Дослідження напрямків підвищення ефективності управління системами оплати праці робітників підприємства

3) основний показник стану колії, покладений в основу системи преміювання - середньозважена бальна оцінка;

4) рівномірне підвищення премії при поліпшенні бальної оцінки в межах "добре" і "відмінно" стану колії, максимальний розмір премії бажано не повинен перевищувати 100% від тарифної частини;

5) підвищення тарифних ставок монтера колії на 4-12% за важкі умови праці;

6) зниження розміру премії в разі наявності тривалих попереджень про обмеження швидкості руху, понад передбачених графіком, відмов у роботі рейкових кіл, повторюваності відступів третього ступеня;

7) обґрунтування розрахунками можливо мінімальне зменшення преміального фонду околодку;

8) двох етапне зниження (зростання) премії: спочатку зменшується (зростає) преміальний фонд всього околодку, а потім при розподілі цього фонду зменшується (росте) частка в прибутку бригади;

9) використання поправочних коефіцієнтів, що враховують пропущений тоннаж і середньодобове число пар поїздів на ділянці і протяжності кривих радіусом 850 м і менше, підвищують або знижують розмір премії.

Дія системи оплати праці буде відбувається за схемою, що включає постійні та змінні елементи. Тобто такі елементи, як компенсація за затримку заробітної плати, премія кращої бригади, доплата за важкі умови праці, можуть вводитися в контракт, якщо для цього є передумови при аналізі стану мотивації праці працівників.

Розрахунки за пропонованою системою оплати показують, що зростання заробітної плати по даній системі більшою мірою пов'язаний з поліпшенням якості утримання колії і меншою - з перерозподілом фонду заробітної плати, викликаному недотриманням чисельності. Дотримання цієї умови забезпечить мотивуюче вплив даної системи стимулювання праці.

Преміальний фонд околодку розподіляється відповідно до коефіцієнтів пайової участі бригад у премії околодку.

Коефіцієнт пайової участі бригади в премії розраховується виходячи з суми тарифних коефіцієнтів робочих бригади віднесених до суми тарифних коефіцієнтів робочих околодку. Даний коефіцієнт коригується з урахуванням виконання умов контракту робітниками конкретної бригади. Коригування часткою бригад у премії відбувається зі збільшенням часток бригад, які не мають порушення контракту при зниженні частки бригади, яка допустила порушення.

До отриманого таким чином преміальному фонду бригади додається премія кращої бригади, компенсація за важкі умови праці (якщо вони покладаються даною бригадою) і додатковий ФОП, що компенсує недотримання чисельності. Всі ці виплати складають заохочувальний фонд бригади, який розподіляється між працівниками відповідно до їх тарифних коефіцієнтів, враховуючи таким чином, рівень кваліфікації, освіту і стаж працівника, із застосуванням поправочних коефіцієнтів, які враховують додаткові обов'язки при управлінні бригадою, відповідність віку та кваліфікації працівника і особисті якості працівника.

Таким чином, покращуючи якість поточного утримання колії і свою кваліфікацію працівник має можливість істотно підвищити свою заробітну плату, що підтверджує високий мотивуюче вплив пропонованої системи оплати праці.

3. Охорона праці

Право на здоров'я та безпечні умови праці - невід'ємне право кожної людини. Забезпечення здорових умов праці є проблемою загальнодержавного значення. З метою запобігання травматизму держава здійснює ряд заходів, однак у багатьох сферах виробничої діяльності рівень виробничого травматизму залишається високим, що є наслідком дії ряду чинників. До них можна віднести недоліки в організації праці, порушення трудової і технологічної дисципліни, недостатню навченість персоналу, відсутність нагляду й контролю за безпечним виконанням робіт і дотриманням норм.

Під управлінням охороною праці розуміють планомірний процес впливу на виробничу систему для отримання заданих показників, що характеризують здоровий стан умов праці.

Система управління охороною праці (СУОП) на підприємстві - це сукупність взаємопов'язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно - гігієнічних та лікувально-профілактичних рішень,направлених на попередження аварій, нещасних випадків, професійних захворювань. СУОП керується відповідними законодавчими і нормативними актами. Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закон України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Для аналізу умов праці з урахуванням теми бакалаврської роботи було обрано робоче місце менеджера-економіста підприємства ПЧ-18.

Місцезнаходження дистанції колії ст.. Мушкетово, м. Донецьк, вулиця Таганська 10.

3.1 Аналіз умов праці

3.1.1 Організація робочого місця

Робоче місце -- це зона трудової діяльності працівника, або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи.

Організація робочого місця -- це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації. Планування робочого місця передбачає вдале розміщення матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (пристроями, допоміжними матеріалами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дає змогу підвищити рівень організації трудових процесів.[7]

Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).

За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації -- робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.

Службове приміщення має бути обладнане засобами зв'язку, а також необхідною кількістю пересувних або стінних шаф для зберігання поточного архіву й довідкових матеріалів, особистих речей працівників.

Головним предметом праці менеджера - економіста є комп'ютер.

Для уникнення шкідливого впливу необхідно правильно розташувати комп'ютери в кімнаті. Їх треба розміщувати так, щоб на них було зручно працювати. Для одного робочого місця з комп'ютером потрібно не менше 6м² площі і не менше 20м³ об'єму приміщення. Відстань між очима працюючого та екраном комп'ютера повинна бути не меншою, ніж півтори довжини діагоналі використовуваного монітора.

3.1.2 Мікроклімат виробничих приміщень

Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища

цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.[10]

В холодну пору року в приміщенні де працює менеджер - економіст температура повітря 22⁰ С, що становить допустимого значення, так як згідно з ДСТУ 12.1.005-88 допустима температура повітря знаходиться в дiапазонi від 20⁰С до 24⁰С (оптимальна становить 21-23⁰С).

В теплу пору року в приміщенні де працює менеджер - економіст температура повітря 23⁰С, що згідно з ДСТУ 12.1.005-88 допустима температура повітря знаходиться в дiапазонi від 21⁰С до 28⁰С (оптимальна становить 22-24⁰С).

В холодну пору року в приміщенні де працює менеджер - економіст відносна вологість повітря 45 %, що становить оптимальні умови, так як згідно з ДСТУ 12.1.005-88 допустима відносна вологість повітря на постійних робочих місцях в холодну пору року не більша 75 % (оптимальна становить 40-60 %).

В теплу пору року в приміщенні де працює менеджер - економіст відносна вологість повітря 50 %. Згідно з ДСТУ 12.1.005-88 допустима відносна вологість повітря на постійних робочих місцях в теплу пору року не більша 60 % (оптимальна становить 40-60 %).

В холодну пору року в приміщенні де працює менеджер - економіст швидкість руху повітря 0,1 м/с. Згідно з ДСТУ 12.1.005-88 оптимальна швидкість руху повітря на постійних робочих місцях в холодну пору року не більша 0,1 м/с. (допустима становить не більше 0,2 м/с).

В теплу пору року в приміщенні де працює менеджер - економіст швидкість руху повітря 0,2 м/с. Згідно з ДСТУ 12.1.005-88 оптимальна швидкість руху повітря на постійних робочих місцях в теплу пору року 0,2 м/с (допустима 0,1-0,3 м/с).

3.1.3 Шкідливі речовини в повітрі робочої зони

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступень отруєння залежить від токсичності речовини,її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець,ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору в зубах, марганцю - в печінці. Ступень несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі зони визначається також низкою інших чинників.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3,6,12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричиняють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для поживної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (9 крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин, чи іншої тривалості (але не більше годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розкладів у стані здоров'я, що визначається сучасними методами як процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

За ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

- 1-й -- речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть, озон).

- 2-й -- речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м³ (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

- 3-й -- речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м³ (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).

- 4-й -- речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м³ (аміак, бензин, ацетон, гас).

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих включають:

- вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- автоматизація: дистанційне управління технологічними процесами та обладнанням;

- герметизація виробничого устаткування;

- нормальне функціонування систем опалення, загально обмінної вентиляції, кондиціювання повітря, очисних викидів в атмосферу;

- попередні та періодичні медичні огляди робітників;

- контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

- використання засобів індивідуального захисту.

3.1.4 Освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.[10]

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань. Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

Аварійне освітлення встановлюється у виробничих приміщеннях і на відкритій території для тимчасового продовження робіт у разі аварійного відключення робочого освітлення.

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП ІІ-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості. В СНиП ІІ-4-79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перших шість характеризуються розмірами об'єкта розпізнавання. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша -- 30 лк (розряд УІІІв).

3.1.5 Шум, вібрація, ультразвук, інфразвук

Шум - це розповсюдження звукової хвилі в пружному середовищі. Він характеризується частотою звукових коливань, амплітудою та часовими змінами коливань. Звуковий спектр поділяється на інфразвук, частота коливання звукової хвилі, якого знаходяться в межах від 0 до 20 Гц - людина цих звуків органами слуху не сприймає. Звуки з частотою від 20 до 20 000 Гц - звуковий діапазон, який людина чує (ДСТУ 2325-93).

Джерела шуму на виробництві: транспорт, технологічне устаткування, система вентиляції, пневмо- і гідроагрегати.[7]

Вiбрацiя - це пpоцес розповсюдження механiчних коливань різних видів у твеpдому тiлi, з частотою 3 - 100 Гц.

Джерела вібрації: зворотно-поступальні рухомі системи - перфоратори, вібротрамбовки, Вібропресс машини, ріжучий інструмент, шліфувальні машини, дрелі, технологічне обладнання і так далі.

Для зниження рівня вібрації і породженого нею шуму, використовують вібропоглощеніе (вібродемфірованіе), що полягає у використанні спеціальних покриттів, що наносяться на вібруючі поверхні, які трансформують коливальну енергію в теплову. Вібрація нормується відповідно до ДСН 3.3.6.039-99.

Ультразвук - механiчнi коливання пружного середовища, з частотою понад 20 000 Гц. Ультразвуковий діапазон частот поділяється на низькочастотні коливання (від 1,12104 до 10 й Гц), що розповсюджується повітряним і контактним шляхом, та високочастотні коливання (від 103 до 109 Гц), що розповсюджується тільки контактним шляхом. Джерелами ультpазвука є обладнання, у якому генеруються ультразвуковi коливання для виконання технологiчних операцiй. Інфразвук - це механічне коливання пружного середовища, що мають однакову із шумом фізичну природу, але відрізняються частотою коливань, яка не перевищує 20 Гц. Джерелами iнфразвуку є вентилятори, поршневі компресори, машини та механiзми, працюючi з числом оборотiв робочих циклiв менше 20 оборотів у секунду.

Для захисту від акустичних коливань (шуму, ультра та інфразвуку) використовують такі методи:

- зниження звукової потужності джерела звуку;

- розміщення робочих місць з урахуванням спрямованості випромінювання від джерела звуку;

- акустична обробка приміщень (застосування звукопоглинання облицювання, штучні, об'ємні поглиначі різних конструкцій, підвішені до стелі приміщень);

- застосування звукоізоляції (глушники);

- застосування засобів індивідуального захисту (навушники, шоломи).

3.1.6 Виробничі випромінювання

У промисловості широко використовуються прилади, пристрої, устаткування, робота яких пов'язана з використанням і утворенням електромагнітних випромінювань різних частотних діапазонів - від іонізуючих до радіохвиль. Робота персоналу з обслуговування установок та осіб, що знаходяться поблизу, пов'язана з впливом цих випромінювань на організм людини.[10]

До виробничих випромінювань відносяться: випромінювання оптичного діапазону - ультрафіолетові (УФВ), лазерні (ЛВ), інфрачервоні (ІЧВ); електромагнітні випромінювання (ЕМВ) НЧ, ВЧ, УВЧ, НВЧ діапазонів; іонізуючі випромінювання. иІонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи. Ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газорозрядні лампи тощо. Дія його полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору. Електромагнітне випромінювання -- це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв'язку, високовольтні мережі електропередач, комп'ютерна техніка тощо. Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу. Лазерне випромінювання має місце у техніці, медицині, де використовуються лазери. Найістотніше лазерне випромінювання впливає на очі (ушкоджує сітчатку очей).

3.1.7 Небезпека ураження електричним струмом

Електричне обладнання, що встановлене на виробничих підприємствах, є потенційно небезпечним для працюючих. Електрифікація полегшує працю працівників, сприяє підвищенню продуктивності праці, однак вимагає розробки та впровадження захисних засобів для запобігання ураження працівників, що обслуговують устаткування.[6]

Причинами, які викликають ураження людей електричним струмом, можуть бути такі: випадковий дотик або небезпечне наближення до струмопровідних частин, які перебувають під напругою; ураження полум'ям електричної дуги, яка виникає іноді при розриві ланцюга струму, коротких замикань та ін.; дотик до конструктивних не струмопровідних металевих частин електроустаткування, які зазвичай не знаходяться під напругою; але виявилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції струмопровідних частин.

Згідно з Правилами пристрою електроустановок і Держстандартом 12.1.013-78, виробничі приміщення й умови роботи за ступенем небезпеки ураження струмом поділяються на три класи: 1-й - без підвищеної небезпеки; 2-й - з підвищеною небезпекою: 3-й - особливо небезпечні. Робоче приміщення менеджера - економіста відносять до 1-го класу - це сухе безпильне приміщення з нормальною температурою та вологістю повітря й ізолюючими підлогами (дерев'яними), тобто приміщення, в якому відсутні ознаки, властиві приміщенням з підвищеною небезпекою й особливою небезпекою.

Безпека людини на виробництві залежить від багатьох факторів і, зокрема, від рівня електробезпеки. Грамотне вирішення проблеми електробезпеки має забезпечувати людині використання електричної енергії в будь-яких умовах без ризику для життя

3.2 Розробка заходів по нормалізації виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми (за необхідністю встановлювати світильники);

не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпечних світильників);

повинно бути надійним та простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбовані інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20-40%, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

Найбільш розповсюдженими джерелами штучного освітлення є лампи розжарювання хоч вони мають відповідні недоліки (велику яскравість, що спричиняє сліпучу дію та високу температуру нагрівання , що робить їх пожежонебезпечними).

Відкриття люмінесцентних ламп розширило можливості використання світла у житті людини. Залежно від люмінофору, лампи мають різний спектральний склад і служать джерелом денного, білого, м'якого й кольорового освітлення. Люмінесцентні лампи мають невисоку температуру нагрівання (40-50 ⁰С), незначний ступень яскравості, не чинять сліпучої дії, дають м'яке розсіяне світло з відсутністю тіней і блисків.

3.3 Пожежна безпека об'єкту проектування

Пожежна небезпека - можливість виникнення та (або) розвитку пожежі в будь-якій речовині, процесі, стані.[18]

Велика кількість пожеж виникає внаслідок несправності та порушень правил експлуатації електричних, електронагрівальних приладів, пристроїв та устаткування. В більшості такі пожежі виникають як результат коротких замикань в електричних ланцюгаг; перегріву та загорання речовин і матеріалів, розташованих у безпосередній близькості від нагрітого електроустаткування; струмових перевантажень проводів та електричних машин; великих перехідних опорів тощо.

Електроустановки відповідать вимогам ПУЕ, ПБЕ, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, ППБУ та інших нормативних документів, затверджених у встановленому порядку.

На підприємстві є працівник відповідаючий за протипожежний стан, який забов'язен:

- організовувати і проводити профілактичний огляд та планово-попереджувальні ремонти електрообладнання і електромереж;

- забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпечних зон і умов навколишнього середовища;

- організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

З метою запобігання виникнення пожежі на підприємстві не дозволяється:

1. проходження електропроводок над горючими покрівлями;

2. прокладення електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення, пожежонебезпечні та вибухо - небезпечні зони;

3. експлуатації електропроводів з пошкодженою або зношеною ізоляцією;

4. застосування саморобних подовжувачів, саморобного електронагрівального обладнання;

5. користування пошкодженими електровиробами (розетками і т. п.);

6. застосування світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла ( ковпаків);

7. залишати без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів тощо;

8. використання побутових приладів (чайників і ін.) без негорючих підставок в місцях, де застосування не передбачено та ін..

Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій - А, Б, В,Г,Д. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться та їх кількості.

Приміщення, в якому працює менеджер-економіст відноситься до категорії Д (приміщення, в якому є негорючі речовини та матеріали в холодному стані).

Головним засобом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях і виробництвах. Згідно ПУЕ, приміщення (цехи, дільниці та інші) поділяються на пожежонебезпечні (П-1, П-І І, П-І Іа, П-ІІІ) і вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-Ііа) зони.

Приміщення в якому працює менеджер-економіст відноситься до зони П - І Іа

П-ІІа - приміщення, в яких утворюються тверді спалимі матеріали без виділення пилу і волокон (склади паперу, цехи зберігання меблів).

Одним із основних факторів забезпечення пожежної безпеки є протипожежна профілактика - це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення і створення умов для успішного гасіння.

Пожежна безпека - стан об'єкта, за якого виключається можливість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей. [22]

Забезпечення пожежної безпеки об'єкта передбачає створення системи попередження пожеж та протипожежного захисту. Велике значення при цьому мають організаційно-технічні заходи, які умовно можна поділити на:

а)організаційні (організація пожежної охорони, навчань, інструктажів та ін.); б)технічні (дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщень, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації електромереж, опалення, освітлення та ін.);

в)заходи режимного характеру (заборона паління та застосування відкритого вогню в недозволених місцях та ін.);

г)експлуатаційні (своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонтів).

З метою попередження пожеж, їх поширення та боротьби з ними усі працівники підприємств, установ й організацій проходять навчання та інструктажі з питань пожежної безпеки. На підприємстві є план евакуації людей, таблиці, на яких зазначен телефон служби порятунку (101), також в наявності є 16 вогнегасників ОУ-2.

Забезпечення пожежної безпеки - це невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя і здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища.

3.4 Розрахункова частина

Визначити кількість припливного повітря, необхідного для провітрювання приміщення об'ємом V = 32,4м³, якщо в ньому працює n =3осіби. Можливість природного провітрювання присутня.

Рішення. Згідно з довідкових даних[17], якщо об'єм приміщення, що припадає на одну людину, менше 20 м³, то кількість припливного повітря, необхідного для провітрювання, повинно бути не менше G1 = 30 м³/год на кожного працюючого; при об'ємі приміщення більше 20 м³ на одного працюючого кількість припливного повітря для провітрювання має бути не менше Gi =20м³/ год на кожного працюючого.

Знаходимо об'єм приміщення, що припадає на одну людину;

=32.4/3=10.8м³/год.;

Оскільки V1> 20 м³/чол., то тоді норма подачі припливного повітря на 1 особу G1 - 20 м³/год.

Кількість припливного повітря з урахуванням чисельності працюючих (м³/год) розраховується за формулою:

G=G,*п=30*3=90 м³/год.

Висновки

За умов ринкового ведення господарської діяльності на кожному підприємстві, зокрема і на ПЧ-18 облік праці та заробітної плати по праву займає одне з центральних місць у всій системі ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, організації, установі чи іншому незалежно від форми власності, роду виробничої діяльності, місцезнаходження або інше.

Поняття терміну «заробітна плата» - це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу). Значні зміни, викликані безпосередніми змінами в економічній і політичній сферах нашої держави мають великий вплив та можуть створити серйозні загрози для кожного члена суспільства, зокрема в забезпеченні стабільності життя його самого та його родини. Саме це посилило значення розмірів та рівня оплати праці, оскільки одним з стабільних джерел доходів є заробітна плата. Виходячи з цього облік заробітної плати, аналіз її динаміки, а також факторів, що мають вплив на її реальну зміну є важливим елементом в системі економічних показників кожного підприємства та вимагають підвищення продуктивності праці, як основної умови підвищення її стимулювання.

Одним із принципових вимог до систем оплати на підприємствах є те, щоб вони забезпечують рівну плату за рівну працю. Це, у свою чергу, вимагає, щоб показники, що використовуються для обліку результатів праці, давали можливість оцінити як кількість, так і якість праці найманих працівників і встановити відповідні цими показниками норми кількості і якості праці.

Правильний її облік, розподіл за сферами виробництва, а також своєчасний аналіз дають можливість виявити нові резерви в підвищенні оплати кожного працюючого, відповідно до вимог нормативних документів, що регламентують оплату праці і виконати вимоги основного документу, що забезпечує всіх громадян України, тобто Конституції України.

На підприємствах з умов сьогодення використовуються різні форми заробітної плати. Але виникає необхідність повсякчасно приділять значну увагу питанню оплати праці, знаходити нові джерела на збільшення фонду оплати праці. Вишукувати та створювати резерви для збільшення додаткової оплати у вигляді премій, різного роду заохочень, що в свою чергу підвищує заінтересованість працівників до кінцевого результату своєї роботи, а отже і підвищення та поліпшення фінансового стану ведення господарської діяльності на підприємстві в цілому.

Головною задачею підприємства в тому числі і дистанції є підвищення доходів і прибутків, вести контроль по доходам, витратам, не допускати невиробничих витрат,проводити якісне утримання колії.

Протягом 5 років (з 2006 по 2010 роки) дистанція колії ПЧ-18 збільшила свої доходи з 33125,3 тис. грн до 58453 тис. грн. Збiльшення чистого доходу пояснюється збiльшенням виручки вiд реалізації. Це може свідчити про те, що зміни вiдбулися внаслiдок збiльшення обсягу реалiзацiї послуг замовникам. Це є наслідком підвищення продуктивності праці. Тобто, мета дистанції досягнута.

Фонд оплати праці значно підвищився: у 2010 порівняно з 2006 роком на 172,4 % або на 4938 тис. грн., відповідна тенденція спостерігається у 2009 році - 21,7 % або 1389 тис. грн. Зростання ФОП відбулося за рахунок збільшення контингенту повної зайнятості. Виходячи з цього, середня заробітна плата також збільшилась протягом цих 5 років.

На основі проведеного аналізу основних показників роботи підприємства ПЧ -18 запропоновано напрями щодо удосконалення управлінням оплати праці працівників: побудова ефективної системи взаємодії обов'язків на підприємстві; розробка умов обліку виконаних робіт і оцінки якості поточного утримання колії і критеріїв якості кінцевих результатів праці; рівномірне підвищення премії при поліпшенні бальної оцінки в межах "добре" і "відмінно"; підвищення тарифних ставок окремим робітникам на 4-12% за важкі умови праці; зниження розміру премії в разі наявності тривалих попереджень;обґрунтування розрахунками можливо мінімальне зменшення преміального фонду околодку.

Література

1. Закон України «Про оплату праці» / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. - К.: Істіна,1999.

2. Законодавство України про охорону праці: У 4-х томах. - К.,1995.

3. Кодекс законів України про працю // Кодекси України: В 4 т. - К.: Право, 1997.

4. Норми пожежної безпеки України. 2002.

5. Адамчук, В.В. Економіка праці: Підручник / В.В. Адамчук, Ю.П. Кокін, Р.А. Яковлєв. - М.: Финстатинформ, 1999. - 322 с.

6. Бабічев В.В., Сорокін Г.Ф. «Охорона праці та технічна безпека.» - К., 1996. - 224 с.

7. Бараник З.П. Статистика праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 246 с.

8. Бедрій Я.І. «Охорона праці: Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002.- 322 с.

9. Богиня Д.П., Грішнова О.А. «Основи економіки праці. - К.: Знання - Пресс,2000

10. Бойчик І.М. Економіка підприємства. - К.: Атіка, 2002

11. Бондар І., Сологуб О. Продуктивність праці - нові підходи // Україна: аспекти праці. - 1995. - № 1/2. - С.17-20.

12. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. Учебник. - М.: Юрайт, 2001.

13. Василенко В. Терміни виплати заробітної плати // Баланс- бюджет, №13 (70),2005.- с. 46

14. Генкин Б.М., Кондратьева З.А. Экономика и социология труда. 6- е узд., доп. ИНФРА-М, 2006

15. Горелов Н.А. Экономика труда. Краткий курс. СПб: Питер, 2007.- 208 с.

16. Економічний аналіз: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальністю 7.050166 „Облік і аудит”. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир. ПП „Рута”, 2003. - 608 с

17. Иохин В.Я. Экономическая теория. Учебник. - М., 2000.

18. Жидецький В.Ц. «Основи охорони праці» - Підруч. - Львів: Афіша,2002. - 318 с.

19. Жуков, А.Л. Регулювання та організація оплати праці: Навчальний посібник / А.Л. Жуков. - М.: Видавництво "МІК», 2005. - 189 с.

20. Завіновська Г.Т. «Економіка праці», Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300с

21. Заработная плата. Сборник нормативных документов. - Харьков, ООО "Конус", 2000

22. Калина А.В «Економіка праці» // Київ 2004 с. 173-176

23. Камаев В.Д. Экономическая теория. Учебник. - М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1998

24. Корніюк О. Реформування заробітної плати: нові пропозиції // Бухгалтерія, 2006, №6 (68).- с. 53-54

25. Колот А.М. «Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення.» - К: Праця, 1997.

26. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посібник. - К.: Ніка-Центр, 2002.

27. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: МАУП. 2003.- 304 с.

28. Лігуш Ю., Кулінов А. Удосконалення державного врегулювання оплати праці // Україна: аспекти праці, 2000,№ 2. - с.6

29. Методичні рекомендації з виконання випускової (бакалаврської роботи) 2007

30. Міщенко А. Про окремі положення Закону України “Про державний бюджет України на 2006 р.”// Баланс Всеукраїнський бухгалтерський тижневик, №6(600),2006.-с.10-11

31. Морєва О. Матеріальне стимулювання праці // Баланс-бюджет,№22 (79), 2005.- с.22-23

32. Морєва О. Особливості виплати заробітної плати // Баланс-бюджет, 2005, №16 (73).

33. Осипов В.И., Ягодзинский А.И. и др. Экономика предприятия. Практ. пособие, Одесса: «Астропринт», 1998.

34. О труде и заработной плате // Все о бухгалтерском учете, № 55 (601), 13 июня 2001.

35. Охорона праці. Збірник задач. Навчальний посібник / Б. В. Дзюндзюк, В. Г. Іванов, В.М. Клименко, О.В. Солдатов та інші - Харків: ХНУРЕ, 2006 - 244 с.

36. Папінова О. Оплата праці на підприємствах //Баланс-агро Всеукраїнська бухгалтерська газета, №6 (114), 2006.

37. Петренко В.В. «Заходи пожежної безпеки в Україні».- К., 1995.

38. Петрович Й.М. «Економика предприятия», К. - 2002р. с. 217 - 219.

39. Пожежна безпека. Нормативні акти та інші документи: У 4-х т. - К., 1997.

40. Поддубцева І. Оплата праці при сумованому обліку робочого часу // Баланс-бюджет,2006, №3 (84).

41. . Покропивный С.Ф. // «Економика труда», К. - 2001р. с. 379 - 385.

42. Примак М. Економіка підприємств. - К., 1998.

43. Рожков А.П. Пожежна безпека: Навч. Довідник. - К., 1999. 256 с.

44. Сафонова Н.А. «Экономика предприятия» -М.: Юрист, 1998

45. Сергеев И.В., «Экономика предприятия» М.:Финансы и статистика, 2000

46. Селезнева Н.Н., Ионова А.Ф. Финансовый анализ: Управление финансами. - М.: ЮНИТИ, 2009.

47. Сидун В.А., Пономарёва Ю.В. «Економика труда», К. - 2003р. Гл. 5.

48. Харів Л. Економіка підприємств. - Тернопіль, 2000.

49. Шваб Л.І. Основи підприємництва: Навч посібник. - Житомир: ЖДТУ, 2006. 465 с.

50. Щелкунов В І., Кулаєв Ю.Ф., Зайончик Л.Г. «Основи економіки праці» - К.:Кондор,2011. 392 с.

Размещено на Allbest.ru