Розглянуті фактори інфляції свідчать про всебічну її чутливість, і лише стабільність у кожній із сфер економіки, як національної, так і світової, сприятимуть зупинці інфляційних процесів в Україні.

Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал, який повільно впливає на економіку України. Для ліквідації інфляційних процесів уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин та швидкого економічного зростання.

3.3 Вплив інфляційного навантаження на соціальну безпеку України

Становлення ринкової економіки в Україні надає усім суб'єктам фінансово-економічних відносин (державі, суб'єктам господарської діяльності та населенню) якісно нові можливості розвитку самореалізації та перспектив у майбутньому порівняно з багаторічним періодом адміністративно-командної системи правління. Розширюються кордони міжнародної співпраці у сфері освіти, міграції населення, ведення бізнесу тощо. Саме цей час вимагає нового рівня свідомості від усіх суб'єктів фінансово-економічних відносин та адаптації їх до нових умов соціально-економічного існування.

Двадцятирічний досвід економічної та політичної незалежності України дозволяє констатувати різні темпи адаптації та пристосування до умов ринкової економіки. Держава як інститут високого рівня влади, управління і контрою за будь-яких умов використовує переваги свого положення. Суб'єкти господарської діяльності свідомо або навіть несвідомо реалізуючи свій підприємницький потенціал, взагалі першими пристосовуються до будь-яких змін, використовуючи широкий арсенал способів виживання:

1. тиск на владу шляхом мирних (а іноді не зовсім) демонстрацій,

2. незгоди з існуючими умовами ведення бізнесу,

3. переорієнтація на інші види діяльності з урахуванням відповідного попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг,

4. перехід певною мірою у тіньовий сектор з метою виживання у складних умовах.

І тільки населення виявляється найбільш вразливим суб'єктом в умовах економічних трансформацій та соціальних змін.

Відповідно до «Методики розрахунку рівня економічної безпеки України», затвердженої Наказом Міністерства економіки України №60 від 02.03.2007 року, щоквартально здійснюється комплексний аналіз індикаторів економічної безпеки з метою виявлення потенційно можливих загроз економічній безпеці і в Україні. У даній методиці для конкретизації понять вводяться такі терміни:

- економічна безпека - це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї,суспільства та держави;

- індикатори економічної безпеки - це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері;

- соціальна безпека - це такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз [2].

Серед численних показників, які відповідно до діючої Методики є свідоцтвом рівня соціальної безпеки в Україні, доцільно зупинитися на декількох, які з одного боку безпосередньо стосуються усіх верств населення, а з іншого - є найбільш значущими для більшої, а саме соціально вразливої частини населення (табл. 2). До таких показників належать:

- відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму, разів;

- відношення мінімального розміру пенсії за віком до прожиткового мінімуму, разів;

- відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу

споживчих цін, разів;

- частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, %.

Таблиця 2. Показники соціально-економічного розвитку України 2005-2009 рр.

Для оцінки рівня соціальної безпеки в Україні спочатку необхідно проаналізувати статистичні дані, на яких така оцінка базується. Основну увагу буде зосереджено на домогосподарствах України, оскільки саме домогосподарство можна визначити як економічну одиницю, яка складається з однієї або кількох осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані кошти для задоволення матеріальних та інших потреб.

Динаміка змін зазначених показників, як абсолютних, так і відносних, загалом свідчить про загальний позитивний стан речей. При цьому не виникає необхідності оцінювання абсолютних показників шляхом їх відносних змін, оскільки темпи їх зростання є очевидними. Навіть уповільнення темпів зростання сукупних ресурсів домогосподарств у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство у 2009 році на фоні зменшення індексу споживчих цін на кінець відповідного року на перший погляд не викликає жодного занепокоєння. І тільки застосування методики оцінки у даному випадку соціальної безпеки та порівняння зазначених вище показників соціальної безпеки з їх пороговими значеннями дозволяють оцінити реальну ситуацію у країні (табл. 3).

Таблиця 3

Показники соціальної безпеки України (вибірково), 2005-2009 рр.

З метою конкретизації дослідження даного питання доцільно зосередити увагу на показниках конкретного року, зокрема, 2009 р. Отже, по усіх зазначених показниках соціальної безпеки в Україні, крім частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств,на кінець 2009 року спостерігається ситуація, яка відповідно до діючої методики,характеризується як небезпечна.

Після отриманих вище результатів можна більш реально оцінити показники, які були при цьому використані. За умов, коли частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств становить 50 %, прожитковий мінімум взагалі виявляється несумісними з виживанням.

По-перше, 50 % від прожиткового мінімуму не вистачить на повноцінне харчування, а по-друге, життя людини не обмежується виключно харчуванням. Відтак, перший і другий показники соціальної безпеки реально на багато більше відхиляються у бік небезпечної зони від своїх порогових значень. Певною мірою це стосується також і середньої пенсії (при тому,що це навіть не мінімальна пенсія). Показники відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін у 2005-2008 роках були критично наближені до своїх порогових значень, що вже може бути певним свідченням відсутності належного рівня соціально-економічного розвитку у країні.

Стосовно частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, починаючи з 2008 року стан покращився, але не настільки, щоб можна було говорити про надійну безпечність зони.

Водночас, 2009 рік по більшості показників став об'єктивним наслідком неврівноваженої динаміки економічного зростання в Україні. У той самий час не можна не відзначити, що небезпечність відповідних зон характеризується досить незначним перебільшенням/зменшенням показників відносно встановлених порогових значень. Таким чином, оцінюючи стан соціальної безпеки в Україні протягом2005-2009 років, можна констатувати, що ситуація загалом по країні є небезпечною, але не вкрай критичною. Якщо ж оцінювати стан речей у розрізі регіонів, то ситуація виявляється більш непривабливою. Зосередимо увагу на частці витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств. Фактично, показник частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств є також показником продовольчої безпеки, тобто такого рівня продовольчого забезпечення населення,який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави. Саме цей показник безпосередньо впливає не просто на розвиток нації, сім'ї, особи, він є одним з головних факторів відтворення найціннішого ресурсу будь-якої країни світу -- людського капіталу.

Безпечна ситуація спостерігається тільки у м. Києві на 2009 рік (42,1 %), а також Чернігівській (46,2 %), Кіровоградській (46,3 %), Миколаївській (48,7 %), Чернівецькій(49,3 %) та Дніпропетровській (49,9 %) областях. У решті областей України (а це переважна більшість) реальна ситуація виявляється значно гіршою, навіть порівняно з «небезпечним» середнім показником. Але за цими кількісними показниками приховується ще один, у даному випадку якісний, небезпечний показник, а саме: достатність споживання окремого продукту. Коефіцієнт співвідношення між фактичним споживанням продуктів харчування та відповідною нормою раціонального споживання має дорівнювати 1 [4].

Таблиця 4. Розрахунок індикатора достатності споживання продуктів харчування та фактичне споживання населенням України у 2009 р.

Дані табл. 4 свідчать, що у 2009 році по основних видах продовольства (м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, а також плоди, ягоди та виноград) фактичне споживання знаходилось значно нижче рекомендованих раціональних норм. Але такий стан речей був обумовлений не тільки уповільненням зростання номінальних доходів населення, і навіть не тільки падінням його реальних показників(оскільки індекс споживчих цін у 2009 році перевищив індекс номінальних сукупних ресурсів домогосподарств на 8 %).

На даному етапі дослідження є доцільним зосередити увагу на причинах такого стану речей, а саме проаналізувати індекс споживчих цін не взагалі, а в розрізі спочатку видів товарів (продовольчих та непродовольчих) та послуг, а потім оцінити ІСЦ на окремі продовольчі товари.

В умовах, коли в структурі споживчих витрат переважної більшості домогосподарств України витрати на продукти харчування та безалкогольні напої становлять 50 % і більше (табл. 1),реально показник соціальної безпеки (відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін) виявляється значно гіршим. Оскільки показник номінальних сукупних ресурсів домогосподарств протягом2005-2008 років значно випереджав ІСЦ, та навіть ІСЦ на продукти харчування та безалкогольні напої, причину загрози соціальній та продовольчій безпеці по зазначеному показнику необхідно шукати у структурі ІСЦ на окремі продовольчі товари.

По основних продуктах харчування ІСЦ значно перевищував індекс номінальних сукупних ресурсів домогосподарств (124,9 % - станом на грудень 2007 року) [4].

Держава як основний суб'єкт фінансово-економічних відносин країни не забезпечила належних умов населенню для отримання додаткових джерел доходів,зокрема, сприятливих умов для малого та середнього бізнесу, організація якого не потребує значного фінансового капіталу. На кінець 2009 року у структурі сукупних ресурсів домогосподарств доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості складають лише5,1 %, це після 20 років становлення ринкових відносин у країні. Навіть, якщо сюди додати2,9 % доходів від продажу сільськогосподарської продукції, цей показник не відповідає вимогам часу.

На кінець 2009 року у структурі сукупних ресурсів домогосподарство плата найманої праці становить 47,9 %, а пенсії, стипендії, соціальні допомоги, надані державою готівкою - 26,0 % (це на 2,0 % більше, порівняно з 2005 роком), що є прямим свідченням того, що більшість населення України не використовує усіх можливостей, які надає ринкова економіка, та не реалізує у повній мірі свою здатність до підприємницької діяльності. За таких умов невдовзі держава буде неспроможна забезпечити належний рівень життя у країні, а населення буде нездатним реалізовувати себе в усій повноті своїх функцій [4].

Ще одна загроза спостерігається у прихованому, свідомому або несвідомому, формуванні залежності населення від держави, яка, у свою чергу, з часом об'єктивно не буде здатна забезпечувати у всій повноті соціальну підтримку більшості населення країни.

Але основна небезпека такого стану речей наче розкручується по спіралі та обумовлює безпосередньо або опосередковано цілу низку негативних явищ в Україні:

- демографічний спад;

- еміграцію економічно активного населення (репродуктивного віку) з України;

- збільшення економічної залежності людей похилого віку від кількості економічно активного населення;

- об'єктивне збільшення податкового навантаження на суб'єктів господарської діяльності;

- постійно зростаючий дефіцит Пенсійного фонду України;

- зниження продуктивності праці;

- політичну нестабільність;

- поступове нагромадження внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань та ще багато інших негативних явищ.

У світі вже давно сформувався підхід щодо оцінки рівня розвитку фінансової системи країни по рівню розвитку фінансів домогосподарств. Саме домогосподарства, які охоплюють усе населення країни, між усіма суб'єктами фінансових відносин виявляються найбільш незахищеними та вразливими. Певною мірою це обумовлено відсутністю фундаментального теоретичного обґрунтування значимості домогосподарств в системі фінансово-економічних відносин країни, особливо з огляду на ті функції, які вони виконують. Це призводить до системного накопичення факторів, які негативно впливають на соціальний стан населення, основним серед яких є високий рівень споживчих цін.

Серед першочергових завдань, які сьогодні стоять перед державою, є:

- досягнення помірних цінових показників на ринку споживання, у першу чергу, це стосується продуктів харчування, що безпосередньо буде сприяти підвищенню рівня

соціальної безпеки населення;

- створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу взагалі та в аграрному секторі, зокрема;

- сприяння зростанню рівня доходів населення шляхом підвищення грамотності населення та розкриття сукупності можливостей, які надає ринкова економіка, починаючи з вищих та середніх навчальних закладів.

Реалізація цих завдань призведе не тільки до підвищення рівня соціальної безпеки в Україні. Це може стати початком реальних соціально-економічних перетворень, які наближатимуть з кожним роком Україну до високих Європейських та світових економічних та соціальних стандартів.

Висновки по розділу 3

1. Отже, на інфляцію в даний час основний вплив робить зростання грошової маси, не підкріплений відповідним зростанням ВВП (товарна маса). Для подолання цієї невідповідності необхідне збільшення доходів державного та місцевих бюджетів не за рахунок емісії грошової маси, а за рахунок збільшення податкового навантаження шляхом введення прогресивного прибуткового податку, податку на майно та ін., тобто за рахунок перерозподілу доходів.

2. Інфляція - одне з найдошкульніших явищ сучасної ринкової економіки. Якщо не протидіяти їй, темпи цього явища дедалі швидшають. Але боротьба з інфляцією дуже важка. Навіть коли вдається її помітно знизити, то натомість випливають такі негативні для суспільства результати, як зростання безробіття.

3. Реалізація певних завдань призведе не тільки до підвищення рівня соціальної безпеки в Україні. Це може стати початком реальних соціально-економічних перетворень, які наближатимуть з кожним роком Україну до високих Європейських та світових економічних та соціальних стандартів.

ВИСНОВКИ

Отже, інфляція набула світового масштабу ,стала неконтрольованою і має темпи галопуючої інфляції, що негативно відбивається на економічному,соціальному і політичному стані навіть тих країн, які вважаються успішними і заможними.

Вона є невід'ємною частиною світової фінансової кризи, яка набула перманентного характеру дії. Головним її чинником є мультиплікаційна та спекулятивна дія світових банків і усієї фінансової системи США, що постійно продукує величезну імітовану вартість, яка в умовах світової доларозалежної грошової та фінансової системи лягає тягарем на всі країни світу.

Ми визначили поняття інфляції, її основні типи, види та наслідки. Також виявили шляхи подолання інфляції в Україні та інших країнах світу.

Завдяки курсовій роботі я зрозуміла , що інфляція не завжди приносить шкоду (якщо це, звичайно, не гіперінфляція), а навіть в період інфляції можливо дещо збільшити свій власний капітал. При постійному загальному обсязі продукції реальні доходи зростуть у тих, хто має фіксовані грошові прибутки. Кредитори виграють за рахунок дебіторів, а у власників заощаджень в результаті падіння ціни зросте купівельна спроможність їх заощаджень. Але неочікувана інфляція може призвести і до дуже значних збитків. У інфляції відсутня загальна суспільна свідомість, тому вона забирає у одних і віддає іншим, чи то багатим, чи бідним, чи молоді, чи літнім людям, чи здоровим, чи хворим.

ЛІТЕРАТУРА

1. Синдром інфляції: діагностика і лікування [Текст]: світовий та вітчизняний досвід / В. Коломієць // Персонал. - 2012. - № 3. - С. 4-20.

2. Шикіна Н.А. Інфляційне навантаження як загроза соціальної безпеці// Вісник соціально-економічних досліджень,вип.3(43)-2011.-с.143

3. Cтатистичний бюлетень НБУ.-2009.№ 2.

Размещено на Allbest.ur