Основні фонди протягом свого функціонування зношуються. Знос - це втрата ОФ своєї вартості. Розрізняють фізичний і моральний (техніко-економічний) знос. Під фізичним (матеріальним) зносом ОФ розуміють поступову втрату ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що приводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічному зносу.

Фізичний знос можна умовно розділити на 2 частині: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів і ту, котру, у такий спосіб усунути не можна. Згодом знос поступово підсилюється і, зрештою, стає таким, котрий унеможливлює подальше використання основних фондів, тобто настає момент повного зносу.

На фізичний знос впливають дві групи факторів:

якість самих ОФ (визначається досконалістю конструкції виробу, виконанням технологічної дисципліни в процесі його виготовлення, якістю комплектуючих і матеріалів);

умови експлуатації ОФ (ступінь завантаженості, якість і своєчасність технічного огляду і ремонтів, режими роботи, захищеність від впливу вологості, тиску й ін.).

Вимірником ступеня фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу ОФ (КФИ), який можна розрахувати:

1) шляхом зіставлення фактичного і нормативного термінів експлуатації ОФ:

Кфи=

2) за даними дослідження технічного стану:

КФи=

,

де Знос - сума зносу ОФ за весь період їхньої експлуатації;

СКР - вартість капремонтів ОФ за весь період експлуатації.

Моральний знос - це передчасне (до закінчення терміну фізичної служби) знецінювання ОФ, викликане або здешевленням відтворення ОФ (моральний знос першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральний знос другого роду).

Моральний знос першого роду викликано підвищенням продуктивності праці в тих галузях, що роблять засобу праці; виробництво в них здійснюється з меншими витратами і вони дешевшають. Ступінь морального зносу першого роду можна визначити за допомогою відповідного коефіцієнта:

Моральний знос другого роду - це часткова втрата ОФ своєї вартості в результаті появи нових, більш зроблених і продуктивних засобів праці. У даному випадку старі ОФ перестають задовольняти вимогам споживачів, їхнє використання стає економічно невигідним. Величина цього зносу буде різної в різних споживачів даного виду ОФ і тому немає можливості врахувати величину морального зносу другого роду. Даний вид зносу можна частково усунути шляхом модернізації ОФ.

Загальний коефіцієнт зносу ОФ (Кзаг) визначається:

Кзаг = 1 - (1 - КФИ) * (1 - КМИ1 )

Амортизація основних фондів - це процес переносу вартості основних фондів на вартість продукції (яка виготовляється) з метою повного її покриття.

Для покриття вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування, тобто установлює визначену грошову компенсацію відповідно до розміру фізичного зносу і техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають у собівартість продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що використовується для відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування розраховують по визначених нормах, що характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

Нам= ,

де ОФбс - балансова (первісна або відбудовна) вартість основних фондів;

ОФЛС - ліквідаційна вартість основних фондів;

t - нормативний термін функціонування.

Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів визначають:

Агод= або Агод= ,

де ОФсг - середньорічна вартість основних фондів;

ОФсг=ОФнг+ОФввед - ОФвиб

n - кількість місяців експлуатації основних фондів.

Показники розрахуємо на основі даних додатків Д, Ж та Л.

За даними додатка Д розраховується видова структура основних виробничих фондів на початок та кінець звітного періоду, результати зведені до таблиць та діаграм табл.

Таблиця 2.4

Склад основних виробничих фондів підприємства у звітному році

Найменування показника	Наявність на початок року, грн.	Надійшло протягом року, грн.	Вибуло протягом року, грн.	Наявність на кінець року, грн.	Відхилення: (+) збільшення, (-) зменшення; грн.	Темп зростання, %
1	2	4	5	6	8	9
Усього основні виробничі фонди,	355470	+13150	-4880	363740	+8270	102,3
в тому числі: - земельні ділянки	11170	+1340/06		12510	+1340	112
- капітальні витрати на поліпшення земель	-	-	-	-	-	-
- будівлі, споруди, передавальні пристрої	139000	+6000/03 +1750/02	-1900/07	144850	+5850	104,2
- транспортні засоби	60000		-1450/09	58550	-1450	97,6
- інструмент вироб-ничий, господарський інвентар	3700	+1160/04		4860	+1160	131,4
- машини й устаткування	133000	+2900/05		135900	+2900	102,2
- робоча та продук- тивна худоба	-	-	-	-	-	-
- багаторічні насадження	4200		-630/08	3570	-630	85
- інші основні фон-ди	4400		-900/09	3500	-900	79,6

Структура основних виробничих фондів підприємства на початок звітного року надана на рис. 2.2



Рис. 2.2 Структура основних виробничих фондів підприємства на початок звітного року

Окрім цього, необхідно зробити класифікацію основних фондів відповідно до податкового обліку в звітному році та за участю у виробничому процесі (розподілити на активну й пасивну частини) і визначити їх структуру.

Таблиця 2.5

Виробнича структура основних виробничих фондів підприємства у звітному році

Найменування показника	На початок року	На кінець року
	Вартість, грн.	Питома вага, %	Вартість, грн.	Питома вага, %
Усього основні виробничі фонди,	291910	100	300230	100
у тому числі: активна частина	181820	62,5	181820	60,6
пасивна частина	109340	37,5	118410	39,4

Розрахуємо показники, які характеризують рух основних виробничих фондів: коефіцієнти надходження, вибуття у звітному періоді.

Коефіцієнт надходження основних фондів:

де ОФНАДХ - вартість основних фондів, що надійшли протягом звітного року;

ОФКІН. ЗВ. Р - вартість основних фондів на кінець звітного року.

Кнадх = 12650/300230=0,042

Коефіцієнт вибуття основних фондів:

де ОФВИБ - вартість основних фондів, що надійшли протягом звітного року;

ОФПОЧ.ЗВ.Р. - вартість основних фондів на початок звітного року.

Квиб = 4330/291910=0,015

Визначимо середньорічну вартість основних виробничих фондів у звітному році. Використовуючи дані додатка Д, розрахунок доцільно виконати за балансовою формулою:

,

де - вартість основних виробничих фондів на початок року;

- вартість основних виробничих фондів, які надійшли протягом року;

- вартість основних виробничих фондів, що вибули протягом року;

- кількість повних місяців календарного року функціонування основних виробничих фондів, що надійшли на підприємство у цьому році;

- кількість повних місяців календарного року нефункціонування основних виробничих фондів, що вибули на підприємстві у цьому році.

Для характеристики ефективності використання основних виробничих фондів розраховуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності праці робітників у базовому та звітному роках за формулами:

1)Фондовіддача:

де ОБМР - річний обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт,

- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства.

Фв =873980/360244=2.43

2) Фондовіддача активної частини фондів:

де - середньорічна вартість активної частини основних виробничих фондів підприємства.

Фвак=873980/240100=3.64

3) Фондомісткість:



Фм =360244/873980=0.41

5) Фондоозброєність праці робітників:

де - середньооблікова чисельність робітників підприємства за рік.

Фозбр =360244/86=4189

6) Фондоозброєність праці всього персоналу:

де - середньооблікова чисельність робітників підприємства за рік.

Фозбр =360244/99=3639

Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань за весь період очікуваного використання об'єкта основних засобів проводиться за методами бухгалтерського обліку П(С)БО 7 «Основні засоби»:

- прямолінійним;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивним.

У практиці можуть використовуватися наступні методи амортизації:

Рівномірної (лінійної) амортизації - передбачає перенос балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що виготовляється, протягом терміну служби (нормативного) основних фондів по однакових нормах амортизаційних відрахувань. Відповідно до законодавства України щоквартальні норми амортизаційних відрахувань складають по групах: I - 2%, II - 10%, III - 6%; IV - 15 %.

Прискореної амортизації:

2.1. Зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості устаткування основних фондів на початок звітного року (первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) і річної норми амортизації, що визначається по формулі:

,

де n - термін корисного використання основних фондів, років.

2.2. Подвійно-залишкової - Щорічні амортизаційні відрахування визначаються добутком залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) і річної норми амортизації. Для визначення норми амортизації для будь-якого t - го року (НАt) служби устаткування можна в такий спосіб:

,

де НАудв. - подвоєна норма амортизації, %;

t - рік служби устаткування, за який нарахування амортизація.

2.3. Кумулятивний, характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їхнім зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації по цьому методі здійснюється в три етапи:

складаються числові значення років служби об'єкта основних фондів (наприклад, при шестирічному терміну служби: 1+2+3+4+5+6 = 21 - кумулятивне число);

розраховуються кумулятивні коефіцієнти (6/21; 5/21; …1/21);

розраховується річна сума амортизації як добуток амортизируемой вартості і кумулятивного коефіцієнта.

Виробничий передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу виробництва і виробничої ставки амортизації:

Агод = Qфакт * СА, СА = ,

де QПЛ - загальний обсяг продукції, що підприємство очікує зробити з використанням об'єкта основних засобів

Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, він може переглядатися у випадку зміни чекань від використання ОФ.

Таблиця 2.6

Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань прямолінійним методом (грн.)

Період експлуатації	Первісна вартість, СПЕРВ	Річна сума амортизаційних відрахувань, АВ	Накопичена амортизація, АВ	Залишкова вартість на кінець періоду, СЗАЛ
1	2	3	4	5
1-й	25950	3707	3707	22243
2-й	22243	3707	7414	18536
3-й	18536	3707	11121	14829
4-й	14829	3707	14828	11122
5-й	11122	3707	18535	7415
6-й	7415	3707	22242	3707
7-й	3707	3707	25950	-

Нарахування амортизації по новому методі починається з місяця, що випливає за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації (крім виробничого методу) визначається розподілом річної суми амортизації на 12.

Для конкретного об'єкта основних виробничих фондів (див. додаток К) необхідно розрахувати річні суми амортизаційних відрахувань, накопичені суми амортизаційних відрахувань, залишкову вартість за вказаний у варіанті період експлуатації, представити графічно отримані результати розрахунків, проаналізувати переваги та недоліки кожного з методів нарахування амортизації.

2.3 Склад, структура та показники використання оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - предмети праці, які один раз використовуються у виробничому процесі, міняють свою натурально-речовинну форму й повністю переносять вартість випускаємо продукції.

Фонди обігу - частина оборотних коштів, що використовується в процесі реалізації продукції.

На відміну від основних фондів, що неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі й незалежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готову продукцію

Оборотні кошти підприємства існують у сфері виробництва й у сфері обігу. Оборотні виробничі фонди й фонди обігу підрозділяються на різні елементи, що становлять матеріально-речовинну структуру оборотних коштів.

Оборотні виробничі фонди включають:

Виробничі запаси - предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. У їхньому складі виділяють такі елементи: сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, тара, запчастини для ремонту, МБП.

НЗП і напівфабрикати власного виготовлення - предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли й вироби, що перебувають у процесі обробки або складання, а також напівфабрикати власного виготовлення, не закінчені повністю виробництвом в одних цехах і підмети подальшій переробці в інших цехах того ж підприємства.

РБП - це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції, які провадяться в даному періоді, а ставляться на продукцію майбутнього періоду.

Фонди обігу складаються з наступних елементів:

готова продукція на складах;

товари в шляху (відвантажена продукція);

кошти;

кошти в розрахунках зі споживачами продукції.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів або їхніх складових частин називається структурою оборотних коштів. Структура оборотних коштів залежить від галузевої приналежності підприємства, характеру й особливостей організації виробничої діяльності, умов постачання й збуту, розрахунків зі споживачами й постачальниками.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії (див. мал.1):

Грошову, котра є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів;

Продуктивну - безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату й пов'язані з нею видатки, а також перенесена вартість виробничих основних фондів. Ця стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого наступає стадія її реалізації.

Товарну - на цій стадії продовжує авансуватися продукт праці (ГП) у тім же розмірі, що й на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості зробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшли, від реалізації. Інша її сума становить грошові нагромадження. Грошова форма, що приймають оборотні кошти на третій стадії кругообігу одночасно є й початковою стадією обороту коштів.

Серед джерел, використовуваних для формування оборотних коштів, виділяють власні, позикові й притягнуті.

Загальний розмір власних оборотних коштів установлюється підприємством самостійно, звичайно він визначається мінімальною потребою коштів для утворення необхідних запасів ТМЦ, для забезпечення планованих обсягів виробництва й реалізації продукції, а також для здійснення розрахунків у встановлений термін.

У процесі фінансового планування підприємство враховує приріст і скорочення нормативів власних оборотних коштів, обумовлених як різниця між нормативами на кінець і початок планованого періоду. Приріст нормативу власних оборотних коштів фінансується в першу чергу за рахунок власних коштів. Поряд із прибутком для поповнення власних оборотних коштів використовуються т.зв. стійкі пасиви, прирівнювані до власних коштів.

Стійкі пасиви - пасиви, які постійно використовуються підприємством в обороті, хоча не належать йому (мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі, перед бюджетом і позабюджетними фондами, кошти кредиторів, отримані як передоплата за продукцію). Оскільки ці кошти постійно перебувають в обороті підприємства і їхній розмір протягом року істотно коливається, як джерело формування використовується їхня мінімальна сума в даному році.

,

Д - день виплати заробітної плати.

Також до власних джерел формування оборотних коштів:

інвестиційні кошти засновників підприємства, які використовуються при організації підприємства;

інші власні кошти, до яких відносять кошти підприємства, тимчасово не використовувані по цільовому призначенню (кошти фондів, утворених за рахунок прибутку).

Протягом року потреба в оборотних коштах може змінюватися, тому недоцільно повністю формувати оборотні кошти за рахунок власних джерел. Це привело б до утворення надлишків оборотних коштів в окремі моменти й ослабленню стимулів до їхнього економічного використання. Тому підприємство використовує для фінансування оборотних коштів позикові кошти: короткострокові кредити банків і притягнуті: кошти підприємств і організацій у вигляді кредиторської заборгованості, а також кошти цільового фінансування до їхнього використання по прямому призначенню.

Розрахунок оборотних коштів будівельного підприємства зробимо на основі даних, наведених у додатку К.

Таблиця 2.7

Склад і структура оборотних засобів підприємства у звітному році

Складові елементи оборотних засобів	На початок року:	На кінець року:	Відхилення: (+) збільшення, (-) зменшення;	Темп зростан- ня, %
	наявність, грн.	питома вага, %	наявність, грн.	питома вага, %
1. Оборотні фонди і фонди обігу всього, у тому числі	533910	100	416005	100	-117905	78.0
2.Оборотні фонди	132100	24.8	148705	35.5	16605	112.1
2.1.Виробничі запаси, з них:	126000	23.6	140650	33.7	14650	111.1
сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати	74000	13.8	76250	18.3	2250	102.7
паливо	32000	6.0	31000	7.5	-1000	96.8
допоміжні матеріали	20000	3.8	19625	4.5	-375	95.0
запасні частини	13000	2.4	13775	3.1	775	105.9
2.2. Незавершене виробництво	5000	1.0	6450	1.4	1450	120.0
2.3. Розрахунки майбутніх періодів	1100	0.2	1605	0.2	505	145.5
3.Фонди обігу	196500	37.8	157450	37.7	-39050	80.1
3.1. Готова продукція	121000	22.7	90500	20.6	-30500	74.4
3.2. Продукція відван-тажена, але не оплачена в строк	42000	7.9	37500	7.2	-4500	88.0
3.3. Грошові кошти	19000	3.6	15950	3.2	-4050	78.9
3.4. Дебіторська заборгованість	14500	2.7	13500	2.3	-1000	92.8

Динаміку середніх залишків оборотних засобів підприємства у звітному та базовому роках представлено на рис. 2.3



Рис.2.3 Динаміка середніх залишків оборотних засобів підприємства у звітному та базовому роках, тис. грн.

Структура оборотних коштів підприємства звітного року зображено на рис.2.4

Рис. 2.4 Структура оборотних коштів підприємства звітного року

За наведеними даними визначається середній річний залишок оборотних засобів у звітному році підсумовуванням середніх залишків оборотних засобів за кожним елементом у цьому ж періоді.

Середній залишок за кожним елементом оборотних засобів за рік визначається за формулою

На основі вихідних даних додатків К та Л визначаються показники, які характеризують використання оборотних коштів (у базовому і звітному роках):

1) Коефіцієнт оборотності оборотних коштів

де ЧД - чистий дохід (виручка від реалізації готової будівельної продукції або робіт без ПДВ, акцизу, інших відрахувань із доходу);

- середній річний залишок оборотних засобів.

Коб=837610/474957=1.77

2) Коефіцієнт завантаження оборотних коштів

Кзав=474957/837610=0.56

3) Тривалість одного обороту за рік

.

Т = 365/1.77=206 дн

Таким чином, на підприємстві склалася негативна ситуація з завантаженням оборотних коштів: зменшилась їх кількість, причому зросла кількість матеріалів, а оборотність їх дуже низька, необхідно вживати заходів щодо покращення використання оборотних коштів підприємства.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА РОЗРАХУНОК ЇХ СТРУКТУРИ

Витрати створюються в процесі формування й використання ресурсів для досягнення певної мети. Найбільш загальним і принциповим є їхній розподіл на інвестиційні й поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати факторів виробництва бувають циклічними й безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукції (витрати на матеріали, заробітну плату виробничих робітників, інструмент і ін.), інші існують постійно й незалежно від виробництва (утримування приміщень, устаткування, управлінського персоналу й ін.).

Витрати мають натуральну й грошову форму. Натуральна форма використовується при плануванні й обліку витрат факторів виробництва (кількість, обсяг, маса). А грошова форма використовується для оцінки результатів діяльності підприємства (виражається вартість продукції).

Також варто розрізняти витрати, які створюють вартість продукції в певному періоді й реальні грошові виплати. Перші витрати пов'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплені відповідні матеріальні ресурси або найнятий робоча сила. Інші - це виплати за покупку факторів виробництва без обліку часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства й оплату праці.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення й збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує використання всіх ресурсів підприємства, а отже й рівня техніки, технології й організації виробництва. Чим краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успешнее вдосконалить техніку), тим нижче буде собівартість продукції.

Собівартість тісно пов'язана із ціною продукції, вона є одночасно базою ціни товару й обмежником його виробництва (ніхто не випускає продукцію, ринкова ціна якої нижче собівартості).

Для розрахунку собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Витрати покриваються за рахунок двох джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат - це питання їхнього розподілу між названими джерелами покриття. Загальний принцип цього розподілу полягає в тому, що через собівартість повинні покриватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати по певних функціональних напрямках діяльності підприємства:

дослідження ринку й виявлення потреб у продукції;

підготовка й освоєння нової продукції;

виробництво (витрати на сировину й матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу);

обслуговування виробничого процесу й керування їм;

збут продукції;

розвідка, використання й охорона природних ресурсів;

набір і підготовка кадрів;

поточна раціоналізація виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Необхідно мати на увазі, що на практиці немає повного збігу між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Тому що відповідно до діючого порядку не включаються в собівартість продукції, а покриваються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку й освоєння нової продукції серійного й масового виробництва.

Одночасно є й такі витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата праці виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого часу підлітків, матерів, які мають дітей віком до 1 року.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв), у рамках установлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог договорів з іншими підприємствами й організаціями (штрафні санкції) покриваються за рахунок прибутку

Розрізняють витрати загальні (сукупні) і витрати на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Також розрізняють граничні витрати, які характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва (витрати, необхідні для збільшення випуску продукції на одну одиницю).

Сп = ,

де Сп - граничні витрати;

С - приріст загальних витрат;

N - приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва.

По ступені однорідності витрати діляться на:

елементні - однорідні по складу, мають єдине економічне втримування і є первинними. До них ставляться: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші витрати.

комплексні - різнорідні по складу, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують по економічному призначенню в процесі калькулювання й організації внутрішнього економічного керування. Наприклад, видатки на утримання й експлуатацію встаткування, загальновиробничої, загальногосподарські, втрати від браку.

По способі віднесення на окремі види продукції витрати діляться на:

прямі - безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції й можуть бути розраховані на її одиницю. Якщо виготовляється один вид продукції, то всі витрати прямі.

непрямі - їх не можна безпосередньо розрахувати для окремих видів продукції, тому що вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а із процесом виробництва в цілому: заробітна плата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримування й експлуатація будинків, машин і т.д.

На основі зв'язку з обсягом виробництва витрати діляться на:

постійні - їхня сума не залежить від кількості виготовленої продукції, лише при значній зміні обсягу виробництва, слідством якого є зміна виробничої й організаційної структури підприємства змінюється величина постійних витрат (умовно-постійні витрати - витрати на утримання будинків і споруджень, організацію виробництва й керування);

змінні - їхня загальна сума за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу їх можна розділити на:

пропорційні - змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності дорівнює 1 (Кп=1), пряма пропорційності: в=kx k=1 e=х. До них відносять: витрати на сировину, основні матеріали, відрядну заробітну плату.

непропорційні (не мають прямий пропорційної залежності від обсягу виробництва) - вони діляться на:

прогресуючі - ростуть у більшій мері, чим обсяг виробництва, вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції (витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні й торговельні витрати); Кп>1;

дегресуючі - ростуть повільніше, ніж обсяг виробництва (Кп<1) (витрати на експлуатацію машин і встаткування, на ремонт, на інструменти).

Розрахуємо питому вагу витрат підприємства, перелік яких видається разом із завданням, класифікувати за видами діяльності підприємства (визначити виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт за калькуляційними статтями, позавиробничі витрати операційної діяльності, витрати фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності).

Таблиця 3.1

Витрати діяльності підприємства та їх структура

Статті витрат	Сума, грн.	Питома вага, %
1	2	3
1. Витрати операційної діяльності	740000	80.4
1.1. Витрати виробничої собівартості:	620000	67.4
а) Прямі матеріальні витрати	200000	21.7
б) Прямі витрати на оплату праці	150000	16.3
в) Суми відрахувань на соціальні заходи	58000	6.3
г) Витрати на експлуатацію будівельних машин та механізмів	130000	14.1
д) Інші прямі витрати	50000	5.4
є) Загальновиробничі витрати	32000	3.5
1.2. Адміністративні витрати	60000	6.5
1.3. Витрати на збут	40000	4.3
1.4. Інші операційні витрати	20000	2.2
2. Фінансові витрати	120000	13.1
3. Втрати від участі в капіталі	30000	3.3
4. Інші витрати	20000	2.1
5. Витрати надзвичайної діяльності:	10000	1.1
6. Усього витрати діяльності (п.1+п.2+п.3+п.4+п.5)	920000	100%

Структуру витрат діяльності представлено на рис. 3.1



Рис.3.1 Структура витрат діяльності підприємства

4.ОСНОВНІ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРИЄМСТВА

Створений продукт підприємства реалізується за відповідними каналами і відпускними цінами, у результаті підприємство отримує виручку.

Крім доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів та послуг підприємства отримують доходи від інших видів своєї діяльності, а також доходи по відшкодуванню збитків під надзвичайних подій. Склад доходів за видами діяльності підприємств подано на рис. 4.1.

Отримана підприємством виручка (дохід) спрямовується у першу чергу на відшкодування спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, а також вартість зносу основних виробничих фондів, які брали участь у виробництві продукції), а частка, то залишається, складає знову створену живою працею вартість, тобто валовий доход підприємства, який складається з фонду оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистого доходу.

Чистий дохід (прибуток) -- це різниця між виручкою від продажу продукції, послуг (без ПДВ і акцизів) і вартістю спожитих у виробництві засобів виробництва, а також фондом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва. При цьому вартість спожитих засобів виробництва та фонд оплати праці з нарахуваннями складають витрати підприємства по виробництву продукції, які отримують форму собівартості.

Отже, якщо виручка, що надходить, перевищує затрати підприємства по виробництву та продажу продукції (собівартість), то підприємство отримує прибуток.

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету виконується першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу чистого доходу (прибутку).



Рис.4.1. Види діяльності підприємств та доходів

Отримана підприємством виручка (дохід) спрямовується у першу чергу на відшкодування спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, а також вартість зносу основних виробничих фондів, які брали участь у виробництві продукції), а частка, то залишається, складає знову створену живою працею вартість, тобто валовий доход підприємства, який складається з фонду оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистого доходу.

Чистий дохід (прибуток) -- це різниця між виручкою від продажу продукції, послуг (без ПДВ і акцизів) і вартістю спожитих у виробництві засобів виробництва, а також фондом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва. При цьому вартість спожитих засобів виробництва та фонд оплати праці з нарахуваннями складають витрати підприємства по виробництву продукції, які отримують форму собівартості.

Отже, якщо виручка, що надходить, перевищує затрати підприємства по виробництву та продажу продукції (собівартість), то підприємство отримує прибуток.

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету виконується першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу чистого доходу (прибутку).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розподіляється на його розсуд. Оскільки цей прибуток с багатоцільовим джерелом фінансування потреб підприємства, він використовується ним на накопичення та споживання, тобто на створення резервів, виробничий розвиток, на соціально-культурні потреби, на матеріальне стимулювання робітників підприємства і т. д. Пропорції у розподілі прибутку на накопичення і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Для отримання додаткових джерел фінансових ресурсів підприємство може притягувати на основі повернення запозичені кошти: довгострокові кредити банків, облігаційні позики та ін. Джерелом повернення цих запозичених коштів є прибуток підприємства.

Для отримання додаткових доходів підприємство може придбати також цінні папери інших підприємств і держави, вкладати кошти в статутний капітал знов створюваних підприємств, або розташувати вільні кошти на депозитних рахунках у банках, вступаючи в даному випадку у взаємини з відповідними суб'єктами господарювання.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство самостійно фінансує всі свої витрати відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво з метою отримання продукції та прибутку.

Водночас, використовуючи власні фінансові ресурси для розвитку виробництва й для отримання прибутку, підприємство бере участь і в формуванні різноманітних державних позабюджетних фондів, що підтверджує наявність розподільчих процесів на підприємстві, пов'язаних із використанням його фінансових ресурсів.

Загалом функціонування підприємства як господарюючого суб'єкта передбачає його виробничу діяльність з метою виробництва продукції та отримання прибутку, участь у формуванні державного і місцевого бюджетів, а також централізованих позабюджетних фондів на відповідному рівні, з одного боку, і вирішення питань розвитку виробництва та збільшення його ефективності, з іншого.

Прибуток с однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток безпосередньо пов'язаний з категорією «витрати виробництва». Прибуток -- це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому виразі є собівартість продукції.

Додатковий продукт -- це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-скономічним формаціям і є одним з найважливіших чинників їх успішного розвитку.

Прибуток -- це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивне підґрунтя існування прибутку пов'язане з потребою первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток -- це форма виявлення вартості додаткового продукту.

Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток -- це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є певні особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, виду економічної діяльності господарств, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок: визначення фінансових результатів від основної діяльності (обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут); визначення прибутків (збитків) від іншої операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. Своєю чергою, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Значний вплив на формування прибутку підприємств можуть справляти доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності; отриманих дивідендів; відсотків, одержаних за облігаціями, а також за кредит і фінансовий лізинг.

Визначаючи фінансові результати від іншої звичайної діяльності, у жодному разі не можна залишати поза увагою операції, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь; вид економічної діяльності господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток підприємства -- це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства -- це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складником виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання)таких.

Проте незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах формування на підприємстві реального прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому -- до погіршання їхнього фінансового стану.

На рис 4.2. наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Виручка від реалізації у відпускних цінах

Реалізація в цінах виробника

Собівартість Прибуток Акцизний збір Податок на додану вартість

Рис 4.2 . Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотно впливає на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, як правило, уже нема державного регулювання рентабельності продукції. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації окремих видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Виконавши розрахунки в попередніх розділах курсової роботи та використовуючи дані додатка Л, необхідно сформувати ТЕП діяльності підприємства.

Таблиця 4.1

Основні ТЕП виробничо-господарської діяльності підприємства

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
	персоналу	основних виробничих фондів	оборотних коштів
1 Рентабельність реалізованої будівельної продукції 2 Рентабельність виробництва 3 Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої будівельної продукції	1 Продуктивність праці 1 працюючого 2 Продуктивність праці 1 робітника 3 Темпи зростання продуктивності праці	1. Фондовіддача 2. Фондовіддача активної частини основних виробничих фондів 3 Фондомісткість одиниці будівельної продукції 4. Фондоозброєність 1 робітника 5. Рентабельність основних виробничих фондів	1 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів 2 Коефіцієнт завантаження 3 Тривалість одного обороту 4 Відносне вивільнення оборотних коштів

У табличній формі наводяться узагальнюючі та часткові показники діяльності підприємства за звітний рік. Для заповнення таблиці використовуються показники, розраховані в другому розділі роботи, а також такі , що розраховані в цьому розділі.

Валовий прибуток (ПРВАЛ ) визначається як різниця між чистим доходом (ЧД) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

(ССОБРЕАЛ). При цьому чистий дохід визначають вирахуванням із виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ВирРЕАЛ) податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із доходу.

ВП = 837610-800610=37000 грн

Рентабельність реалізованої продукції (RРЕАЛ) - це є відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції.

RРЕАЛ =37000/800610*100% =4.6%

Рентабельність виробництва (RВИР) визначається відношенням валового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних засобів.

RВИР =37000/(359354+474957)*100%=4.4%

Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої будівельної продукції (С1ГРН.) - визначається відношенням собівартості реалізованої продукції до обсягу реалізованої будівельної продукції (чистого доходу).

(С1ГРН.) =800610/873980=0,916

Представимо основні техніко економічні показники діяльності підприємства в табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Основні ТЕП виробничо-господарської діяльності підприємства

Показники	Значення
Рентабельність реалізованої будівельної продукції,%	4.6
Рентабельність виробництва,%	4.4
Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої будівельної продукції	0,916
Продуктивність праці 1 працюючого	8828
Продуктивність праці 1 робітника	8895
Фондовіддача	2.43
Фондовіддача активної частини основних виробничих фондів	3.95
Фондомісткість одиниці будівельної продукції	0.41
Фондоозброєність 1 робітника	4083
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів	1.77
Коефіцієнт завантаження	0.56
Тривалість одного обороту, дн	206
Відносне вивільнення оборотних коштів,грн	-117905

ВИСНОВКИ

Підприємство як господарюючий суб'єкт здійснює різні види господарської діяльності, не заборонені законом держави, самостійно розпоряджається випущеною продукцією, отриманою виручкою від її продажу та прибутком, що залишився в його розпорядженні.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбачений Господарським Кодексом та іншими законами.

Фактори виробництва - ресурси , необхідні для виробництва товарів або послуг . Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва , а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість , яка об'єднує попередні три фактори.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку й мають досвід практичної діяльності.

Основні фонди - це засоби праці, що мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виготовляється, частинами в міру зносу.

Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - предмети праці, які один раз використовуються у виробничому процесі, міняють свою натурально-речовинну форму й повністю переносять вартість випускаємо продукції.

Фонди обігу - частина оборотних коштів, що використовується в процесі реалізації продукції.

На відміну від основних фондів, що неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі й незалежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готову продукцію

Оборотні кошти підприємства існують у сфері виробництва й у сфері обігу. Оборотні виробничі фонди й фонди обігу підрозділяються на різні елементи, що становлять матеріально-речовинну структуру оборотних коштів.

Витрати створюються в процесі формування й використання ресурсів для досягнення певної мети. Найбільш загальним і принциповим є їхній розподіл на інвестиційні й поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету виконується першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу чистого доходу (прибутку).

На підприємстві достатньо ефективно використовуються основні засоби, а також праця робітників, але склалася негативна ситуація з завантаженням оборотних коштів: зменшилась їх кількість, причому зросла кількість матеріалів, а оборотність їх дуже низька, необхідно вживати заходів щодо покращення використання оборотних коштів підприємства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Закони України "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні"// Все про бухгалтерський облік. - 1999. - № 29.

Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”// Господарське законодавство України: Збірник нормативних актів/ Укл. В.С.Щербина, О.В.Щербина. - К.:Атіка,2001.- 464 с.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями //Бухгалтерія. - 2003. - Випуск1.

Державний класифікатор України. Класифікація основних фондів // Все про бухгалтерський облік. - 1998. - № 61.

Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт // Бухгалтерський облік і аудит. - 1996. - №3.

Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: Постанова КМУ від 25.05.98 р. №740.

Методичні рекомендації до формування собівартості будівельно-монтажних робіт // Все про бухгалтерський облік. - 2002. - №76.

Створення підприємства і його реєстрація // Галицькі контракти. - 2000. - № 5.

Економіка підприємства: Підручник // За заг. ред. С. Ф. Покропивного.- Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Економіка підприємства: Навчальний посібник / І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан.- Львів, 1999.

Экономика предприятия / Под ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф.

В.А.Швандара. - М.: ЮНИТИ, 1998.

Экономика и статистика фирм / Под. ред. С. Д. Ильенковой. - М., 1996.

Основы рыночной экономики / В. Я. Бобров.- К., 1995.

Додаток А

Протокол №7

Зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю «ФОРТУНА»

11.12.2011 р.

м. Макіївка

Голова Ф.Ф. Смірнов

Секретар Ю.С. Лізогуб

Присутні засновники:

1. ТОВ ”Фортуна” в особі Ф.Ф. Смірнова, який діє на підставі довіреності серія КК №835212 від 29.09.2003 р.

2. І.К. Дорошенко

3. К.О. Теселкін

4. М.М. Медведев

5. Ю.С. Лізогуб

Відсутні: немає.

Порядок денний:

1. Обрання голови і секретаря зборів учасників товариства.

2. Про створення підприємства.

3. Про затвердження Статуту та Установчого договору.

4. Про призначення керівника підприємства.

І. Слухали:

6. І.К. Дорошенко запропонував обрати головою зборів учасників товариства Ф.Ф. Смірнова, секретарем зборів - Ю.С. Лізогуб

Ухвалили:

Обрати головою зборів учасників товариства Ф.Ф. Смірнова, секретарем - Ю.С. Лізогуб

ГОЛОСУВАЛИ:

“за” - 5 осіб - 100%;

“проти” - 0 осіб - 0%;

“утримались” - 0 осіб - 0%.

ІІ. Слухали:

Ф.Ф. Смірнов запропонував створити товариство з обмеженою відповідальністю й затвердити назву “Фортуна”.

Ухвалили:

Створити товариство з обмеженою відповідальністю та затвердити назву “Фортуна”.

ГОЛОСУВАЛИ:

“за” - 5 осіб - 100%:

“проти” - 0 осіб - 0%:

“утримались” - 0 осіб - 0%.

ІІІ. Слухали:

Ф.Ф. Смірнов подав на розгляд учасників проекти редакцій Статуту та Установчого договору.

Виступили:

К.О. Теселкін: запропонував затвердити внесені П.П.Якимцем проекти редакцій Статуту та Установчого договору і ще раз затвердити розміри часток статутного фонду голосуванням.

Ю.С. Лізогуб: запропонувала зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю у державних органах протягом 2-х календарних місяців та призначити відповідальним за реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Ф.Ф. Смірнова .

Ухвалили:

1. Затвердити подані проекти редакцій Статуту та Установчого договору й розміри часток статутного фонду голосуванням.

2. Зареєструвати ТОВ протягом 2-х календарних місяців. Відповідальним за реєстрацію ТОВ призначити Ф.Ф. Смірнова.

ГОЛОСУВАЛИ:

За першим пунктом:

“за” - 5 осіб - 100%;

“проти” - 0 осіб - 0%;

“утримались” - 0 осіб - 0%.

За другим пунктом:

“за” - 5 осіб - 100%;

“проти” - 0 осіб - 0%;

“утримались” - 0 осіб - 0%.

ІV. Слухали:

М.М. Медведев вніс пропозицію призначити директором ТОВ “Фортуна” Ф.Ф. Смірнова

Виступили:

К.О. Теселкін відзначив високопрофесійні якості висунутої кандидатури й запропонував голосувати за Ф.Ф. Смірнова.

Ухвалили:

Призначити Ф.Ф. Смірнова на посаду директора ТОВ “Фортуна”.

ГОЛОСУВАЛИ

“за” - 5 осіб - 100%;

“проти” - 0 осіб - 0%;

“утримались” - 0 осіб - 0%.

Голова (підпис) Ф.Ф. Смірнов

Секретар (підпис) Ю.С. Лізогуб

Додаток Б

РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА

суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи

реєстрація - перереєстрація - внесення змін

(необхідне підкреслити)

1		2	Організаційно-правова форма
											ТОВ
3	ТОВ «Фортуна»
4	ООО «Фортуна»

Місце знаходження

5	Поштовий індекс	6	Область	Район
								Донецька
Місто (село), район міста	М. Макіївка
7	Вулиця	Будинок	Корпус	Квартира
Телефон	8	Малиновського	45	Телефакс	9
Керівник	10	Ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

курсовая работа "Розробка плану відкриття підприємства" скачать

Подобные документы

• Підприємство. Повна характеристика діяльності

  Розробка документації, необхідної для створення, реєстрації підприємства. Підприємство, мета створення і принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства. Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в органах влади.
  
  дипломная работа [386,6 K], добавлен 11.11.2008
  

• Показники використання виробничих ресурсів підприємства

  Склад, структура та показники руху і використання персоналу підприємства. Ключові показники оцінки ефективності використання основних фондів, їх амортизація та методи нарахування. Ефективність використання оборотних коштів. Аналіз витрат підприємства.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.01.2014
  

• Розроблення інноваційної політики підприємства

  Сутність поняття "інноваційна політика підприємства". Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики підприємства та напрямки її розробки. Основні техніко-економічні показники підприємства. Показники ефективності використання ресурсів.
  
  курсовая работа [69,3 K], добавлен 18.05.2014
  

• Ефективність використання ресурсів підприємства

  Ефективність використання ресурсів підприємства. Господарська діяльність підприємства, використання окремих видів ресурсів. Показники підвищення ефективності підприємства. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства.
  
  курсовая работа [112,3 K], добавлен 16.11.2008
  

• План реконструкції підприємства Дніпропетровське обласне комунальне підприємство "Облпаливо"

  Характеристика поточного фінансового становища підприємства ДОКП "Облпаливо". Аналіз доцільності та прогноз результатів ліквідації. Розроблення плану оздоровлення підприємства. Рекомендація стосовно стратегічної програми реструктуризації підприємства.
  
  курсовая работа [2,3 M], добавлен 12.07.2010
  

• Основні показники господарської діяльності підприємства на прикладі ТОВ "Добриня продукти"

  Організаційна характеристика підприємства, показники його господарської діяльності. Стан основних фондів підприємства, використання робочого устаткування. Характеристика витрат за функціональною ознакою. План з праці підприємства ТОВ "Добриня продукти".
  
  отчет по практике [95,9 K], добавлен 12.02.2011
  

• Поняття підприємства

  Напрямки діяльності і цілі підприємства. Класифікація підприємства за ознаками, його структура та зовнішнє середовище. Форми співробітництва підприємств у сфері виробництва, торгівлі, фінансових відносин. Ресурси підприємства їх склад і класифікація.
  
  курс лекций [281,4 K], добавлен 20.12.2008
  

• Організація виробництва продукції на підприємстві

  Виробнича потужність та програма підприємства. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві, їх вплив на показники діяльності підприємства.
  
  курсовая работа [80,3 K], добавлен 16.11.2008
  

• Вивчення виробничих можливостей і виробничої потужності підприємства

  Річне планування, виробничі можливості підприємства. Розрахунок кількості устаткування і показники його використання ВАТ "Механічний завод". Розрахунок фонду заробітної плати, складання кошторису витрат. Пропозиції по поліпшенню використання ресурсів.
  
  курсовая работа [68,3 K], добавлен 30.04.2012
  

• Структура основних виробничих фондів підприємства. Обігові кошти. Собівартість продукції

  Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства. Розподіл основних фондів за групами. Річна потреба обігових коштів підприємства. Кошторис витрат та собівартості одиниці продукції підприємства. Основні види витрат.
  
  контрольная работа [53,1 K], добавлен 22.07.2010
  

Другие документы, подобные "Розробка плану відкриття підприємства"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам