Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

“ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Кафедра обліку і оподаткування

Курсова робота

з дисципліни "Економіка підприємств"

на тему: «Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання»

Виконав

Студентка 4 курсу заочне відділення

Фінанси і кредит, Група ФК 41

Перевірив

к.е.н., доцент В'юн Н.І.

Южноукраїнськ - 2012

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Сутність та значення малих підприємств для розвитку економіки

1.1 Малі підприємства як основа малого бізнесу, сутність малого підприємства

1.2 Роль і місце малих підприємств в національній економіці, їх державна підтримка

1.3 Малі підприємства у економіці різних країн світу

Розділ 2 Аналіз функціонування малих підприємств

2.1 Аналіз показників діяльності малих підприємств української економіки

2.2 Характеристика діяльності малих підприємств Миколаївської області

Розділ 3 Проблеми становлення та перспективи розвитку малого бізнесу

3.1 Проблеми розвитку та функціонування малих підприємств в Україні

3.2 Міжнародна підтримка малих підприємств в Україні

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Протягом довгого історичного періоду економісти, історики й політичні діячі намагалися применшувати роль малого бізнесу в економіці. Хоча еволюція вільної ринкової економіки створила чимало можливостей для всіх видів підприємницької діяльності, проте спочатку малий бізнес не мав особливих переваг. Як показала практика розвинутих країн малий бізнес сприяє економічному прогресу.

У вітчизняній економічній науці з'явилося досить багато праць, де науковці висловлюють свої, часто неоднозначні, думки щодо місця малого підприємництва в сучасній економічній ситуації. Внесок у дослідження теми розвитку малого підприємництва зробили такі вчені: Прокопенко О.В., Костюк О. М., Гоголь Т.А. Борейко В.І. та багато інших.

В курсовій роботі розглянуто суть поняття та роль малого підприємства в економіці країни, здійснено аналіз поточного стану малих підприємств Миколаївської області України.

Актуальність даної роботи визначається не лише через існування різних думок щодо недоліків, труднощів, механізмів та перспектив розвитку малого бізнесу в Україні, але й через ряд новітніх реалій в економіці країни в цілому, особливості інтеграційних та інвестиційних процесів. Малий бізнес в економіці України може виконувати різні функції, тому державним органам керування необхідно взяти на себе всі питання, пов'язані з регулюванням діяльності малого бізнесу. Актуальність даної теми визначається не лише через існування різних думок щодо недоліків, труднощів, механізмів та перспектив розвитку малого підприємництва в Україні, але й через ряд новітніх реалій в економіці країни в цілому, особливості інтеграційних та інвестиційних процесів.

Метою даної роботи є узагальнення теоретичних викладок щодо розвитку малих підприємств в умовах вітчизняної економіки та визначення їх місця в економіці.

Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:

- уточнення суті економічної категорії “мале підприємство”;

- аналіз факторів формування та розвитку малого бізнесу в перехідний період;

- вивчення досвіду розвитку малого бізнесу в країнах з розвинутою ринковою економікою;

- аналіз функціонування малих підприємств;

- аналіз проблем функціонування малих підприємств Миколаївської області

Предметом дослідження є механізми формування, функціонування та розвитку малих підприємств в умовах економіки України, об'єктом - малі підприємства.
Методологічною основою роботи є системний підхід до вивчення процесів формування, функціонування та розвитку малих підприємств у перехідний період.

Основними використовуваними методами є: статистичний, аналітичний, порівняння, узагальнення.

Курсова робота «Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання» складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури. В курсову роботу включено 10 таблиць та графічних діаграм, кількість сторінок тексту - 42 , кількість літературних джерел, які використовуються при написанні роботи - 23.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

малий підприємство ринковий

1.1 Малі підприємства як основа малого бізнесу, сутність малого підприємства

Малий бізнес представляє собою найширший прошарок дрібних власників, які визначають соціально - економічний рівень розвитку країни.

В різних джерелах використовуються наступні визначення малого підприємства (фірми):

Мала фірма - це фірма, якою керує власник і яка не має складної організації управління; або це та фірма, у якої доступ до ринку капіталу обмежений і яка має незначну частку свого товару на ринку.

Мале підприємство - це фірма, якою керує незалежний власник, яка не посідає у своїй галузі домінуючого становища і відповідає певним критеріям за кількістю зайнятих і щорічним критеріям продажів; або це невелике виробництво.

За досвідом світової практики основним показником, на основі якого підприємства різних організаційно правових форм відносяться до суб'єктів малого підприємництва, є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві. Більшість провідних вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснювана невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Найбільш загальними критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність персоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм обороту (прибутку).

Наказом Державного комітету статистики України № 399 від 01.12.98р. «Про порядок статистичного вивчення суб'єктів малого підприємництва», з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 760-р від 21.09.98р. «Про зміни у діючій системі статистичного обліку і порядку подання статистичної звітності суб'єктами підприємницької діяльності» затверджено критерії визначення „ статистично малого підприємства ”. До цієї категорії належать суб'єкти, у яких середньооблікова чисельність працівників, включаючи сумісників та працюючих по договорах цивільно-правового, а саме [12] :Галузі економіки / Критерії за чисельністю всіх працюючих на підприємстві

- Промисловість до 50 чол. у тому числі:

- харчова промисловість до 40 чол.

- поліграфічна промисловість до 20 чол.

- Сільське господарство до 50 чол.

- Лісове господарство до 10 чол.

- Рибне господарство до 10 чол.

- Транспорт до 20 чол.

- Зв'язок до 20 чол.

- Будівництво до 40 чол. у тому числі:

- проектні, проектно-вишукувальні, вишукувальні роботи до 20 чол.

- капітальний ремонт і реставрація будов і споруд виробничого призначення до 25 чол.

- ремонт будов і споруд невиробничого призначення, ремонт і будівництво житла (квартир) на замовлення населення до 25 чол.

- Торгівля та громадське харчування до 15 чол.

- Матеріально-технічне постачання та збут до 15 чол.

- Заготівля до 20 чол.

- Інформаційно-обчислювальне обслуговування до 10 чол.

- Операції з нерухомим майном до 10 чол.

- Загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку до 10 чол.

- Геологія та розвідування надр до 10 чол.

- Виробничі види побутового обслуговування населення до 10 чол.

Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн. [4].

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів [13, с.29-30].

Можна сформулювати декілька груп стійких меж малого підприємництва, зумовлених наступними показниками:

а)Характером виробничого процесу:

обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються і технологічних процесів;

- невелика номенклатура виробів, що випускаються, тобто вузька спеціалізація;

- спрощеність системи збуту.

б) Специфікою системи управління і керівництва:

- єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;

- особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня включеність практично у всі функціональні області;

- компактність управлінської команди і багатофункціональності менеджерів;

- відсутність громіздких управлінських структур, простоту інформаційних зв'язків, неформальний характер планування і контролю;

- швидкість прийняття рішень.

в) Станом окремих компонентів (кадри, фінанси і т.д.):

- особливий, персоніфікований характер відносин між працівником і господарем;

- гнучкість, сприйнятливість до нововведень;

- невеликий масштаб фінансових ресурсів, що використовуються;

- низька капіталізація, що означає, що власники пускають на розширення основного капіталу лише малу частку прибутків;

- висока оборотність капіталу;

- істотний вплив на кадрову політику, прийняття стратегічних рішень, вибір правових форм і на інші параметри господарської діяльності сімейних і родинних зв'язків, що зумовлено правом успадкування.

г) Особливостями зовнішніх впливів:

- локальність ресурсних і збутових ринків;

- не формальність взаємовідносин з вузьким довкола постачальників і споживачів;

- положення «веденого» в системі коопераційних зв'язків з великими і середніми підприємствами;

- надчутливість до коливань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змінам законодавства;

- обмеженість джерел фінансування і хронічна недостача капіталів (якщо «гіганти» черпають необхідні ресурси головним чином через фондові біржі, то малі підприємства покладаються на обмежені кредити банків, власні заощадження, грошові кошти друзів, знайомих і родичів);

- велика міра залежності від системи підтримки малого підприємництва.

Малі підприємства за своїми фінансовими ресурсами та можливостями залучати нові технології не здатні створити конкуренції своїм більш потужним колегам. Проте, вони успішно заповнюють ті сектори вітчизняної економіки, де використання потужностей великих підприємств є малоефективним, а з часом частина із малих підприємств зможе наростити свої потужності та перейти до групи середніх, а то й великих суб'єктів господарювання.

Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

З врахуванням вищесказаного можна дати наступне визначення малому підприємству: це елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

Розвиток малого бізнесу є потужним фактором структурної перебудови економіки, прискорення науково-технічного прогресу, формування нового соціального шару.

Відзначено такі специфічні соціально-економічні функції малого підприємництва [15, с.168]:

1. Сприяння процесам демонополізації та стимулювання розвитку економічної конкуренції.

2. Залучення до економічного обігу матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, використання яких є неефективним для великих компаній.

3. Поліпшення становища ринків шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації падіння пропозиції в період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.

4. Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Підвищення гнучкості виробництва великих підприємств, зменшення їх комерційних ризиків завдяки укладенню коопераційних угод з малими підприємствами.

5. Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, звільненим у ході реструктуризації великих підприємств.

6. Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.

7. Всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.

8. Пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.

Таким чином, значна частина робочого потенціалу країни само реалізується через підприємницьку діяльність, або, іншими словами, через власний бізнес, який на перших порах організовується самим підприємцем та членами його сім'ї. Однак малі приватні підприємства та суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, особливо на перших етапах становлення, повинні самостійно вирішувати велике коло питань, які вимагають різносторонніх знань та досвіду . Проте, як відомо, знання та досвід приходять з часом, тому на початку своєї роботи підприємці змушені використовувати не досвід та інтуїцію, тобто, ризикувати [14, 59].

Основні показники діяльності малих підприємств у 2010 році за даними Державного комітету статистики України, наведено у таблиці 1.1.1

Таблиця 1.1.1

Основні показники діяльності малих підприємств у 2010 році

Кількість підприємств на 10 тис. осіб наявного населення,	одиниць	63
Частка кількості підприємств у загальній кількості,	%	92,9
Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники),	тис. осіб	2073,6
% до загальної кількості зайнятих працівників	%	26,3
Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники),	тис.осіб	1992,5
у % до загальної кількості найманих працівників	%	25,5
Середньомісячна заробітна плата найманих працівників,	грн.	1249,88
Фонд оплати праці,	млн.грн.	29885,1
Обсяг реалізованої продукції, (робіт, послуг),	млн.грн.	478256,7
у % до загального обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг)	%	14,2

1.2 Роль і місце малих підприємств в національній економіці, їх державна підтримка.

У структурі джерел фінансування підприємства запозичені джерела в більшості випадків переважають над власними, що свідчить про неможливість автономного існування підприємства і про його пряму залежність від зовнішніх джерел фінансування. Таке положення характерне для малих підприємств України.

Як показує досвід розвинених країн, малий бізнес успішно розвивається за умови постійної та ефективної державної підтримки, в умовах оптимального співвідношення розвитку великого, середнього і малого бізнесу. У нашій країні малому підприємництву поки що не приділяється належної уваги, фактично не розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку цієї форми господарювання, недосконалою є система фінансування та матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу.

Крім того, гальмом для розвитку малого бізнесу в Україні є:

- складна процедура реєстрації нових підприємств;

- часті, несистематизовані та необґрунтовані перевірки контролюючих органів, перелік яких перевищує десяток:

- зустріч з корумпованістю державних чиновників при отриманні дозволів, ліцензій та розгляді справ у правоохоронних органах;

- високий податковий тягар;

- відсутність стартового капіталу та неможливість отримати новоствореними підприємствами кредиту в банківських установах.

Для подолання цієї негативної тенденції необхідно:

- зменшити соціальне навантаження на малі підприємства;

- розробити та впровадити заходи із спрощення реєстрації створюваних підприємств, отримання ними дозволів і ліцензій та захисту їх від необґрунтованих перевірок та інших неправомірних дій влади;

- впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

- розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

- спростити умови кредитування малого підприємництва;

- ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств.

Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» № 2063-ІІІ від 19.10.2000 р. (із змінами і доповненнями) [4, 59] визначено такі напрями державної підтримки малого підприємництва:

1. Формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва.

2. Встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва.

3. Впровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

4. Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва.

5. Залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково - технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Згідно із статистичними даними протягом останніх п'яти років кількість малих підприємств в Україні майже стабільна. Проте аналіз розвитку основних показників малих підприємств з 2000 по 2010 рік, розрахованого на підставі статистичних даних, свідчить про постійне уповільнення зростання їхньої кількості та кількості зайнятих в них працівників відображено у таблиці 1.2.1

Таблиця 1.2.1

Аналіз розвитку основних показників малих підприємств з 2000 по 2010 рік

	Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні, тощо), тис. осіб	Зміна кількості підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць в порівнянні з минулим роком	Зміна кількості зайнятих працівників (штатні, позаштатні, тощо), тис. осіб в порівнянні з минулим роком	Частка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку, %	Частка збитків від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу збитків, %
2000	44	1730,4	-	-	12,9	16,3
2001	48	1818,7	+4	-88,3	9,1	17,6
2002	53	1932,1	+6	113,4	9,3	18,8
2003	57	2052,2	-4	120,1	9,1	20,6
2004	60	1978,8	+3	-73,4	8,2	25,4
2005	63	1890,4	+3	-88,4	7,9	30,6
2006	72	2232,3	+9	341,9	17,2	40,2
2007	76	2231,5	+4	-0,8	14,0	42,2
2008	72	2237,4	-4	5,9	16,5	37,6
2009	75	2152,0	+3	-85,4	22,9	29,0
2010	63	2073,6	-12	-78,4	23,4	30,8

1.3 Малі підприємства у економіці різних країн світу

У Великобританії віднесення підприємств до суб'єктів малого бізнесу засновується на даних обороту і чисельності зайнятих (різних по галузях економіки). До найдрібніших відносять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 чол., до дрібних - від 25 до 99. При цьому в обробляючій промисловості малими вважаються фірми із зайнятістю нижче за 200 чоловік, в той час як в торгівлі це підприємство з річним оборотом менше за 400 тис. фунтів стерлінгів. Згідно з Законом «Про компанії», в Великобританії мале підприємство повинно відповідати двом з наступних критеріїв:

оборот не більше за 2,3 млн. ЕКЮ;

активи не більше за 1,5 млн. ЕКЮ;

середня чисельність зайнятих до 50 чол.

У Франції малими вважаються підприємства, на яких чисельність зайнятих не перевищує 500 чол. і річний оборот до стягування податків, оцінений на момент закриття підсумкового балансу, нижче за 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір фірми оцінюється по-різному. Якщо в сільському господарстві і харчовій промисловості фірми із зайнятістю понад 200 чол. вважаються великими, то в галузі виробництва обладнання поріг чисельності 500 чол.

У Швеції система віднесення підприємств до малих згідно з французькою, але там дію ще і такі показники як: стадії зростання, галузева приналежність, географічна сфера діяльності, специфічні характеристики власників і керівників (жінки-підприємці, іноземці), типи проблем характерні для підприємства.

У Німеччині певне поняття про малий бізнес відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібних відносять фірми з числом зайнятих до 49 чол. і щорічним оборотом менше за 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми - це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що безпосередньо беруть участь у виробництві, що повністю беруть на себе економічний ризик і що фінансують свою діяльність, як правило, без залучення кредитних коштів.

Сполучених Штатах Америки федеральним законом про малий бізнес встановлено, що мала фірма - це фірма, що має одного або декількох власників, з числом зайнятих не більше 500 чол., величиною активів не більше 5.000.000 $ і річним прибутком не понад 2.000.000 $. У залежності від кількості найнятих працівників всі підприємства в США діляться на:

найменші 1 - 24 зайнятих;

малі 25 - 99 зайнятих;

проміжні 100 - 499 зайнятих;

великі 500 - 999 зайнятих;

найбільші 1000 і більш зайнятих.

Потрібно відмітити що тут, як і в багатьох інших країнах, грає роль і галузева структура підприємства. Причому в одних галузях грає визначальну роль кількість зайнятих (обробляюча і добувна промисловість), а в інших величина обороту (будівництво, торгівля, послуги). Норми критеріїв різні для підприємств, працюючих в різних галузях економіки США.

У США малими вважаються підприємства, керовані незалежними власниками і що не займають домінуючого положення на товарних ринках.

В залежності від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки вибирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств: комунанти, патієнти, експлеренти.

Комунанти спеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей. Ці підприємства тісно взаємодіють з великими підприємствами через систему кооперативних зв'язків, системи субпідряду. З їх допомогою великі підприємства звільняються від невигідного допоміжного неефективного виробництва. Малі підприємства даної групи знаходяться у великій залежності від крупних і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.

Патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.

Експлеренти - це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.

За статистичними даними, в США нараховується 13 млн. малих підприємств, в Англії - 2,37 млн., в Японії - 6,5 млн. Нині у багатьох країнах з розвинутою економікою в малому бізнесі зайнято від 5 до 15% населення. У США в малому бізнесі працює 70% зайнятих (у приватному секторі, і на нього припадає 47% загального обсягу продажу товарів у країні, а також 50% валового внутрішнього продукту).

Революцією в галузі малого бізнесу стала концепція франчайзингу. У США лише протягом кількох десятиліть обсяг продажу франчайзингових компаній склав 40% від загального обсягу роздрібної торгівлі, загальний валовий продаж перевищив 800 млрд. доларів. Основною причиною такого успіху є структура франчайзингу, яка поєднує в собі ефект масштабу із можливістю надання персоніфікованих послуг. Нерозвиненість франчайзингу в Україні значно звужує діапазон фінансування бізнесу, тому необхідно розвивати франчанзингові відносини, спираючись на зарубіжний досвід.

До кінця 70-х років XX століття вважалося, що більшість нових робочих місць створюється на великих підприємствах. Але дослідження виявили, що протягом 1969-1976 рр. у США, завдяки малим підприємствам з двадцятьма й менше працівниками, було створено 66% усіх нових робочих місць у країні. Отже, менші корпорації активніше шукають нових можливостей. Це підтверджується статистичними даними з інших розвинутих країн. Наприклад, в Італії в малому бізнесі працює 80% загальної кількості зайнятих, у Данії 92% виробничих підприємств є малими, на яких зайнято 43% трудових ресурсів.

Про ефективність створення малих підприємств для вирішення проблем зайнятості свідчить зарубіжний досвід деяких країн. Із загальної кількості нових робочих місць у промисловості розвинених країн від 60 до 80% припадає на малий бізнес. У Німеччині, наприклад, до 70% безробітних одержують роботу саме на малих підприємствах. У Франції в 2001 році малі підприємства становили 94% від усієї чисельності. В них зайнято 33% працездатного населення, що, в значній мірі, вирішує проблему зайнятості. В Україні через слабку підтримку малих підприємств їх кількість ще недостатньо велика в порівнянні з іншими країнами, тому вони не досить ефективно вирішують проблему зайнятості.

Зі статистичних даних можна зробити висновок, що найбільша питома вага малих підприємств на світовому рівні припадає на сільське господарство, торгівлю, сферу послуг, будівництво, промисловість (особливо легка та харчова).

У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах товариства і держави. Як показує вивчення зарубіжного досвіду, неодмінною умовою успіху в розвитку малого бізнесу є положення про те, що малі підприємства і мале підприємництво потребують всебічної і стабільної державної підтримки.

Більшість розвинених капіталістичних країн мають розроблені спеціальні програми розвитку та підтримки малого бізнесу як на державному, так і на регіональному рівнях. Причому мають місце як державні, так і недержавні форми підтримки малого підприємництва. На жаль в Україні сьогодні ще відсутні реальні форми надання допомоги розвитку малого бізнесу на всіх рівнях, і їх необхідно розвивати. Широке поширення мережі бізнес-інкубаторів і інших інноваційних структур - інша умова успішного розвитку малого бізнесу в Україні. Ідея створення технопаркових і інкубаційних структур одержала заслужене визнання в усьому світі. Їхня важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу, удосконалюванні структури виробництва, підвищенні рівня зайнятості і добробуту населення була в останні роки неодноразово підтверджена світовою практикою. Саме тому в Україні через незрілість підприємництва і падіння інноваційних стимулів варто приділити особливу увагу розробці законодавчих актів, що регламентують діяльність технопарків, а також розробити національної програми в області інноваційної політики з урахуванням конверсії.

Аналіз стану загальносвітових трансформаційних процесів дав змогу дійти висновку, що найважливішим важелем переходу України до шляху економічного зростання є розвиток малого підприємництва. Це використовували та використовують у своєму соціально-економічному розвитку провідні індустріально розвинені країни та країни, що розвиваються. Поглиблення конкуренції як провідного джерела розвитку ринкової економіки, розвиток та підтримка малого підприємництва повинні якнайшвидше вирішити головні фінансові проблеми країн, а через їх вирішення вийти на напрямок економічного зростання. Причому дія цих інструментів розглядається з урахуванням досвіду країн далекого та близького зарубіжжя, в першу чергу, по відношенню до України як однієї з великих держав Східної Європи. Цей досвід повинен стати не тільки предметом теоретичних досліджень, але й головним практичним засобом виходу з економічної кризи України [16, c.38-41].

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Аналіз показників ефективності діяльності малих підприємств української економіки

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство (в тому числі мале) має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Інформаційною базою аналізу показників діяльності малих підприємств слугують статистичні дані бухгалтерського обліку. Широкого економічного світогляду, якісно нового аналітичного мислення вимагають принципи дохідливості, доречності, обачності інформації, що значно посилює роль економічного аналізу у забезпеченні ефективності управлінських рішень.

Статистична інформація може забезпечувати інформаційні потреби аналітиків щодо діагностики, оцінки та пошуку за напрямами: сучасний стан і зміна, розвиток економічного потенціалу господарюючого суб'єкта; рух капіталу й ефективність участі у капіталі підприємства; ефективність придбання, продажу та володіння цінними паперами; ефективність партнерських стосунків і здатність господарюючого суб'єкта своєчасно виконувати свої зобов'язання за поставками і за платежами; ефективність і якість виробничо-фінансового менеджменту та пайову участь у кінцевих фінансових результатах; дієвість та результативність тактичного регулювання діяльності господарюючого суб'єкта; реальна забезпеченість зобов'язань підприємства, поява кризових ситуацій і ефективність антикризового управління; стан дивідендів і результативність дивідендної політики.

Вивчаючи ефективність діяльності малих підприємств, варто розглянути обсяги реалізованої ними продукції.

Для аналізу показників ефективності діяльності малих підприємств української економіки використовувалися дані Державного комітету статистики України (за видами економічної діяльності,), зазначені у таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1

Аналіз показників ефективності діяльності малих підприємств

	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис .осіб	Кількість найманихпрацівників (штатні та позаштатні працівники), тис. осіб	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн. грн.	Фонд оплати праці, млн.грн.
Усього	2073,6	1992,5	478256,7	29885,1
у тому числі
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	144,0	140,4	15999,8	1663,5
Промисловість	362,7	353,8	50676,5	4953,1
Будівництво	242,1	233,2	32860,2	3286,5
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	540,8	514,8	281464,1	7598,4
Діяльність готелів та ресторанів	69,5	67,0	3617,0	761,9
Діяльність транспорту та зв'язку	122,5	117,7	19141,8	1693,5
Фінансова діяльність	25,1	24,1	8060,9	686,5
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	441,6	420,4	59778,6	7575,1
Освіта	14,8	14,2	586,8	219,4
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	34,3	33,1	1574,1	427,5
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	72,1	69,8	4314,2	980,8

Всього в 2010 році виручка від реалізації продукції становила 478256,7 млн. грн. Найбільші обсяги зареєстровано в галузі торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 281464,1 млн. грн., промисловості - 50676,5 млн. грн., будівництві - 32860,2 млн. грн. . Найменші обсяги реалізації робіт та послуг мають місце в сферах освіта - 586,8 млн. грн., охорона здоров'я та надання соціальної допомоги - 1574,1 млн. грн., діяльність готелів та ресторанів - 3617,0 млн. грн. У зв'язку з нестабільністю стану української економіки та законодавства значна частина малих підприємств є багато профільними підприємствами. Це істотно підвищує їх становище на ринку за рахунок внутрішнього перерозподілу ресурсів і діяльності в різних сегментах ринку.

Становлення малого підприємництва має специфіку не лише в галузевому, але й в регіональному (територіальному) розрізі. Характеризуючи розвиток малого підприємництва в регіональному аспекті, слід зазначити, що Україна являє собою сукупність дуже неоднорідних територій, кожна із яких має неповторний профіль, притаманні тільки їй властивості. Розвинутими в індустріальному відношенні областями є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська. Області, де переважає сільське господарство, - Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська. Є також області, де врівноважені сільське господарство та індустрія, - Одеська, Київська, Харківська.

Рівень розвитку малого підприємництва в областях України також неоднаковий.

Однією з причин труднощів та структурних збочень у недержавному секторі є відсутність системи територіального управління та територіальної політики щодо розвитку підприємницької діяльності.

Цей висновок можна підкріпити аналізом стану малого підприємництва в Україні з урахуванням регіонального аспекту.

Таблиця 2.2.2

Основні показники діяльності малих підприємств за регіонами у 2010 році 

	Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис. осіб	Фонд оплати праці, млн. грн.	Середньо - місячна заробітна плата найманих працівників, грн.	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн.грн.
Україна	63	2073,6	29885,1	1249,88	478256,7
Автономна Республіка Крим	61	88,0	1047,2	1099,81	12739,2
Вінницька	35	51,5	629,8	1038,83	8461,4
Волинська	39	35,1	398,6	983,83	4713,9
Дніпропетровська	56	145,2	1953,5	1215,39	43887,9
Донецька	47	154,9	2348,6	1280,46	38077,1
Житомирська	39	48,0	593,4	1048,03	5996,8
Закарпатська	34	36,4	462,3	1091,79	4252,2
Запорізька	59	77,6	1029,1	1140,76	16681,2
Івано-Франківська	49	40,2	504,7	1070,68	5410,0
Київська	65	87,3	1251,0	1267,66	19803,4
Кіровоградська	38	32,9	384,1	996,79	6207,2
Луганська	37	68,5	855,6	1072,24	13981,6
Львівська	70	122,3	1525,9	1078,86	17062,7
Миколаївська	58	48,1	589,9	1044,39	9712,4
Одеська	69	120,7	1442,6	1063,82	30406,6
Полтавська	46	55,1	690,2	1076,77	12430,5
Рівненська	37	38,5	440,9	1026,33	4346,1
Сумська	36	41,2	524,1	1080,68	5530,1
Тернопільська	34	33,3	390,5	1000,38	4136,7
Харківська	76	131,3	1664,6	1071,10	28167,1
Херсонська	42	38,2	455,4	1033,36	7643,4
Хмельницька	37	45,7	520,5	1032,19	5849,2
Черкаська	43	46,6	572,9	1092,83	8237,4
Чернівецька	47	26,6	324,6	1042,77	3326,1
Чернігівська	37	40,1	459,6	997,86	5354,1
м. Київ	250	399,7	8548,4	1838,19	151605,1
м. Севастополь	70	20,6	277,1	1129,71	4237,3

Проаналізуємо кількість діючих малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення. У середньому по Україні цей показник дорівнює 63 одиниці. В регіональному аспекті цей показник має великі розбіжності. Так, набагато вищий показник, ніж у середньому по країні, у м. Київ (250), Одеській області (69), Київській області (65).Разом з тим у таких областях як Чернігівська, Вінницька, Закарпатська він значно нижче (37; 35; 34 відповідно).

Досить широкий діапазон коливання і показника продуктивності праці (відношення виручки від реалізації до середньооблікової чисельності робітників). Низькі показники продуктивності праці зокрема у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.

Важливим підходом до вивчення діяльності малих підприємств є аналіз фонду оплати праці та чисельності працівників підприємств за галузями економіки. Загальний фонд оплати праці в 2010 році налічував 29885,1 млн. грн. Велика частка належала галузі торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 7598,4 млн. грн., промисловості - 4953,1 млн. грн., будівництві - 3286,5 млн. грн. В 2010 році ці галузі займали передові позиції. Найменший фонд оплати праці мають малі підприємства, які працюють в сферах освіта - 219,4 млн. грн., охорона здоров'я та надання соціальної допомоги - 427,5 млн. грн., діяльність готелів та ресторанів - 761,9 млн. грн..

В 2010 році чисельність працівників (зайнятих та найманих) була 4066 тис. осіб. Ця цифра не є сталою та залежить від кількості штатних, позаштатних та неоплачуваних працівників. Найбільша кількість працівників в 2010 році мала місце роботи в сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 1055, промисловості - 716, будівництві - 474 тис. осіб. Найменше осіб працювало освіта, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги, діяльність готелів та ресторанів.

Незважаючи на вищезазначені показники (обсяг реалізованої продукції, робіт та послуг, кількість зайнятих працівників) середньомісячна заробітна плата найманих працівників має інші тенденції в розрізі видів економічної діяльності. Так, найвищий показник має сфера фінансова діяльність - 2376 грн., операції з нерухомим майном - 1501 грн.

Офіційні статистичні дані, незважаючи на всі її недоліки , все ж таки дозволяють простежити певні тенденції щодо змін діяльності малого підприємництва.

Аналіз свідчить, що розвиток малих підприємств залежить від багатьох фактів, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні (територіальні) умови. До них слід віднести: економічний потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення даного регіону тощо. Ці та інші фактори повинні враховуватись при розробці та впровадженні системи регіонального управління, здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи.

2.2 Характеристика діяльності малих підприємств Миколаївської області

Миколаївська область знаходиться на півдні України, займаючи більш ніж 4 % її території. В області проживає понад 1,1 млн. чоловік населення, а виробляється близько 3 % валового внутрішнього продукту України.

Специфікою області є розвиток машинобудування, виробництво машин, обладнання та устаткування; харчова промисловість та переробка продукції сільського господарства; легка промисловість; виробництво та розподіл електроенергії, газу та води; суднобудування.

Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином в містах обласного підпорядкування, питома вага яких в обсягах промислової продукції досягає майже 90%. Місто Миколаїв є центром машинобудування, в тому числі суднобудування, харчової та легкої промисловості області. В місті Южноукраїнськ розташована діюча атомна станція, яка дає понад 20% промислової продукції області. Промислова спеціалізація м. Первомайськ визначається виробництвом дизелів та дизель-генераторів, сільськогосподарського обладнання, цукру, молочних консервів та швейних виробів. Місто Вознесенськ спеціалізується на виробництві шкір, харчової та швейної продукції, а м. Очаків - рибних консервів. Сільське господарство - друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Площа господарських угідь області перевершує 2 млн. га та налічується до 200 тис. га зрошувальних земель.

Ці особливості Миколаївщини відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки.

Сільськогосподарське виробництво в області здійснюють колективні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Питома вага області яких в виробництві сільськогосподарської продукції України досягає 3%.

Виробнича структура сільського господарства є рослинницько-тваринницька. Питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі досягає 60%. Основними культурами рослинництва в області є зернові (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза) під якими зайнято більш 40% посівних площ, технічні культури - соняшник та цукрові буряки, овочево-баштанні культури. Розвинуте садівництво та виноградарство.

В середньому за рік область виробляє до 2 млн. тонн зерна, більш як 230 тис. тонн соняшника, до 200 тис. тонн цукрових буряків, понад 200 тис. тонн овочів тощо. Частка області в загальноукраїнському виробництві зерна досягає 5,7%.

Розвинуте рослинництво, в якому значну питому вагу займають кормові культури, є доброю базою для тваринництва, яке має м'ясо-молочний напрямок. До 30% великої рогатої худоби сконцентровано в особистих приватних господарствах населення, а свиней - понад 46%.

В Миколаївській області функціонує потужна транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський, річний, автомобільний, авіаційний та трубопровідний транспорт.

З давніх часів територія регіону була одним із важливих центрів міжнародних економічних і транспортних зв'язків, через який проходять залізничні, автомобільні і трубопровідний міжнародні коридори.

Кількість створених і діючих малих підприємств в регіоні може свідчити про темпи демократичних ринкових перетворень, тому що підприємництво це також форма зайнятості населення. З одного боку, вона свідчить про економічну активність населення, а з другого боку, відображає відношення місцевої влади до зміни форм власності: там, де влада демократична і прогресивна - вона безперешкодно дає права своєму населенню на самостійне економічне існування. Аналізуючи стан та перспективи розвитку малого підприємництва необхідно відмітити, що малі підприємства є змістовною частиною економіки області. Підтримка малого бізнесу - це стратегія формування середнього класу і розвитку економіки в цілому.

Створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, стимулювання ділової ініціативи, зміцнення позицій малого підприємництва є одним із пріоритетних завдань роботи органів виконавчої влади області.

За даними Державного комітету статистики у Миколаївської області на 2010 рік було зареєстровано понад 8 тис. малих підприємств. Важливим є те, що у кількості підприємств враховано кількість суб'єктів господарювання - юридичних осіб. Тобто фізичні особи - приватні підприємці не розглядаються.

Найбільша кількість підприємств працювало в сфері торгівлі та громадського харчування. Питома вага всіх малих підприємств у загальному випуску продукції Миколаївської області складає більш ніж 7%. У 2010 році серед підприємств, що мали обсяги виробництва, кожне друге належало до малого бізнесу. Ними вироблено продукції, виконано робіт та послуг на 9712,4 млн. грн., або 9% від загального обсягу реалізації всіх підприємств малого бізнесу. За цим показником промисловість посідає другу позицію серед основних видів економічної діяльності слідом за малими торговельними підприємствами. За видами промислової діяльності третину реалізованої продукції забезпечили підприємства машинобудування, чверть - харчової промисловості, 11% - металургійного виробництва та з виробництва готових металевих виробів, 9% - хімічної та нафтохімічної промисловості. Внесок малих промислових підприємств у загально обласний обсяг реалізації промислової продукції не змінився за останній рік і склав 6%. Невисока частка обсягу реалізації зумовлена тим, що у регіоні сконцентровано могутній промисловий потенціал, представлений великими та середніми підприємствами.

Першим критерієм для аналізу виступає чисельність малих підприємств. Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення по Миколаївській області за 2005-2010 роки наведено у таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1

Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення по Миколаївській області за 2005-2010 роки

	2008	2009	2010	Приросту 2009 році	Прирост у 2010 році	Ланцюговий темп росту
1	2	3	4	5 (гр3-гр2)	6 (гр4-гр3)	7 (гр3/гр2)	8 (гр4/гр3)
Область	68	71	58	+3	-13	1,04	0,82
міста
Миколаїв	116	123	98	+7	-35	1,06	0,80
Вознесенськ	45	49	43	+4	-6	1,09	0,88
Очаків	57	67	53	+10	-6	1,18	0,79
Первомайськ	32	38	34	+6	-4	1,18	0,89
Южноукраїнськ	52	46	37	-6	-9	0,88	0,80
райони
Арбузинський	45	41	38	-4	-3	0,91	0,93
Баштанський	27	30	25	+3	-5	1,11	0,83
Березанський	56	58	58	+2	-	1,04	1,00
Березнегуватський	37	33	28	-4	-5	0,89	0,85
Братський	22	24	22	+2	-2	1,09	0,92
Веселинівський	29	30	28	+1	-2	1,03	0,93
Вознесенський	24	23	21	-1	-2	0,96	0,91
Врадіївський	28	29	19	+1	-10	1,04	0,65
Доманівський	23	23	22	-	-1	1,00	0,96
Єланецький	22	22	20	-	-2	1,00	0,91
Жовтневий	31	32	29	+1	-3	1,03	0,91
Казанківський	26	22	19	-4	-3	0,85	0,86
Кривоозерський	24	24	22	-	-2	1,00	0,92
Миколаївський	33	30	25	-3	-5	0.91	0,83
Новобузький	28	26	25	-2	-1	0,93	0,96
Новоодеський	31	26	21	-5	-5	0,84	0,81
Очаківський	38	37	32	-1	-5	0,97	0,86
Первомайський	32	34	32	+2	-2	1,06	0,94
Снігурівський	16	17	16	+1	-1	1,06	0,94

По отриманим показникам можна спостерігати коливання кількості малих підприємств області. За ланцюговими темпами росту та приросту таблиці 2.2.1 можна встановити, що у 2009 році відбувалося збільшення кількості малих підприємств в області, у 2010 році - їх зменшення. Найбільші темпи росту спостерігалися у містах Вознесенськ та Очаків, серед районів області лідером виступали Братський, Первомайський та Снігурівський. Найгірші показники зафіксовані по місту Южноукраїнськ та Врадіївському району. Порівняти швидкість зміни кількості малих підприємств по Миколаївської області та вибірково по містам Миколаїв, Первомайськ, Южноукраїнськ, Первомайському, Вознесенському, Миколаївському районів можна за допомогою динаміки цих показників, наведених нижче.

Таблиця 2.2.2

Динаміка зміни кількості малих підприємств по Миколаївської області (вибірково)

	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Область	74	78	82	72	75	62
Миколаїв	125	131	140	121	128	103
Первомайськ	45	44	43	34	40	37
Южноукраїнськ	50	51	55	55	49	40
Вознесенський	25	28	27	26	25	24
Миколаївський	40	38	36	36	33	28
Первомайський	40	43	46	40	42	40



Характерною особливістю розвитку малого підприємництва в області, як і загалом по Україні, є його орієнтація на торговельну діяльність та сферу надання послуг. Понад те, окреслилася тенденція до поступової переорієнтації малих підприємств з торговельної діяльності на надання ринкових послуг, зокрема в операціях з нерухомістю. Такий розподіл можна пояснити відносно невеликим розміром необхідного стартового капіталу, щоб розпочати власний бізнес у сфері торгівлі й харчування, а також досить низькими витратами, пов'язаними із закриттям підприємства.



Малі підприємства області дозволяють забезпечити місцями для роботи населенню у кількості понад 95 тис. осіб.

Середньомісячна заробітна плата по регіону складає 1044 грн. у порівнянні з попереднім роком зросла на 10%,але є нижчою за середньо український показник (1250 грн.), що пов'язано з політикою оплати праці: найбільший рівень оплати праці в Україні стосується видобутку металургії - ці галузі не характерні для нашого регіону. Середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на малих підприємствах міст Миколаївської області наведена у таблиці 2.2.3



Таблиця 2.2.3

Середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на малих підприємствах міст Миколаївської області

	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Область	392,27	529,31	646,04	849,93	924,69	1044,39
Миколаїв	419,74	567,82	687,22	901,73	969,98	1096,37
Вознесенськ	358,18	558,59	667,65	875,09	906,39	893,21
Очаків	387,44	454,70	554,76	783,27	864,22	1010,18
Первомайськ	349,81	460,85	573,65	728,02	885,46	983,27
Южноукраїнськ	481,68	618,16	717,86	827,53	1088,53	1119,08

Однією з умов успішного господарювання підприємств є постійне оновлення їх матеріально - технічної бази. Так, для покращення свого потенціалу, у 2010р. малими промисловими підприємствами було освоєно валових капітальних інвестицій на суму 37 млн. грн., з них 73% спрямовано на придбання нових основних засобів, 15% - на будівництво (включаючи поліпшення будівель та споруд).

Для здійснення ефективної територіальної політики щодо розвитку малих підприємств, сприяння їх сталому розвиту підприємствам приділяють значну увагу наступні органи влади:

- Головне управління економіки облдержадміністрації;

- представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Миколаївській області;

- Миколаївський обласний центр зайнятості;

- регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області;

- регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області;

- Миколаївській регіональний центр підтримки бізнесу;

- головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації;

- обласне головне управління земельних ресурсів;

- управління у справах сім'ї та молоді облдержадміністрації;

- управління з питань туризму і курортів облдержадміністрації;

- державна податкова адміністрація у Миколаївській області;

- обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

- управління містобудування та архітектури облдержадміністрації;

- центр соціально-економічних та політичних досліджень і технологій;

- коаліція громадських організацій підприємців;

- профспілка підприємців Миколаївської області;

- Миколаївській союз фармацевтів;

- обласна організація роботодавців «Промисловці та підприємці Миколаївщини»;

- уповноважений з питань захисту прав підприємців Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва;

- інші громадські об'єднання підприємців;

- райдержадміністрації;

- виконавчі комітети міських (міст обласного значення) рад.

Основним механізмом реалізації державної політики розвитку малих підприємств на місцевому рівні є Програма підтримки малого підприємництва, яка відповідно до Закону України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» розробляється в області кожні два роки. Запроваджено в області для зайнятого та/або незайнятого населення курси підвищення кваліфікації «Організація малого бізнесу», «Основи організації підприємницької діяльності», «Організація та управління підприємствами середнього бізнесу» та «Бізнес - планування для організації підприємницької діяльності», «Діяльність підприємства в умовах фінансово-економічної кризи».

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Проблеми розвитку та функціонування малих підприємств в Україні

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

- відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

- неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;

- низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;

- відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

- обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

- недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо.

На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.