Сучасна оцінка використання людського потенціалу Кіровоградської області в умовах модернізації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

45

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу "Регіональна економіка"

на тему: "Сучасна оцінка використання людського потенціалу Кіровоградської області в умовах модернізації економіки"

Виконала:

Студентка I курсу, ФЕМП

11 групи денної форми навчання

Горобець Олена Юріївна

Науковий керівник

Старший викладач Манжалій С.М.

Київ 2013

Зміст

Вступ

1. Поняття "людський потенціал", його суть та значення в розвитку економіки України

2. Основні передумови, фактори розвитку та розміщення людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах

3. Сучасна оцінка використання і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області

4. Регіональні особливості розміщення і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області

5. Основні проблеми розміщення і використання людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах. Шляхи їх вирішення

6. Пріоритетні напрямки та перспективи розвитку, розміщення та використання людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Населення було, є і буде головною складовою будь - якої держави. Тому вивчення особливостей розміщення населення, кількості трудових ресурсів, статевовікової структури - вкрай важливе завдання. Адже населення формує, власне, демографічний потенціал, без якого не мислимий розвиток жодної з країн чи світового господарства в цілому. Населення, трудові ресурси - найголовніша продуктивна сила господарського комплексу світу. Від населення значною мірою залежить формування міжрайонних функцій виробництва, потужність і структура потоку продукції, яка вивозиться за межі певної території, розвиток місцевого виробництва. Трудові ресурси створюють можливість для повнішого використання наявних природних ресурсів, сприяючи тим самим підвищенню рівня комплексного розвитку території. На території добре забезпеченій трудовими ресурсами, розвивається система виробництв з високою трудомісткістю продукції. Населення як споживач значно впливає на розвиток галузей, які забезпечують його потреби в продуктах харчування і промислових товарах, послугах. За кількістю населення, його статевовіковою структурою, розподілом між містом і селом, рівнем зарплати, культурно-освітнім рівнем визначають обсяги й асортимент продукції галузей виробництва. Предметом усієї системи знань про народонаселення є розвиток народонаселення, а у демографії предметом є закономірності відтворення у їх суспільно-історичній обумовленості. Зупинимося на основних завданнях регіональної демографії та прикладних демографічних дослідженнях. Безпосереднім об'єктом вивчення регіональної демографії виступають різноманітні процеси (або явища), кожен з яких носить масовий характер та може бути описаний за допомогою статистичних показників: народжуваність, шлюбність, смертність, стан здоров'я населення, формування у районі постійного населення та постійних трудових ресурсів, потенційна та фактична міграційна рухливість старожилів та новоселів, розподілення трудових ресурсів по галузях економіки, географічне розміщення населення тощо. Регіональна демографія може мати загальні проблеми на стику з економікою праці, наукою про розміщення виробничих сил та іншими дисциплінами. Демографічні процеси в регіоні протікають під визначним впливом виробничих відношень. Це означає, що регіональна демографія має тісні контакти з політичною економікою та історією економічного розвитку країни. Загальним практичним завданням нашого дослідження є обґрунтування та значення "людського потенціалу" в розвитку економіки України. Об'єктом дослідження є людський потенціал.

Предметом дослідження є використання людського потенціалу Кіровоградської області в умовах модернізації економіки.

Мета і завдання дослідження: Метою курсової роботи є оцінка використання людського потенціалу, його впливу на економіку в умовах модернізації на прикладі Кіровоградської області.

Основними завданнями даної роботи є:

· Розглянути соціально-економічне значення поняття "людський потенціал" та оцінити його вплив на економіку держави.

· Визначити основні передумови і фактори формування людського потенціалу Кіровоградської області.

· Зробити оцінку використання людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах.

· Вивчити регіональні особливості розвитку і зайнятості людського потенціалу.

· Визначити основні проблеми та пріоритетні напрямки розвитку і розміщення людського потенціалу Кіровоградської області.

Вивченням людського потенціалу, його розміщенням та використанням займалися такі вчені: Д.Богиня, О.Грішнова, М.Долішній, Г.Задорожний, І. Каленюк, В.Куценко, Е.Лібанова, С.Тютюннікова, С. Злупка, О.Стефанишин, А. Чухно та ін. Під час написання курсової роботи були використані різноманітні літературні джерела, статистичні дані, періодичні видання, інтернет-ресурси.

Методи дослідження: аналіз, синтез, картографічний, хронологічний метод, порівняльний, статистичний та метод програмування.

Структура курсової роботи: зміст, вступ, шість пунктів плану, висновок, список використаної літератури, додатки.

1. Поняття "людський потенціал", його суть та значення в розвитку економіки України

У традиційній економічній теорії для визначення ролі і місця людини в системі суспільно-економічних відносин використовувались такі поняття, як трудові ресурси, трудовий потенціал, ресурси праці, робоча сила, людський фактор, працездатне населення тощо. Сучасна економічна наука займається дослідженням понять "людський капітал" і "людський потенціал". У зв'язку з цим значно зростає інтерес економічної науки до людини, її якісних характеристик, а також особливостей їх формування та розвитку.

Термін "потенціал" означає приховані можливості, потужність, силу. Широке його трактування полягає в тому, що потенціал розглядається як джерело можливостей, які можуть бути приведені в дію, та використання для вирішення різноманітних питань. Тобто можливості особи, підприємства, суспільства, які ще не виявилися або виявилися не повністю.

Людський потенціал необхідно розглядати як сукупність природних даних (здібностей) людини, освіти, виховання і життєвого досвіду, а також як здатність до одержання та використання інформації та знань.

На думку Б.Г. Юдіна потенціал людини визначається особистісними характеристиками людини (задатками, спроможностями) і тим, якою мірою їй вистачає вміння, завзятості й інших якостей, щоб розвивати і реалізовувати ці задатки.

О.А. Чорна стверджує, що людський потенціал - це запас фізичного і духовного здоров'я, знань, навичок, таланту, мотивацій і розвиненості, здатність до реалізації у процесі праці для задоволення індивідуальних і суспільних потреб.

З економічного погляду людський потенціал являє собою сукупність населення, що проживає (перебуває) на території країни, та його здатність забезпечити потреби економіки у відповідній кількості та якості суспільної праці.

Для оцінки та характеристики людського потенціалу країни використовуються такі показники:

· чисельність населення;

· трудовий потенціал;

· трудові ресурси.

Кожен із цих показників відображає певні кількісні та якісні сторони людського потенціалу країни. Розглянемо їх детальніше.

Чисельність населення є динамічним показником, який постійно змінюється під впливом різноманітних чинників. Насамперед зміни чисельності населення відбуваються за рахунок його природного руху - народжуваності та смертності. Різниця між кількістю народжених живими та кількістю померлих називається природним приростом населення. Впливає на зміну чисельності населення й міграція населення, тобто переміщення людей з одних регіонів у інші. Різниця між кількістю прибулих та вибулих називається сальдо міграції.

Визначення чисельності населення й особливості його динаміки має практичне значення для механізму взаємозв'язку економічних і демографічних процесів. Знання чисельності населення на певну дату чи період дає змогу оптимально збалансувати плани розвитку народного господарства та напрями соціальної та демографічної політики. Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодержавні переписи. За останні п'ятдесят років було проведено п'ять таких переписів: у 1959, 1970, 1979, 1989 (у складі СРСР) та у 2001 р. (перший перепис незалежної України). За кожний рік між переписами статистичні органи здійснюють розрахунки поточної чисельності та складу населення за основними параметрами з урахуванням природного руху населення та даних міграції. Демографічна статистика розрізняє поняття "наявне населення" та "постійне населення". До наявного населення включається населення, яке перебуває на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих. До складу постійного населення включається населення, яке постійно проживає на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх. Протягом досить тривалого часу чисельність населення України постійно зростала. Так, за період 1913-1939 рр. вона зросла на 5,3 млн. чол., а за період між переписами 1959 та 1989 рр. - майже на 10 млн. чоловік. При цьому відбулися суттєві зміни у поселенській структурі розселення населення. За період 1959-1989 рр. кількість міського населення збільшилася більш, як на 15 млн. чол., що у загальній структурі населення країни становило 66,9%. Упродовж наступних років також спостерігається тенденція до зменшення частки населення, що проживає у сільській місцевості.

Поняття «трудовий потенціал» використовується для визначення загальної сукупної здатності населення до праці. Під ним розуміють можливості країни забезпечувати потреби економіки робочою силою та кваліфікованими працівниками. За своїм змістом трудовий потенціал є надзвичайно складною системою. Він відображає багатогранне явище, яке може бути охарактеризовано з різних поглядів.

Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними чинниками (природним приростом, станом здоров'я, міграцією та ін.), потребами виробництва у робочій силі та можливостями задоволення потреби працездатного населення у праці. З кількісного боку трудовий потенціал характеризується економічно активним населенням, тобто ресурсами праці, які може запропонувати національна економіка в конкретний період часу. До економічно активного населення належать особи обох статей віком 15-70 років, які протягом певного часу забезпечують пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. До цієї категорії належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід (зайняті), та безробітні. Кількість зазначених категорій розраховується на підставі даних щомісячних вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності населення.

Якісна визначеність трудового потенціалу формується під впливом потреб виробництва, попиту на робочу силу, на основі розвитку системи загальної та професійної освіти. Мірою якості трудового потенціалу є ступінь збалансованості професійно-кваліфікаційних характеристик груп працівників з потребами національної економіки, яка в умовах ринкових відносин динамічно розвивається. З якісного погляду трудовий потенціал може бути розкритий за допомогою сукупності демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психологічних, ідейно-політичних, науково-технічних ознак.

Трудові ресурси - це частина населення країни, яке за своїми фізичними та духовними здібностями, набутою освітою та професійно-кваліфікаційним рівнем здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно корисною діяльністю. Чисельний склад трудових ресурсів, їх динаміка залежать від природного приросту населення, його статевовікової структури, а також інтенсивності міграційних процесів. Трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості: зайняті у суспільному виробництві (на державних підприємствах та підприємствах інших форм власності), зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві та зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; зайняті на навчанні з відривом від виробництва; зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці). Окрему групу становлять безробітні.

Сьогодні термін «модернізація» стає досить популярним, але й досі відсутнє цілісне бачення цього процесу як в змістовному, так і операційному плані.

Не заглиблюючись у термінологічні розвідки, ми виходимо з того, що модернізація - це, перш за все, комплексний процес реформування існуючих та створення нових політичних, правових, економічних та суспільних інституцій, а також запозичення тих культурних норм, які відповідають кращим стандартам і цінностям розвинутих демократичних країн.

Суть модернізації - оновлення або створення нових інституцій, що створюють умови для перетворення міжлюдських стосунків у сфері політичних, правових, економічних, суспільних відносин на сучасних засадах визнання принципів демократії, верховенства права та прав людини, ринкової економіки, соціальної держави, усталених міжнародних норм співіснування країн.

Водночас модернізацію не можна розглядати як просту сукупність певних програм у різних сферах політичного, економічного та суспільного життя країни, хоча без таких програм технологічно важко реалізувати модернізаційний процес. Тому ми розглядаємо модернізацію як певну ідеологію, навколо якої будуються конкретні реформи, що ведуть до масштабних якісних змін. Саме модернізація створює підвалини для технологічного оновлення суспільства, адже в протилежному випадку в країні просто відсутній реальний запит на масштабне впровадження інновацій.

Отже, успішна модернізація країни є запорукою динамічного та демократичного розвитку країни. Такий розвиток приведе до скорочення відставання України від розвинутих країн світу та закладе підвалини до постійного оновлення в майбутньому.

2. Основні передумови, фактори розвитку та розміщення людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах

Суспільний розвиток відводить людині центральне місце не лише у традиційно духовній сфері суспільного життя, але й у системі виробничих зв'язків, виходячи з того, що людина - це початкова і кінцева мета соціально-економічного розвитку. Збереження, відтворення і розвиток людини є найважливішою передумовою розвитку країни, тобто, як зазначає абсолютна більшість науковців, акцент розвитку переноситься зі збільшення ВВП на людський капітал.

Передумови для забезпечення людського розвитку пов'язані переважно із соціально-економічним станом місцевості. Людське життя проходить у конкретному населеному пункті, і стан життєзабезпечення, культури, демократичність і дієвість місцевої влади, природно-рекреаційні й економічні можливості у даному населеному пункті визначальною мірою впливають на збереження й розвиток людського потенціалу. Саме на цьому рівні соціально-економічна політика найшвидше і найдієвіше впливає на реальне життя населення, тут відбувається її практична реалізація. Разом з тим накопичення і розвиток місцевого людського капіталу та зростання віддачі від нього визначає розвиток самої території, можливості її економічного зростання і досягнення добробуту населення.

Тому при створенні умов, необхідних для формування, збереження і розвитку людського потенціалу, дуже важливо враховувати вплив різноманітних чинників, серед яких найсуттєвішими є демографічні, соціальні, організаційні (політичні), економічні та екологічні чинники.

До демографічних чинників людського розвитку належать: стан здоров'я та тривалість життя населення; статевовіковий склад; темпи природного приросту населення, зовнішня (відносно цієї території) міграція тощо.

До групи соціальних чинників відносять: рівень загальної освіти та професійної підготовки населення, можливості здобуття освіти (загальної, професійної, додаткової) та підвищення кваліфікації, рівень культури, розвиненість соціальної інфраструктури тощо.

Організаційні (політичні) чинники на місцевому рівні діють ще відчутніше, ніж на рівні великих територій. Культура і якість місцевого управління має багатогранний вияв у демократичності прийняття рішень, сприятливих умовах для розвитку місцевого підприємництва, у стані соціальної інфраструктури, доцільності й ефективності її використання, у підтримці місцевих талантів (передусім талановитої молоді), пропаганді здорового способу життя, турботі про дітей і повазі до ветеранів, духовності - з одного боку (позитивний вплив), і поширенні корупції, злочинності, агресивної поведінки, соціальних хвороб, шкідливих звичок тощо - з іншого (негативний вплив).

Важливе значення мають і екологічні чинники розвитку людського потенціалу, до яких належать: загальний екологічний стан території, якість питної води та продуктів харчування, природно-кліматичні умови, санітарно-гігієнічні умови, рекреаційні характеристики території тощо. Територія України має як заповідні оази з надзвичайними можливостями для оздоровлення, так і забруднені, виснажені, депресивні, опалені радіацією землі. Зрозуміло, наскільки різні можливості прожити довге й здорове життя у населення таких різних територій. Екологічна привабливість місцевості дає їй вагомі переваги у розвитку туризму та багатьох пов'язаних з ним видів підприємництва, тобто позитивно впливає і на можливості людського вибору у сфері самозабезпечення.

Індекс регіонального людського розвитку - інтегральний показник, який відображає якість життя людини в конкретному регіоні в порівнянні з іншими регіонами України за оцінками їх демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту населення, умов його проживання, рівня освіти, стану та охорони здоров'я, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку.

Згідно з вітчизняною методикою органи державної статистики кожен рік, починаючи з 1999 р., ведуть розрахунки індексу людського розвитку окремих регіонів України.

Кіровоградська область за результатами рейтингової оцінки індексу людського розвитку у 2011 році посіла 26 місце і входить до регіонів аутсайдерів. Регіон помітно відстає за індексами людського розвитку від більшості регіонів України.

Регіон погіршив свої позиції у загальному рейтингу у порівнянні з попередніми роками (у 2010 році область займала 25 місце, у 2009 році - 24 місце, у 2008 році - 22 місце, а у 1999 році - 16 місце).

26 рейтингове місце Кіровоградської області спричинено низькими показниками умов проживання населення, матеріального добробуту, демографічного розвитку, в останні 3 роки ще й завдяки різкому зниженню показників охорони здоров'я, також відслідковується падіння індексу розвитку ринків праці. Картосхема зображена у додатку В.

Найменший вплив на визначення місця регіону на єдиній шкалі індексів людського розвитку здійснюють рівень освіти, екологічна ситуація, соціальне середовище.

Таким чином, найсильніший вплив на розвиток людського потенціалу Кіровоградської області мали демографічні, соціальні та економічні чинники.

3. Сучасна оцінка використання і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області

Економіка сьогодення базується на знаннях та інноваціях, використанні інформаційно-комп'ютерних технологій. Розвинутий інтелект нації є основою технологічного прориву та впровадження інноваційної моделі української економіки. Активізація творчого потенціалу людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання та визначальним фактором конкурентоспроможності підприємств.

В розвинутих країнах частка нових й удосконалених товарів, техніки і технологій складає понад 70% приросту ВВП. Україна належить до тих країн, чий рівень економічного стану не відповідає ступеню науково-технічного розвитку та освітнього потенціалу.

Від ефективності формування, розвитку та використання людського потенціалу залежать обсяги інноваційної діяльності промислових підприємств регіону та реалізації інноваційної продукції споживачам.

Недостатня розвиненість промисловості не сприяє створенню високотехнологічних робочих місць. В області у період економічного реформування відбулося значне скорочення виробництва різноманітних видів промислової продукції. Порівняно з середніми показниками в Україні тут безпідставно ліквідовані цілі галузі економіки або поставлені на межу їх знищення, що привело до ліквідації великої кількості робочих місць. Весь час на протязі економічних перетворень спостерігається невідповідність обсягів зменшення та створення нових робочих місць. Це привело до зменшення сумарної кількості робочих місць та збільшення напруження на регіональному ринку праці. Оскільки у регіоні рівень безробіття в усіх вікових групах молоді як серед жінок, так і серед чоловіків, як у міській, так і у сільській місцевості значно вищий від середнього рівня безробіття по області для наближеного оцінювання молодіжної робочої сили за цим показником можливо використовувати статистичні дані для всього працездатного населення. В Кіровоградській області цей показник значно вищий і, зберігаючи відмічену тенденцію в Україні, відрізняється коливальністю.

В останні роки найбільш характерна ситуація в сфері зайнятості в регіоні склалася в 2009 р., коли рівень зайнятості мав порівняно знижене значення 10%, а різниця в показниках України та області була мінімальною - 0,9%. Труднощі з працевлаштуванням в офіційній економіці заставили значну частину молоді працювати в тіньовій сфері економічної діяльності, займатися домашнім господарством, поповнювати маргінальні прошарки населення.

В офіційній сфері трудової діяльності Кіровоградської області було зайнято близько 43% молоді з загальної чисельності 230 тис. осіб. Значна частка (майже 30%) здійснювала навчання, вона вийде на ринок праці лише через певний період. Близько 9% молоді були зайняті в домашніх господарствах. Серед них були не лише ті, які не мали необхідності працювати, більша їх частка не змогла знайти відповідну їм роботу. Дещо більшу частку (9,7%) склали безробітні.

Виконання дохідної частини зведеного бюджету за січень - червень 2012 року склало 208,8 млрд. грн., що більше аналогічного показника попереднього року на 31,0 млрд. грн., або на 17,4%. Таблиця наведена у додатку А. До дохідної частини державного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів надійшло 162,9 млрд. грн., що на 23,6 млрд. грн., або на 16,9%, більше аналогічного показника 2011 року.

Виконання дохідної частини державного бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів становило 162,3 млрд. грн., що на 24,2 млрд. грн., або на 17,5%, більше відповідного показника попереднього року. Серед особливостей виконання бюджету в І півріччі 2012 року слід назвати уповільнення темпів приросту основних податкових надходжень порівняно з попереднім роком. Зокрема, надходження податку на прибуток підприємств за вказаний період виросли на 11,9% проти 50,4% у І півріччі 2011 року, а ПДВ - на 13,6% проти 27,9%.

Отже, сфера зайнятості в регіоні відрізняється нерівномірністю. До її складу входять робочі місця розташовані в обласному центрі, містах, районних центрах та сільській місцевості. В районах і містах не зберігається тенденція сталого зростання заробітної плати. Як в містах,так в основному і у всіх районах (крім семи) заробітна плата в роках коливається за своїм рівнем, що говорить про нестабільність економічних процесів.

4. Регіональні особливості розміщення і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області

За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальною. Характерна особливість регіону - це високий рівень розвитку аграрно-промислового комплексу і машинобудування, що виділяє його серед інших у Придніпров'ї та Україні.

Утворена область 10 січня 1939 року. Розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу у південній частині Придніпровської височини. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України.

Площа області становить 24,6 тис. кмІ (4,1% від території України). Чисельність наявного населення області на 1 січня 2012 р. становила 1002,4 тис. осіб. Таблиця наведена у Додатку Г.

В області живуть представники більш ніж 30 національностей. Українці становлять 90,13%, росіяни - 7,46%, представники інших національностей - 2% населення. Національний склад населення Кіровоградської області станом на 2009 рік. Таблиця наведена у Додатку Д.

Найбільш динамічно зростаючою групою населення є пенсіонери (342,8тис.чол., або 29,7% до загального населення області). Поки що число пенсіонерів менше від загальної кількості населення, задіяного в господарстві області (близько 400 тис. чол.), проте ці показники можуть зрівнятись уже найближчими роками.

Фактично в кіровоградській глибинці триває процес деурбанізації. Міська інфраструктура в більшості райцентрів і селищ міського типу здеградована (ліквідовано централізоване опалення, водопостачання і т. п.). Жителі населених пунктів, що виникли навколо великих добувних виробництв, за розподілом праці сьогодні не відрізняються від жителів навколишніх сіл.

Наприклад, на основних виробництвах двох селищ західної частини області Побужжя і Завалля (відповідно на нікелевому і графітовому комбінатах було задіяно більшість працездатного населення (так, на Завалівському графіткомбінаті працювало близько 1800 осіб, тоді як загальна кількість жителів селища разом із дітьми та пенсіонерами складала близько 6 тис.). Після зупинки виробництв значна частина жителів мусить виживати за рахунок ведення підсобного господарства, використовуючи для опалення дерева з лісонасаджень, та й очисні споруди все ще існуючої каналізації вичерпали свій ресурс і т. д.

Порівняно з 2008 роком, житловий фонд Кіровоградської області станом на 1 січня 2012 р. склав 311 тис. житлових будинків та гуртожитків загальною площею 24710 тис. м², житловою площею 16194 тис. м². Структура житлового фонду за формами власності складається з об'єктів: приватної власності (96,2%), комунальної (3%) та державної (0,8%) Технічний стан основних фондів житлового фонду області та сфери ЖКГ свідчить про посилення тенденції до їх стрімкого фізичного та морального зношування.

Рівень забезпеченості окремим житлом є одним з найважливіших показників, які характеризують житлові умови населення. Так переважна більшість домогосподарств області (94%) має окреме житло (окрему квартиру або індивідуальний будинок), 4% - проживає у частині індивідуального будинку, разом з тим 2% домогосподарств все ще мешкають у гуртожитках.

Дев'ять з кожних десяти домогосподарств (без урахування тих, які мешкають у гуртожитках) проживають у власному житлі, 0,6% - в державному, 3,1% - наймають його у фізичних осіб.

Найбільша частина домогосподарств (40,4%) мають двокімнатне житло, третина проживає в трьох, 14,2% - в одній кімнаті, 12,3% - в чотирьох і більше кімнатах.

Суттєва частка домогосподарств забезпечена житловою площею недостатньою мірою. Житлова площа більш ніж третини домогосподарств нижче санітарної норми (13,65 кв.м. на одну особу). Зокрема, житлова площа більш ніж кожного четвертого домогосподарства становить від 9,1 до 13,65 кв.м. на одну особу, 7,4% - менше 7,5 кв.м., 5% домогосподарств - від 7,5 до 9 кв.м.

Житло майже кожного четвертого домогосподарства збудовано до 1960р., 68% домогосподарств - у 1960-1980 роках (по Україні відповідно - 24% та 69%). У відносно новому житлі, збудованому в 1991р. і пізніше, мешкають лише 9% домогосподарств (по Україні - 7%).

За даними статистики соціальних послуг в житловому фонді області налічувалось 486,9 тис. квартир, найбільшу частку яких складають двокімнатні (45,4%), трикімнатні (29,1%) та однокімнатні (19,1%) квартири.

Станом на 1 січня 2011р. в області налічувалось 227 комунальних квартир загальною площею 10,6 тис. кв.м. Найбільше комунальних квартир зосереджено в містах обласного значення. У 2010р. на квартирній черзі для одержання житла і поліпшення своїх житлових умов знаходилось 84 сім'ї, що проживали в комунальних квартирах, але жодна сім'я цієї категорії не отримала житла.

Характеризуючи умови проживання населення, окремо слід зупинитися на обладнанні сучасного житлового фонду комунальними зручностями (наявності центрального опалення, водопроводу, каналізації тощо). Так у житлі, обладнаному центральним опаленням, проживають 22,5% домогосподарств, індивідуальною системою опалення - 50,7%. Централізованим газопостачанням користуються п'ять з восьми домогосподарств, 30,4% - балонним газом.

Газову колонку в своєму житлі мають 15,7%, гаряче водопостачання - більше ніж кожне четверте домогосподарство (в Україні - 16% та 33% відповідно). Водопроводом і каналізацією обладнано житло 60% та 56% домогосподарств відповідно, ванну або душ мають більше половини домогосподарств. Більше третини домогосподарств має домашній телефон.

За підсумками опитування задоволені або дуже задоволені своїми житловими умовами 29% домогосподарств, не дуже задоволене своїм житлом - 45%, незадоволені або дуже незадоволені - 26% домогосподарств.

У березні 2013 р. населенню області нараховано за житлово-комунальні послуги 67,3 млн. грн., що на 10,1% більше порівняно з березнем 2012 р. Рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг, включаючи погашення боргів попередніх періодів, за березень 2013р. тільки у Вільшанському, Новоархангельському, Новоукраїнському та Ульяновському районах вищий за 100%. Найнижчий рівень оплати відзначався у Долинському, Знам'янському, Олександрівському районах та м. Олександрія. Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилася з початку року на 12,8% і на 1 квітня 2013 р. становила 157 млн. грн., середній термін заборгованості населення за всі послуги у березні склав 2,3 місяця. З початку року заборгованість зросла в 15 районах області та в усіх містах обласного значення, найбільше - у Компаніївському, Устинівському та Олександрівському районах. Населенням Новоархангельського району стовідсотково оплачено нарахування поточного періоду, частково погашено борг попередніх періодів та попередньо сплачено за житлово-комунальні послуги. Заборгованість населення за централізоване опалення та гаряче водопостачання становила 71,8 млн. грн., газопостачання - 33,8 млн. грн., з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - 31,5 млн. грн., централізоване водопостачання та водовідведення - 19,2 млн. грн., вивезення побутових відходів - 0,7 млн. грн. У березні 2013р. населенням області сплачено за спожиту електроенергію 22,2 млн. грн., що на 6,3% менше порівняно з відповідним місяцем 2012 р. Основним джерелом водопостачання міст обласного значення та притрасових населених пунктів, у яких проживає близько 500 тис. жителів та зосереджено 70% виробничого потенціалу Кіровоградщини, є районний водопровід "Дніпро-Кіровоград", яким забезпечується забір, очистка та подача води з Кременчуцького водосховища споживачам на відстань до 120 км. 48,7% водопровідних мереж знаходяться в аварійному та ветхому стані. Внаслідок цього втрати питної води у водопровідно-каналізаційних мережах в цілому по області склали 37,6%. Централізованими системами каналізації забезпечені 43,3% населення області (у середньому по Україні - 24,5%). При цьому в аварійному та ветхому стані перебуває 40,8% від загальної кількості каналізаційних (комунальних) мереж. У області амортизовано понад 70% технологічного та енергетичного обладнання об'єктів каналізаційного господарства.

У січні-лютому 2012р. розмір середньомісячної номінальної заробітної плати штатних працівників (по підприємствах, установах, організаціях та їхніх відокремлених підрозділах із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб) становив 2171 грн., що на 18,5% вище відповідного показника 2011р. та у двічі - розміру мінімальної заробітної плати (1073 грн.). Доходи населення наведені у Додатку Є. В економіці області залишається значною диференціація рівня оплати праці серед видів економічної діяльності. Найвищий рівень оплати праці в січні-лютому 2012р. спостерігався в діяльності транспорту, добувній промисловості та фінансовій діяльності, де заробітна плата працівників в 1,4-1,7 рази перевищила середній показник по області. У сфері освіти, досліджень та розробок, охорони здоров'я та надання соціальної допомоги, операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям, надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльності у сфері культури та спорту, торгівлі, діяльності пошти та зв'язку, будівництві, сільському господарстві, діяльності готелів та ресторанів, рибальстві, рибництві розмір заробітної плати працівників на 3,1%-46,3% нижчий від середнього по області. У січні-лютому 2012р. порівняно з січнем-лютим 2011р. спостерігалося збільшення реальної заробітної плати найманих працівників на 15,8% (у січні-лютому 2011р. порівняно з січнем-лютим 2010р. - на 9,1%).

Загальна сума невиплаченої заробітної плати (без урахування найманих працівників статистично малих підприємств і у фізичних осіб-підприємців) впродовж січня-лютого 2012 р. зменшилась на 1,7% і на 1 березня 2012 р. становила 47 млн. грн. Обсяг невиплаченої заробітної плати на початок березня 2012 р. становив10,4% фонду оплати праці, нарахованого за лютий. Сума боргу працівникам економічно активних підприємств упродовж лютого 2012 р. зменшилася на 13,7% або на 1,7 млн. грн. і на 1 березня 2012р. становила 10,7 млн. грн. або 21,8% загальної суми боргу. З кожних 100 гривень, невиплачених економічно активними підприємствами, 40,6 гривень заборгували своїм працівникам підприємства промисловості. На початок березня 2012 р. вчасно не отримали заробітну плату 2,4 тис. осіб або 1,2% загальної кількості штатних працівників. Кожному з них не виплачено в середньому по 4434 гривні, що вдвічі більше розміру середньої заробітної плати, нарахованої штатному працівникові за лютий. Заборгованість із виплати заробітної плати за рахунок коштів державного бюджету на 1 березня 2012 р. становила 2,8 тис. грн. Сума заборгованості з виплат працівникам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності впродовж січня-лютого 2012 р. зменшилася на 13,9% і на 1 березня 2012 р. становила 241,6 тис. грн. Сума невиплаченої заробітної плати працівникам підприємств-банкрутів упродовж січня-лютого 2012 р. збільшилася на 4,7% і на початок березня 2012 р. становила 35,3 млн. грн. Серед міст та районів найбільша питома вага боргу цих підприємств припадала на м. Олександрію (72,6%). На підприємствах, які призупинили виробничо-господарську діяльність у 2011р. та попередніх роках (економічно неактивні), заборгованість із виплати заробітної плати не змінилася і на 1 березня 2012 р. становила 1,1 млн. грн. У січні-лютому 2012 р. за субсидіями для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та електроенергії звернулося 8690 сімей, з них у міській місцевості - 5581, сільській - 3109 сімей.

Призначені субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та електроенергії 2323 сім'ям, що становило 26,7% загальної кількості сімей, які звернулися за наданням субсидій, з них у міській місцевості - 2141 сім'ї, сільській місцевості - 182 сім'ям.

Отже, Кіровоградська область потребує реальних програм із перепідготовки спеціалістів, допомоги людям похилого віку, сприяння зростанню рівня народжуваності тощо. Такі програми, звісно, є, однак більшість із них реалізуються лише для звітності.

5. Основні проблеми розміщення і використання людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах. Шляхи їх вирішення

Основною проблемою людського потенціалу є скорочення чисельності населення. Чисельність наявного населення області на 1 березня 2012р., за оцінкою, становила 1000,9 тис. осіб. Таблиця наведена у Додатку Б. За січень-лютий 2012р. чисельність населення скоротилася на 1484 особи або на 9 осіб у розрахунку на 1000 жителів. Зменшення чисельності населення області відбулося за рахунок природного(1264 особи) та міграційного скорочення населення (220 осіб).

Порівняно з січнем-лютим 2011р. обсяг природного скорочення збільшився на 44 особи (на 3,6%). В області спостерігалось прискорення природного скорочення з 7,5 до 7,7 особи на 1000 жителів. Природне скорочення населення в січні-лютому 2012р. зафіксовано у всіх районах області. Найнижчі його рівні спостерігались в Устинівському та Компаніївському районах (по 0,4‰), на території Кіровоградської міськради(3,7‰), найвищі - в Світловодському (20,5‰), Ульяновському (17,3‰), Новоукраїнському (13,9‰) та Вільшанському (13,8‰) районах. Порівняно з січнем-лютим 2011р. збільшилось число народжених на 78 дітей (на 4,4%), одночасно зареєстровано збільшення числа померлих на 122 особи (на 4,1%).

Зростання народжуваності спостерігалося в 14 містах та районах, а й більше - в Знам'янському (з 11,1‰ до 18‰), Долинському (з 10,1‰ до 14,3‰) та Устинівському (з 12,5 до 16,1‰) районах. Водночас скоротилась народжуваність у 11 містах та районах області, найбільше - у Новоукраїнському(з 12‰ до 8,8‰), Кіровоградському (з 13,8‰ до 11,1‰), та Онуфріївському (з 10,3‰ до 7,7‰) районах. У січні-лютому 2012р. рівень смертності населення в області проти відповідного періоду 2011р. зріс з 18,3 до 18,9 особи на 1000 жителів. Зростання смертності спостерігалось в 13 районах області, найбільше - в Ульяновському (з 20,3‰ до 27,8‰), Світловодському (з 27,4‰ до 33‰) та Знам'янському (з 19,4‰ до 24,8‰) районах. Рівень смертності коливався від 14,9‰ на території Світловодської міськради до 33‰ в Світловодському районі. Кількість померлих у перинатальному періоді впродовж січня-лютого 2012р. становила 15 дітей: зареєстровано 11 випадків мертво народжень (за відповідний період 2011р. - 14 випадків) та 4 дітей у віці 0-6 днів (у січні-лютому 2011р. - 8 дітей). У віці до 1 року у січні-лютому 2012р. померло 17 дітей (у січні-лютому 2011р. - 21 дитина). Діаграма наведена у Додатку Е.

Основними причинами смерті дітей віком до 1 року були окремі стани, що виникають у перинатальному періоді, природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії, зовнішні причини. Структура причин смерті населення в січні-лютому 2012р. порівняно з відповідним періодом 2011р. майже не змінилась. Перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге - новоутворення, третє - зовнішні причини захворюваності та смертності.

У січні-лютому 2012р. міграційне скорочення населення становило 1,34 особи в розрахунку на 1000 жителів (у січні-лютому 2011р. - 0,54 особи). Порівняно з відповідним періодом 2011р. зменшилось число прибулих на постійне проживання в область (з 12,27 до 10,52 особи) та вибулих(з 12,81 до 11,86 особи на 1000 жителів).

Основні проблеми, що потребують вирішення:

- природне скорочення населення;

- поступове збільшення частки населення, старшого за працездатний вік;

- значний рівень демографічного навантаження на осіб працездатного віку;

- значний рівень зареєстрованого безробіття;

- збереження значної кількості вакантних посад і не працевлаштованих громадян;

- висока частка соціальних трансфертів у доходах громадян;

- низька привабливість створюваних робочих місць;

- поширення тіньової зайнятості населення;

- низький рівень забезпеченості дітей дошкільними навчальними закладами;

- неукомплектованість навчальних закладів у сільській місцевості учнями, віддаленість закладів від місць проживання учнів;

- недостатній рівень впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі;

- невідповідність підготовки у вищих та професійно-технічних навчальних закладах різних типів та рівнів акредитації потребам регіонального ринку праці;

- низький рівень матеріально-технічного забезпечення професійно-технічних навчальних закладів;

- збереження заборгованості із виплати заробітної плати;

- недостатня адресність надання соціальної підтримки;

- низький рівень доходів переважної частини населення через низький розмір заробітної плати;

- диспропорційність системи надання медичної допомоги первинного,вторинного і третинного рівнів;

Для вирішення цих всіх проблем, потрібно:

- розширення переліку та поліпшення якості надання соціальних послуг;

- забезпечення ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою, та одержувачів різних видів державної соціальної допомоги;

- забезпечення своєчасного проведення суб'єктами господарювання атестації робочих місць за умовами праці, зниження рівня виробничого травматизму, зведення до мінімуму причин небезпек, властивих виробничому середовищу;

- відкриття стаціонарних відділень для постійного проживання одиноких непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів;

- продовження роботи з модернізації системи органів Пенсійного фонду області, забезпечення підтримки функціонування системи обслуговування громадян, яка базується на оптимізації роботи управлінь Пенсійного фонду в районах та містах області і запроваджує нові принципи обслуговування;

- удосконалення адміністрування єдиного соціального внеску;

- сприяння залученню роботодавців та працівників до розвитку системи пенсійного страхування (у т. ч. накопичувального та недержавного);

- створення сприятливих умов для активного залучення населення регіону до розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення (страхування);

- розробка та реалізація пілотного проекту щодо впровадження технологій електронного врядування в діяльність системи соціального захисту з метою уніфікації обліку, документообороту, технологій обслуговування клієнтів та мінімізації обтяжливості та корупційної ємності цієї системи для споживачів послуг;

- модернізація програми житлових субсидій шляхом вдосконалення механізмів їх надання та впровадження соціальних нормативів споживання житлово-комунальних послуг, забезпечення поступової інтеграції житлових пільг у систему житлових субсидій.

- забезпечення на належному рівні життєдіяльності соціально вразливих верств населення, у першу чергу - осіб із обмеженими фізичними можливостями: забезпечення облаштування пандусами, іншими пристосуваннями для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ соціального захисту, підприємств торгівлі та побутового обслуговування населення, забезпечення функціонування спеціально обладнаного транспорту;

- використання потенціалу соціальних служб регіону для соціального залучення осіб з інвалідністю, самотніх людей похилого віку, бездомних осіб та осіб, звільнених з місць позбавлення волі до суспільного життя.

В Кіровоградській області переважає сфера послуг та сільського господарства.

Сільське господарство - стратегічно важлива галузь економіки області, яка забезпечує продовольчу безпеку, стимулює розвиток інших галузей, які поставляють засоби виробництва та використовують сільгосппродукцію як сировину.

Головні проблеми:

- домінування дрібнотоварного виробництва продукції у господарствах населення;

- недостатній розвиток та використання потенціалу тваринницької галузі;

- обмеженість обсягів переробки в області сільськогосподарської продукції власного виробництва;

- недостатній рівень інвестиційної діяльності у галузі сільського господарства;

За попередніми даними, у 2012 р. індекс обсягу сільськогосподарського виробництва порівняно з 2011 р. склав 84%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах - 80,7%, у господарствах населення - 89,7%.

Загальна площа сільськогосподарських угідь - 1722,5 тис. га, в т.ч. ріллі - 1519 тис. га. На сільське господарство припадає 37% валового загального продукту області. В галузевій структурі сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 70%, (тваринництва - 30%).

Сільське господарство області складають 523 підприємства, 355 колективних сільськогосподарських підприємств, 25 міжгосподарських підприємств та 143 інших агропромислових формувань, а також 1984 фермерських господарства. В сільському господарстві зайнято 115,9 тис. чоловік.

На мою думку демографічна ситуація в області є складною. Населення області в останні роки постійно зменшувалось. Найбільший негативний вплив мало природне скорочення населення. У 2010 році ситуацію дещо стабілізовано, водночас негативні тенденції не зупинено.

Головні проблеми:

- старіння населення, погіршення стану здоров'я населення;

- неналежний рівень забезпеченості житлом молодих сімей та одиноких молодих громадян;

- проблематичність працевлаштування молоді, що немає практичного досвіду роботи, наявність нелегальної трудової міграції;

- недостатній рівень матеріального добробуту значної частини громадян області

Цілі та завдання:

- створення обласного Центру для молоді з метою надання послуг, спрямованих на утвердження патріотизму, духовності, моральності, формування загальнолюдських цінностей, підтримку талановитих та обдарованих дітей і молоді;

- 26проведення акцій та широкої масово-роз'яснювальної роботи, спрямованої на пропаганду здорового способу життя, запобігання негативним проявам у молодіжному середовищі, залучення дітей і молоді до занять фізичною культурою і спортом;

- підтримка молодих сімей шляхом надання їм пільгових довготермінових кредитів на будівництво або придбання житла;

- введення в дію обласного центру матері і дитини для жінок, які опинились у скрутних життєвих обставинах, та створення обласного соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчальні заклади області;

- забезпечення послугами з оздоровлення та відпочинку дітей у стаціонарних оздоровчих закладах, зміцнення матеріально-технічної бази цих закладів;

- проведення інформаційно-просвітницької роботи серед населення з метою забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, подолання гендерних стереотипів, попередження насильства та гендерної дискримінації;

- здійснення координації та організаційного забезпечення роботи обласного гендерного ресурсного центру;

Ключове значення, на наш погляд, мають такі заходи:

? кардинальне поліпшення стану охорони здоров'я, проведення всеохоплюючої діагностики та профілактичних заходів щодо збереження здоров'я та утвердження здорового способу життя, вдосконалення стимулювання праці медичних працівників;

? соціально-економічна підтримка в області молодих сімей (пільгові кредити на житло, сприяння у працевлаштуванні, гарантії місця в дитячих садках);

? заохочення людей похилого віку до активної трудової діяльності, створення для цього сприятливих умов і режиму праці;

? повніше використання трудового потенціалу осіб із обмеженими фізичними можливостями;

? максимальне залучення працездатного населення до легальної трудової діяльності в економіці області; ефективне й раціональне використання наявного трудового потенціалу на основі реструктуризації економіки;

? зменшення розміру податків на фонд заробітної плати з метою зниження тонізації зайнятості;

? вдосконалення законодавчої бази самостійної зайнятості та створення розгалуженої інфраструктури малого бізнесу;

? забезпечення керованості освітньо-професійним розвитком населення з урахуванням потреб регіонального ринку праці та перспектив інноваційних зрушень в економіці; реформування системи профтехосвіти;

? модернізація наявних та створення нових привабливих робочих місць;

? соціальна підтримка молодих працівників, стимулювання їх зайнятості в регіоні; гарантії першого робочого місця для випускників навчальних закладів

6. Пріоритетні напрямки та перспективи розвитку, розміщення та використання людського потенціалу Кіровоградської області в сучасних умовах

Перший етап реалізації Стратегії розпочинатиметься в умовах депресивності вітчизняної та світової економіки. Завдання політики розвитку Кіровоградської області полягатимуть у відновленні динамічного економічного зростання на підґрунті максимально ефективного використання наявного економічного та соціального потенціалу регіону шляхом підвищення купівельної спроможності населення регіону та сприяння експортній діяльності підприємств. В умовах обмеженої фінансової спроможності корпоративного сектору інвестиційний процес має забезпечуватися посиленням спрямованості на розвиток видатків місцевого бюджету, а також реалізацією на рівні області державних програм загальнодержавного рівня та національних проектів. Найшвидший ефект для економічного зростання очікується від заходів щодо підтримки розвитку аграрного сектору регіону.

Особливостями першого етапу Кіровоградської області будуть:

- переважно екстенсивний тип економічного зростання на основі зростання завантаження наявних виробничих потужностей, подолання регіональної економіки;

- прискорення темпів приросту ВРП до понад 5%;

- випереджальне зростання капітальних інвестицій;

- прискорення темпів зростання інвестицій;

- послідовне підвищення рівня реальної заробітної плати та частки оплати праці у валовому випуску.

Очікувана тривалість першого етапу - 2013-2015 роки. Індикативні показники (в цілому за період):

- реальний приріст ВРП - 14,1%;

- збільшення капітальних інвестицій на 22,5%;

- підвищення продуктивності праці на 17,0%;

- збільшення реальної заробітної плати найманих працівників порівняно з рівнем 2012 року на 45,9%

Стратегія економічного та соціального розвитку Кіровоградської області на 2013-2020 роки:

· робить активний внесок у розвиток нової моделі внутрішніх комунікацій України по лініях Схід-Захід, Південь-Північ;

· досяг зростання кількості життєздатних територіальних громад за рахунок диверсифікації центрів економічної активності, подолання кризи перспективи на рівні малих міст і сільських районів області, впровадження інноваційних моделей місцевого самоврядування;

· є екологічно безпечним регіоном.

· забезпечує випереджальний розвиток за рахунок кооперації, кластеризації та інтеграції аграрного і промислового комплексів;