Основні засоби першої групи мають амортизуватися в податковому обліку до досягнення балансовою вартістю 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (100 · 17), а інших груп - до нульової позначки.

Витрати пов'язані з придбанням землі як окремого об'єкта власності, не підлягають включенню до групи основних засобів у податковому обліку з метою амортизації або до валових витрат звітного податкового періоду. Якщо в майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації. У разі, коли об'єкт нерухомого майна придбався разом із землею, яка знаходиться під таким об'єктом, амортизації підлягає сукупна вартість цього об'єкта основних засобів та цієї землі.

3. Характеристика процесу відтворення. Лізинг. Ефективність використання основних засобів

3.1 Характеристика процесу відтворення основних засобів

Успішне вирішення завдання ефективного використання основних засобів підприємства можливе при створенні умов для повної реалізації їх виробничого потенціалу, що потребує значної уваги з боку менеджменту підприємства до процесів їх відтворення. Недостатня увага до вирішення цієї проблеми згодом призведе до втрат підприємством економічних вигід внаслідок зростання поточних витрат на ремонт об'єктів основних засобів, а згодом, можливо, і припинення діяльності. Визначення процесу відтворення основних засобів проводиться з метою прогнозування моменту їх ремонту або повної заміни, планування необхідного капіталу для фінансування цих процесів та розробки пропозицій стосовно джерел його надходження.

Необхідність постійного відтворення основних засобів зумовлена тим, що основні засоби в процесі тривалого функціонування можуть фізично та морально спрацьовуватися (зношуватися).

Фізичне спрацювання - це втрати основними засобами своєї споживної вартості внаслідок Споживна вартість основних засобів - спроможність основних засобів виробляти продукцію певної якості в заданій кількості.:

а) використання в процесі виробництва;

б) під впливом чинників навколишнього природного середовища.

Моральне спрацювання - це втрата основними засобами своєї вартості внаслідок:

- підвищення продуктивності праці в галузях, які виробляють засоби праці (на ринку з'являється дешевше устаткування);

- поява на ринку більш продуктивних засобів праці, що мають кращі техніко - економічні характеристики.

Формою компенсації часткового фізичного спрацювання основних засобів є їх ремонт, морального - модернізація. Відшкодування повного фізичного і морального зносу здійснюється шляхом заміни об'єктів основних засобів новими.

Існує зв'язок між категоріями зносу (спрацюванням) основних засобів та їх амортизацією. Обираючи систему амортизації для бухгалтерського обліку, підприємство має серед інших чинників враховувати:

- строки фізичного зносу основних засобів;

- темпи морального зносу;

- динаміку витрат на ремонт протягом терміну корисного використання;

- ситуацію на ринку продукту;

- інтенсивність використання основних засобів.

У разі, коли швидкість амортизації основних засобів за обраною системою відповідає темпам їх фізичного та морального спрацювання, величина нарахованої амортизації протягом строку використання буде відповідати сумі нарахованого зносу. Тому оцінюємо величину спрацювання на певний момент часу як суму амортизаційних відрахувань за фактичний строк використання основних засобів і маємо змогу об'єктивно охарактеризувати стан основних засобів підприємства за допомогою таких показників:

1) ступінь спрацювання (С_с) визначається за формулою

(3.1)

де - сума амортизаційних відрахувань (сума зносу) за фактичний строк (м) використання основних засобів;

ПВ - первісна (відновна) вартість основних засобів на момент оцінки;

2) ступінь придатності (С_п) можна визначити за такою формулою:

(3.2)

де ЗВ - залишкова вартість основних засобів на момент оцінки.

На основі даних, наведених у таблиці 3.1, оцінимо стан основних засобів підприємства.

Таблиця 3.1

Фрагмент балансу підприємства на 31 грудня 2008 року

тис.грн

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
Основні засоби: - залишкова вартість	2721,3	3157,8
- первісна вартість	3238,4	3909,3
- знос	517,1	751,5

1) розраховуємо ступінь спрацювання та ступінь придатності основних засобів станом на початок року:

2) розраховуємо ступінь спрацювання та ступінь придатності основних засобів станом на кінець року:



Отже, стан основних засобів підприємства протягом року погіршився, оскільки ступінь спрацювання зріс з 16,0 до 19,2%. Проте ступінь їх придатності залишився досить високим - 80,8% на кінець року.

Якщо обрана система амортизації не відповідає темпам фактичного спрацювання основних засобів, об'єктивну оцінку стану цих активів можна проводити тільки шляхом їх експертних обстежень.

Відтворення основних засобів - це процес безперервного оновлення всієї сукупності основних засобів підприємства. Період повного відтворення конкретного елемента основних засобів визначається часом, протягом якого засіб праці віджив свій вік і підлягає заміні іншим екземпляром того самого роду.

Щодо сукупності основних засобів підприємства як вартісної категорії існування засобів праці можна види літи такі види відтворення:

- просте: має місце у разі, коли обсяг введених в експлуатацію основних засобів (ОЗ_вв) за певний період часу дорівнює обсягу вибулих з підприємства основних засобів (ОЗ_виб) за той самий період:

(ОЗ_вв) = (ОЗ_виб) (3.3)

Вводитись в експлуатацію можуть основні засоби, придбані шляхом купівлі за гроші, отримані в обмін на інші активи, отримані безкоштовно або як внесок до статутного капіталу. До основних операцій вибуття основних засобів належать: продаж, ліквідація, безоплатна передача;

- розширене, ознакою якого є перевищення суми введених за певний період основних засобів над сумою вибулих за той самий період:

(ОЗ_вв)> (ОЗ_виб) (3.4)

- звужене: має місце у разі, коли вартість введених за певний період основних засобів менша за вартість вибулих за той самий період:

(ОЗ_вв) < (ОЗ_виб) (3.5)

Для характеристики інтенсивності процесу відтворення основних засобів застосовують такі показники:

1) коефіцієнт введення:

(3.6)

2) коефіцієнт вибуття:

(3.7)

3) коефіцієнт приросту:

(3.8)

де ОЗ_п.р.- первісна (відновна) вартість основних засобів на початок року;

ОЗ_к.р.- первісна (відновна) вартість основних засобів на кінець року.

Коефіцієнти введення (вибуття) основних засобів характеризують частку, яку становлять введені (вибулі) за період основні засоби від вартості всієї сукупності основних засобів підприємства. Коефіцієнт приросту вказує, на яку частку збільшилася сукупність основних засобів підприємства за досліджуваний період. Для зручності аналізу процесу відтворення основних засобів зазначені показники виражають і відсотках.

На основі даних табл.3.2 охарактеризуємо процес відтворення основних засобів.

Таблиця 3.2

Основні засоби підприємства в 2007 - 2008 рр.

тис. грн.

Показник	2007	2008
Первісна вартість на початок року	14104,0	15757,0
Надійшло у звітному році, всього:	2019,0	3241,0
у т.ч. введено в дію нових	591,0	1954,0
Вибуло в звітному році, всього:	366,0	92,6
у т.ч. ліквідовано	364,0	69,9
Первісна вартість на кінець року	15757,0	18905,0
Коефіцієнт введення	2019:15757=0,13	3241:18905=0,17
Коефіцієнт вибуття	366:14104=0,03	92,6:15757=0,01
Коефіцієнт приросту	(2019-366):14104=0,12	(3241-92,6):5757=0,2

За даними таблиці 3.2 можна зробити висновок, що протягом 2007-2008 рр. на підприємстві відбувалося розширене відтворення основних засобів, про що свідчить перевищення коефіцієнтів введення над коефіцієнтами вибуття. Як наслідок, вартість основних засобів підприємства зросла на 12% протягом 2007 р. і на 20% протягом 2008 р.

Будь-яке підприємство має приділяти значну увагу процесам відтворення, а саме: доцільності застосування тих чи інших форм відтворення основних засобів (рис.3.1), їх своєчасності, оптимізації джерел відтворення та вартості ресурсів, які витрачаються з метою фінансування цих процесів. Послідовне дотримання наведених принципів має відобразитися на оптимальних значеннях показників, які дають узагальнюючу оцінку стану основних засобів підприємства, що, у свою чергу, позитивно впливатиме на інвестиційну привабливість підприємства, зростання його капіталізації тощо.

72

Рис.3.1. Форми відтворення основних засобів

Економічні джерела відтворення основних засобів. Власні фінансові ресурси підприємства - це, зокрема, такі:

- статутний капітал (є джерелом фінансування об'єктів основних засобів на момент створення підприємства; збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків може бути використане в подальшій діяльності підприємства для фінансування процесів відтворення основних засобів);

- дохід від реалізації продукції в частці:

а) амортизаційних відрахувань (за економічним призначенням є джерелом простого відтворення основних засобів);

б) прибутку після оподаткування (чистого прибутку) (за економічним призначенням чистий прибуток є джерелом розширеного відтворення основних засобів);

- кошти від продажу власного майна (дохід від продажу об'єктів основних засобів, що не використовуються на певний момент в господарській діяльності за вирахуванням витрат на реалізацію, і, можливо, податку на прибуток);

- кошти від надання майна в оренду.

Запозичені та залучені кошти - це довгострокові банківські кредити та кошти від емісії та реалізації власних цінних паперів. У разі, коли власних коштів не вистачає для фінансування відтворення основних засобів, підприємство може звернутися до банку за довгостроковою позикою, обов'язковою умовою отримання якої є, як правило, наявність застави. Підприємство може розраховувати на кредит. Обсяг якого становить 60-70% від вартості заставного майна. Крім офіційно оголошеної кредитної ставки, позичальник має сплатити банку комісійні та застрахувати майно.

Іншим способом залучення коштів є емісія корпоративних облігацій, здійснюючи яку підприємство залучає кошти на строк, зазначений в облігаціях, зобов'язуючись сплачувати проценти і повернути позику після закінчення строку обігу облігацій.

Залучення коштів шляхом додаткової емісії акцій є небезпечним для підприємства способом фінансування процентів відтворення основних засобів, оскільки реалізуючи акції додаткової емісії, підприємство отримує нових співвласників.

Більшість об'єктів основних засобів потребує крім витрат на придбання додаткових особливих витрат протягом строку експлуатації на підтримання їх в придатному для використання стані. Ці витрати пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом, заміною складових чи добудуванням. Обсяги цих витрат нерівномірно розподіляються між різними періодами життя основних засобів.

Головна проблема відображення зазначених втрат в обліку полягає у визначенні періоду, до якого вони належать, тобто у визначенні, чи є вони витратами поточного періоду, чи їх потрібно розглядати, як витрати майбутніх періодів і погоджувати з майбутніми доходами. витрати, які здійснюються після дати придбання активу, але безпосередньо його стосуються, можуть як визнаватися в поточному обліковому періоді, так і капіталізуватися для розподілу між майбутніми обліковими періодами.

Проблемним є питання щодо джерел фінансування ремонтних робіт і технічного обслуговування основних засобів. Власне ремонт (поточний ремонт) або технічне обслуговування потребують такого залучення коштів і праці, які не закладені в їхній первісній вартості і, як наслідок, з економічного погляду не можуть бути покриті за рахунок амортизаційних відрахувань. Підприємство має додатково витрачати кошти на технічне обслуговування та поточний ремонт, відносячи їх до складу поточних витрат у період їх здійснення і відшкодовуючи з доходу від реалізації продукції.

Капітальний ремонт здійснюють досить рідко. При цьому витрати складають, як правило, значну суму. Головною метою капітального ремонту є підвищення продуктивності активу в майбутньому завдяки більшій ефективності і тривалості його використання. Капітальний ремонт, як правило, полягає в загальній перебудові або повному відновленні активу, заміні більшості складових, або вдосконаленні конструкції. Наведені аргументи свідчать на користь капіталізації витрат на здійснення капітального ремонту з подальшою їх амортизацією.

Процес компенсації витрат на ремонт та інші види поліпшення основних засобів регулюється державою. Згідно з правилами бухгалтерського обліку витрати на підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані (на поточний ремонт і технічне обслуговування) і отримання визначеної з початку суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу поточних витрат підприємства. Витрати на поліпшення (капітальний ремонт, модернізацію, реконструкцію тощо) об'єкта основних засобів, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигід від його використання, мають бути віднесені на збільшення повної первісної (відновної) вартості основних засобів з подальшою їх амортизацією.

Згідно з податковим обліком витрати підприємства на ремонт, модернізацію або інші поліпшення основних засобів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості основних засобів всіх груп станом на початок звітного періоду, належать до складу валових витрат підприємства. Сума перевищення зазначених витрат має бути включена до складу балансової вартості основних засобів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп і таких окремих об'єктів основних засобів групи 1 на початок розрахункового кварталу з подальшою їх амортизацією.

3.2 Лізинг, як форма відтворення основних засобів

В умовах дефіциту власних фінансових ресурсів і відсутності можливості отримання інвестиційних кредитів найбільш доступним і ефективним способом фінансування відтворення основних засобів є лізинг.

Лізинг - це вид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних або запозичених коштів, сутність якої полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на певний строк лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця, за умов сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ (рухоме або нерухоме майно), віднесена відповідно до законодавства до основних засобів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки т інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Попит на лізингові послуги визначає не дуже сприятливе інвестиційне середовище в країні. В умовах відсутності зацікавленості з боку комерційних банків інвестувати у виробництво, нерозвиненості вторинного ринку корпоративних паперів, слабкості інституту застави вітчизняні підприємства мають вкрай обмежену можливість залучити кошти для купівлі об'єктів основних засобів. Водночас найбільші компанії - постачальники сьогодні не володіють таким обсягом оборотного капіталу, який необхідний для здійснення системного фінансування своїх клієнтів на купівлю устаткування шляхом розстрочки платежів на тривалий строк.

Лізинг є альтернативою банківському кредитуванню, розстрочці і самофінансуванню. Про конкуренцію таких взаємовиключних продуктів, як «кредитування», «відстрочка платежу», «лізинг», просто не йдеться. Отже, лізингова компанія є «корисним» посередником, яка бере на себе ризики інвестування капіталу в об'єкти основних засобів, забезпечує гарантований збут виробнику техніки і гарантоване постачання її споживачеві.

Загальновизнано, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має ширшу, складну троїсту основу і містить одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно поєднуються та взаємо проникають одна в одну, створюючи нову організаційно - правову форму бізнесу. Спрощена схема лізингової операції наведена на рис.3.2.

72

Рис.3.2. Спрощена схема лізингової операції

Лізинг має такі економічні переваги:

- лізингоотримувач не відволікає фінансові ресурси з обороту на купівлю майна. Лізинг дозволяє підприємству заощаджувати оборотні кошти за рахунок невеликого першого платежу і розподілу майбутніх витрат у часі;

- лізинг надає можливість підприємству - лізингоотримувачу користуватися об'єктом основних засобів, виключивши можливість заморожування власного капіталу. Як наслідок, вивільняються кошти для інвестування в інші види активів;

- лізингова схема фінансування відтворення основних засобів вигідна тим підприємствам, для яких особливо важливо дотримання оптимального співвідношення власного і запозиченого капіталу;

- лізингові платежі включаються до складу валових витрат підприємства, тим самим зменшуючи суму прибутку для оподаткування;

- розширюється ринок для виробників техніки.

Залежно від особливості здійснення лізингової операції виділяють оперативний та фінансовий лізинг (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Характерні ознаки лізингових операцій

Характерна ознака	Вид лізингу
	Оперативний	Фінансовий
Перехід права власності	Не передбачений	Має місце перехід права власності або викуп об'єкта лізингу
Ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта лізингу	Відповідальність за лізингодавцем	Відповідальність за лізингоотримувачем
Нарахування амортизації	Нараховується лізингодавцем	Нараховується лізингоотримувачем
Відшкодування витрат на поліпшення основних засобів	Здійснюється лізингодавцем за загальними правилами відшкодування витрат на ремонт та інші покращення основних засобів. Але у разі, коли договір оперативного лізингу дозволяє лізингоотримувачу здійснювати поліпшення об'єкта лізингу, в податковому обліку лізингоотримувач може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних засобів на суму фактично проведених поліпшень такого об'єкта з подальшою її амортизацією	Здійснюється лізингоотримувачем за загальними правилами відшкодування витрат на ремонт та інші поліпшення основних засобів

За формою здійснення лізинг є зворотний та пайовий. Оперативний лізинг передбачає строк лізингу, менший за амортизаційний період основних засобів. При цьому витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням й утриманням майна, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Після закінчення строку дії контракту його може бути продовжено або об'єкт лізингу повернено лізингодавця з подальшим наданням у тимчасове користування іншому лізингоотримувачу.

Фінансовий лізинг передбачає сплату протягом строку дії контракту коштів, які б повністю покривали суму амортизаційних відрахувань або більшу їх частину, а також забезпечували лізингодавця прибуток. Після закінчення строку дії контракту об'єкт лізингу відповідно до умов угоди переходить у власність лізингоотримувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про лізинг» від 11 грудня 2003 р. №1381-IV за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Зворотний лізинг - це вид лізингової угоди, відповідно до якої лізингова компанія здійснює купівлю майна (об'єкта лізингу) у виробника засобів виробництва з наступною передачею цього майна у лізинг.

Пайовий лізинг здійснюється за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингових операцій, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.

У разі, коли лізингові операції здійснюються суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони, має місце міжнародний лізинг.

До лізингових платежів належать:

- сума амортизаційних відрахувань;

- процент за користування кредитними ресурсами;

- винагорода для лізингодавця;

- відшкодування страхових платежів згідно з договором страхування об'єкта лізингу;

- інші витрати.

3.3 Оцінка ефективності використання основних засобів

Інвестування капіталу в основні засоби підприємства передбачає відволікання його з обороту на тривалий час, «заморожування» у вигляді матеріальних активів. Обираючи серед альтернативних варіантів інвестування і надавши перевагу вкладенням у основні засоби, підприємство очікує на певні економічні вигоди, рівень яких підтвердив би доцільність обраного напрямку інвестування.

Основні засоби - це ресурс підприємства і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності його використання. На шляху вирішення цієї проблеми вони мають здійснити такі заходи:

- оцінити ефективність використання основних засобів у звітному періоді;

- провести фінансовий аналіз показників ефективності звітного періоду з попередніми та з аналогічними показниками споріднених підприємств або середнім з галузі чи виду економічної діяльності;

- виявити проблемні питання, резерви підвищення ефективності використання основних засобів;

- розробити систему заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів.

Для того, щоб з'ясувати наскільки ефективно використовують основні засоби, застосовують систему показників.

Показники першого рівня - узагальнюючі показники - дають оцінку ефективності використання всієї сукупності основних засобів. Це зокрема такі:

- віддача основних засобів (фондовіддача), що обчислюється за формулою

(3.9)

де ВП - річний обсяг виробленої продукції у вартісних одиницях;

- середньорічна вартість основних засобів, що розраховується за формулою

(3.10)

де t₁ - кількість повних місяців з моменту введення основних засобів до кінця року;

t₂ - кількість повних місяців з моменту вибуття основних засобів до кінця року.

Показник віддачі характеризує кількість виробленої продукції з 1 грн., вкладеної в основні засоби. Динаміка цього показника свідчить про зміни ефективності використання основних засобів;

- рентабельність основних засобів:

(3.11)

де П - річний прибуток підприємства.

Рентабельність основних засобів вказує на частку прибутку підприємства, отриманого зарік, від вартості основних засобів. Рівень рентабельності основних засобів можна порівняти з аналогічним показником попередніх періодів та із середньо ринковою процентною ставкою фінансового ринку;

- коефіцієнт використання виробничої потужності:

(3.12)

де Q- річний обсяг продукції в натуральних одиницях;

M - середньорічна потужність підприємства.

Коефіцієнт використання виробничої потужності характеризує ступінь завантаження виробничих потужностей підприємства, ефективність використання активної частини основних засобів і має наближатись до 1 або 100%.

Оскільки величина виробничої потужності підприємства є характеристикою споживної вартості його основних засобів, за допомогою цього показника можна опосередковано оцінити ефективність їх використання.

Після проведення загальної оцінки ефективності використання основних засобів підприємства і, особливо, у разі, коли виявлені негативні тенденції в її динаміці, необхідно перейти до вивчення ефективності використання окремих структурних підрозділів підприємства та конкретних об'єктів основних засобів, обчисливши показники ефективності використання основних засобів як в цілому за підрозділами, так і в розрізі окремих видів устаткування. Назвемо такі показники індивідуальними.

Показники другого рівня характеризують ефективність використання основних засобів окремих виробничих підрозділів підприємства або окремих видів устаткування:

- коефіцієнт змінності роботи устаткування (К_зм):

 (3.13)

де - сума машинозмін, відпрацьована за добу всім устаткуванням;

N - загальна кількість устаткування;

- коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (К_екст) (характеризує ефективність використання робочого часу устаткування):

(3.14)

де Т_ф - фактичний час використання устаткування за добу;

Т_пл - плановий добовий фонд роботи устаткування;

- коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (К_інт) (вказує на ефективність використання добової годинної потужності устаткування):

(3.15)

де q - кількість виробленої продукції за годину;

p - годинна потужність устаткування;

- інтегральний коефіцієнт використання устаткування (К_інтегр) (характеризує ефективність використання устаткування за добу:

К_інтегр= К_інт · К_екст. (3.16)

Показники третього рівня (допоміжні показники, які можуть застосовуватися при аналізі ефективності використання основних засобів підприємства):

- фондомісткість продукції (Ф_м):

(3.17)

Фондомісткість характеризує вартість основних засобів, необхідну для випуску продукції на суму 1 грн.;

- озброєність праці основними засобами (фондоозброєність) (Ф_озбр):

(3.18)

де Ч_пвп- середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства.

Показник «озброєність праці основними засобами» вказує на вартість основних засобів, що припадає на одну особу промислово - виробничого персоналу на підприємстві.

Оцінюючи тенденцію ефективності використання основних засобів підприємства на основі даних табл.3.4, можна зробити висновок, що зусилля підприємства стосовно інвестування додаткового капіталу в основні засоби (середньорічна вартість основних засобів зросла в 2008р. порівняно з 2007р. на 16%) і нарощування виробничої потужності (відносний приріст 9,5%) не дали підприємству бажаних результатів у короткостроковому періоді. У 2008 р. відбулося зниження ефективності використання основних засобів, про що свідчить, зокрема, погіршення використання виробничої потужності - на 7,7 відсоткових пункти знизився ступінь її використання. Як наслідок, з однієї гривні, вкладеної в основні засоби, підприємство отримало на 5,4% менше продукції; з 10,9 до 7,1% знизилась рентабельність основних засобів.

Таблиця 3.4

Динаміка основних засобів підприємства за 2007-2008 рр. та показники ефективності їх використання

Показник	2007	2008	Відхилення
			абсолютне	відносне, %
Обсяг виробленої продукції, тис. грн.	50118,0	55198,0	5080,0	10,1
Обсяг виробництва, тис. т	1540,4	1521,6	-18,8	-1,2
Річний прибуток до оподаткування, тис. грн..	2277,8	1728,7	-549,1	-24,1
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн..	20935,5	24416,4	3480,9	16,6
Середньорічна виробнича потужність підприємства, тис. т	1952,3	2137,1	184,8	9,5
Середньооблікова чисельність промислово - виробничого персоналу, осіб	864	883	19	2,2
Віддача основних засобів, грн.	50118:20935,5=2,39	55198:24416,4=2,26	-0,13	-5,4
Ступінь використання виробничої потужності, %	1540,4:1952,3=78,9	1521,6:2137,1=71,2	-7,7	-
Фондомісткість, грн.	20935,5:50118=0,42	24416,4:55198=0,44	0,02	4,8
Фондоозброєність праці, тис. грн..	20935,5:864=24,2	24416,4:883=27,7	3,5	14,5
Рентабельність основних засобів, %	2277,8:20935,5·100=10,9	1728,7:24416,4·100=7,1	-3,8	-

4. Аналіз ефективності формування та використання основних засобів на прикладі ДП ДАК «Хліб України» ВАТ «Шполянський елеватор» (розрахункова частина)

Спочатку проаналізуємо структуру основних засобів підприємства. У таблиці 4.1 приводяться дані про структуру основних засобів, що є в кінці базисного року (2007).

Таблиця 4.1.

Структура основних засобів на початок 2008 року

Найменування групи основних засобів	Вартість, тис. грн.	Частка до загальної суми основних засобів в %
Виробничі ОЗ Будівлі Споруди Передавальні пристрої Виробниче обладнання Транспортні засоби Виробничий інвентар Інші ОЗ Разом виробничих ОЗ	145 205 45 334 200 9 11 949	14,5 20,5 4,5 33,4 20,0 0,9 1,1 94,9
Невиробничі ОЗ Житловий фонд Дитячий сад Разом невиробничі ОЗ	23 28 51	2,3 2,8 5,1
Разом основних засобів	1000	100,0

Як видно з таблиці 4.1, вартість всіх основних засобів на кінець базисного року становила 1000 тис. грн. Основні кошти виробничого призначення становили 94.9% (949 тис. грн.), а невиробничі основні кошти 5.1% (51 тис. грн..). Частка активної частини виробничих основних засобів від загальної вартості виробничих основних засобів становила

(334+200+9+11) / 949 * 100% = 58.4 % або 554 тис. грн., пасивна частина - 41,6 % або 395 тис. грн.

Співвідношення пасивної і активної частини основних засобів виробничого призначення відповідає нормі в даній галузі виробництва.

Розглянемо рух основних засобів в 2008 році.

Дані про надходження і вибуття основних засобів в 2008 році приведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2.

Рух основних засобів в 2008 році

Група ОЗ	Наявність на початок 2008 року	Поступило за 2008 рік	Вибуло за 2008 рік	Залишок на кінець 2008 року
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Виробничі ОЗ	949	94,9	3620	100,0	1420	100,0	3149	98,4
Невиробничі ОЗ	51	5,1	0	0,0	0	0,0	51	1,6
Всього ОЗ у т.ч. Активна частина	1000 554	100,0 55,4	3620 3620	100,0 100,0	1420 1420	100,0 100,0	3200 2754	100,0 86,0

Дані таблиці 4.2 показують, що за звітний рік (2008 р.) сталися істотні зміни в наявності і в структурі основних засобів.

Вартість основних засобів зросла на 2200 тис. грн. або на 331,8 %, в тому числі основних виробничих засобів на 2200 тис. грн. або 331,8 % (в 2008 році підприємство придбало нове виробниче обладнання).

Значно виросла питома вага активної частини основних засобів в загальній сумі основних засобів з 55,4% до 86,0% (+30,6 %), що потрібно оцінити позитивно.

Розрахуємо коефіцієнти оновлення, вибуття і приросту основних виробничих засобів:

К_{оновлення} = 3620_. / 3149 = 1,1;

К_{вибуття} =1420/949 = 1,5;

К_{приросту} = (3620-1420) / 949 = 2,3.

Дані розрахунку показують досить високе значення коефіцієнтів оновлення і приросту основних виробничих засобів, що пояснюється введенням в експлуатацію нового виробничого обладнання.

Всі зміни, ті, що відбулися в 2008 році в порівнянні з 2007 роком наведені в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3

Аналіз зміни структури основних засобів

Роки	Виробничі ОЗ	Невиробничі ОЗ	у т.ч. Активна частина	Всього ОЗ
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
На кінець 2007 року	949	94,9	51	5,1	554	55,4	1000	100,0
На кінець 2008 року	3149	98,4	51	1,6	2754	86,0	3200	100,0
Зміни	+2200	+3,5	0	-3,5	+2200	+47,9	+2200	*

Як видно з таблиці 4.3, зростання частки активної частини основних засобів становило +2200 тис. грн.., у відсотках +30,6 %. Проаналізуємо це зростання у відсотках і визначимо вплив кожного чинника (зростання частки активної частини і зростання вартості активної частини основних засобів):

Ф₂₀₀₇= Фа₂₀₀₇ / Ф₂₀₀₈ *100= 554 / 1000 = 55,4%

Ф1 = Фа₂₀₀₇ / Ф₂₀₀₈ = 554 / 3200· 100% = 17,3%

Вплив чинника = 55,4-17,3 = 38,1%

Ф2 = Фа₂₀₀₈ / Ф₂₀₀₈ = 2754 / 3200· 100% = 86,0%

Вплив чинника = 86,0-38,1= +47,9%

Таким чином, за рахунок впливу цих чинників зростання частки активної частини становило +47,9% (86,0%-38,1%)

І нарешті, розрахуємо середньорічну вартість основних виробничих засобів і вартість їх активної частини.

Ф₂₀₀₇=(887+1000)/2= 943,5 тис. грн.

Фa₂₀₀₇=(456+554)/2= 505 тис. грн.

Ф₂₀₀₈=(1000+3200)/2= 2100 тис. грн.

Фa₂₀₀₈=(554+2754)/2= 1654 тис. грн.

Головним показником використання основних засобів є фондовіддача. Для розрахунку цього показника і проведення аналізу приведені наступні дані в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4.

Початкові дані для проведення аналізу фондовіддачі

Показник	2007	2008	Відхилення
Обсяг випуску продукції (ВП), тис. грн.	600	840	+240
Середньорічна вартість, тис. грн.: Основних виробничих засобів (Ф) Активної частини (Фа) Одиниці обладнання (Ц)	943,5 505,0 16,8	2100,0 1654,0 51,7	+156,5 +1149,0 +34,9
Питома вага активної частини ОЗ (ПВ)	0,554	0,860	+0,306
Фондовіддача, грн.: Основних виробничих засобів(ФОЗ) Активної частини (ФОЗа)	0,64 1,19	0,40 0,51	- 0,24 - 0,68
Середньорічна кількість технологічного обладнання (К)	30	32	+2
Відпрацьовано за рік всім обладнанням (Т), годин	112.5	112.32	- 0.18
У тому числі одиницею обладнання: Годин (Тод) Змін (ЗМ) Днів (Д)	3750 480 250	3510 459 245	- 240 - 21 - 5
Коефіцієнт змінності (Кзмінності)	1.92	1.87	- 0.05
Середня тривалість зміни (Тр), година.	7.8	7.6	- 0.2
Виробіток продукції за 1 машино-годину (СВ), грн.	5,33	7,48	+2,15

Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих засобів, є: зміна частки активної частині засобів в загальній їх частині; зміна фондовіддачі активної частини засобів:Ф_ОЗ = ПВ · Ф_ОЗа

Розрахунок впливу чинників здійснюємо способом абсолютних різниць:

Ф_ОЗПВ =(ПВ₂₀₀₈-ПВ₂₀₀₇)·Ф_ОЗа2007 = (0,860 - 0,554) · 1,19 = 0,344 грн.

Ф_ОЗа =(Ф_ОЗа2008-Ф_ОЗа2007)·ПВ₂₀₀₈ = (0,51 - 1,19) · 0.860 = -0,584грн.

Разом: - 0,24 грн

Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачі обладнання використовується спосіб ланцюгових підстановок.

Ф_ОЗа2007 = Д₂₀₀₇ · К_зм2007 · Тр₂₀₀₇ · СВ₂₀₀₇ / Ц₂₀₀₇ =250 · 1,92 · 7,8 · 5,33/ 16800 = 1,19 грн.

Для визначення першого умовного показника фондовіддачі треба замість середньорічної вартості одиниці обладнання в 2007 році взяти це значення в 2008 р:

Ф_{ОЗаумовний1} = Д₂₀₀₇ · К_зм2007 · Тр₂₀₀₇ · СВ₂₀₀₇ / Ц₂₀₀₈ =250 · 1,92 · 7,8 · 5,33/ 51700= 0,39 грн.

Внаслідок зміни структури обладнання рівень фондовіддачі поменшав на 0.8 грн. (0,39-1,19).

Розрахуємо вплив наступного чинника (кількість відпрацьованих днів):

Ф_{ОЗаумовний2} = Д₂₀₀₈ · К_зм2007 · Тр₂₀₀₇ · СВ₂₀₀₇ / Ц₂₀₀₈ =245 · 1,87 · 7,8 · 5,33/ 51700 = 0,37 грн.

Внаслідок зменшення кількості відпрацьованих днів рівень фондовіддачі знизився на 0,02 грн. (0,37-0,39).

Розрахуємо вплив наступного чинника:

Ф_{ОЗаумовний3} = Д₂₀₀₈ · К_зм2008 · Тр₂₀₀₇ · СВ₂₀₀₇ / Ц₂₀₀₈ =245 · 1,92 · 7,8 · 5,33/ 51700 = 0,38 грн.

Внаслідок зниження коефіцієнта змінності значення фондовіддачі знизилося на 0,01 грн. (0,37-0,38).

Розрахуємо вплив тривалості зміни на рівень фондовіддачі:

Ф_{ОЗаумовний4} = Д₂₀₀₈ · К_зм2008 · Тр₂₀₀₈ · СВ₂₀₀₇ / Ц₂₀₀₈ =245 · 1,92 · 7,6 · 5,33/ 51700 = 0,37 грн.

У зв'язку з тим, що в році, що аналізується, середня тривалість зміни поменшала в порівнянні з базовим роком, фондовіддача поменшала на 0,01 грн. (0,37-0,38).

І нарешті, розрахуємо вплив останнього чинника:

Ф_{ОЗаумовний5} = Д₂₀₀₈ · К_зм2008 · Тр₂₀₀₈ · СВ₂₀₀₈ / Ц₂₀₀₈ =245 · 1,92 · 7,6 · 7,48/ 51700 = 0,52 грн.

Внаслідок підвищення середнього виробітку продукції фондовіддача виросла на 0,15 грн.(0,52-0,37).

Щоб виявити, як ці чинники вплинули на значення фондовіддачі основних виробничих засобів, отримані результати треба помножити на фактичну питому вагу активної частини в загальній сумі основних виробничих засобів.

Зміна фондовіддача основних виробничих засобів за рахунок:

Структури обладнання -0,8 · 0,860 = -0,688

Простоїв -0,02 · 0,860 = -0,0172

Коефіцієнт змінності -0,01 · 0,860 = -0,0086

Внутрішньозмінних простоїв -0,01 · 0,860 = -0,0086

Середньочасового виробітку +0,15 · 0,860 = + 0,129

Разом -0,68 -0,5934

У таблиці 4.5 приведені результати факторного аналізу фондовіддачі.

Таблиця 4.5.

Результати факторного аналізу фондовіддачі

Чинник	Зміна фондовіддачі, грн..	Зміна виробництва продукції тис. грн.
Першого рівня 1.Середньорічна вартість основних виробничих засобів 2. Частка активної частини 3. Віддача активної частини РАЗОМ	+ 1193,3 · 0,64 = +763,64 + 0,344· 2100 = +722,4 - 0,5934· 2100 = - 1246,14 + 240,0
Другого рівня 3.2.1 Структура обладнання 3.2.2. Простої 3.2.3 Коефіцієнт змінності 3.2.4 Внутрішньозмінні простої 3.2.5Середньогодинний виробіток РАЗОМ	- 0,8 · 0,860 = -0,688 · 2100 = - 1444,8 - 0,02 · 0,860 = -0,0172 · 2100 = - 36,12 - 0,01 · 0,860 = -0,0086 · 2100 = - 18,06 - 0,01 · 0,860 = -0,0086 · 2100 = - 18,06 +0,15 · 0,860 = + 0,129 · 2100 = + 270,9 - 1246,14

Наступним етапом аналізу використання основних засобів підприємства є аналіз використання обладнання і виробничих потужностей. Для цього розраховують коефіцієнт інтенсивного і екстенсивного завантаження обладнання, а також загальний коефіцієнт використання обладнання - інтегральний коефіцієнт.

У таблиці 4.6 приведені дані про і фактичні значення показників виробничої програми, що плануються в 2008 році.

Таблиця 4.6

Показники використання обладнання

Показник	План	Факт	Відхилення
Кількість встановленого обладнання Число робочих днів Тривалість робочого дня (година.) Коефіцієнт змінності Виробіток продукції за 1 машино-годину (СВ), грн.	32 250 8 2 8,00	32 245 7.6 1.87 7,48	0 - 5 - 0.4 - 0.13 - 0,52

На основі цих даних розрахуємо коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного завантаження обладнання. Знаходимо коефіцієнт екстенсивного завантаження:

К_{екстенсивного використання обладнання.=} Т_факт. / Т_план.

(32 · 245 · 7.6 · 1.87) / (32 · 250 · 8 · 2) =0,87

Знаходимо коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання:

К_{інтенсивного використання обладнання.=} СВ_факт / СВ_план =7,48 / 8,00 =0,935

Звідси, коефіцієнт інтегрованого завантаження обладнання підприємства дорівнює

К_{інтегрованого завантаження обладнання.} = 0,87 · 0,935 = 0,81

Як видно з таблиці 4.6, виконання плану було досягнуте тільки по кількості встановленого обладнання.

Резерв підвищення коефіцієнта інтегрального завантаження обладнання полягає в збільшенні тривалості робочої зміни.

Простої в році, що аналізується, були пов'язані із збільшенням часу простою обладнання в ремонті і перевищенням часу установки нового обладнання, що вплинуло на зменшення середньої тривалості зміни на 0.4 години. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.

Важливим показником оснащеності підприємства основними засобами є показник фондоозброєності. Він розраховується як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньоспискової кількості працюючих на даному підприємстві і показує скільки основних засобів (у гривнях) доводиться на одного працюючого.

Цей показник відображає оснащеність одного працюючого (Ф_озбр1), робітника (Ф_озбр2) і робоче основне виробництво (Ф_озбр3) відповідно всіма основними коштами, основними виробничими коштами і активною їх частиною. У таблиці 4.7 приводяться дані про структуру працюючих на підприємстві в 2007 і 2008 рр.

Як видно з таблиці 4.7., число працюючих на підприємстві, що аналізується, зросло на 8 чоловік. Збільшення викликане насамперед за рахунок збільшення числа робітників в основному виробництві на 5 чоловік

(бригада по обслуговуванню нового обладнання, введеного в експлуатацію в 2008 році).

Таблиця 4.7

Структура працюючих на підприємстві

Показник	2007	2008	Зміни
Усього працюючих: в тому числі Службовців………….. Робітників……………. в тому числі: зайнятих в основному виробництві………. в допоміжному виробництві……….	112 25 87 60 27	120 26 94 65 29	+8 +1 +7 +5 +2

За даними таблиці 4.7 і 4.3 по формулах розрахуємо значення наступних показників:

2007: Ф_озбр1= 1000 тис. грн. / 112 = 8,9

Ф_озбр2= 949 тис. грн. / 87 = 10,9

Ф_озбр3= 554 тис. грн. / 60 = 9,2

2008 Ф_озбр1= 3200 тис. грн. / 120 = 26,7

Ф_озбр2= 3149 тис. грн. / 94 = 33,5

Ф_озбр3= 2754 тис. грн. / 65 = 42,4

Збільшення значень показників фондоозброєності зумовлене збільшенням вартості основних засобів в 2008 році.

Значення фондоозброєності всіх працюючих виросло на 17,8 тис. грн.., фондоозброєності робітників на 22,6 тис. грн.., фондоозброєності робітників, зайнятих в основному виробництві на 33,2 тис. грн.

Проаналізуємо використання виробничих площ підприємства. Площу підприємства ділять на загальну (всі площі, включаючи будівлі управління і інші невиробничі площі), виробничу (площі, займані цехами і дільницями підприємства) і площа основного виробництва.

При аналізі використання виробничих площ розраховують показник, що розраховується як відношення валової продукції до площі підприємства. Даний показник показує випуск продукції у гривнях на 1м² площі підприємства. У таблиці 4.8 приводиться структура площ підприємства, що аналізується.

Таблиця 4.8

Структура площ підприємства

Показник	2007	2008	Зміна
Площа всього (м2): в тому числі виробнича Площа основного виробництва (м2) Площа допоміжного виробництва (м2)	12000 10500 8500 2000	13500 12000 8500 3000	+1500 +1000 0 +1000

Площа підприємства збільшилася на +1500 м².

У 2008 році були побудовані прибудова до складу готової продукції

(1000 м²) і столова площею 500 м2 (невиробнича площа). На основі даних таблиць 4.8 і 4.4 розрахуємо випуск готової продукції на 1 м² загальній площі:

2007: Ф_пл. = 600 тис. грн.. / 12000 = 0,05

2008: Ф_пл. = 840 тис. грн. / 13500 = 0,06

Як видно з отриманих значень, випуск продукції на 1 м² збільшився на 0,01 тис. гривен і становив 0,06 тис. гривень в 2008 році проти 0,05 тис. гривень в 2007 році.

Тепер розрахуємо випуск продукції на 1 м2 площі основного виробництва.

Площа основного виробництва (площа, займана робочими машинами і обладнанням у виробничих цехах) в порівнянні з базисним роком не змінилася і випуск продукції з 1 м² площі основного виробництва збільшився

з Ф_{пл =} 600 тис. грн. / 8500 = 0,07 грн./ м2

до Ф_{пл =} 840 тис. грн. / 8500 = 0,10 грн./ м2.

Таким чином, випуск продукції з 1 м² площі основного виробництва виріс на 0,03 грн., що було викликано збільшенням випуску продукції в 2008 році.

Потрібно відмітити, що у підприємства є резерви збільшення випуску продукції з 1 м² площі основного виробництва, оскільки у нього є вільні площі, на яких може бути встановлене додаткове обладнання.

Як видно з приведеного аналізу використання основних коштів на підприємстві, зростання випуску продукції в році, що аналізується, збільшилося за рахунок збільшення середньорічного технологічного встановленого обладнання і збільшення середньогодинного його виробітку.

Резерви для збільшення випуску продукції полягають в скороченні всередині змінних простоїв, скороченні цілодобових простоїв і підвищенні коефіцієнта змінності.

Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може прийняти наступні заходи:

Введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його;

Скорочення цілодобових і внутрішньозмінних простоїв. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.

Підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.

Більш інтенсивне використання обладнання.

Впровадження заходів НТП.

Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням.

Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли високих показників роботи.

Проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов праці і відпочинку, оздоровчі заходи і інші заходи, що позитивно впливають на фізичний і духовний стану робітника.

Висновок

Проблемі підвищення ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей підприємств належить центральне місце в період становлення ринкового механізму господарювання. Від її вирішення залежить місце підприємства в системі ринкових відносин, його фінансовий стан, рівень конкурентоспроможності тощо. Підвищення ефективності використання основних засобів є важливим чинником зростання ефективності діяльності підприємства.

Підвищення рівня використання основних засобів дає змогу:

- збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується попитом, без додаткових капітальних вкладень;

- зменшити витрати у розрахунку на одиницю продукції, що забезпечує підвищення прибутковості;

- зменшити втрати від морального зносу машин і устаткування;

- прискорити процес оновлення основних засобів, а також темпи зростання продуктивності праці;

- знизити негативний вплив на навколишнє середовище.

Заходи щодо підвищення ефективності використання основних засобів підприємства можна згрупувати за двома напрямками: інтенсивні та екстенсивні.

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

- удосконалення структури основних засобів;

- технічне переозброєння підприємства;

- механізація та автоматизація виробництва;

- оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць);

- удосконалення технологічних процесів;

- ліквідації проблемних місць у виробничому процесі;

- скорочення тривалості виробничого циклу;

- комплексне використання та покращення якості сировини;

- застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;

- забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;

- підвищення професійно - кваліфікаційного рівня обслуговуючого об'єкти основних засобів персоналу та ін.

До екстенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних засобів належать:

- скорочення пристроїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;

- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

- зменшення кількості непрацюючого устаткування.

На етапі інвестування капіталу основним завданням щодо управління ресурсами є формування ефективної їх структури відповідно до стратегії розвитку підприємства, економічного становища в державі, ситуації на ресурсних і продуктових ринках тощо. У процесі здійснення господарської діяльності менеджмент має спрямовувати свої зусилля на вирішення проблеми ефективного управління ресурсами підприємства, оскільки, якщо перспектив залучення додаткових ресурсів не існує в силу обмежених фінансових можливостей підприємства, вирішення проблеми максимізації прибутку на вкладений у підприємство капітал можливе лише за рахунок підвищення ефективності використання наявних ресурсів.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. №181.