Оцінка економічної і соціальної ефективності господарчої діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність, роль та основні показники оцінки економічної та соціальної ефективності господарчої діяльності підприємств

2. Аналіз основних показників ефективності діяльності підприємства

3. Оцінка впливу факторів на динаміку ефективності підприємства

4. Обґрунтування основних шляхів зростання ефективності господарчої діяльності підприємства

Висновки

Додатки

Список літератури

ВСТУП

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави.

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні вимагає від вітчизняних підприємств активних дій з підвищення ефективності їх функціонування. З початку розвитку економічної науки проблема ефективного функціонування підприємств вийшла на перший план і залишається актуальною й сьогодні. Оцінка ефективності виробничої діяльності, управлінських рішень, витрат економічних ресурсів, а також конкретні технології та засоби забезпечення ефективного функціонування підприємств становлять особливий інтерес як для вчених, так і для економістів-практиків.

Метою курсової роботи є оцінювання економічної та соціальної ефективності діяльності підприємства у ринкових умовах, розробка рекомендацій щодо шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Відповідно до мети в роботі визначені такі завдання:

- визначити сутність, роль та основні показники оцінки економічної та соціальної ефективності господарчої діяльності підприємств;

- проаналізувати основні показники ефективності діяльності підприємства;

- оцінити вплив факторів на динаміку ефективності підприємства;

- обґрунтувати основні шляхи зростання ефективності господарчої діяльності підприємства.

Предмет дослідження: теоретико-методологічні засади і прикладні методи оцінювання та забезпечення економічної та соціальної ефективності діяльності підприємств.

Об'єкт дослідження: публічне акціонерне товариство «Авдіївський завод металевих конструкцій», ПАТ «АЗМК» - спеціалізоване підприємство з проектування, розробки та виробництва металевих конструкцій та металевих виробів.

В даній роботі застосовувались наступні методи аналізу: різноманітні загальнонаукові методи дослідження, в тому числі системного, порівняльного аналізу, методи побудови схем, таблиць, графіків, методи статистичного аналізу; методи економіко-математичного моделювання і прогнозування.

Проблемам оцінювання ефективності управління діяльністю підприємства присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Серед них найцікавішими є роботи З. П. Румянцевой, Дж. К. Лафти, А. Н. Тіщенко, Н. А. Кизіма, Я. В. Догадайло, Р. С. Каплана, Д. П. Нортона, І. І. Мазура, В. Д. Шапіро, Н. Г. Ольдерогге.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЕФЕКТИВНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ПРИБУТОК, ВИТРАТИ.

1. Сутність, роль та основні показники оцінки економічної та соціальної ефективності господарчої діяльності підприємств

Ефективність є однією з головних характеристик результативності управління діяльністю підприємства, що зумовлює необхідність її детального вивчення. У цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.

Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати. Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Фактично, визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. [1,с.197]

Отже, ефективність - це економічна категорія, яка кількісно визначається через відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили одержання цього результату.

Економічна ефективність підприємства - це один з типів ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат.

Соціальна ефективність підприємства - це ступінь досягнення вставлених цілей, певного соціального ефекту у відсотковому або абсолютному виразі (як конкретний результат відносно персоналу або споживачів та оточення підприємства, що отримали вигоду).

Ефективність є складною економічною категорією, яка охоплює різні рівні господарювання (загальнодержавний, галузевий, рівень підприємства) і знаходиться відповідно під впливом багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних тощо. Факт, що ефективність представлена в різних видах, а саме ефективність господарської діяльності підприємства, ефективність використання різних ресурсів, ефективність виробництва є причиною використання для її кількісної оцінки різних показників. Їх упорядкованість, розміщення, наприклад, від загальних показників ефективності до часткових, створює відповідну систему.

Основним принципом формування системи показників ефективності й вираження її суті на всіх рівнях управління економікою (держава, галузь, господарюючий суб'єкт) є співвідношення кінцевого результату (у вигляді національного доходу, валового внутрішнього продукту, обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) з застосованими і спожитими ресурсами. Співвідношення показників може вираховуватися різними способами. Так, при визначенні показника ефективності як відношення результату у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) важливо досягти мінімізації.

Практичне використання системи показників економічної ефективності в галузях і господарюючих суб'єктах передбачає:

1. Орієнтацію підприємства чи галузі на інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в динаміці.

2. Вивчення резервів подальшого вдосконалення господарської діяльності підприємства на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології та покращення організації виробництва.

3. Створення дієвого механізму підвищення ефективності господарювання. В якості узагальнюючого показника ефективності господарської діяльності підприємства потрібно використовувати відношення обсягу реалізованої продукції чи ефект у вигляді прибутку до сукупної величини ресурсів, включаючи середню вартість основних і обігових засобів, чи до загальної суми витрат виробництва чи обігу.

Розрахунки цих показників здійснюються за такою схемою:

1. Визначають ефективність господарської діяльності, тобто використаних ресурсів, шляхом ділення реалізованої продукції на сукупну величину ресурсів або відношення прибутку до сукупної величини ресурсів.

2. Визначають ефективність затрат (спожитих ресурсів). Це відношення реалізованої продукції до витрат виробництва або відношення прибутку до витрат виробництва.

3. Показник ефективності використання капіталу. Це відношення реалізованої продукції до сукупної величини ресурсів. Третій показник повторює перший, оскільки ресурси ототожнюються з капіталом, але тут розрахунок здійснюється на 1 грн капіталу. Цей показник ще можна визначити шляхом ділення суми прибутку на капітал (сукупну величину ресурсів), отримуємо прибуток з 1 грн капіталу, або, як це ще називають, коефіцієнт рентабельності капіталу. Якщо його помножити на 100, тоді отримують рентабельність капіталу.

4. Окремо виділяють ефективність затрат як відношення реалізованої продукції до витрат виробництва. Це характеризує розмір реалізованої продукції на 1 грн затрат. Також визначають шляхом відношення прибутку до витрат виробництва. Це дає величину прибутку з 1 грн затрат або коефіцієнт рентабельності затрат.

У наведених показниках ефективності відображається рівень використання окремих видів ресурсів.

1. Показники ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів). Вони визначаються як відношення обсягу реалізованої продукції чи товарообороту чи ефекту у вигляді прибутку до середньоспискової чисельності працівників чи суми затрат на оплату праці всіх працівників. Для більш глибокого вивчення тенденцій зміни цього показника в динаміці потрібно проаналізувати частку розходів на заробітну плату в сукупних витратах, частку приросту обсягу реалізованої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, зміни чисельності працівників, співвідношення темпів зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати.

2. Показники ефективності використання оборотних засобів визначаються шляхом розрахунку обсягу реалізації продукції на 1 грн оборотних засобів і оборотності оборотних засобів у днях, яка визначається як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до одноденної реалізації продукції.

3. Показники ефективності використання основних засобів включають:

-- фондовіддачу у вигляді об'єму реалізованої продукції на 1 грн середньорічної вартості основних фондів;

-- фондоозброєність як відношення середньої величини основних фондів у розрахунку на одного середньоспискового працівника. При вивченні показників цієї групи потрібно враховувати рівень використання передової технології, структуру основних фондів і роль в їх загальній величині частки активної частини, рівень використання потужності станків, обладнання.

4. Показники ефективності використання поточних затрат. Сюди відносять, перш за все, ефективність виробничих затрат на здійснення господарської діяльності: це виробнича і повна собівартість, їх частка в ціні продукції, обсяг реалізованої продукції на 1 грн затрат.

Велике значення мають і показники ефективності використання ресурсів, які визначені на основі прибутків. Тут мова йде про показники рентабельності, які визначаються шляхом ділення прибутку на окремі види ресурсів або діленням прибутку на всі затрати.

В економічній літературі широко використовують поняття зворотних показників. Це, по суті, показники рентабельності, трудоємності, фондо-, енерго-, матеріалоємності. Так, з першої групи показників ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів) зворотним показником є трудомісткість виробництва. З другої групи--матеріалоємність, з третьої--фондоємність і з четвертої--величина затрат на 1 грн обсягу реалізованої продукції. [2,с.156]

Всі вказані групи факторних показників характеризують в основному економічну ефективність використання ресурсів і затрат. Водночас потрібно передбачити посилення орієнтації підприємств на вирішення соціальних питань і питань забезпечення належного рівня життя людей.

Проте об'єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов'язані з відсутністю науково-обгрунтованої і загально визнаної методики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до роз'язання цієї вкрай актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів.

У якості показників соціальної ефективності діяльності промислового підприємства пропонується розглянути наступні показники:

- відповідність цілей діяльності підприємства задачам соціально-економічного розвитку країни;

- участь у виконанні державного замовлення, виконанні соціальних задач (обсяг держзамовлення в загальному обсязі послуг);

- включення підприємства в перелік організацій, що відповідають стратегічним цілям соціально-економічного розвитку регіону на перспективу 2-5 років;

- збереження (збільшення) кількості робочих місць на підприємстві в порівнянні з поточним роком;

- середній рівень заробітної платні на підприємстві;

- співвідношення середньої заробітної платні із затвердженим в країні прожитковим мінімумом;

- наявність середньострокових інвестиційних проектів розвитку підприємства, що мають відповідний соціальний ефект (екологічний).

2. Аналіз основних показників ефективності діяльності підприємства

економічний господарчий показник ефективність

Оцінка економічної та соціальної ефективності господарчої діяльності підприємства буде проведена на прикладі ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій». Юридична адреса: 86060, Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Маяковського, буд.94 [3].

ПАТ «АЗМК» за галузевою ознакою відноситься до підприємств енергетики та електрифікації, а за видами виробленої продукції - до підприємств машинобудівельної та металообробної промисловості.

Види діяльності підприємства за КВЕД:

28.11.0 Виробництво будівельних металевих конструкцій.

28.12.0 Виробництво будівельних металевих виробів.

28.74.0 Виробництво кріпильних засобів, ланцюгів і пружин.

29.52.4 Монтаж машин та устатковання для добувної промисловості й будівництва.

51.87.0 Оптова торгівля іншими машинами та устаткованням.

74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу [4].

Аналіз економічної ефективності діяльності підприємства доцільно розпочати з оцінки основних показників господарської діяльності, які наведені у додатку Г.

Аналізуючи основні показники діяльності ПАТ «АЗМК», можна зробити висновки, що діяльність підприємства була прибутковою як у минулому, так і у звітному році. Позитивні тенденції спостерігаються по динаміці змін основних показників. Так, виручка від реалізації в звітному році збільшилась на 7149,6 тис.грн. порівняно з минулим роком. Це обумовило збільшення валового прибутку на 60,18%. Прибуток від операційної діяльності в звітному році значно виріс, порівняно з минулим, а саме на 995,1 тис.грн., що становить 264,24%. Це пояснюється значним зростанням інших операційних доходів.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування в звітному році, порівняно з минулим, також має позитивні тенденції розвитку. Незважаючи на збільшення інших витрат на 3,7 тис.грн., прибуток від звичайної діяльності до оподаткування збільшився за рахунок зростання інших доходів на 5 тис.грн.

В цілому, підприємство функціонувало ефективно та отримало чистий прибуток та його сума в звітному році збільшилась на 712 тис.грн,що складає 304,54 %.

Темп росту продуктивності праці одного співробітника становив 127,87% у поточних цінах, що на 11,16% більше темпу росту середньомісячної заробітної плати. Це свідчить о досить ефективному використанні трудових ресурсів.

Проаналізувавши в цілому основні показники діяльності підприємства, слід перейти до аналізу окремих показників ефективності діяльності підприємства.

Для оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства необхідно побудувати допоміжну таблицю 2.1. «Аналіз динаміки обсягу і структури ресурсів підприємства».

Таблиця 2.1

Аналіз динаміки обсягу і структури ресурсів підприємства

Показники	2010	2011	Відхилення, +/-	Темп зміни, %
	Сума, тис.грн.	Пит. вага, %	Сума, тис.грн.	Пит. вага, %	Сума, тис.грн	Пит. вага, %
Середньорічна вартість необоротних активів	5708,3	42,9	7624,8	47,1	1916,5	4,1	133,6
Середньорічна сума оборотних активів	5076,4	38,2	5124,5	31,6	48,1	-6,5	100,9
Разом господарські ресурси	10784,7	81,1	12749,3	78,7	1964,6	-2,4	118,2
Витрати на оплату праці	2519,8	18,9	3456,2	21,3	936,4	2,4	137,2
Всього сукупні ресурси	13304,5	100,0	16205,5	100,0	2901,0	0,0	121,8

На основі таблиці 2.1. можливо провести розрахунки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства, результати яких наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

Показник	Од. вим.	2010	2011	Відхилення, +/-	Темп зміни, %
Ресурсовіддача сукупних ресурсів	коеф.	1,03	1,27	0,24	123,38
Ресурсовіддача господарських ресурсів	коеф.	1,27	1,61	0,34	127,12
Рентабельність комерційна	%	2,54	5,15	2,61	202,65
Рентабельність сукупних ресурсів	%	0,03	0,07	0,04	250,02
Рентабельність господарських ресурсів	%	0,03	0,10	0,07	304,54
Інтегральний коефіцієнт ефективності використання сукупних ресурсів	коеф.	1,76
Інтегральний коефіцієнт ефективності використання господарських ресурсів	коеф.	1,97

З даних таблиці 2.1 та таблиці 2.2 можна зробити висновок, що показники ефективності використання ресурсів в звітному році порівняно з минулим збільшились, а саме спостерігається збільшення показника ресурсовіддачі як по господарським, так і по сукупним ресурсам відповідно на 0,34 і 0,24. Це можна пояснити тим, що темп росту чистої виручки від реалізації в звітному році становив 150,3 %, в той час як сума господарських та сукупних ресурсів зросла тільки на 18,2 % та 21,8%.

Чистий прибуток в звітному році, порівняно з минулим, мав позитивну динаміку і збільшився на 712 тис.грн. Таким чином, показники рентабельності господарських ресурсів і комерційна рентабельність в звітному році також збільшились відповідно на 4,54% и 2, 65%.

Все вищезазначене обумовило значення інтегрального коефіцієнту ефективності використання ресурсів, який становив 1,8. Це свідчить про досить ефективне використання ресурсів на підприємстві.

Одними з найважливіших показників оцінки економічної діяльності підприємства є показники ефективності використання основних засобів підприємства.

Таблиця 2.3

Аналіз ефективності використання основних засобів підприємства

Показники	Од.вим.	2010р.	2011р.	Відхилення (+;-)	Темп зміни, %
Фондовіддача	грн/грн	3,046	3,013	-0,033	98,9
Фондоємність	грн/грн	0,328	0,332	0,004	101,1
Рентабельність основних засобів	%	0,077	0,155	0,078	200,5
Інтегральний показник використання основних засобів	коеф.	1,41

З даних таблиці 3.2. видно, що незначне зниження фондовіддачі супроводжувалось збільшенням рентабельності основних засобів на 100,5%. Все вищезазначене сформувало інтегральний показник ефективності використання основних засобів в розмірі 1,41. Таке значення коефіцієнта свідчить о досить ефективному використанні основних засобів на підприємстві.

Наряду з аналізом ефективності використання основних засобів підприємства, необхідно проаналізувати ефективність використання оборотних активів.

Таблиця 2.4

Оцінка ефективності використання оборотних активів підприємства

Показники	Од.вим.	2010 рік	2011 рік	Відхилення, ( +,-)	Темп зміни, %
1	2	3	4	5	6
Рентабельність оборотних активів	%	6,84	20,62	13,78	301,6
Тривалість одного обороту оборотних активів	день	135,8	91,3	-44,55	67,2
Коефіцієнт оборотності оборотних активів	оборот	2,7	4,0	1,31	148,8
Сума вивільнених з обороту оборотних активів	тис.грн.	-916122,4
Коефіцієнт фондомісткості активів	коеф.	0,010	0,004	-0,005	44,7
Тривалість одного обороту виробничих запасів	день	69,91	49,06	-20,852	70,2
Тривалість одного обороту незавершеного виробництва	день	2,52	2,23	-0,294	88,4
Тривалість одного обороту готової продукції	день	27,58	18,79	-8,788	68,1
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованності	коеф.	8,9	12,6	3,746	142,1
Період погашення дебіторської заборгованності	день	41,1	28,9	-12,174	70,4

В звітному році підприємство ефективно використовувало оборотні активи. Це можна побачити, виходячи з даних таблиці 2.4. Так, рентабельність оборотних активів зросла на 201,6 % завдяки зменшенню тривалості обороту різних елементів оборотних активів та вивільненню оборотних активів на суму 916122,4 тис. грн.

Для безпосереднього виконання своєї поточної діяльності підприємство робить певні витрати. Отже, слід також проаналізувати ефективність поточних витрат підприємства.

Таблиця 2.5

Аналіз ефективності поточних витрат підприємства
Показники	Од. вим.	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення, +/-	Темп зміни, %
Рівень витратоємності основної діяльності	%	92,50	90,01	-2,49	97,30
Рівень витртоємності збуту продукції	%	2,57	2,05	-0,52	79,59
Коефіцієнт витратовіддачі	коеф.	1,08	1,11	0,03	102,77
Рентабельність поточних витрат	%	18,71	20,49	1,79	109,54

Аналізуючи данні таблиці 2.5., можна зробити висновок про ефективність поточних витрат на підприємстві. Про це свідчить зменшення рівнів витратоємності від основної діяльності та від збуту продукції на 2,49 тис. грн. та на 0,52 тис.грн. відповідно у звітному році порівняно з минулим роком. На 1 грн. витрат у звітному році доводиться 1,11 грн. чистої виручки від реалізації, що на 0,03 грн. більше ніж у минулому році. Також ефективність поточних витрат на підприємстві підтверджує зростання рентабельності поточних витрат на 9,54% у звітному році.

Виходячи з того, що прибуток - найважливіший показник роботи підприємства, його ефективності, то необхідно дослідити рентабельність діяльності підприємства та її динаміку.

Таблиця 2.6

Аналіз показників рентабельності підприємства

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення, +/-
Рентабельність комерційна (валова)	3,16	6,89	3,73
Рентабельність комерційна (нетто-рентабельність продукції)	2,54	5,15	2,61
Рентабельність продажів	4,43	7,78	3,36
Рентабельність виробництва	4,79	8,65	3,86
Рентабельність капіталу	0,81	2,08	1,27
Рентабельність власного капіталу	2,25	5,80	3,55
Рентабельність акціонерного капіталу	20,18	61,46	41,28
Рентабельність позикового капіталу	1,26	3,34	2,09
Рентабельність активів	0,81	2,08	1,27
Рентабельність оборотних активів	6,84	20,62	13,78
Рентабельність власних оборотних активів	-18,91	-34,73	-15,82
Рентабельність виробничих основних фондів	1,94	3,88	1,95

Аналізуючи дані таблиці 2.6., можна зробити висновки, що всі показники рентабельності зросли и звітному році порівняно з минулим, окрім рентабельності власних оборотних активів, яка знизилась на 15,82%. Найбільше збільшилась рентабельність акціонерного капіталу, а саме на 41,28%. Це свідчить про те, що з однієї гривні вкладених коштів, підприємство отримує 41,28 грн. прибутку. Також значного збільшення зазнала рентабельність оборотних активів, а саме на 13,78%. Решта показників рентабельності збільшилась у межах 5%. Позитивна тенденція показників рентабельності забезпечила підприємству зростання прибутків у звітному році.

Для того, щоб обґрунтувати економічну ефективність діяльності підприємства, необхідно встановити допустимі межі діяльності підприємства.

Таблиця 2.7

Межі діяльності підприємства

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення, +/-	Темп зміни, %
Точка беззбиткової у вартісному вираженні (тис.грн.)	11417,5	16921,9	5504,43	148,2
Мінімальний прибуток (тис.грн.)	541,4	685,8	144,39	126,7
Об'єм реалізації для отримання мінімального прибутку (тис.грн.)	12638,3	18489,3	5850,97	146,3
Запас фінансової стіійкості (тис.грн.)	2267,14	3643,51	1376,37	160,7
Рівень запасу фінансової стійкості	16,57	17,72	1,15	106,9

Із даних таблиці 2.7. видно, що у минулому році точка беззбиткової у вартісному вираженні для підприємства складала 11417,5 тис.грн., а в звітному році вона збільшилась на 48,2% і становить 16921,9тис.грн. Це пов'язано із значним зростанням витрат підприємства у звітному році.

Також збільшилася сума мінімального прибутку у звітному році порівняно з минулим, а саме на 144,39 тис.грн. Це обумовлено зростанням середнього відсотку ставки банків по депозитам. Для отримання мінімального прибутку у розмірі 541,4 тис.грн. у минулому році підприємству необхідно було реалізувати продукції на 12638,3 тис.грн., у звітному році об'єм реалізації збільшився до 18489,3 тис.грн. в зв'язку з тим, що мінімальний прибуток виріс до 685,8 тис.грн.

Дані таблиці також свідчать про те, що підприємство є фінансово стійким. Запас його фінансової стійкості збільшився у звітному році порівняно з минулим на 60,7% і складає 3643,51 тис.грн.

Все вищезазначене характеризувало економічну діяльність підприємства. Далі проаналізуємо соціальну ефективність.

По-перше, слід зазначити, що підприємство створює нові робочі місця в умовах загального зростання безробіття. Так, кількість робочих місць виросла з 97 у 2010 році до 114 у 2011 році.

По-друге, необхідно відмітити значне перевищення середньої заробітної плати на підприємстві відносно до прожиткового мінімуму в країні. Так, прожитковий мінімум в 2011 році складав 923 грн., а середня заробітна плата на підприємстві - 2526 грн., що становить майже три прожиткових мінімуми [5].

Завод приймав участь у ліквідації стихійних лих, аварій, багаторазово вигравав тендери з виробництва продукції для енергетичних об'єктів на Україні та за кордоном.

За новими видами продукції завод, перш за все, орієнтується на вітчизняний ринок, тому що виробництво такого виду продукції( наприклад, багатогранних гнутих стоїк) в Україні не має, вона закупається, головним чином, в Росії, Польщі та Туреччині.

Завод приймав участь у будівництві об'єктів соціального значення: торгово-розважальних центрів «Золотое кольцо» та «Донецк-Сити», терміналу аеропорту та нового аквапарку в м. Донецьку.

Основними принципами в роботі ПАТ «АЗМК» є виробництво високоякісної продукції, яка відповідає екологічним світовим стандартам, в зв'язку з чим проводиться реконструкція та технологічна модернізація виробництва. Завод орієнтується на потреби та вимоги клієнтів, прагне стати ефективним та конкурентоспроможним виробником металевих конструкцій.

Все вищезазначене свідчить про ефективну соціальну політику підприємства, спрямовану як на задоволення потреб безпосередньо працівників заводу, так і на задоволення загальнодержавних потреб та вирішення основних соціальних проблем [6].

3. Оцінка впливу факторів на динаміку ефективності підприємства

Факторний аналіз -- статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на результативний показник. Факторний аналіз використовується для комплексного аналізу господарської діяльності, пошуку і класифікації факторів, що впливають на економічні явища і процеси, з виявленням причинно-наслідкових зв'язків, що впливають на зміну конкретних показників господарської діяльності.

У якості досліджуваних показників обрано фондовіддачу, оборотність оборотних активів, рівень витратоємності та прибуток від операційної діяльності.

Фв = Врч / Фсер, (1)

де Фв - фондовіддача;

Врч - чиста виручка від реалізації продукції;

Фсер - середньорічна вартість основних засобів.

Коб = Врч / ОАсер, (2)

де Коб - коефіцієнт оборотності оборотних активів;

Врч - чиста виручка від реалізації продукції;

ОАсер - середньорічний залишок оборотних активів.

Рвв = ВВ / Врч, (3)

де Рвв - рівень витратоємності основної діяльності;

ВВ - загальна сума витрат виробництва;

Врч - чиста виручка від реалізації продукції.

По = , (4)

де По - прибуток від операційної діяльності;

Рпрод - рентабельність продажів;

Врч - чиста виручка від реалізації продукції.

Для оцінки впливу факторів (чистої виручки від реалізації та середньорічної вартості основних засобів) на фондовіддачу використовуємо метод ланцюгових підстановок.

Сутність даного методу факторного аналізу полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного факторного показника у факторній моделі на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи того показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім одного, та уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника [7,с.52].

Таблиця 3.1

Оцінка впливу факторів на динаміку фондовіддачі підприємства за методом ланцюгових підстановок

Показники	Од. виміру	2010	2011	Розмір змін (+,-)	Вплив факторів, +/-
Чиста виручка від реалізації продукції	Тис. грн..	13684,6	20565,4	6880,8	20565,4/4492,85 - 13684,6/4492,85 = 1,53
Середньорічна вартість основних фондів	Тис. грн.	4492,85	6825,35	2332,5	20565,4/6825,35 - 20565,4/4492,85 = - 1,56
Фондовіддача	Грн./ грн.	3,046	3,013	-0,03
Загальний вплив:		-0,03

Аналізуючи дані таблиці 3.1., можна зробити висновок, що в звітному році збільшилась чиста виручка від реалізації продукції на 6880,8 тис.грн., але також виросла середньорічна вартість основних засобів на 2332,5 тис.грн. Ці два фактори обумовили динаміку зміни показника фондовіддачі порівняно з минулим роком. Позитивний вплив чистої виручки від реалізації продукції та негативний вплив середньорічної вартості основних засобів відповідно 1,53 и -1,56 в цілому призвели до зниження фондовіддачі основних засобів на 0,03 тис.грн. Тому підприємству доцільно для того, щоб нейтралізувати негативний вплив підвищення середньорічної вартості основних засобів, шукати шляхи збільшення чистої виручки від реалізації продукції.

Для аналізу впливу факторів на оборотність оборотних активів доцільно використовувати метод абсолютних різниць.

Метод абсолютних різниць є спрощеним варіантом методу ланцюгових підстановок. Він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді зв'язку факторів або в змішаних моделях типу: .

Таблиця 3.2

Оцінка впливу факторів на динаміку оборотності оборотних активів підприємства за методом абсолютних різниць

Показники	Од. виміру	2010	2011	Розмір змін (+,-)	Вплив факторів, +/-
Чиста виручка від реалізації продукції	Тис. грн..	13684,6	20565,4	6880,8	(20565,4-13684,6)/5091,5= 1,35
Середньорічна вартість оборотних активів	Тис. грн.	5091,5	5141,65	50,15	20565,4/5141,65-20565,4/5091,5= - 0,04
Оборотність оборотних активів	Оборот	2,7	4,0	1,3
Загальний вплив:		1,31

Не дивлячись на те, що середньорічна вартість оборотних активів у звітному році збільшилась, це не мало значного впливу на оборотність оборотних активів. Так, темпи росту чистої виручки від реалізації продукції значно перевищили темпи росту середньорічної вартості оборотних активів та нейтралізували негативні наслідки збільшення останніх.

З даних таблиці 3.2 можна зробити висновок, що позитивний вплив чистої виручки від реалізації продукції та негативний вплив середньорічної вартості оборотних активів відповідно +1,35 та -0,04 в цілому призвели до прискорення оборотності оборотних активів на 1, 31 оборот. Це свідчить про позитивну динаміку загального впливу факторів.

За допомогою методу відносних різниць проведемо аналіз впливу чистої виручки від реалізації продукції та суми витрат виробництва на рівень витратоємності.

Метод відносних різниць використовується для вимірювання впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів (типу Y = ).

Він значно простіший за метод ланцюгових підстановок, що за певних умов робить його досить ефективним. Цей метод відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

Згідно методу відносних різниць для визначення впливу першого фактора на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у відсотках, і поділити на 100%.

Вплив другого фактора визначається множенням базисного значення результативного показника, скоригованого на вплив дії першого фактора (позитивний вплив додається, негативний - віднімається), на відносне відхилення другого фактора, що виражається у відсотках, і результат поділити на 100% [8].

Таблиця 3.3

Оцінка впливу факторів на динаміку рівня витратоємності підприємства

Показники	Од. вим.	Минулий рік	Звітний рік	Відносне відхилення	Вплив факторів +/-
					Позитивний, -	Негативн., +
Чиста виручка від реалізації продукції (X1)	тис.грн.	13684,6	20565,4	-33,46	-30,95
Сума витрат виробництва (X2)	тис.грн.	12658,1	18510	46,23		28,46
Рівень витратоємності	%	92,50	90,01
Загальний вплив:					-2,49

З даних таблиці 3.3. видно, що у звітному році значно збільшилась як сума чистої виручки від реалізації продукції, так і сума витрат виробництва.

Однак, темп росту чистої виручки від реалізації продукції значно перевищував темп росту суми витрат виробництва, що в цілому призвело до позитивного впливу факторів на результативний показник, а саме рівень витратоємності в сторону його зменшення.

Тобто можна сказати, що на зменшення рівня витратоємності на 2,49% впливає чиста виручка від реалізації та витрати виробництва у розмірі -30,95% та 28,46%.

Для того, щоб оцінити вплив чистої виручки від реалізації продукції та рентабельності продажів на прибуток від операційної діяльності використаємо логарифмічний метод(або метод логарифмування).

Метод логарифмування застосовується у детермінованому факторному аналізі мультиплікативних моделей типу: Т = abc. Сутність його полягає у пропорційному розподілі між окремими факторами їх сукупного впливу на результативний показник.

Перевагою цього методу є простота в розрахунках, незалежність результатів щодо впливу факторів від порядку їх розміщення в аналітичній моделі, а також більша точність порівняно з розглянутими вище методами факторного аналізу.

На відміну від інших методів, при логарифмуванні в розрахунках використовуються не абсолютні, а відносні показники (індекси), що характеризують зміни факторних і результативних ознак. При цьому методі прийнятне застосування як натуральних, так і десяткових логарифмів, оскільки це немає значення.

Таблиця 3.4

Оцінка впливу факторів на прибуток від операційної діяльності логаріфмичним методом

Фактор	Минулий рік	Звітний рік	Індекс(Іі)			Розмір впливу,+/-
				lg Ii	lg скор
Рентабельність продажів (Х1)	4,43	7,78	1,76	0,25	0,58	577,94
Чиста виручка від реалізації продукції (Х2)	136,846	205,654	1,50	0,18	0,42	417,16
Прибуток від операційної діяльності (У)	605,9	1601	2,64	0,42	1,00
Загальний вплив						995,1

Дані таблиці 3.4 свідчать про те, що на зростання прибутку від операційної діяльності на 995,1 тис.грн. вплинуло збільшення рентабельності продажів та чистої виручки від реалізації продукції. Збільшення рентабельності продажів на 3,35% призвело до збільшення прибутку від операційної діяльності на 577,94 тис.грн., а збільшення чистої виручки від реалізації продукції на 6880,8 тис.грн, ще збільшило цей показник на 417, 16 тис.грн.

4. Обґрунтування основних шляхів зростання ефективності господарчої діяльності підприємства

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке

визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака).

Визначальними напрямами є:

1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);

2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);

3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які.

Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м'які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання.

Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення -- «м'яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м'якими» -- ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за ступенем дії впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання [11,с.538].

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

Так, на ПАТ «АЗМК» зараз впроваджуються новы технології. Головною метою технічної політики на 2012 рік є реконструкція, технологічна модернізація виробництва і збільшення конкурентоспроможності продукції. Високі темпи будівництва електромережевих об'єктів та об'єктів зв'язку із застосуванням БГС (багатогранних гнутих стоїк ) дозволило встановити нову стратегічну мету - освоєння виробництва БГС у повному циклі. Також в ході технічного переоснащення заводу завершується будівництво цеха, в якому застосовуватимуться технології гарячого оцинкування.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи і завантаження в часі тощо.

Все обладнання на ПАТ «АЗМК» відповідає європейським стандартам та вимогам за показниками екологічності, якості продукції та рівню автоматизації. В наслідок чого ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» є першим та єдиним підприємством України, що виробляє БГС.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємкості продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

Так як ПАТ «АЗМК» за галузевою ознакою відноситься до підприємств електрифікації, то на заводі постійно ведуться розробки щодо зниження енергоємності продукції та розв'язуються проблеми ресурсозбереження.

4. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -- керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Окрім того, що підприємство постійно створює нові робочі місця для населення, так ще й спостерігається систематичне підвищення заробітної плати.

Також персонал підприємства постійно проходить професійну підготовку та підвищення кваліфікації. Так, завершена робота з підбору та навчання спеціалістів з проектування БГС, організована проектна група для роботи з розрахунковими програмними продуктами («Лири», «CAD CAM», «Tekla»).

5. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (установи), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а, отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за умови зміни ситуації на ринку.

6. Методи роботи. За умов переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

Так, на ПАТ «АЗМК» завжди використовується досвід європейських партнерів з організації праці та підвищення кваліфікації кадрів.

7. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

8. Державна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.

Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д)ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств (організацій); ж) комерціалізація організаційних структур невиробничоїсфери.

За новими видами продукції завод, перш за все, орієнтується на вітчизняний ринок. Для цієї мети «АЗМК» пройшов атестацію в ВАТ «ФСК ЄЕС» з метою внесення заводу в реєстр постачальників металоконструкцій опор ЛЕП та ОРУ. До середини 2012 року завод планує пройти атестацію в ВАТ «ФСК ЄЕС» з виробництва БГС.

9. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів -- організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій).

Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

Однак, в цьому плані законодавство України є недосконалим.

Так як ПАТ «АЗМК» відноситься до підприємств машинобудівного комплексу, то і регулюється його діяльність відповідною нормативно - законодавчою базою.

Зі значного переліку нормативно-правових документів, які спрямовані на покращення розвитку машинобудівної галузі, можна виділити Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки”[9], у якій охарактеризовано стан розвитку галузі, розкрито її слабкі сторони. Про критичний стан машинобудування України свідчить перевищення імпорту над експортом у 1,5 разів, незначна частка машинобудування у структурі промисловості України порівняно з розвинутими країнами світу.

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету; власних коштів підприємств та організацій галузі машинобудування; інших джерел. Загальний обсяг коштів на фінансування Програми становить 31330,5 млн. гривень, у тому числі 2156,5 млн. гривень з державного бюджету. При цьому 1885 млн. гривень надаються як довгострокові позики. Обґрунтування фактичного обсягу фінансування за рахунок коштів державного бюджету здійснюється Мінпромполітики і враховується у проектах Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік в установленому порядку [10].

Для забезпечення прискореного ефективного розвитку галузі машинобудування, що безпосередньо впливає на діяльність досліджуваного підприємства у цій галузі, необхідна з боку державного регулювання розробка і впровадження дієвих інституційних, нормативно-правових та економіко-мотиваційних заходів. Конкретними інструментами досягнення цілей є податкова система, кредитно-страхувальне регулювання, митне й нетарифне регулювання, розміщення провідних замовлень національних монополістів і найбільших виробників саме на українській території, запобігаючи відтоку капіталів і потенційних обігових коштів підприємств машинобудування за кордон, створення відповідних інститутів, надання державних гарантій.

Якщо все вищезазначене буде мати не лише теоретичні засади, а дійсно виконуватиметься державою, то підприємство матиме впевненість у своєму подальшому розвитку, відчуватиме підтримку держави, та зі свого боку максимально сприятиме національним інтересам та державному розвитку.

10. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. За сучасних умов господарювання всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

11. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру.

Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) технології, наукові дослідження та розробки супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизняних технологій);

б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу);

в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій);

г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузей; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Нажаль, в Україні зараз спостерігається відтік наукових працівників за кордон, тому це значно ускладнює діяльність підприємства у сфері розробок та впровадження новітніх технологій. Зі свого боку, ПАТ «АЗМК» стимулює своїх інженерів та наукових працівників високою заробітною платою та стабільністю працевлаштування, однак це не має значного впливу щодо вирішення проблеми на загальнодержавному рівні. Тому, багато технологій доводиться закуповувати у зарубіжних партнерів, що становить значні втрати для підприємства.

Загострилася кадрова проблема. Середній вік працівників на підприємстві перевищує 55 років. Щодо ряду нових професій, пов'язаних із створенням і застосуванням комп'ютеризованих виробництв, упровадженням високих технологій, ця проблема потребує особливої уваги. Тому заводу доцільно залучати до роботи молодих спеціалістів та інвестувати в їхню освіту та підвищення кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності). При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

ВИСНОВКИ

Отже, ефективність - це економічна категорія, яка кількісно визначається через відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили одержання цього результату.

До основних показників економічної ефективності відносяться: показники ефективності використання робочої сили (трудових ресурсів), показники ефективності використання оборотних засобів, показники ефективності використання основних засобів, показники ефективності використання поточних витрат, показники рентабельності та інші.

Щодо показників соціальної ефективності, було виділено такі:

- відповідність цілей діяльності підприємства задачам соціально-економічного розвитку країни;

- відповідність цілей діяльності підприємства задоволенню основних потреб працівників підприємства (збереження (збільшення) кількості робочих місць на підприємстві, підвищення рівня заробітної плати, інвестування соціальних проектів та інше).

Проаналізувавши діяльність ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» можна зробити висновок, що діяльність підприємства у 2011 році була ефективною та мала позитивну тенденцію порівняно з минулим роком. Про це свідчать як узагальнюючі, так і специфічні показники діяльності підприємства.

Так, основні показники діяльності підприємства мали позитивну динаміку змін. ПАТ «АЗМК» отримав чистий прибуток та його сума в звітному році збільшилась на 712 тис.грн,що складає 304,54 %. Темп росту продуктивності праці одного співробітника становив 127,87% у поточних цінах, що на 11,16% більше темпу росту середньомісячної заробітної плати.

Про ефективну діяльність заводу також свідчать показники ефективності використання ресурсного потенціалу, основних засобів та оборотних активів.

Зокрема, збільшення рентабельності господарських та сукупних ресурсів обумовило значення інтегрального коефіцієнту ефективності використання ресурсів, який становив 1,8.