Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Усе це змушує підприємств-експортерів уважно вивчати конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції. Разом з тим, висока конкурентоздатність продукції не повинна бути самоціллю для підприємства, вона лише засіб одержання високого прибутку. Фірму повинне цікавити не безвідносне до витрат досягнення найвищої можливої конкурентоспроможності, а забезпечення такого її рівня, що дозволяє вийти на максимальний обсяг прибутку. Фактично це означає, що, наприклад, західні компанії працюють не над підвищенням рівня конкурентоздатності взагалі, а над підтримкою її оптимального рівня, іншими словами, прагнуть керувати нею.

Таким чином, управління конкурентоздатністю не суперечить орієнтації підприємства на одержання прибутку. Навпаки, вона є вираженням його прагнення до прибутковості. Разом з тим необхідно сказати, що управління конкурентоздатністю підприємства формує трохи інший підхід до його функціонування в цілому. Керівники підприємства починають розглядати питання прибутковості з позицій якості, споживчих властивостей продукції, конкурентоздатності, тобто реалій конкурентної боротьби.

Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий), комерційний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з огляду на їх "вагомість".

Оскільки вирішення питань економічного аспекту є першочерговим, то можна запропонувати в його рамках розробити такі з них. По-перше, це питання загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції; по-друге, питання спеціальних умов підвищення (забезпечення) якості продукції як основного фактора її конкурентоспроможності.

Отже, що стосується загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції, то головними з них є такі:

1) цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;

2) інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;

3) оподаткування підприємств, що випускають конкурентоспроможну продукцію;

4) кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, і щодо самої конкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);

5) регулювання імпорту продукції;

6) регламентація фінансового обліку;

7) антимонопольна політика.

Для того, щоб управляти конкурентоспроможністю, розглядаючи її з різних позицій, в тому числі і з позицій індикатору управління підприємством-експортером, її необхідно вимірювати. Це означає, що повинні бути вироблені ті чи інші підходи до вимірювання конкурентоспроможності, а також відповідні процедури роботи з даним показником як індикатором і об'єктом управління. З цього боку ми стикаємось із двоїстим характером конкурентоспроможності - як показником, що відбиває стан того чи іншого економічного об'єкту у відношенні потреб зовнішніх ринків, а також як об'єктом управління, пов'язаним із реалізацією основної цільової функції підприємства.

В цілому, аналіз господарської діяльності підприємства, конкурентоспроможності продукції, що випускається, і самого підприємства необхідні для того, щоб оцінити потенційні можливості в конкурентній боротьбі на тому чи іншому ринку і розробити міри і заходи, за рахунок яких можна підвищити конкурентоспроможність і забезпечити власний успіх. Управління конкурентоспроможністю - це найважливіша задача менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Дослідженням встановлено, що ефективність діяльності фермерських господарств може бути досягнена з допомогою організації на підприємстві служби, яка б проводила аналіз зовнішньоекономічного ринку та позицій на ньому самого підприємства. Оскільки ПП «Папужинці» переважно спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, зокрема, вирощуванні зернових, то серед організаційних заходів пропонується створити на підприємстві службу з контролю за організацією проведення зовнішньоекономічних операцій та експортних операцій зокрема. Або ж залучати у свою діяльність послуги посередників. Що дасть змогу підприємству отримати вигоди не тільки від виробництва, а й від подальших стадій руху виробленої ними продукції.

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:

1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків;

2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

- частка експорту велика в загальному обігу;

- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;

- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

- кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

- зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

- скорочення термінів постачань і оформлення документів;

- забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

- постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших.

Отже, для ПП «Папужинці» основною пропозицією щодо удосконалення організації проведення зовнішньоторгівельних операцій є залучення торгівельних фірм-посередників, що мають досвід у здійсненні торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках близького зарубіжжя та європейських країн.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи вищесказане зробимо висновки.

В першому теоретичному розділі дипломної роботи надано узагальнену характеристику поняття зовнішньоекономічної діяльності сучасних підприємств, проведено дослідження організації та структури зовнішньоекономічної діяльності, а також визначено основні показники оцінки ефективності зовнішньоекономічних операцій. При цьому можемо зробити висновок про те, що організація зовнішньоекономічної діяльності - це дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон'юнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.

Тому, для ефективного управління ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління.

Другий, практичний розділ дипломної роботи включає аналіз показників фінансово-економічного стану та оцінку ефективності здійснення зовнішньоекономічної діяльності на сільськогосподарському підприємстві ПП «Папужинці». В ході дослідження нами було охарактеризовано організаційну структуру підприємства та проаналізовано його основні показники господарської та фінансово-економічної діяльності.

У висновку зазначимо, що підприємство є достатньо рентабельним і прибутковим. Його організаційна структура досить чітко спланована, процес виробництва відбувається поетапно. Основна робота по виробництву сільськогосподарської продукції та наданню робіт і послуг с/г призначення проводиться згідно до заключного договору та за складеною виробничою програмою.

Дослідивши показники фінансово-економічного стану діяльності ПП «Папужинці» за 2009-2010 рр., можемо зазначити, що підприємство має незначні об'єми виробництва, на це вказують показники валового доходу та показники чисельності працюючих, але не зважаючи на це, діяльність підприємства з економічної точки зору можна вважати успішною. Адже станом на кінець 2010 р. підприємство мало у своєму активі прибуток у сумі 720 тис.грн. Це позитивне явище, тому що на сьогоднішній день селянсько-фермерські господарства Черкаської області переживають не найкращі часи і більшість їх на кінець 2010 р. мають величезні збитки.

Також можемо стверджувати, що наявність прибутковості вказує на можливість подальшого розширення виробничої діяльності та збільшення чисельності працівників основного виду діяльності - рослинництва та плодоовочівництва у 2010 році.

Відносно новим напрямком діяльності досліджуваного підприємства є проведення зовнішньоекономічних операцій. Зазначимо, що протягом 2009-2010 років підприємство займалося експортом сільськогосподарської продукції, зокрема відбувався продаж зернових культур до країн СНГ (Росія, Білорусь). Обсяги експорту були незначними по причині пробних поставок та високої вартості тарифів митного обслуговування. Також підприємство проводило імпортні операції, тобто відбувалася закупівля мінеральних добрив із Польщі. Згідно проведених розрахунків ефективність ЗЕД фірми в аналізованому періоді склала 12%, негативним є те, що на кінець 2010 р. вона зменшилася на 41%, це свідчить про зменшення обсягів зовнішньоекономічних операцій майже в двічі.

Тому даний вид діяльності необхідно розвивати та удосконалювати. При цьому особливого значення набуває вплив та управлінсько-фінансове дослідження факторів зовнішнього середовища на ЗЕД підприємства,як : стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на ринку, господарські зв'язки, конкуренти, економіка, демографічні процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до товарів.

Третій розділ дипломної роботи містить пропозиції щодо удосконалення умов проведення зовнішньоекономічної діяльності фермерських господарств україни та розширення зовнішніх операцій ПП «Папужинці» зокрема.

За підсумками даного дослідження зазначимо, що на сьогодні одним з найважливіших завдань реформування національної економіки є трансформація агропромислового комплексу та підвищення його конкурентоспроможності на світових ринках.

Формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки України неможливе без здійснення відповідних економічних реформ та включення країни в світові інтеграційні процеси. Особлива роль при вирішенні цих проблем належить зовнішньоекономічній діяльності та вдосконаленню механізмів її регулювання.

Ключовою проблемою удосконалення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних суб'єктів агропромислового комплексу є низька конкурентоздатність їхньої продукції на зовнішньому ринку. Про це свідчать низька ефективність даної галузі порівняно з іншими країнами, невідповідність структури українського експорту попиту країн на сільськогосподарську продукцію, невелика частка підприємств, сертифікованих згідно міжнародних стандартів тощо.

Одним із важливих завдань реформування економіки України є трансформація агропромислового комплексу, підвищення його конкурентоспроможності на світових ринках.

Для підвищення конкурентоспроможності АПК необхідно вирішувати наступні завдання:

- забезпечення сільськогосподарських товаровиробників сучасною технікою;

- створення новітніх технологій вирощування та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, забезпечення приросту поголів'я худоби;

- фінансування сільськогосподарського виробництва та забезпечення фінансової підтримки виробників насіннєвого матеріалу, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій;

- підготовка висококваліфікованих кадрів для села;

- удосконалення цінової політики;

- урахування специфіки виробництва сільськогосподарської продукції у регіонах.

З урахуванням існуючих проблем видається доцільною реалізація заходів за такими основними напрямами, як: гармонізація вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію згідно стандартів ЄС, налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку, посилення кооперації аграрних підприємств різних форм власності, налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами тощо.

Лише таким чином підприємства агропромислового комплексу України зможуть зайняти конкурентоспроможне місце на світовому ринку аграрної продукції та міцно закріпити свої позиції.

Для ПП «Папужинці» основною пропозицією щодо удосконалення організації проведення зовнішньоторгівельних операцій є залучення торгівельних фірм-посередників, що мають досвід у здійсненні торгівлі сільськогосподарською продукцією на ринках близького зарубіжжя та європейських країн

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вiд 16.04.1991 № 959-XII (з наступними змінами та доповненнями). / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

3. Багрова І. В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.

4. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., --2004. -- 399 с.

5. Босак А. О. Технологія зовнішньоекономічних операцій і міжнародні інформаційні системи: Навч.посібник / А. О. Босак, О. Ю. Григор'єв, Р. Д. Бала - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. - 180 с.

6. Вічевич А. М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. -- Львів: Афіна, 2004. -- 140 с.

7. Гетьман О. О. Економіка підприємства. -- К.: ТОВ «Центр учбової літератури», 2006. - 548 с.

8. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2006. -- 462 с.

9. Добродух П. С. Альтернативні моделі розвитку України в зовнішньоекономічному середовищі // Факти. - 2007. - №12.

10. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2002. -- 172 с.

11. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Підручник для вузів. / І. В. Багрова і ін. -- К.: ЦНЛ, 2004. -- 580 с.

12. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навч. посіб. -- К.: ЦНЛ, 2006. -- 792 с.

13. Іщенко О. І. Вдосконалення регіонального розвитку агропромислового виробництва / О. І. Іщенко. - К.: Нора-прінт, 2010. - 252 с.

14. Кадуріна Л. О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посібник. - К.: Видавничий Дім “Слово”, 2004. - 288 с.

15. Кваша С. М. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України / С. М. Кваша // Агроінком. - 2010. - № 7. - С. 53-58.

16. Кваша С. М. Трансформаційні перетворення в зовнішньоекономічній діяльності АПК / С.М. Кваша // Вісник аграрної науки. - 2011. - № 8. - С.71-73.

17. Кириленко В. В. Економіка / В.В. Кириленко. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 193 с.

18. Козик В. В., Панкова Л. А., Карпяк Я С., Григор'єв О. Ю., Босак А. О. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.

19. Кононенко О., Махонько О. Аналіз фінансової звітності. -- 4-те вид., перероб. і доп. -- Х.: Фактор, 2006. -- 208с.

20. Костирко Р. О. Фінансовий аналіз. Навч. посібник. -- Х.: Фактор, 2007. -- 784 с.

21. Костюченко В. М. Консолідована фінансова звітність: міжнародний досвід та практика України. Науково-практичний посібник. -- К.: ЦУЛ, 2008. -- 528 c.

22. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз. Підручник. - Київ: ЦУЛ, 2008. - 392 с.

23. Кредісова А. І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

24. Кузьмін О. Є. Планування, організування та мотивування зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник для студентів спеціальностей 7.050206, 8.050206 «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» / О. Є. Кузьмін, А.О.Босак, Р.З.Дарміць. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. - 324 с.

25. Кузьмін О. Є. Економіка зарубіжних країн: навчальний посібник для студентів Інституту економіки і менеджменту базового напряму підготовки 6.0501 «Економіка і підприємництво» / О. Є. Кузьмін, Л. І. Чернобай, А. О. Босак, М. В. Кізло. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010. - 408 с.

26. Мірошніченко І. В. Напрями активізації і перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в АПК України / І.В. Мірошніченко // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №3 (45). - С. 76 -80.

27. Огляд економіки України (2009-2010 р) [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://ukrexport.gov.ua /ukr/oglad _ua.

28. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www. ukrstat.gov.ua].

29. Паска І.М. Організація і економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК: автореф. дис. … канд. екон. наук / І.М. Паска; Миколаївська держ. аграрна академія. - Миколаїв, 2010. - 19 с.

30. Подольська В. О., Яріш О. В., Фінансовий аналіз: Навч. носібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

31. Потапов В.М. Проблемні перспективи розвитку ЗЕД України // Економічні новини. - 2008. - №4. - С. 18-24.

32. Пріоритетні напрями зовнішньої політики України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://dt.ua/articles/59267.

33. Румянцев А. П.,Румянцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 377 с.

34. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства. Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 654 с.

35. Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 392 с.

36. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 436 с.

37. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 554 с.

38. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А. М. Поддєргін. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 536 с.

39. Финансовый менеджмент / Под ред. Е. С.Стояновой. - 5-е изд., перераб. и доп. -- М.: изд-во ”Перспектива”, 2005. -- 565 с.

40. Фінансовий аналіз. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 595 с.

41. Циганкова Т. М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2005. - 448 с.

42. Чернишевський Л. М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі. Підручник. -- К., 2003 -- 312 с.

43. Череп А. В. Економічний аналіз. Навч.пос. -- К.: Кондор, 2006. -- 160 с.

44. Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, --2003. --286 с.

45. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закладів, 3-є вид. -- К.: Каравела, 2006. -- 584 с.

46. Шевчук В. О. Міжнародна економіка: теорія і практика: підручник. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К. : Знання, 2008. -- 663 с.

47. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: Підручник. -- К.: Знання, 2006. -- 439 с.

48. Шмиголь Н. М. Методи управління прямими та непрямими доходами підприємства в умовах конкуренції / Н.М. Шмиголь // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. - Вип. 226.

49. Шпак В., Кондорі Р. А. Міжнародна торгівля: Практикум. - К.: МАУП, 2004. - 384 с.

50. http://ukrajinciberlinu.wordpress.com.

Размещено на Allbest.ru