Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення

В Україні безповоротне фінансування підприємств державою здійснюється у межах сум, передбачених видатками бюджету на народне господарство (у тому числі на промисловість та енергетику, будівництво, сільське господарство тощо). Проте для того, щоб оцінити реальний стан бюджетних витрат на фінансову підтримку підприємств, і слід враховувати розглянуті далі групи видатків:

-- бюджетне кредитування капітальних вкладень;

-- обслуговування зовнішнього боргу (у частині виконання зобов'язань окремих суб'єктів підприємницької діяльності);

витрати різного роду галузевих фондів фінансового регулювання;

видатки інноваційного фонду та ряд інших.

Під субсидіями прийнято розуміти безповоротне надання коштів підприємствам для покриття ними своїх витрат чи збільшення прибутків. Використання субсидування має бути максимально обмежено, оскільки воно частково стримує ринковий механізм регулювання суспільного виробництва і може застосовуватись лише до тих підприємств, існування яких дійсно виправдане.

Кілька років тому в Україні значного поширення набула практика проведення Національним банком цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва.

Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою корпоративних прав підприємств, що перебувають у фінансовій скруті.

Основні форми прямого і непрямого державного фінансування підприємств наведені на рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 Основні форми державної фінансової підтримки

Пряме державне фінансування санації підприємств передбачає безпосереднє надання коштів суб'єктам господарювання із централізованих фондів фінансових ресурсів. Державне фінансування підприємств може відбуватися на поворотних і безповоротних засадах (субсидії). Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою корпоративних прав підприємств, що перебувають у фінансовій скруті.

У вітчизняній практиці можна зустріти й інші методи державної підтримки підприємств, наприклад, надання певним суб'єктам підприємницької діяльності в оренду приміщень без стягування орендної плати та без оплати комунальних послуг, надання виключних ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, погашення державою (або державними підприємствами) заборгованості деяких суб'єктів господарювання за енергоносії.

3. Механізм санації та економіко-правові аспекти

3.1 Санація шляхом реорганізації. Санаційний аудит та баланс

Після винесення ухвали про санацію боржника керуючий зобов'язаний подати на схвалення комітету кредиторів план санації (реорганізації). План санації повинен містити перелік заходів з відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, строк та черговість виплати боржником чи інвестором боргу.

План санації має містити таку інформацію:

- аналіз причин фінансової кризи;

- оцінка фінансового стану боржника до початку санації;

- заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника;

- механізм контролю за ходом реалізації плану санації.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав

для дострокового припинення санації, керуючий повинен надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів. Звіт керуючого, розглянутий зборами кредиторів, та протокол зборів кредиторів подаються на затвердження до арбітражного суду. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.

Реструктуризація підприємства - це запровадження організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів спрямованих на реорганізацію підприємства зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись таким визначенням, можна розмежувати категорії реструктуризації та реорганізації.

У наукових джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру застосовуваних заходів виокремлюють такі форми реструктуризації:

- реструктуризація виробництва;

- реструктуризація активів;

- фінансова реструктуризація;

- корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та у виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. В рамках даного виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:

- зміна керівництва підприємства;

- запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

- диверсифікація асортименту продукції;

- поліпшення якості продукції;

- підвищення ефективності маркетингу;

- зменшення витрат на виробництво;

- скорочення чисельності персоналу підприємства.

Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни структури та складу активів балансу. До основних заходів у рамках реструктуризації активів належать такі:

- продаж частини основних засобів;

- продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

- продаж окремих підрозділів підприємства;

- реалізація окремих видів фінансових вкладень;

- рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансову реструктуризацію пов'язують зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації відносять такі:

- реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

- одержання додаткових кредитів;

- збільшення статутного капіталу;

- заморожування інвестиційних вкладень.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна. Корпоративна реструктуризація пов'язана з реорганізацією підприємства: її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного капіталу, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу.

За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації:

- реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

- реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

- реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, здійснюється з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема:

- переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

- новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин кредитора і первинного боржника;

- поручительство і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручник або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;

- відступлення вимоги і переведення боргу, якщо такі визначалися угодою, укладеною в письмовій формі, можуть бути вчинені також у простій письмовій формі.

Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі. Аналіз має базуватися на визначенні основних характеристик діяльності даної юридичної особи. На підставі результатів аналізу висновують про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладено в основу плану реструктуризації. У плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги матиме підприємство через зміну організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

Санаційний аудит та бюджет

У вітчизняній науково-практичній літературі поняттю «санаційний аудит» досі приділялося дуже мало уваги, оскільки здебільшого економісти не вбачали істотної різниці між звичайним аудитом та аудитом, здійснюваним на підприємствах, що перебувають у фінансовій кризі. З прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким передбачена можливість досудової санації, а також санації підприємства і укладання мирової угоди під час провадження справи про банкрутство, питання проведення саме санаційного аудиту підприємств набуває надзвичайної актуальності. Адже рішення санаторів, кредиторів, арбітражного суду щодо застосування процедури санації чи мирової угоди істотно залежить від висновків санаційного аудиту досліджуваного підприємства. Аудит - це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, мета якої - перевірити достовірність їх звітності, визначити повноту та відповідність чинному законодавству здійснюваного обліку та сформувати висновки про реальний фінансовий стан підприємства. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Характерним для санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Головна його мета - оцінити санаційну спроможність підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявної санаційної концепції.

Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена тим, що користувачам потрібна інформація про фінансовий стан суб'єкта господарювання та реальність санаційної концепції. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства (якщо приймається рішення про збільшення статутного капіталу);

андерайтери (якщо вирішується питання про викуп ними корпоративних прав нової емісії);

державні органи (якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки).

Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів зменшення до певного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які мають намір узяти участь у фінансовій санації підприємства.

Методи санаційного аудиту загалом збігаються з методами контролінгу.

Перш ніж проводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, яка визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. Санаційний аудит не слід ототожнювати з причинно-наслідковим аналізом фінансового стану підприємства, який здійснюється під час розробки плану санації і є складовою частиною класичної моделі санації. Незважаючи нате, що в обох випадках використовуються одні й ті самі методи аналізу, а також на схожість цілей, між причинно-наслідковим аналізом та санаційним аудитом існує принципова різниця: у першому випадку йдеться про складову процесу розробки плану санації, у другому - про перевірку достовірності та реальності наведених у плані санації даних.

3.2 Санація підприємств України через створення промислово фінансових груп у системі державного регулювання економіки

Одним з методів комплексного оздоровлення фінансової системи України можна вважати створення промислово-фінансових груп (ПФГ), до складу яких мають залучатись фінансово неспроможні підприємства або фінансово-кредитні установи, що тимчасово потрапили у стан фінансової кризи. В силу сучасного розвитку приватизаційних процесів в економіці України залучення державних підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі, на думку авторів, буде успішним і отримає схвалення відповідних державних органів, що здійснюють контролюючу та регуляторну діяльність у сфері запобігання банкрутству підприємств та відносин, що стосуються державного майна. Водночас необхідно зазначити, що промислово-фінансові групи - це угруповання, всередині яких можна перерозподіляти фінансові ресурси на користь перспективних підприємств. Тобто в рамках ПФГ тимчасово вільні грошові кошти на одному підприємстві - суб'єкті групи - можуть скеровуватися на покриття дефіциту в грошових коштах інших підприємств, оскільки рух їх капіталів і швидкість обігу різні. Це дає економію грошових коштів тому, що не залучається ззовні позичковий капітал. Крім цього, тимчасово вільні грошові кошти підприємств уже в ролі банківського капіталу можуть використовуватися для емісії цінних паперів, валютних операцій, надання кредитів тощо. Ефект від об'єднаного використання капіталів (банківського і промислового) значно вищий від результатів їх окремого функціонування.

Формування вітчизняних ПФГ, крім росту конкурентоздатності, може прискорити антикризово-реформаційний розвиток економіки України, активізувати інвестиційний процес, зрушити з місця структурну перебудову, сприяти росту науково-технічного потенціалу країни, вирішити проблему неплатежів та затримки заробітної плати. При відповідній державній промисловій політиці створення ПФГ може стати одним із реальних методів підвищення ефективності підприємництва, подолання депресивної фази кон'юнктури в ринковій економіці, каталізатором концентрації інвестиційних ресурсів у пріоритетних напрямах.

У нашій країні реально існують економічні передумови для створення та функціонування ПФГ у провідних галузях національного виробництва. Виникнення українських промислово-фінансових груп як структур промислово-фінансової інтеграції забезпечуватиме ефективний (за рахунок раціонального використання фінансових ресурсів) і прискорений розвиток науки та промислового виробництва шляхом диверсифікації в напрямах освоєння нових видів продукції та послуг, що гарантують високий розмір прибутку. За умов державної політики ПФГ виступатимуть заходами комплексного і економічного ефективного завантаження потужностей підприємств, які не отримали достатньо замовлень, для державних потреб.

Формування промислово-фінансових груп позитивно вплине на розвиток вітчизняної економіки, що зміцнить Українську державу. Можна виділити такі основні напрями впливу:

- стабілізація виробництва (ПФГ створять сприятливі умови для об'єднання підприємств з технологічними та коопераційними зв'язками; відбудеться завантаження виробничих потужностей з випуску потрібної продукції за рахунок тісних господарських відносин між учасниками);

- покращання інвестиційного клімату (ПФГ підвищують інтеграцію промислового і фінансово-кредитного капіталів, при цьому ділові відносини між учасниками промислово-фінансової групи впливають на покращання інвестиційного клімату; ПФГ для вітчизняних та закордонних інвесторів виступатимуть надійними партнерами, внаслідок чого зростатимуть надходження фінансових ресурсів у промисловість і зменшуватиметься їх вивезення за кордон);

- прискорення науково-технічного прогресу (ПФГ сприятиме чіткій стратегічній орієнтації розвитку своїх учасників. Покращання зв'язків у рамках науково-виробничих, виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної технічної та інвестиційної політики. При цьому знизиться ризик, пов'язаний з розробкою і виробництвом нової техніки, удосконалюватиметься фінансування довготривалих наукових і дослідницьких циклів, розвиватиметься стратегічне партнерство з іноземними фірмами);

- фінансова стабілізація підприємств (банк ПФГ здійснюватиме взаєморозрахунки між підприємствами, внаслідок чого знизиться навантаження на міжбанківську інфраструктуру і стабілізуються платежі між учасниками ПФГ);

- структурна трансформація (ПФГ сприятимуть розвиткові механізму міжгалузевого та внутрігалузевого перерозподілу ресурсів, що вплине на прискорення концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки України, а також забезпечить значну кількість робочих місць, що дозволить скоротити зростання безробіття в нашій країні).

Одночасно з розвитком ПФГ необхідно використовувати методи антимонопольного регулювання для обмеження економічного диктату груп. Тобто державні органи повинні слідкувати, щоб діяльність ПФГ носила олігопольний, а не монопольний характер.

На шляху реалізації санації підприємств шляхом утворення ПФГ практично відсутні істотні перешкоди, оскільки:

- ПФГ є економічними суб'єктами, які акумулюють значний капітал для реалізації власної діяльності, а це дозволить забезпечити санаційні заходи щодо неплатоспроможного підприємства необхідними фінансовими ресурсами

- створення ПФГ є великим економічним проектом, і передбачає детальне планування організаційних та фінансово-господарських аспектів, а отже, залучення фінансово неспроможного підприємства до створення ПФГ буде пріоритетним для державних органів виконавчої та судової влади;

- основною метою учасників комітету кредиторів є покриття зобов'язань підприємства перед ними, а фінансове оздоровлення підприємства в складі ПФГ є найперспективнішим шляхом покриття кредиторської заборгованості такого підприємства;

- ініціаторами утворення ПФГ виступають економічно сильні підприємства, представники яких мають набагато більше реальних можливостей вирішити всі спірні питання з акціонерами (засновниками, учасниками) фінансово неспроможного підприємства щодо планових санаційних заходів, на відміну від інших можливих санаторів підприємства.

Санація підприємств шляхом утворення ПФГ носить ряд вагомих переваг над «традиційними» санаційними заходами, оскільки:

- правові аспекти санації фінансово неспроможного підприємства можуть бути вирішені швидше та на якісно вищому рівні, ніж при традиційній реалізації фінансової санації на ухвалу господарського (арбітражного) суду за участі звичайних санаторів, які не володіють настільки великими організаційними та фінансовими можливостями, як учасники ПФГ;

- існує можливість ефективного використання такого засобу санації, як реструктуризація підприємства, а насамперед таких форм реструктуризації, як реструктуризація виробництва, активів та фінансової реструктуризації;

- з'являється можливість більш ефективно використовувати всі можливі внутрішні фінансові джерела санації підприємств;

- практично відпадає потреба у санації балансу підприємства, внаслідок якої найчастіше відбувається скорочення статутного фонду підприємства;

- фінансування санаційних заходів не буде обмежуватися лише реалізацією внутрішніх джерел санації та санацією балансу, а буде здійснюватись, в основному, за рахунок зовнішніх джерел санації, а отже, надійнішими та ефективнішими методами.

Основною перевагою проведення санації підприємств шляхом утворення ПФГ є можливість повноцінного використання внутрішніх фінансових джерел санації - метод, який дозволяє обмежити залучення додаткових ресурсів для фінансового оздоровлення підприємства та не збільшувати і так великі зобов'язання підприємства, а дає змогу «заробити» підприємству необхідні кошти шляхом нарощування обсягу його доходів і дозволяє зменшити вихідні грошові потоки підприємства.

Санація підприємств шляхом утворення ПФГ має ряд суттєвих переваг, реалізація яких неможлива без налагодження партнерських стосунків між усіма сторонами санаційного процесу, а також фінансово-кредитними організаціями. Саме такі умови присутні при залученні неплатоспроможного підприємства до складу ПФГ, і тому якнайповніша реалізація санаційних заходів, що дозволить здійснити покращення структури капіталу, підвищення платоспроможності та ліквідності підприємства можлива саме за умов залучення неплатоспроможного підприємства до складу ПФГ.

У разі реорганізації виокремленням з переданням частки статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника для перерахування частини залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, що реорганізується, за розподільним балансом і внесків часток у статутний фонд новими засновниками.

Реорганізація комерційного банку перетворенням здійснюється в тому самому порядку, який передбачений для реорганізації підприємств інших галузей виробництва.

Висновки

В даній курсовій роботі на тему «Фінансова санація підприємств : сутність, роль, джерела та порядок здійснення», ми визначили основні аспекти реорганізації підприємства його оздоровлення.

Як правило, найбільший ефект дає комплексний підхід до оздоровлення фінансового стану підприємства, тобто стратегія санації, яка передбачає максимальне поєднання заходів, направлених на мобілізацію внутрішніх джерел економії коштів з заходами по залученню зовнішніх джерел фінансування для здійснення інвестиційних проектів щодо зміцнення конкурентних позицій підприємства. Санація - це комплекс заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи, відновлення його прибутковості та конкурентоспроможності. Фінансова санація передбачає покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності, скорочення заборгованості до нормального рівня, формування достатніх фінансових ресурсів для стабільного функціонування підприємства.

В курсовій роботі ми також визначили мету та цілі санації підприємств. Отже, метою проведення санації є запобігання визначенню боржника банкрутом і його ліквідація. Організація санаційної процедури складний багато етапний процес, який затверджується хвалою арбітражного суду щодо:

- визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- затвердження звіту керуючою санацією і припинення розгляду справи про банкрутство;

- встановлення кінцевого строку розрахунків з кредиторами, але не більше шести місяців. В цьому випадку розгляд справи про банкрутство припиняється після завершення розрахунків з кредиторами.

Здійснення санації передбачає доволі широкий діапазон заходів по оздоровленню фінансового стану підприємства.

Санація підприємства може передбачати його реструктуризацію, тобто здійснення організаційно-господарських, фінансово - економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну його структури управління, форм власності організаційно-правової форми, які сприятимуть фінансовому оздоровленню підприємства.

Власники підприємства-боржника, його персонал також беруть участь у санаційних заходах шляхом надання позик, внесків на збільшення статутного фонду, в тому числі за рахунок купівлі акцій, надання безповоротної допомоги.

Реалізація комплексу заходів по санації підприємства-боржника в разі успіху виводить його з фінансової кризи і створює умови для проведення підприємницької діяльності в майбутньому. Якщо цілі фінансової санації не досягнуто, підприємство оголошується банкрутом і розпочинається ліквідаційна процедура.

Практичне завдання (варіант 14)

Керівництво підприємства поставило фінансово-економічним службам завдання проаналізувати стан, структуру, необоротних активів, ефективність використання основних засобів та визначити найбільш оптимальний метод їх повного відтворення.

Завдання

Обґрунтувати значущість розв'язання цієї задачі для підприємства. Проаналізувати динаміку обсягів та структури необоротних активів підприємства. Визначити можливі чинники, що призвели до змін обсягу та структури необоротних активів.

Проаналізувати показники, що характеризують стан основних засобів підприємства та ефективність використання основних засобів за загальними показниками.

Розрахувати розмір амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів підприємства за різними методами:

згідно П(С)БО прямолінійним методом;

згідно ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97

№ 283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

Оцінити політику щодо фінансового забезпечення відтворення основних засобів підприємства.

Розробити пропозиції, які спрямовані на поліпшення складу необоротних активів підприємства, в тому числі і основних засобів, на підвищення ефективності використання основних засобів і забезпечення найбільш оптимального варіанту їх повного відтворення. Визначити порядок дій та заходів керівництва, які спрямовані на розв'язання цих задач.

Інформаційне забезпечення до задачі

1. Баланс реального підприємства (додаток А).

2. Звіт про фінансові результати реального підприємства (додаток Б).

Дані показники:

а) обсяг виробництва на підприємстві:

-базовий-94100 грн; фактичний - 75800 грн;

б) середньооблікова чисельність працівників:

- базового року - 115 чол.; звітного року - 118 чол.;

в) вартість введених основних засобів:

- у базовому році - 200 грн; звітному році - 720 грн;

г) вартість виведених основних засобів:

- у базовому році - 320 грн; звітному році - 170 грн.

На підприємстві використовується податковий метод нарахування амортизації.

Алгоритм розв'язування задачі.

Перший крок - аналіз динаміки обсягів та структури необоротних активів підприємства (оформити у вигляді табл.).

Таблиця 4.1 - Динаміка склад і структура необоротніх активів

Активи	На початок	На кінець	Зміна	Зміна структури
	грн	%	грн	%	грн	%
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Необоротні активи
Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос	100,9 234,6 133,7	21,01 - -	99,4 231,4 132	21,23	-1,5 -3,2 -1,7	0,9851 0,9863 0,9873	0,22
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1	100,9	21,01	99,4	21,23	-1,5	0,9851	0,22
2. Оборотні активи
Запаси: виробничі запаси готова продукція товари	102,6 129,1 56,5	27,6 34,027 14,89	110,7 122,2 47,6	30,2 33,13 12,9	8,1 -6,9 -8,9	1,0789 0,9429 0,8424	2,6 -0,897 -1,99
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів	47,9 47,9 -	12,62 12,62 -	48,2 48,2 -	13,07 13,07	0,3 0,3 -	1,0062 1,0062 -	э0,45 0,45 -
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	43,3	11,41	40,1	10,87	-3,2	0,9260	-0,54
Усього за розділом 2	379,4	78,99	368,8	78,77	-10,8	0,9720	-0,22
3. Витрати майбутніх періодів
Баланс	480,3	100	468,2	100	-12,1		-12,1

Отже, за даними розрахунками в таблиці ми бачимо дані балансу на початок і кінець року, а також розрахували значення у відсотках і знайшли зміну як у гривні так і у відсотках. З розрахунків ми визначили, що основні засоби, тобто залишкова вартість, первісна вартість,знос в певній мірі зменшилися порівняно з попереднім роком. Також зменшилася готова продукція на 6,9 грн. та товари на 8,9 грн., а виробничі запаси збільшились на 8,1 грн.

Другий крок - аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання (оформити у вигляді табл. 3.25, 3.26), зробити висновки.

Таблиця 4.2- Розрахунок показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1	2	3
1.Фондоміст-кість	Ф к / Вп	Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами
2.Фондоозброє-ність	Ф к / Ч	Показує величину основних засобів на одного працівника
3.Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства	Фз / М	Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства
4.Коефіцієнт зносу основних засобів	Зо / Ф к	Показує рівень зносу основних засобів
5.Коефіцієнт придатності основних засобів	1 - Кз	Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6.Коефіцієнт оновлення основних засобів	Фв / Ф к	Показує частину введених нових сановних засобів у загальній вартості основних засобів
7.Коефіцієнт вибуття основних засобів	Фу / Ф к	Характеризує інтенсивність вибуття основних засобів
8.Коефіцієнт приросту основних засобів	(Фв - Фу ) /Ф к	Показує рівень збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого року
9.Фондовід-дача	Вп / Ф к	Характеризує ефективність використання основних засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну грн. основних засобів
10.Рентабельність основних засобів	Пз / Ф к *100	Визначає рівень використання основних засобів

Показники:

Ф к - балансова вартість основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції;

Фз - залишкова вартість основних засобів;

М - вартість майна підприємства;

Зо - сума зносу основних засобів;

Ч - середньооблікова чисельність працівників;

Фу - вартість уведених основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Пз - загальний прибуток підприємства.

Таблиця 4.3 - Аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання

Показник	Формула розрахунку	Розрахунок
1	2	3
1.Фондомісткість	Ф к / Вп	-
2.Фондоозброєність	Ф к / Ч	234600 / 118 = 1988,14
3.Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства	Фз / М	100900 / 234600 = 0,43
4.Коефіцієнт зносу основних засобів	Зо / Ф к	-
5.Коефіцієнт придатності основних засобів	1 - Кз	-
6.Коефіцієнт оновлення основних засобів	Фв / Ф к	720 / 234600 = 0,0031
7.Коефіцієнт вибуття основних засобів	Фу / Ф к	170 / 234600 = 0,0072
8.Коефіцієнт приросту основних засобів	(Фв - Фу ) /Ф к	170 - 720 / 234600 = -0,0023
9.Фондовіддача	Вп / Ф к	-
10.Рентабельність основних засобів	Пз / Ф к *100	75800 /234600 *100 = 32,31

Третій крок - розрахунок розміру амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів підприємства за різними методами.

Таблиця 4.4 - Вихідні дані до розрахунку амортизації основних засобів

Найменування об'єкта основних засобів	Група	Норма амортизації,%	Очікуваний термін корисного використання, роки	Первісна вартість,грн.	Залишкова вартість,грн.
		річна	квартальна
Виробничі приміщення	1	8	2	45	145600	70200
Устаткування	3	24	6	5	47500	10100
Офісне обладнання	2	40	10	3	18400	5100
Комп'ютерна техніка	4	60	15	8	23100	15500
Всього					234600	100900

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду:

А = Ба Н / 100%

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн;

Ба - балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн.;

Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.

Балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Ба = Б3 + Па - Ва - Аа,

де Ба - балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;

Б3 - балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному;

Па - сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Ва - вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Аа - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Знайдемо амортизаційні відрахування виробничих приміщень:

Ба = 145600 + 200 - 320 =145480 грн.

Ба = 145600 + 720 - 170 = 146150 грн.

А = 145480 * 0,02 =2909,6 грн.

А = 146150 * 0,02= 2923 грн.

Знайдемо амортизаційні відрахування устаткування:

Ба = 47500 + 200 - 320 = 47380 грн.

Ба = 47500 + 720 - 170 = 48050 грн.

А = 47380 * 0,06 = 2842,8 грн.

А = 48050 * 0,06 = 2883 грн.

Знайдемо амортизаційні відрахування офісного обладнання:

Ба = 18400 + 200 - 320 = 18280 грн.

Ба = 18400 +720 -170 = 18950 грн.

А = 18280 * 0,10 = 1828 грн.

А = 18950 * 0,10 = 1895 грн.

Знайдемо амортизаційні відрахування конп'ютерної техніки:

Ба = 23100 + 200 -320 = 22980 грн.

Ба = 23100 +720 - 170 = 23650 грн.

А = 22980 * 0,15 = 3447 грн.

А = 23650 * 0,15 = 3547,5 грн.

Використовуючи податковий метод нарахування амортизації знайдемо:

А = 145600 * 0,02 = 2912 грн.

А = 47500 * 0,06 = 2850 грн

А = 18400 * 0,10 = 18400 грн.

А = 23100 * 0,15 = 3465 грн.

Отже, підприємства мають право використовувати податковий метод нарахування амортизації і не застосовувати інші методи.

Обираючи той чи інший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально - технічної бази.

Четвертий крок - аналітична записка.

Одже, в даному практичному завданні ми аналізували динаміку склад і структуру необоротніх активів, де з'ясували, що основні засоби, тобто залишкова вартість, первісна вартість,знос в певній мірі зменшилися порівняно з попереднім роком. Також зменшилася готова продукція на 6,9 грн. та товари на 8,9 гр., а виробничі запаси збільшились на 8,1 гр., грошові кошти та їх еквіваленти зменшились на 3,2 грн.

Також ми дали аналіз показників, що характеризують стан основних засобів, забезпечення ними підприємства та ефективності їх використання, де фондоозброєність = 1988,14; коефіцієнт оновлення основних засобів = 0,0031; коефіцієнт вибуття основних засобів = 0,0072.

В третьому завданні ми визначили амортизацію основних засобів.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

- на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Перелік посилань

1. Азаренкова Г.М., Т.М. Журавель, Р.М. Михайленко. Фінанси підприємств: Навч посібник для самостійного вивчення дисципліни / 2-ге вид. випр. і доп. - К.: Знання - Прес, 2002. - 287 с.

2. Гібіш Л.В. Фінанси: Навч. посібник. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 1998. - 92с.

3. Закон України Про підприємства в Україні від 27 березня 1991 року. Том 1

4. Закон України Про банки і банківську діяльність від 20 березня 1991 року. Том 1. Ст.285.

5. Закон України "Про банкрутство" від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ // Все про бухгалтерський облік. - 1999. - №29. - С.29-32

6. Закон України "Про підприємництво" від 7.02.1991 р. №698-ХІІ. // Все про бухгалтерський облік. - 1999. - №29. - С.2-7.

7. Колісник М.К., Ільчук Л.Г., Віблий П.І. Фінансова санація та антикризове управління підприємством: Навч посібник / К.:Кондор, 2007. - 272 с.

8. Ларіонова К.Л. Управління фінансовою санацією підприємств. Методичні вказівки для студентів спеціальності «Фінанси» / Хмельницький: ХНУ, 2005 - 159 с.

9. Паржин О.Г., Загародній А.Г. Фінанси підприємств: Навч посібник 2-ге вид., перероб. і доп. - К.:Знання, 2006. - 379 с.

10. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник 5-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

11. Філімоменко О.С. Фінанси підприємств: Навч посібник / Ірпінь: Академія ДПС Україна, 2003. - 459 с.

12. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч посібник / К.: КНЕУ 2000.- 412 с.

Додаток А

Баланс підприємства ( ф. № 1), тис. грн

Актив	Початок	Кінець
1	2	3
1. Необоротні активи
Основні засоби: залишкова вартість первісна вартість знос	100,9 234,6 133,7	99,4 231,4 132
Інші необоротні активи
Усього за розділом 1	100,9	99,4
2. Оборотні активи
Запаси: виробничі запаси готова продукція товари	102,6 129,1 56,5	110,7 122,2 47,6
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги чиста реалізаційна вартість первісна вартість резерв сумнівних боргів	47,9 47,9 -	48,2 48,2 -
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	43,3	40,1
Усього за розділом 2	379,4	368,8
3. Витрати майбутніх періодів
Баланс	480,3	468,2
Пасив	Початок	Кінець
1	2	3
1. Власний капітал
Статутний капітал	201,8	201,8
Пайовий капітал	-	-
Інший додатковий капітал	93,8	86,5
Нерозподілений прибуток ( непокритий збиток )	57,6	60,4
Усього за розділом 1	353,2	348,7
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-
Усього за розділом 2
3. Довгострокові зобов'язання
Усього за розділом 3
4. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	70	57
Кредиторська заборгованість за товари. роботи	31,8	35,6
Поточні зобов'язання за рахунками: з одержаних авансів з бюджетом з позабюджетних платежів зі страхування з оплати праці із внутрішніх розрахунків з учасниками	2,6 0,8 1,4 3,6 10,4 - 1,3	1,2 0,9 1,7 2,1 7,3 - 0,8
Інші поточні зобов'язання	5,2	12,9
Усього за розділом 4	127,1	119,5
5. Доходи майбутніх періодів
Баланс	480,3	468,2

Додаток Б

Звіт про фінансові результати підприємства ( Ф № 2), тис.грн

Стаття	Період
	звітний	попередній
1	2	3
Дохід (виручка) від реалізації продукції( товарів, робіт, послуг)	268,9	310,2
Податок на додану вартість	44,8	51,7
Акцизний збір
Інші нарахування з доходу
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції( товарів, робіт, послуг)	224,1	258,5
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	208,4	237,3
Валовий: прибуток збиток	15,7 -	21,2 -
Інші операційні доходи	14,8	15,2
Адміністративні витрати	20,1	18,3
Витрати на збут	8,7	5,6
Інші операційні витрати	-	-
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток - збиток	1,7 -	12,5 -
Дохід від участі в капіталі	20,9	-
Інші фінансові доходи	-	14,3
Інші доходи	5,3	-
Фінансові витрати	-	8,5
Інші витрати	20,8	4,7
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток - збиток	7,1 -	13,6 -
Податок на прибуток від звичайної діяльності	2,0	3,8
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток - збиток	5,1 -	9,8 -
Надзвичайні : доходи витрати
Податки з надзвичайного прибутку
Чистий: прибуток збиток	5,1 -	9,8 -