Оцінка вартості майна аграрного прідприємства при здійсненні санації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка вартості майна аграрного прідприємства при здійсненні санації



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи оцінки вартості майна аграрного підприємства при здійсненні санації

1.1 Сутність та завдання оцінки вартості майна аграрних підприємств при здійсненні санації

1.2 Порядок оцінювання вартості майна аграрного підприємства

1.3 Методи оцінювання вартості майна аграрного підприємства

1.3.1 Метод балансової вартості

1.3.2 Метод ринкової вартості

1.3.3 Метод капіталізованої вартості

Розділ 2. Оцінка вартості майна аграрного підприємства на прикладі приватного підприємства "Кристал"

2.1 Фінансовий аналіз діяльності досліджуваного аграрного підприємства

2.2 Оцінка вартості майна аграрного підприємства при здійсненні санації

Розділ 3. Шляхи покращення оцінки вартості майна аграрних піприємств

3.1 Адаптація зарубіжного досвіду щодо оцінки вартості майна аграрних підприємств

3.2 Рекомендації щодо оцінки вартості майна аграрного підприємства

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються в аграрному секторі економіки України значним чином уповільнили темпи його розвитку. Відбулось скорочення обсягів виробництва продукції, зниження рентабельності діяльності і в результаті відбулась фінансова дестабілізація. Як наслідок перекоси в економічній політиці агропромислового виробництва призвели до збитковості більшості аграрних підприємств і вони опинились на межі банкрутства.

Ціль роботи. Дослідити методичні підходи оцінки майна аграрних підприємств у контексті проходження процедури банкрутства. Реалізація зазначеної мети передбачає постановку таких завдань: визначити які види майна аграрного підприємства складають оціночний інтерес при проходженні процедури банкрутства; провести критичний аналіз основних методичних підходів оцінки майна.

Об'єктом дослідження є процес оцінки вартості майна при здійсненні санації аграрного підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти оцінки вартості майна при здійсненні санації аграрного підприємства.

Методи дослідження: аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення, порівняння, системний підходи; абстрактно-логічного аналізу - при теоретичних узагальненнях і формування висновків; індукції та дедукції; табличний метод - для наочного відображення і схематичного представлення теоретичних і практичних результатів дослідження; методи математичної статистики; економіко-статистичні методи та методи фінансово-економічного аналізу фінансового стану підприємства. А також описані методи оцінки майна підприємства до яких належить: метод капіталізованої вартості, метод ринкової вартості та використаний балансовий метод оцінки вартості на прикладі аграрного підприємства

Значення теми є досить принциповим у контексті ринкових зрушень та глобалізації, яка робить процес оцінки менш об'єктивним.

Інформаційною базою даної курсової роботи є річні фінансові звіти приватного аграрного підприємства "Кристал" за 2010-2012р.р., а також інша нормативно-довідкова література.



Розділ 1. Теоретичні основи оцінки вартості майна аграрного підприємства при здійсненні санації

1.1 Сутність та завдання оцінки вартості майна аграрних підприємств при здійсненні санації

Оцінювання вартості майна підприємства належить до найскладніших фінансових проблем через коливання ринку та нестійкі економічні умови. Існують два основні способи оцінювання майна: масове і експертне.

Масове оцінювання майна -- це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів.

Експертне оцінювання майна полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до угоди із замовником.[6]

Також існують такі види вартості, як ринкова і ліквідаційна.

Ринкова вартість - вартість за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеної між покупцем та продавцем після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Ліквідаційна вартість - вартість яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною яка дорівнює ринковій вартості.

Оцінювання вартості майна підприємств необхідне у випадках:

- у разі банкрутства та ліквідації підприємства, коли оцінювання має на меті визначити вартість ліквідаційної маси

- під час реорганізації підприємства - для визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також встановлення пропорцій обміну корпоративних прав;

- у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу -для визначення реальної ціни продажу майна;

- у разі застави майна та коли потрібно визначити кредитоспроможність - для визначення реальної вартості кредитного забезпечення;

- в процесі санаційного аудиту з метою визначення санаційної - спроможності - для розрахунку ефективності санації;

- під час приватизації майна державних підприємств - для визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації.

. З метою вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981 році був створений Міжнародний комітет зі стандартів оцінки вартості майна, яким було розроблено ряд стандартів та правил оцінювання:

- МСО 1: Ринкова вартість як база оцінки.

- МСО 2: Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості.

- МСО 3: Оцінка з метою фінансової звітності і суміжної документації.

- МСО 4: Оцінка забезпечення позики, застави і боргових зобов'язань.

-- Правило № 1: Концепція оцінки діючого підприємства.

-- Правило № 2: Врахування токсичних і шкідливих речовин при оцінці.

-- Правило № 3: Оцінка основних засобів, машин та устаткування.

-- Правило № 4: Оцінка бізнесу.

Згідно вітчизняного законодавства при оцінці майна підприємства слід керуватися Методикою оцінювання вартості майна під час приватизації. Встановлено, що для майна, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для оцінювання уповноважені на це органи (власники майна, арбітражний керуючий Фонд державного майна) мають право залучати на підставі договору експертів з оцінювання майна.

Аудитор повинен впевнитись в тому, що план санації є реальний і може бути реалізований, в результаті чого поліпшиться ситуація на підприємстві. Крім того, аудитор повинний уточнити чи враховується можлива збитковість підприємства на початкових етапах фінансової санації та визначити джерела покриття збитків.

Аудитором робиться висновок стосовно санаційної спроможності з подальшим прийняттям рішення:

- проведені фінансові санації;

- ліквідація суб'єкта господарювання.

В кінці проведених робіт складається акт проведеної аудиторської перевірки. вартість майно санація фінансовий

Головною метою фінансового менеджменту у процесі санації підприємства є мобілізація фінансових ресурсів для виконання двох основних завдань:

1) Відновлення платоспроможності боржника (в даному випадку потрібні оборотні кошти);

2) Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів, в першу чергу, виробничо-технічного характеру (інвестиційний та оборотній капітал).

Слід зазначити, що проведення фінансової санації на підприємстві може здійснюватися за рахунок:

- власних коштів підприємства (чистий прибуток, амортизаційні відрахування, реструктуризація активів);

- фінансових засобів власників;

- за допомогою кредиторів.

Розрізняють два способи оцінювання вартості майна при санації масове та експертне.

Масове оцінювання майна -- це визначення вартості майна з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів.

Експертне оцінювання майна полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до угоди із замовником.

Основні принципи оцінювання вартості майна підприємства :

- Принцип заміщення-- покупець не заплатить за об'єкт ціну, яка перевищує існуючу мінімальну ціну майна з аналогічною корисністю.

- Принцип корисності -- об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника. Корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигід.

- Принцип оптимального розміру -- найвищим попитом користуються об'єкти оптимальних розмірів.

- Принцип зміни вартості -- вартість об'єкта оцінювання постійно змінюється зі зміною внутрішнього стану та під дією зовнішніх чинників.

- Принцип ефективного використання -- серед усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта вибирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик.

- Принцип розумної обережності оцінок -- оцінювач має критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, яку йому надає адміністрація об'єкта оцінювання, і по можливості перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел.

- Принцип альтернативності оцінок -- використання різних методів оцінювання та порівняння показників вартості, здобутих у результаті застосування альтернативних методів.

Вибір того чи іншого методу залежить від характеру об'єкта оцінювання. Залежно від об'єкта розрізняють такі види експертного оцінювання майна:

- експертне оцінювання цілісних майнових комплексів підприємств (найбільш складне оцінювання);

- експертне оцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств (складне, якщо ці права не котируються на біржі);

- експертне оцінювання нематеріальних активів;

- експертне оцінювання рухомого майна;

- експертне оцінювання нерухомості.

1.2 Порядок оцінювання вартості майна аграрного підприємства

Проблеми оцінки майна сільськогосподарських підприємств, що проходять через процедуру банкрутства з наступною ліквідацією, або санацією, постають доже гостро. Керівники підприємств різних форм власності і різної галузевої спрямованості не мають повноцінної методичної бази, яка б враховувала специфіку українського економічного простору та дозволяла б їм ефективно розпоряджуватись майном, та відповідно, збільшувати ліквідаційну масу.

Оцінювання вартості майна підприємства складається з етапів:

1. Збір інформації про об'єкт оцінювання.

2. Інвентаризація майна.

3. Аудиторська перевірка фінансової звітності підприємства.

4. Складання акта обстеження та технічного стану об'єкта оцінювання.

5. Експертне або масове оцінювання.

6. Складання акта оцінювання вартості майна або звіту про його експертне оцінювання та висновків експерта про оцінну (ліквідаційну) вартість майна.

7. Затвердження результатів оцінювання.

Збір та аналіз інформації щодо обраного підприємства. На визначення вартості підприємства можуть впливати такі дані: власник підприємства; існування прав використання об'єкта; можливі варіанти його застосування; перспективи розвитку ринку продукції з використанням підприємства, наявність конкуруючих підприємств та угод з ними, витрати на створення підприємства тощо. Збір інформації проводиться безпосередньо оцінювачем, який має право вимагати усі необхідні документи для здійснення збору інформації.

Інвентаризація - це перевірка і документальне підтвердження наявності та стану, оцінка активів та зобов'язань (майно, вкладення підприємства в статутні фонди інших підприємств, розрахунки з дебіторами та кредиторами) підприємства.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. Головний бухгалтер або особа, юридична чи фізична, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку, має забезпечити дотримання норм законодавства та правил її проведення. Матеріали інвентаризації і рішення інвентаризаційної комісії щодо регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства із включенням результатів у звіт за період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт, та викладаються у примітках до фінансової звітності.

На початку аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства встановлюється її відповідність чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (зокрема Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим ПБО, Інструкції про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності). Та робиться висновок чи можливо здійснити санацію даного підприємства. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, аудитор повинен перевірити, наявність таких даних: дату звітності за звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов'язане з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними ПБО.

Технічне обстеження складається з комплексу робіт щодо визначення технічного стану, умов і можливості подальшої експлуатації підприємства з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації.

Експертне оцінювання - це особливий різновид методу опитування, де вимоги, які застосовуються в масових опитуваннях, неприйнятні. В процесі масового опитування джерелом соціологічної інформації, яка дає оцінку тим чи іншим сторонам об'єкта дослідження, виступають і представники цього ж об'єкта. При експертному опитуванні ситуація інша. Експерти майже ніколи не виступають представниками об'єкта дослідження.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна та скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно.

1.3 Методи оцінювання вартості майна аграрного підприємства

У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінювання вартості майна найбільшого поширення набули методи:

- метод балансової вартості;

- метод ринкової вартості;

- метод капіталізованої вартості.

Жодний з цих методів не має принципових переваг порівняно з іншими. Вибір того чи іншого методу залежить від конкретних умов та об'єктів оцінювання. Нерідко на практиці, оцінюючи вартість активів, застосовують деякі модифікації зазначених методів або їх комбінації.[7]

1.3.1 Метод балансової вартості

Метод балансової вартості базується на використанні відбитої в бухгалтерському балансі підприємства інформації про вартість активів. Одна із часто застосовуваних модифікацій цього методу -- оцінювання за відновною вартістю активів. Як правило, цим методом оцінюють вартість основних засобів. Він базується на показниках первісної вартості активів, ступеня їх зносу та індексації.

Первісна вартість основних засобів -- це вартість окремих об'єктів основних фондів, за якою їх було взято на баланс підприємства. Вона включає в себе суму витрат, пов'язаних з виготовленням. придбанням, доставлянням, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів. Коли йдеться про оцінювання вартості майна, первісна вартість розглядається як вартість відтворення основних засобів на дату оцінювання з урахуванням індексації та витрат, пов'язаних з їх поліпшенням.

Відновна вартість -- це вартість відтворення об'єкта оцінювання на дату оцінювання, яка визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації, встановлений Держкомстатом. Враховуючи те, що в процесі експлуатації основні фонди поступово втрачають споживну вартість, на їх остаточну оцінку істотно впливає ступінь фізичного та морального зносу. Індексуючи первісну вартість основних фондів, індексують водночас і ступінь зносу.

Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активів характеризується їх залишковою вартістю, яка визначається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу.

Метод оцінювання за відновною вартістю часто застосовують для оцінювання майна під час приватизації державних підприємств. Цей метод прийнятний тоді, коли балансова та ринкова вартість активів істотно не різняться між собою. Головний недолік цього методу полягає в тому, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій вартості. На вітчизняних підприємствах балансова вартість активів, зокрема й основних фондів, може бути занижена з причин:

а) невідповідність індексації окремих об'єктів активів реальним темпам інфляції;

б) неповне врахування всіх витрат підприємства, спрямованих на придбання чи спорудження основних фондів.

Водночас відбита в балансі залишкова вартість активів може бути істотно завищена в результаті:

а) дії занижених норм амортизаційних відрахувань, які не повною мірою враховують фактор морального зносу;

6) оплати фіктивних послуг, пов'язаних з поліпшенням основних фондів.[2]

1.3.2 Метод ринкової вартості

Щоб уникнути зазначених недоліків, вартість майна оцінюють методом ринкової вартості. На практиці для оцінювання окремих об'єктів активів часто застосовують два різновиди цього методу:

- метод витрат;

- метод аналогів (метод порівняння продажів).

Для оцінювання підприємства як цілісного майнового комплексу та для оцінювання фінансових вкладень використовують одну з модифікацій методу ринкової вартості -- метод оцінювання за ринковою вартістю корпоративних прав.

Метод витрат доцільно застосовувати у разі оцінювання вартості основних засобів. Цей метод, як і метод балансової вартості, ґрунтується на визначенні відновної вартості активів. Але відновна вартість тепер визначається на підставі інформації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінювання. В основу методу витрат покладено тезу, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт ціну, яка перевищує його можливі сукупні витрати на відновлення об'єкта в поточному стані та в діючих цінах. На відміну від методу балансової вартості вартість об'єкта оцінювання за методом витрат -- це ринкова ціна, яку необхідно заплатити, щоб придбати основні засоби, які характеризуються такими самими параметрами і таким самим ступенем зносу, як і оцінюване майно. Отже, згідно з методом витрат відновна вартість визначається на підставі реальних витрат на придбання основних фондів та реального рівня інфляції, а реальний ступінь зносу об'єкта оцінювання встановлюється з урахуванням не лише фізичного, а й морального старіння.

Метод витрат має багато спільного з методом аналогів (порівняльним методом), який базується на оцінюванні вартості майна з огляду на ціну аналогічних об'єктів. Метод аналогів передбачає, що суб'єкти ринку здійснюють операції купівлі-продажу майна за цінами, які були встановлені під час купівлі-продажу аналогічних об'єктів. Оскільки абсолютних аналогів практично не існує, порівняльні ціни згідно з цим методом коригуються на спеціально обчислені поправочні коефіцієнти.[19]

Труднощі в застосуванні цього методу для оцінювання нерухомості чи цілісного майнового комплексу підприємства зумовлені тим, що в Україні реальні ціни купівлі-продажу зазначених об'єктів офіційна статистика відбиває дуже рідко. Як правило, щоб ухилитися від оподаткування, ціни продажу таких об'єктів в офіційних документах істотно занижують. Проте метод аналогів успішно застосовують для оцінювання рухомого майна.[19]

До переваг методу витрат та методу аналогів слід віднести те, що вони дають змогу визначити реальну ринкову вартість оцінюваного майна. Недоліки методів оцінювання ринкової вартості полягають у тому, що вони, як і метод балансової вартості, не враховують вартості гудвілупідприємства, тобто потенційних прибутків, які можна отримувати, експлуатуючи об'єкт оцінювання. Саме тому в разі оцінювання вартості цілісного майнового комплексу підприємства оцінки, здобуті такими методами, доцільно зіставляти з вартістю підприємства, розрахованою за методом капіталізованої вартості.[14]

1.3.3 Метод капіталізованої вартості

В економічній літературі цей метод називають також методом прибутковості, або методом майбутнього чистого грошового потоку. Метод доцільно застосовувати, оцінюючи вартість підприємства як цілісного майнового комплексу, а також корпоративні права підприємства. В основу методу покладено тезу про те, що інвестор, вкладаючи капітал у купівлю підприємства, насамперед має на меті отримати стабільні доходи.[14]

Метод капіталізованої вартості побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства. Чистий грошовий потік (Cash-flow) - сума чистого прибутку, всіх видів нарахованої амортизації та приросту наявних коштів за рахунок вивільнення коштів за іншими позиціями балансу.

Згідно методу капіталізованої вартості вартість об'єкта оцінювання прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow), які можна отримати в результаті експлуатації підприємства.

На оцінку вартості підприємства цим методом дані про вартість, склад та структуру активів безпосередньо не впливають, а береться до уваги лише інформація про здатність активів генерувати доходи.

Капіталізовану вартість майбутніх доходів визначають, обчислюючи три базові показники:

1) суму майбутнього чистого прибутку та амортизації;

2) ставку капіталізації (дисконтування);

3) період, на який вкладаються кошти в об'єкт оцінювання. В основу визначення майбутнього Cash-flow покладено прогнозні дані про майбутні фінансові результати діяльності підприємства, які, у свою чергу, визначаються як різниця між прогнозованими обсягами виручки від реалізації та витратами на виробництво реалізованої продукції.

Труднощі, пов'язані з використанням методу капіталізованої вартості, зумовлюються тим, що спрогнозувати фінансові результати підприємства дуже важко. У вітчизняній практиці найпоширенішими є два підходи до прогнозування майбутньої прибутковості.

1. Метод укрупнених розрахунків зміни базового рівня витрат та базової рентабельності (з використанням показників попередніх періодів).

2. Аналітичний метод, що грунтується на прогнозних оцінках обсягу збуту продукції та рівня витрат.

Іншою важливою проблемою використання методу капіталізованої вартості є визначення ставки дисконту, за якою майбутня вартість грошових потоків приводитиметься до теперішньої вартості. Ставка капіталізації обчислюється згідно із середньою ставкою позичкового капіталу на ринку позичкових ресурсів із урахуванням інфляції. Вона має враховувати рівень ризикованості вкладень у відповідне підприємство.[7]

Визначаючи період, на який вкладаються кошти в об'єкт оцінювання, слід пам'ятати, що теоретично цей період може бути нескінченним, проте на практиці виходять із періоду корисної експлуатації об'єкта.

Теперішня вартість майбутніх чистих грошових потоків, тобто капіталізована вартість підприємства ВП, визначається за формулою:

,

де Cash-flow_n - чистий грошовий потік за окремий період експлуатації підприємства;

n -- кількість періодів експлуатації об'єкта оцінювання;

і -- ставка дисконтування.

Якщо застосовується метод капіталізованої вартості, згідно якого здійснюється капіталізація Cash-flow_n , у звіті про оцінювання вартості майна мають наводитися розрахунки:

- валового і чистого прибутку від найефективнішого використання об'єкта оцінювання з урахуванням обмежувальних вимог (для нового власника);

- ставки капіталізації за об'єктом експертного оцінювання з урахуванням неризикованої процентної ставки, надбавки за ризик, ліквідності об'єкта оцінювання тощо.[3]

Якщо в результаті оцінювання санаційної спроможності підприємства з'ясується, що його ліквідаційна вартість вища за капіталізовану вартість, то для власників найдоцільнішим рішенням буде ліквідація суб'єкта господарювання.[7]

На практиці комбінують метод витрат з методом капіталізованої вартості, застосовуючи так званий метод середньої оцінки, згідно якого оцінки, здобуті в результаті використання методів витрат та капіталізації, підсумовуються і результат ділиться на два. В оптимальному випадку, якщо оцінка проведена вірно і грунтується на ринкових показниках, то значення, одержані за різними методами, повинні збігатися.[3]

Отже, ми визначилися з основними підходами до оцінки вартості майна підприємства та порядком оцінювання вартості майна аграрного підприємства. А також описали основні методи оцінки підприємства до яких належить: метод капіталізованої вартості, балансовий метод та метод ринкової вартості. Серед представлених методів жоден не має суттєвих переваг та на практиці допускається комбінування зазначених методів для більш об'єктивного подання результатів оцінки для здійснення санації.



Розділ 2. Оцінка вартості майна аграрного підприємства на прикладі приватного підприємства "Кристал"

2.1 Фінансовий аналіз діяльності досліджуваного аграрного підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідною умовою ефективного управління формуванням, розміщенням та використанням ресурсів підприємства.

Фінансовий стан характеризується величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов'язань, відповідні співвідношення яких обумовлюють фінансову стійкість та платоспроможність підприємства.

Інформаційним забезпеченням фінансового аналізу, як і фінансової санації в цілому, є законодавчі та нормативні акти, бухгалтерська звітність, статистичні дані фінансового характеру, інші дані, серед яких інформація про стан фондового ринку, процентні ставки, курси валют, кредитні рейтинги тощо. Якість фінансового аналізу, як і якість прийнятих управлінських рішень, значною мірою залежить від якості та кількості вхідної фінансової інформації, а також від кваліфікації фінансових аналітиків і фінансових менеджерів, що займаються фінансовим аналізом та плануванням.

На прикладі приватного аграрного підприємства "Кристал" розглянемо дослідження фінансового стану для здійснення санації. Почнемо з розгляду показників ділової активності (Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Показники ділової активності

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відносне відхилення (2012 до 2010 р,%)	Абсолютне відхилення (2012 до 2010 р,%)
Коефіцієнт оборотності активів	1,14	0,83	0,66	-42,01	-0,48
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	4,37	6,68	11,09	154,0	6,73
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	8,25	8,98	9,10	10,35	0,85
Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)	44,25	40,66	40,10	-9,37.	-4,15
Строк погашення кредиторської заборгованості (днів)	83,58	54,63	32,91	-60,63	-50,68
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	5,64	2,69	3,20	-43,32	-2,44
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	2,65	2,80	2,94	10,88	0,29
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	1,99	1,65	1,37	-31,22	-0,62

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновки про достатньо неефективне використання наявних ресурсів, при зміні вартості активів, так як коефіцієнт оборотності активів має тенденцію до зменшення - 1,14 у 2010, 0,83 у 2011 та 0,66 у 2012 році, що говорить про зменшення швидкості обороту сукупного капіталу.

Збільшення коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості у декілька разів свідчить про велике збільшення коштів, які слід повернути і, звичайно, є дуже негативною тенденцією. Проте спостерігається невелике збільшення коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості, що свідчить про збільшення кількості її оборотів. Цей показник збільшився на 10%, на відміну від коефіцієнта кредиторської заборгованості, який, як вже зазначалося виріс на 154%.

Строки погашення дебіторської та кредиторської заборгованості зменшилися, що є досить позитивною тенденцією через зменшення платежів з відстрочкою, як збоку дебіторів, так і з боку досліджуваного підприємства.

Перейдемо до аналізу платоспроможності (Таблиця 2.1.2), що характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, міру фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.[3]



Таблиця 2.1 Аналіз платоспроможності ПП "Кристал"

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відносне відхилення (2012 до 2010, %)	Абсолютне відхилення (2012 до 2010, %)
К поточної ліквідності	1,0763	0,3365	0,6388	59,35	-0,44
К абсолютної ліквідності	0,3552	0,0015	0,0005	0,14	-0,35

З даних таблиці видно, шо підприємство не в змозі розрахуватися зі своїми поточними (короткостроковими) зобов'язаннями за рахунок грошових коштів або коштів на поточних рахунках та короткострокових фінансових вкладень. Показник абсолютної ліквідності знаходиться на дуже низькому рівні і перевалював через нормативне значення 0,2 тільки в 2010 році. В інших роках підприємство не змогло б розрахуватись зі своїми зобов'язаннями. Поточна ліквідність теж знаходиться на низькому рівні і не дотягує до нормативного показника у 2 одиниці. Загалом ліквідність підприємства на дуже низькому рівні через недостатність грошових коштів

Наступним кроком зробимо аналіз фінансової стійкості (Таблиця 2.1.3) досліджуваного підприємства:

Таблиця 2.1.3. Аналіз фінансової стійкості

Показник	2010	2011	2012	Відносне відхилення, (2012 до 2010 р,%)	Абсолютне відхилення, (2012 до 2010 р,%)
К автономії	0,58	0,46	0,51	-13,12	-0,08
К фінансової стійкості	1,40	0,84	1,02	-26,84	-0,38
К маневреності власних коштів	0,66	0,80	0,89	34,91	0,23
К майна виробничого призначення	0,24	0,16	0,15	-39,24	-0,10

Коефіцієнт автономії характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Як видно з таблиці він зменшився у 2011 році і збільшився у 2012-му році. Коефіцієнт фінансової стійкості так само зменшився в 2011 і збільшився у 2012-му, але не досяг рівня 2010 року, що говорить про нестійкий фінансовий стан. Коефіцієнт маневреності власних коштів - це коефіцієнт рівний відношенню власних оборотних коштів компанії до загальної величини власних засобів збільшувався по роках майже пропорційно, це говорить про позитивну структуру відношення оборотних коштів у структурі.

Проаналізуємо роботу підприємства за допомогою показників рентабельності і ліквідності.

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу. Розглянемо їх у наступній таблиці.

Таблиця 2.1.Показники рентабельності ПП "Кристал"

Показники	2010	2011	2012	Відносне відхилення, (2012 до 2010 р,%)	Абсолютне відхилення, (2012 до 2010 р,%)
К загальної рентабельності	1,17	0,79	0,74	-37,16	-0,44
К рентабельності власного капіталу	0,63	0,67	0,22	-65,06	-0,41
К рентабельності продажу продукції	0,73	1,42	0,15	-80,11	-0,58
К рентабельності активів	0,37	0,31	0,11	-69,64	-0,26
К рентабельності оборотних коштів	0,92	2,12	0,25	-73,06	-0,67
К забезпечення власними коштами	0,86	1,99	1,43	66,29	0,57

Згідно даних таблиці коефіцієнт загальної рентабельності зменшився з 2010 по 2012 рік, що є негативною тенденцією. Рентабельність власного капіталу досягла найбільшого значення у 2011 році і потім знову зменшилася до рівня 0,22, цей показник показує скільки прибутку підприємство отримує на одиницю власного капіталу. Його зменшення також є негативною тенденцією. Коефіцієнт рентабельності продажу був найвищим у 2011 році і досяг рівня 1,42, тобто у 2011 році підприємство отримувало 1,42 грн. з кожної гривні проданої продукції. Цей показник обвалився у 2012 році до рівня 0,15. Коефіцієнт забезпечення власними коштами показує наскільки компанія була фінансована за рахунок власних коштів. У двох останніх роках цей показник був вище нормативного значення, що дає змогу казати про збільшення забезпечення власними коштами. Підприємство за показниками рентабельності найкраще працювало у 2011 році.

Загалом підприємство залучає дуже багато сторонніх коштів, але вони використовуються досить ефективно і вчасно віддаються кредиторам. Дебіторська заборгованість також швидко обертається і має тенденцію до збільшення у майбутньому. Підприємство регулярно отримує прибуток, тому є прибутковим.

2.2 Оцінка вартості майна аграрного підприємства при здійсненні санації

Оцінка вартості підприємства істотно відрізняється від активів підприємства . При цьому потрібно дивитися на підприємство як на цілісний виробничий і майновий комплекс. До цілісному майновому комплексу можна віднести господарський об'єкт, який завершив цикл робіт , послуг.[20]

Відрізняється оцінка підприємства вартістю майнових активів, які коригуються з вартістю гудвілу. Останнім вважається ділова репутація підприємства , його нематеріальні активи. Активи з'являються завдяки зайнятим позиціям на ринку, управлінському мистецтву, успішному впровадженню новітніх розробок .

Розглянемо балансовий метод заснований на чистій вартості всього майна підприємства згідно з даними бухгалтерського звіту.[5]

Найскладніше завдання -- оцінити вартість підприємства як цілісного майнового комплексу. Оцінювання підприємства в цілому потребує дещо інших підходів, ніж оцінювання окремих об'єктів активів цього підприємства. Цілісний майновий комплекс -- це господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Вітчизняне законодавство, що регулює порядок оцінювання вартості майна підприємств, у разі цілісного майнового комплексу передбачає застосовувати всі три методи оцінювання, розглянуті в підрозділі 3, а саме: методи балансової, ринкової та капіталізованої вартості.

Згідно з методикою оцінювання вартості майна під час санації, рекомендованою для всіх випадків оцінювання вартості майна, вартість цілісного майнового комплексу Вцмк підприємства визначається за методом балансової вартості на підставі оцінки за відновною вартістю:

Цф = Оз + На + Зз + Фа + Вк + Нб x К + Ун x К,

Де Цф - вартість майна цілісного майнового комплексу;

Оз - залишкова вартість основних засобів;

На - залишкова вартість нематеріальних активів;

Зз - запаси і затрати, які входять у валюту балансу;

Фа - фінансові активи з вирахуванням кредиторської

заборгованості;

Вк - незавершені капітальні вкладення з вирахуванням

вартості незавершеного будівництва;

Нб - вартість незавершеного будівництва;

Ун - устаткування (невстановлене);

К - усереднені індекси цін на будівництво та промислову продукцію.

(витрати, що були здійснені з 1 січня 1993 р., не індексуються).[7]

До запасів і затрат належать:

- виробничі запаси - сировина, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тара, запасні частини, інші матеріальні цінності, що належать до засобів в обороті;

- тварини на вирощуванні та відгодівлі - тварини на вирощуванні

та відгодівлі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибраковані із основного стада, та тварини, прийняті від населення для реалізації;

- малоцінні та швидкозношувані предмети;

- незавершене виробництво - витрати на основне, допоміжне, підсобне, обслуговуюче виробництво, виготовлення напівфабрикатів, некапітальні роботи, капітальний ремонт основних засобів;

- витрати обігу на залишок товарів;

- витрати майбутніх періодів;

- готова продукція;

- товари;

- інші запаси і затрати.

До складу фінансових активів включаються :

- довгострокові фінансові вкладення;

- інші позаоборотні активи;

- грошові кошти, розрахунки та інші активи.

Фінансові активи зменшуються на суму кредиторської заборгованості (кредити та інші позикові кошти; розрахунки з кредиторами за товари і послуги, по векселях виданих, по авансах одержаних, з бюджетом, по страхуванню та оплаті праці; резерви наступних витрат і платежів та інші пасиви).[22]

Незавершені капітальні вкладення та аванси - це вартість незавершеного будівництва (витрати на зведення будівель і споруд, придбання обладнання, інструменту, інвентаря, а також інші витрати), витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби; витрати на геологорозвідувальні роботи, а також аванси і кошти, видані підприємствам у тимчасове користування на капітальні вкладення. До незавершеного будівництва слід відносити також завершене будівництво з неперекритими джерелами фінансування.[1]

Виходячи з фінансової звітності ми можемо розрахувати вартість оцінки досліджуваного підприємства балансовим методом.

У таблиці 2.2 наведені дані розрахунку балансової вартості:

Таблиця 2.2

Рік	Вартість оцінки
2010	9 920 тис. грн.
2011	13 061 тис.грн.
2012	16 784 тис.грн.

Як видно з таблиці підприємство збільшувало вартість майже пропорційно по роках і на кінець 2012 року вона складала 16 784 000 грн, що є середнім показником по галузі у якій знаходиться підприємство.

Далі проведемо аналіз фінансової кризи на підприємстві.

Фінансова криза - фаза незбалансованої діяльності підприємства при обмежених можливостях впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці кризу ідентифікують з погрозою неплатоспроможності і банкрутства підприємства, збитковою діяльністю або дефіцитом потенціалу для успішного функціонування.

Існує багато методик оцінювання ймовірності фінансової кризи (чи банкрутства) підприємства, що відрізняються об'єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, сукупністю показників, за допомогою яких здійснюють аналіз.

Дослідженням системи антикризового управління, а зокрема активного антикризового управління займалися багато учених - економістів і всі вони сходяться на тому, що система антикризового управління потребує подальшого розвитку з урахуванням розвитку економічних відносин. [8]

Для більш чіткої фінансової картини доречно розрахувати інтегральні показники прогнозування банкрутства. Розглянемо методику прогнозування банкрутства Мартиненка В.П.



Коефіцієнт ймовірності банкрутства :

К = 1,0 Кпл. + 3,33 Ка.+ 5,71 Кр.в.з., де

Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності;

Ка - коефіцієнт автономії;

Кр.в.з. - коефіцієнт рентабельності власних засобів.

Коефіцієнт автономії характеризує ступінь фінансової незалежності від кредиторів і показує частку власних коштів в загальній сумі джерел. Оптимальне значення 0,6.

Ка= ВК/ВМ,

де ВК - власний капітал; ВМ - середньорічна вартість майна.

Коефіцієнт рентабельності власних коштів характеризує доходність підприємства у розрахунку на грошову одиницю вкладення власних коштів.

Кр.в.з. = ЧП/ ВК

де ЧП - чистий прибуток; Вк - власні кошти.

Таблиця 2.2.Шкала імовірності банкрутства.

Значення показника	Ймовірність банкрутства
6,0 і вище	низька
5,99 - 5,30	можлива
5,29 - 3,49	висока
3,48 і нище	дуже висока

Отже, розрахуємо коефіцієнт для досліджуваного підприємства.



К₍₂₀₁₀₎ = 1,0*1,0763+3,33*0,58+5,71*0,63=6,605 (низька)

К₍₂₀₁₁₎ = 0,3365+3,33*0,46+5,71*0,67= 5,694 (можлива)

К₍₂₀₁₂₎ = 0,6388+3,33*0,51+5,71*0,22= 3,59 (висока)

Даний показник суттєво змінився за три досліджувані роки. Спостерігається чітка тенденція до серйозного погіршення фінансового стану і, як наслідок збільшення імовірності банкрутства. У 2012 році один із найважливіших показників для даного розрахунку, а саме коефіцієнт рентабельності капіталу був на дуже низькому рівні, що призвело до серйозного зниження показника загалом.

Нступним кроком використаємо методику прогнозування рівня фінансового стану Проскури О. Ю., яка полягає у розрахунку інтегрального показника Z та використання шкали визначення рівня фінансового стану підприємства.

Z = 0,18 Кпл. + 2,36 Ка. + 3,61Кр.п. + 10Кр.а + 0,78 Кр.об.к, де

Кр.п. - коефіцієнт рентабельності продажу;

Кр.а - коефіцієнт рентабельності активів;

Кр.об.к - коефіцієнт рентабельності оборотних коштів.

Кр.п. = ЧП/С,

де ЧП - чистий прибуток, С - собівартість

Кр.а = ЧП/А

де А - активи



Кр.об.к = П/Аоб.

де П - прибуток від реалізації, Аоб. - оборотні активи. [18]

Таблиця 2.2 Граничні значення інтегрального показника Z

Рівень фінансового стану	Граничне значення
Стійка робота	>2,25
Легка криза	1,59-2,25
Глибока криза	0,85-1,59
Катастрофа	<0,85

Отже, розрахуємо інтегральний показник Z для досліджуваного підприємства.

Z₍₂₀₁₀₎ = 0,18*1,0763+2,36*1,0763+3,61*0,73 + 10*0,37 + 0,78*0,92= 9,79

Z₍₂₀₁₁₎ = 0,18*0,3365+2,36*0,46+3,61*1,42 + 10*0,31 + 0,78*2,12= 11,03

Z₍₂₀₁₂₎ = 0,18*0,6388+2,36*0,51+3,61*0,15 + 10*0,11 + 0,78*0,25= 3,16

Як видно із даних розрахунку рівень значення показника збільшився у 2011 році і суттєво погіршився у 2012 році, що говорить про нестабільну роботу підприємства. Як і за методикою Мартиненка найгірший стан підприємства спостерігався у 2012 році. Проте фінансовий стан за Проскурою залишається стабільним для підприємства "Кристал".

Для прогнозування фінансової кризи зарубіжними вченими запропоновані методики визначення ймовірності банкрутства, а з урахуванням особливостей розвитку економіки України для субєктів господарювання з метою прогнозування фінансової кризи пропонується методика визначення рівня життєздатності підприємств, сутність якої полягає в наступному:

- Визначення коефіцієнта життєздатності;

- За допомогою відповідної шкали визначити рівень життєздатності.

Коефіцієнт життєздатності визначається за наступною формулою:

Кж = Кпл +2,5Кал +2,86Кмвк + 2Кмвп + 3,33Крп

Шкала визначення рівня життєздатності суб'єктів господарювання.

Значення коефіцієнта життєздатності	Рівень життєздатності
5,0 і вище	Високий
4,99-4,16	Середній
4,15-2,26	Низький
2,25 і нижче	Дуже низький

Для розрахунку життєздатності приватного підприємства "Кристал" скористаємося розрахунковими даними з минулих таблиць.

У 2010 р. Кж =1,0763 +2,5*0,3552 +2,86*0,66 + 2*0,24 + 3,33*0,73=6,76; (Високий)

У 2011 р. Кж = 0,3365 +2,5*0,0015 +2,86*0,8 + 2*0,16 + 3,33*1,42=7,67; (Високий)

У 2012 р. Кж = 0,6388 +2,5*0,0005 +2,86*0,89 + 2*0,15+ 3,33*0,15=3,98; (Низький)

Як видно з даних таблиці, підприємство за коефіцієнтом життєздатності знаходиться у скрутному становищі в даний момент. Як і в попередніх моделях найгірший фінансовий стан у підприємства спостерігався у 2012 році. Це говорить про неправильні дії з менеджменту підприємством. Така незбалансована політика управління у майбутньому може призвести до банкрутства підприємства. Тому доцільним буде провести санаційні дії щодо даного підприємства.

Отже, в ході дослідження підприємства було визначено, що оцінка вартості майна підприємства відіграє велику роль у процесі здійснення санації. На прикладі приватного аграрного підприємства було визначено його санаційну спроможність. В результаті було визначено, що підприємство потребує санаційних дій для оптимізації процесу управління.

Розрахунок життєздатності, імовірності банкрутства, прогнозування рівня фінансового стану показав, що у звітному році підприємство використовувало свої ресурси не раціонально, тому з'явилися серйозні фінансові проблеми, які спричинили зниження рівня ділової активності, платоспроможності та більше всього рентабельності та ліквідності. Загалом стан підприємства характеризується як незадовільний і такий що потребує санації.



Розділ 3. Рекомендації щодо діяльності підприємства

3.1 Адаптація зарубіжного досвіду щодо оцінки вартості майна аграрних підприємств

Зарубіжний досвід оцінки вартості (ціни) об'єктів нерухомості свідчить про те, що найбільш близькою до об'єктивної (ринкової) ціни є вартість об'єкта, обумовлена на основі ринкової оцінки.[14]

Американські спеціалісти зазначають, що без уміння правильно і швидко оцінювати вартість будь-якого бізнесу, неможливо створення середнього класу власників, стійкого і динамічного розвитку ринкових умов, запобігання фінансових пірамід, економічного беззаконня, недовіри партнерів -інвесторів, а в кінцевому результаті створення законного і чесного економічного мікро - і макроклімату.

Зауважимо, що на такому умінні засновано функціонування економіки Німеччини, Франції, США, Японії і інших розвинутих країн.

Наприклад, на думку представників німецької школи, у балансу є дві мети:

- виявлення фінансових результатів;

- оцінка майнового стану підприємства.

У західній практиці існує безліч методів оцінки майнових комплексів підприємств, що мають свої позитивні і негативні якості. Глобальне розширення ринків і зростання конкуренції підштовхують компанії до аналізу факторів, що лежать в основі ефективності їх діяльності, а саме оцінки власного підприємства з метою оптимізації економічної політики [18].

Досвід роботи Міжнародного комітету зі стандартів оцінки майна (International Valuation Standards Committee) показує, що в світі в цілому існує принципова згода щодо фундаментальних понять оцінки майна. Так , згідно з міжнародним стандартом, ринкова вартість - це подання мінової вартості або грошової величини , яку можна отримати за власність , якщо вона буде виставлена на продаж на відкритому ринку на дату оцінки за умови дотримання вимог , зазначених у визначенні ринкової вартості. В даний час діє восьма редакція Міжнародних стандартів оцінки (IVS 2007) , прийнята в 2007 році. Міжнародні оціночні фірми керуються у своїй роботі як міжнародними стандартами , так і національними нормами. Наприклад , заснована в Лондоні Knight Frank , глобальна консалтингова компанія на ринку нерухомості вищого класу у своїй діяльності крім міжнародних стандартів орієнтується на сукупність правил з оцінки (" Червоної книги ") Королівського товариства фахівців в області нерухомості Великобританії.

З методів , що базуються на оцінці активів , у світовій практиці використовуються метод чистих активів і метод ліквідаційної вартості .

Для оцінки підприємства методом чистих активів визначають ринкову вартість всіх його активів: матеріальних (землі будівель, обладнання , запасів) , фінансових і нематеріальних .

Для оцінки нерухомості (землі і будівель ) можливе використання трьох методів: витратного, дохідного і ринкових порівнянь .

Витратний метод зводиться до наступного. Спочатку визначають витрати на будівництво будівель і споруд. Після цього з них вичитують знос будівель і споруд з урахуванням їх фізичного , функціонального , технологічного та економічного старіння.

На сайті нотаріальної компанії з Намюра (Бельгія) відзначається , що більшість архітекторів і геодезистів мають освіту, що дозволяє їм стати експертами з нерухомості [21]. Деякі з них залучаються судами в якості фахівців для проведення оціночної експертизи . Проте сайт нагадує , що " є й інші професіонали , які здатні оцінити вартість нерухомого майно і роблять це досить часто. Це агенти з нерухомості та нотаріуси . Завдяки гарному знанню ринку останні в більшості випадків дійсно можуть дати найбільш компетентну оцінку ". У Німеччині існують консалтингові фірми , які консультують покупців нерухомості , проводять оцінку вартості , пошук дефектів , а також ведуть переговори з продавцем або з маклером .

Як видно з вище зазначеного, у світі дуже поширена практика оцінки майна і існують багато різних підходів до оцінки. Вітчизняним оцінювачам слід звертати увагу на зарубіжний досвід та створювати умови для впровадження його у процесі оцінки.

3.2 Рекомендації щодо оцінки вартості майна аграрного підприємства

В останні роки в українську практику управління поступово впроваджується одна із сучасних концепцій менеджменту - концепція управління вартістю. В її основі лежить оцінювання вартості майна і розуміння того, що для акціонерів (власників) підприємств та організацій першорядним завданням є збільшення їх фінансового добробуту в результаті ефективного оцінювання об'єкту володіння.

Рекомендації щодо поліпшення оцінки майна підприємств:

- визначити критерії, підстави, етапи та особливості проведення робіт з

уточнення вартості майна;

- застосувати методи оцінки та особливості визначення відновної вартості окремих об'єктів;

- зробити оцінку залишкової вартості основних засобів;

- уточнити вартість оборотних активів;

- уточнити розмір зобов'язань;

- оформити результати уточнення вартості майна.

Слід вказати на відсутність комплексних досліджень з питань оцінки вартості різних видів майна в Україні, у тому числі специфічних - фінансових інструментів, інтелектуальної власності, майна аграрних підприємств. Зокрема, залишаються недостатньо дослідженими основні підходи та способи оцінки вартості біологічних активів, потребують подальшого удосконалення концептуальні підходи до організації процесу оцінки вартості заставного майна оцінювачами і кредитними установами.[22]

Також необхідно оформити звіт з оцінки майна, який повинен бути зроблений з дотриманням усіх вимог, а саме, містити інформацію про юридичні підстави експертного оцінювання об'єкта та його мету; обґрунтування застосування всіх відомих методів експертного оцінювання щодо оцінювання даного об'єкта; визначення вартості об'єкта експертного оцінювання.

Виходячи з даних досліджень та розрахунків, що були проведені приватне підприємство "Кристал" може бути оцінено всіма трьома методами оцінки майна, в залежності від мети оцінювання. При здійсненні санації рекомендується застосовувати балансовий метод або метод порівняльних продаж, який забезпечить об'єктивну оцінку, через порівняння з іншими об'єктами в аграрній сфері.



Висновок

В ході дослідження підприємства було визначено, що оцінка вартості майна підприємства відіграє велику роль у процесі здійснення санації. Вибір оптимального методу оцінки та послідовність у діях оцінювача є вирішальною складовою правильного акту оцінки для здійснення санації. На прикладі приватного аграрного підприємства було визначено його санаційну спроможність. В результаті було визначено, що підприємство потребує санаційних дій для оптимізації процесу управління.

Також були описані основні методи оцінки підприємства до яких належить: метод капіталізованої вартості, балансовий метод та метод ринкової вартості. Серед представлених методів жоден не має суттєвих переваг та на практиці допускається комбінування зазначених методів для більш об'єктивного подання результатів оцінки для здійснення санації.

Розрахунок життєздатності, імовірності банкрутства, прогнозування рівня фінансового стану показав, що у звітному році підприємство використовувало свої ресурси нераціонально, тому з'явилися серйозні фінансові проблеми, які спричинили зниження рівня ділової активності, платоспроможності та більше всього рентабельності та ліквідності. Загалом стан підприємства характеризується як незадовільний і такий що потребує санації. Було рекомендовано провести санацію, використовуючи методику В.П. Мартиненка для визначення коефіцієнта імовірності банкрутства, методику прогнозування проскури для визначення інтегрального показника Z. Та визначення коефіцієнта життєздатності, який у звітному 2012 році теж знаходився на низькому рівні для подальшого нормального функціонування підприємства. Рекомендується здійснити комплекс дій направлений на збільшення необоротних коштів шляхом стягнення дебіторської заборгованості та структуру собівартості для зменшення витрат і збільшення рентабельності.