Продуктивність праці

2,51

120,3

1,96

158,6

2,97

40,4

0,46

38,3

1,01

З наведеної таблиці 2.10 можна зробити висновки, що найбільшу питому вагу у фонді оплати праці працівників складав фонд основної заробітної плати. Фонд додаткової оплати праці мав нестійку тенденцію - це пояснюється тим, що виплачувалися премії працівникам підприємства. Фонд додаткової оплати праці у 2012 році становить 26.24 %. У зв'язку із зменшенням чисельності працівників на підприємстві фонд основної та додаткової оплати праці скоротився. Найбільша питома вага заохочувальних та компенсаційних виплат 2,97 % у 2012 році.

Рис.2.3 Структура фонду оплати праці працівників ДП «Висоцький лісгосп» за 2010 - 2012 роки

Наведений рисунок 2.3 свідчить про те, що фонд основної заробітної плати у загальній структурі фонду оплати праці працівників має більш-менш стійку динаміку. З 2010 по 2012 рр. фонд основної заробітної плати зростав поряд з тим, як фонд додаткової заробітної плати зменшився. Негативну динаміку до зменшення фонду основної заробітної плати помітно з 2010 по 2011 рр. Проте фонд додаткової заробітної плати за цей період зростав. Отже, на підприємстві почали частіше виплачувати премії. У 2012 році помітна тенденція до зменшення фонду основної заробітної плати у структурі фонду оплати праці.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Розділ ІІІ. Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу

У сучасних умовах важливу роль в ефективному використанні трудового потенціалу відіграє економічна та соціальна політика держави. Її вплив на макро- і мікрорівні на ефективність суспільного виробництва здійснюється через: практичну діяльність урядових установ і державних структур; різноманітні види законодавства; фінансові заходи та стимули (податки, тарифи, фінансова підтримка великих науково-технічних і виробничих проектів, фінансування соціальних програм, регулювання відсоткових ставок для кредитів); запровадження та контролювання економічних правил і нормативів (регулювання доходів і оплати праці, контроль за цінами, ліцензування зовнішньоекономічної діяльності); створення ринкової, виробничої та соціальної інфраструктури; макроекономічні структурні зміни; програми роздержавлювання власності і приватизації державних підприємств; комерціалізації організаційних структур невиробничої сфери тощо.

Проте в Україні трудовий потенціал, як про це вже йшлося, все ще використовується неефективно. Існує багато проблем, які знижують його якість.

Економічна проблема ускладнюється прихованим безробіттям, яке сягнуло в окремих видах економічної діяльності 20--40 % трудоактивного населення, що становить приблизно 3--7 млн. чол. У зв'язку з цим перед українським урядом стоїть кілька важливих завдань: з другого боку, прискорити проведення економічних реформ, а з другого -- забезпечити продуктивну зайнятість максимальної кількості економічно активного населення, яка б відповідала ринковим потребам. Щоб розв'язати ці нагальні і невідкладні проблеми ринку праці та зайнятості, потрібно створити конкуренте середовище, яке сприяло б перебудові підприємств і зумовлювала значні зміни у структурі зайнятості. Є потреба також у створення широкої мережі інкубаторів бізнесу, інноваційних центрів тощо, де надаватиметься потрібна допомога потенційним підприємцям і тим, які вже починають власну справу, в управлінні фірмою, в організації доступу до нових технологій, до кредитів.

Висока регіональна диференціація соціально-економічного розвитку визначає потенціал розвитку місцевої ініціативи та відповідальності регіональних владних структур за розвиток ринку праці. Регіони повинні мати змогу формувати довгострокові стратегії розвитку, що базувалися б на цілісному аналізі економічного та соціального потенціалу, притаманному певному регіону, включаючи спеціалізацію і виробничу орієнтацію населення.

У цьому відношенні передову роль повинні відігравати регіональні керівники, що мають стати ініціаторами партнерства із службами зайнятості, заводами, регіональними організаціями працедавців, профспілковими, іншими неурядовими організаціями, університетами та науково-дослідними інститутами, зацікавленими у здійсненні цієї стратегії. Економічно потужні регіони можуть стати стабілізуючим елементом для всієї країни. Така регіоналізація створила б мережі промислових підприємств, сприяла б обміну технологіями та більшій скоординованості ринку праці і ведення політики щодо трудових ресурсів.

Необхідно також суттєво переглянути політику щодо ринку праці. Проблема «нагромадження робочої сили», коли велика кількість працівників перебуває в неоплачуваній відпустці (у режимі так званого прихованого безробіття), має бути подолана найближчим часом [13].

Важливим резервом підвищення ефективності використання ресурсів праці як наявних, так і потенційних, є професійно-кваліфікаційний аспект. Мінливість «погоди» на ринку праці потребує не лише високої кваліфікації робочої сили, а й швидкої перекваліфікації відповідно до сучасних технологій і організації виробництва та праці, які змінюються [19]

Що стосується конкретних дій щодо запобігання масовому безробіттю, то на кожний наступний рік розроблятимуться організаційно-економічні заходи запобігання цьому явищу, виходячи із затвердженої урядом Програми зайнятості населення як концепції. У регіонах на рівні Автономної Республіки Крим, міста Києва та областей також розроблятимуться програми зайнятості населення, а в містах і районах -- лише річні організаційно-економічні заходи. Напрями реалізації заходів такі:

допомога та сприяння у працевлаштуванні на підприємствах, в організаціях і установах різних форм власності;

профорієнтація, підготовка та перепідготовка кадрів;

громадські роботи;

створення малих підприємств і додаткових робочих місць за рахунок або за підтримки Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

підтримка підприємництва;

диференційний підхід до банкрутств підприємств і збереження робочих місць;

розвиток Державної служби зайнятості та підвищення якості її роботи в усіх напрямах;

здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення;

соціальний захист безробітних і членів сімей, які перебувають на їх утриманні.

Механізм регулювання ринку праці буде спрямовано на здійснення випереджувальних заходів щодо можливого зростання безробіття, надання керованого характеру працевлаштуванню, територіально-галузевому перерозподілу, профорієнтації, професійному навчанню та перенавчанню вивільнюваних працівників, використанню Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і т. ін.

Висновки

Метою даної курсової роботи є обґрунтувати господарські рішення щодо підвищення ефективності діяльності підприємства з рахуванням ризику на базі підвищення продуктивності праці персоналу на прикладі ДП «Висоцьке лісове господарство» .

Було розглянуто основні завдання:

1. Розглянуто теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо продуктивності праці персоналу.

2. Розглянути основні результати діяльності підприємства.

3. Визначити резерви підвищення ефективності діяльності підприємства, які дають змогу покращити результати діяльності підприємства

Поняття «продуктивність праці» прийнято трактувати в широкому та вузькому розумінні.

В широкій суспільній концепції продуктивність праці - це розумова схильність людини до постійного пошуку удосконалення трудової діяльності з урахуванням мінливих соціально-економічних умов.

У вузькій технічній концепції продуктивність праці - це відношення одержуваного результату до ресурсів, що використовуються у процесі праці.

Тому слід зпробити висновок, що заходи по стимулюванню праці персоналу мають позитивний вплив, адже за їх рахунок ми отримуємо додатковий прибуток, що є основою діяльності будь-якого підприємства. Персонал є рушійною силою діяльності будь-якого підприємства, і тому для покращення його діяльності потрібно виначити проблеми пов'язані з персоналом і знайти шляхи їх ефективного вирішення. Це дасть змогу підприємству успішно функціонувати на ринку і отримувати стабільний прибуток.

Список використаної літератури

1.Електроннийресурс:[http://www.zdolbun.rv.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=66]

2. Електронний ресурс: [http://www.stockmarket.gov.ua/ua_ UA/reports/search]

3. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємства та організацій. Лист ДПА №759/10/20-2117 від 27.01.98 р. // Галицькі контракти. - 1999. - № 4.

4. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій. Затверджено наказом Агентства з запобіганню банкрутству від 21.03.1997р. №37.

5. Наказ №170 від 14.02.2006р. Про затвердження Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств // МФУ, збірник нормативних актів, К-2006.

6. Бандурка О.М., Коробков М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємства. - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

7. Буряк П.Ю., Римар М.В., Бець Т.М. Фінансово-економічний аналіз.//Підручник-К.:ВД „Професіонал”.2004.-528с.

8. Василик О.Д.Державні фінанси України.// Навч.посіб.-К.:Вища шк.,1997р.

9. Гордеева Л.П., Редина Н.И. Финансы Украины.//Учеб.посособие.-Днепропетровск: Наука и образование,1997.

10. Грагова Р.І. Експрес аналіз фінансового стану підприємств // Галицькі контракти. -2008, „Дебет-Кредит”№ 44.

11. Грачова Р. Актуально про аналіз фін звітності // Книги для бізнесу, К.-2007.-128с.

12. Економічний аналіз:Навч. підручник.-4-те вид., стереотип.-Львів:Новий Світ-2000,2006. - 344с.

13. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. //Учебно- практическое пособие 2-е изд., испр.- М. : Издательство «Дело и Сервис», 2002.-256 с.

14. Економічний аналіз:Навч. посібник/М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбаток та ін.; За ред. М.Г.Чумаченка. - 2-е вид., перероб. і доп.-Київ:КНЕУ,2003. - 556с.

15. Мет.вк. і викон. курсової роб. з дисц."Економічний аналіз" спец. "Управл. труд. ресурсами". - Рівне: НУВГП, 2008. - 41с.

16. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ - 2000", 2001. - 298 с.

17. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 1998.

18. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного - Вид 2-ге. - К.: КНЕУ, 2000.

19. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. - К.: КНЕУ, 1999.

20. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г. Швиданенко та інші - К.: КНЕУ, 2000.

21. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

22. Макаренко М.В. Підвищення конкурентоспроможності промислової продукції шляхом застосування ефективної маркетингової концепції збуту // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №1 (79). - с.26-34

23. Клименко С.М., Дуброва О.С. К 49 Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 252 с.

24. . Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник / Під заг. ред. О.С. Федоніна- К.: КНЕУ, 2004. - 316с.

25. Роль трудового потенціалу у забезпеченні ефективного виробництва в сільському господарстві / Дудар Т. // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2008. - Випуск 6. - с. 7-10.

26. Соціально-економічна сутність категорії "трудовий потенціал" / Дулуб Л.Н. // Економіка розвитку. - 2008. - №3 (27). - С. 99-102.

Размещено на Allbest.ru