Економічна ефективність виробництва соняшнику та шляхи її підвищення в СФГ "Центр" Добровеличківського району Кіровоградської області

Далі розглянемо показники та динаміку повної собівартості продукції рослинництва та тваринництва, ціни реалізації, прибуток на 1 ц. продукції та рівень рентабельності досягнутий підприємством за період з 2005 року по 2009 рік.

Таблиця 2.13

Динаміка повної собівартості 1ц соняшнику в СФГ «Центр», грн.

Дані наведені в таблиці свідчать про постійну тенденцію до зростання повної собівартості продукції рослинництва. Так наприклад повна собівартість соняшнику зросла за період 2005-2009 року на 143,2%. Для кращого сприйняття зобразимо динаміку повної собівартості технічних культур в наступній діаграмі.

технологія соняшник собівартість конкурентоспроможність

Рис. 2.3. Динаміка повної собівартості технічних культур в СФГ «Центр», грн.

2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику

Перш ніж перейти до розгляду прибутковості виробництва соняшнику, слід звернути увагу на товарність даної культури, адже кількість реалізованої продукції впливає на рівень отриманого прибутку. Як правило, зі збільшенням валової продукції зростає і товарна, підвищується товарність продукції. Товарність визначається співвідношенням товарної продукції до валової і виражається у відсотках.

При визначенні рівня товарності окремих видів сільськогосподарської продукції обсяги товарної і валової продукції беруть у натуральних одиницях. Аналіз рівня товарності соняшнику у СФГ „Центр” наведено в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Динаміка рівня товарності соняшнику в СФГ «Центр»

Товарність соняшнику коливається по роках в межах 91,8-143%. Максимального рівня товарність даної культури досягла в 2009 році, коли підприємство з метою збільшення прибутку, реалізувало максимальну кількість соняшнику.

Дані таблиці 2.14 свідчать, що рівень товарності соняшнику був найвищий у 2009 р. і становив 143%, а найнижчий в 2008 р. - 16,3%.

Таким чином, в підприємстві намітилась тенденція збільшення обсягу реалізованого соняшнику. Це свідчить про те, що дана продукція має попит і є конкурентноспроможною. Основними факторами, які зумовлюють зміну прибутку по окремих видах сільськогосподарської продукції є кількість реалізованої продукції, середня ціна реалізації та повна собівартість одиниці реалізованої продукції. Розрахунок впливу заданих факторів на зміну прибутку від реалізації продукції технічних культур в СФГ „Центр” наведений в таблиці 2.15.

Дані таблиці 2.15 підтверджують висновок про залежність прибутку, одержаного від реалізації продукції від факторів, зазначених вище. Так, в 2009 р. порівняно з 2005 р. прибуток досліджуваного підприємства від реалізації насіння соняшнику збільшився на 1848,2 тис. грн., в тому числі за рахунок факторів: внаслідок збільшення кількості реалізованої продукції на 14530 ц прибуток збільшився на 345,1 тис. грн.; внаслідок збільшення собівартості реалізації на 32,6 грн. прибуток зменшився на 2829 тис. грн., за рахунок збільшення ціни реалізації соняшнику на 97,2 грн. прибуток збільшився на 2485,8 тис.грн.

Прибуток від виробництва та реалізації сої за цей самий період збільшився на 752,2 тис. грн., в тому числі за рахунок факторів: внаслідок збільшення обсягу реалізованої продукції на 2053 ц прибуток збільшився на 66,3 тис. грн.; внаслідок збільшення повної собівартості 1ц ріпаку на 14,7 грн.. прибуток зменшився на 856,8 тис. грн.; внаслідок збільшення середньої ціни реалізації на 171,8 грн.. прибуток збільшився на 791,3 тис. грн.

Таблиця 2.15

Дослідження залежності прибутку від обсягу, собівартості і ціни реалізації соняшнику в СФГ „Центр”

Сьогоднішній стан сільського господарства України знаходиться на такому рівні свого розвитку, коли вирішальним фактором перетворення його в високоефективну сферу народного господарства є всебічна інтенсифікація і ріст прибутковості виробництва. В загальному вигляді економічна ефективність виробництва означає співвідношення між результатами, отриманими в процесі виробництва і затратами, пов'язаними з їх досягненням.

Економічна ефективність відносно до сільського господарства - це отримання максимальної кількості продукції з кожного гектару землі при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського рахунку, є рентабельність. Вона означає прибутковість підприємства.

У процесі діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції та одержати прибуток. Тому рентабельність - це важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

Він показує величину прибутку на 1грн.. затрат виробництва і характеризує ефективність їх використання в поточному році. При аналізі рентабельності (таблиця 2.16) потрібно враховувати, що на рівень рентабельності окремих видів продукції впливають такі фактори, як собівартість реалізованої продукції і прибуток.

Таблиця 2.16

Показники рентабельності ( збитковості) виробництва технічних культур в СФГ «Центр»,%

Отже, з даних таблиці 2.16. можна зробити висновок, що рівень рентабельності соняшнику набув максимального значення у 2007 році і дорівнював 137,3%. Тоді як у 2008 році спостерігається досить вагоме зниження даного показника (-12,6%). Проте, у 2009 році рівень рентабельності дорівнював 72,4%, що на 54,5 п. п більше, ніж у 2005 році.

Рівень виробництва будь-якого виду продукції у ринкових умовах залежить насамперед від ефективності його виробництва. Суть економічної ефективності полягає в одержанні максимального результату з одиниці виробничого ресурсу.

При наявності всіх необхідних виробничих ресурсів у достатній кількості підприємство повинно ефективно їх використовувати з метою одержання економічних вигод.

Рівень економічної ефективності виробництва соняшнику можна визначити, використовуючи систему взаємопов'язаних показників, до якої входить урожайність, рівень товарності, затрати праці на 1 ц, собівартість та ціна реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц і на 1 га, рівень рентабельності виробництва продукції (таблиця 2.17).

Таблиця 2.17

Показники ефективності виробництва соняшнику в СФГ «Центр»

Виробнича собівартість, аналогічно як і повна собівартість реалізації постійно зростає, але разом з тим постійно зростає і ціна реалізації, але не завжди пропорційно з ростом собівартості, що відповідно впливає на рівень рентабельності, який в 2009 році становив 72,4%. Прибуток на 1 га посіву та на 1 ц по даній культурі досягнув максимального значення в 2007 році, завдяки різкому збільшенню ціни реалізації до199,8 грн./ц.

Таким чином, ефективність виробництва соняшнику в СФГ „Центр” коливається по роках в залежності від років порівняння і є поперемінно, але залишається прибутковою галуззю для підприємства.

Розділ 3. Шляхи та резерви підвищення ефективності виробництва соняшнику в підприємстві

3.1 Резерви збільшення виробництва соняшнику в СФГ «Центр»

Соняшник потребує чіткого дотримання технологічних процесів, сівозмін, внесення достатньої кількості органічних та мінеральних добрив, застосування необхідних при їх вирощуванні засобів захисту рослин і дефоліантів. Лише в цих умовах можливий ріст урожайності культур, зменшення витрат праці і коштів в розрахунку на 1ц продукції, а отже і підвищення ефективності виробництва. Тому основним шляхом ефективного виробництва є запровадження інтенсивних технологій вирощування соняшнику.

Інтенсивна технологія базується на точному врахуванні кліматичних умов, попередників, застосуванні добрив під заплановану урожайність, захисті рослин від бур'янів, шкідників та хвороб, захисті ґрунту від ерозії, управлінні процесом формування високої продуктивності рослин і якості отриманої продукції. Це дозволяє збільшити валові збори за рахунок збільшення врожайності.

Відповідно до науково - обґрунтованих норм по окремих видах витрат при інтенсивних технологіях виробництва соняшнику та діючих цін на виробничі запаси і розцінок на оплату праці розраховуються фінансові результати і ефективність вирощування соняшнику у підприємстві.

Існує два способи збільшення виробництва продукції сільського господарства - екстенсивний та інтенсивний. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивний, коли застосовується більш ефективні засоби виробництва.

Інтенсифікація сільського господарства - це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

На сучасному етапі основними напрямами інтенсифікації сільського господарства є такі: комплексна механізація і автоматизація виробництва на основі його електрифікації, хімізація рослинництва, розвиток сільськогосподарських меліорацій, організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації оплати праці), широке використання досягнень науки передового досвіду. Значно підвищити урожайність сільськогосподарських культур можна дотриманням агротехнічних умов. Не всі агротехнічні фактори зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу слід приділяти сортооновленню, хімізації, комплексній механізації.

Одним з найважливіших завдань аналізу є виявлення і найповніше використання резервів для збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості і підвищення економічної ефективності.

Підвищити ефективність виробництва продукції рослинництва значить знайти можливість отримувати більші прибутки при найменших затратах. Для цього необхідно знайти резерви зниження собівартості.

Резерви зниження собівартості продукції можна ділити на три групи:

1) ті, які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат;

2) резерви, які потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані протягом календарного або господарського року;

3) резерви, які потребують значних капітальних вкладень і використання яких можливе в перспективі.

До першої групи резервів відносять: невиправдані перевитрати, пов'язані з недотриманням лімітів і нормативів, окремих видів витрат, оскільки їх ліквідація знижує собівартість продукції. Це насамперед непродуктивні затрати робочого часу, втрати при збиранні, транспортуванні, зберігання продукції, недотримання кошторису адміністративних витрат.

Резерви другої групи пов'язані з вдосконаленням використання наявного потенціалу, а саме впроваджень передових методів організації праці, поліпшення структури посівних площ, правильним комплектуванням агрегатів, вибором найкращих режимів їх роботи, внесенням в оптимальних співвідношеннях добрив.

Резерви третьої групи пов'язані із зміною технології виробництва: доведенням до оптимальної норми внесення добрив, підвищенням природної родючості ґрунтів, впровадженням нової системи машин, сортозаміною.

Одним із шляхів підвищення виробництва продукції є підвищення прибутку або зниження її збитку. Резервом збільшення прибутку визначають по кожному каналу його надходження, а в середині каналу по видах реалізованої продукції, послуг або статтях надходжень. Основними джерелами підвищення прибутку можуть бути: збільшення обсягів реалізації продукції по тих її видах, які є прибутковими; зниження собівартості реалізованої продукції і строків реалізації; покращення якості реалізованої продукції; зниження собівартості реалізованих послуг додаткових і обслуговуючих виробництв.

Таблиця 3.1

Розрахунок збільшення прибутку за рахунок зміни об'єму реалізації технічних культур в СФГ „Центр” за 2009 р.

Розглянемо порядок виявлення, обрахунків і узагальнення резервів збільшення прибутку по технічним культурам, розрахувавши його збільшення за рахунок зміни об'єму реалізації (табл. 3.1).

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва є введення і впровадження високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва культур.

Отже, за рахунок досягнення найвищої урожайності соняшнику при найбільшій площі, яку він займав за останні роки підприємство може отримати додатково 345,7 тис. грн.., а по ріпаку - 298 тис.грн.. Розрахунок резерву збільшення валового збору за рахунок недовиконання плану внесення добрив розглянемо в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Розрахунок підвищення валового збору технічних культур в СФГ „Центр” за рахунок оптимального внесення добрив в 2009 році

З даних таблиці 3.2. можна зробити висновок, що за рахунок недонесення добрив під технічні культури підприємство в цілому втратило майже 960 ц валового збору, зокрема по соняшнику - 642,6 ц, а по ріпаку - 316,4 ц.

Існує три основних напрями покращення фінансової діяльності:

- перший - ресурсний, він включає в себе: покращення ефективності використання основних фондів, оборотних засобів та покращення ефективності (та якості) використання праці.

- другий - організаційний, він включає в себе покращення ефективності управління та покращення організації процесу виробництва.

- третій - технологічний, включає в себе ефективність використання техніки та технологій [43].

Виходячи з даної класифікацій та попередніх розділів то можна говорити, що підприємством проводяться роботи в усіх трьох напрямках.

3.2 Шляхи підвищення ефективності виробництва соняшнику

Аналіз економіки галузі свідчить, що виробництво соняшнику недостатньо стимулювалось, площі посіву і валові збори насіння в окремі роки зменшувались, і тому наша країна вимушена була купувати за кордоном значну кількість рослинного масла або олійної сировини.

Отже, необхідно розширити (там, де доцільно) посівну площу соняшнику, а головне - підвищити його врожайність і якість насіння, зменшити матеріальні й трудові затрати на одиницю продукції, збільшити валові збори насіння і прибутки від його реалізації [13].

Одним із факторів збільшення обсягів виробництва насіння соняшнику є удосконалення структури його посівів.

Дані наукових установ свідчать про велику роль періодичного повернення соняшнику на попереднє місце в одержанні високих урожаїв. Так, за даними Миколаївської станції у середньому за шість років при поверненні соняшнику на попереднє місце сівозміни через три роки було вирощено по 13,7ц/га, через чотири роки - 14,9ц/га, через п'ять - 16,8ц/га і через шість - 19,1ц/га. У тому випадку, коли соняшник висівали раз у дев'ять років - зібрали 22,4ц/га.

У 10-пільній сівозміні (1-чорний пар, 2,3 - озима пшениця, 4 - соняшник, 5 - кукурудза на зерно, 6 - овес, 7 - кукурудза на зерно, 8 - кукурудза на силос, 9 - озима пшениця, 10 - соняшник) повернення соняшнику через три роки, порівняно з п'ятирічним періодом, призвело в середньому до недобору 4,9ц/га насіння. При поверненні цієї культури в зерно просапні сівозміни через п'ять і дев'ять років різниці в урожайності майже не було - 27,1 - 27,3ц/га.

Зменшення збору насіння соняшнику з 1га посіву при частому поверненні його на попереднє поле пояснюється, насамперед, більшою ураженістю рослин хворобами. Так, при поверненні соняшнику на попереднє місце в 10-пільноній сівозміні через дев'ять років на восьмий рік вирощування уражених рослин несправжньою борошнистою росою налічувалось 5,5%, через п'ять років - 6,1%, через три - 12,3%, через рік у 2-пільній сівозміні - 26% і при щорічній сівбі - 40%.

Слід відзначати, що через п'ять років повернення соняшнику на попереднє місце, ураженість рослин цією хворобою внаслідок зменшення кількості збудника знижується. Це пояснюється, насамперед, їх життєздатністю.

Тому товарні посіви соняшнику при сучасній технології його вирощування можна повертати на попереднє місце не через 8-10 років, як рекомендували раніше, а через 6 років. Повторні беззмінні посіви соняшнику недопустимі.

Слід звернути увагу, що в 8-10-пільних сівозмінах соняшник повинен займати не більше одного, а в 5-6-пільних не більше половини поля. Недотримання цієї вимоги приводить до значного недобору урожаю насіння.

Важливим фактором у збільшенні обсягів виробництва насіння соняшнику є вибір сорту. Тому господарства, які вирощують соняшник, повинні приділяти більше уваги прискореному впровадженню у виробництво нових високопродуктивних сортів і гібридів [23].

За останній час лише українськими науковцями - Інститутом олійних культур (м. Запоріжжя), Селекційно-генетичним інститутом (м. Одеса), Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юрьєва (м. Харків) було продемонстровано понад 30 гібридів соняшнику. Переважну більшість з них було зареєстровано та занесено до державного Реєстру сільськогосподарських рослин.

Такі іноземні компанії як Інститут Новий Сад та компанія Продуктова з Югославії, Ван дер Хаве з Голландії та її СП “Наваско”, Кооп де По та Рустіка із Франції, Саат Юніон, Піонер і Декалаб із США та багато інших демонструють світові досягнення гетерозисної селекції. Продукція цих компаній користується заслуженою популярністю серед виробників та спеціалістів. Зацікавленість іноземними гібридами зумовлена ідеальною рівністю, стеблистою дружністю сходів, енергією стартового росту, високою продуктивністю. У зв'язку з цим популярною є продукція компанії Каргілл (США), відділення якої почало свою діяльність на ринку України з 1990 року.

Метою компанії є забезпечення сільськогосподарських виробників усіма необхідними компонентами для вирощування соняшнику, а також кукурудзи та інших культур. Для цього постачається насіння, гербіциди, високопродуктивна посівна техніка. Разом з тим проводиться сервісне агрономічне та технічне обслуговування клієнтів. Завдяки такому стилю роботи у 1996 році на 80 тис. га, засіяних гібридами селекції Каргілл, господарства отримали 25-26ц/га, при цьому середній урожай у цих регіонах становив 17-19ц/га. В 1997 році площа посівів гібридів Каргілл становила близько 110 тис. га.

Усвідомлюючи важливість та перспективність українського ринку, з 1996 року компанії почала виробляти насіння соняшнику гібридів першого покоління в Україні. Для цього було поставлено найновіше обладнання з США та Данії для сушіння, калібровки, хімічної обробки та пакування насіння соняшнику на заводі компанії у Донецькій області. Було вироблено насіння соняшнику гібрида С-207 високих посівних кондицій. У 1997 році вироблялось насіння вже п'яти гібридів. Отже, зараз продукція компанії стає більш доступною для виробників та пристосованою до місцевих умов вирощування.

Успіхи компанії зумовлені сполученням оригінальної маркетингової політики та високою якістю продукції. Селекціонери компанії Каргілл ведуть конструктивні діалоги з українськими колегами, творчий обмін селекційним матеріалом. Наприклад, материнську форму найбільш поширеного гібрида С-207 було отримано із складної популяції сорту Передовик. Тому цей гібрид користується популярністю серед Європейських виробників уже протягом 10 років. На сьогодні посівні площі гібрида в усьому світі складають 3 млн. гектарів. Не менш популярний гібрид Ріосол характеризується високими кондиціями росту, вмістом олії (48-50%) та чудовою адаптованістю. Привертають увагу й таки гібриди як Туркуаз, Султан, Єлісол.

За роки співробітництва багато господарників переконалися, що після придбання насіння їм гарантовано додатковий урожай у 3-4ц/га, що не тільки окупає витрати за придбання насіння, а й дає значний прибуток.

Водночас результати досліджувань, проведених в межах державної програми Міністерства України у справах науки та технології у наукових установах різних ґрунтово-кліматичних зон свідчать, що порівняно доступним і вагомим заходом підвищення урожайності соняшника в Україні може бути широке впровадження повних біостимуляторів росту рослин.

Чотирирічні результати вивчення біостимуляторів, одержані на Черкаській, дворічні - на Полтавській державних сільськогосподарських дослідних станціях встановили, що серед відомих стимуляторів найефективніші для застосування на посівах соняшнику є препарати Інституту борорганічної хімії НАН України (Трептолем, Ємістим С, Агростимулін) і Науково-інженерного центру АКСО НАН України (Триман і Ріст 3).

Аналіз результатів досліджень показує, що в сучасний період складного економічного стану використання нових біостимуляторів можна по праву вважати одним з найдешевших, економічно доступних і високоефективних резервів підвищення врожайності та олійності насіння соняшнику. Трудомісткість способів їх застосування є низькою. Доведено, що нові біостимулятори можна вносити разом з пестицидами при протруюванні насіння та при обприскуванні посівів гербіцидами проти бур'янів.

Проведені розрахунки свідчать, що витрати на придбання та внесення біостимуляторів перекриваються прибутками від додаткового підвищення врожайності та олійності соняшнику в десятки разів [37].

Одним з основних резервів підвищення ефективності вирощування насіння соняшнику є широке впровадження інтенсивної та індустріальної технологій, які мають переваги перед традиційною. При застосуванні будь-якого варіанта інтенсивної чи індустріальної технології в кожному господарстві потрібно прагнути до виробництва екологічно чистої продукції соняшнику. Тому з кожним роком все більше господарств освоюють безгербіцидні (або малогербіцидні) технології вирощування цієї культури [42].

Найважливіший показник економічної ефективності виробництва соняшнику - вихід олії з 1га товарних посівів соняшнику. Цей показник залежить не тільки від урожайності рослин, але й від вмісту олії в насінні соняшнику, що значною мірою визначається сортом (гібридом) та технологією вирощування. Вміст олії в окремі роки становив 44,2-47,6% від загальної маси насіння соняшнику. У той же час підвищення олійності лише на 1% дозволяє додатково одержати в Україні близько 28тис.ц цього цінного продукту.

Для збільшення валових зборів урожаю необхідно застосовувати передову агротехніку виробництва цієї культури з використанням нових високопродуктивних машин. При цьому необхідно звертати увагу на всі ланки технологічного процесу його виробництва - високу якість посівного матеріалу, достатнє забезпечення рослин поживними речовинами, максимальне збереження і раціональне витрачання запасів вологи, що залежить від агротехніки сівби та догляду за рослинами і т. д.

Не слід при цьому забувати про затрати праці та матеріальні витрати на вирощування і збирання соняшнику. Науковими дослідженнями і виробничою практикою окремих господарств доведено, що у всіх господарствах, при наявній технічній озброєності, є можливість зменшення цих затрат, яка полягає у вдосконаленні технології механізованого догляду за посівами та збирання врожаю.

Для вирощування високих урожаїв соняшнику велике значення має додержування технологічних вимог. Тому потрібно якісно виготувати технологічну карту на виконання тієї чи іншої операції. Вона дає можливість організованіше підготуватись до роботи, легше виконувати і об'єктивніше оцінювати якість її виконання. Чим точніше буде витримана технологія виробництва соняшнику, тим з кращими показниками завершиться його виробництво.

Перспективним напрямом збільшення виробництва насіння соняшнику та його здешевлення є об'єднання різних господарств та наукових установ у виробничі та науково-виробничі системи. Основне завдання науково-дослідної установи - вирощування насіння нових сортів та гібридів соняшнику, впровадження інтенсивних технологій його вирощування, навчання та підвищення кваліфікації кадрів.

Науково-виробничі системи як принципово нова форма зв'язку науки з практикою дозволять значно підвищувати ефективність виробництва соняшнику [40].

Розділ 4. Аналіз рівня травматизму та заходи по зниженню його на прикладі СФГ “Центр” Добровеличківського району Кіровоградської області

В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція - основний закон держави - була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про дорожній рух", "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

Закон "Про охорону праці", прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 p., був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 р.

В СФГ “Центр” одним із головних завдань керівника підприємства є створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам праці, енергії організму людини, а організм людини не зазнав би шкідливої дії різних виробничих факторів.