Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсовий проект

Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищення



Вступ

картопля коренеплід сільськогосподарський економічний

Необхідність прискорення соціально-економічного розвитку України обумовило пошук надійного та ефективного економічного механізму господарювання, який би дозволив тенденції в розвитку економіки змінити на сприятливі, надати їй певний динамізм і заохочувати ініціативу. Особливу важливість даний процес набуває в АПК України і, в тому числі, в його головному ланцюгу - сільському господарстві. При цьому прискорений шлях розвитку і нові методи господарювання, в сукупності з іншими, направлені на більш повне і правильне використання ресурсного потенціалу. Глибокі якісні зміни в галузі, що базуються на інтенсивному використанні економічного потенціалу країни, прискорення науково-технічного прогресу, технічне переозброєння і реконструкція виробництва впливають також і на галузь картоплярства.

Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку, яка могла б зрівнятись з картоплею за універсальністю використання. Окрім харчових цілей вона використовується для виробництва крохмалю, спирту. Науковообгрунтована норма споживання картоплі становить 135 кг однією людиною в рік, реальне споживання населенням України - 116-130 кг. Сучасні обсяги виробництва картоплі в Україні протягом останніх п'яти років коливаються в межах 17-18 млн. тон на рік, що при нинішній структурі споживання цілком достатньо для задоволення внутрішнього попиту.

Актуальність роботи полягає в тому, що на даний момент існує проблема збільшення обсягів і підвищення стабільності виробництва картоплі та картопле продуктів, яка є однією з ключових у національній аграрній політиці. Її вирішення має чітко виражений регіональний характер, що обумовлено зростанням відповідальності регіонів за забезпечення населення продуктами харчування. Незважаючи на значне народногосподарське значення картоплі, за останні роки відбулися досить негативні зміни в структурі її виробництва, які ставлять під загрозу існування стратегічно важливої галузі. Зосередження площ посадки цієї культури в господарствах населення (98%) в теперішніх умовах призвело до зниження ефективності її виробництва. Враховуючи практичну важливість відродження товарного виробництва картоплі, насамперед для гарантування продовольчої безпеки країни, виникає необхідність наукового дослідження шляхів ефективного розвитку галузі.

Мета дослідження полягає у вивченні специфічних особливостей і закономірностей становлення і розвитку картоплярства, пошуку теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності картоплярства на основі інтенсифікації галузі.

У відповідності з метою були визначенні такі завдання:

· дослідити теоретичні та практичні розробки галузі картоплярства;

· проаналізувати економічний стан підприємств та галузі картоплярства;

· визначити основні напрямки підвищення ефективності галузі картоплярства і розробити технологічну карту вирощування картоплі за інтенсивною технологією.

Теоретичною базою курсової роботи є наукові праці вчених-економістів аграріїв, закони України, Укази Президента України, нормативні документи з питань розвитку досліджуваної галузі. Вихідні інформаційні матеріали для роботи були отримані з первинної документації, звітів, оперативного бухгалтерського обліку господарства, економічних довідників та інших джерел.



1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Основною метою виробництва є найбільш повне задоволення матеріальних потреб населення, які постійно зростають. З досягненням даної мети пов'язана сутність однієї з важливих категорій економіки - ефективності суспільного виробництва, однією з складових якої є ефективність сільськогосподарського виробництва.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність - результативність економічної діяльності, економічних програм і заходів, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту, результату до затрат факторів, ресурсів, які зумовили одержання цього результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів відповідної вартості [6, 1224 с.].

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва формується під дією багатьох різноманітних факторів, які І. Петренко, П. Чужинов [19, с. 265] класифікували за:

1) ресурсами і затратами (трудомісткість, землемісткість, фондомісткість, матеріаломісткість);

2) основними напрямами формування (технологія, спеціалізація і концентрація, організація та оплата праці, науково-технічний прогрес та передовий досвід, госпрозрахунок, оренда);

3) рівнями господарювання (галузевий, внутрішньогосподарський).

Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю. [16, с. 234]

В першій українській економічній енциклопедії проф. Мочерний С.В також характеризує ефективність як «здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат.» [1; 508] Таке трактування відображає загальний підхід до визначення ефективності, яке математично відображають як в прямому, так і оберненому співвідношенні.

Однак, при такому підході поняття «ефективне виробництво» ще не означає що воно є найбільш доцільне з позицій оптимальності рівня витрат чи суспільної корисності продукту. Адже результатом може бути продукт, який не має належної якості, не відповідає суспільним потребам або його виробництво вкрай негативно впливає на навколишнє середовище, що згодом тягне додаткові витрати як для суспільства, так і для підприємства. Таке виробництво, ясна річ, ефективним назвати не можна.

Серед учених економістів-аграрників більшість питань відносно критерію економічної ефективності сільськогосподарського виробництва викликають дискусії. Але в той же час науковці поділяють думку, що в умовах ринкової економіки таким критерієм виступає прибутковість.

У науці немає чіткого поділу двох споріднених понять - «ефективність» і «економічна ефективність». Більшість вчених сходиться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до здійснених витрат. Проте існують розбіжності у трактуванні понять «результат» та «витрати», співвідношення яких і складають суть економічної ефективності [17, с. 5-7].

Андрійчук В.Г. трактує ефективність як результативність певного процесу, дії, що вимірюється співвідношенням між одержаним результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили [3, с. 624].

Бугуцький О.А. визначав суть поняття «ефективність виробництва» як відношення одержаних результатів до витрат праці та засобів виробництва у матеріальному виробництві; що ефективність виробництва є комплексною, узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відбивається насамперед у результативності використання живої й уречевленої в засобах виробництва праці [7, с. 264].

Кісіль М. І. підкреслює, що ефективність визначається зіставленням економічного результату (вигід від бізнесу) з витратами на досягнення цього результату [15, с. 59].

У працях багатьох учених суть ефективності полягає саме в досягненні максимальної кількості продукції за мінімальних витрат. Зокрема Голик М.А. підкреслює, що економічна ефективність сільського господарства полягає у виробництві максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь чи від однієї голови худоби за найменших витрат ресурсів з метою найповнішого задоволення потреб населення у продуктах харчування і промисловості, у сировині [9, с. 104].

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві - продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі або продуктивної худоби.

Виходячи з цього, Мацибора В.І. зазначає, що економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. У цьому визначенні вказана не тільки суть економічної ефективності, але і основні шляхи її підвищення, тобто зниження затрат праці та матеріально-грошових засобів на одиницю продукції [17, c. 153].

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [2, с. 257].

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - матеріальних, трудових і фінансових - досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спостерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевидне значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності. [1, с. 267]

Як економічна категорія критерій ефективності відображає основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів та ін.), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

1.2 Методика визначення економічної ефективності виробництва картоплі

Економічна ефективність - це категорія, яка відображає широкий комплекс засобів, предметів праці, робочої сили та їх використання. Враховуючи особливості картоплярства, суть економічної ефективності виробництва картоплі полягає у підвищенні урожайності картоплі при найменших витратах ресурсів на одиницю продукції. З точки зору економічної теорії, категорію економічної ефективності важливо розуміти як найважливішу у системі економічних категорій, від адекватності трактування якої залежить правильність всієї системи ефективності виробництва [19].

Слід розрізняти критерій, що визначає економічну ефективність усього сільськогосподарського виробництва, і показники, що визначають окремі сторони ефективності. Між критеріями і показниками є певний взаємозв'язок і залежність. Критерій не може бути кількісно виражений без показників, які значною мірою втрачають свою соціальну значимість і визначення без критерію. Методологічне розмежування між ними полягає у тому, що критерій являє собою внутрішню сутність процесів, а показник є конкретною формою відображення даного критерію.

Ефективність сільськогосподарського виробництва характеризується в цілому тими ж критеріями та показниками, що й ефективність інших галузей народного господарства, всього суспільства. Разом з тим ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо пов'язана з особливостями цієї галузі, які обумовлені:

? Використанням у складі виробничих ресурсів специфічного і головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі;

? Робочий період на збігається з періодами виробництва, чому причиною сезонність виробництва;

? Територіальне розміщення виробництва [11, с. 84].

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність виробництва картоплі визначає його конкурентоздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Оцінюючи ефективність галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві результати.

Практично не існує єдиного узагальнюючого показника для визначення економічної ефективності роботи аграрного підприємства. Ця оцінка ґрунтується на використанні системи взаємопов'язаних показників натурального та вартісного обчислення, які відображають дію і форми вияву об'єктивних економічних законів у матеріальному виробництві аграрної сфери економіки, з урахуванням її особливостей, вплив різних чинників на процес виробництва. Одна з вимог до показників оцінки діяльності підприємства - вони повинні найоб'єктивніше відображати рівень ефективності виробництва. Через це показники не можуть бути єдиними для всього сільського господарства, окремих його галузей і видів продукції, а повинні враховувати специфіку виробництва. Необхідність використання системи показників обумовлена також різним характером виміру ефекту і різним за економічною природою видом використовуваних ресурсів [10].

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники.

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Ефективність виробництва картоплі характеризуються системою таких показників:

1. Урожайність, ц/га;

2. Затрати праці на 1 ц, люд.-год.;

3. Собівартість 1 ц, грн.;

4. Ціна реалізації, грн./т

5. Прибуток на 1 ц, грн./ц

6. Прибуток на 1 га, грн./га

7. Рівень рентабельності, %

Сучасне картоплярство - це одна з найбільш складних галузей народного господарства. У продовольчому балансі країни продукція картоплярства займає друге місце, тому в народі картоплю називають другим хлібом.

За кількісним співвідношенням валового збору картоплі до витрат на його виробництво або урожайність до витрат на 1 га насаджень визначають рівень економічної ефективності виробництва картоплі. Слід відзначити, що різні сорти картоплі потребують неоднакових матеріально-грошових і трудових витрат, що в кінцевому рахунку разом з їх урожайністю визначає рівень економічної ефективності виробництва.

Одним із найбільш важливих показників економічної ефективності в картоплярстві є урожайність. Низька урожайність - наслідок не тільки несприятливих погодних умов в окремі роки, але й поганої організації, недостатньої спеціалізації, концентрації виробництва. У сформованих умовах не дотримується технологія обробітку картоплі, не забезпечується оптимальна густота насаджень, затягуються роботи по боротьбі з бур'янами, не приділяється належної уваги застосуванню добрив. Через порушення паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію господарства практично не в змозі придбавати дорогу спеціалізовану техніку, мінеральні добрива, гербіциди.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й порівняти його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках.

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливим показником економічної ефективності вирощування картоплі є її собівартість. Собівартість - це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво та реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності [30, с. 63].

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Таке визначення собівартості містить у собі три важливих моменти:

- собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;

- величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;

- конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація) [20].

Рівень собівартості продукції перебуває в прямій залежності від продуктивності праці, раціонального використання основних фондів, енергоресурсів, скорочення непродуктивних витрат, організації виробництва, якості управління та інших факторів. Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва.

У своїй публікації «Собівартість виробництва картоплі та чинники, що її визначають», А.О. Погорілий та С.О. Погорілий описали чинники які впливають собівартість виробництва картоплі та розглянули резерви зниження собівартості [20].

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий та чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації картоплі залежить від якості і сорту картоплі [23, с. 23].

Прибуток господарств - це реалізована частина чистого доходу господарств. Реалізований чистий дохід може збігатися з прибутком, бути меншим чи більшим за нього. Прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізацій продукції та її повною собівартістю. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Для зміцнення економіки кожного господарства важливо, щоб прибуток від реалізаії продукції був високим не лише з розрахунку на людино-день, але й на 1 га посіву.

Рентабельний - це той, що дає прибуток, дохід, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції та одержати прибуток. Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток.

Рентабельність показує, скільки на кожну витрачену в господарстві гривню або іншу грошову одиницю отримано прибутку. За твердженнями відомих вчених розрахунок відносних показників рентабельності підприємств здійснюється лише за позитивних фінансових результатів, однак такий результат є поспішний. Адже при виявленні збитків від здійснення господарських операцій важливим також для підприємства є визначити рівень збитковості, тобто скільки збитків припадає на кожну вкладену у виробництво грошову одиницю [12].

Рентабельність сільськогосподарських підприємств визначають відношенням рівня собівартості до фактичних цін реалізації картоплі. Основними шляхами підвищення рівня рентабельності виробництва картоплі є зниження її собівартості та підвищення реалізаційних цін [13, c. 145].

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 - 5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Отже, в сучасних умовах господарювання використовуються такі показники для визначення економічної ефективності: урожайність, ц/га; затрати праці на 1 ц. картоплі, люд.-год; повна собівартість 1 ц. картоплі, грн.; ціна реалізації 1 ц. картоплі, грн.; прибуток на 1 ц. картоплі, грн.; прибуток на 1 га насаджень, грн.; рівень рентабельності, %.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва картоплі, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.



2. Сучасний стан та економічна ефективність виробництва картоплі

2.1 Посівні площі, урожайність, валовий збір картоплі

Картопля посідає одне з перших місць серед інших сільськогосподарських культур за універсальністю використання в господарстві. Вона є важливою продовольчою, кормовою й технічною культурою. Картопля є цінною сировиною для виробництва спирту, крохмалю, глюкози, декстрину й іншої важливої продукції для господарства.

В Україні виробництво картоплі є одним із пріорітетних напрямків аграрного сектора. Найбільша частка посівних площ під картоплєю зосереджена в поліській (43,6% загальної площі посадки) та лісостеповій зоні (36,8%).

Протягом останніх років роль картоплі у задоволенні харчових потреб населення України значно зросла, оскільки при зниженні рівня зростання цін на такі товари, як риба, м'ясо- і молокопродукти підвищується попит на хлібопродукти та картоплю.

Щоб оцінити економічну ефективність виробництва картоплі необхідно здійснити всебічний аналіз процесу виробництва і збуту, аналіз основних показників ефективності виробництва. Але перед здійсненням такого аналізу важливим напрямком дослідження є вивчення динаміки валових зборів та основних факторів, що впливають на цей показник - рівня урожайності та посівних площ [21].

Посівними площами є площі сільськогосподарських угідь, засіяні певними видами сільськогосподарських культур. Структура посівних площ залежить від загальної площі сільськогосподарських угідь, від потреб господарств в певній сільськогосподарській продукції, від наявності насіннєвого матеріалу та можливості його придбання при нестачі, від потреб тваринницької галузі в продукції рослинництва.

Урожайність - це середній розмір продукції рослинництва з одиниці посівної площі, тобто з 1 га. Для культур, що вирощують у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті на 1м². Рівень урожайності відображує вплив природно - кліматичних умов і якість господарської діяльності сільськогосподарського підприємства [27].

Урожай або валовий збір - це загальний обсяг виробництва продукції, зібраної з усієї площі посіву. Урожай визначають за один рік, добутком урожайності з 1 га на всю посівну площу, га. Відповідно при зменшенні посівної площі та урожайності, валовий збір також зменшиться і навпаки.

Незаперечно найважливішим фактором підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур та якості продукції є раціональне їх розміщення в сівозмінах з урахуванням біологічних особливостей.

Динаміка виробництва картоплі в Україні

Показник	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Зміна у 2014 р. до, %
				2012 р.	2013 р.
Площа посіву, тис. га	1444,1	1394,1	1342,8	92,3	96,3
Урожайність з 1 га, ц	161	159,7	176,4	109,6	110,4
Валовий збір картоплі, тис. т	23250,2	22258,6	23693,4	101,9	106,4
Реалізовано картоплі, тис. т	413,2	432,7	518,9	125,6	120

В Україні спостерігається тенденція до зменшення посівних площ під картоплю. На рисунку 2.1.1. зображено динаміку площі посіву під картоплю, якщо у 2000 році площа під посів картоплі становила 1631 тис. га, то вже у 2010 вона зменшилась до 1411,8 тис га, що на 14% менше ніж у 2000 році.

Аналізуючи динаміку зміни урожайності за 3 роки встановлено, що площа посіву картоплі в 2014 році зменшилась на 101,3 тис. га, що становить 7,7% відносно 2012 року та 51,3 га, що становить 2,6% відносно 2013 року. Щодо рівня урожайності, відбулося збільшення на 75,4 ц/га, відповідно можна сказати що відносно 2012 року урожайність підвищилась на 9,6%, а відносно 2013 року урожайність збільшилась на 10,4%, за рахунок збільшення урожайності валовий збір культури збільшився на 443,2 тис. т, 1,9% відносно 2012 року та 1434,8 тис. т, 6,4% відносно 2013 року.

Рис. 2.1.1. Площа посіву катроплі

На рисунку 2.1.2. зображено валовий збір картоплі тис. тонн, за 2000-2014 роки, з рисунку можемо побачити що порівняно з 2000 роком валовий збір картоплі в 2014 році значно збільшився, а саме на 19,4% [25].

Рис. 2.1.2. Валовий збір картоплі



За даними державної служби статистики України, ціни на реалізацію картоплі сільськогосподарськими підприємствами за 2000-2014 рр. мають тенденцію до збільшення, так як середні ціни реалізації картоплі залежать від урожайності картоплі, можемо спостерігати, що при високій урожайності в 2012 році, середні ціни на реалізацію картоплі різко впали (Рис. 2.1.3.).

В зв'язку з економічною ситуацією в Україні, ціни на сільськогосподарську продукцію на 2014 рік збільшились майже в 2 рази відносно 2012 року, про це свідчить середня ціна реалізації картоплі сільськогосподарськими підприємствами. Середня ціна реалізації картоплі в 2012 році становила 115,58 гривень за 1 ц картоплі, а в 2014 році зросла до 214,7 гривень у розрахунку на 1 ц картоплі.

Рис. 2.1.3. Середні ціни реалізації картоплі в сільськогосподарських підприємствах

В 2014 році відносно до 2012 року собівартість виробництва 1ц. продукції збільшилась на 178,8%. Зростання собівартості було спричинене збільшенням матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань та відрахувань на державне соціальне страхування.

Хоча ціна реалізації сільськогосподарськими підприємствами та собівартість виробництва 1 ц. картоплі зросли відповідно на 52,4% і 178,8% порівняно з 2012 роком, кількість реалізованої картоплі становить 543,2 тисяч т. в 2014 році, що на 24,1% або 109,2 тисячі т. більше ніж 2012 році та на 18,3% або 47,9 тис. т більше ніж в 2013 році [25].

На кількість реалізованої продукції (картоплі) найбільший вплив робить валовий збір картоплі та ціни на її реалізацію. Кількість реалізованої продукції з кожним роком зростає, якщо порівняти кількість реалізованої картоплі у 2000 році, що становить 85,5 тис. т, з 2014 роком, кількість реалізованої картоплі - 543,4 тис. т, то можемо дійти висновку, що за 14 років кількість реалізованої картоплі зросла більше ніж в 6 разів (Рис. 2.1.4.)

Рис. 2.1.4. Кількість реалізованої картоплі

Визначимо, як впливає на обсяг продукції зміна урожайності та площа посіву. Для цього нам потрібно порівняти зміну валового збору картоплі при площі 2014 року а урожайності 2012 року та навпаки.



Аналіз впливу факторів на зміну валового збору картоплі

Показник	2012 р.	2014 р.	Відхилення (+,-)
Площа посіву, тис. га	1444,1	1342,8	- 101,3
Урожайність з 1 га, ц	161	176,4	+ 15,4
Валовий збір картоплі, тис. ц	232500,1	236869,92	+ 4369,82
Валовий збір картоплі при площі 2014 р. і урожайності 2012 р.	216190,8
Валовий збір картоплі при площі 2012 р. і урожайності 2014 р.	254739,24
Зміна валового збору картоплі, тис. ц.	Від урожайності	20679,12
	Від площі посіву	-17869,32

Аналізуючи дані таблиці 2.1.2. можна встановити, що валовий збір залежить від площі посіву та урожайності. Як видно, валовий збір картоплі збільшився на 4369,82 тис. ц внаслідок збільшення урожайності на 15,4 ц/га в 2014 р. проти 2012 р. Площа посіву культури зменшилась на 101,3 га. Отже, основним фактором, який вплинув на збільшення валового збору є урожайність. Якщо ж розглядати валовий збір картоплі при площі 2014 року і урожайності 2012 року, то цей показник значно менший від 2014 року на 20679,12 тис. ц. Якщо ж розглядати валовий збір картоплі при площі 2012 року і урожайності 2014 року, то валовий збір картоплі збільшиться на 17869,32 тис. ц.

Обсяги виробництва продукції значною мірою також залежать і від структури посівів. Структура посівів - надзвичайно рухомий фактор у виробництві продукції. Як правило, вона не лишається постійною, а міняється і вдосконалюється відповідно до планів виробництва і реалізації продукції, спеціалізації господарства, а також від кліматичних умов.

Дуже часто посівна площа не міняється, а змінюється її структура, що приводить до зміни валового збору. Чим більша доля високоврожайних культур в загальній посівній площі, тим вище валовий збір [14, c. 35].

На зміну валового збору може впливати ряд інших причин, що пов'язані з загибеллю посівів. Загибель посівів може бути по об'єктивних і суб'єктивних причинах. Аналізуючи повинен конкретно вияснити ряд суб'єктивних причин.

Причиною збільшення урожайності є забезпеченість якісним засівним матеріалом, виконання агротехнічних заходів в установлені терміни, внесення мінеральних та органічних добрив, застосування сучасної техніки.

2.2 Економічна ефективність виробництва картоплі

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Економічна ефективність виробництва - це співвідношення між масою затрат минулої та знову приєднаної живої праці та масою продуктів, одержаною за допомогою цих затрат. Разом з тим ефективність є формою відображення мети виробництва. Вона вказує на кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних витрат.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певної кількості продукції, прибутку з гектара землі, від голови худоби з розрахунку на одиницю праці та сукупних витрат виробництва.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень [29, с. 23].

Знаючи дуже велику цінність картоплі - незамінного продукту як у харчовому, так і в промисловому виробництв, і, враховуючи, що господарство спеціалізуються на вирощуванні картоплі, питанню збільшення обсягів її виробництва, а також покращення якості, необхідно приділяти значну увагу. Для цього слід здійснювати комплекс технологічних та організаційних заходів по поліпшенню якості посадкового матеріалу; це стосується, зокрема, системи захисту та удобрення, механізації трудомістких процесів.

Як відомо, природно економічні умови в яких знаходиться будь-яке господарство забезпечують лише умови для розвитку тієї чи іншої галузі, а про правильність їх використання говорить вже про стан розвитку галузі.

Економічна ефективність виробництва картоплі означає одержання максимального обсягу продукції з одного гектара при найменших витратах на одиницю продукції.

Основними показниками, що характеризують рівень економічної ефективності виробництва картоплі є:

? Урожайність, ц/га;

? Затрати праці на 1 ц, люд.-год.;

? Собівартість 1 ц, грн.;

? Ціна реалізації, грн./т

? Прибуток на 1 ц, грн./ц

? Прибуток на 1 га, грн./га

? Рівень рентабельності, %

Рівень продуктивності праці вимірюють кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або зворотною величиною - витратами робочого часу на виробництво одиниці продукції. Чим більше продукції виробляється в одиницю робочого часу або чим менше робочого часу витрачається на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці.

Зростання продуктивності праці залежить від багатьох факторів. Одні з них сприяють скороченню витрат праці, а інші - збільшення виходу продукції [11, с. 159].

Картоплярство поряд з овочівництвом є однією з найбільш трудомістких галузей сільського господарства. Витрати праці на 1 ц картоплі склали в 2014 р. 3,05 люд.-год. Висока трудомісткість пояснюється особливостями технології виробництва. Найбільш трудомісткими процесами є підготовка насіння до посадки і прибирання. На збирання врожаю доводиться 45-60% загальних витрат праці. Впровадження потокової механізованої технології збирання скорочує витрати праці в 2 рази. На збирання картоплі застосовується значна кількість ручної праці; за допомогою комбайнів збирають менше половини посівів картоплі.

Економічна ефективність виробництва картоплі в Україні

Показник	2012	2013	2014	Зміни в 2014 р. до, %
				2012	2013
Урожайність ц/га	161	159,7	176,4	109,6	110,5
Собівартість 1 ц, грн.	147,25	151,03	196,6	133,5	130,2
Затрати на 1 ц, люд.-год.	3,05	2,4	3,08	100,9	128,3
Ціна реалізації 1 ц, грн.	115,58	185,72	214,7	185,8	115,6
Прибуток, грн. на 1 га посіву	-90,6	107,7	69,9	Х	64,9
Рівень рентабельності, %	-21,5	23	9,2	Х	40

З даних таблиці 2.2.3. можна зробити такі висновки:

· Собівартість 1 ц картоплі у 2014 році порівняно з 2012 роком збільшилась з 147,25 грн. до 196,6 грн, що становить 33,5%, а в порівнянні з 2013 роком збільшилась на 30,2%.

· Затрати праці на виробництво картоплі в 2014 році не значно відрізнялося від 2012 року. Затрати праці в основному залежать від площі посіву та урожайності, тому при площі посіву 1444,1 тис. га та урожайності 161 ц/га затрати праці в 2012 році становили 3,05 люд.-год. на 1 ц виробленої картоплі, в 2013 році при площі посіву 1394,1 тис. га та урожайності 159,7 ц/га, затрати праці становлять 2,4 люд.-год, а у 2014 році при урожайності 179,4 та площі посіву 1342,8 тис. га, затрати праці становили 3,08 люд.-год.

· Ціна реалізації картоплі зросла на 85,8%, що в порівнянні з 2012 роком ціна реалізації виробництва 1 ц становила 115,58 то в 2014 році ціна реалізації 1 ц картоплі перевищила 200 грн. Підвищенню ціни на реалізацію картоплі призвело багато чинників, такі як підвищення собівартості виробництва картоплі, попит та пропозиція картоплі на ринку.

· В 2012 році спостерігався збиток на виробництво картоплі в розмірі 90,6 грн на 1 га посіву, 2013 рік був найбільш продуктивним, з досліджуваного періоду, прибуток від реалізації картоплі становив 107,7 грн. на 1 га посіву. В 2014 році прибуток становив 69,9 грн. на 1 га посіву, що спричинене високою ціною реалізації.

Рис. 2.2.3. Рівень рентабельності

· Про збитковість господарства України в 2012 році свідчить також рівень збитковості який становить 21,5%, найбільший рівень рентабельності спостерігався в 2013 році і становив 23%, в 2014 році господарство України мало прибуток, і це позначилося на рівні рентабельності - 9,2% (Рис. 2.2.3.).

Провівши дослідження динаміки виробництва картоплі в Україні за 2012-2014 роки можна дійти висновків, що виробництво картоплі в Україні є ефективним. Якщо порівнювати 2012 та 2013 роки, можна сказати, що економічна ефективність виробництва картоплі в 2012 році є дуже низькою, в 2013 році вона стрімко підвищилась, хоча в 2014 році вона знову зменшилася.

Нарощування обсягів виробництва бульб має супроводжуватись заходами, спрямованими на поліпшення їх якості. Збільшення прибутків від картоплярства потребує комплексного використання всіх факторів, які спричиняють кращий результат в сфері виробництва - це застосування інтенсивних, ресурсозберігаючих технологій, поглиблення спеціалізації виробництва, впровадження раціональної структури посівних площ, розширення переробки і зберігання продукції в місцях її виробництва, скорочення втрат бульб, висока їх якість, а в сфері реалізації - вибір найбільш вигідного ринку збуту.

2.3 Шляхи підвищення ефективності виробництва картоплі

Картоплярство - важлива галузь сільського господарства, яка займає вагоме місце в забезпеченні населення продуктами харчування на протязі року.

Успішний розвиток картоплярства залежить від забезпечення робочою силою, транспортом для перевозу продукції, гарантованим ринком збуту. Невідкладним завданням картоплярства є поліпшення якості продукції.

Підвищення економічної ефективності сільського господарства вцілому передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - процес динамічний, бо пов'язаний з біологічними та економічними процесами в галузі. Правильна методика дослідження дає змогу виявити най раціональніші та ефективніші шляхи збільшення виробництва картоплі, знайти невикористані резерви та обґрунтувати напрями інтенсифікації галузі картоплярства [18].

Так характеризуючи інтенсифікацію картоплярства в господарстві, потрібно сказати що виробничі витрати на 1 га посіву збільшились у 2014 році порівняно з 2012 роком на 26%. Збільшення виробничих витрат свідчить про великі грошові затрати на техніку, можливе збільшення ціни насіннєвого матеріалу та інше.

Рівень інтенсивності, результат та економічна ефективність інтенсифікації виробництва картоплі

Показник	Рік
	2012 р.	2013 р.	2015 р.
Вихідні дані
Площа посіву, тис. га	1444,1	1394,1	1342,8
Валовий збір, тис. т	23250,2	22258,6	23693,4
Витрати виробництва, тис. грн	762242,4	845623,7	963719,5
Реалізовано картоплі, тис. т	413,2	432,7	518,9
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн	608410,8	6535030,8	1020119,2
Виручено, тис. грн	477553,5	803677,8	1113914,1
Розрахункові показники
Рівень інтенсивності
Виробничі витрати на 1 га посіву, грн	263,9	303,3	358,85
Результат інтенсифікації
Урожайність, ц/га	161	159,7	176,4
Економічна ефективність інтенсифікації
Повна собівартість 1 ц, грн	147,25	151,03	196,6
Ціна реалізації 1 ц, грн	115,58	185,72	214,7
Прибуток, тис. грн.	-130857,3	15014,7	105861,4
Рівень рентабельності, %	-21,5	23	9,2



Отже за даними таблиці 3.1.4. ми бачимо, що в 2012 році спостерігався збиток від виробництва картоплі, в 2013 році та 2014 році виробництво картоплі було прибутковим, про що свідчить рівень рентабельності 23% та 9,2% відповідно.

Інтенсифікація розвитку картоплярства та збільшення обсягів виробництва картоплі досягається завдяки таким основним чинникам, як підвищення урожайності шляхом удосконалення структури посівів, попередників, обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і проведення хімічної меліорації ґрунтів, захисту рослин, розвиток насінництва, підвищення якості продукції, науково-методичне забезпечення, розвиток ринку картоплі.

Посівні площі картоплі в структурі посівів сільськогосподарських культур потребують подальшого вдосконалення з врахуванням потреб ринку в продукції. Товарне виробництво картоплі концентрується у сільськогосподарських підприємтсвах та господарствах населення.

Кращими попередниками під картоплю є озимі зернові, зернобобові та однорічні трави. Вирощування картоплі в сівозміні запобігає накопиченню в ґрунті шкідників та збудників хвороб, які згубно впливають на якісні і кількісні показники картоплі.

Запланований урожай бульб картоплі можна досягти за умови дотримання чіткої системи удобрення, що передбачає внесення необхідної кількості добрив в основне, передпосівне удобрення та у підживлення. Інтенсивні технології передбачають швидке впровадження досягнень вітчизняного та зарубіжного науково-технічного потенціалу, чіткого дотримання технологічної дисципліни і програмованого вирощування врожаю. Враховуючи обмежену кількість як органічних так і мінеральних добрив, передбачається застосування найбільш ефективних способів їх використання з тим, щоб збільшити приріст врожаю на 1 кг внесеної діючої речовини добрив.

При вирощуванні картоплі одним з важливих і пріоритетних прийомів є захист рослин. Адже втрати врожаю від шкідливих організмів та бур'янів можуть скласти 50 і більше відсотків.

Одним із способів підвищення інтенсифікації господарства є виведення та впровадження у виробництво більш нових урожайних сортів сільськогосподарських культур. Тривале вирощування в господарстві одного й того ж сорту картоплі, без зміни насіння призводить до зниження його продуктивних якостей.

Низький рівень агротехніки, засміченість в процесі вирощування іншими низьковрожайними нестійкими до хвороб і шкідників сортами, вегетативний спосіб розмноження з допомогою насичених поживними речовинами і вологою бульб - все це сприяє сильному пошкодженню хворобами і шкідниками, негативно позначаються на врожайності.

Важливе значення для одержання високих врожаїв картоплі має внутрігосподарське насінництво. Підраховано, що для нормальної щорічної забезпеченості високоякісним насінням кожне господарство повинно відводити під насінницькі посіви 30-30% картопляних плантацій.

Насіннєву картоплю садять, як правило на най родючіших ґрунтах і створюють умови для її вирощування.

Впровадження нових продуктивніших, стійкіших до несприятливих погодніх умов і хвороб сортів дає змогу збільшити врожайність та виробництво картоплі на 12-25 відсотків.

Невідкладним завданням картоплярства є поліпшення якості продукції та забезпечення потреб населення високоякісною продукцією цілий рік. Для цього необхідно удосконалювати тару, засоби зберігання продукції, технології переробки, щоб максимально зменшити втрати.

Одним із головних напрямів інтенсифікації сільського господарства, необхідною умовою підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь є меліорація земель. Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами не тільки в посушливій зоні, а й у зоні недостатнього зволоження підвищує їх урожайність в 1.5-2 рази і більше. Воно дозволяє інтенсивніше використовувати землю адже відпадає потреба у паровому полі і виникає можливість збирати 1.5 - врожаю за рік шляхом післяжнивних та повторних посівів [5].

Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування картоплі на всіх етапах її росту і розвитку. В інтенсивній технології передбачається розміщення посівів після кращих попередників в системі сівозмін, впровадження високоврожайних сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин елементами живлення з урахуванням вмісту їх в ґрунті, інтегрована система захисту рослин від шкідників і хвороб та знищення бур'янів, своєчасне і високоякісне виконання всіх технологічних прийомів, спрямованих на підвищення урожайності картоплі і підвищення родючості ґрунту.

У комплексі заходів щодо підвищення ефективності виробництва картоплі важливе значення має впровадження прогресивної технології її вирощування.

Добрі результати одержують при застосуванні інтенсивної технології, за якою необхідно підтримувати культуру землеробства, використовувати нові форми організації праці, орендний підряд. Органічні добрива дають високий ефект при внесенні їх разом із мінеральними. Важливими елементами інтенсивної технології є садіння картоплі у заздалегідь нарізанні гребені з одночасним вживанням мінеральних добрив, а також дотримання оптимальних строків і густоти садіння.

Застосування механізації не тільки зумовлює підвищення продуктивності праці, а й поліпшує умови праці зайнятих на виконанні того чи іншого виду робіт, що має важливе соціально - економічне значення. Використання машин створює кращі умови для розвитку рослин завдяки поліпшенню обробітку ґрунту та розгляду за посівами, ясному збиранню врожаю, виконанню всіх технологічних операцій в оптимальні агротехнічні строки.

Задоволенню потреби населення в картоплі та підвищенню ефективності її виробництва сприяє поліпшення умов зберігання бульб. В Україні значна їх кількість ще зберігається у полі в бортах. Картоплесховища для продовольчої картоплі будують переважно у містах, а в сільськогосподарських підприємствах їх споруджують в основному для зберігання насінної.

Про надійне зберігання картоплі слід дбати ще при її вирощуванні, здійснювати контроль за захворюваністю бульб, внесенням добрив та пестицидів.

Підвищення якості картоплі та скорочення її втрат залежать також від способу реалізації. Більшість підприємств реалізує продукцію через заготівельні пункти, оптові бази, які потім відправляють її в торговельну мережу. Широкого використання повинна набути завантажування товарної картоплі в контейнери з механізованим її навантаженням її в полі, вивантаженню і навантаженню у вагони на приймальних пунктах. Контейнерний спосіб перевезення та зберігання не тільки зменшує втрати продукції і витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, а й прискорює вантажооборот транспорту, скорочує строки збирання культури. Прямі зв'язки сільськогосподарських, заготівельних і торговельних підприємств, закупівлі на місці вирощування з вивезенням продукції транспортом заготівельних організацій дозволять підвищити якість продукції, скоротити витрати на вантажно-розвантажувальні роботи й повніше задовольнити попит населення в картоплі [5].