Продукція підприємства має дуже високу якість, що підтверджується престижними міжнародними нагородами, в тому числі "Gold Globe", "Trade Leader Club", а також сертифікатом ISO 9001:2008. "Азот" представлений у рейтингу "ТОП-100 Кращі компанії України", а оцтова кислота, аміак, полівинілацетатний клей, адипінова кислота и циклогексанон увійшли в рейтинг "100 кращих товарів України". За виробництво будівельних матеріалів ОЄС отримала Диплом лауреата конкурсу "Кращій дизайн середовища - 2006" за випуск високоякісної екологічно чистої продукції під ТМ "Тезіс". Ефективність роботи підприємства залежить від роботи всіх підрозділів в цілому, але все ж домінуючими є агрегати з випуску аміаку, цехи з випуску карбаміду, адипінової кислоти, оцтової кислоти. Найбільш важливими сферами регулювання ефективності діяльності цих підрозділів і підприємства в цілому є контроль за станом основних фондів, кадровим потенціалом, а також собівартістю продукції. Протягом 2009 року відбувалось відчутне зниження ефективності господарської діяльності підприємства пов'язане зі світовою кризою і здорожчанням природного газу. Так за даними Державного комітету статистики, обсяг експорту мінеральних добрив у 2009 році був досить нестабільним, від 76 млн. долл. у січні., до 39,9 млн. долл. у серпні [13]. Це знайшло відображення і у господарський діяльності підприємства. Володіючи потужним технічним і кадровим потенціалом, багатим досвідом роботи в ринкових умовах, підприємство наполегливо вирішує проблеми технічного переозброєння виробництва, оновлення виробничих фондів, впровадження сучасних енергозберігаючих технологій. Однак, фінансова, інноваційна, кадрова політика підприємства багато в чому визначаються його енергозалежністю від сировини. Зовнішня та внутрішня ситуація в країні також знаходять своє відображення у діяльності підприємства. Стабільність відносин із Росією, успішність переговорів з МВФ, а також прийняття Податкового кодексу сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства.

Для виявлення внутрішніх резервів збільшення ефективності діяльності проведемо детальний аналіз основних техніко - економічних та фінансових показників роботи підприємства за допомогою розробленою у першому розділі системи показників (див. додаток А), а також розробок вчених.

2.2 Аналіз основних техніко - економічних та фінансових показників роботи ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот"

Аналіз основних техніко - економічних показників роботи ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот" представлений у таблиці 2.1.

Таблица 2.1 - Аналіз основних техніко - економічних показників роботи ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот" за 2008-2010 роки

За результатами проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1) за 2010 рік випуск товарної продукції в діючих цінах склав 2384,8 млн. грн. що у порівнянні з 2009 роком більше на 54,12 %, а порівняно з 2008 - на 33,47%. Випуск товарної продукції в порівняних цінах збільшився за три роки на 598,7 тис. грн.. При цьому обсяг реалізованої продукції зростав не так швидко: в 2010 році він склав 2436,3 млн. грн., що на 27,39% більше ніж у 2008 році. Це свідчить про зменшення залишків готової продукції на складах підприємства, що залишилися з 2008 і 2009 року. У 2009 році спостерігаємо спад виробництва на 13,4% і реалізації на 18,87%, що пов'язано зі зниженням виробничої активності підприємства у зв'язку з підвищенням ціни на сировину і складною економічною ситуацією.

2) собівартість товарної продукції збільшилася на 62,96% протягом трьох років, при цьому витрати на 1 грн. товарної продукції збільшилися на 22,10%, що відображає збільшення ціни на сировину;

3) чисельність ЗАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" за три аналізовані роки знизилася на 11,88% за рахунок скорочення чисельності у 2009 році на 15,91%, що пояснюється проведенням на підприємстві заходів щодо оптимізації виробничого процесу у 2009 році і виконанням програми з реконструкції;

4) продуктивність праці зростає і, у порівнянні з 2008 роком, у 2010 році склала 262,70 тис. грн/чол, що на 89,26 тис. грн/чол більше. Це говорить про поліпшення умов праці, стимулювання трудящих і підвищення їх кваліфікації за рахунок підприємства;

5) Зростання показника фондовіддачі на 23,93 % за аналізований період і, відповідно, зниження фондомісткості на 19,54%, при збільшенні вартості основних виробничих фондів на 129175 тис. грн. свідчить про значне підвищення вартісного обсягу випущеної продукції.

Основною проблемою підприємства є зношеність основних виробничих фондів. Станом на 1.01.2010 року їх вартість складає 1765,4 млрд. грн., Середня ступінь зносу 57,2%. Найбільш зношеною є група "машини і обладнання", знос складає 61,39%, що на 9,61% менше, ніж у минулому 2009 році. Крім цього, 80% частка газу в собівартості продукції потребує впровадження нових енергозберігаючих технології і обладнання. Задля вирішення цих проблем до 2012 року на підприємстві проводиться програма реконструкції. За 4 роки вартість інвестицій у виробництво перевищує 1,2 млрд. грн. [19].

Витратна специфіка підприємства вимагає вивчення структури собівартості продукції. У загальному вигляді її можна представити на рисунку 2.2.



Рисунок 2.2 - Структура собівартості продукції підприємства

Таким чином, виходячи з проведеного техніко-економічного аналізу, основні напрямки розвитку підприємства мають бути проведені в сфері вдосконалення і модернізації обладнання, оптимізації витратної складової собівартості, а також можливі впровадження у кадровій сфері.

Аналіз і оцінка діяльності підприємства також включають проведення фінансового аналізу за допомогою даних Балансу та Звіту про фінансові результати. Аналіз структури статей балансу й динаміки змін проведемо шляхом складання порівняльного аналітичного балансу, наведеного в Додатку Г. Виходячи з отриманих даних, зробимо наступні висновки.

В структурі сукупних активів підприємства найбільш питому вагу займають оборотні активи (68,7%, 71,56% і 62,56% відповідно у 2008, 2009 і 2010 роках).

Підприємство має "легку" структуру активів (якщо доля оборотних активів більш ніж 60%), що свідчить про мобільність майна. При цьому слід відзначити, що у 2009 році частка оборотних активів збільшилась на 2,92%, що позитивно вплинуло на їх оборотність, а ось подальше зниження частки на 9,01% вплинуло негативно, збільшивши показники оборотності.

Як видно з порівняльного аналітичного балансу (див. Додаток Г), у 2008, 2009 та 2010 роках структура оборотних активів постійно змінювалася. Так у 2009 році спостерігається зниження частки запасів і дебіторської заборгованості на 4,29% і 5,92% відповідно, і зростання частки грошових коштів на 11,51%. У 2010 році - зворотна тенденція. Такі коливання пояснюються зниженням виробничої активності діяльності підприємства, а значить і зменшенням розрахунків. Подальше поліпшення стану показників говорить про налагодження праці маркетингової і фінансової служб, стабілізацію положення підприємства, збільшення його ділової і торгівельної активності.

Фінансовий стан в значній мірі залежить і від стану виробничих запасів. В цілях нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Значна частка запасів підприємства (17,40%) пояснюється специфікою виробництва мінеральних добрив, що триває кілька стадій і тому має значне незавершене виробництво. Складна зовнішньо - економічна ситуація потребувала зменшення виробничих запасів і запасів готової продукції у 2010 році на 42,7% і 20,1% відповідно.

Кошти підприємств, джерела їх отримання і напрямки вкладення теж безпосередньо впливають на його фінансовий стан. Проаналізувати ці показники дозволяє Додаток Г.

Позитивною є тенденція поступового зниження короткострокової заборгованості банкам, а також відсутність довгострокової заборгованості, що говорить про переважання у джерелах фінансування власних, а не позикових засобів. Структура пасиву балансу складається переважно з власного капіталу, який становить більше 90% і поточних зобов'язань. В той же час, у 2009 році зросла кредиторська заборгованість за товари роботи, послуги на 60248 тис. грн.., що пов'язано зі збільшення цін на матеріали (природний газ), а також економічною кризою. Ці ж причини викликали збільшення у 2009 році і поточних зобов'язань на 134869 тис. грн.. Стабілізація загальної економічної ситуації відображається у покращенні цих показників вже у 2010 році на 6,36% і 12,20% відповідно. В цілому, фінансова ситуація 2010 року має позитивні тенденції, що свідчить про продуману фінансову стратегію підприємства.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства це стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Стабільність і незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування забезпечується раціональною структурою капіталу, що виявляється на основі аналізу платоспроможності (фінансової стійкості).

Для цього розраховуємо ряд показників і коефіцієнтів:

- коефіцієнт фінансової незалежності (автонономії чи платоспроможності);

- коефіцієнт фінансування;

- коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Розрахунок проводимо за даними балансу (Ф.1), а також звіту про фінансові результати підприємства (Ф.2) за 2008-2010 роки. Звіт про фінансові результати можна переглянути у Додатку Д.

Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує частку власного капіталу в структурі всього капіталу підприємства, а значить інтересів власників і кредиторів і може бути розрахований за формулою 2.1.

(2.1)

Для визначення фінансової стійкості розраховують коефіцієнт фінансування, що характеризує співвідношення позикових і власних засобів, за формулою 2.2.

(2.2)

Для вирішення питання забезпеченості підприємства власними засобами розраховується коефіцієнт забезпеченості власними засобами за формулою 2.3.

(2.3)

Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу показує яка частка власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка капіталізована. Розраховується за формулою 2.4.

(2.4)

Значення коефіцієнтів платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства наведені на рисунку 2.2, а також у додатку Е.

Рисунок 2.2 - Система показників платоспроможності підприємства за 2008-2010 роки

Проведений аналіз показників платоспроможності за 3 аналізовані роки показує коливання у залежності підприємства від позикових коштів. Так, станом на 2009 рік залежність підприємства збільшилась більше ніж у 4 рази, однак на 2010 рік ситуація повернулася до рівня 2008 року. Про це свідчить розрахований коефіцієнт фінансування. Незважаючи на коливання 2009 року зберегли і навіть покращили свої позиції коефіцієнти автономії і забезпеченості оборотними засобами (0,922 і 0,903 відповідно). Зміни у фінансуванні поточної діяльності незначні, але спостерігається зниження коефіцієнта маневреності, що є негативним явищем. В той же час коефіцієнт достатньо високий, що забезпечує гнучкість у використанні власних коштів підприємства.

Фінансове положення підприємства у короткостроковій перспективі, що характеризується можливістю своєчасного і повного проведення розрахунків по короткостроковим зобов'язанням перед кредиторами, оцінюється за допомогою показників ліквідності.

Для оцінки структури оборотних коштів в залежності від джерел погашення зобов'язань використовують наступні показники ліквідності:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) показує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення строкових зобов'язань і розраховується за формулою 2.5.

(2.5)

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує наскільки короткострокові зобов'язання покриті найбільш ліквідними активами підприємства( грошовими коштами та їх еквівалентами, поточними фінансовими інвестиціями, дебіторською заборгованістю). Розраховується за формулою 2.6.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Даний коефіцієнт може бути розрахований за формулою 2.7.

(2.7)

Розраховані показники ліквідності наведені на рисунку 2.3, а також у Додатку Е.

Рисунок 2.3 - Система показників ліквідності підприємства за 2008-2010 роки

З приведених даних видно, що спостерігається нестабільність фінансового стану підприємства у короткостроковому періоді, тобто його розрахунків з кредиторами та дебіторами. Так збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги в 3,35 рази і заборгованості за розрахунками з бюджетом у 5 разів, а також зменшення дебіторської заборгованості на 58,52% у 2009 році спричинили різке падіння коефіцієнта загальної ліквідності, а значить і забезпеченість підприємства оборотними коштами. Та у 2011 році ситуація стабілізувалася зі зменшенням поточних зобов'язань на 19,74% (у т.ч. з повним погашенням короткострокових розрахунків з банками). Ті ж причини і у коливанні коефіцієнту швидкої ліквідності і абсолютної ліквідності. Якщо на кінець 2008 року на 1 гривню поточних зобов'язань приходилось 5,79 гривень найбільш ліквідних активів, то на кінець 2009 року - 2,02 грн., а на кінець 2010р. - 5,89 грн. Зниження показника коефіцієнта абсолютної ліквідності говорить про зменшення грошових коштів у підприємства, що може викликати небезпеку несвоєчасного сплачення зобов'язань. Основним показником, що характеризує економічну ефективність є рентабельність. Під час його розрахунку оціночним показником виступає прибуток. Залежно від того, із чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажу.

Розраховані коефіцієнти рентабельності за основними показниками наведені на рисунку 2.4 та в Додатку Е.

Показник рентабельностіі скупного капіталу представляє інтерес для власників і акціонерів підприємства, а показник рентабельності власного капіталу - для інвесторів. Ці показники визначають дохід з кожної інвестованої гривні. Так, за кожну гривню інвестованих коштів, інвестори отримали 0,26 грн. у 2008 і 2009 роках і 0,05 грн. у 2010 році. Тож, бачимо, що спостерігається тенденція зниження прибутковості підприємства.

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення. В даному випадку спостерігаємо зниження показнику, обумовлене значним збільшенням собівартості. Операційна рентабельність продаж показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво й збут товарів. Як ми бачимо, зростання витрат на збут більше ніж у 2 рази і адміністративних витрат на 75% за 2 роки, а також зростання собівартості, спричинили суттєве зниження рентабельності. За 2 роки суттєво зменшився і розмір прибутку, отримуваного з однієї гривні чистого доходу від продажу продукції. Загалом, можна відмітити зниження всіх показників рентабельності, особливо по відношенню до 2008 року. Поруч із зростанням обсягів виробництва, спостерігається значне зростання собівартості продукції (у 2 рази) та інших витрат, що і вплинуло на рентабельність. Збільшилась і частка податку на прибуток, однак можливості регулювання витрат цієї статті підприємством обмежені.

Рисунок 2.4 - Система показників рентабельності підприємства за 2008-2010 роки

Велике значення для оцінки фінансового стану підприємства мають показники оборотності, оскільки вони показують швидкість обороту засобів, яка безпосередньо впливає на платоспроможність. Наскільки ефективно підприємство використовує наявні засоби на кількісному рівні дозволяють проаналізувати показники ділової активності, тобто виробничої і комерційної діяльності підприємства. На практиці найбільш часто використовуються наступні показники ділової активності: Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, що розраховується за формулою 2.8, і дозволяє визначити скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в кошти.

(2.8)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості доповнює попередній. Він показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості і може бути розрахований за формулою 2.9.

(2.9)

Для характеристики ефективності керування запасами використовують коефіцієнт оборотності запасів, який розраховують за формулою 2.10.

(2.10)

Період оборотності дебіторської і дебіторської заборгованостей або строки їх погашення у днях, а також період обертання запасів розраховується шляхом відношення кількості днів у періоді на відповідний коефіцієнт.

Розраховані коефіцієнти оборотності наведені у таблиці 2.2, а також в Додатку Е.

З приведеної таблиці видно, що у середньому протягом 2008 року дебіторська заборгованість перетворювалась у кошти 24 рази, у 2009 році - 25 разів, у 2010 році - 21 раз, що вплинуло і на строки її погашення, які склали 15, 23 і 17 днів відповідно. Така ж динаміка і з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості та строками ї погашення. Коефіцієнт оборотності запасів, як і попередні коефіцієнти оборотності має збільшуватись у динаміці, оскільки чим він виший, тим менше засобів пов'язано з цією найменш ліквідною статтею оборотних засобів, і тим більш ліквідну структуру мають оборотні засоби і тим стабільніше фінансове положення підприємства. Станом на 2009 рік коефіцієнт оборотності запасів зменшився на 16,36%, відповідно і час обороту запасів збільшився на 19,5%, що пов'язано зі зменшенням виробництва і реалізації продукції. Зростання виробництва у 2010 році призвело до позитивних змін оборотності запасів: ріст коефіцієнту на 70% зменшення часу обороту на 42% чи на 63 дні.

Таблиця 2.2 - Аналіз показників оборотності

Коефіцієнти	Нормативне значення	Значення
		на 31.12.2008 року	на 31.12.2009 року	на 31.12.2010 року
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільшення	23,581	15,391	21,457
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	зменшення	15	23	17
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільшення	16,558	21,865	18,227
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	зменшення	22	16	20
Коефіцієнт оборотності запасів	збільшення	2,860	2,392	4,069
Час обороту запасів, днів	Зменшення	126	151	88

У даному розділі роботи нами була надана загальна організаційно - економічна характеристика ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот", а також проведений аналіз техніко - економічних та фінансових показників.

У результаті проведених досліджень виявлено, що достатньо великою проблемою є підприєосновною проблемою підприємства є зношеність основних виробничих фондів. Станом на 1.01.2010 року їх середня ступінь зносу 57,2%. Найбільш зношеною є група "машини і обладнання", знос якої складає 61,39%.

Крім того, аналіз фінансових показників показав значні коливання у їх значеннях за аналізований період. Детальний аналіз дозволяє сказати, що підприємство має проблеми з розрахунками з дебіторами, заборгованість яких зростає із ростом виробництва, підриваючи таким чином фінансову стійкість підприємства і забезпеченість його оборотними коштами. Натомість кредиторська заборгованість підприємства повністю погашена. Також зросли витрати підприємства на збут і адміністративні витрати. Таким чином регулювання потребують саме ці статті витрат підприємства.

3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕХУ М-3

3.1 Оцінка економічного стану та організаційної структури цеху М-3

Аналіз економічної ефективності діяльності ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот" у даній роботі будемо проводити на прикладі цеху М-3 з виробництва карбаміду марки Б для сільського господарства.

Карбамід H₂NCONH₂ (синтетична сечовина), або амід карбамінової кислоти - безбарвна кристалічна речовина без запаху. Гранули карбаміду звичайно пофарбовані у білий, рожевий або жовтуватий колір .

Застосовується карбамід для одержання меламіну, цианурової кислоти, карбамідо - формальдегідних смол, лікарських засобів, як компонент косметичних препаратів, у сільському господарстві, як найконцентрованіше азотне добриво (містить 46,2% азоту), для багатьох сільськогосподарських культур на будь-яких ґрунтах, як добавка до кормів для жуйних тварин.

Синтетична сечовина завдяки найбільшій місткості азоту, а також повній (100%-вій) розсипчастості після тривалого зберігання (понад рік) у різних умовах має значно менші витрати на транспортування, зберігання і внесення в грунт у порівнянні з аналогічними витратами при використанні такого поширеного добрива, як аміачна селітра.

Крім ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот" карбамід виробляють такі підприємства: Одеський припортовий завод, "Стирол" (Горлівка), "Дніпроазот" (Дніпродзержинськ), "Азот" (Черкаси).

Організаційна структура цеху М-3 має вертикальні зв'язки (зв'язки підпорядкування), а також горизонтальні зв'язки, які носять погоджувальний характер і регламентовані у Положенні про структурний підрозділ цеху М-3 і посадових інструкціях працівників цеху. Відповідно до раніше перерахованими документами управителем є начальник цеху. Підзвітними начальнику є 8 осіб, заступник начальника, начальник дільниці КВП, старший механік, енергетик, економіст, інженер з нормування, старший табельник і завгосп, кожен з яких має в своєму підпорядкуванні фахівців за своїм напрямом. Детальна організаційна структура цеху виробництва карбаміду наведена в додатку Ж.

Аналізу ефективності діяльності цеху проведемо за основними техніко - економічними показниками 2008 - 2010 років порівнянням їх планових і фактичних значень у відповідних роках. Аналіз техніко - економічних показників наведений у таблиці 3.1.

Виходячи з даних таблиці 3.1, можемо зробити наступні висновки.

На протязі аналізованого періоду обсяги товарної продукції цеху збільшилися: у 2010 році склали майже 372 тис. т., що на 7,22% більше ніж у 2008 році, а в грошовому вираженні обсяги збільшилися майже на 20% за той же період. Обсяги реалізації так само ростуть, збільшення склало майже 20% за аналізований період. Це говорить про те, що попит на карбамід росте як на ринках України, так і за кордоном. Зі збільшенням обсягів виробництва зростає і собівартість продукції, у порівнянні з 2008 років у 2010 році вона зросла на 70%. При цьому зросли й витрати на 1грн. товарної продукції, в 2010 році вони склали 68 копійок, а в 2008 році - 48 копійок, що майже на 40% менше ніж у 2010 році.

Незначно змінювалась чисельність цеху: в 2010 році склала 262 особи, що на 2 особи більше ніж 2008 році і на 1 особу менше ніж у 2009 році. Середньомісячна заробітна плата за аналізований період збільшилася на 62,49%, що в абсолютному вираженні становить 854,79 грн., а продуктивність праці - майже на 20%.

Збільшення вартості основних виробничих фондів (2008 р. - 99463 тис. грн., 2010 рік - 108245 тис. грн.), показники фондомісткості і фондовіддачі залишились практично незмінними, що говорить про зростання вартісного обсягу продукції.

Порівняння техніко - економічних показників показники свідчить про нормальну, рентабельну роботу цеху. Хоча є відчутне зниження показнику рентабельності за рахунок збільшення собівартості. Криза 2009 року погіршила ситуацію в цілому по підприємству, однак діяльність цеху М-3 залишилась на запланованому рівні.

Таблиця 3.1 - Аналіз техніко-економічних показників діяльності цеху М-3

3.1.1 Аналіз використання основних виробничих фондів (ОВФ)

Забезпечення відповідної ефективності діяльності підприємства та його підрозділів можливе за умови раціонального використання виробничого та економічного потенціалу підприємства. Його вагомою складовою є основні виробничі фонди. Їх кількість, якість, ступінь зносу, технічного рівня безпосередньо впливають на кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність.

Тому основними завданнями аналізу використання ОВФ є:

1) визначення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами та рівня їх використання по узагальнюючим і приватним показниками;

2) аналіз структури, руху та ефективності використання основних фондів;

3) встановлення причин зміни показників;

4) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

У процесі аналізу важливе місце займає зміна питомої ваги активної частини фондів, від яких безпосередньо залежить обсяг продукції, що випускається, а також причини вибуття фондів. При проведенні аналізу структури основних фондів визначається їх наявність і проводиться поділ по групах, виділяють активну і пасивну частину основних фондів. До активної частини відносяться ті засоби праці, які безпосередньо впливають на предмети праці [6, с.110].

Дані про види фондів, їх структуру на початок і кінець аналізованого періоду в цеху М-3 відображені в таблицях 3.1.1 і 3.1.2 за 2008 і 2010 роки відповідно.

Проведений аналіз дозволяє сказати, що основні виробничі фонди цеху в середньому збільшуються. Так в 2010 році фонди склали 100976,27, а в 2008 році - 93527,71, що на 7,96% менше ніж у 2010 році (див. табл. 3.1).

Розглянемо детально по рокам.

Таблиця 3.1.1- Структура і рух основних фондів 2008 г.

Види ОФ	Наявність на початок р	Надійшло на протязі	Вибуло на протязі р	Наявність на кінець р	Відхилення у тис.грн.
	тис.грн.	% у загальній вартості	тис.грн.	%у загальній вартості	тис.грн	%у загальній вартості	тис.грн	%у загальній вартості
I група (будівлі, споруди, передавальні пристої)	53595,68	50,85	5130,84	58,50	12617,36	61,12	46109,16	49,30	-7486,52
II група (транспорт, меблі, офісне обладнання)	5955,08	5,65	489,56	5,58	1113,56	5,39	5331,08	5,70	-624,00
III группа (інші)	42370,62	40,20	2952,98	33,67	6509,60	31,53	38814,00	41,50	-3556,62
IV группа (ЕОМ, програмне забезпечення)	3478,19	3,30	198,00	2,26	402,72	1,95	3273,47	3,50	-204,72
Разои:	105399,56	100	8771,38	100	20643,23	100,00	93527,71	100	-11871,85
Активна частина	48325,70	45,85	3442,54	39,25	7623,16	36,93	44145,08	47,2	-4180,62

Таблиця 3.1.2 - Структура і рух основних фондів 2010 г.

Види ОФ	Наявність на початок	Надійшло на протязі	Вибуло на протязі	Наявність на кінець	Відхилення у тис.грн.
	тис.грн.	% у загальній вартості	тис.грн.	%у загальній вартості	тис.грн.	%у загальній вартості	тис.грн.	%у загальній вартості
I група (будівлі, споруди, передавальні пристої)	61107,09	52,90	5214,52	51,51	12299,31	49,87	54022,30	53,5	-7084,79
II група (транспорт, меблі, офісне обладнання)	7508,43	6,50	954,74	9,43	2909,48	11,80	5553,69	5,50	-1954,74
III группа (інші)	44126,48	38,20	3254,29	32,15	8000,03	32,44	39380,75	39,	-4745,74
IV группа (ЕОМ, програмне забезпечення)	2772,34	2,40	700,00	6,91	1452,82	5,89	2019,53	2	-752,82
Разои:	115514,35	100	10123,55	100	24661,63	100	100976,27	100	-14538,08
Активна частина	51634,91	44,70	4209,03	41,58	10909,50	44,24	44934,44	44,50	-6700,47

За 2008 рік основні фонди зменшилися до кінця року на 11871,85 тис. грн. Найбільшим серед груп було вибуття I групи - 61,12%. У 2010 році спостерігалася схожа ситуація: фонди до кінця року зменшилися на 14538,08 тис. грн., а відсоток вибуття I групи - 49,87%

Необхідно відзначити, що зміни активної частини, що складається з II і III груп, змінювалися щороку майже в однакових пропорціях.

Для характеристики технічного стану основних фондів розрахуємо наступні показники за перший і останній роки аналізуємого періоду за формулою (3.1.1):

- коефіцієнт оновлення ():

, (3.1.1)

де - вартість введених основних засобів, тис.грн.;

- вартість на кінець року, тис.грн.

К_он.2010 = 10123,55/100976,27 = 0,1

К_{он.акт.2010} = 4209,03/44934,44 = 0,094

К_он.2008 = 8771,38/93527,71 = 0,094

К_{он.акт.2008} = 3442,54/44145,08 = 0,078

Таким чином, основні фонди цеху М-З були оновлені на 10% і 9,4% за 2010 і 2008 роки відповідно відбувається також поступове зменшення активної частини з 7,8% у 2008 до 9,4% у 2010 році. Однак, це не досить високі показники, оскільки основний приріст все ж приходиться на основні фонди 1 групи.

- коефіцієнт вибуття () розрахуємо за формулою (3.1.2):

, (3.1.2)

де - вартість основних фондів, що вибули, тис.грн.;

- вартість основних фондів на початок року, тис.грн.

К_{виб 2010} = 24661,63/115514,36 = 0,213

К_{виб.акт. 2010} = 10909,50/51634,91 = 0,211

К_{виб 2008} = 20643,23/105399,56 = 0,196

К_{виб.акт 2008} = 7623,16/48325,70 = 0,158

За розрахунками коефіцієнту вибуття можемо сказати, що у 2010 році спостерігається збільшення вибуття основних фондів, в основному за рахунок активної частини. У 2008 році вибуття активної частини менше.

- коефіцієнт придатності () розрахуємо за формулою (3.1.3):

, (3.1.3)

де - залишкова вартість основних фондів, тис.грн.;

- початкова вартість основних фондів, тис.грн.

К_{п 2010} = 59720,92/115514,36 = 0,517

К_{п 2010 акт} = 34027,41/51634,91 = 0,659

К_{п 2008} = 57231,96/105399,56 = 0,543

К_{п 2008 акт} = 30880,12/48325,70 = 0,639

Коефіцієнт придатності вказує на ступінь придатності основних виробничих фондів. Порівняння показників 2008 і 2010 років дозволяє сказати про зменшення придатності ОВФ цеху на 2,6%, а також про збільшення придатності активної частини ОВФ цеху на 2%.

- коефіцієнт зносу ():

, (3.1.4)

де - сума зносу, тис. грн.

Кз ₂₀₁₀ = 55793,43/115514,35 = 0,483

Кз _2010акт= 17607,51/51634,91 = 0,341

Кз ₂₀₀₈ = 48167,6/105399,56 = 0,457

Кз _2008акт = 17445,58/48325,70 = 0,361

Розрахований коефіцієнт зносу вказує на високий ступінь зносу ОВФ цеху (48,3%) і в тому числі наявного там обладнання (34,1%).

Проведені розрахунки вказують на нестабільне положення в системі контролю за станом основних виробничих фондів цеху карбаміду, планування їх введення і вибуття. Оновлення основних фондів не є рівномірним і не відбувається у повній мірі, оскільки значна частинна введених фондів, вибуває до кінця року. Ступінь зносу у майже 50% говорить про необхідність проведення заходів з оновлення основних фондів, в т.ч. невідкладних заходів потребує оновлення активної частини, оскільки виробниче обладнання є безпосередньою її складовою.

3.1.2 Аналіз використання матеріальних ресурсів

Необхідною умовою виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, комплектуючими, напівфабрикатами тощо. У процесі споживання матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні витрати, що є змінними за своїм характером, і включаються у собівартість продукції. Раціональність використання матеріальних ресурсів безпосередньо впливає на ефективність роботи підрозділу, де вони використовуються.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути забезпечена екстенсивним шляхом (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів і енергії) або інтенсивним (більш економічним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції). Перший - веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції. Другий - забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Мета аналізу використання матеріальних ресурсів полягає у визначенні забезпеченості підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, пошуку резервів більш раціонального використання ресурсів. Оцінка забезпеченості цеху М - 3 матеріальними ресурсами зводиться до аналізу плану матеріально-технічного постачання за 2008 - 2010 року. Результати розрахунків представлені в таблиці 3.1.3. Виходячи з наведеної таблиці, при порівнянні факту і плану кожного року, можна сказати, що цех під час своєї виробничої діяльності економить ресурси. Однак, з кожним роком кількість необхідних ресурсів збільшується з зростанням виробництва. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів розрахуємо матеріаломісткість і матеріаловіддачу.

Матеріаломісткість () - розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції за формулою (3.1.2) і показує скільки необхідно матеріальних витрат на виробництво 1 грн. продукції.

, (3.1.2)

де V - річний обсяг виробництва;

- норма витрат за матеріальним ресурсом;

ціна ресурсу;

ціна за одиницю виробляємої продукції (тону карбаміду).

Матеріаловіддача () - розраховується як відношення вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат і показує скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Для детального аналізу зміни матеріаломісткості використаємо у розрахунках факторний аналіз.

Розрахуємо зміну матеріаломісткості під впливом кожного фактора:

. Загальне збільшення матеріаломісткості склало 0,148 грн / грн.

. За рахунок зміни обсягу зниження матеріаломісткості не відбулося.

. При збільшенні норм витрат ресурсів матеріаломісткість зменшилася на 0,006 грн/грн.

. За рахунок зміни ціни матеріалів показник матеріаломісткості збільшився на 0,215 грн / грн.

За рахунок збільшення ціни на продукцію матеріаломісткість знизилася на 0,061 грн / грн.

Розрахуємо показники матеріаловіддачі:

Проведений аналіз використання матеріальних ресурсів показав, що зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах задовольняється екстенсивним шляхом (ростуть витрати ресурсів), що призводить до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, а значить зростає і собівартість. Необхідно розробити заходи щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів. Це можна зробити за рахунок:

1) підвищення рівня організації виробництва;

2) впровадження досягнень НТП;

3) скорочення обсягу відходів, що призведе до зниження собівартості продукції.

Дана частина роботи була присвячена аналізу і оцінці ефективності діяльності цеху М-3 - одного з основних підрозділів ЗАТ "Сєверодонецьке Об'єднання Азот". Аналіз основних техніко - економічних показників , а також стану основних виробничих фондів і забезпеченості матеріальними ресурсами дозволив виявити певні існуючі проблеми. Так, знос основних виробничих фондів складає 48,3% і в тому числі наявного там обладнання 34,1%, тож першим завданням є вирішення саме цієї проблеми шляхом проведення реконструкції. Нові технології і обладнання дозволять підприємству вийти на новий рівень конкурентоспроможності, однак слід враховувати, що для показників рентабельності та фінансової стійкості нова технологія може бути небажаною. Неправильне прогнозування, необґрунтоване впровадження або неефективна експлуатація обладнання у хімічній галузі може завдати непоправної шкоди. Заходи щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів не потребують негайного вирішення, однак, їх необхідність обґрунтована і може бути реалізована безпосередньо на виробництві.

Таблиця 3.1.3 - Оцінка постачання матеріальними ресурсами цеху М-3

3.2 Обґрунтування заходів з реконструкції цеху М-3 з виробництва карбаміду

У розділі 1 даної роботи було розглянуто екстенсивні та інтенсивні фактори, що забезпечують зростання ефективності виробництва і визначено, що основним шляхом збільшення ресурсів сьогодні є інтенсивний. Одним із напрямків інтенсифікації виробництва є капітальні вкладення в основні засоби: реконструкція діючих чи їх модернізація, а також будівництво нових.

У розділі 3.1 роботи, в свою чергу, була обґрунтована необхідність проведення заходів, що мають підвищити ефективність використання основних фондів цеху М-3.

Підвищення технічного рівня виробництва в одних випадках може забезпечити тільки економію живої праці, в інших - уречевленої, а в третіх - і тієї і іншої. Так, збільшення обсягу виробництва, внаслідок зростання продуктивності праці, може супроводжуватися зниженням витрати інструментів, палива, енергії на одиницю товару.

Залежно від об'єкта впливу, підвищення ефективності основних засобів досягається за рахунок оптимізації величини і термінів капітальних вкладень, тому при прийнятті планових рішень необхідно зіставляти витрати на їх реалізацію і одержувані результати (зростання обсягу виробництва товарів, зниження їх собівартості).

Для поліпшення стану основних фондів на підприємстві може застосовуватися ремонт, реконструкція або модернізація.

Часткове відновлення засобів праці здійснюється з допомогою періодичних ремонтів. Сутність ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного зносу конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їх експлуатації.

Для підвищення ефективності процесу виробництва багато значить модернізація діючого виробничого устаткування, яка передбачає його вдосконалення з метою попередження техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня існуючих вимог.

При порівняно невеликих витратах і в досить стислі терміни модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, економію інвестиційних ресурсів. Досвід підприємств України показує, що проведення комплексної модернізації різних видів виробничого устаткування збільшує його продуктивність на 30-50%, а пов'язані з цим витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення.

Модернізація, крім цього, може включати не тільки оновлення продукції, що випускається, але і глибокі перетворення в техніці і технології виробництва, організації праці й управлінні, у всій системі соціальних та економічних відносин на підприємстві. Оновлення основних виробничих фондів, як правило, здійснюється в міру виявлення різних неполадок техніки і технології, машин та обладнання.

Реконструкція ж часто передбачається розширеним відтворенням основних фондів. Економічно обґрунтоване таке рішення при необхідності значних конструктивних змін. Здійснюється вона за єдиним проектом і передбачає повне або часткове переобладнання виробництва. При необхідності можуть бути споруджені нові або розширені допоміжні (обслуговуючі) об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною. Реконструкція тісно пов'язана з технічним переоснащенням, тобто проведенням комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації і заміни фізично і технічно застарілого устаткування. У процесі реалізації проекту з реконструкції вирішуються питання з модернізації інженерних систем і комунікацій, поліпшення транспортної доступності реконструюється зони, оновлення та ремонту обладнання.

Збільшення потужності виробництва при реконструкції промислових підприємств досягається шляхом усунення диспропорцій між окремими етапами технологічного процесу, за рахунок впровадження безвідходних та маловідходних технологій. Також прагнуть до зниження собівартості продукції і матеріаломісткості виробництва, підвищенню фондовіддачі.

Такі форми оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язаними елементами єдиного виробничого процесу. Однак пріоритетним для підвищення економічної ефективності діяльності цеху М-З слід вважати реконструкцію діючих виробничих об'єктів, оскільки тільки реконструкція дозволить провести оновлення самого обладнання і одночасно збільшити обсяг випуску продукції, що є необхідною умовою для виробництва, виходячи зі світових тенденцій.

За прогнозами експертів очікується швидке відновлення світового попиту на добрива в короткостроковій перспективі і стійке зростання їх виробництва найближчим часом [20, 21, 22].

Світовий попит на добрива знизився в 2008-2009 рр. на 7%, до 156,7 млн. тонн у перерахунку на поживні речовини. Попит на азотні добрива знизився дещо менше (на 1,8%), ніж на фосфатні і калійні добрива (-11% і -20%, відповідно). Зниження споживання було відзначено у всіх регіонах за винятком Південної Азії, Східної Європи та Центральної Азії, а також Африки.

Разом з відновленням економіки став зростати і світовий попит на добрива в 2010/09 роках на 3,7%, до 162,5 мільйона тонн, при цьому попит на азотні і фосфатні добрива зріс на 3,1 і 8,8%, відповідно, а на калійні добрива знизився на 1,2%. Зростання попиту прогнозується для всіх регіонів, за винятком Латинської Америки, країн Океанії, Східної Європи та Центральної Азії. Він залишиться стійким в Південній Азії і буде відновлюватися в Східній Азії, Північній Америці, Західній і Східній Європі. Світовий попит на добрива в 2010-2011 роках збільшився на 4,8%, до 170 400 000 тонн [20].

Середньостроковий прогноз експертів попиту досить оптимістичний: з 2009 по 2014 рік очікується щорічне зростання світового споживання добрив у розмірі 3,5%. У 2010 році спостерігалося відновлення попиту і досягнення споживання рівня 2007 року. У період з 2010 по 2014 рік світове споживання добрив очікується із середнім щорічним зростанням 2,3%, що в основному відповідає рівню зростання 2,1%, який реєструвався в останнє десятиліття.

Зростання виробництва аміаку в основному пов'язане з новими потужностями з виробництва карбаміду.

Виробництво карбаміду є найпоказовішим прикладом зростання в секторі азотної промисловості. У період з 1999 по 2009 рік 90% зростання в галузі азотних продуктів відбулося завдяки карбаміду.

Сумарна потужність виробництва карбаміду зросте в період з 2009 по 2014 на 30%. Після 2012 року може відбуватися накопичення надлишку карбаміду. Світове виробництво карбаміду складе 148,6 млн. тонн в 2009, 155,6 млн. тонн в 2010 і 193,4 млн. тонн в 2014, з щорічним приростом у розмірі 6% після 2009. Що стосується попиту на карбамід, то ринок продовжить відновлення. За прогнозом попит на карбамід в світі збільшиться з 146.4 млн. у 2009 до 151,2 млн. тонн в 2010 і 174,6 млн. тонн в 2014. Приріст відбуватиметься за рахунок зростання попиту на кабмін як добриво.

Похідний баланс виробництва - попиту карбаміду, представлений у таблиці 3.2, на період з 2010 по 2014 рік має стійкий надлишок, в середньому 5 млн. тонн до 2012 включно. Потенційний надлишок може потім різко зрости, з 9 млн. тонн у 2013 до 19 млн.тон на 2014 рік [20].

Потенційний надлишок у період з 2010 по 2014 буде відносно невисоким, близько 3% від світового виробництва, але ця пропорція може швидко змінитися до 10% у 2014. Такий великий потенційний дисбаланс 2014 року може бути викликаний масштабним збільшенням потужностей і відносно малим збільшенням обсягу використання азотних добрив.

Таблиця 3.2 - Світовий баланс виробництва/попиту карбаміду (млн.т):

	2010	2011	2012	2013	2014
Виробництво:
Потужність	179,1	188,3	198,5	206,9	222,1
Виробництво всього	155,6	162,9	169,9	179,1	193,4
Попит:
На добрива	133,7	139,5	143,6	148,8	152,6
Не на добрива	17,5	18,9	19,9	20,9	21,9
Загальний попит	151,2	158,3	163,5	169,7	174,5
Баланс	4,4	4,5	6,4	9,4	18,9
% виробництва	3%	3%	4%	5%	10%

В даний час промисловість з виробництва карбаміду в СНД базується на схемі з повним рідинним рециклом (компанія ТЕС (Японія), ВАТ "НДІК"), а також на технологічних схемах iз стріппінг-процесом фірм Stamicarbon, Snamproggetti (Італія) і Tecnimont (Італія). При цьому технології Stamicarbon і ВАТ "НДІК" найбільш поширені на території СНД. Незважаючи на те, що відповідні установки були побудовані відносно давно, вони є досить конкурентоспроможними [23].

Таким чином, наявність доступних технологій на підприємстві, а також збільшення світового попиту на карбамід говорять про необхідність збільшення продуктивності цеху М-3 і його фактичного обсягу випуску. Це дозволить підприємству укладати більш вигідні контракти і отримувати більший прибуток. Підвищення фактичного обсягу випуски пропонується досягти шляхом проведення реконструкції. Її суть - у збільшенні продуктивності агрегату з 372 тис. т\ рік до 400 тис. т\ рік.

Проблема зносу основних фондів не дозволяє повністю покладатися на існуюче обладнання. Обґрунтована в розділі 3.1 необхідність заміни застарілого та зношеного устаткування також повинна бути реалізована в ході заходів, що пропонуються.

3.3 Заходи з реконструкції цеху М-3

Виробництво карбаміду потужністю 1000 тонн на добу було введено в експлуатацію у вересні 1984 року. На момент розробки реконструкції щодо збільшення вироблення до 400 тис. т / рік фактична вироблення становить 372 тис. т / рік.

Збільшення продуктивності цеху до 400000 тонн на рік полягає в здійсненні ряду заходів:

1 Вузол компресії СО. З метою підвищення ефективності даного вузла необхідно замінити і встановити таке обладнання:

- контактний апарат поз. Р-1 вузла випалювання горючих;

- холодильник поз. Т-2 вузла випалювання горючих, сепаратор поз. К-104/3С;

- каталізатор ПК-3ш для контактного апарату, кінцевий холодильник поз. Е-102;

- фільтри на оборотній воді перед холодильником поз Е-102;

- апарат повітряного охолодження;

2 Вузол синтезу - збільшення продуктивності досягається за рахунок реконструкції внутрішніх пристроїв без заміни дорогого обладнання високого тиску:

- реконструкція внутрішніх пристроїв у карбамідному конденсаторі поз. Е-202 з метою забезпечення сталої роботи апарату на підвищених навантаженнях і виключення надмірного перегріву у верхній частині трубчатки;

- реконструкція розподільних пристроїв у стріппері поз. Е-201. Дана реконструкція дозволить зменшити нерівномірність розподілу рідини по теплообмінним трубках, в результаті чого без збільшення апарату усуваються корозійні явища, пов'язані з нерівномірним розподілом плаву по трубках, підвищується ефективність роботи стріпперу на підвищених навантаженнях;

- заміна існуючого клапана поз. Н2601 з метою збільшення його пропускної здатності.

3 Вузол дистиляції та рециклу - з метою зниження навантаження на вузол рециклу і відділення його від вузла десорбції передбачається включення в роботу конденсатора десорбції поз. Е-720:

- замінити холодильник конденсату поз. Е-902 на пластинчастий з площею поверхні теплообміну 700м2 з встановленням фільтрів на оборотній воді;

- газову фазу після скрубера поз. З-304 пропонується направити в знову встановлений конденсатор поз. Е-709. Це дозволить відокремити вузол рециклу від вузла випарки, стабілізувати роботу випарки.

4 Вакуум - випарка - парові інжектора, застосовувані на даному агрегаті виробництва карбаміду, прості по конструкції і не містять рухомих частин і механізмів. Вони зручні в експлуатації і надійно забезпечують підтримку необхідної величини вакууму. Поряд з перевагами ці установки мають і суттєві недоліки:

- необхідність витрат такого водяного пару, яка використовується як робоча середовище в ежекторі;

- необхідність застосування обладнання для конденсації водяної пари і додаткового споживання, у зв'язку з цим, охолоджуючої води, неминучість зростання енерговитрат у вузлі десорбції-гідролізу за рахунок конденсатора робочого пара. Застосування водоструминних інжекторів для створення вакууму дозволяє виключити зазначені недоліки. Відмова від водяної пари і перехід на більш економічний енергоносій - електроенергію, дозволить скоротити втрати тепла у навколишнє середовище, збільшити надійність і простоту експлуатації вакуум-ежекційної установки, поліпшити умови праці в результаті зниження рівня шуму і зменшення тепловиділень.

5 Вузол очищення стічних вод - розділити ємність поз. V-703 з різних концентрацій КСП, що подаються з вузла конденсації (поз. Е-701, Е-702, Е-703, Е-704, Е-705). Результатом цього буде зниження концентрації аміачної води, що подається у вузол десорбції і гідролізу, і, як наслідок, зниження навантаження на цей вузол, а так само підвищення концентрації розчину, що подається у вузол абсорбції насосами поз. Р-707, і відповідно закріплення солей, що подаються у вузол синтезу. З метою підвищення надійності роботи та збільшення ступеня відгону аміаку і діоксиду вуглецю виконати заміну контактних пристроїв у десорбції поз. С-702 і поз. С-704 на сітчасті тарілки. У десорбері поз. З-704 збільшити число тарілок з 15 до 20 штук. Включити в роботу другий введення пари високого тиску в гідролізер поз. С-703. Включити і перевести в "затоплений" режим роботи конденсатор десорбції поз. Е-720. Газову фазу після конденсатора направити в знову встановлений конденсатор поз. Е-709. Газову фазу після конденсатора поз. Е-709 направить в колону поз. С-751.

Таблиця 3.3 -Капітальні витрати на здійснення заходів

Назва	Сума, тис. євро
Вартість обладнання	1370
Комплектуючі (обв'язування)	550
Будівельно-монтажні роботи	380
Витрати на інжиніринг	400
Всього на реконструкцію	2700

Проведення реконструкції в цеху М-3 передбачає зупинку виробництва карбаміду на 2 - 3 тижні. Орієнтовні капітальні витрати на здійснення передбачених у цеху карбаміду заходів з реконструкції представлені в таблиці 3.3.

Для визначення ефективності реконструкції цеху М-3 виробництва карбаміду необхідно провести оцінку показників ефективності.

Показники ефективності даного проекту включають в себе: чистий дисконтований дохід (чисту дисконтовану вартість), індекс прибутковості і дисконтований строк окупності.

Чиста дисконтована вартість визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період приведена до початкового часу або як перевищення дисконтованих результатів над дисконтованими витратами. Чиста поточна вартість визначається за формулою (3.3).

, (3.3)

де ЧДД - чистий дисконтований дохід; - грошовий притік року t, грош.од.; - грошовий відтік року t, грош.од; - горизонт розрахунків, тривалість розрахункового періоду. Дорівнюю номеру року, на якому проект закривається; - постійна норма дисконту в долях одиниці, що дорівнює прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал.

Якщо ЧДД >0, проект ефективний. Індекс прибутковості - це відношення суми приведених (дисконтованих) ефектів до величини дисконтованих капіталовкладень. Він визначається за формулою (3.3.2). Якщо ІД > 1 - проект ефективний, якщо ІД < 1 - проект неефективний. Ефективність збільшується із збільшенням показника ІД.

, (3.3.2.)

де - індекс прибутковості; - грошовий відтік року t без капіталовкладень, грош. од.; - дисконтовані капіталовкладення, які визначаються за формулою 3.3.3:

, (3.3.3.)

де - капіталовкладення року t, грош.од.

Дисконтований термін окупності - це період, починаючи з якого початкові витрати та інші вкладення пов'язані з проектом покриваються сумарними результатами його здійснення, тобто сума грошових потоків разом з попередніми роками повинна дорівнювати чи бути більшою ніж капіталовкладення. Дисконтований термін окупності (ДТО) може бути визначений за формулою (3.3.4).

, (3.3.4)

де - останній рік з негативним значенням накопиченого ЧДД;