Регулювання соціально-економічного розвитку регіону

Земельні ресурси. Загальна площа земель області за станом на 01.01.2012 р. становила 2183,1 тис. га, з них сільськогосподарські землі займали 1300 тис. га. Безпосередньо залученими до сільськогосподарського використання було 1270,8 тис. га сільськогосподарських угідь. У цілому по регіону частка ріллі до загальної площі області становить 36,6%, а сільськогосподарських угідь - 58,2%.

Порівняно з середньою по Україні залісенністю (18,0%) Львівщина характеризується її підвищеним рівнем - 31,7%, що зумовлює не лише низьку частку сільськогосподарських угідь, але й малоземельність. Так, площа сільськогосподарських угідь, що припадає на одного жителя, становить 0,48 га, а ріллі - 0,30 га, проти 0,87 га та 0,67 га відповідно в середньому по Україні. Протягом останніх років із сільгоспугідь до складу земель запасу переведено 287,6 тис. га, з них ріллі - 169 тис. га. Загальний рівень сільськогосподарської освоєності Львівщини залишається на рівні 59,6%. Отже, порівняно з іншими областями Львівщина в кількісному відношенні володіє незначним земельним фондом, природно-ресурсний потенціал якого в якісному відношенні невисокий.

Ґрунтовий покрив регіону представлений понад 200 видами ґрунтів, відмінними між собою генетичною будовою, фізико-хімічними та агротехнічними властивостями. Серед них найбільш поширеними є дерново-підзолисті (23,6%), опідзолені (22,9%), буроземно-підзолисті, дерново-буроземні та бурі гірські ґрунти (19,6%). Дещо меншу площу займають дернові (11,8%), болотні (7,6%), чорноземно-лучні та лучні ґрунти (3,4%). Решта - 11,1%. В області до особливо цінних продуктивних земель відносять підзолисто-дернові і сірі опідзолені ґрунти (Полісся і Передкарпаття), торфовища середньоглибокі і глибоко осушені (Полісся); чорноземи типові та лучно-чорноземні суглинкові ґрунти з темно-сірими та чорноземами опідзоленими (Лісостеп), також бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні ґрунти Карпат. Вони займають 509,8 тис. гектарів.

Водні ресурси. Більша частина Львівської області розміщена в помірно теплій і вологій агрокліматичній зоні, основними джерелами водозабезпечення є річки Дністер, Стрий, Західний Буг, Вісла, Шкло, Стир, а також водоносні комплекси крейдових та четвертинних відкладів. Поверхневі водні ресурси формуються за рахунок дощових (50%), талих (37%) і підземних (17%) вод, тобто складаються із місцевого й транзитного річкового стоку.

Питомі показники природної забезпеченості області місцевими водними ресурсами на 1 км2 і одного мешканця вищі від середнього по країні значення відповідно в 2,6 і 1,8 разів та в середній за водністю рік становлять 254,6 і 2,08 тисяч кубометрів.

Мінерально-сировинні ресурси. Створена в області мінерально-сировинна база складається з 447 родовищ 30 видів корисних копалин. Її освоєність коливається в межах 20-90% залежно від виду корисної копалини. Крім того, тут зосереджено понад 10% покладів торфу по Україні. Високий рівень спеціалізації гірничодобувної промисловості склався по кам'яному вугіллю, сірчаним рудам, калійним солям, цементній сировині, вапнякам для цукрової промисловості (Додаток А).

В межах області розміщені основні вугленосні площі Львівсько-Волинського басейну в складі Міжріченського, Забузького, Тячівського і Карівського родовищ. На базі перших двох родовищ працюють 10 шахт, що видобувають переважно середньозольне, середньосірчисте вугілля, яке використовується переважно в енергетиці. Видобуток становить дещо більше як 2% загальнодержавного. Ресурсні резерви дозволяють збільшити в перспективі видобуток вугілля.

Нафтогазові родовища області перебувають в стадії затухаючого видобутку. За останні п'ять років розвідані запаси нафти скоротились майже на 40%. Об'єм видобутку вуглеводнів на Львівщині становить близько 4% загального видобутку цієї сировини в країні.

В гірській частині області виявлено значне поширення менілітових сланців. Більш детально оцінені Бориславське і Верхньосиневидне родовища. На базі останнього проектується кар'єр і цех помолу сланців для використання їх в якості сировини при виробництві рубероїду. Однак при використанні менілітових сланців як будівельного матеріалу треба враховувати, що менілітові сланці з високим вмістом органічної речовини є слаборадіоактивними. Разом з тим, не можна виключати можливість подальших, більш детальних досліджень ділянок карпатських менілітових сланців з високим вмістом органічної речовини і підвищеними концентраціями Au, Pd, Mo, Ni, V з метою виявлення потенційно перспективних площ.

В області розвідані запаси карбонатної сировини для цукрової промисловості. До експлуатації залучено Малолюбінське родовище вапняку, що розробляється Городоцьким кар'єром ВО «Укрцукоркамінь». Видобуток сировини тут поступово знижувався і в останні роки припинився. Приріст запасів обмежений внаслідок розміщення родовища на орних землях, частково в зеленій зоні м. Львів.

Розвідані поклади калійних солей Стебницького родовища, що розміщене на території Львівської області, розробляє державне гірничохімічне підприємство «Полімінерал». Родовище є комплексним, крім калійних, баланс враховує натрієву і магнієву солі. На цей час найдоступніші ділянки Стебницького родовища відпрацьовані, що призвело до значного ускладнення гірничих робіт. Істотно скоротились запаси найбільш якісних руд. Середній вміст К2О у руді близько 10%. Це значно нижче, ніж у більшості хлоридних родовищ основних калієвидобувних країн. Але мінеральний склад українських родовищ дозволяє випускати універсальні безхлористі калійно-магнієві добрива. Підприємство «Полімінерал» видобуває понад 40% загальнодержавного об'єму калійної солі і випускає один вид готової продукції - сиромелений каїніт природний, що йде як добриво на внутрішній ринок і на експорт. Вагома частина промислових потужностей підприємства зупинена на реконструкцію збагачувальної фабрики, що триває вже декілька років і передбачає впровадження галургічної технологічної схеми переробки калійних руд і випуск висококонцентрованого калімаги - 40, харчової солі і хлор-магнієвих розсолів. Проте за браком коштів запланована реконструкція так і не відбулась, недостатнє фінансування обов'язкових природоохоронних та заходів щодо підтримання гірничих виробок у належному стані призвели до втрати значної частини запасів. Суттєва зношеність транспортних засобів, аварійний стан або високий ступінь амортизації основного виробничого обладнання найближчим часом можуть спричинити зупинку підприємства.

Розробляється Дорогобицьке родовище кухонної солі, готується до експлуатації Губицьке. Відомі також Бориславське, Доброгостівське, Помярки, Уличне, Довголука, Гірне, Нинів і Смоляний, Моршинське родовища калійної солі, де проведено пошукові роботи, на деяких - попередня розвідка, але недостатня вивченість, а також складні гірничо-геологічні умови залягання калійної солі цих родовищ не дозволяють використовувати їх як сировинну базу. Родовища поставлено на балансовий облік як резервні.

У Львівській області розвідано 6 родовищ сірки, до того ж державним балансом враховані запаси сірки Коханівського нафтового родовища. Подорожненське родовище, що експлуатувалось Роздольським ДГХП, з 1997 року законсервовано, залишок промислових запасів становить близько 4 млн. т сірки. Яворівське ДГХП «Сірка» працює на Язівському та Немирівському родовищах. Видобуток сірки на останньому припинено за браком коштів і насамперед через складні екологічні обставини, що склались у регіоні останнім часом. Сировинна база досить потужна і рекомендована до розробки відкритим способом, забезпеченість підготовленими до експлуатації запасами становить понад 25 років. Основна частина запасів Язівського родовища відпрацьовувалась відкритим способом, тепер експлуатація зорієнтована на метод підземної виплавки сірки. Розробка Язівського родовища, єдиного на сьогодні джерела видобутку сірки в Україні, ніколи не була рентабельною, собівартість сірки перевищує рівень світової ціни в 1,4-2 рази. Основна продукція, що виробляється на підприємстві - сірка технічна рідка та грудкова з сірковмістом 99,5 і 99,9%.

Бориславське родовище озокериту - найбільше у світі. Сировина родовища придатна для випуску озокерит-сирцю, котрий може бути використаний для виробництва озокериту медичного, воско-озокеритових сплавів, канатних мастил, озокерафіну та інших видів продукції. З 1996 року видобуток на родовищі не ведеться, хоча забезпеченість існуючого рудника, що розроблявся ВАТ «Бориславський озокерит», становить понад 100 років. З 2002 року право на експлуатацію родовища надано малому приватному підприємству «Перспектива».

На території області розвідані і розробляються значні запаси деяких видів будівельної мінеральної сировини.

Комбінат «Миколаїв-цемент» використовує для одержання продукції декілька джерел сировини: вапняки Добрянського родовища, глини і суглинки Кагуєвського родовища, гіпс Пісківського і спонголіти Рава-Руського родовища. Останні поставляються як кременисті домішки і на інші цементні заводи України. Забезпеченість комбінату розвіданими запасами карбонатної і глинистої сировини в цілому задовільна, однак більша їх частина розміщена на сільськогосподарських землях. Забезпеченість запасами на малоцінних землях становить по вапняках і спонголітах близько 20 років, запаси глин і суглинків (Кагуєвське родовище) повністю розміщені на землях, зайнятих сільгоспугіддями. Крім того, вапняки Добрянського родовища обводнені і їхній видобуток ведеться з використанням водопониження.

Із чотирьох відомих в області родовищ скляних пісків розробляється два. Пісок, видобутий на Велико-Глібовицькому родовищі використовується Львівським мехсклозаводом для виробництва листового і технічного скла, стемаліту, армованого і візерункового скла та ін. Невелика кількість піску поставляється склозаводам Західної України. Права на експлуатацію Сихівського родовища надані ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське», у 2003 році видобуток не здійснювався, хоча забезпеченість підготовленими до розробки запасами становить понад 25 років.

Відносно розвинута в області і сировинна база виробництва стінової кераміки. Однак у якісному відношенні вона не зовсім відповідає вимогам виробництва. Більшість родовищ належать до розряду дрібних, не придатних для прив'язки сучасних заводів.

За рахунок своїх ресурсів область задовольняє потреби в будівельних пісках і має можливості для розширення їхнього видобутку. Асоціація Львівбудматеріали відкритим способом розробляє 4 родовища вапняків, які переробляються на будівельне вапно, що споживається будівельними організаціями області, продукція МПП Естет (Демнянське родовище) частково вивозиться за межі області. Забезпеченість запасами, підготовленими до експлуатації становить 18-20 років. Кар'єром Пустомитівського заводоуправління вапнових заводів тієї ж асоціації розробляється Щирецьке родовище гіпсу. Забезпеченість запасами - 25 років. Гіпсове каміння використовується для виробництва гіпсу будівельного та гіпсу медичного. В області розроблюється також три родовища каменю будівельного. Найбільш потужним є кар'єр на Зелем'янському родовищі пісковику. Забезпеченість кар'єрів запасами коливається в межах 8-25 років. Продукція кар'єрів переробляється на каменедробильних заводах або цехах, які випускають щебінь різних марок і фракцій. Бутощебенева продукція реалізується в межах області.

Лісові ресурси. Площа лісового фонду області становить 689,9 тис. га при загальному запасі деревини 132,34 млн. м3. Щорічний приріст становить близько 2,3 млн. м3 (при середньому на 1 га - 3,7 м3), а лісистість території - 28,5%. За площею насаджень домінують твердолистяні (47%) і хвойні (44%) породи, м'яколистяні займають 9%. Переважаючими в складі наведених груп порід є сосна, ялина, дуб, бук, вільха, береза.

Обсяги заготівлі деревини в останні роки досягли 750-770 тис. м3 (32,6-33,5% від загального щорічного приросту насаджень), в тому числі рубками головного користування - 360-390 тис. м3 (15,7-16,9% від вказаного показника). Певне занепокоєння викликають досить високі обсяги рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, порівняно з рубками головного користування, що, зважаючи на вікову структуру насаджень не може вважатись цілковито виправданим.

Рекреаційні ресурси. Львівська область розміщення в східному передгір'ї Карпат, має значні курортні, оздоровчі й туристичні ресурси і в цілому щодо забезпечення цими ресурсами характеризується як ресурсонадлишкова.

Головним лікувальним ресурсом Львівської області є мінеральні води. У 2011 р. було видобуто 385,2 тис. м3 мінеральної води, з них 28% використано для виготовлення напоїв і промислового розливу без обробки, 5,9% - для зовнішнього лікувального використання та лікувального пиття, 1,7% - для комплексного використання. Найбільш багаті мінеральними водами Дрогобицький, Буський, Соколівський, Стрийський та Городецький райони.

Поряд з мінеральними водами є значні запаси лікувальних торфів, які застосовуються з оздоровчою метою в санаторно-курортних закладах. Для курортно-санаторного лікування використовуються лікувальні грязі родовища Великолюбинське, сумарні запаси якого 204,6 тис. метрів кубічних.

До рекреаційного потенціалу області можна віднести об'єкти природо-заповідного фонду, що мають науковий та пізнавальний інтерес. В області 333 об'єкти природно-заповідного фонду, загальною площею 111,2 тис. га, що становить 5,1% площі області, в т.ч. 24 загальнодержавного значення. До них відносяться природний заповідник Розточчя, національні природні парки Сколівські Бескиди та Яворівський, 27 заказників, 177 пам'ятків природи, 3 ботанічні сади, 2 дендрологічні парки, 1 зоологічний парк, 59 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 3 регіональних ландшафтних парки, 48 заповідних урочища.

2. Розвиток та розміщення господарського комплексу регіону

2.1 Характеристика основних показників розвитку промисловості