Теоретико–методологічні основи дослідження підприємництва

Підприємництво: зміст, види, типи, функції та методологічні підходи щодо дослідження. Характеристика бізнес середовища в Україні: стан підприємництва, соціологічний аналіз та шляхи розвитку. Систематизація досліджень проблемного поля підприємництва.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 23.06.2014
Размер файла 58,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

В Україні на 1 грудня 2013 року налічувалось 3233,1 тис. платників податків. З них 884,8 тис. - юридичні особи, 2348,3 тис. - фізичні особи-підприємці (72, 6 %). З 287 984 тис. платників ПДВ 86,7 % - юридичні особи і лише 13,3 % - приватні підприємці. За 10 місяців 2013 року зареєстровано 270,2 тис. нових платників (46 тис. юридичні особи та 224,2 тис. - підприємці). У цьому секторі зайнято близько 25 % працездатного населення [35].

Соціологічні дослідження свідчать, що 6,7 % респондентів в Україні вже займаються підприємницькою діяльністю, 5,8 % мають намір зайнятись найближчим часом, 19,8 % - цілком імовірно, що можуть зайнятись підприємницькою діяльністю, 22,4 % - мало ймовірно, що цим займатимуться, а 38,4 % впевнені, що цим не будуть займатись і «важко відповісти» відмітили 6,8 % респондентів [35].

До мотиваційних підстав для становлення підприємця можна віднести такі особистісні фактори, як потреба в самоствердженні й незалежності, добровільність вибору ролі підприємця, перевага цієї ролі в порівнянні з іншими, а також очікуване задоволення особистих інтересів (у вигляді прибутку, влади, придбання статусу й ін.). Підприємницький прибуток є стимулом дій підприємця. У деяких випадках він буває таким великим й настільки перевищує звичайний рівень, що це залучає нові інвестиції.

Аналіз підприємницької поведінки фокусується на феномені успіху, що досягається економічним суб'єктом, який переборює перешкоди та отримує винагороду матеріального, морального й соціального характеру [13, с.317].

Підприємницьким середовищем зазвичай називають комплекс умов, що дозволяють підприємцеві реалізувати свою мету й функції. Ці умови різноманітні по своїй природі, напрямкам і періоду дії, ступені впливу на кількісні й якісні характеристики підприємницької діяльності. Вони визначають вибір напрямків і видів підприємництва, його масштаби й просторові межі, позиції суб'єктів ринкових відносин. Підприємницьке середовище містить три основні взаємозалежні компоненти: 1) правовий (визначає "правила" гри, які встановлені в даному суспільстві для взаємодії суб'єктів підприємницької діяльності: підприємців, споживачів, найманих робітників і держави); 2) соціальний (відбиває домінуюче відношення суспільного оточення й владних структур до підприємництва (підтримка - розуміння - терпимість - неприйняття - ненависть) і визначає соціально-психологічні умови діяльності підприємців); 3) економічний (задає економічні умови конкурентної боротьби: особливості ціноутворення, розмір ставок позичкового відсотка й оподатковування й т.д.) [34, с. 207].

Підприємницька активність розвивається на фоні сприйняття більшістю питань підприємництва, що досліджуються, як соціоекономічного феномена. Серед найбільших прихильників підприємництва - молодь віком від 15-19 років (понад 80% від числа опитаних). У масовій свідомості сучасне підприємництво розглядається як організаційно-виробнича функція, пов'язана з продукуванням товарів, збутом, маркетингом, рекламою. Однак підприємництво і, особливо, підприємницька активність в українському суспільстві не асоціюється з творчою функцією (інноваційністю, новаторством). У зміст поняття «підприємницька активність» масовою свідомістю вкладається передусім спосіб одержання високих доходів (27,2%), особиста самореалізація (17,4%). Щодо самих підприємців, то 38,5% опитаних розглядають підприємницьку активність як важку працю; 30,8% - як спосіб отримання доходів. Масовою свідомістю сам суб'єкт підприємницької активності асоціюється з людиною, яка, заробляючи гроші, своєю діяльністю сприяє економічному розвитку держави, і яку характеризують практичність, енергійність, спритність та самовпевненість [15, с. 61].

Таким чином, підприємницька активність - це, насамперед, діяльнісно-поведінкова складова підприємництва, скерована на реалізацію його реально-конкурентних цілей задля досягнення відповідного результату, вагомою за своїми економічними чи соціальними наслідками [15, с. 62].

Основними позитивними наслідками впливу підприємницької активності на розвиток держави, на думку населенні України, є збільшення обсягу надходжень до бюджету, утвердження власного товаровиробника. Показовим є те, що третина опитаних пов'язує розвиток підприємницької активності в країні з формуванням середнього класу. Серед інших переваг її розвитку - надання населенню тих послуг, які неспроможний надати державний сектор, насичення ринку широким асортиментом товарів. До пріоритетних напрямів розвитку підприємницької активності населенням віднесено торгівлю, виробництво та надання послуг [12, с.29]. У масовій свідомості реалізація потенціалу підприємницької активності залежить від наявності стартового капіталу (78,7%), підприємницьких та організаційних здібностей (відповідно 36,9% та 35,8%). Менше, ніж третина опитаних визнали наявність продуктивної ідеї як важливого фактору підприємницької активності.

61% українців позитивно відносяться до самостійної підприємницької діяльності, але головною перешкодою для її становлення вони вважають відсутність стартового капіталу [9, с. 62].

Серед факторів, що впливають на процес реалізації підприємницької активності, респонденти відзначили економічний стан держави (47,4%). Далі за вагомістю йдуть правове регулювання підприємництва (18,7%) та політична ситуація в суспільстві (14,9%). Менш важливими факторами є соціокультурне, інформаційне, географічне та технологічне середовище [9, с. 63]. Але 87% власників українських підприємств вважають, що їх інтересами влада зловживає. До головних труднощів, які доводиться переборювати підприємцям, відносяться високі податки (65%), недолік власних коштів (34%), недосконале законодавство (28%), бюрократія (27%), а також корупцію, рекет і бюрократію, недолік власних коштів і виробничих площ [9, с. 63].

Оскільки підприємництво є креативною й організаційно гнучкою формою господарської діяльності, то рівень його розвитку виступає показником інноваційного потенціалу суспільства, і свідчить про адаптоспроможність соціально-економічної системи й її можливості виживати та розвиватися в умовах глобальної чинності закону конкуренції. Невипадково основу економік розвинених країн становлять насамперед суб'єкти малого й середнього підприємництва, які моментально реагують на зміни ринкової кон'юнктури, корегуючи власну економічну поведінку й забезпечуючи стійкий стан господарської системи. Будучи мінливим і невизначеним, підприємницьке середовище глибоко торкається життя підприємця, визначає лінію його поведінки в просторі й у часі [36]. Так, більша частина підприємців (56%) у віці 28-30 років працюють у торгівлі, 14% - у сфері побутового обслуговування (ремонт телерадіоапаратури, пошив одягу, ремонт взуття, автостоянки й ін.), 7% - у сфері виробництва; 5% зайняті автосервісом, 4% - будівництвом, 3% - автоперевезеннями, 2% - громадським харчуванням і виробництвом харчових продуктів, 2% - медичним обслуговуванням, 2% - операціями на ринку нерухомості, 2% - ремонтом, налагодженням й обслуговуванням комп'ютерної техніки й розробкою комп'ютерних технологій, 1% - у рекламі [36]. Тому для стимулювання мотивації підприємницької діяльності необхідно створити максимально сприятливе для неї підприємницьке середовище.

В рамках соціологічних опитувань було виділено наступні три основні риси для відкриття власного бізнесу серед українців: додатковий дохід (39%), самореалізація (27 %) та незалежність (16 %). Проте деякі респонденти (16%) бояться потерпіти невдачу при відкритті власної справи [38, с. 227].

В країнах Євросоюзу загальна кількість підприємств досягає 20,752 млн., з них мікропідприємства складають 91,8% (19,058 млн.), половина з яких - само зайняті громадяни без найманого персоналу. Великі підприємства Євросоюзу налічують 43 тис. (0,2 %). Кількість само зайнятого населення складає 16,5%.

Мале підприємництво відіграє значну роль у ринковій економіці. Оскільки значна частина населення стає активним суб'єктом підприємницької діяльності, мале підприємництво є основою стабільності ринкової системи. Мале підприємництво забезпечує мобільність, гнучкість та різноманітність економічної діяльності, її глибоку спеціалізацію і на цій основі -- кооперацію, без чого неможлива висока ефективність економіки [38, с. 228].

Позитивне відношення до можливості ведення власного бізнесу виразили 69% опитаних громадян Євросоюзу. Відсутність стартового капіталу для заняття підприємницькою діяльністю заважає 54% респондентів. Майбутніх бізнесменів приваблює додатковий дохід (34%), самореалізація (35%) та незалежність (40%), а страх невдачі при відкритті власної справи присутній у 34% респондентів [38, с. 228].

Підприємець - екзистенційний менеджер, який діє у системі проблем, що виникають і зникають, і у парадоксальних подіях [37]. Серед підприємців пострадянських країн кожний четвертий виявляється молодше 30 років (24,2%), кожен третій - у віці від 30 до 40 років (31,2%) і за 40 років (31,4%). За основними напрямами діяльності 34,6% підприємців працюють у сфері виробництва матеріальних благ і послуг; 18,1% зайняті у сфері інтелектуального виробництва (інформатика, наука, мистецтво); 16,9% займаються посередницькою діяльністю, а інші працюють у фінансовій сфері [22, с. 131]. Що стосується освіти підприємців, то необхідно зазначити, 70-80% підприємців мають вищу освіту та 7-10% підприємців - науковий ступінь. Але звертає на себе увагу той факт, що 70% підприємців виражають зацікавленість у подальшій професіоналізації себе у бізнесі. Так, 44% підприємців визнають, що їм не вистачає підготовки у тому виді бізнесу, яким вони зайняті. Ще у 43% відчуваються певні прогалини у знаннях, які необхідні для підприємницької діяльності. Лише 11,1% підприємців вважають себе цілком підготовленими для успіху у бізнесі, де вони зайняті [22, с. 132].

Мале підприємництво потребує інституційної підтримки з боку державних органів влади. Умови, в яких працюють підприємці, слід визнати як незадовільні, оскільки, за результатами соціологічних досліджень, респонденти вказують на недостатній рівень задоволеності умовами, що створені владою для роботи підприємців (частка задоволених не перевищує 20% від числа опитаних). Низькими є показники реальної співпраці влади і підприємців. Серед умов співпраці, які викликали найбільше незадоволення у підприємців, - непрозорість діяльності органів влади, відсутність правових механізмів громадського контролю за органами влади [22, с. 133].

Нажаль, мале підприємництво в Україні забезпечує менше 10% ВВП, натомість як у розвинених державах Європи (Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія) ця питома вага становить більше 50% [22, с. 134]. Це пояснюється високим податковим тягарем, що змушує суб`єктів підприємницької діяльності перебувати "у тіні"; низьким управлінським рівнем, браком знань, досвіду та культури ринкових відносин; недостатньою інфраструктурою підтримки малого підприємництва; браком повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низьким рівнем консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм. Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні доступу до таких джерел фінансових ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів; недовірі західних партнерів та негативному ставленні населення до підприємців [22, с. 135].

Розвитком підприємництва в Україні і світі стає бізнес через Інтернет. Він є самостійною організаційно-правовою формою бізнесу. Причому розвиватися і працювати він може на всіх трьох рівнях, тобто, може бути і малим, і середнім, і великим бізнесом. Його оподаткування не відрізняється від оподаткування індивідуального підприємця [14, с.40].

Всі, хто приходить в он-лайн з метою заробити, часто плутають бізнес через Інтернет з віддаленою роботою. Останнє може вважатися бізнесом, але тільки в тому плані, що людина працює сама на себе. Такий вид діяльності можна віднести до малого бізнесу через Інтернет.

До середньої категорії бізнесу через Інтернет можна віднести роботу в різних партнерських програмах, причому як за допомогою свого сайту, так і без нього (за допомогою реклами через Яндекс Директ, наприклад). Також до середньої категорії відноситься заробіток на контекстній рекламі та продажу посилань з власного сайту. Цей вид бізнесу вимагає вже наявності власного тематичного та відвідуваного сайту. Наявність сайту є обов'язковим. До великого бізнесу через Інтернет можна відносити продаж товарів і послуг людям та організаціям. Як правило, це консалтингові та коучингові послуги, продаж інформаційних продуктів, так званих «коробкових продуктів».

Бізнес через Інтернет видозмінює ділову практику у відносинах з постачальниками і споживачами, питаннях управління, виробничого процесу, співпраці з іншими фірмами, фінансування, а також визначення вартості акцій на фінансових ринках. Використання Інтернету перетворилося на головне джерело підвищення ефективності та конкурентоспроможності ділової активності [37].

Застосування Інтернету дає можливість підприємцям звернутися до великої кількості людей з різними інтересами, витрачаючи при цьому мінімум часу й грошей. Так, В Україні вже 17,6 млн. користувачів Інтернету. На початок 2-го півріччя 2012 р. 17,6 млн. жителів України у віці від 15 років регулярно користуються Інтернетом (виходять в Мережу не рідше 1 разу на місяць), що становить 45% дорослого населення. При цьому щодня користуються Інтернетом 12,2 млн. українців, не рахуючи дітей. За рік проникнення Інтернету в Україні зросла на 10%. Найбільш активне зростання спостерігається в західному регіоні країни, сільській місцевості та серед користувачів старшої вікової групи [37].

Відповідно до інформації InternetWorldStats, серед країн Центральної й Східної Європи найвищий рівень Інтернет-користувачів в Австрії (68,3%), Естонії (65,4%), Словенії (64,8%), Латвії, Литві, Польщі (по 52%) і Угорщині (52,5%). Зіставивши цей показник з аудиторією Інтернету в абсолютних показниках, стає ясно, що кількість Інтернет-користувачів в Україні вже перевершила число населення кожної зі згаданих країн (за винятком Польщі). А сама кількість Інтернет-користувачів в Україні перебуває на третьому місці серед країн Центральної й Східної Європи після Росії, і Польщі.

Інформація про число й характеристики Інтернет-користувачів в Україні, що час від часу публікується в пресі, дуже фрагментарна, і сильно відрізняється. Державні органи, які могли б продукувати подібну інформацію (Держкомстат, Державний комітет зв'язку й інформатизації), найчастіше цього не роблять. Поки що єдиним джерелом подібного роду даних залишаються публікації комерційних дослідницьких компаній [37]. Очевидно, що існує проблема відсутності доступної, докладної й надійної інформації про український сегмент користувачів Інтернет, необхідної для прийняття рішень учасниками ринку [20, с.505].

Державне регулювання підприємництва в Україні потребує не тільки підтримки стабільного, поступального його розвитку, а і створення умов для суттєвого прискорення темпів його приросту, впровадження інновацій, активізації міжнародних операцій та формування конкурентоспроможних вітчизняних підприємств.

2.2 Шляхи розвитку підприємництва в Україні

Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльність є рушійною силою суспільного прогресу, розвитку продуктивних сил. Отже, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва є найважливішим напрямом трансформації перехідної економіки шляхом використання ринкових цінностей, важелів і механізмів. Унікальність значення підприємницького потенціалу полягає в тому, що завдяки йому приходять у взаємодію інші економічні ресурси -- праця, капітал, земля, наука [21, с.18].

Достатньо низькими є показники реальної співпраці влади і підприємців. Серед умов співпраці, які викликали найбільше незадоволення у підприємців, - це непрозорість діяльності органів влади, відсутність правових механізмів громадського контролю за органами влади. Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізмів державного регулювання та контролю підприємницької діяльності [15, с 58].

Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити в напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити малим підприємствам [21, с. 18].

Доцільно активізувати діяльність Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб'єктам малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами суб'єктам малого підприємництва, які функціонують у пріоритетних напрямках господарської діяльності.

І, безумовно, для зміцнення та подальшого розвитку позитивних тенденцій становлення малого підприємництва в Україні, сталого розширення "поля" його функціонування потрібна, перш за усе, певна активізація державної підтримки малого підприємництва, яка передбачала б кардинальне розширення інноваційної діяльності малого підприємництва, що нині було б на користь інтересам усіх сфер вітчизняної економіки [16, с. 35].

Ця підтримка може забезпечуватися завдяки дерегулюванню, зменшенню адміністративного тягаря і податків, які на сучасному етапі доцільно законодавче встановити для малих підприємств у вигляді єдиного податку на прибуток у розмірі 30%, що дозволити створити сприятливе середовище для функціонування підприємництва, зменшить міру соціально-політичної нестабільності в суспільстві.

Винятково важливою проблемою є питання поліпшення доступу до зовнішніх джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу в сфері малого підприємництва, що передбачає створення та підтримку регіональних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо, формування сітки фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів [16, с. 37].

Взагалі розвиток малого підприємництва - важлива економічно-політична та соціологічна проблема, розв'язання якої потребує цілісної системної методології розвитку малого підприємництва з точки зору як бюджету і податків, так і ставлення держави до малого бізнесу. Початок дійсного піднесення в розвитку малого підприємництва в цілому є неминучим, проте воно значною мірою де термінуватиметься реальним піднесенням та пожвавленням розвитку всієї економічної системи України.

Ініціатива, ризик і уміння підприємців, помножені на ринкові стимули, дають можливість їм із максимальною ефективністю використовувати наявні та знаходити нові економічні ресурси, стимулювати економічне зростання.

Можна впевнено стверджувати, що підприємницький потенціал як соціально-економічний ресурс більш ефективно реалізується в умовах максимально ліберальної економічної системи, не обтяженої надмірною державною бюрократією. При цьому також очевидно, що основою успішної реалізації підприємницької потенціалу є насамперед самі підприємці, їхня кваліфікація і рівень освіти, здатність брати на себе відповідальність, уміння орієнтуватися у конкурентному середовищі, а також їхнє почуття соціальної відповідальності [5, с. 15].

Розвиток підприємництва в Україні є об'єктивним процесом, зумовленим тими ринковими перетвореннями, що здійснюються в державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід'ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушій економічного прогресу.

Нині особливо важливою умовою для розвитку підприємництва є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів [6, с. 16-19].

Україна має великі можливості для активної діяльності інвесторів. E значний споживчий ринок, вигідне геополітичне розташування, багаті природні ресурси, кваліфікована й водночас дешева робоча сила, потужна наукова база [19, с.147].

Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій, високі реальні процентні ставки, високі податкові ставки, суперечливе і невідповідне сучасності господарське законодавство, тінізація економіки тощо. Для збільшення кількості товарів та послуг, які продукує національна економіка необхідна концентрація державних інвестицій на стратегічно важливі напрямки.

У сфері зовнішньоекономічних зв'язків головним завданням є поступове входження України у світовий економічний простір. Для цього слід створити стабільну і сприятливу правову основу для залучення іноземних інвестицій. Водночас необхідний захист молодого національного виробника від конкуренції іноземних фірм [12, с. 37].

Перебудова структурної політики повинна ґрунтуватися на визнанні пріоритетності наукомістких і високотехнологічних галузей економіки, які не зруйновано до кінця і які в змозі зберегти здатність України ввійти у світовий економічний простір з високим технологічним потенціалом.

Щоб зменшити залежність від ціноутворення у паливно-енергетичній сфері потрібно розробляти систему щодо економного використання ресурсів, знижувати енергомісткість базових галузей, приділяти більшої уваги розробці енергоефективних технологій [22, с.138].

На основі вищезазначеного пропонується брати до уваги основні напрямки прискорення розвитку підприємництва в економіці України подальше удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, удосконалення кредитної політики, організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, удосконалення податкової політики, тобто забезпечення функціонування спрощеної системи оподаткування, посилення державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва, стимулювання розвитку підприємництва в галузях, що забезпечують найвищу ефективність суспільного виробництва, та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих технологій, випуску принципово нових видів продукції, посилення відповідальності органів виконавчої влади, державних службовців за виконання відповідних законів щодо розвитку підприємницької діяльності, зокрема малого бізнесу, встановлення відповідних законів з метою посилення боротьби з корупцією, формування потужного внутрішнього сукупного попиту на вітчизняну продукцію, орієнтація на експорт, що вимагає створення наукомістких робочих місць з метою використання інтелектуального потенціалу у виготовленні високоякісної продукції [24, с. 58].

Україна повинна формувати вигідну митну політику, сприяти імпорту сировини, а не готових товарів, також необхідно вміло організовувати власне виробництво необхідної продукції. щоб уникати залежності від аналогічного імпорту. Таким чином, лише за розробки ефективної якісної моделі розвитку вітчизняних підприємств Україна зможе збільшити виробництво національних товарів та послуг. Такі покращення сприятимуть економічному зростанню, поліпшенню рівня життя та зниженню безробіття.

Отже, підприємство є основною ланкою, де відбувається ринкова трансформація економіки. Воно являє собою виробничо-технологічну, організаційну й економічну єдність [23, с.16].

Серед великої кількості організаційних форм підприємства однією з найбільш ефективних та корисних для країни, яка розвивається в ринковій економіці є мале та середнє підприємство, розвиток якого нажаль залишається незадовільним в нашій державі. Цю проблему можна назвати, як одну з найголовніших для української економіки на сучасному етапі тому її вирішення повинна приймати держава, забезпечуючи необхідні умови та підтримуючи вітчизняного малого та середнього виробника [38, с. 227].

Звичайно, вирішення цих проблем вимагає певної програми комплексного розвитку та реструктуризації економіки. Основним важелем цієї програми повинна бути ефективна податкова система, спрямована на стимулювання розвитку підприємств. Але ми не повинні також забувати про те, що подібний процес вимагає відповідного бажання та політичної волі керівників нашої держави.

Висновки

Дослідження показало, що протягом тривалого історичного періоду підприємництво пройшло важкий шлях від простих торгівельно-посередницьких операцій до поєднання товарообміну з промисловим підприємництвом і, нарешті, організацією фабрично-заводського виробництва. З'єднання занять торгівлею та промисловим підприємництвом в XVIII ст. свідчило, що епоха чисто торгового капіталу підходила до кінця, наступав період поступового заняття пріоритетних позицій виробничим капіталом, що означало подальший розвиток капіталістичного устрою і поступове перетворення його в XIX столітті в провідну форму господарства.

Термін «підприємництво» протягом часу видозмінювався, сутність поняття розширилась, як і призначені йому функції. В наш час воно трактується так: підприємництво - це ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку або власного доходу, здійснювана від власного імені, під свою майнову відповідальність або від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи.

Характерні риси і особливості підприємницької діяльності: це самостійна діяльність дієздатних громадян і їх об'єднань; це ініціативна діяльність, спрямована на реалізацію своїх здібностей і задоволення потреб інших осіб і суспільства; це діяльність ризикова, тому майбутній підприємець повинен буде ризикувати і долати опір середовища; це не одноразова угода, а процес, спрямований на систематичне вилучання прибутку законним шляхом, так як отримати прибуток можливо за умови професійної і компетентної діяльності.

Формуючи теоретико-методологічні засади дослідження підприємництва, потрібно враховувати, що воно як соціально-обумовлене явище, є складним соціально-економічним феноменом, яке корелює з багатьма суспільними чинниками. Тому і стоїть питання про подальше соціологічне узагальнення соціального сенсу підприємництва, розширення та поглиблення знання щодо його соціального аспекту у системному соціологічному викладі.

В умовах становлення громадянського суспільства в Україні, соціальне підприємництво виступає одним з найважливіших факторів його розвитку, оскільки сприяє консолідації громадян, бізнесу, неприбуткового сектору та держави у вирішенні гострих соціальних проблем, підвищенні якості життя населення, за умови ефективної взаємодії всіх цих агентів можливо рівноцінне досягнення цілей і завдань як бізнесу, так і громадянського суспільства, держави, окремих громадян. Бізнес, що прагне вийти на міжнародний ринок і та вибудувати серйозні ділові відносини з транснаціональними корпораціями, повинен і змушений бути соціально орієнтованим, так як стара звична схема управління, спрямована на швидке отримання прибутку, приноситиме конкретні економічні втрати. В силу властивого нормальному підприємцю прагматизму і ототожнення себе зі своїм бізнесом, питання про соціальну залученість підприємництва є питанням створення правових та інших соціальних умов для залучення бізнесу до вирішення соціальних проблем.

Іншими словами, підприємець буде активно займатися вирішенням соціальних проблем (і вирішить їх швидше державних бюрократичних структур), якщо це буде вигідно, або хоча б престижно, з точки зору його бізнесу, тому бізнесу необхідна реальна, а не номінальна підтримка з боку держави - законодавча, інформаційна, консультативна.

Узагальнюючи позитивні і негативні сторони розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, можна зазначити, що за кількісними оцінками розвиток цього сектору економіки практично відповідає європейським показникам. Разом з тим, за якісними показниками вітчизняне підприємництво значно відстає від європейського стандарту.

підприємництво соціологічний бізнес

Список використаних джерел

1. Американская социологическая мысль: Тексты / [Под ред. В.И. Добренькова.]. -- М.: Изд-во МГУ, 1994.--496 с.

2. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / Зигмунд Бауман. - М.: «Весь мир», 2004. - 423 с.

3. Бевзенко Л. Жизненный успех, ценности, стили жизни / Л. Бевзенко // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - №4. - С. 132 - 151.

4. Бондаренко О.В. Бизнес и человек. Историко-философский и социологический экскурс в предпринимательство / О.В. Бондаренко. - Запорожье: РА Тандем-У, 1997. - 119 с.

5. БОСАК И. Женское предпринимательство в Украине / И. БОСАК // Теория и практика управления. - 2005. - №8. - С. 15 - 21.

6. Бутенко А. И. Мотивация предпринимательской дея-сти: проблемы и пути совершенствования / А. И. Бутенко, В. А. Ягорлицкий // Экономические инновации. - 2001. - № 12. - С. 12 - 22.

7. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI века / Пер. с англ. под ред. Б.Л. Иноземцева. -- М.: Логос, 2004.-С. 49, 171, 181.

8. Веблен Т. Теория праздного класса / Торстой Веблен. - М.: Прогресс, 1984. - 368с.

9. Верховин В.Е. Феномен предпринимательского поведения / В.Е. Верховин, С.Б. Логинов // Социс. - 1995. - № 8. - С. 62 - 68.

10. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Вебер М. Избранные произведения / Пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. С. 61-65, 67-69, 71-82, 84-91, 93-97, 184-191, 197-208.

11. Глущенко Е.В., Капцов А.И., Тихонравов Ю.В. Основы предпринимательства. - М., 1996. - 374 с.

12. Голенкова З.Т. Российский предприниматель: некоторые аспекты современной жизни / З.Т. Голенкова, Е.Д. Инетханин // Социс. - 2006. - №5. - С. 29 - 37.

13. Гофман А.Б. Мода и люди или новая теория моды и модного поведения / А.Б. Гофман. - М.: Агентство «Издательский сервис», 2000. - 317 с.

14. Гришаев С.В. Социальный портрет молодого предпринимателя / С.В. Гришаев, В.Г. Немировский // Социс. - 1999. - № 5. - С. 40 - 43.

15. Давыдов В.В. Нерешённые проблемы теории деятельности / В.В. Давыдов // Психологический журнал. - 1992. - № 2. - С. 58 - 63.

16. Єфременко Т.О. Фінансова поведінка населення у соціологічному вимірі / Т.О. Єфременко // Український соціум. - 2003. - №1(2). - С. 30 - 37.

17. Заславская Т.И., Рывкина Р.В. Социология экономической жизни: Очерки теории. - Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1991.- 448 с.

18. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного рызвития современного экономического человека / Вернер Зомбарт. - М.: Наука, 1994. - 325 с.

19. Ісакова Н. Підприємці-жінки в Україні: шлях у бізнес / Н. Ісакова, Л. Кавуненко, Ф. Велтер, Д. Смолябеун // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - №2. - С. 146 - 155.

20. Кастельс М. Становление общества сетевых структур / Мануэль Кастельс. - Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология (под ред. В.Л. Иноземцева). М., 1999. - 494 - 505с.

21. Кудінова А.В. Підприємницька поведінка та її модифікація в сучасних умовах : автореф. Дис.. на здобуття наук. ступеня канд. Економ. наук : спец. 08.01.01. “Економічна теорія” / А.В. Кудінова. - Київ, 2006. - 18с.

22. Куракин А.А. Экономическая социология: опыт обзора / А.А. Куракин // Социс. - 2008. - №6. - С. 131 - 138.

23. Леонов В.В. Мотивація фінансової поведінки населення України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.04. “Соціологія” / - Київ, 2008. -16с.

24. Леонов В.В. Мотиваційні чинники фінансової поведінки населення України: емпіричний аналіз / В.В. Леонов // Український соціум. - 2007. - №3. - С. 63 - 76.

25. Лукашевич М.П. Соціологія економіки: Підручник. - К.: Каравела, 2005 - 228 с.

26. Маркс К. Капитал. Т. 1 // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - 2-е изд. - Т. 23. - 907 с.

27. Маркс К. Капитал. Т. 4. Ч. 3 // Там же. - Т. 26. - 675 с.

28. Общая социология: Учебное пособие / [Под общ. ред. проф. А.Г. Эфендиева.]. - М.: ИНФА - М., 2002. - 654с.

29. Парсонс Т. О структуре социального действия / Талкотт Парсонс. - Изд. 2-е. - М.: Академический Проект, 2002. - 880с.

30. Пачковський Ю. Підприємницька поведінка: теоретико-методологічні аспекти / Ю. Пачковський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001. - №1. - С. 57 - 63.

31. Радаев В.В. Экономическая социология. Курс лекций: Учеб. пособие. В.В. Радаев. - М.: аспект Пресс, 2000. - 368с.

32. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. Спб.: Питер, 2002. - 688с.

33. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов (книги І - ІІІ) / Адам Смит. - Наука, 1992. - 572с.

34. Соціологія глобалізації: [навчальний посібник за головною редакцією Култаєвої М.Д.] / М.Д. Култаєва, І.С. Прокопенко, І.О. Радіонова, Г.В. Троцко. - Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2008. - 207 с.

35. Соціально-економічне становище України за 2009 рік [Електронний ресурс] за даними Держ. Ком. Статистики України. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

36. Соціально-економічне становище України за 2010 рік [Електронний ресурс] за даними Держ. Ком. Статистики України. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

37. Статистика интернет аудитории Украины за 2013 год [Електронний ресурс] за даними Держ. Ком. Статистики України. - Режим доступу: http://gendolf.info/uanet-2013

38. Ткаченко Л.Г. Підприємство - як чинник соціальної трансформації українського суспільства / Л.Г. Ткаченко // Наука. Релігія. Суспільство. - 2007. - №2. - С. 226 - 228.

39. Тоффлер Э. Третья волна / Элвин Тоффлер. - М., 2003. - 383 с.

40. Шумпетер Й.А. История экономического анализа: В 3-х т. Йозеф Шумпетер / Пер. с англ. под. ред. В.С. Автономова. СПб: Экономическая школа, 2004 г. - Т 1. - 496с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Здійснення підприємництва у ринковій економіці та еволюція його теоретичного осмислення. Функції підприємництва, його форми та види. Законодавча база діяльності підприємств в Україні. Проблеми та шляхи удосконалення розвитку підприємництва в Україні.

    курсовая работа [284,7 K], добавлен 02.03.2011

  • Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.

    курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014

  • Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності. Державне регулювання, організаційно-правові форми підприємництва в Україні. Загальна характеристика та аналіз підприємницької діяльності ПП "Гроно".

    дипломная работа [266,6 K], добавлен 14.12.2011

  • Поняття та економічна суть підприємництва, його ознаки та функції. Суб’єкти підприємництва, їх види та форми організації. Проблеми розвитку підприємництва в Україні та роль держави у даному процесі, перспективи та можливі строки вирішення цих питань.

    курсовая работа [52,6 K], добавлен 04.05.2010

  • Аналіз впливу законодавчого регулювання діяльності малих підприємств та його наслідків. Етапи формування малого підприємництва в Україні. Основні проблеми процесу розвитку малого підприємництва та шляхи їх подолання. Малі підприємства в сфері обігу.

    статья [203,7 K], добавлен 22.02.2018

  • Суть підприємництва, його функції та умови існування. Виробнича, комерційна, фінансова та консультативна підприємницька діяльність. Традиціоналістське та інноваційне виробництво. Розвиток підприємництва в окремих видах економічної діяльності в Україні.

    дипломная работа [433,7 K], добавлен 18.02.2011

  • Сутність підприємництва, його ознаки і функції. Проблеми розвитку цивілізованого підприємництва в Україні. Основні умови надання мікрокредитів в Україні. Чинники, які стримують розвиток банківського мікрокредитування. Форми взаємодії банків і МФО.

    курсовая работа [44,2 K], добавлен 16.12.2010

  • Підприємство малого бізнесу. Аналіз малого підприємництва. Організаційно-правові форми підприємства. Поняття малого підприємництва. Досвід малого підприємництва в зарубіжних країнах. Сучасне підприємництво. Роль жінок в розвитку малого підприємництва.

    курсовая работа [47,4 K], добавлен 27.09.2008

  • Мале підприємництво, сутність та еволюція розвитку. Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки. Механізм оподаткування, проблеми та перспективи розвитку малого підприємництва в Україні. Зарубіжний досвід функціонування малого підприємництва.

    курсовая работа [107,5 K], добавлен 20.03.2011

  • Структура та особливості малого підприємництва в аграрній сфері. Його сильні й слабкі сторони, можливості й загрози розвитку. Аналіз сучасного стану, а також тенденції розвитку малого підприємництва в аграрному секторі економіки України, проблеми.

    статья [265,7 K], добавлен 19.09.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.