Організація роботи аптеки

Поняття цін і вартості товару, ліки як особливий товар. Тариф як історична і економічна категорія. Методика визначення тарифів. Порядок формування роздрібних цін на екстемпоральні ліки в аптечному закладі. Аналіз екстемпоральної рецептури аптеки.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 27.12.2017
Размер файла 89,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Метод "зняття вершків з ринку" і проникнення на ринок застосовується, як правило, для встановлення цін на новий товар. У цьому випадку часто використовується й метод "пакетного ціноутворення". При його застосуванні продаж кількох товарів або послуг здійснюється за сумарною ціною. Третя стратегія -- ціноутворення, залежне від конкуренції сприяє установленню цін: вище ринкових, передбачаючи, що більш висока ціна означає більш високу якість, престиж або краще місце розміщення продавця; нижче ринкових, мета яких -- збільшення обсягу реалізації порівняно з конкурентами; на рівні ринкових, тобто на рівні цін конкурентів.

На заключному етапі ціноутворення -- установленні кінцевої ціни спеціалістам слід звертати увагу на такі умови: ціна повинна враховувати психологічне сприйняття покупцем товару фірми; для багатьох споживачів єдина інформація про якість товару міститься в ціні; у покупців переважають симпатії до неокруглених цін; ? ціну, що призначається, слід перевіряти на відповідність ціновому образу фірми, здійснюваній ціновій політиці; необхідно прогнозувати реакцію конкурентів на ціну, що пропонується. На практиці етап установлення кінцевої ціни не є кінцевим, тому що на ринок та рівень збуту впливає багато факторів, які постійно змінюються, і внаслідок цього у фірми виникає необхідність управління цінами. Головними інструментами управління цінами є: внесення відповідних змін до прейскуранта; контракти; система знижок, яка представлена:

а) торговою знижкою;

б) знижкою за кількість купленого товару;

в) знижкою за готівкову оплату; г) сезонною знижкою;

д) географічною знижкою.

Ціноутворення на лікарські засоби в зарубіжних країнах Принципи розвитку економічної діяльності аптечної служби залежать від форм організації медичної та лікарської допомоги і знаходяться у прямій залежності від політичного та соціального устрою країни. За останні роки вчені більшості країн світу, а також ВООЗ виявляють великий інтерес до вивчення теоретичних та практичних питань економіки аптечної системи, у тому числі політики ціноутворення на лікарські засоби. Більшість країн ЄС прийняли законодавчі акти з регулювання цін на медичну продукцію. 21 грудня 1988 р. ними була видана Директивна вказівка 89/105 "Про однозначні та чіткі заходи з урегулювання ціноутворення на продукцію, яка застосовується в медицині, та про їх внесення до компетенції національних систем медичного страхування", яка стала чинною з січня 1990 р. її основним завданням було забезпечення прийняття рішень про ціноутворення на медикаменти на національному рівні та комплектів витрат на медичну продукцію об'єктивними та такими, що піддаються перевірці. Створення єдиного лікарського ринку в Європі передбачає певні процедурні положення, які стосуються граничних термінів прийняття рішень. Ще у 1992р. країнами-учасниками ЄС були повністю розглянуті та прийняті рішення з таких питань: єдина політика цін, директива про "торгову етику", про нагляд як за валютним курсом переводу цін у різних країнах, так і за обмеженням номенклатури медичної продукції, вибраної для задоволення потреб національної системи медичного обслуговування та страхування.

Роздрібна ціна на медикаменти в різних зарубіжних країнах аналогічна за своєю структурою та містить такі елементи: вартість виробництва ліків -- 45-50%; податок з обігу -- 5-6%; аптечний податок державі -- 8-9%; відрахування оптовій торгівлі -- 8-10%; прибуток аптеки -- 30%. Слід відмітити, що як фармацевтичне виробництво, так і аптечна служба, дуже розвинені за кордоном та посідають за прибутковістю третє місце після космічної та електронної промисловостей.

З 1980 р. ООН спільно з ВООЗ проводять міжнародні конгреси представників фармацевтичної промисловості, мета яких -- вжити заходів для забезпечення всіх країн ЄС найбільш розповсюдженими ліками за доступними цінами. Великого значення у фармацевтичній промисловості країн з розвинутою ринковою економікою надається управлінню цінами.

Процес має дві форми: державне регулювання цін на стадії виробництва субстанції і готових лікарських форм. Таке регулювання вимагає контролю над цінами, за якими фармацевтичні препарати поступають у продаж; переговори за цінами між основними споживачами і окремими фармацевтичними компаніями. Роль цього виду управління залежить від частки державних або інших (за формою власності) купівельних організацій на загальному ринку. Слід підкреслити, що фармацевтична галузь має велике соціально-економічне значення для суспільства. В умовах ринкової економіки здоров'я людини є вирішальним економічним фактором, саме тому розвиток сучасного фармацевтичного виробництва та економічна (цінова) доступність ліків як товару сприяє забезпеченості охорони здоров'я населення і, нарешті, національної безпеки держави.

1.2 Тариф як історична і економічна категорія

Тариф -- система ставок плати (платіж) за різноманітні виробничі та невиробничі послуги, що надаються компаніями, організаціями, фірмами та установами. До категорії тарифів відносять також системи ставок оплати праці.

Походження терміну

Слово «тариф» походить від назви невеликого міста Тарифу біля Гібралтарської протоки. У часи управлыння над обома берегами протоки араби стягували в Тарифі за особливою таблиці збір з усіх суден, що проходили через протоку, відповідно до якості і кількості вантажу. Згодом таблиці для стягнення різного роду зборів, у тому числі і митних, стали застосовуватися і в інших країнах, і слово «тариф» увійшло в загальне вживання.

Основою правового регулювання оплати праці є тарифна система, яка являє собою систему державних нормативів, що встановлюють вихідні розміри оплати праці. З допомогою тарифної системи здійснюється диференціація оплати праці залежно від складності, ступеня шкідливості, важкості, інтенсивності, суспільної значущості праці й кваліфікації працівника.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифні ставки (погодинні, денні, місячні) виражають розмір оплати праці на різних видах робіт за одиницю часу (годину, день, місяць) залежно від кваліфікаційного розряду працівника. Потрібно врахувати, що тарифні ставки робітників-відрядників, праця яких є більш інтенсивною, ніж праця робітників-погодинників, встановлюються в більш високому розмірі (приблизно на 7-8 %).

Тарифна сітка - шкала (схема), за допомогою якої визначаються співвідношення в оплаті праці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації, тобто забезпечується більш висока оплата праці за більш складну роботу.

Тарифний розряд - це показник ступеня складності виконуваної роботи і рівня кваліфікації працівника. Тарифна ставка І розряду встановлює розмір оплати праці найпростішої роботи: чим складніший вид роботи, тим вищий тарифний розряд.

З допомогою тарифної сітки встановлюється співвідношення тарифних ставок між розрядами. Тарифні ставки (оклади) інших, більш високих, розрядів і груп визначаються множенням тарифної ставки (окладу) і розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду груп тарифних коефіцієнтів.

1.3 Методика визначення тарифів

В аптечних закладах при визначенні тарифів за виготовлення екстемпоральних ліків застосовуються середньозважені коефіцієнти витратомісткості за окремими лікарськими формами та основними технологічними операціями, враховуючи співвідношення між індивідуально та серійно виготовленими лікарськими формами.

З метою достовірності розрахунків єдиних тарифів за виготовлення та фасування лікарських засобів необхідно проаналізувати фактичні витрати і обсяги виготовлення 10 - 15 % аптек кожного регіону.

Для встановлення регіональних тарифів розраховуються середньозважені оцінки (за обсягами робіт) за лікарськими формами.

Методика визначення тарифів за виготовлення і фасування лікарських засобів та виробів медичного призначення

В основу цієї методики покладений розрахунковий метод виділення витрат при екстемпоральному виготовленні ліків і фасувальних роботах із загальної суми витрат аптеки за кожною статтею витрат обігу окремо.

Для визначення суми прибутку від розрахованих витрат виготовлення віднімаємо суму відрахувань до позабюджетних фондів (їх сума не враховується при визначенні рентабельності):

4450,73 - 21,45 = 4429,28 грн.

Для визначення розрахункового прибутку аптеки у контрольному прикладі використовувався рівень рентабельності 30 %:

4429,28 х 30: 100 = 1328,78 грн.

Визначаємо суму валового доходу аптеки від виготовлення екстемпоральних лікарських форм:

4450,73 + 1328,78 = 5779,51 грн. [4, c. 81-82]

Методика розрахунку тарифів складається з наступних етапів:

- виділення затрат при виготовленні екстемпоральних ліків і фасуванні з загальних витрат аптек, дані яких аналізуються;

- визначення обсягів діяльності аптек у кількостях виготовлених лікарських форм і фасовок за період, що аналізується;

- розрахунок фактичної вартості виготовлення лікарських форм і фасувальних робіт по кожній з аптек, дані яких аналізуються;

- визначення єдиних тарифів як середньостатистичних оцінок по лікарських формах та фасувальних роботах.

Вихідні дані до розрахунку витрат на виготовлення ліків та фасувальні роботи визначаються за звітними показниками одного з кварталів року.

Обсяги виготовлення і фасування лікарських засобів та виробів медичного призначення визначаються на підставі суцільної вибірки за один з кварталів року. Обсяги діяльності надаються аптеками за номенклатурою виготовлення лікарських форм та фасувальних робіт.

Розрахунок тарифів проводиться з врахуванням забезпечення рентабельності виготовлення лікарських засобів аптеками.

Фактична вартість виготовлення лікарських форм та фасувальних робіт в розрахунку на одну одиницю визначається по кожній аптеці таким чином:

- сумарна витратомісткість виготовлення ліків та фасування розраховується за середньозваженими коефіцієнтами витратомісткості множенням на обсяги робіт;

- вартість одиниці витратомісткості визначається шляхом ділення суми витрат виготовлення на сумарну витратомісткість;

- вартість лікарських форм, технологічних операцій та одиниць фасування визначається за структурою таблиці витратомісткості.

Розрахунок вартості 1 л води очищеної, яка виготовляється аптеками, проводиться на підставі коефіцієнтів витратомісткості її виготовлення: води очищеної без додаткової стерилізації - 50, стерильної - 100.

Визначення вартості води очищеної може проводитися аптеками окремо розрахунковим методом. У такому випадку витрати виготовлення зменшуються на суму витрат по виготовленню води очищеної.

Вартість тарифу за відпуск спирту етилового визначається не підставі коефіцієнтів витратомісткості залежно від об'ємів відпуску: 5 л і більше - 18, від 1 до 5 л - 12, від 400 до 500 мл - 6, до 250 мл - 5.

Для встановлення регіональних тарифів проводяться розрахунки середньозважених оцінок (за обсягами виготовлення) фактичної вартості виготовлення екстемпоральних ліків і фасувальних робіт по всіх аптеках, що аналізуються.

Програмне забезпечення цієї методики розроблене у вигляді ППП "Тарифи" на мові ПАСКАЛЬ для персональних ПЕОМ типу IBM PC XT/AT.

Визначення тарифів за виготовлення гомеопатичних лікарських форм.

При розрахунку вартості виготовлення гомеопатичних лікарських форм використовуються коефіцієнти витратомісткості виготовлення дилюцій - 25, крупки лікарської - 11, насичення крупки лікарської - 8.

Розділ 2. Порядок формування роздрібних цін на екстемпоральні ліки в аптечному закладі

2.1 Характеристика аптеки-бази практики (організаційно-правова форма, організаційна структура, штат, площа приміщень, структура асортименту, чисельність населення, що обслуговується аптекою, товарообіг)

Організаційна структура.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Народна аптека» - мережева структура, до складу якої входять 7 аптек, розташованих у різних районах міста Волгограда. ТОВ «Народна аптека» здійснює фармацевтичну діяльність за зверненням готових лікарських форм, у тому числі препаратів списку Б і товарів аптечного асортименту. Забороняється обіг наркотичних, психотропних речовин, отруйних і сильнодіючих списку А, очкової оптики.

Штат.

У штат аптеки входять тринадцять осіб :

Зав. аптеки - 1

Зам. зав. аптеки - 1

Провізор ( працівник першого столу) - 5

Фармацевтів (працівник відділу запасів)- 2

Санітарка - 1

Охоронець - 3

Товарообіг.

Товарообіг в середньому становить 1.700.000 тис. рублів.

Система постачання.

Прямі поставки: Європа-біофарм, Алкою, Алкою-холдинг, і т. д.

Поставки через дистриб'юторів: Протек-2, СІА-Інтернейшнл, Шрея, Катрен, Артромед, Південний регіон і т. д.

Допустимі контингенти населення.

Серед покупців аптеки переважають жінки, які складають більше 2/3 (71 %) ( див. малюнок ).

Малюнок. Розподіл покупців по статі.

В середньому, за дослідженої аптеці, ця величина варіює із середнім розмахом 3.05% від мінімальних 65% до 79%. Середній розмах - середня за всіма відхиленнями від середньої величина, порахована по аптеці.

У переважній більшості покупці-клієнти аптеки проживають в районі, де розташована аптека (близько 3/4 від загального числа - 77%).

За кількістю покупок в аптеці, на першому місці стоять службовці (38%), на другому місці пенсіонери - їх приблизно вдвічі менше (20%). Далі - громадяни, які мають робітничі спеціальності і непрацюючі, які складають дві приблизно однакові за чисельністю групи покупців (відповідно 17% і 15%). Найбільш рідкісні покупці - учні (близько 10%). Найбільш стійкі за чисельністю соціальні групи в цілому по дослідженій аптеці складають учні і непрацюючі.

Велика варіація частки покупців, які мають робочу спеціальність (мінімально -12.5%, максимально - до 24.3%) і пенсіонерів (від 13.3% до 26%).

Як видно, соціальний статус покупців аптеки найбільш стабільний.

Серед покупців аптеки в цілому лідирують покупці до 30 років (31%) ). Громадяни передпенсійного та пенсійного віку (від 51 року і старше) і від 31 до 40 років складають приблизно однакові групи - 26% і 25% відповідно. Люди зрілого віку (41-50 років), як правило, відвідують аптеку рідше інших - в середньому по дослідженій аптеці вони складають 18% від загальної частки покупців.

Майже таке ж велике значення має середній розмах у покупців до 30 років - 6.81%.

Саму «стабільну» з усіх, загалом-то, нестабільних груп, становлять покупці від 31 до 40 років (середній розмах все ж значний - 3.95%, спостерігалася максимальна частка - 34.5%, мінімальна - 13%).

В аптеці багато покупців, які відвідують аптеку не частіше одного разу на місяць - 46.74%. Активних відвідувачів (три рази на місяць і частіше) - близько 1/3 (33.93%), і 19.32% відвідують аптеку приблизно два рази на місяць. Як і по іншим зрізах купівельних характеристик, за аптеці варіація спостерігається, і тут вона значна - середній розмах становить 7.82% для активних відвідувачів, 6.98% - для рідкісних відвідувачів і 2.96% - для тих, хто приходить в аптеку приблизно 2 рази на місяць. Ці величини також підтверджують тезу про високий ступінь індивідуальності позиціонування на ринку дослідженої аптеки.

Вивчення впливу принципів викладення на товарообіг

Можливість розглянути розташований у вітрині товар суттєво впливає на купівельну спроможність відвідувачів. Результати експерименту показали, що якщо виключити з переліку причин відмови від покупки такі фактори, як вартість та якість, то найбільше число відмов сталося внаслідок неуважності і зайнятості фармацевтичного працівника (37 %), а також неможливості розглянути або дізнатися, який товар є в наявності (46 %).

2.2 Аналіз екстемпоральної рецептури аптеки

Організм людини є складною біохімічною системою, в якій при несприятливому дії зовнішніх і внутрішніх факторів іноді виникають патологічні процеси різного ступеня тяжкості.

Протягом багатьох років традиційна і нетрадиційна терапія (алопатія, гомеопатія, народна медицина) грунтується на єдиному принципі лікування - глибокому аналізі та індивідуальному підході до лікування пацієнта з розрахунком об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Саме цього принципу завжди дотримувалася экстемпоральная рецептура. Головною її перевагою є індивідуальний підхід до хворого. Экстемпорально приготовлені ліки містять діючі речовини без наповнювачів, консервантів, стабілізаторів та ін.. Індивідуально підібраний склад лікарських засобів дозволяє враховувати особливості організму, перебігу хвороби, симптоматику захворювання і його стадії. До того ж значна кількість допоміжних речовин, що використовуються у виробництві ліків на фармацевтичних заводах, можуть у більшості хворих викликати алергічні реакції.

Досвід показує, що, незважаючи на великий асортимент готових лікарських засобів, приготування лікарських препаратів в аптеках за рецептурним прописами не втрачає свого значення. Крім того серед рецептів для індивідуального приготування, що надходять в аптеки, багато дитячих лікарських форм, де індивідуальні комбінації медикаментів і доз вкрай необхідні.

Лікарські засоби, що готуються фармацевтичними підприємствами, здавалося б, повинні бути дешевими, ніж їх аналоги, приготовлені в аптеці. Але порівняння їх вартості свідчать про зворотне. Наприклад, ін'єкційний розчин глюкози 5% - 400 мл, виготовлений в аптеці, коштує в 3 рази дешевше, ніж приготований на промисловому підприємстві. Така ситуація помітна по більшості лікарських форм.

Таким чином, дотепер лікарські засоби, виготовлені в аптеці, значно дешевше виготовлених фармацевтичною промисловістю. Це суперечить загальновідомим економічним твердженням, що масове виробництво менше затратосодержащее порівняно з індивідуальним і серійним, а значить і ціни лікарських засобів масового виробництва повинні бути нижче цін на препарати індивідуального і серійного виробництва.

Враховуючи те, що в нашій країні з перехідною економікою спостерігається зменшення споживчої спроможності громадян. В індивідуальних ліках, виготовлених в аптеках, потребують, насамперед, малозабезпечене населення - це діти, інваліди, пенсіонери. З-за більш високої вартості готових лікарських засобів ліки, приготовані ex tempore, користуються великим попитом.

Важливу роль у поліпшенні лікарського забезпечення населення відіграє вітчизняна фармацевтична промисловість. Але, незважаючи на зростання обсягів виробництва загальноукраїнська потреба в медикаментах на сьогодні значно перевищує можливості фарміндустрії України.

При неспроможності вітчизняної фармацевтичної промисловості забезпечити достатньою кількістю готових лікарських засобів, необхідних населенню, значну допомогу в цьому можуть надати аптеки (розширюючи екстемпоральні приготування ліків) і фармацевтичні фабрики (поповнюючи асортимент найпростішими широко споживаними засобами).

На сьогоднішній день у фармгалузі нестачі ліків промислового виробництва немає. Однак потреба у ЕЛЗ досі зберігається і залишається актуальною, особливо для стаціонарів. Чому ж готові препарати не можуть повністю замінити ЕЛЗ?

Це пов'язано з наступними причинами:

- ряду екстемпоральних ЛЗ просто немає аналогів серед препаратів промислового виробництва (або немає адекватної ЛФ, дозування для дітей і новонароджених, літніх пацієнтів);

- частина пацієнтів потребує індивідуальному лікувальному підході, тоді як склад і дозування ГЛЗ розрахована на «усередненого» хворого.

На жаль, за останні роки рецептура виробничих аптек спростилася. Основна частина рецептів, що надходять в аптеку, зазвичай містить не більше 4-х інгредієнтів. Більше 80% прописів припадає на одне-двокомпонентні ЛФ, і лише трохи більше 10% - на ЛФ з 3-ма і більше інгредієнтами.

В основному в сучасних РПО виготовляються ЛЗ, які з ряду причин не можуть бути приготовані в промислових масштабах. Це, наприклад, стерильні розчини для внутрішнього застосування у новонароджених - розчини глюкози 5%, 10%, 25%, дибазолу 0,01%, калію йодиду 0,5%, аскорбінової кислоти 1%, нікотинової кислоти 0,5%, глютамінової кислоти 1%, HCl 1%, кофеїну-бензоату натрію 1%, мікстура Павлова. Дані ЛЗ із-за нестабільності і короткого терміну зберігання не мають абсолютно еквівалентних промислових аналогів. Так, багато з них випускаються фарміндустріей, однак «заводські варіанти містять у своєму складі стабілізатори та регулятори кислотності, використання яких недопустиме у грудних дітей. Таким чином, потреби пологових відділень у розчинах для внутрішнього вживання у новонароджених в даний час можуть задовольнити тільки виробничі аптеки.

Іншим прикладом можуть служити розчини калію перманганату (0,1%, 0,2 - 0,5%, 2- 5%), які широко використовуються в лікарняній практиці. Терміни придатності розчинів KMnO4, приготованих в асептичних умовах для застосування у новонароджених і обробки ранових і опікових поверхонь, - 2 доби; для інших цілей - 10 діб. Із-за хімічної нестабільності цих розчинів перевести їх виробництво на промислові рейки неможливо, тому фактично єдиний шлях їх виготовлення - знову ж таки, внутриаптечный.

Якщо окреслити коло інших незамінних ліків, потреба в яких в ЛПУ задовольняється за рахунок екстемпорального виготовлення, то серед них слід виділити:

· розчини фурациліну 0,01 і 0,02% на ізотонічному розчині натрію хлориду;

· розчини гідрокарбонату натрію 4%, коларголу і протарголу;

· дезінфікуючі розчини хлораміну, хлоргексидину біглюконату 0,02%;

· розчини натрію хлориду 10-20%, широко застосовувані в хірургії, гінекології та ін.

На жаль, сьогодні ніхто не займається аналізом актуальності складів індивідуальних приписів, запропонованих ще кілька десятків років тому. Мало хто працює і над створенням нових рецептур з використанням сучасних інгредієнтів, з новими дозуваннями. Між тим рішення цих проблем настільки ж важливо для збереження в майбутньому аптечного виготовлення ЛЗ, як і забезпечення рентабельності їх виготовлення.

В умовах дефіциту багатьох лікарських засобів заводського виробництва, не може бути й думки про усунення аптечного приготування ліків навіть при нинішньому його стані.

2.3 Аналіз цін екстемпоральних лікарських засобів (ЕЛЗ) та їх аналогів - ГЛЗ

Враховуючи соціальне значення лікарських засобів як товару завідувачі аптек повинні розглядати категорію ціни як суму витрат, що вимагає грошей, часу та енергії, які споживач обмінює на асортимент продукції та послуг, що надаються аптекою Таким чином товар слід сприймати як суму наданого товару і послуг, а не просто лікарський засіб як такий Даючи аптечному товару та ціні на нього більш широке термінологічне навантаження, фармацевт має розробляти таку цінову стратегію, яка дає бажаний рівень прибутку і при цьому, як і раніше, буде задовольняти споживачів

Слід відмітити, що з 1992 р в Україні у структуру ціни на екстемпоральні ліки індивідуального та серійного виготовлення в умовах аптеки включена Таха Laborum -- грошова форма покриття витрат аптечного виробництва, що дозволяє аптечній мережі не тільки відшкодувати виробничі витрати, але й отримувати прибуток, рівень якого закладено у тарифах на виготовлення ліків

Значну рентабельність, до 30%, аптеці приносить індивідуальне приготування ліків, тому що рівень торгових накладень на цю групу медикаментів доходить у деяких країнах до 80%. Крім того, незважаючи на великий асортимент готових лікарських засобів, населення високо оцінює (під кутом зору "довіри до лікарського засобу") та жваво замовляє в аптеках екстемпоральні форми. Тому при порівняно невисокому рівні індивідуальної рецептури -- до 5%, аптеки отримують значний прибуток при її виготовленні як внаслідок високих торгових накладень, так і в зв'язку з тим, що у всіх зарубіжних країнах за виготовлення ліків береться певна платня. Вартість екстемпоральних лікарських форм за кордоном містить такі елементи: вартість інгредієнтів -- 1%; вартість трудових та матеріальних витрат -- платня за виготовлення (з урахуванням відповідного по країні рівня рентабельності) -- 92%; податок -- 7%.

Згідно з даними малюнка 1, 73,4% країн-респондентів відповіли, що «всі» або «більшість аптек виготовляють ліки ex tempore.

Рис. 1. Виробництво екстемпоральних ліків у державах, які є членами FIP

Якщо звернутися до вітчизняної статистиці, то картина однозначна: за останні десять років більш ніж в три рази скоротилася экстемпоральная рецептура. Істотно скоротилася номенклатура ліків, виготовлених в аптеках. У збірниках уніфікованих прописів міститься більше 2400 найменувань, з них найбільш типових, що часто зустрічаються прописів -- 728.

Але з 100 найменувань парентеральних розчинів в аптеках сьогодні виготовляється не більше 40.

Виникає питання: добре це чи погано при наявності готових лікарських засобів? Питання дискусійне. Приміром, на думку фахівців, номенклатура парентеральних розчинів, зареєстрованих в Україні, вимагає розширення. Тому потрібна певна державна політика щодо екстемпоральних ліків, так як це пов'язано з сучасною фармакотерапією, розвитком аптечної мережі, медичною і фармацевтичною освітою, іншими питаннями.

Будь-яка політика повинна ґрунтуватися на аналізі тенденцій і проблеми в цілому.

Аналіз структури экстемпоральной рецептури доцільно проводити в розрізі основних лікарських форм: розчини для ін'єкцій, очні краплі; стерильні масла, розчини і краплі для внутрішнього і зовнішнього застосування; настої і відвари; емульсії, суспензії, лініменти, дозовані порошки; порошки недозированные, збори; мазі, пасти, супозиторії. Такий підхід цілком виправданий у зв'язку зі значними відмінностями издержкоемкости виготовлення екстемпоральних лікарських форм. Нагадуємо, що коефіцієнт издержкоемкости є комплексним показником, що характеризує процес виробництва різних лікарських форм як за матеріальними витратами (матеріалоємність), так і за трудовим (трудомісткість), які в свою чергу визначаються за трьома складовими: часу виготовлення, фізичному навантаженні та технологічної складності [2]. На рис. 2 наочно представлено розподіл лікарських форм по їх коефіцієнтами ємкості. Як видно з діаграми, издержкоемкость виготовлення ін'єкційних розчинів значно превалює над даним показником за іншим лікарським формам.

Рис. 2. Издержкоемкость виготовлення екстемпоральних лікарських форм

У таблиці 2 представлена середньостатистична структура экстемпоральной рецептури в МБА та аптеках, що обслуговують населення і ЛПЗ (роздрібних), яка суттєво відрізняється: в МБА переважають (95%) розчини для ін'єкцій, роздрібних -- розчини і краплі для внутрішнього і зовнішнього застосування (42-80%). Слід зауважити, що в роздрібних аптеках питома вага різних лікарських форм істотно варіює по розчинів для ін'єкцій, очних краплях, а також розчинів і краплях для внутрішнього і зовнішнього застосування. Пояснюється це тим, що до роздрібних віднесені як суто аптеки, які обслуговують населення (в них переважають розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування -- до 80%), так і аптеки, як правило, ЦРА і сільські, обслуговують населення і ЛПЗ (вони готують розчини для ін'єкцій до 20%, очні краплі до 25%, розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування до 42% та ін. форми).

Таблиця 1. Структура экстемпоральной рецептури в МБА і роздрібних аптеках України

№ п/п

Наименование лекарственных форм

Ед. изм.

Средний удельный вес,%

МБА

розничные аптеки

1

Растворы для инъекций

фл.

95,00

3,00-20,00

2

Глазные капли

фл.

0,40

4,00-25,00

3

Масла стерильные

фл.

0,60

1,00

4

Растворы и капли для внутреннего и наружного применения

фл.

3,00

42,00-80,00

5

Настои и отвары

фл.

0,10

1,00

6

Эмульсии, суспензии, линименты

фл.

0,07

1,00

7

Порошки дозированные, № 10

доз.

0,25

5,00

8

Порошки недозированные, сборы

отп.

0,05

1,00

9

Мази, пасты

бан.

0,50

3,00

10

Суппозитории № 10

доз.

0,03

1,00

Всего

100,00

100,00

Представляє інтерес градація аптек, що займаються виготовленням ліків, за обсягами экстемпоральной рецептури. Нами виділено чотири групи аптек: менше 20 тис. одиниць, від 20 до 50 тис. одиниць, від 50 до 100 тис. одиниць і більше 100 тис. одиниць на рік. Дані рис. 3 і 4 свідчать, що структура обсягів экстемпоральной рецептури значно відрізняється в МБА і роздрібних аптеках.

Так, у МБА переважає друга група від 20 до 50 тис. одиниць (67%), при цьому зменшується питома вага великих МБА (понад 100 тис. одиниць), в 1999 році він становив 14%, зараз -12%. У роздрібних аптеках переважає перша група аптек -- менше 20 тис. одиниць (51%), причому питома вага таких аптек збільшився на 3% порівняно з 1999 роком за рахунок зменшення обсягів рецептури в інших групах (більш великих за обсягами экстемпоральной рецептури).

Рис. 3. Класифікація міжлікарняних аптек України, які займаються виготовленням ліків за обсягами экстемпоральной рецептури (од. вим. - тис. од. продукції в рік)

Рис. 4. Класифікація роздрібних аптек України, які займаються виготовленням ліків за обсягами экстемпоральной рецептури (од. вим. -- тис. од. продукції в рік)

Таким чином, аналіз структури экстемпоральной рецептури та обсягів її виготовлення свідчить, що значна питома вага зберігається за інфузійними розчинами, насамперед у МБА.

Через відсутність державної політики щодо екстемпоральних ліків, а також у зв'язку з активним впливом Всеукраїнської асоціації виробників інфузійних розчинів на Моз України виникла загроза переділу ринку інфузійних розчинів між аптеками і фармацевтичними підприємствами адміністративними, а не ринковими методами, з чим, безумовно, не можна погодитися. В таблиці 3 нами структуровані організаційно-економічні проблеми виробництва інфузійних розчинів. За даними літератури, мінімальна потреба в інфузійних розчинах становить 50 млн флаконів, а за умови розширення номенклатури та розвитку даного сектора ринок, за оцінками фахівців, може збільшуватися до 80-90 млн флаконів на рік.

Таблиця 2. Організаційно-економічні проблеми виробництва ін'єкційних розчинів

I. Передел рынка инъекционных растворов между аптеками и промышленностью

Минимальная потребность - 50 млн флаконов

II. Роль МБА как основных производителей инъекционных растворов

Укрепление и развитие МБА (программа ВОЗ «Фокус на пациента», Национальная программа «Фармация 2010»)

Реализация

Материальная база МБА

Основная часть оборудования введена до 1990 г. - 93,8%

Только государственная форма собственности

III. Качество тарно-упаковочных материалов, субстанций, вспомогательных материалов

Стекло

или

Полимеры

(силиконирование)

(международная практика - «полевые условия»)

Сбор и переработка стеклянной посуды

IV. Технология изготовления и контроль качества растворов

Фильтрация

Стерильность и апирогенность

V. Нормативно-правовая база

Пересмотр действующих приказов и др. документов

Научно-исследовательские работы по проблеме

VI. Стоимость - цена

НДС на лекарственные вещества (субстанции), посуду, пробки и др.

Возвратная посуда

Тарифы (Taxa Laborum)

В таблиці 3 наведено дані мінімальної потреби в основних інфузійних розчинах, до яких відносяться: 0,9% розчин натрію хлориду (47%) і 5, 10, 20, 40% розчини глюкози (26%), що в сумі становить 73%, тобто основні обсяги потреби. Чим і пояснюється великий інтерес виробників.

Таблиця 3. Мінімальні потреби в інфузійних розчинах на рік в цілому по Україні

№ п/п

Наименование инфузионных растворов

Количество флаконов

Удельный вес, %

1

0,9% натрия хлорида

23500000

47

2

5, 10, 20, 40% глюкозы

13000000

26

3

0,25 и 0,5% новокаина

9000000

18

4

Вода для инъекций

2500000

5

5

Другие инфузионные растворы

2000000

4

Всего

50000000

100%

* Бондар В. С. Технологічні та економічні аспекти виробництва інфузійних розчинів у флаконах // Вісник фармації.-- 1994.-- № 1-2.

МБА в наш час залишаються основними виробниками ін'єкційних розчинів. Склалася десятиліттями практика постачання ЛПУ показала наступне:

оперативність і гнучкість системи поставок за номенклатурою та обсягами;

виправданість обмежених термінів придатності (відсутність консервантів);

економія бюджетних коштів за рахунок поворотної посуду 18-20%.

Хотілося б нагадати, насамперед, владних структур охорони здоров'я, що одним з основних пріоритетних напрямків програми ВООЗ «Фокус на пацієнта» (1998 рік), а також національної програми «Фармація 2010» (1999 рік) є зміцнення ролі та розвитку МБА. Однак що ми маємо насправді?

Аналіз стану основних виробничих фондів МБА показав, що 7,5% обладнання аптек було введено в дію до 1970 р. Основна частина обладнання введено в період з 1971 по 1990 рр. (86,3%), з 1991 р. введено в дію всього 6,2%. Таким чином, основна частина обладнання була введена до 1990 р. -- 93,8%. Із-за постійної заборгованості лікувально-профілактичних установ (ЛПУ) перед МБА, а це в більшості державні аптеки, доля яких вже роки перебуває під питанням -- бути чи не бути, аптеки не мали ні стимулів, ні засобів для розвитку матеріальної бази.

Обмеження, пов'язані з державною формою власності МБА стали гальмом у їх розвитку на тлі бурхливого зростання комерційних аптек в Україні.

Головною проблемою виробництва ін'єкційних розчинів як для аптек, так і для промисловості є якість тарно-пакувальних матеріалів, субстанцій та допоміжних матеріалів. Очевидно, слід визнати міжнародну практику, коли перевага віддається склу, а полімерна упаковка застосовується, як правило, в «польових» або екстремальних умовах. При цьому необхідно зазначити думка фахівців про необхідність підвищення якості скляного посуду, а також вирішення проблеми збору і переробки скляного посуду.

Існують проблеми в технології і якості розчинів як аптечного, так і промислового виробництва. Ін'єкційні розчини аптечного виготовлення регламентуються ДФУ і не вимагають реєстрації як розчини промислового виробництва (частина 15 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби»). При цьому ніхто не відміняв накази Моз України № 139 від 14.06.93 № 197 від 7.09.93, які регламентують вимоги до виробництва розчинів. Посилання на їх «застарілість» і необхідність перегляду належать до компетенції Моз України. Протокольне рішення наради від 25.05.2000 року з питань активізації діяльності аптечної залишилося невиконаним, хоча аптечні працівники і фармацевтичні Вузи направили свої пропозиції щодо перегляду нормативної бази, у тому числі даних наказів.

Очевидно, цей блок проблем необхідно вирішувати із залученням науки, таких вчених, як професора Бондар в.с. та Коритнюк Р. С.

Підвищити гарантії якості, стерильності та апирогенности розчинів, що виготовляються в аптеках, дозволить впровадження таких заходів, як: розробка технологічних схем виробництва, впровадження мембранної фільтрації та асептичного розливу розчинів.

І, нарешті, проблеми ціноутворення. Загальною проблемою для аптечного та промислового виробництва ін'єкційних розчинів є включення в ціну ПДВ на лікарські речовини (субстанції), посуд, пробки та ін., виключення даного податку дозволить знизити ціну на 18-20%.

Методологія ціноутворення на лікарські засоби промислового та аптечного виробництва істотно відрізняється: якщо в економіці фармацевтичної промисловості діють прямі методи калькулювання, то в структурі роздрібної ціни екстемпоральних ліків собівартість їх виготовлення не виділяється (рис. 5).

Рис. 5. Структура роздрібної ціни лікарських засобів аптечного виробництва.

Історично склалися такі особливості ціноутворення на екстемпоральні ліки: таксування вхідних лікарських речовин (інгредієнтів) і посуду за роздрібними цінами; включення у роздрібну ціну тариф за виготовлення -- Taxa Laborum, історичної категорії (понад 350 років), що характеризує, насамперед, трудові витрати.

Основу тарифів за виготовлення екстемпоральних лікарських засобів складають витрати виробництва та обігу аптек. Нами був проведений аналіз структури і динаміки загальних витрат аптек за 1999-2001 рр ..

Метою аналізу витрат аптек є визначення їх впливу на ціну екстемпоральних лікарських засобів. Для аналізу витрат та інших показників, що характеризують виробництво, була сформована статистично обґрунтована вибірка аптек з різних областей України, які здійснюють індивідуальне та серійне виробництво лікарських засобів.

Слід зауважити, що в аналізі використовувалися статті і субстатьи, які характерні для аптечного виробництва і які займають певний рівень в загальних витратах аптек.

Найбільше зростання мали такі витрати за статтями: оплата за освітлення та електроенергію (збільшилися в 2,77 рази); плата за оренду приміщень нежитлового призначення (в 2,45 рази), оплата за банківське обслуговування (в 1,35 рази). За вказаний період суттєво зросли амортизаційні відрахування по основних фондах -- в 1,53 рази.

Однак ціни на основні засоби зростають значно швидше, ніж амортизація, тому сум відрахувань недостатньо для заміни застарілих основних фондів. Така ситуація не дозволяє проводити розширене відтворення основних засобів в аптеках, так як амортизаційних відрахувань не вистачає на просте їх відновлення. Від цього залежить стан основних фондів аптек, у тому числі зайнятих у виробництві (в середньому 20%). Велика частина устаткування аптек, які займаються виготовленням екстемпоральних ліків, експлуатується понад 15-20 років, а витрати на його ремонт та обслуговування збільшуються на 30-40% порівняно з вартістю обслуговування обладнання, що працює до 10 років. Як випливає з даних таблиці 5, ростуть не тільки амортизаційні відрахування, але і їх рівень в структурі витрат аптек, що пояснюється загальними тенденціями в економіці України, інфляційними процесами і політикою індексації основних фондів. Без кардинальних змін, а саме без інвестицій і податкових пільг -- складно уявити майбутнє аптечного виробництва. Слід зауважити, що джерелом державних інвестицій могли б бути кошти інноваційного та інших позабюджетних фондів, відрахування в які значні і здійснюються аптеками на безповоротній основі.

Що стосується зростання витрат на знос та утримання малоцінних і швидкозношуваних предметів, на зберігання, підробітки, сортування та пакування товарів, втрати товарів у межах норм природного убутку, то вони займають незначну частку в загальних витратах (до 1%), хоча за абсолютною сумою їх витрати збільшилися.

Безумовно, зростання різних витрат в аптеці тягне за собою зростання витрат виробництва і, отже, тарифів за виготовлення лікарських засобів. При цьому важливим є співвідношення зростання витрат аптек і тарифів за виготовлення. За 2009-2012 рр. тарифи в аптеках зросли в середньому на 15-20%, витрати -- в середньому на 39%, тобто зростання витрат випереджає зростання тарифів.

Таке становище зумовлено низьким рівнем рентабельності 5-10%, який закладається в основу розрахунків тарифів.

Більш глибокий аналіз основних показників, що характеризують виробництво екстемпоральних лікарських засобів за період 2009-2012 рр. наведено в таблиці 4.

Таблиця 4. Аналіз основних показників, що характеризують виробництво

№ п/п

Наименование показателей

2009 г.

Индекс роста (снижения)

Среднеста-тистическое значение, %

Вариабельность показателя, %

1

Удельный вес стоимости ЭЛС в общем товарообороте аптеки

5,35

2,95-30,00

0,75

2

Удельный вес количества экстемпоральной рецептуры в общей рецептуре

8,25

4,50-28,50

0,80

3

Удельный вес сотрудников, занятых изготовлением ЭЛС, в общем штате сотрудников

15,00

8,00-40,00

0,85

4

Удельный вес заработной платы сотрудников, занятых изготовлением ЭЛС, в общем фонде заработной платы

18,25

9,20-37,50

0,88

5

Удельный вес площади, занятой в изготовлении ЭЛС, в общей площади аптек

30,00

15,00-75,50

1,00

6

Удельный вес стоимости основных средств, занятых в изготовлении ЭЛС, в общей стоимости основных средств

16,50

2,00-36,50

0,90

7

Удельный вес стоимости малоценного инвентаря, занятого в изготовлении ЭЛС, в общей стоимости малоценного инвентаря

19,50

10,00-38,50

0,95

8

Удельный вес стоимости товаров, которые использованы для изготовления ЭЛС, в общей стоимости поступившего товара

1,50

1,00-9,25

0,84

Враховуючи значну варіабельність цих показників у різних аптеках у залежності від обсягів індивідуального та (або) серійного виробництва, у таблиці 6 наведено нижня межа доцільності виробничої діяльності аптеки з виготовлення екстемпоральних ліків, а також верхня межа -- середнє значення в розрахунку, як правило, характерне для великих міжлікарняних аптек.

З часу видання в 1996 р. Методичних рекомендацій щодо визначення тарифів відбулися значні зміни на фармацевтичному ринку. В результаті появи аналогічних лікарських засобів промислового виробництва скоротилася кількість екстемпоральних ліків (в середньому на 20%) та обсяги їх продажів в аптеках (у середньому на 25%). У таблиці 6 наведено індекси зниження значень основних показників, які характеризують виробничу діяльність аптек. Знизилася також кількість співробітників, зайнятих виготовленням екстемпоральних ліків у середньому на 15%, внаслідок зниження обсягів виробництва екстемпоральних лікарських засобів.

Вищезазначені Методичні рекомендації щодо визначення тарифів розроблені у відповідності з дорученням Кабінету Міністрів України і листом Мінекономіки № 57-35/3176-10 від 14.11.96, в якому вказується на необхідність спеціальної методики, що враховує особливість аптечного виробництва, так як в аптеках практично неможливо введення бухгалтерського обліку витрат обігу роздільно за видами діяльності.

У зв'язку з реформуванням системи обліку в Україні, введенням національних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема стандартів 9 «Запаси», 16 «Витрати», нового Плану рахунків, виникла необхідність перегляду діючих Методичних рекомендацій, що і робиться нами ініціативно, як основними розробниками.

Для вітчизняного фармацевтичного ринку характерна, передусім цінова конкуренція. Тому представляє інтерес проведений нами порівняльний аналіз роздрібних цін на інфузійні розчини промислового й аптечного виготовлення, результати якого представлені в таблиці 5.

Таблиця 5. Порівняльний аналіз роздрібних цін на інфузійні розчини промислового й аптечного виготовлення (2012 рік)

№ п/п

Наименование инфузионных растворов

Среднестатистические цены промышленности

Ср. цена апт. изгот. населен., грн.

Отклонение

Ср. цена апт. изгот. ЛПУ., грн.

Отклонение

Опт., грн.

Розн. насел., грн.

Розн. ЛПУ, грн.

грн.

%

грн.

%

1

0,9% натрия хлорид, 200 мл

2,26

2,94

2,49

2,31

0,63

27,3

1,90

0,59

31,1

2

0,9% натрия хлорид, 400 мл

2,81

3,65

3,09

2,81

0,84

29,9

2,25

0,84

37,3

3

5% глюкозы, 200 мл

2,36

3,07

2,60

2,47

0,60

24,3

2,06

0,54

26,2

4

5% глюкозы, 400 мл

2,84

3,69

3,12

3,06

0,63

20,6

2,50

0,62

24,8

Як випливає з даних таблиці 7, середні ціни найбільш уживаних інфузійних розчинів: 0,9% натрію і 5% глюкози аптечного виготовлення як для населення, так і для ЛПУ нижче середньостатистичних роздрібних цін промисловості, межі варіації становлять:

для населення -- 0,63-0,84 грн., або 20,6-29,9%;

для ЛПУ -- 0,54-0,84 грн., або 24,8-37,3%.

З урахуванням низької платоспроможності населення і крайньої обмеженості коштів бюджету, це дає значну економію коштів.

Безумовно, вирішення проблем розвитку матеріальної бази виробництва у МБА зажадає значних капітальних вкладень, які відіб'ються на рівні цін екстемпоральних плекарств. Але для цього необхідна державна політика щодо екстемпоральних препаратів, яка повинна враховувати інтереси пацієнтів і ЛПУ, регіональних адміністрацій, які несуть відповідальність за гарантії медикаментозного забезпечення амбулаторних та стаціонарних хворих, численного корпусу професійних аптечних фахівців, зайнятих у виробництві, а не тільки інтереси виробників ін'єкційних розчинів.

Висновок

Сьогодні практично всі аптеки перетворилися на торгові точки. Такого не повинно бути. Адже класична аптека -- це, насамперед, виробництво ЕП, а вже потім -- реалізація готових лікарських форм. Незважаючи на значний розвиток промислової фармації та зменшення кількості аптек, які займаються приготуванням ЕП, спостерігається зростання потреби в приготуванні всіх лікарських форм. Але багато лікарів, не користуються прописами. А ті, хто виписує, стикаються з дефіцитом аптек, приготавливающих ЕП. Для вирішення даних проблем необхідно розробити і реалізувати комплекс нормативно-методологічних рішень, орієнтованих на вдосконалення приготування ЕП, збільшення матеріально-технічної бази медичних установ, проведення реконструкцій та ремонту виробничих приміщень. Насамперед ЕП має бути в аптеках при клініках. За кордоном такі аптеки обладнані спеціальними стерильними боксами. Тому одним з головних завдань є вивчення західних технологій для подальшої підготовки українських фахівців.

Необхідна підтримка з боку держави, у першу чергу, тих аптек і установ, які виконують сьогодні виробничі функції індивідуального приготування ліків. Формою такої підтримки є надання аптекам пільгових фінансових та товарних кредитів, зменшення тарифів на комунальні послуги. Тільки спільними зусиллями фармацевти, медичні працівники можуть відродити та продовжити добру традицію комплексного лікарського забезпечення населення України. Потрібно розробити і прийняти нові, більш лояльні вимоги ліцензування виробничих аптек, щоб хоча б кожна п'ята аптека в Україні була з правом приготування ЕП і щоб кожен працівник аптеки відчував себе висококваліфікованим фахівцем фармацевтичної галузі і пишався тим, що він працює в системі охорони здоров'я.

Экстемпоральная рецептура вкрай важлива для фармацевтичної галузі.

Список використаної літератури

1. Про затвердження Методичних рекомендацій по визначенню вартості виготовлення і фасування лікарських засобів та виробів медичного призначення // Наказ № 395 від 31.12.96

2. Бондар В. С. Технологічні та економічні аспекти виробництва інфузійних розчинів у флаконах // Вісник фармації.-- 1994.-- № 1-2.

3. Громовик Б. Організація та економіка фармації: підруч. Для студ. вищ. навч. закл. фармац. профілю III-IV рівнів акредитації / Б. П. Громовик, С. І. Терещук, І. Л. Чухрай ; за ред. проф. Б. П. Громовика та доц. С. І. Терещук / Громовик (Ред.) Терещук (Ред.). -- Вінниця : НОВА КНИГА, 2009.

4. Громовик Б. Менеджмент і маркетинг у фармації: підруч. для студ. вищ. мед. (фарм.) навч. закл. / Богдан Петрович Громовик (ред.). -- К. : Медицина, 2008.

5. Горкуша В. Практикум з організації та економіки фармації: навч. посіб. для студ. вищих мед. (фармац.) навч. закл. I-III рівнів акредитації / Валентина Прокопівна Горкуша (ред.). -- К. : Медицина, 2008.

6. Кузьмін О. Менеджмент у фармації: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Олег Євгенович Кузьмін (ред.), Богдан Петрович Громовик (ред.). -- Вінниця : Нова Книга, 2005.

7. Мнушко З. Менеджмент та маркетинг у фармації: підручник для студ. вищих навч. закл. / Національний фармацевтичний ун-т / Зоя Миколаївна Мнушко (ред.). -- 2-евид. -- Х. : НФаУ, 2009. - Ч. 1 : Менеджмент у фармації. -- Х. : НФаУ, 2009

8. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 року №3356-ХІІ // (зі змінами та доповненнями).

9. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року N 507-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1990. -№52. -ст.650.(зі змінами та доповненнями).

10. Про удосконалення порядку формування цін: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. // Зібрання законодавства України. - К. 1999 № 2.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»

12. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»

13. Безкоровайна С. В. Урахування факторів що впливають на рівень цін при управлінні ціновою політикою підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Ціна як вираз вартості одиниці товару або послуги за конкретних умов, споживчі ціни. Зміни цін і тарифів та дослідження індексним методом, iндекс Ласпейреса. Річні індекси-дефлятори. Міждержавні та внутрішні міжрегіональні індекси цін і тарифів.

    доклад [23,4 K], добавлен 04.08.2010

  • Правові основи організації та реєстрації аптеки, оцінка актуальності даного бізнесу. Дослідження стану бізнес-клімату в Україні, аналіз ринку, споживачів та постачальників. Порядок та етапи розробки бізнес-плану аптеки, оцінка конкурентоспроможності.

    курсовая работа [59,4 K], добавлен 26.11.2011

  • Структура и содержание бизнес-плана по стандарту UNIDO. Проект создания аптеки готовых лекарственных форм. Наиболее перспективный сегмент предприятия, расчет прибыли в маршевом режиме. Штат аптеки и требования к персоналу, методика его мотивации.

    курсовая работа [415,4 K], добавлен 28.04.2016

  • Робоча сила як товар, її властивості, склад та фактори, що на неї впливають. Визначення вартості товару. Заробітна плата як соціально-економічна категорія. Процес реформування оплати праці в Україні. Види оплати праці, характеристика та регулювання.

    курсовая работа [43,1 K], добавлен 16.06.2011

  • Критерії розмежування форм організації суспільного виробництва. Головні риси натурального і товарного виробництва. Товар як економічна категорія, його основні властивості. Чинники, що впливають на величину вартості товару. Сутність та функції грошей.

    презентация [526,0 K], добавлен 24.09.2015

  • Аналіз ситуації на ринку товару. Визначення рівноважної ціни товару, обсягу продажу, коефіцієнту еластичності попиту. Аналіз поведінки фірми на ринку товару та на ринку ресурсу праці, визначення функції граничних витрат і оптимальної заробітної плати.

    контрольная работа [22,8 K], добавлен 20.10.2011

  • Теорія вартості: трудова та неокласична. Сутність і роль закону вартості. Величина вартості товару та фактори, що її визначають. Функції закону вартості. Фактори економічного стимулювання розвитку продуктивних сил. Сутність ціни та механізм ціноутворення.

    курсовая работа [61,3 K], добавлен 06.12.2014

  • Теоретичні основи процесів ціноутворення в умовах ринку. Споживна вартість товару. Теорія витрат виробництва. Теорія трудової вартості Маркса. Теорія централізованої планованої ціни товару. Аналіз цін і товарів конкурентів. Вибір методу ціноутворення.

    курсовая работа [82,8 K], добавлен 02.11.2014

  • Особливості планування товарного асортименту в роздрібних підприємствах. Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ "Klast". Економічна ефективність в магазині. Основні етапи, принципи формування асортименту. Способи розширення діяльності фірми.

    курсовая работа [44,9 K], добавлен 15.09.2013

  • Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.

    реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.