Прибутковість діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прибутковість діяльності підприємства

1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо досягнення прибутковості діяльності підприємства

1.1 Теоретичні основи процесу прийняття та обґрунтування господарських рішень

Рішення - це неминучий предмет інтеграції й предмет вибору, коли з багатьох можливостей вибирається одна, яка дозволяє отримати найбільшої ефективності.

Від прийняття господарських рішень, їх якості, раціональності й обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Звідси випливає необхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки.

Господарське рішення (ГР) - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Господарські рішення мають місце в управлінні процесами всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, в безпосередньому управлінні організацією.

На сучасному етапі розвитку економіка України характеризується нестабільністю, відсутністю обґрунтованих макроекономічних прогнозів, нестачею статистичної інформації та її певною недостовірністю, що ускладнює розробку господарських рішень на окремому підприємстві. Від якості прийняття господарських рішень в першу чергу залежить чи буде прибутковою діяльність підприємства. В Україні присутня значна кількість збиткових підприємств, зокрема, в сільському господарстві. [1, с 115]

Україна має значні можливості для розвитку аграрного сектору та перетворення його у високоефективну сферу економіки. У ринкових умовах господарювання для підприємств аграрного сектору економіки України однією з головних проблем є залучення інвестиційних ресурсів та впровадження нових провідних технологій. Необхідні ефективні сучасні рішення щодо оптимізації та підвищення ефективності діяльності підприємств. При цьому продуктивність аграрного сектора України, на думку фахівців, має колосальний потенціал.

За даними про стан сільськогосподарського виробництва у період 2000-2009 р.р. рентабельність у цьому секторі збільшилася на 14,8%.

В умовах обмеженості виробничих ресурсів актуальності набирає питання оптимізації їх розмірів та підвищення ефективності їх використання. Оцінка та аналіз альтернативних шляхів використання матеріальних ресурсів займає центральне місце в управлінні підприємством. Таким чином основна проблема розвитку будь-якого підприємства зводиться до неефективної системи управління та низької якості господарських рішень, що потребують детального вивчення та обґрунтування.

Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється як процес, як акт вибору чи як результат вибору. [4, с 54] Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту). Загалом управлінське рішення носить комплексний характер.

Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Його оптимальність - це властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. [5, с 87] Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до підвищення рентабельності підприємства, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток.

Формування господарського рішення це передусім процес, трудовий процес керівного складу й усього колективу працівників підприємства, спрямований на підвищення ефективності господарської діяльності, формування і раціональне використання ресурсів, збільшення виробництва продукції, зниження собівартості та підвищення рентабельності, збільшення доходів і прибутку тощо.

Для кожного підприємства повинен індивідуально розроблятися механізм формування та прийняття господарських рішень. Ефективність же цього процесу великою мірою залежить від методів, які використовують менеджери в ході виконання всіх видів управлінських робіт.

Використання механізму передбачає правильний діагноз проблеми, згідно до обраної моделі прийняття рішення розробляються альтернативні варіанти, що оцінюються за критеріями оптимальності рішення. Цей етап вважається найважливішим та най відповідальним моментом у процесі формування рішення. Далі обирається найкращий варіант та розробляється план реалізації рішення. На цьому етапі важливу роль відіграє контроль виконання рішення. Формування бази інформації з виявлених проблеми, що у майбутньому дозволить спрогнозувати розвиток події при виникненні подібної ситуації.

Поняття рішення займає центральне місце в процесі управління ефективністю підприємства, тому суб'єкт господарювання повинен забезпечувати постійне вдосконалення механізму формування останнього. Для підвищення ефективності діяльності підприємств необхідний розвиток теоретичних положень обґрунтування господарських рішень

Під час розробки господарського рішення найбільш точний результат можна дістати, застосовуючи математичні методи на основі формалізації завдання, хоча цей шлях і складний. Дуже непросто точно побудувати модель досліджуваного об'єкта за обраним критерієм; навіть точне математичне розв'язання завдання може не враховувати можливі наслідки найбільш оптимальних рішень соціального, екологічного, ергономічного і т. п. характеру. Методи обґрунтування рішення, як правило, використовуються комплексно.

Математичні методи прискорюють проведення економічного аналізу, сприяють найповнішому урахуванню впливу різноманітних чинників на результати діяльності, підвищенню точності обчислень. Оскільки математичні методи не можуть застосовуватися безпосередньо до досліджуваного об'єкта, необхідною є побудова адекватної цьому об'єкту математичної моделі. Загальна модель постановки задачі математичного програмування має такий вигляд:

(1)

Лінійне програмування є однією із найрозвинутишіх галузей математичного програмування та теорії оптимізації. Підсумком прийняття раціонального управлінського рішення з ресурсозбереження є підвищення показників ефективності використання ресурсів і, взагалі, ефективності діяльності підприємства. Задача лінійного програмування у багатьох випадках спрямована саме на пошук найбільш вигідного способу розподілу обмежених ресурсів.

В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання.

Існує багато методів оптимізації виробничих ресурсів. Найголовнішими серед них є рішення «ресурс-продукт», «ресурс-ресурс», «продукт-продукт». Дуже важливим є також рішення, що дає відповідь на запитання «скільки виробляти?». З насиченням ринку сільськогосподарською продукцією це рішення стає одним із ключових і вимагає врахування не лише економічних факторів, але й того факту, що за таких умов ускладнюється проблема збуту.

Із всіх методів математичного програмування найбільш розповсюдженими є методи лінійного програмування. Методи математичного програмування в сільському господарстві дають змогу практично без особливих зусиль знаходити резерви економії. Застосування їх дозволяє найбільш правильно і повно використати наявні в аграрному господарстві ресурси, і на цій основі збільшити за мінімальних затрат виробництво різноманітних видів сільськогосподарської продукції.

Таким чином, господарське рішення представляє собою результат складної системної діяльності людей за допомогою послідовних ітераційних процесів і повинно відповідати функціям організації за розв'язуваними нею завданнями.

1.2 Система показників та вимірювання ефективності

Кількісне вираження підвищення ефективності відображається через систему показників виробництва. Ця система містить такі групи показників:

Узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва (рівень задоволення потреб ринку, виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів, витрати на одиницю товарної продукції, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність виробництва, народногосподарський ефект від використання одиниці продукції).

Показники ефективності використання живої праці (трудомісткість одиниці продукції, відносне вивільнення працівників, темпи росту продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці, коефіцієнт ефективності використання робочого часу, економія фонду оплати праці, випуск продукції на 1 грн. фонду оплати праці).

Показники ефективності використання основних виробничих фондів (фондовіддача основних фондів, фондомісткість продукції, рентабельність основних фондів, фондовіддача активної частини основних фондів).

Показники ефективності використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів, витрати палива і енергії на 1 грн. чистої продукції, економія матеріальних витрат, коефіцієнт вилучення корисних компонентів із сировини) [1.с. 96].

Показники ефективності використання фінансових коштів (коефіцієнт оборотності оборотних коштів, тривалість одного обороту нормованих оборотних коштів, відносне вивільнення оборотних коштів, питомі капіталовкладення, капіталовкладення на одиницю введених потужностей, рентабельність інвестицій, строк окупності інвестицій).

Показники якості продукції (економічний ефект від поліпшення якості продукції, частка продукції, яка відповідає кращим світовим і вітчизняним зразкам тощо).

Крім того економічна ефективність підприємства може бути оцінена за допомогою групи таких показників, як показники ліквідності; показники платоспроможності; показники прибутковості; показники ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

Платоспроможність підприємства - це здатність виконувати свої короткі та довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства. Нормальним вважається значення показника 0,5. [3. c. 156]

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу [16.с. 143].

Прибуток - це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства та відображає основну мету існування підприємства на ринку та профіль діяльності.

Прибуток від реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (без врахування податку на додану вартість і акцизного збору) та повною собівартістю продукції.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо; визначається як різниця між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається.

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти по реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов'язань, доходи від володіння борговими зобов'язаннями.

Показником прибутковості є також рентабельність.

Рентабельність - це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність фіксованих активів - фондовіддача, оборотність всіх активів, оборотність матеріальних ресурсів. Чим вищим є значення цього показника, тим краще використовуються основні і оборотні фонди підприємства [6.с. 148].

1.3 Оцінка ефективності прийняття господарських рішень

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладений системний підхід як найбільш розроблений і апробований на практиці: Виходячи з такого підходу, виділяють наступні основні принципи оцінки ефективності системи управлінських рішень:

* пріоритету загальної кінцевої мети підприємства на даний період (всі інші цілі і завдання, у тому числі специфічні і функціональні, носять підтримуючий характер);

* ієрархія (всі елементи системи розробки, прийняття і реалізації прийнятих рішень знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування і відповідальності);

* єдності і зв'язаності (всі елементи системи керування, розробки і реалізації рішень знаходяться в єдиному зв'язку не тільки між собою, але й у взаємозв'язку із зовнішнім середовищем);

* функціональності і розвитку (спільний розгляд структури керування реалізації рішень і функцій структурних підрозділів з їхнім пріоритетом над структурою фірми з урахуванням її розвитку);

* невизначеності і надійності (облік у прийнято і реалізації рішень факторів невизначеності і випадковості; прийняті рішення повинні носити випереджаючий характер, стосовно можливих спадів і криз);

* прогнозованості (прийняті рішення повинні носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень економічних, соціальних, екологічних і т. п.) [9, с. 82].

Результат, що оцінює роботу системи управлінських рішень, (СУР) кількісно одержати важко, тому що вона не робить продукції і не робить послуг. Отже, виникає необхідність оцінювати цей результат за допомогою відносної ефективності СУР можна оцінювати такими показниками:

* трудозатратами ЛПР і персоналу керування на розробку, прийняття і реалізацію рішень;

* витратами часу на цикл реалізації управлінського рішення;

* організованістю функціонування (наявністю збоїв і неузгоджених дій між розроблювачами);

* співвідношенням ЛПР і персоналу, що входить в апарат керування;

* установленням залежності прийнятих рішень від прогнозованих економічних, екологічних, соціально-політичних й інших наслідків.

Оцінка ефективності СУР передбачає аналіз і розрахунок її внутрішньої і зовнішньої ефективності.

Показники внутрішньої ефективності дозволяють оцінити СУР як інструмент керування, системи діяльності персоналу керування. Показники зовнішньої ефективності СУР відбивають її вплив на організацію досягнення кінцевого результату, мети керування і є пріоритетними.

Ефективність прийнятих рішень можна оцінювати ретроспективно, тобто раніше прийнятих, котрі можна буде використовувати в майбутньому, хоча цілком зрозумілим є та обставина, що однакових рішень не буває. Ефективність можна оцінювати і прогнозуванням (завчасним визначенням необхідного результату ухвалення рішення і СУР, на основі вибору найбільш прийнятного варіанта системної діяльності персоналу по розробці рішення).

Найбільш ефективними методами вирішення цього завдання в даному випадку є моделювання і комплексні розрахунки. В результаті можуть бути отримані показники внутрішньої і зовнішньої ефективності СУР, а також порівняльні оцінки різних варіантів рішення обраної альтернативи.

Розрахункові методи оцінки служать для одержання числових значень показників результативності прийнятих рішень чи функціонування СУР. Наприклад, найбільш розповсюдженим методом одержання показників, що характеризують взаємозв'язок між розташовуваним і необхідним часом вирішення різних завдань ЛПР, є метод побудови і розрахунку сіткових графіків робіт.

Порівняльні методи оцінки базуються, в основному, на експертних методах. А ефективність роботи ЛПР і персоналу керування в СУР може бути розрахована по різних методиках, апробованих на практиці [10, с. 118].

Аналіз наукових концепцій з оцінкою ефективності прийняття рішень дозволяє виділити наступні підходи:

1. Персонал керування і ЛПР є сукупним суспільним працівником, безпосередньо взаємодіючим на виробництво, тому кінцеві результати його діяльності повинні служити критеріальним показником ефективності. Такі показники приймаються числові значення кінцевих результатів діяльності: прибуток, витрати, обсяг товарної продукції, обсяг реалізованої продукції, строк окупності.

2. Критеріальні показники повинні відбивати результативність, якість і складність «живої» праці. Такими показниками оцінки персоналу є: продуктивність праці, питома вага заробітної плати, втрати робочого часу, якість праці робітників, фондозабезпеченість праці, трудомісткість і т. п.

3. Ефективність праці персоналу в значній мірі визначається його організацією, мотивацією, соціально-психологічним кліматом у колективі. Критеріальними показниками ефективності праці служать плинність персоналу, рівень його кваліфікації, дисципліна і т. п.

Дослідження й аналіз теорії і практики прийняття управлінських рішень показує, що в рамках того чи іншого механізму менеджменту можна застосовувати відповідні методи і засоби, однак ЛПР, як правило, змушений дотримуватись писаних і неписаних законів організації і керування, що відповідають визначеним цілям. Це означає, що менеджери, володіючи сучасними методами керування й ухвалення рішення, далеко не завжди можуть застосовувати їх на практиці [7.с. 126].

1.4 Шляхи підвищення та чинники зростання прибутковості діяльності підприємства

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників - організаційний, технологічний та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління [.6 с. 167].

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах: внутрішньозмінні втрати робочого часу; втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих. [8.c. 256]

2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства

2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» знаходиться в смт. Гоща, Рівненської області. Географічне розташування підприємства є надзвичайно вдалим, оскільки воно розміщене на окраїні районного центру, неподалік від автотраси Київ - Чоп.

Таблиця 2.1.1. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод»

№п.п	Показники	Од.вим.	Роки	Відхилення
			2008 р	2009 р	2010 р	Абс, +/-	Відн, %
						2009/ 2008	2010/ 2009	2009/ 2008	2010/ 2009
1.	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.	576,0	361,4	491,0	-214,6	57,6	-37,2	35,8
2.	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн.	696,4	719,2	721,2	23,5	1,3	3,4	0,2
3.	Середньорічний залишок оборотних коштів	тис. грн.	996,95	148,9	184,45	51,95	35,55	53,58	23,87
4.	Коефіцієнт обіговості оборотних коштів	оборотів	9,4	5,1	4,6	-4,3	-0,5	-45,7	-9,8
5.	Середньорічна вартість активів	тис. грн.	699	749,6	788,45	50,6	38,85	7,2	5,18
6.	Коефіцієнт обіговості активів	оборотів	0,82	0,48	0,63	-0,34	0,15	-41,46	31,2
7.	Середньоспискова чисельність працівників	осіб	25	25	24	-	-1	-	-4
8	Фонд оплати праці	тис. грн.	282,4	292,0	292,0	9,6	-	3,39	-
9.	Середньорічний виробіток одного працівника	тис. грн./особу	23,04	14,45	20,46	-8,59	6,01	-37,28	41,59
10.	Середньомісячна заробітна плата одного працівника	грн.	905,13	935,89	973,34	30,76	37,45	3,39	4,01
11.	Фондозабезпеченість	грн./грн.	1,21	1,99	1,46	0,78	0,53	64,5	-26,63
12.	Фондовіддача	грн./грн.	0,83	0,51	0,58	-0,32	0,07	-38,6	13,7
13.	Фондоозброєність праці	тис. грн./особу	27,85	28,79	30,05	0,94	1,26	3,37	4,4
14.	Витрати виробництва	тис. грн.	647,0	675,7	788,7	28,7	113	4,4	16,7
15.	Питомі витрати	грн./грн.	1,12	1,87	1,61	0,75	-0,26	66,9	-13,9
16.	Прибуток від реалізації	тис. грн.	-71	-234,4	-195,2	-163,4	39,2	-23,01	-16,7
17.	Рентабельність витрат	%	-10,9	-34,68	-24,75	23,78	-9,83	-218,2	-28,63
20.	Рентабельність продукції	%	-12,4	-64,8	-466	52,4	-18,2	-422,5	-28,08

Для більш детального аналізу діяльності підприємства ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» проаналізуємо забезпеченість підприємства основними засобами та ефективність їх використання

Таблиця 2.1.2. Аналіз руху і фізичного стану основних засобів

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
				Від 2008	Від 2009
				абс	Відн, %	абс	Відн, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	696,4	719,9	721,2	23,5	103,4	1,3	100,2
2. Вартість основних засобів на початок року, тис. грн.	674,2	718,6	721,2	44,4	106,6	2,6	100,4
3. Сума зносу основних засобів, тис. грн	215,6	245,6	277,4	30	113,9	31,8	112,9
4. Коефіцієнт зносу	0,32	0,34	0,38	0,02	106,2	0,04	111,7
5. Коефіцієнт придатності	0,68	0,66	0,62	-0,02	97,1	-0,04	93,9

Для обчислення коефіцієнтів використовуємо відношення:

; (2.1.1)

де - коефіцієнт спрацювання, - сума зносу основних засобів.

; (2.1.2)

де - коефіцієнт придатності.

Рисунок 2.1.1. Динаміка стану основних засобів

Наступним етапом аналізу є вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими фондами. Забезпеченість підприємства основними фондами характеризується показниками фондоозброєності праці.

Таблиця 2.1.3. Аналіз використання основних засобів

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
				Від 2008	Від 2009
				абс	Відн, %	абс	Відн, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	696,4	719,9	721,2	23,5	103,4	1,3	100,2
2. Обсяг виготовленої продукції (робіт, послуг), тис. грн.	576,0	361,4	419,0	-214,6	62,7	57,6	135,8
3. Фондовіддача основних засобів, грн./грн.	0,83	0,51	0,58	-0,32	61,4	0,07	113,7
4. Фондоємність виробництва, грн./грн.	1,21	1,99	1,72	0,78	164,5	-0,27	86,4
5. Середньоспискова чисельність працюючих, осіб	25	25	24	-	100	-1	96
6. Фондоозброєність праці, грн./особу.	27,8	28,8	30,1	1	103,5	1,3	104,5

Розрахункові показники до таблиці 2.6.12 обчислюються за формулами:

; (2.1.3)

де - фондовіддача, - обсяг виготовленої продукції (робіт, послуг), - середньорічна вартість основних засобів.

; (2.1.4)

де - фондоємність виробництва.

; (2.1.5)

де - фондоозброєність праці, - середньоспискова чисельність працюючих.

Нематеріальні активи в ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» на балансі відсутні.

Для подальшого дослідження проводимо аналіз трудових ресурсів відображено в табличній формі в таблицях 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6

Таблиця 2.1.4. Аналіз руху та плинності кадрів

Назва показника	2008 рік	2009 рік.	2010 рік.	Відхилення
				Від 2008	Від 2009
				абс.	відн.	абс	відн
1	2	3	4	5	6	7	8
Середньоспискова чисельність працюючих, осіб	25	25	24	-	-	-1	96
Чисельність прийнятих, осіб	3	5	-	2	166,7	-	-
Чисельність звільнених, осіб, всього:	6	2	-	-4	33,4	-	-
з них: - за власним бажанням	-	2	-	2	-	-	-
Коефіцієнт обороту по прийому, %	0,12	0,20	-	0,08	166,7	-	-
Коефіцієнт обороту по звільненню, %	0,24	0,08	-	-0,16	33,4	-	-
Коефіцієнт плинності, %	0,24	0,08	-	-0,16	33,4	-	-

; (2.1.6)

де - коефіцієнт обороту по прийому, - чисельність прийнятих працівників.

 (2.1.7)

Ч_звіл - чисельність звільнених.

Таблиця 2.1.5. Аналіз динаміки продуктивності праці

Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення від
				Від 2008	Від 2009
				абс.	%	абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Обсяг надання послуг, тис. грн.	576,0	361,4	419	-214,6	62,7	576	135,8
Середньоспискова чисельність персоналу, осіб	25	25	24	-	-	-1	96
Середньорічна продуктивність праці працівника, грн.	23040	14456	17458,4	-8584	62,3	3002,4	120,8
Число явок, днів	210	205	207	-5	97,6	2	100,9
Продуктивність праці середньоденна, грн.	109,7	70,5	84,4	-39,2	64,3	13,9	119,7
Середня тривалість робочого дня, год.	8	8	8	-	-	-	-
Середньогодинна продуктивність праці працівника, грн.	13,7	8,8	10,5	-4,9	64,3	1,7	119,3

Продуктивність праці розраховується за формулою:

; (2.1.8)

де - продуктивність праці, грн., О_в - обсяг надання послу, тис. грн, Ч - середньоспискова чисельність персоналу, осіб.

(2.1.9)

де N - середня кількість відпрацьованих днів, дні.

(2.1.10)

де Т - тривалість робочого дня, год

Така динаміка коливання продуктивності праці вважається негативною, оскільки свідчить про коливання ефективності використання персоналу та ОЗ.

Таблиця 2.1.6. Аналіз динаміки середньої заробітної плати

Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
				від 2008.	від 2009.
				абс.	%	абс.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Фонд оплати праці, тис. грн.	282,4	292,0	292,0	9,6	103,4	-	-
Чисельність персоналу, осіб	25	25	24	-	-	-1	96
Середньорічна заробітна плата 1 працівника, грн.	11296	11680	12166,7	384	103,4	486,7	104,2
Кількість відпрацьованих днів	210	205	207	-5	97,6	2	100,9
Середньоденна заробітна плата робітника, грн.	53,8	56,9	58,8	3,1	105,7	1,9	103,4
Середня тривалість робочого дня, год.	8	8	8	-	-	-	-
Середньогодинна заробітна плата робітника, грн.	6,7	7,2	7,3	0,5	107,5	0,1	101,4

Розрахункові показники до таблиці 2.5.10 обчислюються за формулами:

; (2.1.11)

де - середня заробітна плата, - фонд оплати праці.

(2.1.12)

де N - середня кількість відпрацьованих днів, дні

(2.1.13)

де Т - тривалість робочого дня, год

Таблиця 2.1.7. Аналіз структури і динаміки коштів підприємства, тис. грн.

№ п/п	Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
					абс
					від 2008	від 2009
1	2	3	4	5	6	7
1	Необоротні активи, всього:	549,0	563,4	534,2	14,4	-29,2
1.1	Незавершене будівництво	90,4	90,4	90,4	-	-
1.2	Основні засоби	458,6	473,0	443,8	14,4	-29,2
2	Оборотні активи, всього:	54,8	68,1	62,1	13,3	-6
2.1	Запаси виробничі	15,5	15,7	23,9	0,2	8,2
2.2	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1,1	33,1	18,0	32	-15,1
2.3	Інша поточна дебіторська заборгованість	1,0	5,4	1,9	4,4	-3,5
2.4	Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	31,4	8,9	13,9	-22,5	5
2.5	Інші оборотні активи	5,0	5,0	5,0	-	-
3	Витрати майбутніх періодів	41,9	120,8	137,4	78,9	16,6
	Валюта балансу	645,7	752,3	733,7	106,6	-18,6

Провівши структурно-динамічний аналіз коштів підприємства можна зробити наступні висновки:

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Проведемо аналіз оборотності оборотних коштів у таблиці 2.1.8:

Таблиця 2.1.8. Аналіз оборотності оборотних коштів

№п/п	Назва показника	2008 р	2009 р	2010 р	Відхилення
					Абс., +/-	Відн., %
					2009/ 2008	2010 / 2009	2009/ 2008	2010 / 2009
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	Чистий дохід (виручка від реалізації), тис. грн.	576,0	361,4	491,0	-214,6	57,6	-37,2	35,8
2.	Кількість днів періоду, що аналізується	360	360	360	0	0	0	0
3.	Одноденна виручка, тис. грн.	1,6	1,01	1,36	-0,59	0,35	-36,87	34,65
4.	Середній залишок оборотних коштів, тис. грн.	96,95	148,9	184,45	51,95	35,55	53,55	23,87
5.	Тривалість одного обороту, днів	60,59	147,4	135,6
6.	Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	9,4	5,1	4,6	-4,3	-0,5	-45,7	-9,8
7.	Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, коп	0,026	0,014	0,013	0,012	-0,001	-46,15	-7,14
8.	Прибуток(чистий) від реалізації товарів, робіт, послуг, тис. грн	-71	-234,4	-195,2	-163,4	39,2	-230,1	-16,7

Проведемо структурно-динамічний аналіз пасиву Балансу ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод», використавши показники його діяльності за 2009-2010 роки. Результати аналізу відобразимо в таблиці 2.1.9.

Таблиця 2.1.9. Аналіз структури і динаміки джерел коштів підприємства, тис. грн.

№ п/п	Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
					абс
					від 2008	від 2009
1	2	3	4	5	6	7
1	Власний капітал, всього:	482,5	391,5	143,9	-91	-247,6
1.1	Статутний капітал	436,0	436,0	436,0	-	-
1.2	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-98,9	-44,5	-292,1	-54,4	247,6
2	Поточні зобов'язання, всього:	162,2	360,8	589,8	198,6	229
2.1	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги:	141,1	206,7	281,9	65,6	75,2
2.2	Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом:	0,3	4,5	3,8	4,2	-0,7
2.3	Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування:	4,9	6,8	0,2	1,38	-6,6
2.4	Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці:	10,9	16,1	0,0	5,2	-16,1
2.5	Інші поточні зобов'язання:	5,0	126,7	303,9	121,7	177,2
	Валюта балансу	645,7	752,3	733,7	106,6	-18,6

Провівши структурно-динамічний аналіз джерел коштів підприємства можна зробити наступні висновки:

Протягом 2009-2010 року структура джерел фінансування підприємства змінилась в сторону зменшення вартості власного капіталу в 2009 році на 91 тис. грн, а у 2010 році на 247,6 тис. грн. Зменшення власного капіталу відбулось, зокрема, за рахунок збільшення непокритого збитку у 2010 році на 247,6 тис. грн. Не вплинув на зміну власного капіталу статутний капітал - величина якого залишилась незмінною.

Наступним етапом дослідження є проведення аналізу питомих витрат підприємства, що наведено в таблиці 2.1.10.

Таблиця 2.1.10. Аналіз питомих витрат

№ п/п	Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
					Від 2008	Від 2009
					- ;+	%	- ;+	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Обсяг реалізованих послуг	576,0	361,4	419,0	-214,6	62,7	57,6	135,8
2	Матеріальні витрати	166,9	171,2	231,6	4,3	102,5	73,6	146,6
3	Витрати на оплату праці	286,9	293,3	333,3	6,4	102,2	40	136,6
4	Відрахування на соціальні заходи	100,6	103,7	116,6	3,1	103,1	12,9	112,4
5	Амортизація	30,0	31,8	30,9	1,8	106	-0,9	97,2
6	Інші витрати	53,1	63,3	66,6	10,2	119,2	3,3	105,2
7	Разом	637,5	663,3	779,0	25,8	104,1	115,7	117,5
8	Питомі витрати грн/грн	1,11	1,83	1,85	0,72	164,8	0,02	101,1

Питомі витрати розраховуються за формулою:

(2.1.14)

де: МВ - матеріальні витрати, ВОП - витрати на оплату праці, ВСЗ - витрати на соціальні заходи, АВ - амортизаційні витрати, ІВ - інші витрати.

Охарактеризуємо використання матеріальних ресурсів на підприємстві, аналіз наведено в таблиці 2.1.11

Таблиця 2.1.11. Аналіз використання матеріальних ресурсів

№ п/п	Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
					Від 2008	Від 2009
					- ;+	%	- ;+	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Вартість використаних виробничих запасів (матеріальні витрати), тис. грн.	166,9	171,2	231,6	4,3	102,5	73,6	146,6
2	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), тис. грн.	576,0	361,4	419,0	-214,6	62,7	57,6	135,8
3	Чисельність працюючих, осіб	25	25	24	-	-	1	96
4	Матеріаловіддача, грн./грн.	3,45	2,2	1,8	-1,25	63,7	-0,4	81,8
5	Матеріалозабезпеченість працюючих, грн./ особу	6,67	6,85	9,65	0,18	102,6	2,8	140,8

Розрахункові показники до таблиці обчислюються за формулами:

; (2.1.15)

прибутковість резерв господарський рішення

де - матеріаловіддача, - матеріальні витрати.

; (2.1.16)

де - матеріалозабезпеченість працюючих.

Отже, проаналізувавши результати діяльності ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» протягом 2008-2010 років можна зробити висновок про те, що підприємство є збитковим протягом трьох років, що аналізуються і є не рентабельним. Основними резервами покращення фондовіддачі та фондоозброєності є збільшення середньорічної вартості основних виробничих фондів та підвищення продуктивності праці працівників. Доречним було б збільшити оборотність коштів, фонд оплати праці та забезпечити підприємство кваліфікованим персоналом.

2.2 Визначення величини резервів підвищення ефективності діяльності підприємства

В межах організаційного напряму здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Останнім напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний. Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми.

Наведені проблеми є комплексними, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

Таблиця 2.2.12. Факторний аналіз фондоозброєності праці відносно 2008 р і 2009 р

№п/п	№підстановки	Взаємодіючі фактори	Результуючий показник Фоз праці	Відхилення ?Фоз	Причини відхилень
		З	R
1.	-	696,4	25	27,86	-	-
2.	1	719,9	25	28,79	0,93	ОЗ^
3.	2	719,9	25	28,79	0	Rv^

Перевірка: ?Фоз= 0,93 тис. грн.

Резервом зростання фондоозброєності є сума резерву яка складає 0,93 тис. грн.

Таблиця 2.2.13. Факторний аналіз фондоозброєності праці відносно 2009 р і 2010 р

№п/п	№підстановки	Взаємодіючі фактори	Результуючий показник Фоз праці	Відхилення ?Фоз	Причини відхилень
		ОЗ	R
1.	-	719,9	25	28,79	-	-
2.	1	721,2	25	28,85	0,06	ОЗ^
3.	2	721,2	24	30,05	1,2	Rv

Перевірка: ?Фоз= 1,26 тис. грн.

Резервами підвищення фондоозброєності є загальна сума резерву складає 1,26 тис. грн.

Таблиця 2.2.14. Факторний аналіз фондовіддачі 2008 р і 2009 р

№п/п	№підстановки	Взаємодіючі фактори	Результуючий показник f	Відхилення ?f	Причини відхилень
		Ов	ОЗ
1.	0	576	696,4	0,83	-	-
2.	1	361,4	696,4	0,52	-0,31	Овv
3.	2	361,4	719,9	0,51	-0,01	ОЗ ^

Перевірка: ?Фв =0,32 тис. грн.

Резервами підвищення фондовіддачі є збільшення обсягу виробництва і загальна сума резерву складає 0,32 тис. грн.

Таблиця 2.2.15. Факторний аналіз фондовіддачі 2009 р і 2010 р

№п/п	№підстановки	Взаємодіючі фактори	Результуючий показник f	Відхилення ?f	Причини відхилень
		Ов	ОЗ
1.	0	361,4	719,9	0,51	-	-
2.	1	419	719,9	0,582	0,072	Ов^
3.	2	419	721,2	0,581	-0,001	ОЗ ^

Перевірка: ?f =221,78 тис.грн.

Резервами підвищення фондовіддачі є загальна сума резерву яка складає 0,071 тис. грн.

Таблиця 2.2.16. Факторний аналіз продуктивності праці працівників за 2008 р і 2009 р.

№п/п	№ підстановки	Взаємодіючі фактори	Результуючий показник	Відхилення ?	Причини відхилень
		Ов	R
1.	0	576	25	23,04	-	-
2.	1	361,4	25	14,45	-8,59	Овv
3.	2	361,4	25	14,45	0	R^v

Перевірка: ? = 8,59 тис.грн.

Резервами підвищення продуктивності праці працівників є зменшення обсягу виробництва загальна сума резерву складає 8,59 тис.грн.

Висновок

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

Дослідивши основні техніко-економічні показники господарської діяльності ТзОВ «Гощанський сортонасінневий завод» за 2008-2010 роки можна зробити висновок, що дане підприємство є збитковим і для досягнення прибутковості діяльності було запропоновано вирощувати власне зерно і надавати послуги щодо його переробки. Оцінивши ефективність запропонованого рішення ми в результаті отримали прибуток у розмірі 5097,52 грн. Доцільність прийняття конкретного господарського рішення, що містить певні ризики, була визначена проведенням кількісного та якісного аналізу ризиків Альтмана і Таффлера.

Також у даній роботі було оцінено та обґрунтувано зниження ризику за рахунок вилучення (елімінування) послуг які є недоцільні.

Покращення фінансових результати діяльності підприємства я вбачаю в подальшому вирощуванні зернових культур на органічно чистому добриві, що було б доцільно, а також у запроваджувати принципово нові галузі виробництва.

Покращенню результатів господарюванняможе полягати в застосуванні органічного виробництва.

Органічне землеробство - це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або в значній мірі обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Така система наскільки можливо максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин та рослинних добрів, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічному обробітку ґрунтів та біологічних засобах боротьби із шкідниками з метою підвищення родючості та покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур'янами та різноманітними шкідниками. Застосування органічного землеробства на практиці показує не гірші, а іноді і кращі результати ніж при застосуванні хімзасобів.

Порівнявши ефективність традиційного і «органічного» господарства при вирощуванні озимої пшениці. При «органічному» господарстві виключалися всі мінеральні добрива, а пестициди застосовувалися лише в зелених огородженнях поля, але не на самому полі. Навесні і восени на полі висівався весняний і зимовий зелений горошок в якості зеленого добрива. «Органічне» поле потрібно менше орати, ніж звичайне.

Список літератури

1. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів - 2-ге вид. - К: «Каравела», 2005 - 568 с.

2. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. О.П. Крайник / - Львів: «Інтелект - Захід»:, 2003 - 208 с.

3. Бойчик І.М. Економіка підприємства. - К.: Атіка, 2009. - 480 с.

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства. - К.: А.С.К., 2004. - 400 с.

5. В.А. Сідун, Ю.В. Пономарьова. Економіка підприємства. Видання 2-ге, перероблене та доповнене. Київ - 2010. - 356 с.

6. Економічний аналіз: Навч. посібник/ М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.-Вид.2-ге, переробл. І доп.-К.:КНЕУ, 2003, - 556 с.

7. Клименко С.М., Дуброва О.С. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2010. - 188 с

8. Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 224 с.

9. Навчальний посібник / О. Є. Кузьмін, Г.Л. Вербицька, О.Г. Мельник. Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2008. 212 с.

10. Ситник В.Ф. Системи підтримки прийняття рішень: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 614 с

11. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru