Таблиця 2.1

Склад і структура земельних угідь підприємства ПП «Папужинці»

Земельні угіддя	Станом на 01.01.2011 року
	га	Питома вага в загальній площі, %	Питома вага в сіль господарських угіддях, %
Загальна земельна площа Сільськогосподарські угіддя, з них рілля; сінокоси; пасовища;	2166,2 2091,8 1719 318 54,8	100 97,6 85,9 10,0 1,7	х 100 87,9 10,3 1,8
Площа лісу	0,6	0,1	х
Ставки і водоймища	0,4	0,01	х
Осушені землі	18,2	0,6	х
Сад	55,2	1,7	х

У структурі земельних угідь підприємства переважає рілля її площа становить 1719 га., що складає 85,9% в загальній земельній площі і 87,9% в площі сільськогосподарських угідь. Сінокоси в площі сільськогосподарських угідь становлять 10,3%, а в загальній площі землі 10,0%, пасовища відповідно становлять 0,8% і 1,7%.

Для здійснення успішного управління виробничим процесом на підприємстві запроваджено організаційну структуру підприємства, яка показана на рисунку 2.1.



Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПП «Папужинці»

Розглянемо чисельність працівників підприємства (табл.2.2).

Таблиця 2.2

Структура персоналу підприємства ПП «Папужинці» станом на 01.01.2011 р.

Назва класифікаційної групи професій	Облікова чисельність працівників
	Кількість осіб	Питома вага, %
1	2	3
Керівники	1	3
Фахівці	4	7
Технічні службовці	2	6
Робітники сфери торгівлі та послуг побуту	4	7
Кваліфіковані робітники сільського господарства	25	69
Кваліфіковані робітники з інструментом	3	8
Загальна облікова чисельність персоналу	39	100

Як бачимо з таблиці 2.2 на підприємстві найбільшу питому вагу займають кваліфіковані робітники сільського господарства 69% або 25 чоловік, фахівці, технічні службовці та працівники побуту становлять 7% або по 4 особи, кваліфікованих робітників з інструментом на підприємстві 3 особи або 8%, керівник на підприємстві один.

На сьогоднішній день підприємство інтенсивно нарощує свої виробничі потужності, що в подальшому буде вимагати збільшення чисельності працюючих основної діяльності, тому вартим буде зазначити, що при виробничій необхідності підприємство має можливість маневрувати управлінськими та трудовими кадрами, що мають спеціальну підготовку.

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

Розглянемо зміни основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства (табл. 2.3), дані взято з річного звіту підприємства, зокрема з ф.№2 Звіту про фінансові результати за два останні роки (Додатки А, Б).

Таблиця 2.3

Аналіз показників фінансово-економічної діяльності ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

Фінансові результати	Абсолютні величини	Зміни
	за попередній період	за звітний період	в абсолютних величинах (3 - 2)	у % до попереднього періоду (4:2)*100
1	2	3	4	5
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	4389,00	5001,00	+612,00	+13,94
Собівартість реалізованої продукції	3104,00	3747,00	+643,00	+20,72
Валовий прибуток (збиток)	1285,00	1254,00	-31,00	-2,41
Адміністративні витрати	309,00	371,00	+62,00	+20,06
Витрати на збут	35,00	0,00	-35,00	-100,00
Інші операційні витрати	24,00	36,00	+12,00	+50,00
Прибуток (збиток) від операційної діяльності	917,00	847,00	-70,00	-7,63
Інші витрати	66,00	127,00	+61,00	+92,42
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оп-ня	851,00	720,00	-131,00	-15,39
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності	851,00	720,00	-131,00	-15,39
Чистий прибуток (збиток)	851,00	720,00	-131,00	-15,39
Елементи операційних витрат
Матеріальні затрати	3006,00	3780,00	+774,00	+25,75
Витрати на оплату праці	799,00	562,00	-237,00	-29,66
Відрахування на соціальні заходи	316,00	255,00	-61,00	-19,30
Амортизація	148,00	104,00	-44,00	-29,73
Інші операційні витрати	712,00	36,00	-676,00	-94,94
Разом	4981,00	4737,00	-244,00	-4,90

Як видно із таблиці 2.3, у підсумку 2010 року підприємство мало кращі результати порівняно із 2009 р., це позитивне явище, що вказує на ефективність діяльності підприємства за звітний період. На це вказує збільшення суми виручки від реалізації продукції на 612 тис.грн або на 13,9%.

При цьому спостерігається зростання собівартості продукції на 643,0 тис.грн. або на 20% та зменшення чистого прибутку за підсумками 2010 р. на 131,0 тис.грн. або на 15,4%.

Головним фактором, що вплинув на зростання собівартості виробленої сільськогосподарської продукції є збільшення цін на ПММ, на мінеральні добрива, на закупівельну ціну насіння зернових та плодоовочевих культур.

На основі таблиці 2.4 проведемо аналіз за показниками аналітичного балансу підприємства за період 2009-2010 рр. Інформацію про дані взято із ф.№1 Баланс (Додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж).

Таблиця 2.4

Порівняльний аналітичний баланс ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

ПОКАЗНИКИ	Абсолютні величини	Питома вага, %	Зміни
	2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.	в абсолютних величинах (3 - 2)	у питомій вазі (5 - 4)	у % на початок періоду (6:2)*100	у % до зміни підсумку балансу (6:6б)*100
АКТИВ
I.Необоротні активи	409,00	383,00	12,81	10,05	-26,00	-2,76	-6,36	-4,21
II.Оборотні активи	2784,0	3427,00	87,19	89,95	+643,0	+2,76	+23,10	+104,21
у тому числі - запаси	2669,0	3238,00	83,59	84,99	+569,0	+1,40	+21,32	+92,22
- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	36,00	43,00	1,13	1,13	+7,00	0,00	+19,44	+1,13
- дебіторська заборгованісь за розрахунками та інша	59,00	54,00	1,85	1,42	-5,00	-0,43	-8,47	-0,81
- грошові кошти та їх еквіваленти	20,00	92,00	0,63	2,41	+72,00	+1,78	+360,00	+11,67
III.Витрати майбутніх періодів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	*	0,00
Баланс	3193,0	3810,0	100,0	100,0	+617,0	0,00	+19,32	+100,0
ПАСИВ
I.Власний капітал	2999,0	3713,00	93,92	97,45	+714,00	+3,53	+23,8	+115,72
II.Забезпечення наст. витрат і платежів	21,00	15,00	0,66	0,39	-6,00	-0,27	-28,57	-0,97
III.Довгострокові зобов'язання	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
IV.Поточні зобов'язання	169,00	82,00	5,29	2,15	-87,00	-3,14	-51,48	-14,10
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	126,00	38,00	3,95	1,00	-88,00	-2,95	-69,84	-14,26
- поточні зобовязання за розрахунками та інші	43,00	44,00	1,35	1,15	+1,00	- 0,20	+2,33	+0,16
V.Доходи майбутніх періодів	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00
Баланс	3189,0	3810,0	99,87	100,00	+621,00	+0,13	+19,47	+100,00

Аналізуючи показники аналітичного балансу підприємства можемо сказати про те, що в активі за останні два роки найбільшу частка в загальній структурі майна займають оборотні активи (87 та 89%), інші 13 та 11% займають необоротні активи.

Також зазначимо, що станом на кінець 2010 року оборотні активи мали тенденцію до зростання на 643 тис.грн, що у відсотках становить 23,1% проти минулого року.

Основну питому вагу у загальній структурі пасивів займає власний капітал, його частка у структурі за 2009 р. становить 93% або 2999,0 тис.грн. за період з 2010 року його частка дещо зросла і становила 97% або 3713,00 тис.грн.

Підприємство також має зовнішні поточні зобов'язання перед кредиторами за товари, роботи, послуги, їх вартість на кінець звітного періоду становила 38 тис.грн., їх питома вага у структурі пасивів у 2009 р. становить 4% та 1,3% - у 2010 р.

Для наочного зображення отриманих результатів, що відображають зміни в балансі підприємства представимо за допомогою графіків.



Рис.2.2. Динаміка показників активу Балансу ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

Рис.2.3. Динаміка показників пасиву Балансу ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

Отже, дослідивши показники фінансово-економічного стану діяльності ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр., можемо зазначити, що підприємство має незначні об'єми виробництва, на це вказують показники валового доходу та показники чисельності працюючих, але не зважаючи на це, діяльність підприємства з економічної точки зору можна вважати успішною. Адже станом на кінець 2010 р. підприємство мало у своєму активі прибуток у сумі 720 тис.грн. Це позитивне явище, тому що на сьогоднішній день селянсько-фермерські господарства Черкаської області переживають не найкращі часи і більшість їх на кінець 2010 р. мають величезні збитки.

Також можемо стверджувати, що наявність прибутковості вказує на можливість подальшого розширення виробничої діяльності та збільшення чисельності працівників основного виду діяльності - рослинництва та плодоовочівництва у 2010 році.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує. Тому наступним кроком нашого дослідження буде проведення аналізу показників ліквідності та платоспроможності підприємства, адже їх результати показують наскільки ефективно використовувало свої фінансові джерела підприємство. Для здійснення таких операцій необхідні кошти, які підприємство може отримати, перевівши у грошах найбільш ліквідну частину своїх мобільних запасів або маючи достатній запас грошей у банку чи у касі.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності (табл.2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз показників ліквідності ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

№ п/п	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р	2010	Відхилення, %
1	2	3	4	5	6
1	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	(Грошові кошти + короткострокові ЦП) / Поточні зобов'язання	0,12	1,12	1,0
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	(Оборотні активи - товарно-матеріальні запаси) / Поточні зобов'язання	0,68	2,30	1,62
3	Коефіцієнт проміжної ліквідності	(Оборотні активи - Виробничі запаси - НВЗ) / Поточні зобов'язання	4,32	11,60	7,28
4	Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Поточні зобов'язання	16,47	41,79	25,32
5	Величина власного оборотного капіталу	Оборотні активи - Поточні зобов'язання	2615,00	3345,00	730,0
6	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Поточні зобов'язання	15,47	40,79	25,32
7	Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу	(Оборотні активи - Поточні зобов'язання) / Власний капітал	0,87	0,90	0,03
8	Коефіцієнт маневреності грошових коштів	Грошові кошти / Власний капітал	0,01	0,02	0.001
9	Частка оборотних коштів у активах	Оборотні активи / Усього активів	0,87	0,90	0,03
10	Частка запасів в оборотних активах	Запаси / Оборотні активи	0,96	0,94	-0,02
12	Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість	0,29	1,13	0,84

Динаміка показників ліквідності вказує на зростання значення коефіцієнтів абсолютної, проміжної ліквідності та коефіцієнта покриття. Динаміка до збільшення вважається позитивною. Так коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових зобов'язань. Нормативне значення > 0,2. За даними підприємства станом на кінець 2010 р. даний коефіцієнт зріс на 1,0 і мав значення 1,2, тобто наближене до нормативу.

Загальний коефіцієнт покриття визначається співвідношенням усіх поточних активів до короткострокових зобов'язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів. Нормативне значення > 2. За даними підприємства станом на кінець 2010 р. даний коефіцієнт зріс на 1,62 пункти і становив 2,3, тобто перебував в нормі.

Далі проведемо аналіз і оцінку показників фінансової стійкості та стабільності підприємства. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Таблиця 2.6

Аналіз показників фінансової стійкості ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

№ п/п	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р	2010	Відхилення, %
1	Коефіцієнт заборгованості	Загальна сума заборгованості / Активи	0,05	0,02	-0,03
2	Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)	17,75	45,28	27,53
3	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал / Валюта балансу	0,94	0,97	0,03
4	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти (коротко- та довгострокові) / Власний капітал	0,06	0,02	-0,04
5	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал / Активи	0,94	0,97	0,03
6	Коефіцієнт фінансової залежності	Активи / Власний капітал	1,06	1,03	-0,03
7	Коефіцієнт маневреності власних коштів	(Власний капітал + Довгостр. кредити + Довгостр. позики - Необоротні активи) / (Власний капітал + Довгостр. кредити + Довгостр. позики)	0,86	0,90	0,04

Дані табл.2.6 засвідчують, що підприємство є фінансово незалежним, це показує значення коефіцієнта автономії, який становив у 2009 р. - 0,94, у 2010 р. - 0,97, при нормативному значенні К>0,5, чим більше значення даного коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

Значення коефіцієнта фінансування (співвідношення позикових та власних коштів) свідчить про те, що підприємство за останні два роки зовсім не залежало від зовнішнього фінансування, це позитивний показник, який вказує на стійке фінансове становище. Цей показник доповнює коефіцієнт автономії і показує скільки позикових коштів припадає на одиницю власного капіталу. У нашому випадку за період 2009-2010 рр. його значення становили відповідно: 6% та 2%.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами вказує на те, скільки підприємство має власних коштів на 1 гривню усіх коштів. Мінімальне значення цього показника - 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

На підприємстві ПП «Папужинці» значення цього коефіцієнта є близьким до мінімального, що вказує на загрозу неплатоспроможності.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої належності підприємства (норматив: від 0,4 до 0,6).

На досліджуваному підприємстві значення показника маневреності є достатньо високим і становить відповідно за роками 0,86 та 0,9, що вказує на стійке становище та достатнє фінансування оборотних засобів.

Аналіз ділової активності дає можливість визначити ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників:

- коефіцієнта оборотності активів,

- коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості,

- коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості

- коефіцієнта тривалості обертів дебіторської і кредиторської заборгованостей

- коефіцієнта оборотності матеріальних запасів,

- коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі)

коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Динаміку показників ділової активності підприємства представлено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз показників ділової активності ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

№ п/п	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р	2010	Відхиле-ння %
1	Оборотність дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації / (Дебіторська заборгованість на поч. року + Дебіторська заборгованість на кін. року) / 2	120,3	126,61	6,31
2	Оборотність кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації / (Кредиторська заборгованість на поч. року + Кредиторська заборгованість на кін. року) / 2	50,7	60,99	10,29
3	Середній період погашення дебіторської заборгованості	365 / Оборотність дебіторської заборгованості	2,25	2,88	0,63
4	Середній період погашення кредиторської заборгованості	365 / Оборотність кредиторської заборгованості	3,6	5,98	2,38
5	Оборотність активів	Виручка від реалізації / (Загальна сума активів на поч. року + Загальна сума активів на кін. року) / 2	1,27	1,43	0,16
6	Оборотність постійних активів	Виручка від реалізації / (Вартість постійних активів на поч. року + Вартість постійних активів на кін. року) / 2	10,75	12,63	1,88
7	Оборотність чистих активів	Виручка від реалізації / ((Активи на поч. року + Загальна сума активів на кінець року) - (Поточні зобов'язання на поч. року + Поточні зобов'язання на кін. року)) / 2	1,05	1,48	0,43
8	Оборотність товарно - матеріальних запасів (I)	Виручка від реалізації / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	1,5	1,69	0,19
9	Оборотність товарно - матеріальних запасів (II)	Собівартість реалізованої продукції / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	1,33	1,27	-0,06
10	Оборотність товарно - матеріальних запасів (III)	(Матеріальні витрати + Інші операційні витрати) / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	1,45	1,29	-0,16
11	Оборотність готової продукції	Виручка від реалізації / (Готова продукція на початок року + Готова продукція на кінець року) / 2	511,5	667,80	15,53
12	Оборотність власного капіталу	Виручка від реалізації / Власний капітал	1,17	1,49	0,32

В цілому, по аналізу показників ділової активності підприємства, можемо сказати, що за усіма розрахованими коефіцієнтами спостерігається позитивна динаміка до збільшення, проте, за деякими показниками це вказує на зростання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, але разом із цим відбулося зменшення показника оборотності товарно-матеріальних запасів, це негативний показник у діяльності фермерського господарства, тому керівництву ПП «Папужинці» необхідно відшукати резерви для збільшення оборотності активів, запасів та власного капіталу.

Наступним кроком нашого дослідження є дослідження показників прибутковості діяльності ПП «Папужинці». При цьому відзначимо, що кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток.

Прибуток -- це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності. Отримання прибутку - основна мета підприємницької діяльності. Важливість прибутку для ПП «Папужинці» пояснюється тим, що на даному підприємстві він виконує такі основні функції:

- оцінки підсумків діяльності підприємства;

- розподілу (розподілу доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою);

- джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

Отже, у зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, а й за рахунок багатьох інших факторів. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування, розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб'єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).

Таблиця 2.8

Аналіз показників прибутковості ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

№ п/п	Назва показника	Формула для розрахунку	2009 р	2010	Відхилення %
1	Рентабельність продажу, %	Прибуток від операційної діяльності/ Чиста виручка від реалізації	20,89	16,94	-3,95
2	Рентабельність виробництва (основної діяльності), %	Прибуток від операційної діяльності / Собівартість реалізованої продукції	29,54	22,60	-6,94
3	Рентабельність сумарного капіталу, %	Чистий прибуток / Загальна вартість активів (середньорічна)	15,58	20,56	4,98
4	Рентабельність чистих активів, %	Чистий прибуток / (Вартість активів (середньорічна) - Короткострокові зобов'язання (середньорічні))	19,27	21,33	2,06
5	Рентабельність оборотного капіталу, %	Прибуток від операційної діяльності / Вартість оборотного капіталу (середньорічна)	27,9	27,27	-0,63
6	Рентабельність власного капіталу, %	Чистий прибуток / Величина власного капіталу (середньорічна)	28,3	21,45	-6,85
7	Показник зміни валових продаж, %	(Виручка за звітний період - Виручка за попередній період) / Виручка за попередній період	13,45	13,82	0,37
8	Показник валового доходу, %	Валовий доход / Виручка від реалізації	24,49	21,00	-3,49
9	Показник чистого прибутку, %	Чистий прибуток / Виручка від реалізації	16,22	12,06	-4,16

Аналіз показників прибутковості вказує на негативну тенденцію до зменшення, так на кінець 2010 року спостерігалося зменшення показника рентабельності продажів на 3,95 %, а також показника рентабельності виробництва на 6,94%. Відбулося дане зменшення по причині зростання собівартості виробленої сільськогосподарської продукції.

Показник валового доходу зменшився у 2010 р. на 3,49%, показник чистого прибутку також зменшився протягом 2010 р. порівняно із 2009 р. на 4,16%.

Зменшення показників прибутковості вказує на спад ефективності діяльності ПП «Папужинці», але при цьому зазначимо, що діяльність підприємства не була збитковою, адже на кінець 2010 р. в активі підприємства є чистий прибуток в розмірі 720 тис.грн., що дає можливість підприємству вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями та вказує на перспективи його розвитку.

2.3 Показники ефективності та оцінка розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Розрахунок економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Під результатами розуміють грошову, вартісну оцінку отриманого прибутку для підприємства: грошові надходження за відправлену продукцію, виконані роботи та послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг та ін. Під витратами розуміють грошову вартісну оцінку виробничих ресурсів, які залучилися до господарського обігу: вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов'язкові відрахування в різні державні фонди та інші витрати, без яких торгова угода не може бути здійснена.

Визначення ефективності зовнішньоекономічних операцій зумовлює ступінь зацікавленості підприємства у виході на світовий ринок, дає змогу обґрунтувати окремі пропозиції щодо закупівлі та продажу певних товарів. Одержані дані можуть бути використані при розробленні планів експорту та імпорту підприємства, при оцінюванні структури та напрямків зовнішньоторговельного обігу.

Усю систему показників зовнішньоекономічної діяльності підприємства, організації, фірми можна розподілити на 2 групи:

1 група. Абсолютні показники:

-- обсяг експорту;

-- обсяг імпорту;

-- обсяг накладних витрат на експорт/імпорт;

-- середній залишок коштів;

-- кількість отриманих рекламацій;

-- сума рекламацій;

-- кількість задоволених рекламацій;

-- перевага покупцями торговельної марки фірми;

-- обсяг експорту нових товарів;

2 група. Відносні показники:

а) індекси динаміки:

б) коефіцієнти виконання зобов'язань з експорту та імпорту:

в) середня тривалість обороту експортної (імпортної) операції;

г) коефіцієнт віддачі коштів від експортних/імпортних операцій.

Протягом 2009-2010 років підприємство займалося експортом сільськогосподарської продукції, зокрема відбувався продаж зернових культур до країн СНГ (Росія, Білорусь). Обсяги експорту були незначними по причині пробних поставок та високої вартості тарифів митного обслуговування. Також підприємство проводило імпортні операції, тобто відбувалася закупівля мінеральних добрив із Польщі.

Проведемо аналіз абсолютних та відносних показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства (табл. 2.9, рис.2.4).

Таблиця 2.9

Аналіз абсолютних та відносних показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

Показник	Од. виміру	2009 р.	2010 р.	Відхилення
				Абсолютне	Відносне %
1	2	3	4	5	6
Ефективність ЗЕД	%	20,14	11,88	-8,26	-41,01
Прибуток від експортно-імпортних операцій	Тис.грн	11,9	7,85	-4,04	-33,9
Експортно-імпортні витрати	Тис.грн	59,1	66,14	7,04	10,65
Прибуток від експорту	Тис.грн	15,0	12,0	3,0	-15,0
Прибуток від імпорту	Тис.грн	6,9	5,85	1,05	-17,85
Витрати на експорт	Тис.грн	45,0	50,0	5,0	11,1
Витрати на імпорт	Тис.грн	14,1	16,14	2,5	12,7
Виручка від експорту	Тис.грн	50,0	52,0	2,0	3,8
Виручка від імпорту	Тис.грн	21,0	22,0	1,0	4,5
Виробнича собівартість	Тис.грн	40,0	45,0	5,0	11,1
Поза виробничі витрати	Тис.грн	5,0	5,0	-	-
Середня ціна імпорту	Тис.грн	0,15	0,1	-0,05	-5,0
Кількість імпорту	т	2000	2200	200	14,3
Контрактна вартість сировини	Тис.грн	12,0	14,0	2,0	14,3
Накладні витрати	Тис.грн	2,0	2,05	0,5	2,4
Мито і митні збори	Тис.грн	0,7	0,65	-0,5	-7,7
Транспортні витрати	Тис.грн	1,1	0,95	-0,15	-15,8
Вантажно-розвантажувальні витрати	Тис.грн	0,5	0,5	-	-
Складські витрати	Тис.грн	0,1	0,25	0,15	60
Експедиторські витрати	Тис.грн	0,16	0,24	0,08	33,3
Страхові витрати	Тис.грн	0.04	0,06	0.02	33,3
Інші витрати	Тис.грн	0,1	0,05	-0,05	50

Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД фірми в аналізованому періоді склала 12%, негативним є те, що на кінець 2010 р. вона зменшилася на 41%, це свідчить про зменшення обсягів зовнішньоекономічних операцій майже в двічі.

Ефективність ЗЕД зменшилася за рахунок того, що прибуток від експортно-імпортних операцій був меншим в порівнянні з 2009 р. на 4,04 тис.грн. або на 33,9%, а витрати експортно-імпортні зросли на 4,5 тис.грн.



Рис.2.4. Порівняння експортно-імпортних прибутку та витрат ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр.

Як видно із рис.24, збільшення експортно-імпортних витрат відбулося за рахунок зростання витрат на експорт на 5 тис.грн. та витрат на імпорт на 2 тис.грн.

Проаналізувавши ЗЕД можна сказати що не зважаючи на певний спад обсягу експортно-імпортних операцій, підприємство має стійке становище на ЗЕ фоні і має перспективи розвитку, але необхідно звернути увагу на взаємозв'язок між ЗЕД і діяльність підприємства в цілому. Особливу увагу необхідно звернути увагу на величину готової продукції та запасів на складі, та необхідність застосування більш ефективнішої збутової політики ПП «Папужинці».

Важливим етапом аналізу шляхів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства має стати визначення кола країн, які є потенційно привабливими з точки зору проникнення на їхні ринки. При цьому необхідно ретельно проаналізувати стан середовища міжнародного маркетингу, який включає в себе вивчення системи міжнародної торгівлі, економічного середовища кожної з країн та їхнього політико-правового та культурного середовища. Підприємству, яке вирішило вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і у своїй власній. До таких обмежень належать: митні тарифи (фіскальні та протекціоністські), валютний контроль з боку держави, ряд нетарифних бар'єрів (системи національних стандартів безпеки, якості тощо).

Результатом вивчення середовища міжнародного маркетингу є інформація, аналіз якої дає змогу прийняти рішення про принципову доцільність (або недоцільність) виходу підприємства на зарубіжний ринок. В сучасних умовах оптимальним рішенням вважається вихід українського підприємства на ринки країн так званого ближнього зарубіжжя. З усіх держав пострадянського простору російський ринок здається найпривабливішим, адже його потенційна місткість значно більша за місткість українського, платоспроможний попит у Росії вищий.

За останні роки в ПП «Папужинці», як по імпорту, так і по експорту, спостерігається стала тенденція зменшення обсягів торгівлі з країнами СНД (Росія, Білорусь).

Основною перешкодою для налагодження сталого експорту на ринки країн-членів СНД, є те, що продукція підприємства на сьогоднішній день не користуються попитом на ринку Білорусії. Причиною є те, що уряд Білорусії проводить політику захисту вітчизняного виробника. Напевно необхідно зазначити, що в ПП «Папужинці» на початку 2011 року були вкладені великі російські інвестиції. Приплив російського капіталу повинен позитивно вплинути на зовнішньоторговельну орієнтацію підприємства.

Також підприємству доцільним було б проводити операції по реалізації зерна на експорт не з білоруськими партнерами, а із німецькими, адже досвід співпраці із Німеччиною у сфері реалізації сільськогосподарських культур мають кілька підприємств Тальнівського району, така співпраця відбувалася плідно і взаємовигідно. Тому далі розглянемо привабливість ринку Росії та Німеччини для ПП «Папужинці» (табл. 2.10, 2.11).

Таблиця 2.10

Аналіз привабливості ринку Росії для проведення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці»

№ п/п	Привабливість ринку шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мі ? Gі
		Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вага значення (Gі)
1.	Обсяг ринку					90	0,175	15,75
2.	Ріст ринку				72		0,175	12,6
3.	Структура споживачів			60			0,05	3
4.	Діапазон цін					90	0,15	13,5
5.	Купівельна спроможність			60			0,05	3
6.	Доступність ринку					100	0,15	15
7.	Інтенсивність конкуренції				70		0,1	7
8.	Політично-економічні ризики			60			0,15	9
9.	Сума	?	?	?	?	?	1	78,85

Таблиця 2.11

Аналіз привабливості ринку Німеччини для проведення зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці»

№ п/п	Привабливість ринку шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мі ? Gі
		Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вага значення (Gі)
1.	Обсяг ринку					90	0,175	15,75
2.	Ріст ринку				76		0,175	13,3
3.	Структура споживачів				70		0,05	3,5
4.	Діапазон цін					95	0,15	14,25
5.	Купівельна спроможність					85	0,05	4,25
6.	Доступність ринку				70		0,15	10,5
7.	Інтенсивність конкуренції				80		0,1	8
8.	Політично-економічні ризики					95	0,15	14,25
9.	Сума	?	?	?	?	?	1	83,8

Отже, за сумою експертної оцінки, більш привабливим для розширення зовнішньоекономічної діяльності, тобто для здійснення експорту зернових культур на сьогоднішній день для ПП «Папужинці» є Німеччина. При цьому відзначимо, що важливим в даному аналізі також є проведення оцінки конкурентних позицій ПП «Папужинці» на ринках даних країн (табл. 2.12, 2.13).

Таблиця 2.12

Оцінка конкурентних позицій ринку Росії

№ п/п	Привабливість ринк шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мj? Gj
		Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задові-льно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вимоги до характеристик (Gj)
1.	Конкурентоспро-можність продукції					95	0,2	19
2.	Ціни і умови укладення контрактів				80		0,15	12
3.	Умови присутності на ринку				70		0,1	7
4.	Умови збуту					85	0,15	12,75
5.	Умови комунікації					85	0,15	12,75
6.	Ринкова частка					90	0,15	13,5
7.	Оцінка можливих фінансових результатів				75		0,1	7,5
	СУМА						1	84,5

Таблиця 2.13

Оцінка конкурентних позицій ринку Німеччини

№ п/п	Привабливість ринк шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Мj? Gj
		Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задові-льно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вимоги до характеристик (Gj)
1.	Конкурентоспро-можність продукції				75		0,2	15
2.	Ціни і умови укладення контрактів				80		0,15	12
3.	Умови присутності на ринку					95	0,1	9,5
4.	Умови збуту					85	0,15	12,75
5.	Умови комунікації					85	0,15	12,75
6.	Ринкова частка					85	0,15	12,75
7.	Оцінка можливих фінансових результатів				80		0,1	8
	СУМА						1	82,75

Згідно до проведеного аналізу конкурентних переваг можемо зазначити, що більш вигідними є позиції для ПП «Папужинці» на Російському ринку. Порівнявши дві експертні оцінки щодо привабливості ринку та можливостей і конкурентних переваг даного ринку двох країн, не можливо обрати єдиного партнера, тому підприємству надається можливість для співпраці з двома країнами-партнерами і Росією і Німеччиною.

Пропонуються такі можливості виходу на ринок цих країн:

- прямий експорт;

- організація виробництва у цих країнах:

- формування мережі дистриб'юторів для просування та поширення товарів на ринку;

- організація спільного підприємства з уже діючим підприємством для створення дистриб'юторського каналу;

- виробництво за ліцензією;

- організація мережі просування товару й оцінки продажу (при експорті);

- придбання діючого підприємства - дистриб'ютора й оптового торгівця з наявною системою просування і продажу (придбання по вертикалі) або купівля контрольного пакета акцій виробника (придбання по горизонталі).

Отже, у висновку до проведеного дослідження фінансово-економічної діяльності підприємства та визначенні особливостей здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності, можемо відзначити, що на сьогоднішній день підприємство проводить ефективну господарську діяльність, результатом якої є отримання прибутку. Саме цей фактор зумовлює можливість до розширення підприємством зовнішньоекономічної діяльності та вихід на ринок близького і далекого зарубіжжя.

РОЗДІЛ III

ПРОПОЗІЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Шляхи удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу України

На сьогодні в умовах активного розвитку ринкових відносин, посилення глобалізації та диверсифікації міжнародних ринків альтернативним варіантом завоювання Україною конкурентоспроможного місця на світовій арені є удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу. Це можливо завдяки надзвичайно сприятливим природним умовам та умовам економічного середовища для розвитку сільського господарства [13, с. 110].

Агропромисловий комплекс - це не лише сукупність взаємопов'язаних підприємств, що займаються вирощуванням, зберіганням, заготівлею, транспортуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції, а й сукупність обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій.

Саме тому на сьогодні проблеми пошуку науково обґрунтованих механізмів удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу, підвищення конкурентоздатності вітчизняної аграрної продукції, дослідження нових шляхів виходу українських підприємств на зовнішній ринок, захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції є досить актуальними.

Не зважаючи на достатньо велику кількість напрацювань вчених у цій сфері, нерозкритими досі залишаються питання комплексного підходу до визначення перспективних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК, пошуку науково обґрунтованих факторів зростання ефективності виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції та розробки фінансово-економічних механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі.

Агропромисловий комплекс - це сукупність виробничо взаємопов'язаних підприємств та обслуговуючих організацій, що функціонують та розвиваються на основі агропромислової інтеграції та відіграють важливу роль у більшості країн світу. Оскільки саме вони виконують важливу суспільну функцію - забезпечення населення продуктами харчування, більшість з яких відносяться до товарів широкого споживання. Й від забезпечення якими в потрібній кількості та високій якості залежить фізичне здоров'я населення, що досить важливо для збереження і покращення його генофонду [26, с. 76].

Серед факторів, що впливають на розвиток АПК в Україні, можна виділити: система господарювання, характер виробничих відносин, рівень соціально-економічного розвитку країни, природні ресурси та структура земельного фонду, технічний рівень і стан основних фондів підприємств АПК, забезпеченість трудовими ресурсами, транспортно-географічні умови. Вирішальне значення мають економічні фактори, від яких залежить раціональне використання природних ресурсів, задоволення споживчого попиту населення, участь у міжнародному поділі праці, збереження навколишнього середовища тощо [4].

Нині агропромисловий комплекс України переживає не найкращі часи. Реформи в аграрному секторі просуваються повільно і неефективно. Одна із причин - неспроможність уряду виробити і втілити дієву стратегію реформ, спрямовану на забезпечення тривалої ефективності галузі та підвищення її конкурентоздатності.

Зважаючи на значний потенціал країни в цій сфері, існує ряд проблем, що гальмують її розвиток, серед яких: проблема конкурентоздатності вітчизняної продукції АПК на міжнародних ринках, проблема захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції, проблема регулювання структури експорту-імпорту аграрної продукції тощо.

Основною ж проблемою розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств є недостатня конкурентоздатність їхньої продукції на зовнішньому ринку.

Прагнучи підвищити показники конкурентоспроможності, українським виробникам необхідно приділити особливу увагу якості своєї продукції та ефективності її виробництва. Слід пам'ятати, що зовнішній ринок розвивається дуже швидко та має постійно зростаючий рівень конкуренції, тому вітчизняним підприємствам з метою завоювання своєї ніші закордоном потрібно активно та безперервно нарощувати свою конкурентоспроможність.

Зовнішньоекономічна діяльність є важливою частиною господарської діяльності всіх учасників ринкових відносин. В умовах планової системи господарювання зовнішньоекономічні зв'язки здійснювалися лише на державному рівні, підприємства ж були позбавлені можливості самостійного виходу на зовнішній ринок. У нових економічних умовах господарювання підприємства агропромислового комплексу нарешті отримали право самостійного здійснення експортно-імпортних операцій. Проте з отриманням можливості експорту аграрної продукції за кордон українські виробники стикнулися з іншою проблемою - розробкою механізмів адаптації, які б сприяли достатній гнучкості в поведінці суб'єктів господарювання на зовнішньому ринку та прийнятті ними ефективних управлінських рішень. Крім того, існують й інші негативні аспекти зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних суб'єктів АПК [29, с. 19].

На зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів агропромислового комплексу впливає ряд негативних явищ, таких як:

- низька ефективність функціонування чи навіть занепад цієї галузі порівняно з іншими країнами;

- невідповідність структури українського експорту попиту інших країн на продукцію агропромислового комплексу;

- недотримання переважною більшістю підприємств міжнародних вимог виробництва аграрної продукції;

- низька якість продукції внаслідок того, що її виробляють переважно дрібні приватні підприємства, що, в свою чергу, обмежені в свої фінансових та інформаційних ресурсах;

- зайнятість у виробництві аграрної продукції переважно осіб без належної фахової підготовки, внаслідок чого виготовлена продукція втрачає конкурентні переваги не лише на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку [5].

Щоб позбутися негативного впливу цих явищ, необхідно розробити заходи поліпшення державного регулювання аграрної сфери. Головною метою державної політики в сфері АПК є розбудова стабільного, експортоорієнтованого та конкурентоспроможного на зовнішніх ринках сектора економіки і створення для цього відповідних організаційно-економічних умов.

Одним із першочергових завдань даної політики є формування ефективного механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі.

Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному середовищі пов'язані насамперед з особливістю галузі, як соціально-економічного та природно-біологічного комплексу, основною метою якого є не лише виробництво сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, а й виготовлення засобів виробництва такої продукції, хімічних добрив, комбікормів.

Для ефективного функціонування аграрних підприємств в Україні та підвищення конкурентоспроможності їх продукції в умовах реалізації нової державної політики в сфері розвитку АПК необхідно приділити важливу увагу розбудові такої інфраструктури, що була б економічно привабливою для залучення іноземних інвестицій та значних приватних капіталовкладень.

Таким чином доцільно сприяти розвитку ряду неурядових організацій, що мають змогу поряд з державою, виконувати функції надання комплексу послуг малим сільськогосподарським підприємствам у вигляді надання кредитів, виробничо-технічної допомоги, кооперування сільськогосподарської техніки та іншого інвентарю тощо [26, с. 78].

Реальними шляхами розширення експортно-імпортних операцій є широкомасштабне будівництво найсучасніших, модернізованих авто-, авіа- та залізничних шляхів, ліній зв'язку та електропередач, сучасної системи телекомунікацій.

Для створення сучасного конкурентоздатного сільськогосподарського виробництва в Україні доцільно створити хоча б в кількох регіонах країни аграрні технополіси, що дозволили б децентралізувати аграрний науково-технічний потенціал, об'єднали підприємства агропромислового комплексу різних форм власності та науково-дослідні інститути з метою ефективного співробітництва.

Можливими шляхами підвищення конкурентоздатності українських аграрних підприємств є:

- відповідність вітчизняних стандартів на продукцію агропромислового комплексу вимогам стандартів Європейського Союзу, куди прагне вступити Україна на сьогодні;

- налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку;

- поліпшення взаємозв'язків українських аграрних підприємств;

- налагодження співпраці підприємств агропромислового комплексу з науко-дослідними установами;

- збільшення експортного потенціалу вітчизняних підприємств шляхом сприяння і впровадження систем управління якістю;

- покращення репутації України на міжнародному ринку як виробника екологічно чистої і безпечної продукції;

- організація міжнародних виставок, ярмарок, конференцій на території нашої країні та сприяння участі вітчизняних суб'єктів господарювання у таких заходах закордоном;

- збільшення обсягів державного фінансування наукових розробок в аграрній сфері тощо.

Світове співтовариство визнає українські підприємства агропромислового комплексу такими, що мають реальні перспективи завоювання значного сегменту міжнародного ринку аграрної продукції. Саме тому український уряд сьогодні повинен розробити таку державну політику розвитку АПК, такі економіко-правові, фінансові, адміністративні заходи, які реально забезпечили б ефективні структурні перетворення агропромислового виробництва з урахуванням як національних, так і міжнародних аспектів.

Дуже важливо створити необхідні умови для захисту вітчизняних аграрних підприємств та максимально можливого підвищення конкурентних переваг української продукції АПК на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Стабілізація виробничо-фінансового стану агропромислового комплексу України на ринках СНД, ЄС та інших країн безпосередньо залежить від швидкості й спрямованості структурної перебудови експортно-імпортного потенціалу вітчизняних підприємств з стратегічною визначеністю на вивезення конкурентоздатної продукції на ці ринки. Стимулювання розвитку експортного потенціалу галузі можливе лише на засадах сучасних структурно-трансформаційних перетворень у сільському господарстві з метою стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребує дотримання насамперед національних інтересів. Домогтися широкого застосування протекціоністських заходів щодо імпорту товарів і обмеження конкуренції з боку зарубіжних фірм та інших партнерів на внутрішньому ринку можна лише за умови становлення власного виробництва та відповідного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [32].

Варто зазначити, що на ефективність функціонування підприємств агропромислового комплексу та перспективи їх розвитку впливають дві групи факторів, що зумовлюють конкурентоздатність їхньої продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Перша група включає ті фактори, що безпосередньо не залежать від товаровиробників, їх формують державні органи управління. Це цінова, кредитна, податкова системи, політика державної підтримки галузі, регулювання відносин власності, розвиток науки тощо. Друга група факторів залежить саме від виробників аграрної продукції та включає: способи ведення землеробства, рослинництва, тваринництва, застосування прогресивних технологій, використання високоврожайних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, розвиток інфраструктури на місцевому рівні, удосконалення матеріально-технічної бази тощо [48, с. 15].

Дуже важливо об'єднати зусилля як окремих суб'єктів агропромислового комплексу, так і державних органів управління, лише так Україна матиме змогу завоювання достойного місця на зовнішньому аграрному ринку.

3.2 Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності ПП «Папужинці»

На сучасному етапі розвитку експортного потенціалу сільського господарства багато українських підприємств активно беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності. Проте ефективність зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств ще доволі низька. Це свідчить про відсутність чіткої зовнішньоторгової політики, слабкі канали збуту, недостатній досвід роботи на зовнішньому ринку, прагнення до швидкої віддачі шляхом продажу продукції, яка не потребує особливих зусиль з її просування. Це у свою чергу вказує на необхідність подальшого теоретичного та методичного обґрунтування умов та напрямків активізації зовнішньоекономічної діяльності, зокрема удосконалення експортних операцій на досліджуваному підприємстві ПП «Папужинці», яке являється фермерським господарством.

Слід зазначити, на сьогодні фермерські господарства є одними з небагатьох роботодавців на селі. Фермерські господарства володіють аграрним трудовим ресурсним потенціалом і мають можливості забезпечити розширене відтворення виробництва. На сучасному етапі трудові ресурси в фермерських господарствах виступають найбільш значущою категорією й фактором виробництва тому що кожен виробничий процес потребує докладання конкретної праці. Кадровий потенціал в фермерських господарствах формується за рахунок членів та найманого персоналу. Основу можливостей відносно організації та ведення виробничої діяльності складають, в основному, наймані працівники. За трудовими угодами працює 1079 чоловік, що складає 30,3 % від загальної чисельності зайнятих у фермерських господарствах. Крім них, фермери залучають 1529 чоловік для виконання сезонних робіт та у найбільш напружені періоди виробничого циклу, що становить 42,8 % працюючих в господарствах. Фермерські господарства сприяють послабленню проблеми сільського безробіття, вони забезпечують роботою як членів своїх господарств, так і залучених найманих працівників.

Найбільш стійкими в умовах аграрної кризи виявилися ті фермерські господарства, які змогли ефективно пристосуватись до умов конкурентного середовища. Проаналізуємо основні економічні та фінансові показники діяльності фермерських господарств Черкаської області (табл. 3.1). Заради цього створюються і функціонують фермерські господарства.

Таблиця 3.1

Основні економічні показники діяльності фермерських господарств Черкаської області [28]

Показники	Період	2010 у % до 2008
	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Доход (виручка) від реалізації продукції - всього, тис. грн.	48702,0	45836,8	63264,6	129,9
В т. ч. сільськогосподарської продукції власного виробництва - всього, тис. грн.	34059,7	39781,5	49118,5	144,2
Питома вага доходу від сільгосппродукції в загальному доході, %	69,9	86,8	77,6	111,0
Чистий прибуток (- збиток), тис. грн.	3712,3	5452,1	4233,7	-
Рівень рентабельності (збитковості), %	7,8	12,3	6,6	-1,2

Одним із головних завдань дипломної роботи є виявлення шляхів підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності ПП «Папужинці».

На даний момент процес засвоєння вітчизняними товаровиробниками зарубіжних ринків супроводжується значними труднощами і проблемами, які обумовлені недосконалістю форм фінансових розрахунків, нерозвиненістю транспортної і ринкової інфраструктури договірно-правової бази, практики регулювання митних процедур і оподаткування.

Українська зовнішня торгівля традиційно зорієнтована на ринки країн СНД. Незважаючи на розвиток процесів глобалізації ринків, країни СНД практично не розширюють географії торговельних партнерів, основними з них залишаються Україна і Росія. На ці дві країни припадає 70% загального обсягу зовнішньоторговельних операцій між країнами СНД. Низька конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, несприятлива кон'юнктура зарубіжних ринків потребують ефективного механізму структурної перебудови економіки та стимулювання експорту України.

Оцінюючи структуру експорту зерна ПП «Папужинці» в інші країни, можна сказати, що вона характеризується великою часткою сировини та продуктів низького рівня переробки. Зберігається також надмірна залежність економіки регіону від зовнішніх постачань енергоносіїв, стратегічної сировини і матеріалів. Все це свідчить про те, що структуру експортного товарообігу підприємства потрібно удосконалювати шляхом розширення товарної пропозиції конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, в першу чергу його експортних операцій, знаходиться у великій залежності від удосконалювання системи управління зовнішньоекономічними зв'язками.

В цьому випадку значний інтерес представляє питання, пов'язане із можливістю прийняття оптимальних управлінських рішень стосовно задач, націлених на підвищення конкурентноздатності підприємства, а також узгодження його ефективної виробничої і збутової діяльності ПП «Папужинці».

Вихід на зовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби. В умовах високої насиченості і навіть перенасиченості світових товарних ринків кожен товар (і товаровиробник, що за ним стоїть) змушений вести жорстку боротьбу за перевагу споживача, яка віддається найбільш конкурентоспроможному товарові, який на одиницю своїй вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на більш високому рівні, ніж товари конкурентів.

Зростаючий інтерес до якості, викликаний посиленням конкурентної боротьби на світовому ринку, ставить цілком конкретне завдання перед виробником продукції. Покращити якість - отже покращити конкурентоспроможність своїх товарів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Із новим підходом до якості продукції зростає роль стандартизації, у розвитку якої значну роль грає держава. Питання стандартизації розглядаються у якості базової основи, без якої неможливо підвищення якості продукції у масштабах всієї держави в цілому.

Конкурентні позиції розвинутих країн у міжнародній торгівлі проявляються також через механізм цін. Їх рівень на зовнішніх ринках продовжує залишатись діючим важелем управління чи ослаблення позицій експортера. І хоча існує думка про те, експортні ціни - це неголовний показник конкурентоспроможності, що перевагу треба віддавати впливу таких факторів, як рівень технічного вдосконалювання виробів, його якість, надійність зручність у експлуатації, умови і строки постачань і платежів, тим не менш роль нецінових факторів у конкурентній боротьбі далеко не є однаковою. В залежності від ринків і товарів вони можуть чинити різний вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності.