Економіко-статистичний аналіз факторів, що впливають на діяльність малих підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Процеси побудови відкритої та ринкової економіки в Україні вимагають наявність невеликих, мобільних за своєю діяльністю та конкурентоздатних суб'єктів господарювання. Вони в економіках розвинутих держав представлені дрібними підприємцями та малими підприємствами.

Світова практика показує, що саме малі підприємства мають більше можливостей, ніж приватні підприємці та великі підприємства, раціонально використати наявні ресурси, запропонувати та швидко втілити нові ідеї, відносно легко змінити сферу діяльності та ринок збуту.

Досвід розвинутих країн говорить про вагомий внесок в економіку сектору малого підприємництва. Суб'єкти малого бізнесу значною мірою впливають на зайнятість, на обсяги ВНП та є основним середовищем впровадження інновацій.

Ось чому, в ринкових умовах господарювання актуальності набувають питання, пов'язані з дослідженням факторів успішної діяльності, зростання та розвитку малих підприємств. Тому важливо з'ясувати внесок сектору малих підприємств в економіку нашої держави, стимули щодо його збільшення, особливості формування середи його діяльності та функціонування та фактори, що впливають у найбільшій мірі на діяльність цього сектору.

Мале підприємство дозволяє своїм власникам реалізувати власні ідеї для привласнення доходу та реалізації своїх підприємницьких здібностей із застосуванням коштів на власний ризик на основі оперативнішого управління, швидшої адаптації до постійно змінюваних потреб споживачів та ситуації з цінами, попитом та пропозицією на ринку.

Малі підприємства України як сектор ще не досягли рівня розвитку розвинутих країн. Практично по усім показникам, що характеризують активний вклад в економіку, малі підприємства нашої країни набагато відстають від провідних країн. Насамперед це стосується внеску малих підприємств у ВВП країни. Цей показник у нашій державі у 2006 році становив 11% порівняно з 70% у розвинутих країнах. Але є і позитивні тенденції: у середньому по країні зросла кількість малих підприємств на 1000 осіб з 2,14 одиниць у 1996 році до 5,84 у 2006 році. Скромними по відношенню до розвинутих країн залишаються внески малих підприємств у зайнятість та частку в загальних обсягах реалізації продукції, товарів і послуг.

Мобільність малих підприємств, їх великий потенціал перетворитись на двигун економіки та на нестабільний розвиток у динаміці показників діяльності робить дослідження факторів їх розвитку актуальним.

З огляду на це темою даної роботи є «Економіко-статистичний аналіз факторів, що впливають на діяльність малих підприємств».

Метою даної роботи є визначення факторів, що впливають на імовірність ефективної діяльності малих підприємств. Також оцінки потребують величини внеску до імовірності їх ефективної діяльності.

Для досягнення означеної мети роботи були поставлені та вирішені такі завдання:

- вибір та аналіз факторів, що найкраще описують діяльність малих підприємств в Україні;

- оцінка обраних факторів за допомогою імовірнісних моделей;

- визначення міри впливів факторів на імовірності діяльності малих підприємств.

Об'єктом дослідження є процес оцінки факторів впливу на діяльність сукупності малих підприємств України.

Предмет дослідження - мале підприємство, його діяльність під впливом різних факторів, форми і методи, за допомогою яких здійснюється оцінка цих факторів.

У роботі застосовуються такі методи і прийоми:

1) прийоми теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття змісту й уточнення наукових понять;

2) аналіз, синтез, системний і ситуаційний підходи - для дослідження суті розвитку малих підприємств і підходів до прийняття управлінських рішень щодо їх стимулювання;

3) економіко-статистичний аналіз - для вивчення діяльності малих підприємств;

4) методика застосування імовірнісних логіт - та пробіт - моделей - для оцінки факторів впливу на діяльність малих підприємств.

Законодавчою базою даної роботи слугують Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997. Джерела первинної інформації - «Статистичний щорічник України за 2006 рік», дані вибіркового обстеження малих підприємств України за 2004, 2005 та 2006 роки.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку посилань. Перший розділ - теоретична частина, в якій зазначено сутність та особливості діяльності малих підприємств і напрями підтримки малих підприємств за країнами світу.

Другий розділ - методологічна частина, містить інформацію про найбільш популярні серед дослідників фактори. Також проведено огляд методів, які використовуються при економіко-статистичному аналізі факторів діяльності малих підприємств. Для їх аналізу у розділі наведені теоретичні дані щодо побудови імовірнісних моделей.

Третій розділ - розрахункова частина, складається з побудови імовірнісних логіт - та пробіт - моделей для визначення ступеню впливу факторів на діяльність малих підприємств. До обраних факторів віднесено витрати підприємства, обсяги виробництва, прибуток, кількість зайнятих на підприємстві, ступінь залучення коштів та міра оподаткування. В розділі проводиться обґрунтування вибору показників, що характеризують ці фактори. Серед моделей за обраними показниками обрано оптимальну та надано висновки.

1 МАЛЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ОБ'ЄКТ ЕКОНОМІКО - СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Суть та призначення малих підприємств з точки зору загальноекономічних позицій

Основою функціонування народного господарства країни, а значить і економіки в цілому, є підприємництво. Воно являє собою самостійне організаційно - господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети.

Підприємництво функціонує шляхом ведення бізнесу, що є підприємницькою, комерційною чи будь - якою іншою діяльністю, що не суперечить закону і спрямована на отримання прибутку.

Таким чином, основною ланкою народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку), є підприємство.

Для здійснення стимулюючої політики держава розмежує підприємства на малі, середні та великі. Малому підприємству притаманні такі ознаки, як незначна кількість працівників, невеликі обсяги здебільшого ризикової діяльності (виробничої, торговельної, наукової та ін.) та обсяги виробництва, власник якого самостійно приймає управлінські рішення з метою привласнення прибутку. Малим бізнесом називається самостійне організаційно - правове та господарське новаторство власників малих підприємств власним коштом і на власний ризик на основі оперативнішого управління, швидшої адаптації до постійно змінюваних потреб споживачів, реалізації власних ідей для привласнення підприємницького доходу і реалізації рис підприємця.

Малі підприємства здебільшого є об'єктами приватної власності (283204 підприємств або 95,9% в Україні у 2005 р.). Державні підприємства складають у секторі малих підприємств мізерну частку (2481 підприємств або 0,84% в Україні у 2005 р.) [30, с. 35]. Це не дивно, оскільки соціально - економічна природа державних підприємств визначається існуючим типом економічної системи (передусім відносинами власності на засоби виробництва) і характером політичної влади, соціальних, правових, ідеологічних відносин.

Розрізняють також приватне підприємство, суб'єктом якого є одна фізична особа, що самостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності, економічними відносинами на підприємстві.

Світовий досвід господарювання говорить, що в основі розвитку економіки лежить поєднання діяльності малих, середніх та великих підприємств. Економіка західних країн вже давно «…ґрунтується на двох засадах - на великих організаційно - господарських структурах та малому бізнесі», який «… створює конкурентне середовище, забезпечує виробництву гнучкість та індивідуальність».

Функціонування підприємств здійснюється через розробку і втілення підприємницьких ідей. Підприємницька ідея - це конкретне цілісне знання про доцільність і можливість здійснювати певний вид підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети цієї діяльності, шляхів і засобів їх досягнення.

У ХVII ст. Ричард Кантільйон вперше зробив спробу надати визначення підприємницької діяльності. Він до групи підприємців відносив діячів ризикової сфери без сталого прибутку: купців, ремісників тощо. Визначення Р. Кантільйона ґрунтується на виконанні діяльності саме заради отримання прибутку. Протягом наступних століть XVII - XIX поняття «підприємництва» та «підприємця» постійно трансформується у визначення А. Сміта як реалізація мети підприємця - власника засобів виробництва. За Ж. Б. Сеєм підприємство вже набуває визначення організованої сукупності людей для діяльності у сфері бізнесу. Управлінські риси та інноваційність підприємництва висвітлював Альфред Маршалл. Завершив розробку теорії підприємництва Й. Шумпетр. За його словами «змістом підприємництва є здійснення нових комбінацій факторів виробництва або різні нововведення».

Головним чинником економічного розвитку виступає сам підприємець. За Й. Шумпетером підприємство повинно виконувати 5 функцій:

- Виробляти нові та поліпшувати існуючі блага;

- Впроваджувати нові способи виробництва;

- Відкривати та освоювати нові ринки збуту;

- Використовувати нові джерела отримання сировини чи напівфабрикатів;

- Проводити реорганізацію у галузі та створювати промислові організації нового типу.

Брциєва І. [6, с. 150] визначає «підприємництво» як сферу економічної діяльності, у якій реалізує себе підприємець - інноватор, суб'єкт, який шукає та реалізує нові можливості, сфери та об'єкти застосування факторів виробництва, який може висувати й освоювати нові товари, технології, форми та способи обслуговування споживачів, створювати нові потреби та способи їх задоволення.

На думку Кірпота О.: «Мале підприємництво - це особлива форма економічної активності, яка передбачає: орієнтацію на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфери діяльності; свободу та самостійність об'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; майнова відповідальність підприємців за результати господарювання; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод».

Через близькість малих підприємств до споживачів його основними рисами є: орієнтація на потреби споживачів та їх поведінку на ринку, динамічність розвитку, ініціативність у впровадженні нових технологій та прийнятті рішень, цілеспрямованість та наполегливість у здійснені задумів. Через творче ставлення до справи, оперативність, пошук нетрадиційних рішень і нових способів дії малий бізнес забезпечує собі виживання.

Малі розміри та обсяги випуску продукції дозволяють малому підприємству більш швидко та гнучко реагувати на вимоги ринку, на нові співвідношення споживчого попиту та пропозиції, раціонально організовувати та змінювати структуру підприємства, оперативно випускати нову продукцію малими партіями з більш високою, ніж на великих підприємствах, якістю.

За словами Кірпота О., «мале підприємництво як самостійний і незмінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообороту, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує стимул до інноваційних процесів та високоефективної праці».

Роль та функції малого бізнесу, з точки зору загальноекономічних позицій, полягають не тільки у тому, що він є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства та опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабілізації суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту громадян.

Огляд правового статусу та критерії віднесення підприємств до малих досліджували ряд науковців. Серед них Ісаков М., Гордієнко О., Побережна Г., Варналій З., Велу Х., Ван Хорн, Ходов Л., Хандурін М., Скот М. та інші.

В багатьох країнах мале підприємництво виділяється в окремий сектор, який потребує особливих підходів в управлінні та пильної уваги і підтримки з боку держави. Але поняття «суб'єкт малого бізнесу» в кожній країні визначено в залежності від національних традицій. З їх урахуванням формуються різні визначення та критерії віднесення підприємств до малих. У таких країнах, як Франція, Німеччина та Греція, термін «суб'єкт малого підприємництва» юридично не визначений.

В Угоді про підтримку розвитку малого підприємництва в державах - учасницях СНД, яка підписана 17.01.1997 та ратифікована Україною 08.04.1999, визначено, що «суб'єктами малого підприємництва визначаються юридичні і фізичні особи, які отримали цей статус відповідно до законодавства держави, яка здійснює їх реєстрацію. Суб'єктами малого підприємництва як особливого сектору господарювання є фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність та відповідають вимогам і критеріям, передбаченим законодавством».

Варналій З. виділяє три етапи становлення підприємства як економічного суб'єкта на Україні. Початковий етап відбувся у 1987 - 1990 рр.

Перші кроки по впровадженню у життя сектору малого бізнесу були зроблені ще наприкінці існування Радянського Союзу. Першим офіційним документом, який регулював діяльність малих підприємств, стало «Положення про організацію діяльності малих підприємств», прийняте Комісією по вдосконаленню господарського механізму при Раді Міністрів СРСР 6 червня 1989 року. Наступним кроком була Постанова УРСР від 22 вересня 1990 р. «Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств» давала перше легальне визначення поняття «мале підприємство».

Другий етап формування політики підтримки підприємництва та його розвитку тривав з 1991 по 1995 рік. Розпочався він 27 березня 1991 року зі вступу в силу Закону України «Про підприємства в Україні» [27, с. 20]. Цього ж 1991 року було створено Державний комітет України по сприянню малим підприємствам і підприємництву.

Третій етап розпочався у 1996 році. У квітні цього року Кабінет Міністрів України прийняв Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва. 28 червня 1996 року свобода підприємництва була закріплена конституційно. Державний комітет України з питань розвитку підприємництва був створений у липні 1997 року. Цей етап триває і по наш час.

1.2 Розвиток та підтримка малих підприємств на світовому рівні та в Україні

Розвиток малих підприємств у світі залежить від ступеня розвинутості економік країн. У країнах Північної Америки та Євросоюзі цей сектор економіки пройшов поступовий шлях до збалансованої системи державного регулювання та діяльності самих підприємств. У цих державах малі підприємства займають передові позиції та досягли вершини розвитку.

Євросоюз - найбільша економічна спільнота у світі. Вона виробляє близько чверті світового виробництва товарів. Малі підприємства в ЄС найбільше розвинуті у галузях оптової та роздрібної торгівлі, харчовій промисловості, будівництві, ділових стратегічних послугах, в галузі послуг з надання консультацій, готельному, ресторанному та туристичному бізнесі.

За словами Шпака В. на світовому рівні малий бізнес є головним джерелом інновацій. Невеликі компанії виконують щорік більше 60% усіх розробок. Такий показник притаманний лише цьому сектору, оскільки керівник малого підприємства є ближчий до самого виробництва та зацікавлений у впроваджені нових технологій. На великих підприємствах швидкість впровадження нововведень у життя значно повільніша.

Галан Н. в своїй роботі стверджує, що «за результатами окремих досліджень малі підприємства у Західній Європі навіть ефективніші щодо виконання науково - дослідних робіт та створення інноваційних продуктів, ніж великі підприємства».

Для стимулювання діяльності малих підприємств по країнах проводиться їх підтримка на державному рівні.

Державна політика підтримки підприємництва - це сукупність (комплекс) пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання.

У ЄС регулювання будь-якого питання проводиться на регіональному та наддержавному рівні. Це стосується і малих підприємств. Цілі державного регулювання у цій сфері направлені на зміцнення єдиного внутрішнього ринку. Галан Н. визначає низку напрямів державної політики у ЄС стосовно малих підприємств: усунення бюрократичних перешкод; надання фінансової підтримки; сприяння доступу до джерел фінансування; зменшення податкового тягаря; підвищення інноваційного потенціалу підприємств; створення умов для розвитку електронної торгівлі (у 1999 році з'явились перші національні програми залучення малих підприємств до електронного зв'язку з покупцями).

Було встановлено, що найбільше у ЄС малі підприємства потерпають від адміністративних бар'єрів. Втрати малих підприємств на створення та ліквідацію, ліцензування та сертифікацію продукції щороку складають 3-4% від ВВП. Тому цій сфері приділяється найбільше уваги з боку держави.

Для цього у ЄС для малих підприємств було розроблено спрощене законодавство для внутрішнього ринку, яке з'явилось у 1996 році. Воно поширюється на вибіркові види діяльності та існує не у всіх країнах - членах ЄС. Свої рекомендації та оцінки спрощеному законодавству надає Спеціальна робоча група з питань спрощення умов діяльності підприємств.

З 1986 року працює Програма оцінки наслідків для бізнесу у формі консультацій по проблемах діяльності. На території ЄС створена мережа консультативних центрів Євро - Інфо. Тут підприємцям роз'яснюють вимоги законодавства, правила заповнення форм звітності, надають інформацію про цільові програми ЄС для бізнесу. Ця мережа ініціює регулярні Європейські конференції для щойно створених підприємств.

Узагальнення корисної інформації щодо найефективніших шляхів подолання адміністративних бар'єрів розповсюджується міх країнами - учасницями ЄС через «Програму узгоджених дій».

На національному рівні за допомогою спеціальної системи контрольних питань проводиться визначення впливу кожного нормативного акту на функціонування бізнесу. Порівнюються витрати та вигоди. Наприклад у Нідерландах систему контрольних питань розподілено на 3 групи: наслідки для бізнесу, вплив на екологію та ступінь виконання вимог законодавства. Результати обговорюються на рівні міністерств.

До спеціальних ініціатив ЄС можна віднести програми в галузях інформаційних технологій. Вони поширені у країнах північної частини ЄС. Такі програми мають на меті створення спеціальних мережених пунктів збору інформації від малих підприємств. Працюють вони за принципом «єдиного вікна».

Галан Н. у своїй статті «Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському союзі» надає інформацію щодо фінансових шляхів допомоги малим підприємствам в країнах ЄС:

- Мінімальна допомога (не перевищує 50 тис. євро на одну статтю витрат) упродовж 3 років. Рішення про її надання приймає національний або регіональний уряд.

- Збільшена допомога не перевищує 7,5% інвестиційних витрат на підприємства. Складає до 200 тис. євро у розрахунку 2 тис. євро на 1 новостворене робоче місце. Рішення про надання такої допомоги приймається Комісією ЄС протягом 20 діб.

- Обсяг інвестиційної допомоги залежить від регіону розташування підприємства. Складає в економічно розвинених та менш розвинених регіонах не більше 15% від суми інвестиційних витрат для підприємств з кількістю працівників до 50 осіб. Для підприємств з кількістю працівників 50 250 осіб ця частка складає 7,5% у розвинених регіонах та 10% у менш розвинених.

- Якщо підприємство має на меті провести витрати на консультації, то йому обов'язково профінансують з них 50%, якщо сума допомоги більше мінімальної. Така допомога називається цільовою. Рішення про її надання приймає Комісія ЄС.

В Австрії та Швеції функціонує у вигляді мережі організація «ангелів бізнесу». ЇЇ мета - знаходження інвесторів для малих підприємств.

Передумовами сучасного стану малих підприємств України були певні кроки уряду за роки її незалежності. Розглянемо надалі еволюцію діяльності малих підприємств та інститутів, що полегшують їх функціонування.

Підсумки роботі державного сектора за останнє десятиліття в русі сприяння розвитку малих підприємств зробила Акімова І. [5, с. 67]. Автор виокремила декілька рис:

- Акценти були зроблені у полі взаємодії держави і бізнесу у питаннях створення, реєстрації, ліцензування, але не на питаннях зниження корупції та захищенні прав приватної власності;

- Велась робота по зниженню кількості перевірок та регуляторних обмежень, але стабільності у законодавстві досягти не вдалося;

- Увага приділялась перешкодам створення нових підприємств, а не перешкодам їх зростання, не було зроблено рішень відносно контактів між малими підприємствами нашої країни з іншими по інвестиційних питаннях;

- Створення спеціальних податкових режимів було головним інструментом держави у підтримці малих підприємств.

Як наслідок такої політики Акімова І. виділяє створення великої кількості малих підприємств, особливо мікропідприємств, низький ріст частки малого бізнесу у ВВП та зайнятості. До позитивної тенденції віднесено появу підприємницької ініціативи у секторах домінування малих підприємств. Це сфера послуг та торгівля (переважно роздрібна). Негативні наслідки виділені такі, як зменшення частки «працюючих» малих підприємств у загальній їх кількості (показник впав з 96,2% у 1996 р. до 74,6% у 2001 р. по Україні в цілому).

Свої витоки середній бізнес бере з успішних малих підприємств. На відміну від західних країн, де середні підприємства розвиваються з малих та мікропідприємств, в Україні середній сектор з'явився здебільшого в процесі приватизації державних підприємств.

Як вважає Акімова І. [5, с. 68], в Україні у найближчий час основою середнього бізнесу будуть колишні державні підприємства, а не нові приватні. Також в її роботі відмічено, що малі підприємства за результатами спеціального опитування промислових підприємств у 1999-2002 рр. не планують переходити до категорії середніх або великих. Головна причина - дефіцит зовнішніх та внутрішніх фінансових ресурсів. 58% опитаних малих підприємств бояться втратити податкові привілеї та відходити від спрощеного бухгалтерського обліку. Через це 22% малих підприємств, підходячи до перехідного бар'єру у напрямі збільшення, створюють ще одне мале підприємство. Така ж сама ситуація спостерігається й у сфері середнього бізнесу. Такі перетворення не є позитивною тенденцією.

Якщо порівняти світові та українські показники розвитку малих підприємств, то виявиться явне відставання останніх. Хандурін М. [34, с. 12] вважає, що низькі показники розвитку малих підприємств в Україні насамперед пов'язані із докорінно неправильним веденням приватизації державних і комунальних підприємств, починаючи ще з 90-х років. Тоді підприємництво віддали в руки некомпетентним та неосвіченим власникам. Також не була створена державна структура для забезпечення ефективної правової, фінансової й організаційної підтримки малих підприємств.

Скрутне стерновище малих підприємств у наші часи також пояснюється недостатнім фінансуванням Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. В незалежній Україні вперше фінансування програм розвитку малого бізнесу розпочалось у 2002 році з виділенням 2 млн. грн. У той же час в Польщі в бюджеті - 2002 на ці потреби передбачалося 2 млрд. грн. (при відповідному перерахунку з місцевої валюти)

Ще одна причина повільного розвитку малих підприємств - недосконала законодавча база. В США вона розвивалася з 1953 року з прийняттям федерального закону про малий бізнес. В Японії ухвалено закон про малі й середні підприємства вперше у 1963 році. В Україні у 2004 році підприємницька діяльність регулюється 32 законами, 22 постановами уряду, 14 указами Президента й сотнями наказів й інструкцій міністерств й інших центральних органів виконавчої влади. Тільки протягом 1997--2000 років у ці законодавчі акти було внесено понад тисячу змін і доповнень [34, с. 12].

Україна у цьому питанні специфічна держава. Між органами й посадовими особами виконавчої влади та малими підприємствами панують для усього світу незвичні відносини. Річ йде про слугування малих підприємств усім контролюючим службам, а не навпаки.

У провідних капіталістичних державах є потужні державні структури сприянню розвитку малим підприємствам. Прикладом є Адміністрація у справах малого бізнесу (АМБ) у США, яка опікується правовим й організаційним забезпеченням малого бізнесу й фінансової державної підтримки. Відділення АМБ присутні в усіх великих містах США, під її егідою існує безліч консультативних, інформаційних організацій, центрів розвитку малого бізнесу. Крім того, додаткову допомогу дрібним підприємствам у всій країні надають понад 2700 торговельно-промислових палат. Все це сприяє збору детальної статистики по малим підприємствам не лише державними органами, але й приватними агентствами.

Існуючий в Україні Державний комітет із питань регуляторної політики й підприємництва не в змозі виконувати підтримку малих підприємств на рівні розвинутих держав.

Громадянські об'єднання підприємців України пройшли свій шлях становлення. Розпочався він у 1989 році.

Перший етап тривав до 1992р. Він був початковим. Розпочався створенням восени 1989 року Спілки кооперативів та підприємців України. Вона створила департаменти управління у 24 областях. Вже 22 січня 1990 р. була створена Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва України. Діяльність цієї організації направлена на захист прав працівників через посилення профспілок.

У липні 1990 року було створено дві спілки підприємців: Спілка малих підприємців України і Спілка орендарів і підприємців України. У травні 1996 р. перша з них була перетворена на Спілку підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України. У цей період було проведено ряд спроб організувати бізнес. Були засновані: Конгрес ділових кіл України, Українська національна Асамблея Підприємців, Ліга підприємців, Спілка кооперативів та підприємців України, Спілка юристів, Союз банків, Союз бірж, Спілка малих підприємств України, Союз незалежних підприємців України та інші об'єднання.

Другий етап розпочався у 1993 році і триває по сей день. Це етап бурхливого розвитку підприємств, становлення ринкового середовища, приватної власності та проведення приватизації.

В загалі спеціалісти з проблем перехідної економіки виділяють 4 фази становлення сектору малих підприємств: зародження, бурхливе зростання, насичення, саморегуляція з відповідними структурними перетвореннями. Четвертої фази досягли Польща, Чехія, Угорщина. У третій знаходяться Словаччина, Словенія та країни Балтії. Румунія, Болгарія, Албанія, Росія перебувають на другій стадії.

На думку Кірпота О., перша фаза потребує 1 рік, друга - 2-3 роки, третя менше року. Отже, за сприятливих умов розвитку вже у 1995 році малі підприємства України досягли б третьої стадії розвитку - насичення. Відповідно до кількості населення України у цей рік кількість працюючих у сільському господарстві мала бути приблизно 2,5 млн. малих підприємств. Зайнятість на них склала б 10 млн. чол.

З огляду на приведену інформацію можна зробити висновок про комплексний підхід з боку держави та недержавних установ щодо регулювання та поліпшення діяльності сектору малого бізнесу. Україна забезпечити такого сприятливого середовища малим підприємствам поки що не може.

На нашу думку в Україні малі підприємства є недостатньо прибутковими для зацікавлення державних та недержавних структур у співробітництві. В державі саме великі підприємства з року в рік звітують зростаючими обсягами продажу товарів та розвиваються більш динамічно, ніж малі.

Щодо сфер діяльності малих підприємств, помітно, що галузі найінтенсивнішого розвитку малих підприємств України такі ж самі, як і в Євросоюзі. Це оптова та роздрібна торгівля, обробна промисловість, будівництво, операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам. Але такі галузі, як готельний, ресторанний та туристичний бізнес відчувають слабку присутність малих підприємств.

1.3 Постановка задачі

Сектор малого бізнесу в Україні ще знаходиться у початковому стані свого розвитку. Про це говорить невелика частка малих підприємств у ВВП, що зростала з 4% у 1995 році та становила у 2006 11%, порівняно з середнім значенням 70% у розвинутих країнах.

Також у середньому по Україні зросла кількість малих підприємств на 1000 осіб з 2,14 одиниць у 1996 році до 5,84 у 2006 році. Але середньорічна кількість найманих працівників на одному малому підприємстві зменшилась з 8 осіб у 1999 році до 6 осіб у 2006 році. Одночасно зменшується частка продукції малих підприємств у загальних обсягах реалізації продукції (робіт, послуг) в країні. Зменшення відбулось з 8,1% у 2000 році до 4,9% у 2006 році.

Малі підприємства потенціально здатні залучити до свого сектору більше зайнятих, стати провідником інновацій, швидко задовольняти потреби суспільства та розвивати сектор послуг. Це збільшить податкові надходження до бюджету країни, який протягом останніх років виконується з дефіцитом та зменшить напругу з зайнятістю. Отже на макрорівні розвиток малих підприємств має дуже важливе значення.

Викладені дані говорять про гостре питання розвитку малих підприємств та дозволяють класифікувати малі підприємства як потребуючі детального аналізу факторів їх діяльності. Мірою успішної діяльності виступає ефективність праці малого підприємства. Отже дослідження найбільш впливових факторів на ефективність його роботи є актуальним питанням.

Метою даної роботи є визначення факторів впливу на імовірність ефективної діяльності малих підприємств. Також повинні бути оцінені величини їх внеску до імовірності ефективної діяльності.

Для вирішення поставленої мети в даній роботі поставлені такі задачі:

1) аналіз факторів, що впливають на розвиток сектору малого бізнесу в Україні;

2) визначення показників, що можуть відображати обрані фактори;

3) обґрунтування ступеню впливу підібраних показників на ефективну діяльність малих підприємств України шляхом статистичного та кореляційного аналізу ;

4) виявлення способу однозначної оцінки ефективної діяльності малого підприємства у числовому вигляді;

5) вибір моделі визначення імовірності ефективної діяльності малих підприємств;

6) добір показників, що відображають діяльність малого підприємства та можуть одночасно бути включені до моделі;

7) побудова імовірнісних моделей та визначення на основі інформаційних критеріїв найкращої з них;

8) знаходження середньої по сектору малих підприємств імовірності їх ефективної роботи;

9) по кращій імовірнісній моделі визначення ступеню впливу кожної ознаки на імовірність ефективної роботи малого підприємства.

Поставлені задачі вимагають всебічного огляду факторів діяльності малих підприємств, запропонованих сучасними науковцями, та обґрунтування вибору моделей аналізу певного виду.

У роботі використовуються наступні методи і підходи:

- прийоми теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття змісту й уточнення наукових понять, пов'язаних із сектором малих підприємств;

- економіко-статистичний аналіз - для вивчення, порівняння емпіричних даних, аналізу динаміки, структури й ефективності діяльності малих підприємств;

- методика моделювання імовірнісних логіт - та пробіт - моделей - для оцінки підібраних факторів впливу на діяльність малих підприємств.

Вихідні дані у роботі отримані на основі вибіркового обстеження малих підприємств України за 2004 - 2006 роки. Вибірка містить відповідно рокам дослідження 821, 957 та 960 спостережень. Кожне мале підприємство має характеристики за наступними показниками:

1) вид діяльності;

2) короткострокові кредити банків;

3) кількість зайнятих;

4) непрямі податки з доходів;

5) податок на прибуток;

6) матеріальні витрати;

7) фонд заробітної платні;

8) операційні витрати;

9) прибуток від продажу товарів і послуг;

10) валовий дохід;

11) чистий прибуток.

2 АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Аналіз сучасних підходів щодо визначення факторів впливу на діяльність малих підприємств

Науковці виділяють низку факторів, які впливають на діяльність малих підприємств. Ці фактори вимірюються за допомогою статистичних показників. Формуванням, детальним аналізом та їх групуванням займаються органи державної статистики, спеціальні інститути та організації.

Розглянемо теоретичні підходи та визначення економічних факторів впливу на діяльність малих підприємств.

Аналізом факторів впливу на діяльність підприємств займаються наступні вітчизняні науковці: Олексів І.Б., Сидорова А.В., Денега О.З, Хімченко А.М та інші.

Серед зарубіжних дослідників відомі Сторей Д. Ж., Леві Б., Брунетті А.

Як відзначає Олексів І. Б., основними економічними показниками діяльності підприємств є:

5) витрати;

6) обсяги виробництва;

7) прибуток.

Ці показники виділені через їх важливу роль у відтворенні економічних ресурсів та в оцінці ефективності функціонування підприємства. Як говорить документ «Економічна оцінка України» [41, c. 102], малий бізнес стикається з більшими фінансовими труднощами, ніж великі підприємства. В першу чергу це пов'язано з неврегульованим податковим режимом для малих підприємств, який треба спростити «беручи до уваги тяжкі умови, у яких працюють малі підприємці в Україні» [41, c. 32]. Отже, цьому фактору треба приділити велику увагу.

Ми повністю погоджуємось з обраними вище трьома факторами, оскільки вони описують весь цикл руху коштів на підприємстві, крім перерозподілу прибутку:

1) придбання устаткування та сировини;

2) виробництво;

3) отримання прибутку;

Крім того, Олексів І.Б. провів обстеження низки промислових підприємств та у своїх працях показав, що з метою оцінювання та планування всіх напрямів діяльності підприємства окрім врахування основних показників важливим є дослідження і ряду додаткових відносних економічних показників:

1) ліквідність;

2) обсяги заборгованості;

3) показники оборотності основних засобів;

4) показники прибутковості.

Показники для оцінки цієї групи факторів можна отримати лише шляхом обробки статистичних даних по підприємству. На цьому етапі можуть виникнути труднощі з достатністю розрахункових даних, помилками при обчисленні та з співставністю отриманих показників. Отже через складність отримання цих показників надамо перевагу викладеним вище трьом економічним показникам діяльності малого підприємства.

Науковець пропонує низку поетапних процедур щодо оцінювання економічних показників діяльності підприємств на таких етапах: збирання та оброблення інформації, вибір основних абсолютних та відносних економічних показників і їх еталонних значень, вибір та застосування методів фінансово-економічного аналізу для оцінювання вибраних економічних показників. У його працях наголошено на тому, що фінансові фактори є визначальними для функціонування підприємства, оскільки саме вони впливають на забезпеченість підприємства іншими ресурсами.

Ми підтримуємо цю думку, оскільки саме фінанси здатні відобразити усі процеси на підприємстві.

Як пропонує Денега О.З., можна проаналізувати роль малих підприємств у взаємозв'язку з рисами підприємця. На рисунку 2.1 можна дослідити передумови створення та роль малого підприємства в суспільстві. На схемі за напрямом розглядання малого підприємства як ланки дрібнотоварного виробництва у розділі «забезпечення» малих підприємств визначені різні за своїм змістом ресурси є факторами діяльності:

1) матеріальні;

2) інформаційні;

3) фінансово-кредитні;

4) трудові ресурси.

До них можна додати фактори з блоку «характеристики». Це

1) індивідуальна поведінка;

2) успішність діяльності;

3) форма управління;

4) адаптивність;

5) швидкість отримання інформації;

6) оперативність реагування на зміни.

На нашу думку для отримання достовірних результатів аналізу діяльності малих підприємств треба користуватися показниками, що можна легко описати цифрами. Тобто ми не підтримуємо оцінку якісних характеристик, таких, як поведінка підприємства на ринку, гнучкість форми управління, адаптивність, інформаційні ресурси, організаційна інфраструктура. Та надаємо перевагу показникам матеріальних витрат, фінансово-кредитним ресурсам та ресурсам праці.

Автор також розглядає проблему розгалуження понять розвитку і функціонування малих підприємств. Розвиток вказує на внутрішній процес, а функціонування обумовлене впливом зовнішньо керованого фактору.

Хімченко А.М. визначає, що в останні роки явно виражена тенденція до зниження темпів росту кількості малих підприємств і обсягів їх виробництва.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Є:одним з секторів економіки	СКЛАДАЄ:ланку дрібнотоварного виробництва
ФОРМУЄ: конкурентне середовище в регіоні інфраструктуру малого підприємництва в регіоні стан навколишнього середовища особисту самоствердженість середній клас в особі підприємців-власників	ФОРМУЄТЬСЯ: з культурних традицій рівня освіти населення регіону науково-методичної бази техніко-технологічної бази спеціалізації та кваліфікації робочої сили
ЗАБЕЗПЕЧУЄ: насичення локальних ринків традиційними та інноваційними товарами та послугами послаблення монополізму інновації використання непридатних для житла приміщень прибутковість від проведення підприємницької діяльності додаткові робочі місця задоволення робітників	ЗАБЕЗПЕЧУЄТЬСЯ: Ресурсами: матеріальна інфраструктура інформаційна інфраструктура фінансово-кредитна інфраструктура організаційна інфраструктура праця енергія
ХАРАКТЕРИЗУЄ: рівень якості життя в регіоні економічний розвиток регіону ступінь вільності та демократизації суспільства структурну та якісну характеристику валового внутрішнього продукту	ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ: індивідуальною поведінкою успішною діяльністю гнучкістю форм управління і існування адаптивністю швидкістю отримання інформації оперативністю реагування на певну інформацію

Рисунок 2.1 - Комплексний підхід до значення малих підприємств в суспільстві

Розглянемо дані за першим показником у динаміці у таблиці 2.1 та на рисунку 2.2.

Таблиця 2.1 - Кількість малих підприємств всього по Україні у динаміці, од. та %

	1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Кількість малих підприємств
Всього, од.	96019	217930	233607	253791	272741	283398	295109	307398
відсотків до 1995 року		2,27%	2,43%	2,64%	2,84%	2,95%	3,07%	3,20%

За даними таблиці 2.1 видно, що з 1995 по 2006 рік кількість малих підприємств зросла у 3,2 рази.

Рисунок 2.2 - Кількість малих підприємств в Україні (одиниць) та їх темп приросту до 1995 року (%)

За рисунком 2.2 видно, що темп приросту кількості малих підприємств відносно 1995 року стало збільшується на 0,2% щорічно. Лише у 2004 та 2005 роках це збільшення становить приблизно 0,1% щорічно. У 2006 році темп приросту кількості малих підприємств відносно 1995 року становив 0,13%. З 2000 по 2006 темп приросту зріс з 2,27% до 3,2%.

На відміну від кількості малих підприємств, найбільший обсяг реалізованої продукції припадає на 2003 рік. Це можна прослідкувати за даними таблиці 2.2 та на рисунку 2.3.

Таблиця 2.2 - Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств по Україні у динаміці, млн. грн. та %

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств, млн. грн.	43810,1	47165,7	49394,2	65202,1	74363,5	82936,7	90309,0
відсотків до попереднього року	-	107,7%	104,7%	132,0%	114,1%	111,5%	108,9%

За даними таблиці 2.2 видно, що з 2000 по 2006 рік обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств зросли у 2,6 рази.

Рисунок 2.3 - Обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств, млн. грн., та темп росту цього показника до попереднього року, %

Рисунок 2.3 показує, що щорічний приріст показника обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) малих підприємств за останні три роки постійно знижується. Значення впало з 114,1% у 2004 до 108,9% у 2006, але ще не досягло рівня 2002 року (104,7%).

Однією з головних причин поведінки розглянутих вище показників кількості малих підприємств та їх обсягів реалізованої продукції є недостатній рівень доходів населення, що обмежує інвестиційні можливості громадян. Отже, рівень доходів населення є ще одним фактором діяльності малих підприємств.

Як відзначається в «Економічній оцінці України» [41, c. 102], проведеній Організацією економічної кооперації та розвитку, малий бізнес набагато більше, ніж великі підприємства, залежить від обсягів споживання домогосподарствами. Отже, зміни у заробітній платні населення також є впливовими. Додамо, що доходи населення, на нашу думку, також в аналогічному напрямі впливають на діяльність малих підприємств.

Розглянемо динаміку показника «доходи населення» та кількості малих підприємств по Україні на рисунку 2.4.

Рисунок 2.4 - Динаміка зміни доходів населення (млрд. грн.) та кількості малих підприємств (тис. од.)

За рисунком 2.4 видно, що тенденція досліджуваних показників зберігається постійно у напрямі зростання, але темпи приросту доходів населення збільшуються з часом, а кількості малих підприємств навпаки уповільнюються. Дослідити цей процес можна по темпам приросту показників до 2000 року на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5 - Динаміка зміни темпів приросту доходів населення та кількості малих підприємств до 2000 року, %

Як зображено на рисунку 2.5, темпи приросту доходів населення та кількості малих підприємств до 2000 року неоднакові. Доходи населення зростають значно швидше, ніж кількість малих підприємств, яку вони повинні стимулювати. Отже, для України не можна говорити про вплив доходів населення на кількість малих підприємств. В країні створені такі умови появи малого бізнесу, що вимагають додаткових здібностей від особи для започаткування малого підприємства, крім коштів.

Також Хімченко А.М. досліджує дві тенденції у розвитку сучасного суспільства: одна до концентрації і посилення монополізму, інша - до розвитку малого бізнесу і формування конкурентного ринкового середовища. На такому підґрунті зроблено висновок: зміцнення великого машинного виробництва - це матеріальна основа розвитку малого бізнесу та ще один фактор діяльності малих підприємств.

Розглянемо графічно надані у динаміці дані щодо відношення кількості підприємств машинного виробництва та кількості малих підприємств до попереднього року в Україні на рисунку 2.6.

Рисунок 2.6 - Відношення кількості підприємств машинного виробництва та кількість малих підприємств до попереднього року по Україні

За рисунком 2.6 видно, що ніякого впливу на кількість малих підприємств сектор машинного виробництва не має.

У механізмі розвитку малого бізнесу Хімченко А.М. розглядає оподатковування, а також систему його державної підтримки. Це додаткові два фактори.

З нашої точки зору вимірювання оподаткування у кількісних обсягах є зручним для застосування фактором, що здатен оцінити ступінь підтримки з боку держави. Це характеристика середовища діяльності конкретного малого підприємства. Система державної підтримки не є таким універсальним фактором, як попередній.

Виміряти в одному показнику обсяги державних пільг, виплат та періодичність їх отримання малим підприємствам за різними видами діяльності є практично неможливо. Для цього можна застосувати лише рангові змінні, що не дасть достовірного результату, оскільки різниця між різними рангами буде дуже незначна.

Практика розвитку малого бізнесу доводить, що головною проблемою є проблема інвестицій. Інвестиції у сильній мірі впливають на успішність діяльності сектору малого бізнесу. Але частка інвестування малих підприємств в загальних обсягах інвестицій по усіх підприємствах є дуже скромною.

У роботі саме інвестиції виділені в окремий фактор діяльності малого бізнесу. Розглянемо частку інвестицій до малих підприємств у їх загальному обсязі по державі у фактичних цінах у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Обсяги отриманих інвестицій по малих підприємств України у динаміці

	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Валові капітальні інвестиції у малі підприємства, млн. грн.	3084,7	4069,3	6501,0	8933,8	12153,2	16406,8
Темп приросту валових капітальних інвестицій у малі підприємства, %	-	31,92%	59,76%	37,42%	36,04%	35,00%
Кількість малих підприємств, од.	233607	253791	272741	283398	295109	307398
Валові капітальні інвестиції у розрахунку на одне мале підприємство, тис. грн.	13,20	16,03	23,84	31,52	41,18	53,37
Валові капітальні інвестиції, млн. грн.	37250	46563	59899	89314	111174	148972
Частка валових капітальних інвестицій у малі підприємства до їх загального обсягу по країні, %	8,28%	8,74%	10,85%	10,00%	10,93%	11,01%

За таблицею 2.3 видно, що з загальних обсягів інвестування на малий бізнес припадає близько 10%. Ця частка має тенденцію до збільшення. З 2001 по 2006 роки її значення зросло з 8,28% (3084,7 млн. грн.) до 11,01% (16406,8 млн. грн.). Треба відмітити, що у середньому на одне мале підприємство обсяг валових капітальних інвестицій з 2001 по 2006 роки зріс у 4,04 рази з 13,2 тис. грн. до 53,37 тис. грн.

За оцінкою Організації економічної кооперації та розвитку (ОЕКР) Україна не може залучити більше іноземних інвестицій через «нездоровий» бізнес клімат та непомірно великі регуляторні бар'єри для торгівлі та інвестицій [41, c. 102]. Оцінені за спеціальною методикою ранги бар'єрів по країнах світу зображені на рисунку 2.7.

Рисунок 2.7 - Бар'єри для торгівлі та іноземних інвестицій

За рисунком 2.7 видно, що до розвинутих країн інвестиціям у 10 разів легше потрапити, ніж до України.

Оскільки в Україні немає можливостей для активізації інвестиційної діяльності держави, варто шукати механізми в самих суб'єктах підприємництва. Як вид фактору отриманих інвестицій можна розглядати обсяги отриманих банківських кредитів.

Дані за цим показником наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Обсяги одержаних банківських кредитів малими підприємствами України у динаміці

	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Короткострокові кредити банків на кінець періоду, млн. грн.	2502,0	3283,6	4375,4	6037,2	9052,0	13759,0
Темп приросту короткострокових кредитів банків у малі підприємства, %	-	31,24%	33,25%	37,98%	49,94%	52,00%
Кількість малих підприємств, од.	233607	253791	272741	283398	295109	307398
Короткострокових кредитів банків у розрахунку на одне мале підприємство, тис. грн.	10,71	12,94	16,04	21,30	30,67	44,76

За даними таблиці 2.4 можна побачити, що темп приросту короткострокових кредитів банків у малі підприємства з 2002 по 2006 роки невпинно зростає. Збільшення становить з 31,24% у 2002 до 52,00 % у 2006 році.

На нашу думку серед останніх двох факторів впливу на діяльність малих підприємств - обсяг валових інвестицій та короткострокові кредити банків - краще обрати останній, оскільки дані за кредитами є більш достовірними. Під час визначення обсягів інвестицій на рівні окремого підприємства треба вирішувати питання, які саме грошові надходження вважати інвестиціями. Визначити обсяги отриманих кредитів від банку підприємству значно легше.

Одним з елементів стимулювання інвестиційного механізму для малих підприємств є оподатковування. Проблема податкової політики держави на сучасному етапі полягає в оптимізації розміру фінансових ресурсів, що залучаються в доходи бюджетів усіх рівнів і тих ресурсів, що залишаються в розпорядженні підприємницьких структур і можуть бути спрямовані на формування фінансових ресурсів суб'єктів малого бізнесу.

Науковець звертається до проблем дослідження малого бізнесу - це не з'ясована роль фінансово-промислових груп і малих підприємств у розвитку малого бізнесу. Це пояснюється тим, що майже всі дослідження, присвячені малому та великому бізнесу, засновані на мікроекономічному аналізі. Крім того, статистичні дані для оцінки функціонування малого та великого бізнесу дуже нестабільні, що також заважає науковому аналізу проблеми [35, c. 105].

Згідно з ми виділяємо наступні фактори впливу на діяльність малих підприємств:

1) рівень доходів населення;

2) розмір податку;

3) обсяги отриманих банківських кредитів.

У книзі «Understanding the Small Business Sector» Сторей Д.Ж. досліджує фактори, що впливають на зростання малих підприємств, що є показником їх успішної діяльності. Автор визначає, що найбільш сильно на зростання малого підприємства впливають три компоненти [42, c. 122]:

1) індивідуальні характеристики підприємця;

2) характеристики підприємства;

3) обрана стратегія.

Рисунок 2.8 показує, що означені три компоненти можуть розглядатись як перетин трьох кіл. Тобто вони є залежними одне від одного.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.8- Компоненти зростання малих підприємств

На рисунку 2.8 видно, що успішні підприємства мають поєднання усіх трьох компонент у сірому секторі. Підприємства, що зростають повільніше або зовсім не зростають чи, навіть, зменшуються, знаходяться поза цим сектором.

Описані компоненти можна розглядати як групи елементів. Найбільше елементів належить до компоненти «підприємець» - 15 одиниць. До «обраної стратегії» автор відносить 14 елементів та «характеристики підприємства» описані шістьома компонентами. Компонент «підприємець» є на думку науковця головним для заснування бізнесу. Розглянемо компоненти у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Фактори впливу на зростання малих підприємств

№ п/п	Підприємець	Характеристики підприємства	Обрана стратегія
1	Мотивація	Вік підприємства	Навчання робітників
2	Безробіття	Вид діяльності	Навчання управлінців
3	Освіта	Форма власності	Власний капітал
4	Управлінський досвід	Розташування	Технологічна складність
5	Кількість засновників	Розмір	Позиція на ринку
6	Попередня самозайнятість	Юридична форма підприємства	Відповідність ринку
7	Наявність поколінь власників	-	Планування
8	Соціальна приналежність	-	Новий продукт
9	Функціональні здібності	-	Працевлаштування кваліфікованих управлінців
10	Тренинги	-	Державна підтримка
11	Вік	-	Концентрація покупців
12	Попередні невдачі у бізнесі	-	Рівень конкуренції
13	Попередній досвід роботи в іншому секторі діяльності	-	Інформація та поради
14	Попередні дані щодо розміру підприємства	-	Експорт товарів
15	Стать	-	-

Розглянемо елементи складових зростання малих підприємств, наданих у таблиці 2.5. Складова «підприємець» представлена характеристиками засновника малого підприємства, у якій він відіграє дуже важливу роль. Вплив ідей та діяльності окремої людини на успішність малого підприємства є набагато сильніший ніж на великих та середніх підприємствах. Але дані за елементами цієї складової важко отримати. Цим пояснюється серед науковців рідке включання до аналізу діяльності підприємства фактору «характеристики підприємця».