пожвавлення споживчого кредитування у попередні роки, яке привело до «розігрівання» платоспроможного попиту, тим самим банки підштовхнули споживчі настої населення.

П'ятою причиною є зростання надходжень від «гастарбайтерів» з-за кордону, незважаючи на усі труднощі з міграцією робочої сили.

Шостою причиною є деяке сповільнення операцій на вторинному ринку житла. В Україні зростає кількість низько ліквідного житла. При цьому до цієї категорії потрапляє житло, яке ще три роки тому було високоліквідним. Такі процеси призводять до зростання заощаджень у потенційних покупців житла.

Також суттєво на інфляцію в Україні впливає запас овочів і фруктів. Цих запасів менше, ніж у минулому році. Тому сьомою причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни.

Також були суттєві втрати під час страйку польських митники Наслідком цього страйку є зменшення і навіть зникнення окремих товарів з ринку під час стояння вантажів на кордоні, що призвело до значного їх подорожчання. Збитки ж під час страйку митників українські підприємці переклали на плечі споживача.

Дев'ята причина - боротьба з контрабандою. Зменшення контрабандних постачань в Україну, як не парадоксально, але завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

Десятою причиною є суттєвий вплив тіньової економіки.

2.3 Наслідки інфляційних процесів

Головними наслiдками iнфляцiї є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальної процентної ставки на капiтал, падіння рівня життя народу.

Основний розподiльчий вплив iнфляцiї виникає через вiдмiнностi у активах (все, що має грошову вартість) i пасивах (борги), якими володiють люди. Для iндивiда, що отримав позику i має вносити по нiй щорiчний (або щомiсячний) платiж згiдно зi ставкою проценту, iнфляцiя фактично є моментом позитивним. Наприклад, позичено 100 000 грн. для купiвлi будинку, i щорiчнi платежi по закладнiй становлять 10 000 грн. У разi пiдвищення цiн у 2 рази, тобто наявностi iнфляцiї, платежi по закладнiй нiяк не змiняться i будуть становити тi ж самi 10 000 грн. за рiк, хоча кiлькiсть благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвiчi. Боржник при цьому тiльки виграє, оскiльки реальний процент за використання капiталу зменшився наполовину.

В цiлому непередбачена iнфляцiя перерозподiляє багатство вiд кредиторiв до боржникiв, а непередбачене зниження темпiв iнфляцiї дає протилежний ефект.

Iнфляцiя є головним чинником, що впливає на вiдсотковi ставки, оскiльки пiд iї дiєю змiнюється купiвельна спроможнiсть грошових одиниць i зменшусться реальна прибутковiсть iнвестицiй.

Окрiм перерозподiлу доходiв, iнфляцiя впливає на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв'язку мiж цiнами i обсягом виробництва немає. Збiльшення сукупного попиту збiльшує i цiни, і обсяг виробництва.

Загальні негативні наслідки інфляційних процесів є:

1. Посилення диспропорцій в економіці, дезорганізація господарських зв'язків, виникнення кризи фінансів, значна активізація спекуляцій, посилення злочинності;

2. Зниження життєвого рівня трудящих, знецінення трудових заощаджень, поглиблення майнової нерівності. У США, наприклад, монополісти внаслідок інфляції щорічно привласнюють до 70 млрд. долл., а в Україні лише в 1992-1993рр. ціни зросли в 2569 разів, а грошові доходи населення - тільки в 559 разів. У 610 разів знецінилися вклади громадян в ощадбанку;

3. Зниження стимулів до продуктивної діяльності, гальмування науково- технічного процессу;

4. Відкрита інфляція призводить до зростання витрат на одиницю продукції; скорочення прибутків; зменшення випуску товарів, що кінець-кінцем спричиняє зростання цін.

5. Притамована інфляція супроводжується розривом між адміністративно встановленими цінами і ринковими (як правило, вищими); відпливом товарів у тіньову економіку, посиленням її; зростанням дефіциту, збільшенням черг; збагаченням ділків тіньової економіки.

Серйознi загрози для нацiональної економiки, що створює iнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй прояв. У разi iнфляцiї витрат, країни, економiка яких залежить в основному вiд зовнiшньоi торгiвлi промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнi ринки, якщо цiни та витрати в цих країнах зростають швидше, нiж в iнших краiнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiї цiн тiсно пов'язана з питаннями збереження конкурентноспроможностi держави на зовнiшних ринках.

Висновки до розділу 2

Основні чинники інфляції концентруються всередині національної економіки, але є й такі, що перебувають за її межами. Мається на увазі перенесення інфляції каналами світової торгівлі, коли, наприклад, зростання цін на сировину або енергоносії стимулює механізм інфляції витрат. Немалу інфляційну загрозу несуть з собою потоки короткострокових спекулятивних капіталів, що переміщуються через кордони в пошуках найвищої ставки процента. Все це стосується сучасної України. Адже підвищення в тисячі разів цін на енергоносії, які Україна імпортує з Російської Федерації і Туркменистану, також спричинило вагомий вплив на посилення інфляційного процесу в Україні.



Розділ 3. Аналітична оцінка показників інфляції

3.1 Індекс інфляції, ВВП

Базова інфляція в Україні у жовтні 2012 року знаходилася на низькому рівні (0.1%), що стримувало розвиток інфляційних процесів у країні. Низькі темпи зростання базового ІСЦ у звітному місяці були обумовлені як ефектом від здешевлення сирих продуктів харчування, так і зниженням інфляційного тиску в країнах - основних торговельних партнерах України, що зменшило імпортовану інфляцію. У річному обчисленні базовий ІСЦ продовжив своє зниження і становив у жовтні 1.1%.

Економічна активність у жовтні 2012 року підтримувалася високим внутрішнім споживчим попитом. Зростання реальної заробітної плати населення високими темпами(на 14.8% у січні - жовтні 2012 року до відповідного періоду минулого року) мало позитивний вплив на зростання обсягів роздрібної торгівлі, оборот якої у січні - жовтні 2012 року збільшився на 15.7% порівняно з відповідним періодом попереднього року.

Найкращі показники серед видів промислової діяльності у жовтні демонстрували галузі, орієнтовані на забезпечення внутрішнього ринку. Покращилася динаміка целюлозно - паперового виробництва; видавничої діяльності, де було зафіксоване зростання обсягів виробництва на 12.4% у річному обчисленні. Сезонне підвищення попиту аграріїв на мінеральні добрива визначило збільшення у жовтні 2012 року обсягів виробництва хімічної промисловості на 7.4% порівняно з відповідним місяцем минулого року. Крім того, нарощення обсягів виробництва у річному обчисленні відбувалося у харчовій промисловості (на 2.2%), обробленні деревини (на 1.6%) та легкій промисловості (на 1.4%). Водночас галузі вітчизняної економіки, орієнтовані на експорт продукції, знизили обсяги виробництва у жовтні - у металургії на 9.4%, а у машинобудуванні на 10.0%. Це зумовило зменшення загального обсягу промислового виробництва на 4.2% у річному обчисленні.

Висока база порівняння минулого року мала негативний вплив на показники будівництва та сільського господарства. На фоні рекордного врожаю зернових в 2011році, обсяги сільськогосподарського виробництва у січні - жовтні 2012 року знизилися на 5.1% порівняно з відповідним періодом минулого року. На ринку праці спостерігалося подальше зниження чисельності безробітних, а рівень зареєстрованого безробіття у жовтні був найнижчим у поточному році (1.4%). Водночас спостерігалося скорочення заборгованості з виплати зарплати до 896.9 млн. грн., що на 3.3% менше, ніж в попередньому місяці та на 23.0% менше, ніж на 1 листопада 2011 року.

Таблиця 1

Індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, безробіття

Період	Індекс споживчих цін, %	Індекс цін виробників промислової продукції, %	Зайняте населення, тис. осіб	Чисельність громадян, зареєстрованих як безробітні, тис. осіб	Рівень безробіття (на кінець періоду) %
	до попереднього місяця	до грудня попереднього року	до попереднього місяця	до грудня попереднього року	у віці 15-70 років - усього	у тому числі: працездатного віку (15-54, 15-59)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
2005		110,3		109,5	20680	18886	2204	3,1
2006		111,6		114,1	20730	19032	1998	2,7
2007		116,6		123,3	20905	19189	1728	2,3
2008		122,3		123	20972	19252	1782	3
2009		112,3		114,3	20192	18365	1691	1,9
2010		109,1		118,7	20266	18437	1385	2
2011
жовтень	100	104,2	98,2	115,6			1189	1,4
листопад	100,1	104,4	100,6	116,3			1281	1,5
грудень	100,2	104,6	98,2	114,2	20234	18516	1402	1,8
2012
січень	100,2	100,2	99,2	99,2			565	1,9
лютий	100,2	100,4	100,8	100			638	2
березень	100,3	100,7	101,1	101,1	20040	18498	700	1,9
квітень	100	100,7	103,7	104,8			757	1,7
травень	99,7	100,4	100,2	105			829	1,7
червень	99,7	100,1	100,7	105,7	20291	18690	884	1,6
липень	99,8	99,9	97,1	102,6			945	1,6
серпень	99,7	99,6	100,5	103,1			998	1,5
вересень	100,1	99,7	100,2	103,3			1054	1,5
жовтень	100	99,7	98,5	101,8			1130	1,4

Рис.9. Промислове виробництво

Рис.10. Доходи населення

Таблиця 2

Доходи та витрати населення, заробітна плата (млн.грн.)

Період	Доходи населення - усього	Витрати населення (без заощаджень	Заощадження населення	Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.	Темпи зростання/зниження середньмісячної номінальної заробітної плати, %	Індекс реальної середньомісячної заробітної плати працівників, %
	номінальні	наявний	реальний наявний, % (з урахуванням інфляції)				до відповідного періоду попередньго року	до грудня попереднього року	до відповідного періоду попередньго року	до грудня попереднього року
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
2005	381404	298275	123,9	335753	45651	806	136,7	144,9	120,3	131,5
2006	472061	363586	111,8	427858	44203	1041	129,2	125,2	118,3	111,7
2007	623289	470953	114,8	545510	47779	1351	129,7	131,1	112,5	110,3
2008	845641	634493	107,6	793630	52011	1806	133,7	119,5	106,3	97
2009	894286	661915	90	813909	80377	1906	105,5	111,6	90,8	99
2010	1101175	847949	117,1	939308	161867	2239	120	120,1	110,2	110,5
2011
січень-жовтень						2586	118,1	103,8	108,3	99,7
січень-листопад						2598	117,9	103,7	108,5	99,5
січень- грудень	1251005	971231	106,1	1137080	113925	2633	117,6	116,1	108,7	111
2012
січень						2722	118,5	89,2	114,4	89,5
січень-лютий						2758	119,1	91,7	115,3	91,7
січень-березень	302678	22872	110,6	284949	17729	2813	117,7	95,7	114,7	95,5
січень-квітень						2847	117,4	96,3	114,9	96
січень-травень						2880	117,4	98,7	115,5	98,7
січень-червень	648170	490874	115	605984	42186	2917	116,9	101,8	115,6	102
січень-липень						2951	116,6	103,1	115,5	103,3
січень-серпень						2965	116,3	100,5	115,3	101,1
січень-вересень						2975	115,7	100,2	114,9	100,7

Рис. 11. Валовий внутрішній продукт

Таблиця 3

Валовий внутрішній продукт, продукція промисловості та сільського господарства, інвестиції, роздрібний товарооборот (у фактичних цінах, млн. грн.)

Період	Випуск товарів та послуг (у ринкових цінах	Проміжне споживання	Валовий внутрішній продукт	Обсяг реалізованої промислової продукції	Індекс промислової продукції, % до відповідного періоду попереднього року	Обсяг продукції сільського господарства	Капітальні інвестиції	Обсяг роздрібного товарообороту
			номінальний	у постійних цінах 2007 року, % до відповідного періоду попереднього року
				індекс фізичного обсягу	дефлятор
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
2005	1 048 481	607 029	441 452	102,7	124,5	468 563	103,1	92 540	111 174	94 332
2006	1 252 209	708 056	544 153	107,3	114,8	551 729	106,2	95 730	148 972	129 952
2007	1 650 992	930 261	720 731	107,9	122,7	717 077	107,6	109 985	222 679	178 233
2008	2 196 052	1 247 996	948 056	102,3	128,6	917 036	94,8	152 210	272 074	246 903
2009	2 072 549	1 159 204	913 345	85,2	113	806 551	78,1	153 800	192 878	230 955
2010	2 516 699	1 434 130	1 082 569	104,1	113,8	1 065 108	111,2	184 900	189 061	280 890
2011	3 064 567	1 747 967	1 316 600	105,2	115,7	1 120 325	107,6	248 408	259 932	350 059
2012
01.12						86 947	102	6 100		25 858
02.12						178 627	102	13 050		51 994
03.12			296 970	102	111,1	279 253	100,9	18 974	48 123	83 588
04.12						372 548	100,7	29 443		116 451
05.12						466 995	100,7	41 825		149 629
06.12			648 747	103	108,5	559 047	100,4	54 315	112 221	182 973
07.12						650 518	100,2	107 421		220 023
08.12						742 522	99,6	147 572		257 149
09.12				98,7		829 339	98,8	181 319		292 353
10.12							98,6	203 604		329 273

3.2 Грошова маса: обсяг і структура, грошові агрегати

Грошові агрегати - зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектору загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашнім господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.

Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

Грошовий агрегат М1 - грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті.

Грошовий агрегат М2 - грошовий агрегат М1 і переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити.

Грошовий агрегат М3 (грошова маса) - грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

Таблиця 3

Грошові агрегати у 2012 році



Залишки за грошовим агрегатом М3 на кінець жовтня 2012 року становили 729.7 млрд. грн. За місяць грошова маса зменшилася на 2.1 млрд. грн., або на 0.3 % (у вересні спостерігалось її зростання на 0.9%,). Така динаміка грошового агрегату М3 була обумовлена в основному скороченням готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями. Сезонно скоригований грошовий агрегат М3 зріс за місяць на 0.5%. У річному обчисленні темпи приросту грошової маси уповільнилися до 9.5% порівняно з 10.5% у вересні 2012 року.

У жовтні прискорилося скорочення готівкових коштів в обігу поза депозитними корпораціями (М0). За місяць залишки за ними зменшилися на 2.4% (у вересні - на 0.5%), або на 4.8 млрд. грн. - до 195.0 млрд. грн. Сезонно скоригований грошовий агрегат М0 за жовтень скоротився на 1.0%. У загальному обсязі грошової маси частка грошового агрегату М0 скоротилася за місяць на 0.6 процентного пункту - до 26.7%. У річному обчисленні темпи приросту готівки поза банками у жовтні становили 3.5% порівняно з 5.2% у вересні.

Зменшення грошового агрегату М1 за жовтень поточного року на 2.6%, або на 8.3 млрд. грн., відбулося як за рахунок зміни грошового агрегату М0, так і через скорочення на відміну від попереднього місяця, переказних депозитів у національній валюті на 2.9%, або на 3.5 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту зазначеного агрегату уповільнилися до 2.8% порівняно з 5.4% у вересні 2012 року.

Грошовий агрегат М2 зменшився за жовтень на 0.3% порівняно зі зростанням на 0.9% у попередньому місяці. Його динаміка переважно була зумовлена скороченням грошового агрегату М1. Залишки за переказнимидепозитами в іноземній валюті та іншими коштами на депозитних рахунках резидентів збільшилися за жовтень на 2.9 та 1.3% відповідно. У річному обчисленні темпи приросту коштів за грошовим агрегатом М1 уповільнилися до 9.6% порівняно з 10.7% у вересні.



Таблиця 4

Компоненти М3 за секторами економіки у 2012 році

Грошова база на кінець жовтня 2012 року становила 245.6 млрд. грн. Зменшення її обсягу в обчисленні до попереднього місяця на 0.9%, або на 2.3 млрд. грн. - до 245.6 млрд. грн. було зумовлено скороченням готівкових коштів, випущених в обіг на 1.8%, або на 3.9 млрд. грн. та зростанням зобов'язань Національного банку України перед іншими депозитними корпораціями, що не включаються в грошовий агрегат М3 на 5.5%, або на 1.6 млрд. грн. У річному обчисленні темпи приросту грошової бази у жовтні становили 4.9% порівняно з 5.8% у вересні. Кошти на коррахунках банків у Національному баку України у жовтні зросли на 6.1% - до 24.1 млрд. грн. Їх середньоденний обсяг у звітному місяці становив 17.8 млрд. грн. і був більшим порівняно з жовтнем 2011 року на 23.6%, або на 3.4 млрд. грн.



Рис.11. Динаміка зміни грошового агрегату М3

Рис.12. Динаміка зміни грошової баз

3.3 Демографічні показники

Станом на 1 листопада 2012 року чисельність населення України становила 45 млн. 560 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 73,4 тис. осіб (-1,9 на 1000) (рис.13).

За січень-жовтень 2012 року в Україні народилось 438,6 тис. дітей (11,5 на 1000), померли 552,1 тис. осіб (14,5 на 1000). Природне скорочення населення становило 113,5 тис. осіб, що на 23,2 тис. менше ніж за аналогічний період 2011 року.

Для населення України характерне старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку ХХ ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% - 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60% -- від 3-4% на початку ХХ ст. до 21% на початку XXI ст.