На основі проведених досліджень вітчизняними вченими, можна зробити ряд висновків. По-перше, крім кризового періоду 1990-1996 років, який за часовим критерієм відповідає депресії, в Україні не спостерігалося будь-яких суттєвих економічних коливань, які б характеризували рецесії. По-друге, є очевидним формування середньострокового тренду економічного зростання. Переломним етапом (нижньою поворотною точкою циклу) є період, що припадає на кінець 1998 - початок 1999 року, початком етапу стабілізації став 2000 рік.

Графічний аналіз отриманих показників ВВП у порівнянних цінах за період 1991-2010 років у розрізі кварталів дозволяє зробити висновок, що в динаміці цього макроекономічного індикатора можна чітко простежити коливання, які періодично повторюються, - так звані сезонні цикли, які є найбільш яскравим прикладом циклічності в економічній динаміці. Сезонна циклічність простежується в динаміці ВВП як у фактичних цінах, так і в порівнянних.

Динаміка росту реального ВВП в Україні, процентів (1991-2010 рр.)

На сьогодні наша економіка може добиватися окремих результатів за законами, які принципово відмінні від планово-розподільчої системи. Разом з тим перехід до нової системи протягом цього часу не дозволив нам розв'язати питання структурної перебудови, маючи на увазі передусім реструктуризацію промисловості, а також позбавитися потужного негативного впливу зовнішнього чинника, який діяв тоді, коли економіка України функціонувала у складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Характер такої залежності змінився у багатьох аспектах, але він не є таким, що працює на створення нової економіки, яка насамперед має використовувати ресурси на основі нової інноваційної системи розвитку.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Одним з результатів соціально-економічної кризи в Україні є різке зниження обсягів промислового виробництва протягом 1991-2004 рр. та прискорення темпів зростання індексу споживчих цін. Наприклад, у 2000 році зростання споживчих цін в Україні, порівняно з 1999 роком, склало 25,8%, а в 2004 році, порівняно з 2003 роком - 20,7%.

Динаміка індексу споживчих цін в Україні, 1992-2010 рр.

Зайнятість населення в Україні протягом останніх 10-15_ти років істотно скоротилась. Вже за останній час рівень зайнятості населення у віці 15-70 років знизився до 56,1%, а зайнятість працездатних за віком осіб - до 64,7%. Рівень безробіття економічно активного населення (за методологією Міжнародної організації праці) у 1995 році в Україні складав 5,6%, у 2000 році - 11,6%, у 2004 році - 8,6%, за офіційними даними (врахованими державною службою зайнятості) у 1995 - 0,4%, у 2000 році - 4,1%, у 2004 році - 3,5%.

Вельми актуальною є й проблема оплати праці. Так середньомісячна заробітна плата до 2002 року була нижчою за прожитковий мінімум та складала, наприклад, у 2000 році 230 грн. (при прожитковому мінімумі - 270 грн.), в 2002 році - 376 грн. - на 3% перевищувала офіційно встановлену межу прожиткового мінімуму для працездатної особи (365 грн.), при цьому 2/3 працівникам, зайнятим у національній економіці у 2002 році, була нарахована зарплата, яка не перевищувала прожиткового мінімуму, і тільки в 2004 році середньомісячна заробітна платня суттєво підвищилась і склала 590 грн. (при прожитковому мінімумі 362 грн.).

Показники продуктивності праці і середньої заробітної плати в Україні, 1992-2010 рр.

Специфіка новітньої динаміки доходів, витрат і споживання полягає в тому, що їх підвищення (і поліпшення структури) більшою мірою стосується заможніших верств населення, ніж менш забезпечених. Внаслідок цього диференціація населення за рівнем добробуту в нашій країні лишається невиправдано великою. Так, за даними спеціальних досліджень, до категорії бідних в Україні належить 27% населення, до злиденних - 12-14%. При зайнятості обох батьків 26,1% сімей з дітьми (у складі яких немає пенсіонерів або інших непрацюючих дорослих) є бідними, що свідчить як про низький рівень оплати праці, так і недостатню соціальну підтримку сімей з дітьми. Переважна більшість (75,5%) бідного населення України - це сім'ї з дітьми до 18 років. Матеріальне становище сімей з дітьми (особливо неповних та багатопоколінних), а також домогосподарств непрацюючих пенсіонерів лишається важким.

Реальний особистий дохід (в цінах 1996 р.) млрд. дол. в Україні, (1993-2010 рр.)

Таким чином, резюмуючи представлені дані, слід відмітити, що протягом 90_х років ХХ сторіччя і на початку ХХІ сторіччя соціально-економічний стан громадян України різко погіршився.

Економіка України має всі ознаки затяжної економічної кризи, яка досягла в останні місяці 1993 р. і особливо 1994 р. катастрофічного рівня. Вихід з неї, зупинення падіння виробництва й поступове поліпшення ситуації - проблема, що хвилює сьогодні все населення країни.

Після розвалу СРСР майже у всіх постсоціалістичних державах розпочалися процеси реформ, спрямованих на створення ринкових відносин. Криза, в якій опинилася економіка України, змушує обернутися на пройдений шлях і зробити бодай попередні висновки.

Аналіз наслідків впливу світової фінансової кризи на динаміку і структуру ВВП за категоріями кінцевого використання і доходу показав, що реалізована модель соціально-економічного розвитку в Україні у 1991-2010 рр. з точки зору розширеного відтворення і макроекономічних пропорцій неефективна. Впродовж двадцятирічного економічного циклу загальний тренд її розвитку характеризувався скороченням національної економіки, переспоживанням за рахунок як поточного виробництва, так й створеного раніше національного багатства і кредитів, перевищенням імпорту над експортом, деградацією виробничого і науково-технологічного потенціалу. [19; c. 323]

4. Методи подолання циклічності економіки. Антициклічна політика Уряду України

Як свідчить міжнародний досвід, країнам властивий хвилеподібний розвиток, а економічній динаміці - циклічність із чітким чергуванням періодів експансій та рецесії. В умовах глобальних трансформацій, коли у світовій економіці синхронізуються кризові явища, формуються міжнародні економічні цикли, одним із найважливіших інструментів ринку стає діагностика циклічності, що полягає у постійному моніторингу макроекономічної кон'юнктури та розробці заходів, які стабілізують економічні процеси. На мій погляд, однією з умов досягнення Україною стабільного висхідного тренду зростання є теоретична розробка системи оцінювання та аналізу циклічності в економіці, методологічне забезпечення досліджень ринкової кон'юнктури і на їх основі розробка ефективних стратегій анти циклічного регулювання.

Антициклічне регулювання економіки - свідомі й цілеспрямовані дії держави, а частково могутніх корпорацій і наднаціональних органів, спрямовані на промисловий цикл з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і темпів економічного зростання. [13; c. 548]

Після Другої світової війни у більшості розвинених країн були розширені антикризові заходи держави, а також доповнені певними анти-циклічними заходами щодо пом'якшення циклічних коливань. Зокрема, антикризові заходи були розширені за рахунок стимулювання житлового будівництва. Держава страхує і гарантує отримання кредитів на житлове будівництво, регулює терміни погашення кредитів, розмір відсотка тощо, проведення політики прискореної амортизації, надання податкових знижок при встановленні нового устаткування, зниження податків на прибутки корпорацій та ін. Узагальнюючим показником впливу держави на економічний цикл є частка державних витрат у ВВП, і передусім, державні закупівлі товарів і послуг.

Зокрема, у період високої економічної активності (або «перегріву» економіки за класифікацією західних учених) держава значно підвищує норму відсотка, що спричиняє подорожчання кредиту. Під час депресії та кризи вона підвищує резервну норму (нормативи обов'язкових відрахувань комерційних банків до резервів), знижує ставку відсотка і здешевлює кредит. Це, у свою чергу, впливає на обсяг грошової маси. Перевага цього методу антициклічного регулювання в тому, що його можна застосувати дуже оперативно (без ухвалення відповідного закону). Важливо лише точно визначити час підвищення або зниження відсоткової ставки.

Щоб розширити сукупний попит, держава у фазах кризи і депресії знижує ставки оподаткування на прибутки, заробітну плату, надає пільги за умови прискореного списання вартості основних фондів, що є засобом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень у державний сектор, насамперед, у галузі економічної та соціальної інфраструктури (сферу транспорту і транспортного будівництва, електро-, газо- і водопостачання, житлове будівництво, атомну енергетику та ін.)

У фазі піднесення держава збільшує податки, відсоткові ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих капіталовкладень, що гальмує процес надмірного «перегріву» економіки, послаблює суперечність між виробництвом і споживанням, згладжує різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої. Водночас між вжиттям заходів щодо кредитно-грошової політики і певним результатом минає чимало часу. Так, за оцінками західних вчених цей лаг за умов циклічного спаду становить від 5 до 20 місяців, період піднесення - 10-24 місяці. З найбільшим запізненням діють методи податкового регулювання, що значною мірою зумовлено тривалістю законотворчого процесу. Тому важливо мати чіткий економічний прогноз механізму протікання економічного циклу.

Найдієвішими методами антициклічного регулювання середнього строкового циклу є антикризова політика держави (основною економічною ареною є національна економіка), яка містить:

І - фіскальні інструменти та заходи (податки, субсидії, державні покупки);

ІІ - кредитно-грошові або монетарні методи (зміна рівня проценту Центрального банку, державні позики, управління державним боргом).

ІІІ - заходи та інструменти прямого державного контролю (обмеження зовнішньої торгівлі, контроль над цінами).

Довгі хвилі охоплюють світову економіку загалом, а тому засобом антициклічного регулювання є розвиток міжнародного співробітництва, кооперації, ролі міждержавних економічних організацій.

Антициклічне регулювання здійснюється також за допомогою податкової, фінансово-кредитної, грошової політики тощо.

В Україні в 1991-1993 рр. внаслідок розриву господарських зв'язків, скорочення платоспроможного попиту населення, галопуючої інфляції, відсутності науково-обґрунтованої економічної політики уряду та інших факторів промислове виробництво скоротилось на 42%, кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1 млн., а приховане безробіття охопило близько 40% працездатного населення. Все це відбувалось на фоні різкого підвищення цін, зростання масштабів підпільної (тіньової) економіки тощо. За цих умов урядові необхідно перш за все всебічно і глибоко вивчати досвід антициклічного регулювання у розвинутих країнах заходу і застосовувати його стосовно специфічних умов економічної кризи в Україні.

Антикризова (кон'юнктурна) політика направлена на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв'язку, в періоди депресії і буму.

Характерні риси депресії:

- скорочення виробничих інвестицій;

- збільшення запасів;

- скорочення попиту на робочу силу;

- різке падіння норми чистого прибутку;

- падіння обсягу продажу;

- скорочення кількості нових заказів;

- скорочення попиту на кредитні ресурси;

Характерні риси пожвавлення:

- перехід до стійкого розширення виробництва;

- зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо);

- зростання попиту на робочу силу;

- зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особливого споживання.

Характерні риси економічного буму:

- значний приріст виробничих інвестицій;

- скорочення запасів;

- різке зростання попиту на робочу силу;

- значний приріст загального рівня цін.

Характерні риси кризи:

виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження, вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад). [18; c. 80]

Найважливішими заходами антикризової політики є:

а) в періоди бумів

- грошово-кредитна політика: збільшення облікової ставки, продаж державних цінних паперів на відкритому ринку, підвищення норми обов'язкових банківських резервів; фіскальна політика: скорочення витрат держбюджету, збільшення податкових ставок; політика заробітної плати і тарифів:зниження заробітної плати; політика державних інвестицій: скорочення державного будівництва.

б) в періоди депресії:

- грошово-кредитна політика:зниження облікової ставки, купівля державних цінних паперів на відкритому ринку, зниження норми обов'язкових банківських резервів; фіскальна політика:додаткові витрати держбюджету, зменшення податкових ставок; політика заробітної плати і тарифів: зростання заробітної плати; політика державних інвестицій: прискорення виконання інвестиційних програм.

Висновки

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

Циклічність була помічена давно вченими-економістами. Особливо коли почастішали періодичні економічні кризи - торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (насамперед Англію), а потім набули характеру світових криз. Циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів.

Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її розвиток носить непрямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних циклів.

На базі опрацьованої інформації можна зробити деякі висновки:

По-перше, корткострокові і середньострокові цикли в ринковій економіці мають ідентичну внутрішню структуру і у багатьох випадках спільні рушійні механізми.

По-друге, середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, а у сукупності вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі довгострокові цикли, рушійними силами яких є масове оновлення науково-технічного потенціалу України й значні структурні зміни в економіці.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, беззаперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці зумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.

Враховуючи фактори макроекономічної нестабільності, у тому числі і циклічність економіки, уряди всіх країн світу визначають економічне зростання як одну із основних цілей макроекономічної політики. Адже цілу низку економічних, технологічних, соціальних, екологічних і, навіть, політичних проблем значно легше можна вирішити за умови стійкого довгострокового зростання національної економіки.

В умовах сучасної економічної кризи держава не має права відмовлятися від активної антикризової політики, що спирається на апробовані в розвинутих країнах засоби, вироблені кейнсіанцями реалізовані в них в ході реформування ринкової економіки в змішану, а після цього і в соціально орієнтовану економічну систему. Тільки тоді держава зможе в своїй політиці покладатися на ідеї монетариські концепції, коли будуть створені передова база для економічного зростання високоякісних, конкурентоспроможних товарів і послуг, розвинена ринкова економіка, в якій інтереси виробників і споживачів, продавців і покупців знаходитимуться в рівновазі.

Рівень таких меж для різних галузей встановлюється на підставі аналітичних та статистичних розрахунків. Це дасть змогу підняти платоспроможність працюючого населення за рахунок зростання їх доходів в результаті поступового збільшення рівня витрат на оплату праці на господарюючих суб'єктах незалежно вiд форм власності, а значить i вартість робочої сили. При встановленні жорсткого контролю з боку держави за повним і цільовим використанням цих коштів на промислових підприємствах, можливо буде менше техногенних катастроф та виробничих аварій з важкими наслідками.

Вихід України з кризи вимагає посилення державного втручання в елементи таких негативних сторін економіки, як односторонність розвитку; високі темпи спаду виробництва; хронічна фінансова заборгованість і дефіцит державного бюджету; переважний експорт сировини та енергоресурсів; низький рівень технології і забезпеченості населення товаром народного споживання; високий рівень дитячої смертності і зниження тривалості життя; низький рівень життя і попиту; відсутність національного приватного капіталу і висока питома вага державного сектора в економіки; висока питома вага ручної, важкої праці в усіх галузях народного господарства.

Циклічні дослідження є необхідним інструментарієм при розробці акту циклічної політики високо розвинутих країн світу, оскільки вивчення змін у перебігу сукупної ділової активності дозволяє обґрунтувати відповідні напрямки оперативного реагування на потенційні коливання в економіці. У подальшому перспективною є, виходячи з проведеної діагностики економічних циклів, розробка антициклічної економічної політики для України.

Список використаної літератури