Створення умов для розвитку спільних підприємств в Україні

Обсяги залучень іноземних інвестицій в економіку України залежать від того, які саме вигоди зможе отримати власник ресурсів та з яким рівнем ризику. Правильне розпорядження міжнародними інвестиційними ресурсами в Україні залежить від того, яка вартість цих ресурсів, яка саме мета функціонування та використання інвестиційних проектів та якими є терміни реалізації.

Проблемами, що перешкоджають залученню іноземних інвестицій є такі:

1) нестабільність політичної ситуації;

2) відсутність зацікавлених партнерів;

3) недосконалість ринкового механізму;

4) відсутність відповідного інвестиційного клімату;

5) відсутність дієвої системи страхування інвестицій;

6) недосконалість податкової системи;

7) нестача привабливих інвестиційних проектів;

8) надвисокий рівень інфляції.

При виборі об'єкта вкладення іноземні інвестори, враховуючи вищевказані проблеми, дотримуються двох основних умов: отриманням прибутку та захищеністю вкладень.

Нажаль жодна з вказаних умов в даний час в Україні не виконується. Інвестор хоче бути впевнений в надійності майбутніх операцій. В Україні для цього має бути створений такий режим, який був би стабільний для ділової активності та зрозумілий для вкладника, можливо недосконалим, але не такий, що постійно змінюється.

З метою залучення іноземних інвестицій в економіку України слід запровадити наступні шляхи активізації:

- вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією;

- досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональних проблем виходу України з економічної кризи та політичної нестабільності;

- розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій;

- впровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування;

- розробка та запровадження дієвого механізму надання податкових пільг іноземним інвесторам, які займаються довгостроковими інвестиціями з метою їх приросту;

- досягнення рівномірного розподілу обсягів іноземних інвестицій по всій країні шляхом підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, не привабливих для іноземних інвесторів;

- створення інститутів з питань мобілізації інвестиційних ресурсів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;

- сприяння розвитку фондового ринку, пов'язаного з довгостроковими цінними паперами: акціями, зобов'язаннями, інвестиційними паями тощо;

- реформа податкової системи у якості зменшення кількості податків і зменшення деяких ставок;

- забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування і оподаткування;

- розвиток інфраструктури шляхом будівництва технопарків і т.п.;

- забезпечення зваженої політики уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері;

- активізація заходів, щодо формування позитивного іміджу України та багато іншого .

Вважаємо, що запровадження вищеперечислених шляхів активізації значно підвищить обсяг залучення іноземних інвестицій в економіку.

2.3 Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні

Особливої уваги потребує група проблем, пов'язана із аналізом джерел формування фінансових ресурсів спільних підприємств. Адже, саме на основі використання фінансових ресурсів будуються економічні методи стимулювання праці, відбувається розширене відтворення на спільних підприємствах. Фінансові ресурси на таких підприємствах, як правило, розглядаються за такими ознаками:

по-перше, це фонди грошових коштів акумуляційного характеру, які виникають і формуються в результаті виробництва та діяльності спільного підприємства;

по-друге, вони виникають у результаті реалізації товарів, робіт чи послуг, тобто це ті доходи, які мають матеріальне покриття;

по-третє, джерелами їх формування є внески співзасновників, амортизація, прибуток, надходження від продажу цінних паперів, а також інші надходження. До формування фінансових ресурсів СП можуть залучатися і позичені кошти - кредити банків, кредиторська заборгованість [15, с.97].

Основний та оборотний капітал складають статутний фонд по вартості. Свою специфіку має порядок утворення фондів, реалізації продукції, розподілу прибутків та оподаткування, кредитування та розрахункових операцій, страхування СП.

Склад фондів СП, порядок їх утворення та використання фіксуються в засновницьких документах. Як правило, створюються амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку. Обов'язковим є також резервний фонд, який фіксується і має становити 25% статутного фонду. При зміні розмірів останнього змінюється й резервний фонд.

Амортизаційні відрахування здійснюються переважно за чинними галузевими нормативами. Проте допускається можливість встановлення в засновницьких документах іншого порядку таких відрахувань, оскільки в західних країнах застосовується швидкий графік амортизаційних відрахувань, а в балансовій системі враховуються різноманітні резерви, не типові для вітчизняної практики. Для ефективної роботи СП важливо виробити оптимальну амортизаційну політику, яка дала б змогу підтримувати основні фонди на сучасному рівні і водночас не допускати зростання собівартості, яка знижує конкурентоспроможність продукції СП .

Обсяг фонду розвитку виробництва, науки і техніки не обмежується. Порядок його утворення (відрахування від прибутків до оподаткування) стимулює акумуляцію та витрати коштів насамперед на розширення виробництва та інноваційну діяльність.

За рахунок цього фонду фінансуються витрати СП на маркетинг, тоді як відрахування у фонди матеріального заохочення та соціального розвитку є прямим «відрахуванням» з прибутків, що підлягають розподілу між партнерами.

Тому для СП важливе значення має розробка ефективних систем стимулювання та розв'язання соціальних питань.

Спільні підприємства самостійно планують виробництво й визначають порядок реалізації продукції та послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають, вираховуючи з одержаної виручки (без податку на додану вартість, акцизного збору) витрати на виробництво та реалізацію продукції, що включається до собівартості продукції.

Залишковий прибуток розподіляється між засновниками спільного підприємства згідно з установчими документами. Основним критерієм розподілу може служити питома вага вкладу кожного учасника СП в статутний фонд.

Важливе значення для функціонування СП має страхування ризиків. Страхування економічних ризиків здійснюється самостійно обраними СП страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними). Страхові премії виплачуються з валового прибутку СП.

Спільне підприємство зобов'язане оперативно інформувати страхову компанію про всі суттєві зміни в об'єктах страхування, розмірах страхових сум та ступені ризику. Зазначені дані є підставою для перегляду умов страхування та збільшення страхових премій; договір страхування в частині зобов'язань страхової компанії втрачає силу.

Отже, необхідно зробити висновок, що при створенні та діяльності СП на його масштаби, динаміку та результативність впливає сукупність взаємопов'язаних факторів, серед яких доцільно виділити:

глобально-економічні (стан розвитку світової економіки, головних міжнародних факторних ринків, в тому числі ринку інвестицій; стабільність світової валютної системи; активність страхування міжнародних операцій);

політико-ресурсного - та загальноекономічні стосовно тієї чи іншої країни (стабільність політичного устрою та уряду, ступінь втручання уряду в економіку, його ставлення до іноземних інвестицій, дотримання міжнародних угод; наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення; темпи економічного росту, рівень інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість національного ринку капіталів, система оподаткування тощо).

Залежно від ступеня розвитку національних економік, рівня їх інтегрованості у світове господарство формуються мотивація й політика щодо міжнародних спільних підприємств.

Регульований розвиток останніх створює нові джерела ефективного зовнішнього фінансування, забезпечує доступ до сучасних технологій і передового управлінського досвіду, насичує споживчий ринок якісними товарами та послугами, розширює експортні можливості в країнах, які проводять науково обгрунтовану послідовну політику заохочення іноземної спільної підприємницької діяльності, створюється середовище, сприятливе не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів і підприємців.

На основі досліджень нами розроблена загальна схема механізму формування та діяльності спільних підприємств. Механізм створення й функціонування спільного підприємства розглядається як одна система, що складається з ряду взаємозв'язаних підсистем(рис.2.3).

Даний механізм передбачає вдосконалення наявних умов функціонування спільних підприємств на території України або іноземної держави. Будь-яка система формується із складових, які в їх об'єднанні дають більший економічний ефект, ніж в їх відокремленні.

Це стосується й економічної системи. Щоб в Україні підприємства працювали з найбільшою віддачею, слід вивчити структуру та механізм функціонування, що дасть можливість уникнути помилок і знайти шляхи підвищення ефективності їхнього функціонування.

Рис. 2.3. Організаційно-економічний механізм функціонування спільних підприємств

Складовими системного підходу є системний і комплексний аналіз,

Правове забезпечення спільних підприємств посідає одне із центральних місць серед інших підсистем, оскільки вона повністю або частково регламентує і регулює діяльність. Світовий досвід показує, що голо-вним для інвестора є стабільність законодавства, яка дає змогу планувати та здійснювати ефективне господарювання. Організаційне забезпечення передбачає ряд заходів, які характеризують послідовність створення спільного підприємства, починаючи звизначення мети й закінчуючи його реєстрацією.

Особливу увагу приділяють створенню структури управління спільного підприємства, яка має свої особливості: представники всіх сторін інвестування утворюють правління, яке є найвищим органом СП, що розглядає та вирішує всі найважливіші питання діяльності підприємства; склад дирекції визначається на засіданні правління; контрольну функцію виконує ревізійна комісія, склад якої визначається правлінням.

При вирішенні даних питань особливу увагу приділяють соціальним складовим елементам механізму функціонування, а саме: оцінці трудових ресурсів у спільному підприємстві, регулюванню рівня оплати праці, створенню культурно-побутових умов працівників, стимулюванню праці, забезпеченню соціального захисту працівників, створенню і використанню фонду соціального розвитку.

Інформаційне забезпечення становить одну з основних ланок успішного створення та діяльності підприємства. Саме відсутність необхідної інформації породжує низку проблем, які потребують розв'язання в процесі інвестування. Всі типи інформації, а саме: фінансова, технічна, планово-економічна, організаційно-управлінська, технологічна використовуються при аналізі іноземного та вітчизняного учасника спільної підприємницької діяльності. Саме наповнення даних певним змістом дає можливість охарактеризувати їх, як інформаційні дані відповідної якості. При розробці шляхів одержання інформації слід враховувати, що інформаційні повідомлення щодо різноманітних сфер господарської діяльності контрагентів розглядаються як підсистема загальної системи інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності. До організації інформаційного забезпечення висувається низка вимог: оперативність, об'єктивність, єдність, ефективність, безперервність та інші. Враховуючи це, постає необхідність вивчення корисності інформації, вдосконалення інформаційних потоків шляхом усунення зайвих даних і введення потрібних.

Важливу роль у підприємстві відіграють стратегічне планування виробничо-господарської діяльності та фінансово-кредитні відносини. В подальшому дослідженні ефективності функціонування підприємств з іноземними інвестиціями особлива увага приділятиметься вивченню й аналізу внутрішнього забезпечення кожного суб'єкта господарювання як перспективного учасника міжнародного співробітництва.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні

спільний підприємство інвестування іноземний

В умовах суверенного економічного розвитку необхідність утворення і диверсифікації діяльності спільних підприємств в Україні диктується такими головними факторами:

- по-перше, поглибленням загальносвітових процесів інтернаціоналізації, транснаціоналізації і глобалізації виробництва товарів і послуг, фінансово-кредитних відносин і створення на цій основі глобальних і регіональних економіко-технологічних систем і структур;

- по-друге, переходом до відкритої економічної системи, яка об'єктивно повинна залучати щоразу більше світо-господарських факторів і джерел для власного прогресивного розвитку;

- по-третє, потребами розв'язання завдань щодо ринкового реформування економіки, створення конкурентного середовища, подолання кризових явищ (насамперед в інвестиційно-виробничій сфері), структурної перебудови, удосконалення торговельних і платіжних відносин України із зарубіжними партнерами тощо.

На сучасному етапі СП функціонують переважно у таких галузях, як внутрішня торгівля (22,4%), харчова промисловість (14,5%), машинобудування і металообробка (12,8%), чорна і кольорова металургія (5,0%), зовнішня торгівля (4,4%), транспорт і зв'язок (4,1%), легка промисловість (4,0%), хімічна промисловість (3,9%), будівництво (3,7%). Найбільша кількість СП зосереджена у м. Києві, Львівській, Одеській, Дніпропетровській, Закарпатській областях. У 2009 році питома вага внесків іноземних інвесторів у статутні фонди СП оцінюється у 80% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Іноземні інвестиції у формі СП розподіляються за регіонами України вкрай нерівномірно. Зокрема, можна виділити регіони, де обсяг іноземних інвестицій в СП досягає значення 100 млн. дол. В цілому на основі означених тенденцій щодо розмірів іноземних капіталовкладень у рамках СП можна зробити висновок про інвестиційну привабливість різних регіонів України.

На основі інформації Держкомстату України розраховано показники, що відображають розподіл СП за галузями народного господарства (табл. 3.1).

Найбільше спільних підприємств функціонує у промисловості - 1828, або 1/4 від їх загальної кількості, у торгівлі й громадському харчуванні - 3076 (42,8%) і будівництві - 584 (8,1%). Відносно низького залишається питома вага спільних підприємств, що функціонують у сільському господарстві, хоча потенційні можливості даної галузі оцінюються як досить високі.

Певний інтерес викликає також питання кадрового забезпечення СП України. Як показала практика, співвідношення між іноземними й українськими громадянами в СП схиляється в бік українського персоналу - в середньому на таких підприємствах працює 85% українців. При проведенні своїх операцій в Україні вищий керівний склад СП орієнтується на локальні трудові ресурси, оскільки:

Таблиця 3.1

Розподіл спільних підприємств України за галузями народного господарства у 2013 році.

Галузі	Кількість СП всього	%
Промисловість	1828	25,4
Сільське господарство	153	2,1
Лісове господарство	19	0,3
Транспорт і зв'язок	182	2,5
Будівництво	584	8,1
Торгівля і громадське харчування	3076	42,8
Матеріально-технічне постачання і збут	60	0,8
Заготівля	75	1,0
Інформаційно-обчислювальне обслуговування	44	0,6
Операції з нерухоми майном	42	0,6
Загальне комерційна діяльність	165	2,3
Геологія та розвідування надр	6	0,1
Виробничі види побутового обслуговування	209	2,9
Інші види діяльності сфери матеріального виробництва	64	0,9
Житлово-комунальне господарство	15	0,2
Невиробничі види побутового обслуговування	33	0,5
Охорона здоров'я, фізична культура та соц. забезпечення	202	2,8
Освіта	44	0,6
Культура і мистецтво	40	0,6
Наука і наукове обслуговування	276	3,8
Фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення	37	0,5
Управління	34	0,5
Об'єднання громадян	5	0,1
ВСЬОГО	7193	100

Найбільше спільних підприємств функціонує у промисловості - 1828, або 1/4 від їх загальної кількості, у торгівлі й громадському харчуванні - 3076 (42,8%) і будівництві - 584 (8,1%). Відносно низького залишається питома вага спільних підприємств, що функціонують у сільському господарстві, хоча потенційні можливості даної галузі оцінюються як досить високі.

Певний інтерес викликає також питання кадрового забезпечення СП України. Як показала практика, співвідношення між іноземними й українськими громадянами в СП схиляється в бік українського персоналу - в середньому на таких підприємствах працює 85% українців. При проведенні своїх операцій в Україні вищий керівний склад СП орієнтується на локальні трудові ресурси, оскільки:

1) ціна української робочої сили значно нижча, ніж у країнах із розвинутою економічною системою;

2) кваліфікація українських фахівців не поступається перед західними спеціалістами (хоча іноді корисно проводити тренінги на базі спеціальних методик для підвищення кваліфікації);

3) українські фахівці знають місцеві особливості роботи, включаючи локальну культуру;

4) український персонал має зв'язки з потенційними клієнтами на внутрішньому ринку і т. ін..

Але існують і деякі проблеми, оскільки переважній кількості працівників властиві такі риси, як необов'язковість, відсутність порядності та ділової етики, невміння й небажання працювати, психологічна неготовність до самостійності.

Результати розрахунку показників економічної ефективності засвідчили наявність великої кількості нерозв'язаних проблем у діяльності спільних підприємств стосовно сфер, до яких вони відносяться.

Маркетинг:

- Відсутність належного транспортного забезпечення для підтримання зв'язків зі споживачами продукції підприємства;

- Недостатня кількість огртехники для обробки й аналізу інформації;

- Слабка проінформормованість державних установ з питань щодо тенденцій розвитку світового ринку за напрямками, які стосуються діяльності СП;

- Недостатню обізнаність спеціалістів з питань організації маркетингових досліджень;

Нестабільність ринкових відносин в Україні, що ускладнює запровадження методів маркетингових досліджень.

Виробництво:

- Труднощі із впровадженням нової технології через перепони, які ставлять митні служби та центр стандартизації при закупівлі імпортного обладнання;

- Відсутність в ряді випадків реакції з боку постачальника обладнання на акт рекламації;

- Невідповідність у темпах розвитку технологій на СП та підприємствах-суміжниках;

- Труднощі, пов'язані з комп'ютерізацією виробничого процесу;

- Недосконалість виробничого процесу у зв'язку з відсутністю оборотних засобів, комплектуючих, запчастин для обладнання;

- Підвищення собівартості виробництва у зв'язку з подорожчанням електроенергії і бензину.

Матеріально-технічне забезпечення:

- Труднощі, пов'язані з пошуком оптимального каналу МТЗ;

- Нестабільність цін на ресурси;

- Висока вартість та низька якість комплектуючих виробів;

- Відсутність оригінальних запчастин для здійснення належного сервісного обслуговування продукції;

- Перебої у поставках ресурсів (порушення умов договору).

Фінансове забезпечення:

- Високі процентні ставки за кредит і відсутність виваженої кредитної політики;

- Складна процедура оформлення кредиту із зарубіжного банку;

- Нерозробленість механізму фінансового лізингу на СП;

- Поступове вичерпування джерел фінансування (відсутність прибутку, оборотних коштів);

- Високий ступень відповідальності за фінансових ризик перед іноземним інвестором.

Управління:

- Конкурентна боротьба між СП і вітчизняним засновником на ринку відповідної продукції;

- Невизначеність функцій управлінського персоналу.

Усі виявлені проблеми надзвичайно тісно взаємопов'язані. Так, за відсутності необхідного ресурсного потенціалу неможливо розпочати виробництво, без маркетингових досліджень - правильно сформувати виробничу програму і стратегію збуту, а без належного управління неможливо досягти очікуваного рівня ефективності підприємства. Центральне місце у розглянутій сукупності проблем безперечно посідає питання фінансового забезпечення. Керівники майже усіх досліджуваних СП відзначали, що недостатність фінансових коштів перешкоджає реалізації запланованих проектів - розвитку виробництва, впровадженню нових технологій, організації маркетингових досліджень. Проте не слід зосереджувати зусилля виключно на розв'язанні фінансових проблем, залишаючи поза увагою інші сфери функціонування СП. Адже важливо не тільки отримати доступ до нових джерел фінансування, але й зуміти правильно розподілити кошти між різними напрямками діяльності, застосувавши певні критерії пріоритетності сфер. Тому оптимальним методом підвищення рівня ефективності СП є комплексний підхід до розв'язання наявних проблем. Саме такий підхід відповідає багатофункціональній сутності спільного підприємства. Крім того, у даному процесі повинні брати участь не лише безпосередні учасники проекту, але й інші зацікавлені сторони - органи державної влади, кредитні установи тощо, від узгоджених дій яких залежить ефективність спільного підприємництва на мікро й макрорівнях.

3.2 Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні

В Україні міжнародні СП розглядається як самостійний вид зовнішньоекономічної діяльності, а створення СП за участю іноземних партнерів -- як одна із форм здійснення іноземних інвестицій. Створення міжнародних СП є найреальнішим і найефективнішим шляхом залучення приватного іноземного капіталу в економіку України, що сприяє розвиткові необхідної ринкової інфраструктури держави. Згідно до ЗУ «Про режим іноземного інвестування» до міжнародних СП належать підприємства будь-якої правової форми, створені відповідно до чинного законодавства України, якщо протягом календарного року в їх статутному капіталі є кваліфікаційна іноземна інвестиція, що становить не менше 20 % статутного капіталу і водночас не менше від суми, еквівалентної визначеній кількості доларів США [14].

За участю іноземного капіталу в Україні створюються СП, які характеризуються різною величиною статутного капіталу, кількістю зайнятих працівників, профілем діяльності тощо. М. Чередниченко наголошує на наступному визначені СП: СП з іноземними інвестиціями -- це підприємство будь-якої організаційної форми, створене за законами України, якщо в продовж календарного року в його статутному капіталі є кваліфікаційна іноземна інвестиція. Для новостворених підприємств це перший календарний рік. На законодавчому рівні України під інвестиціями розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією розуміються господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. У свою чергу прямі інвестиції -- господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

Статутний капітал СП є основним джерелом діяльності СП і показує суму власних основних і оборотних засобів, внесених учасниками. Внески учасників (власників) до статутного капіталу СП з іноземними інвестиціями можуть бути зроблені у формі: майна (будинків, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей); цінних паперів (акцій, облігацій тощо); прав на користування природними ресурсами, майном, об'єктами інтелектуальної власності та інших майнових прав; грошових коштів (у тому числі іноземною валютою).

Інвалютний внесок перераховують у гривні на дату фактичного його отримання, оскільки обсяг інвестиції в іноземній валюті, перерахованій у гривні за офіційним курсом НБУ на дату фактичного внесення іноземної інвестиції, зазначають в інформаційному повідомлені, що його складають для державної реєстрації іноземної інвестиції.

Позитивними сторонами функціонування іноземного капіталу можна визначити в наступних аспектах: економічному -- сприяє економічному зростанню, завдяки збільшенню зовнішньої торгівлі, та робить позитивним сальдо платіжного балансу країни; загальнодержавному -- конкурентоспроможність вітчизняних товарів на світових ринках, і наближення їх якісних параметрів до світового рівня; соціальному -- зростання заробітної плати та соціальних виплат, покращення умов праці та її мотивація; фінансовому -- ріст податкових надходжень бюджету; нормативно-правовому -- приймання законодавчих актів, що регламентують податкову, митну, інвестиційну, кредитну та амортизаційну політику зближуючи з положеннями міжнародних стандартів; науково-передовому -- передбачає впровадження у реальне життя науково містких і ресурсозберігаючих технологій, що ввозять на територію держави; інфраструктурному -- збільшення числа інститутів, які забезпечують потреби населення, задовольняючи послугами виробничого та невиробничого характеру; політичному -- довіра з боку окремих іноземних суб'єктів і держав, підвищення іміджу країни.

Залучення іноземного капіталу у підприємницьку діяльність, у свою чергу передбачає низку проблем, які становлять потенційну загрозу національній безпеці. Небезпека може проявлятися в тих частинах, що передбачають вкладення іноземних активів у стратегічно важливі для держави сектори економіки, недотримання екологічних норм, ведення непрозорих правил поведінки на вітчизняних ринках, наслідування недобросовісної конкуренції та придушення національних виробників аналогічної продукції і послуг.

Недоліки залучення іноземного капіталу пов'язані з витісненням з ринку внутрішніх виробників і постачальників, збільшенням залежності країни від іноземного капіталу, підвищенням рівня конкуренції на ринку, трансфертом частини прибутків за кордон, жорсткою експлуатацією місцевих сировинних ресурсів.

На основі результатів дослідження розроблено ряд загальних рекомендацій стосовно раціоналізації підходів до організації функціонування СП :

1) доцільним для багатьох СП є запровадження стратегії диференційованого або концентрованого маркетингу, що дозволить сконцентрувати увагу на певній "ринковій ніші", відмовитись від менш прибуткових сегментів і зекономити кошти за рахунок зменшення масштабів ринкових досліджень;

2) враховуючи, що одночасно на великій кількості ринків з різнорідною продукцією виступає незначна частка СП, доцільно в ряді випадків спростити складну матричну структуру управління маркетингом до товарної (якщо СП випускає великий асортимент продукції) або ринкової (якщо СП виступає на великій кількості географічно віддалених один від одного ринків);

3) є сенс практикувати залучення нематеріальних засобів у якості внесків учасників (передусім іноземних) до статутного фонду СП, що перетворить спільне підприємство у дієвий механізм трансферу технологічних знань, умінь, навиків тощо і тим самим дозволить прискорити технологічний прогрес вітчизняного виробництва;

4) з метою отримання нових джерел фінансування спільним підприємствам слід розглянути можливість диверсифікації діяльності - дослідити перспективи виходу у нові сфери з нижчим ступенем ризику і вищим рівнем прибутку;

5) для підвищення ефективності управлінських рішень СП слід більш широко вивчати ту аналізувати світовий досвід (організація тренінгів, семінарів, стажувань тощо), удосконалити контроль за результатами діяльності СП (активніше залучати до процесу контролю іноземних засновників), що дозволить вчасно виявляти негативні тенденції та вживати заходи щодо попередження банкрутства.

За дослідженнями можна зробити наступні висновки. З метою підвищення ефективності функціонування діючих в Україні СП і створення сприятливих умов для більш широкого залучення нових іноземних інвестицій в українську економіку потрібно активізувати усі важелі економічного регулювання інвестиційної діяльності, а саме: розробити адаптований до умов української ментальності механізм реалізації прийнятих законодавчих актів; створити економічні та правові основи для збільшення обсягів іноземних інвестицій; зменшити податковий тягар як власних, так і іноземних інвесторів; вирішити питання про надання підприємствам з іноземними інвестиціями, які мають статус юридичної особи, права власності на земельну ділянку, де розміщуються об'єкти інвестування тощо. Отже, для створення і функціонування СП з іноземними інвестиціями необхідні певні політико-правові, економічні та соціальні умови. Прямі іноземні інвестиції здійснюватимуть позитивний вплив на економіку країни тільки за умови зваженої політики їх використання. Ефективний розвиток СП з іноземними інвестиціями в Україні на основі залучення і удосконалення використання іноземних інвестицій буде сприяти прискоренню процесу входження нашої країни до Європейського Союзу.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеної роботи вияснилось, що створення підприємств з використанням іноземних інвестицій, у тому числі і СП - ефективний шлях випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції. Така ефективність забезпечується багатьма факторами: прямою зацікавленістю іноземного партнера у швидкому освоєнні прогресивної технології, в її подальшому вдосконаленні, у своєчасній заміні виробничого устаткування, в контролі за якістю продукції, яка випускається, в поділі між партнерами всієї міри ризику; отримання доступу до певних видів техніки, яку неможливо придбати за каналами ліцензійної торгівлі через існування обмежень; істотним підвищенням продуктивності праці (в середньому вдвічі); можливістю залучення прогресивної технології за каналами прямого інвестування, які не потребують додаткових витрат; сприятливими умовами для вдосконалення виробничої, галузевої та асортиментної структури; зростанням експортного потенціалу; встановленням тісних і тривалих відносин ділового співробітництва з іноземними партнерами; можливістю комплексного отримання ноу-хау (разом з технологічною документацією та технічною допомогою); умовами для підвищення кваліфікації національних кадрів; урахуванням здатності приймаючої сторони сприймати нову техніку та технології; збільшенням масштабів поширення технологічних нововведень; можливістю створення на базі діючих виробництв великої кількості об'єктів спільного підприємництва шляхом розукрупнення великих підприємств і налагодження інтеграційних зв'язків між суміжниками; можливістю в межах ліцензійних угод, укладених додатково до договору при створенні СП, протягом 2-5 років освоїти самостійне виробництво імпортної продукції; відповідальність іноземних партнерів за високу ефективність виробництва на основі наданої нової технології протягом усього періоду функціонування СП.

В результаті аналізу ефективності діяльності підприємства з іноземним капіталом вияснилось, що підприємства зі значними обсягами іноземних інвестицій, як правило, відрізняються гарними показниками виробничої діяльності. У даний час в Україні кількість підприємств з іноземними інвестиціями значно зросло. Однак темп їх зростання, масштаби залучення іноземного капіталу, галузева структура і географія розміщення далекі від потенційних можливостей такої держави як Україна. Україна, володіючи містким ринком збуту, великим науково-технічним потенціалом, природними ресурсами, кваліфікованою і дешевою робочою силою може бути одним з основних об'єктів залучення міжнародних інвестицій.

Водночас, незважаючи на кількісне зростання заснованих спільних підприємств, обсяг крупних іноземних інвестиції, вкладених в економіку України, залишається незначним. Через відсутність надійних гарантій захисту іноземного інвестування, постійні зміни в законодавстві більшість іноземних інвесторів зайняла вичікувальну позицію щодо України, а багато хто з іноземних співзасновників уже створених СП припинив свою діяльність.

Залученню іноземних інвестицій в українську економіку заважає кілька причин: нестабільність політичної обстановки у країні; економічна криза; зростання безробіття; високий рівень інфляції; не конвертованість національної валюти тощо. Крім загальних причин, залученню іноземних інвестицій в Україну перешкоджають слабке інформаційне забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування; утрудненість доступу до місцевих кредитів фондової діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутенко А.І. Інвестиційна привабливість підприємницького середовища як джерело ринкової трансформації економіки /А.І. Бутенко, О.С. Павлова // Прометей :зб. наук. праць. - 2010. - № 3 (33). - С. 63-68.

2. Варналій З.С. Спільне підприємництво: основи теорії і практики. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №3. - С.171.

3. Верхогляд В. Спільна діяльність у торгівлі: облік і звітність / Валентина Верхогляд // Баланс. - 2010. - № 23. - С. 16 - 21.

4. Вільховий Ю. Спільна діяльність: правовий аспект, особливості податкового обліку та оподаткування / Юрій Вільховий // «Податковий, банківський, митний консультант», №16, від 23 квітня 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dinai.com

5. Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 року (зі змінами та доповненнями). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

6. Дмитренко А.В. Роль спільних підприємств з іноземними інвестиціями у розвитку економіки України / А.В. Дмитренко // Економічний форум. - 2011. -3. - С. 148-157.

7. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 29. - С. 377.

8. Закон України “Про інвестиційну діяльність”: за станом на 1 груд. 2013 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 47, С.646.

9. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 25.04.1996р. зі змінами і доповненнями.

10. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. С. Іванілов -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 728 с.

11. Інтернет-енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://everything.explained.at/Sony_Ericsson/

12. Карпова В. Спільна діяльність: новий бухгалтерський облік / Влада Карпова // «Бухгалтерський тиждень», №37 від 12 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dinai.com.

13. Коваль Н. Інвестиційний клімат в Україні: оцінки міжнародних експертів / Н. Коваль // Запорізька правда. - 2013. - №9. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zp-pravda.info/?option=com_content&view=article&id=6423:2013-09-25-18-55-31&catid=34:2009-04-14-10-24-35&Itemid=63.

14. Ковальова Н.Л. Роль спільних підприємств в економіці України: [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

15. Кривонос Р. Інтеграція велить не квапитись і не впадати у відчай / / Віче - 2009. - № 12. - C.96-101.

16. Майорова Т.В. Залучення іноземних інвестицій в умовах глобалізації / Т.В. Майорова // Вісник КЕФ КНЕУ імені В. Гетьмана. - 2011. - №1. - С. 89-101.

17. Максименко Є. Шляхи активізації залучення іноземних інвестицій в Україну // Фінанси України. - №6. - 2010.

18. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua

19. Олександренко І. Спільні підприємства як форма залучення іноземного капіталу// Економічний аналіз. - 2008. - №189. - С. 168-172.

20. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/

21. Плакида С.І., Лохман Н.В. Проблеми та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні // : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

22. Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

23. Проблеми законодавчого регулювання організації та обліку спільної діяльності в Україні / Н. Дутова, Н. Новікова // Схід. - 2011. - № 3 (110). - С. 26-30.

24. Романів К.М. Іноземні інвестиції - ресурс економічного зростання регіон та Україна в цілому // Держава та регіони. - 2007.-№1.-С.402-405.

25. Савчук В.К. Економічна теорія: Навч. посіб. -- К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 520 с

26. Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні [Электроний ресурс]. - Режим доступу:<http://revolution.allbest.ru/international/00039922_0.html >.

27. Франчук Т. Шляхи залучення іноземних інвестицій в економіку України/ Т. Франчук // Ринок цінних паперів. - 2012. - № 10. - С. 47-53.

28.Башнянин Г.І. Політична економія. - Львів: Світ, 2011.

29.Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2008. - 544 с.

30.Климко Г.М., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. Підручник. - К., 2009.

31.Матусевич М.К. Основи політичної економії. Навчальний посібник. - К.: ІЗИН, 2009. - 244 с.

32.Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна. - К.: Вища школа, 2010. - 606 с.

33.Основи економічної теорії. Посібник / За ред. С.В. Мочерного. - К.: „Академія”, 2008. - 464 с.

34. Торгова Л.В., Хитра О.В. Спільні підприємства в Україні: Організаційно-економічний механізм і ефективність функціонування. - К.: Фада, ЛТД, 2001. - 218с.

35. Єгошин В.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. - 413 с.

36. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472с.

37. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. - 3-тє вид.,допов. - К.: МАУП,2004. - 480 с.

38. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: «Центра навчальної літератури», 2004. - 376 с.

Размещено на Allbest.ru