Метод економічного аналізу

відносні показники -- показують співвідношення величини явища, яке вивчається, з величиною того ж явища, але взятого за інший час, або іншого явища.

Ці показники розраховуються відношенням однієї величини до другої, яка приймається за базу порівняння:

1) відносна величина планового (розрахункового) завдання:

[план (розрахунок) поточного року] / [план (розрахунок) минулого року або за декілька минулих років];

2) відносна величина виконання плану:

[(фактичний показник) / (плановий показник)] * 100%;

3) відносна величина динаміки:

(показник поточного періоду) / (показник минулого періоду).

Ці показники поділяються і характеризують:

абсолютний приріст -- характеризує, як збільшився, наприклад, обсяг продукції в звітному періоді порівняно з минулим;

темп зростання продукції -- відношення рівня виробництва даного звітного періоду до базового рівня виробництва, виражається в процентах, коефіцієнтах;

темп приросту розраховується як відношення абсолютного
приросту продукції за даний період до абсолютного рівня базово
го періоду;

абсолютний розмір 1% приросту продукції обчислюється як частка від ділення абсолютного приросту на його темп, виражений у відсотках.

Розглянемо на прикладі розрахунок відносних показників, які найчастіше використовуються в аналізі обсягу виробництва, обсягу реалізації тощо (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютний розмір 1% приросту продукції) (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Розрахунок відносних показників

Показник	Минулий звітний період	За звітний період	Відхилення планового випуску від минулого звітного періоду	Відхилення фактичного випуску від
		план	факт	абсолютне відхилення	в %	плану	минулого звітного
						абсолютне відхилення	в %	абсолютне відхилення	в %
Товарна продукція (тис.грн)	20900	21996	22128	+1096	+5,24	+132	+0,6	+- 1228	+5,88

Таким чином по товарній продукції перевиконаний на 0,6 ((22128/21996) * 100). Абсолютне відхилення становить +132х(22128-21996), тобто фактично підприємство одержало продукції на 132 тис.грн. більше, ніж планувало. Абсолютний приріст товарної продукції планувався в розмірі 1096 тис.грн. (22128-20900). Темп зростання досяг 105,88% ((22128/20900)*100). Темп приросту планувався 5,24%, а фактичний становив 5,88%. Фактичний абсолютний розмір 1% приросту дорівнював 209 тис.грн. (1096/5,24) за планового 220 тис.грн. (132/0,60).

У вивченні економічних явищ широко застосовуються також середні величини.

В економічній роботі часто користуються середніми величинами (простими та середньоарифметичними, середньозваженими арифметичними, середньохронологічними тощо). Вони дають загальну характеристику явищ, що аналізуються. Відомо, що загальними середніми показниками, які можуть позитивно характеризувати результати діяльності підприємства, можуть бути окремі учасники, цехи, які мають негативний вплив на ці результати. Тому для аналізу необхідно вивчати зміст середніх показників.

III. Метод групування інформації в економічному аналізі

Групування інформації в економічному аналізі -- це поділ сукупності явищ, що вивчаються, на однорідні групи за однаковою ознакою. За його допомогою вирішуються такі задачі, як вивчення структури та структурних зрушень, встановлення зв'язку явищ, що вивчаються.

Залежно від задач аналізу виділяють такі види групування:

типологічні -- групування підприємств за формами власності;

структурні -- застосовуються для вивчення внутрішньої будови показника, співвідношення в ньому окремих частин (наприклад, групування підприємств за кількістю робітників, склад робітників за професіями, станом праці на підприємстві, за віком тощо);

3) аналітичні -- використовуються для розрахунку наявності напряму і формування зв'язку між різними показниками.

Розрізняють прості та комбіновані аналітичні групування.

За допомогою простих групувань вивчається взаємозв'язок між явищами, які згруповані за будь-якою ознакою, а завдяки комбінованим -- можна визначити вплив двох або більше факторів на результативний показник..

IV. Метод елімінування

Важливим питанням методики економічного аналізу є визначення впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Для розрахунку впливу факторів на змінну результативного показника застосовується метод елімінування (абстрагування), який складається з чотирьох способів (прийомів):

1. Спосіб абсолютних різниць.

2.Спосіб відносних різниць.

3.Спосіб ланцюгових підстановок.

4. Індексний спосіб.

Спосіб абсолютних різниць використовується для розрахунку впливу факторів на показник, що аналізується. Як правило, він застосовується тоді, коли на результативний показник впливає два фактори. Для простоти розуміння цього способу можна виділити правило його застосування, яке буде незмінне при розрахунку впливу будь-яких факторів (праці, предметів праці, використання фонду оплати праці тощо).

Сутність даного правила полягає у тому, що його застосування передбачає виділення двох етапів. На першому етапі слід встановити, який з факторів, котрі впливають на результативний показник, можна віднести до кількісного, а який -- до якісного. На другому етапі застосовується метод розрахунку впливу кількісних і якісних факторів:

вплив зміни кількісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множаться на плановий якісний (тобто різниця впливу кількісного фактора множиться на плановий якісний);

вплив зміни якісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множаться на фактичний кількісний показник (тобто різниця впливу якісного фактора множиться на фактичний кількісний).

Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати сумі зміни результативного показника.

Наприклад, на зміну фонду оплати праці (це може бути економія фонду оплати праці за період, що аналізується, або перевитрата) впливають фактори: 1) зміна чисельності робітників; 2) зміна середньої заробітної плати.

Застосування методу абсолютних різниць (табл. 2.3) відбувається в два етапи:

І етап -- з'ясовується, які з факторів відносяться до кількісних (чисельність робітників), а які -- до якісних (середня заробітна плата).

П етап -- визначається вплив цих факторів на результативний показник (зміна фонду оплати праці):

Таблиця 2.3. Модель застосування способу абсолютних різниць

Показник	За планом	Фактично	Відхилення
Фонд оплати праці	А	а1	а1 - а = а2
Чисельність робітників	Б	б1	б1 - б = б2
Середня заробітна плата	в	в1	в1 - в = в2

а) вплив зміни кількості робітників:

б₂ * в = х;

Ь) вплив зміни середньої заробітної плати:

в₂ * б, = х₁

Баланс факторів: х ± х₁ = а₂.

Розмір впливу окремих факторів на результативний показник обчислюється також за допомогою способу відносних різниць. Він застосовується, як правило, тоді, коли дані мають уже розраховані раніше відносні прирости факторних показників у процентах або коефіцієнтах.

Сутність способу абсолютних різниць (табл. 2.4.):

Таблиця 2.4. Модель способу абсолютних різниць

Показник	% виконання плану	Різниця в процентах виконання плану	Розрахунок впливу факторів, тис.грн.	Назва фактора
Середньоспискова чисельність робітників	П1	П1 - 100 = С1	(Т * С1)/100 = Т1	Чисельність робітників
Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів	П2	П2 - П1 = С2	(Т * С2)/100 = Т2	Середня кількість днів роботи
Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	П3	П3 - П2 = С3	(Т * С3)/100 = Т3	Тривалість робочого дня
Обсяг товарної продукції	П4	П4 - П3 = С4	(Т * С4)/100 = Т4	Середньогодинний виробіток
Разом			Ф - Т

1. Наводиться інформація у відсотках відносно кожного фактора, який впливає на результативний показник.

2. Розраховується різниця в процентах виконання плану по кожному фактору.

3. Визначається вплив даної різниці на результативний показник, отже, плановий результативний показник множиться на цю різницю.

4. Підраховується сума впливу факторів на результативний показник і визначається сума резервів поліпшення результативного показника, що аналізується.

Спосіб ланцюгових підстановок використовується в аналізі результативного показника, коли на його зміну впливає три й більше факторів. Сутність цього методу полягає в тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а інший залишається без змін, потім змінюються два, три і т. д. при незмінності решти факторів. Це дозволяє обчислити вплив кожного фактора на результативний показник.

Розрахунок впливу факторів методом ланцюгових підстановок на результативний показник полягає у послідовній заміні планових факторних показників на фактичні. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дозволяє елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника. При цьому способі спочатку розраховується вплив кількісних факторів, а потім -- якісних..

При застосуванні способу ланцюгових підстановок застосовується наступна послідовність (табл. 2.5.):

1. Перший рядок таблиці завжди відображає лише планові показники.

2. Перша підстановка -- заміна планового факторного показника на фактичний, і вона проводиться доти, доки в останньому рядку не будуть відображені всі фактичні показники.

3. Розраховуються відхилення фактичних факторних показників від планових. Для цього від суми останнього рядка треба відняти суму, відображену в першому рядку.

4. Визначається вплив кожного фактора на зміну результативного показника. З цією метою кожний наступний розрахунковий показник порівнюється з попереднім.

5. За даними проведених розрахунків робиться підсумок резервів поліпшення результативного показника.

Таблиця 2.5. Модель способу ланцюгових підстановок

Номер підстановки	Фактори	Узагальнюючий розрахунковий показник, тис.грн.	Величина впливу факторів, тис.грн.	Причина (вплив факторів)
	Чисельність робвтників	Середня кількість днів одного робітника	Середня тривалість робочого дня, год	Середньогодинний виробіток, грн.
Планові показники	П	П	П	П	Т0	_
Перша підстановка	Ф	П	П	П	Т2	Т2 - Т0 = С1	Зміна чисельності робітників
Друга підстановка	Ф	Ф	П	П	Т3	Т3 - Т2 = С3	Зміна кількості днів роботи одного робітника
Третя підстановка	Ф	Ф	Ф	П	Т4	Т1 - Т4 = С4	Зміна тривалості робочого дня
Четверта підстановка	Ф	Ф	Ф	Ф	Т1		Зміна середньогодинного виробітку
Разом					Т1 - Т0 = С5	С5

Всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, але дають однакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, який надійний та найменш трудомісткий.

Наступним способом елімінування є індексний метод, сутність якого полягає у застосуванні відносин фактичного рівня показника, що аналізується, до його рівня в базовому періоді. Він широко застосовується в статистиці, сутність його вивчається у цій економічній науці, а в економічному аналізі його використання при розрахунку впливу факторів незначне. При вивченні впливу факторів на зміну результативного показника необхідне застосування індексного способу.

V. Балансовий спосіб в економічному аналізі

Балансовий спосіб використовується для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов'язаних урівноважених показників, підсумки мають бути тотожними. Цей метод широко застосовується в практиці бухгалтерського обліку та планування.

В економічному аналізі його використовують при аналізі забезпечення підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, основними фондами тощо. Так, визначаючи забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, в якому, з одного боку, відображається необхідність у трудових ресурсах, а з іншого, -- їх фактична наявність. Або для розрахунку платоспроможності підприємства складається платіжний баланс, в якому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями.

Але найчастіше цей спосіб застосовується для визначення величини впливу окремих факторів на зміну результативного показника. Результати впливу двох або більше факторів завжди мають дорівнювати загальній сумі відхилення результативного показника. Наприклад, аналізуючи продуктивність праці одного працюючого, яка зросла за звітний період на 12 тис. грн., встановили, що:

за рахунок зменшення питомої ваги робітників у загальній кількості працюючих продуктивність праці зменшилася на 10 тис. грн.;

за рахунок зростання продуктивності праці робітників продуктивність праці одного працюючого збільшилася на 22 тис. грн. Таким чином, баланс факторів становить: (-10000) +22000 = +12000 грн.

У деяких випадках балансовий метод називається сальдовим, якщо з впливу трьох факторів відомий вплив двох, а вплив третього фактора можна розрахувати, коли від загальної суми відхилення за результативним показником відняти результат впливу перших двох факторів. Наприклад, на зміну прибутку від реалізації впливають чотири фактори, три з яких обчислюються за даними фінансової звітності (ф. 2 «Звіт про фінансові результати»), а вплив четвертого -- за допомогою сальдового методу. На підприємстві, що аналізується, прибуток від реалізації збільшився порівняно з минулим звітним періодом на 1934 грн. На зміну прибутку вплинули фактори:

1) в результаті зміни обсягу реалізації прибуток зріс на 1932 грн.;

2) в результаті того, що собівартість аналізованої продукції збільшилася на 3720 грн. на цю суму зменшився прибуток;

3) ціни на товарну продукцію зросли на 10186 грн. прибуток також підвищився.

Вплив цих факторів розраховано за даними фінансової звітності. Відомо, що на прибуток від реалізації впливає також зміна структури й асортименту реалізованої продукції. Існують різні методики визначення впливу цього фактора на зміну прибутку. Одним з них є сальдовий метод. На основі наведених даних розрахунок матиме такий вигляд: 1934 - (1932 + (-3720) + Ю186) = -- 6464, тобто за рахунок зміни структури і асортименту реалізованої продукції прибуток зменшився на 6464 грн., а баланс факторів дорівнює: 8398 - 6464 = 1934 грн.

VI. Графік в економічному аналізі

Графіки широко використовуються в економічному аналізі і мають велике ілюстративне значення. Вони допомагають дізнатися про закономірності, які виражають числову інформацію.

На графіку більш виразно проявляються тенденції і зв'язки показників, що вивчаються. Вони використовуються при побудові різних схем для наочного відображення внутрішньої побудови об'єкта, який вивчається, послідовності технологічних операцій взаємозв'язку між результативними і факторними показниками.

VII. Табличний метод відображення аналітичних даних

Результати аналізу, як правило, відображаються у вигляді таблиць. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, які виражаються мовою чисел.

Складання аналітичних таблиць потребує знання сутності явищ, що вивчаються, методів їх аналізу, правил оформлення таблиць.

Існують три види таблиць:

1. Прості, в яких ставиться задача дати перелік інформації про явище, що вивчається.

2. Групові, де дані об'єднуються за однією суттєвою ознакою.

3. Комбіновані -- в них матеріал підмета розбивається на групи і підгрупи за кількома ознаками.

Кожна таблиця має підмет та присудок. Підмет показує, про що йде мова. В ньому відображаються показники, які характеризують явище. Присудок показує, якими ознаками характеризується підмет.

Основні вимоги до аналітичних таблиць:

1. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який коротко виражає зміст таблиці.

2. Графи, де відображається підмет, мають позначатися буквами.

3. Графи, в яких відображається присудок, повинні нумерувався цифрами.

4. В необхідних випадках у заголовках граф необхідно вказувати одиницю виміру.

5. Якщо всі елементи таблиці виражені однією й тією самою одиницею виміру, то її треба винести у заголовок таблиці.

6. Коли в таблиці є абсолютні й відносні величини, необхідно спочатку наводити перші, а потім другі.

7. При відображенні в таблиці динаміки показників дані слід розташовувати у хронологічному порядку.

Для узагальнення результатів аналізу складають узагальнюючі таблиці, в яких систематизується матеріал дослідження окремих сфер господарської діяльності підприємства.

Таким чином, огляд традиційних методів економічного аналізу закінчується розглядом табличного способу відображення економічної інформації, адже відомо, що вивчення економічних процесів підприємства здійснюється за допомогою аналітичних таблиць.

ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Наукова організація аналітичної роботи - основа прийняття ефективних управлінських рішень

Організація аналітичної роботи на підприємстві повинна завжди спиратися на передові досягнення науки і практики, проводитися з використанням науковообгрунтованих методик.

Проведення на підприємстві економічного аналізу входить у службові обв'язки кожного спеціаліста, керівника, службовців, яких стосується прийняття управлінських рішень.

Аналітична робота повинна бути ефективна, тобто затрати на її проведення мають бути найнижчими, а результати найбільш глибокими і забезпечувати всі рівні управління підприємства для прийняття управлінських рішень. Її важливими принципами є регламентація та уніфікація.

Регламентація передбачає розробку для кожного виконавця обов'язкового мінімуму таблиць і вихідних форм і таблиць, стандартних прогам, єдиних критеріїв оцінки для забезпечення порівняльності. Це все спричиняє об'єктивність оцінки діяльності внуррішньогосподарських підрозділів, зменшує витрати часу на аналіз і забезпечує ефективність проведення аналітичної роботи.

Аналітична робота на підприємстві передбачає ряд організаційних етапів, які можна подати у вигляді схеми.

СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ АНАЛІТИЧНОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМТВІ

2. Організаційні форми і виконавці економічного аналізу на підприємстві

На практиці застосовуються різні організаційні форми проведення економічного аналізу. В одних випадках діяльністю всіх економічних служб керує головний економіст, який організує всю економічну роботу на підприємстві, в тому числі й аналітичну, в інших - аналітичну роботу очолює керівник планового відділу або бухгалтерії.

Економічний аналіз входить в обов'язки не тільки економічних служб підприємства, а й технічних відділів (головного механіка, енергетика, технолога й ін.), а також цехових служб, керівників бригад, дільниць. Лише загальними зусиллями можна комплексно, всебічно досліджувати поставлену проблему і знайти оптимальний варіант її вирішення.

Крім перелічених виконавців аналітичної роботи, її здійснюють також керівні органи управління, статистичні, фінансові органи, податкові інспекції, аудиторські фірми, банки, інвестори, конкуренти тощо. Так, банки та інвестори вивчають фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, кредитоспроможність, ефективність використання кредитів. Податкові інспекції аналізують виконання підприємством планів по прибутках, відрахуваннях податків до бюджету, ведуть контроль за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Здійснення аналітичної роботи окремими виконавцями

Виконавець	Коло питань економічного аналізу
Відділ технічного контролю	Аналізує виконання плану випуску продукції за обсягом та асортиментом, ритмчність роботи, підвищення якості продукції, впровадження нової техніки та технологій, комплексної механізації й автоматизації виробництва, роботу обладнання, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплектність випуску продукції, загальний технічний та організаційний рівень виробництва
Відділ головного механіка та енергетика	Вивчає стан експлуатації машин та обладнання, виконання планів-графіків ремонту і модернізації обладнання, якість та собівартість ремонту, повноту використання обладнання й виробничих потужностей, раціональність потреби енергоресурсів
Виробничий відділ	Аналізує якість сировини та готової продукції, брак і втрати, рекламації покупців, заходи по скороченню браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни
Відділ збуту	Контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками, якістю, станом і цілісністю складських запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно-заготівельних витрат
Планово-економічний відділ або відділ економічного аналізу	Вивчає виконання договірних зобов'язань і планів поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, станом складських запасів та збереження готової продукції
Відділ бухгалтерського обліку та звітності (бухгалтерія)	Аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів щодо підвищення її рівня, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати
Відділ праці і заробітної праці	Аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства
Відділ постачання	Здійснює розробку плану аналітичної роботи і контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, розробляє заходи за результатами аналізу

3. Інформаційне забезпечення економічного аналізу

Результативність економічного аналізу залежить від складу, змісту, якості інформації, яка використовується. Віомо, що аналіз проводиться не тільки за економічними даними. Широко використовується також технічна, конструкторсько-нормативна інформація, інформація про формування ринку, попиту та пропозиції продукції.

Вся інформація, яка використовується в економічному аналізі, поділяється на такі групи:

1) конструкторсько-технологічна (за даними цієї інформації проводиться функціонально-вартісний аналіз);

2) планово-нормативна (відносяться всі види планів, які складаються на підприємстві, розрахунки, нормативні матеріали, кошториси й ін.);

3) облікова інформація (всі дані документів бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку, а також всі види звітності);

4) позаоблікова інформація, що знайшла широке застосування в умовах ринкової економіки. У зв'язку з тим, що в цих умовах широко використовується маркетингова інформація, підприємство систематично спостерігає за станом ринку (що цікавить покупців та що вони купують, що продають конкуренти, сегмент ринку). Це один з видів позаоблікової інформації. До даної групи належать також різні офіційні документи, рішення загальних зборів колективу, матеріали, одержані з різних джерел інформації (радіо, телебачення, інтернет).

Вирішальна роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку і звітності, де відображаються всі господарські процеси та їх результати. Лише використовуючи облікові документи (первинні й угагальнюючі), дані звітності, можна розробити заходи, спрямовані на поліпшення виконання планових завдань, досягнення кращих результатів господарської діяльності і з найменшими витратами.

Найбільша ефективність аналітичних досліджень досягається при здійсненні оперативного управлінського аналізу за даними оперативного обліку і звітності. Про проведенні економічного аналізу широко використовуються дані бухгалтерської (фінансової) звітності:

- баланс (Ф1);

- звіт про фінансові результати (Ф2);

- звіт про рух грошових коштів (Ф3);

- звіт про власний капітал (Ф4);

- примітки до звітів.

Загальні вимоги до звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (П(С)БО 1), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий в 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Згідно з П(С)БО 1 до звітності ставиться ряд вимог, яким вона повинна відповідати і лише після цього використовуватися в аналізі. Це передусім доступність інформації, тобто її зрозумілість усім користувачам. Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

Слід підкреслити і такий важливий принцип, якому має відповідати інформація, її суттєвість - точка відсікання інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Кількісний фактор - це обмеження суттєвості в складанні звітності у тисячах гривень з одним знаком після коми. Якісний фактор - у групуванні, наприклад статей фінансових звітів, кожна стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані в одну, виходячи з економічного змісту чи функції.

Інформація має бути достовірною, адже тільки така вона корисна для користувача. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних суджень. Ступінь достовірності звітності оцінюється за допомогою аудиту.

І, нарешті, інформація має бути зіставною. Цього передбачається досягнути шляхом застосування єдиних вимог до підготовки звітності та розкриття змісту їх статей. За П(С)БО 1 зіставна інформація, якщо це необхідно для розуміння звітів за поточний період, розкривається як в описовому, так і в цифровому вигляді. Крім основних вимог до інформації, яка представлена в бухгалтерській (фінансовій) звітності, П(С)БО 1 передбачає цілий ряд принципів, яких необхідно дотримуватися при складання звітності.

В економічному аналізі використовується також статистична інформація - дані обліку і звітності. Найбільш широко використовуються такі форми статистичної звітності:

1 - П - Звіт про продукцію:

1 - ПВ - Звіт про працю;

5 - С - Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

6 - Рентабельність окремих видів продукції;

11 - Звіт про наявність і рух основних фондів;

22 - Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства.

Користуючись будь-якою інформацією для проведення аналітичної роботи, слід відмітити наявність різних напрямів її класифікації, яка використовується для проведення всебічного комплексного аналізу досліджуваної проблеми. Так, за періодичністю надходження аналітична інформація поділяється на регулярну (планові, розрахункові та облікові дані) й епізодичну, яка надходить у міру необхідності (наприклад, інформація про конкурентів).

Регулярна інформація, в свою чергу, є:

а) постійною - зберігає своє значення суттєвий час (код, шифр, план рахунків бухгалтерського обліку);

б) умовно-постійною - зберігає своє значення протягом конкретного періоду (показники плану, нормативи);

в) змінною - характеризує часту зміну подій (звітні дані на конктертну дату).

Необхідно підкреслити, що в умовах ринкової економіки значно збільшується питома вага позаоблікової інформації, яка застосовується в економічному аналізі. Якраз ця інформація характеризує стан зовнішнього оточення ринків товарів і послуг, конкурентоспроможності продукції. Нині підприємства заінтересовані в підпорядкуванні виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а в забезпеченні стійкого економічного стану в тривалій перспективі, досягненні комерційної переваги лише завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності. Тому і знаходить широке позаоблікова інформація, яка дає змогу підприємству вивчати стан зовнішнього оточення підприємства. До позаоблікової інформації такоє відносять різні законодавчі акти, інструктивні вказівки, дані преси.

І, нарешті, перш ніж застосовувати форми звітності для аналізу господарської діяльності підприємства, необхідно перевірити достовірність відображених у них показників. Для цього використовують спеціальний спосіб перевірки узгодженості одних і тих самих показників у різних формах звітності, а також перевіряють достовірність підсумків по окремих розділах форм бухгалтерської (фінансової) звітності. Складають аналітичну таблицю, яка має такий вигляд (табл. 1.4).

Таблиця 1.4. Перевірка одних і тих самих показників, відображених у різних формах звітності

Показники	Перша форма звіту	Інші форми звіту
	номер форми звіту	сума, тис.грн.	номер форми звіту	сума, тис.грн.
Основні фонди на кінець року	1	12000	11	12000
Статутний фонд на кінець року і т.ін.	1	15600	4	15600

Якшо в результаті перевірки розбіжностей не виявлено, то інформація, на основі якої аналізуватиметься господарська діяльність, достовірна і тому можна починати аналіз, адже оденжані на основі аналітичних досліджень і розрахунків висновки будуть правильними, а отже, й управлінські рішення, які необхідно приймати на основі цих висновків, будуть ефективними. Крім того, необхідно застосовувати для перевірки достовірності джерел інформації і вказівки по перевірці порівняльності показників форм фінансової звітності підприємств, порядок якої визначений листом Міністерства фінансів України від 9 січна 2001 р. № 053-41.

4. Оформлення результатів аналізу

Заключний етап аналізу - оформлення його результатів різними документами. Ними можуть бути: пояснювальна записка, довідка, висновок, безтекстове оформлення результатів аналізу.

Зміст пояснювальної записки повинен містити висновки і пропозиції щодо результатів господарської діяльності, відображені резерви збільшення кількісних і поліпшення якісних показників, сформульовані пропозиції, які виносяться по результатах аналізу, причому вони повинні бути обгрунтованими і спрямованими на освоєння виявлених внутрішньогосподарських ресурсів. Пояснювальна записка складається, як правило, коли результати аналізу направляються у вищу за рангом організацію.

Довідка або висновок складається у випадках, якщо результати аналізу призначені для внутрішньогосподарського користування. На відміну від пояснювальної записки їх зміст більш конкретний. Тут відображаються недоліки або досягнення, сума резервів, наведені конкретні заходи з використання їх у виробництві. І довідки, і висновки за результатами подаються заінтересованим службам підприємства з метою прийняття обгрунтованих управлінських рішень, що спрямовані на поліпшення виробничої ситуації, яка аналізувалася.

Нерідко в процесі проведення аналітичної роботи застосовується такоє безтекстове оформлення результатів аналізу. Воно складається з постійного макета аналітичних таблиць без пояснювального тексту. Такі таблиці дозволяють систематизувати, узагальнювати досліджувальний матеріал і представляти його в простій для сприйняття формі. До безтекстового оформлення результатів відносяться також графіки, діаграми, які наочно відображають господарський процес та його результати. При цьому залежно від межі аналізу економічних явищ застосовуються різні способи відображення економічних показників:

- за призначенням: діаграми, порівняння, хронологічні графіки;

- за способом побудови графічного образу: лінійні, стовпчикові, кругові тощо.

Слід зазначити, що з переходом до ринкової економіки потреба в аналітичний інформації значно зросла. Це пов'язано з необхідністю розробки й обгрунтування бізнес-планів, комплексної оцінки ефективності короткострокових і довгострокових управлінських рішень. В зв'язку з цим автоматизація аналітичних розрахунків стала об'єктивною необхідністю, тому що:

- автоматизація підвищує продуктивність праці економістів-аналітиків, звільняє від технічної роботи і дозволяє проводити більш глибокі дослідження економічних явищ і процесів;

- автоматизація дозволяє глибше вивчати і досліджувати вплив факторів, виявляти резерви підвищення ефективності виробництва;

- автоматизація підвищує оперативність та якість аналізу.

Автоматизація аналітичних розрахунків і аналіз господарської діяльності зростають на вищий рівень у зв'язку з організацією на підприємстві автоматизованого робочого місця економіста-аналітика. АРМ економіста-аналітика - це робоче місце, забезпечене персональним ЕОМ, які на основі використання програмного, методичного та інформаційного забезпечення дозволяють автоматизувати аналітичні розрахунки.

Тема 4. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ

1. Значення і завдання аналізу виробництва продукції

У нових ринкових умовах господарювання всі підприємства отримали повну оперативну самостійність -- яку і скільки випускати продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.

Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, зовнішньо вільна і нічим не обмежена, врешті-решт жорстко зумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення

У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і окремих виробничих підрозділів; б) оцінка виконання планів виробництв, постачання і реалізації продукції, динаміки обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років, зокрема у звітному періоді;

г) розкриття взаємозв'язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

д) визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання.

Для виконання аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції, форма № 1-п, а також планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, інші оперативні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайомитись із залишками незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарів відвантажених (форма № 1).

Аналіз обсягів виробництва продукції звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих одиниць, які були рівні виконання по місяцях і кварталах звітного періоду, визначають причини можливих невдач і винних у цьому осіб.

Враховуючи складне економічне становище в країні, повсюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на якомусь підприємстві. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції найбільш доречне, оскільки дає змогу запобігти перекрученням, котрі заподіює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах.

Дані табл. 5.1 свідчать, що обсяги виробництва продукції невпинно знижувались в останнє п'ятиріччя і становили під кінець половину того, що було у першому році. Водночас можна стверджувати, що темпи падіння виробництва в останні три роки дещо сповільнились. Проте загальну динаміку обсягів виробництва слід оцінити як незадовільну.

Таблиця. Динаміка виробництва продукції

	П'ятирічний період
Показник	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік (минулий)	5-й рік (звітний)
1. Виробництво цементу, тис.т	2254	1803	1532	1257	1124
2. Відсоток до попереднього року	100	80	85	82	89
3. Відсоток до 1-го року	100	80	68	56	50

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов'язково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку, й виокремити такі, що діяли на народногосподарському рівні, тобто були зовнішніми. У нашому прикладі цементне виробництво, пов'язане з будівництвом, зазнало спаду за браком інвестицій у зв'язку з кризою в економіці України.

Проте внутрішні фактори заслуговують на увагу не менше. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшуючи у складі рецептур дешеві компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовуючи на додатковий випуск продукції. Всі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва. Регулювання рівня якості та зміни асортименту були “улюбленими” засобами збільшення обсягів виробництва на підприємствах і навіть галузях промисловості колишнього СРСР. До речі, сучасний ринок ефективно бореться з цими “хитрощами” простим зниженням попиту.

Аналіз асортименту і структури випуску продукції. Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура -- це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а структури випуску -- структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 5.2.

Таблиця. Вихідні дані для аналізу асортименту

		Випуск продукції, тис. грн.	Зараховується
	Виріб	за планом	фактично	виконання плану, %	плану
	1	2	3	4	5
	А	80	100	125	80
	Б	200	120	60	120
	В	50	60	120	50
	Г	400	400	100	400
	Д	150	190	126	150
	Б*	120	60	50	60
	Є	--	80		--
	Разом	1000	1010	101	860

“Е” -- новий вид продукції замість застарілої “Є”.

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами.

Перший має назву “спосіб найменшого числа”. Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдання. В табл. 5.2 ці залікові суми разом становили 860 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

К_ас= = 0,86

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 50%, а у вираженні коефіцієнта -- 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

К_н= = 0,667

Отже, згідно з усіма способами план з асортименту суттєво не виконано. При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту на 12% (120 : 1000 * 100), однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила менше як 6% (60 : 1010 * 100). Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції “Є”, яка не має попиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зрушення в асортименті й структурі випуску продукції якимись “об'єктивними” причинами, бо всі вони оперативно враховуються на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому відхилення при виконанні плану -- це відверто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва і стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбутніх успіхів підприємства..

2. Аналіз якості продукції

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в тому числі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Красномовним прикладом є робота взуттєвої промисловості, та й усієї легкої промисловості України взагалі.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямої та побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають частка продукції, атестована державою як продукція вищої якості (зараз цього не роблять), частка продукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об'єктивні показники якості:

сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

строк служби (ресурс) і надійність;

призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безплатних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

наявність рекламацій, їхні кількість і вартість;

відсоток браку;

пониження у сортності продукції за межами підприємства;

відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

відповідність моді;

наявність і рівень попиту на даний виріб тощо. Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні, несуттєві, відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 5.3.

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць. Наведені в табл. 5.3 по-сортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показники частки і одержані суми додати.

Плановий коефіцієнт сортності:

К_п = = = 0,96

Фактичний коефіцієнт сортності:

К_ф= = =0,961

Оскільки величина фактичного показника більша за планову, можна зробити висновок, що фактична сортність продукції вища від планової,

Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, проте він має істотну ваду -- його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству. Виходячи з даних табл. 5.3:

Планова ціна виробу 8640 грн. : 900 = 9,6 грн.

Фактична ціна виробу 9610 грн. : 1000 = 9,61 грн.

Здійснені розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

Таблиця	5.3
Сорт	Сортовий коефіцієнт	За планом	Фактично
		Кількість виробів, шт.	сума, грн.	кількість виробів, шт.	сума, грн.	Виконання плану, %
І	1,0	630	6300	730	7300	115,9
П	0,9	180	1620	150	1350	83,3
Ш	0,8	90	720	120	960	133,3
Разом	х	900	8640	1000	9610	111,2

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному і натуральному вираженні. Випередження рівня виконання плану у вартісному вираженні 111,2% (9610 : 8640 * 100) в порівнянні з натуральним -- 111,1% підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни й асортименту продукції. Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції:

(1000 - 900) * 9,6 грн. = +960 грн.;

2) зміна якості (сортності) продукції:

(9,61 - 9,6) * 1000 = +10 грн.

Разом + 970 грн.

Перевірка розрахунку: 9610 - 8640 = 970 грн.

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку І відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується, Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби І є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

висока культура й організація виробництва;

стабільний ритм роботи і постачання;

впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Варто також пам'ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв'язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов'язково спричиняє погіршення ЇЇ якості, як це іноді вважається;

Рівень браку -- це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

3. Аналіз ритмічності та якості організації виробництва

Ритмічність виробництва -- це насамперед чітка, стійка і . збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами. Ритмічна робота -- це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу. Розрізняють два поняття ритмічності:

ритмічність випуску продукції (товарної);

ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Існує багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства, однак навіть і найпростіші з них надійно характеризують це явище. На підставі даних табл. 5.4 проведемо розрахунок коефіцієнта ритмічності способом найменшого числа.

Таблиця 5.4. Дані для розрахунку коефіцієнта ритмічності

	Обсяг виробництва за місяць, %	Зараховується
	за планом	фактично	в плановий ритм
Перша	33	22	- 22
Друга	33	29	29
Третя	34	49	34
Разом	100	100	85

Отже, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,85, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал або рік, відповідно знаходять обсяги виробництва у перші, другі та треті декади, а потім діють, як при аналізі даних за місяць. За відсутності планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності. Наприклад, за декаду має бути виконана третина місячного плану тощо.

Після того як буде з'ясовано ступінь ритмічності роботи, слід перейти до вивчення основних факторів, які зумовлювали можливі порушення ритмічності (рис. 2).

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої “хвороби”, а й її наслідки, а саме:

збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;

погіршення якості продукції;

подорожчання собівартості продукції;

порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;

посилення плинності кадрів;

Комплексне виробництво забезпечує нормальний процес зборки готових виробів і запобігає затримкам у зв'язку з відсутністю якихось деталей. Засобом, який забезпечує необхідний темп збірних робіт при деяких неузгодженнях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому при аналізі комплектності виробництва треба звертати увагу і на комплектність залишків деталей і вузлів у незавершеному виробництві. Водночас треба пересвідчитись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку і плановій потребі.

5. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції

Фактори, які впливають на обсяг реалізації продукції.

Виробничі фактори. До них входять:

Рівень виконання плану виробництва товарної продукції.

Якість продукції.

Асортиментно - структурні вимоги у випуску продукції.

Ритмічність випуску продукції.

Фактори, які пов`язані з роботою відділу збуту і складів:

Рівень забезпечення кадрами, устаткуванням і відповідними складськими приміщеннями.

Загальний рівень організації роботи з маркетингу.

Величина замовлень.

Стан і комплектність залишків готової продукції на складах.

Забезпеченість тарою і упаковкою.

Фактори, які пов`язані з транспортуванням продукції.

Відповідність кількості і видів транспортів для перевезення продукції (зроблених замовлень і договірних домовленостей).

Ритмічність подачі транспорту.

Дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

Фактори, які пов`язані з роботою фінансових та інших підрозділів підприємства.

Вибір форм розрахунків з покупцями.

Своєчасність і якість оформлення платіжних документів та стан контролю за їх сплатою.

Вивчення платоспроможності покупців і можливі форми співпраці.

Інші фактори:

Терміни документообігу.

Зміна цін і коньюнктури ринку.

Зміни митних правил і загального законодавства.

6. Аналіз виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства