Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Оборотні ресурси підприємства і резерви для підвищення ефективності їх використання в ТОВ СОП «Михайлівське» Вінницької області



ВСТУП

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань.

Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

Елементи оборотних коштів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали - мастила, фарби тощо; тара).

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних коштів підприємства має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві[3].

Об'єктом дослідження обрано підприємство, що створено для виробництва с/г продукції та її продажу для забезпечення споживачів.

Актуальність теми пов'язана з тим, що залишається проблема підвищення ефективності використання оборотних коштів на підприємствах. За останнє десятиліття цій проблемі приділялося недостатньо уваги, незважаючи на те, що місце оборотних коштів у структурі підприємства в ринкових умовах істотно змінилося, з'явилися якісно нові вимоги. Це зумовило її актуальність та визначило мету і завдання курсової роботи.

Предметом дослідження є оборотні кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Мета даної курсової роботи - проаналізувати забезпеченість та ефективність використання оборотних коштів на підприємстві, визначити шляхи підвищення ефективності їх використання в сучасних умовах господарювання.

Основними джерелами інформації послужили фінансова звітність підприєсмтва, періодична та наукова література.

Основними завданнями даної курсової роботи є:

1. Визначити рівень забезпеченості підприємства оборотними коштами;

2. Визначити ефективність використання оборотних коштів на с/г виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3. Проаналізувати шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та зробити відповідні висновки.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ

1.1 Економічна сутність оборотних засобів і оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних виробничих фондів, фондів обігу і праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи та їх розширене відтворення.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва і їх основне призначення полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Вони включають в себе предмети праці: сировину, основні і допоміжні матеріали, тару, паливо, напівфабрикати; знаряддя праці: МШП, інструменти, спеціальні пристрої, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, робочий одяг. В оборотні виробничі активи також входять: затрати на незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Фонди обігу забезпечують процес виробництва і реалізації продукції. До них відносяться: готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги, грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках, кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості.

Вивченню оборотних коштів та оборотних засобів присвячено значну кількість наукових праць, проте в економічній літературі немає однакового підходу до їх визначення. Науковці неоднозначно підходять до трактування цих економічних категорій. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу».

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні засоби - це оборотні активи підприємств та організацій. У торгівлі до них відносяться товари, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів, грошові кошти в касі, у дорозі, на рахунках у банку, кошти в розрахунках із покупцями, дебіторами, інші оборотні активи [13, с. 168].

Економіст Гончаров В.М. визначає оборотні активи, як активи, які за звичайних умов діяльності використовуються підприємством протягом одного операційного циклу або 12 місяців [42, с. 135].

Отже, оборотні активи є однією із складових частин майна підприємств і знаходяться в постійному русі, здійснюючи відповідний кругообіг, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію. Закінчивши один оборот вони вступають в новий. Тим самим здійснюється, змінюючи форми руху, їх безперервний оборот. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона переходить в товарну, потім у виробничу і знову у товарну і грошову, а безперервний їх кругооборот вимагає одночасного перебування оборотних коштів на всіх стадіях кругообороту оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Для кращого розуміння значення оборотних засобів їх необхідно класифікувати. Широкого практичного застосування набула класифікація оборотних активів за окремими їх видами. Її було засновано на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні. У найбільш узагальненому вигляді оборотні активи поділяються на такі види:

запаси товарно-матеріальних цінностей;

дебіторська заборгованість;

грошові кошти;

інші види оборотних активів.

В балансі форми №1 оборотні активи поділяються за складовими елементами, які наведені в табл. 1.1.

Таблиця1.1

Запаси	Виробничі запаси
	Тварини на вирощуванні та відгодівлі
	Незавершене виробництво
	Готова продукція
	Товари
Кошти в розрахунках	Векселі одержані
	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
	Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків
	Інша поточна дебіторська заборгованість
	Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти	В національній валюті
	В іноземній валюті
Інші оборотні активи	Оборотні активи, які не можуть бути включені до наведених вище статей

За формами функціонування у конкретний період часу оборотні активи поділяються на матеріальні та фінансові. До матеріальних оборотних активів належать готова продукція, відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги; грошові кошти в касі підприємства і на його рахунках; кошти в розрахунках у вигляді дебіторської заборгованості. До фінансових зараховують оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Особливо важливе значення при визначенні потреби в оборотних активах має їх класифікація за ступенем планування. За цією ознакою оборотні активи класифікуються на нормовані і ненормовані. До ненормованих оборотних активів належать такі, на які нормативи не обчислюються. Вони безпосередньо не впливають на процес виробництва. Наприклад, при відсутності грошових коштів на рахунках в банку чи в касі підприємства процес виробництва і реалізації продукції забезпечується за рахунок залучених і позичених коштів.

Капітал, авансований на формування оборотних засобів, складає оборотні кошти підприємства.

Отже, оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Для забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції треба досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок удосконалення системи постачання, виробництва, реалізації та раціональніших форм розрахунків. В умовах товарно-грошових відносин кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення та змінює лише форми свого руху.

1.2 Принципи організації оборотних коштів і джерела їх формування

Оборотні активи, є основним елементом матеріальної основи процесу виробництва. Якщо виробництво забезпечене в достатній кількості необхідними елементами оборотних активів - воно працює, як правило, ритмічно і ефективно, якщо ж оборотних активів недостатньо підприємство не зможе функціонувати в повному обсязі, а отже і виконати свої зобов'язання, якщо ж існує надлишок-то це призведе до появи наднормових запасів, які також негативно впливатимуть на роботу підприємства.

Вчені визначають ряд принципів організації оборотних активів, виконання і дотримання яких забезпечить підприємству ефективне функціонування і відповідно отримання необхідного обсягу прибутку.

Економіст Азаренкова Г.М. подає у своєму посібнику такі принципи організації оборотних коштів:

- формування оборотних активів у розмірах, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу;

раціональне розміщення наявних оборотних активів на підприємстві;

самостійність підприємства щодо управління оборотними активами;

контроль за ефективністю використання оборотних активів.

Економісти Філімоненко О.С. та Лайко П.А. вважають, що організація оборотних коштів повинна будуватися на таких принципах:

створення мінімальних запасів оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва й обігу, а також їх ефективне використання;

раціональне розміщення оборотних коштів, які є в наявності, за сферами відтворюючого процесу в середині підприємства;

формування та поповнення оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів виробництва;

створення фінансових резервів;

контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних коштів [35, с. 278], [50, с. 181].

Одним із основних принципів організації оборотних коштів є принцип створення мінімальних запасів оборотних активів, який передбачає встановлення їх нормативів.

Принцип раціонального розміщення має на меті забезпечити ефективне використання оборотних засобів. В одній сфері можливий надлишок, а в іншій навпаки недостатність, тому є необхідним їх збалансування. Він передбачає споживання оборотних коштів у тих сферах відтворюючого процесу у яких вони змогли б забезпечити отримання найвищого прибутку.

Формування та поповнення оборотних коштів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від характеру виробництва є ще одним принципом. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообороту.

Принцип створення фінансових резервів є дуже важливим для діяльності підприємства. Він передбачає захист підприємства у разі створення певних непередбачуваних обставин та забезпечення його стабільності. Проте, чим більший резерв має підприємство, тим воно фінансово стабільніше і тим менш прибуткове, і навпаки.

Принцип контролю за збереженням та ефективним використанням власних оборотних коштів дозволяє керівництву підприємства безпосередньо контролювати платоспроможність підприємства, вчасне прийняття рішень щодо її зміни. Оборотні активи є важливою складовою матеріальної основи процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств.

Отже, принципи організації оборотних коштів справляють неабиякий вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість та платоспроможність.

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками. Недостатність таких джерел призводить до недостатнього фінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Натомість надлишок оборотних коштів на підприємстві спричинює створення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволікання оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Економіст Біла О.Г. у своєму посібнику «Фінанси підприємств» визначає, що оборотні кошти підприємств формуються за рахунок власних, позичених і залучених коштів.

Власні оборотні кошти - це власний і прирівняний до нього капітал, авансований на формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу. До власних оборотних коштів відноситься статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. До власних оборотних коштів умовно прирівнюються тимчасово вільні кошти спеціальних фондів, резерви майбутніх витрат і платежів, доходи майбутніх періодів.

Залучені кошти - це кошти, які не належать підприємству, але знаходяться якийсь час в їх обороті. До залучених коштів відносяться кошти кредиторів, залучені в оборот в порядку розрахунків за товари, роботи і послуги, за виданими векселями, платежами бюджету і позабюджетними фондам, зі страхування, з оплати праці та іншими розрахунками і платежами. Інакше кажучи, залучені кошти - це боргові зобов'язання, строк сплати яких не настав і прострочені.

Позичені кошти - це короткострокові кредити банків та інших кредитних установ. Позичені кошти носять цільовий характер, видаються підприємствам на обумовлений строк (до одного року) за плату і підлягають обов'язковому поверненню [13, с. 173].

Склад та структура джерел формування оборотних активів не є постійною величиною. Вони залежать від стану економіки підприємств, особливостей формування запасів і затрат і можуть змінюватися з часом.

Власний оборотний капітал відіграє провідну роль у складі джерел формування, а також багато важить в організації кругообігу грошових коштів, забезпечує майнову та оперативну самостійність, фінансову стійкість підприємства.

Основними шляхами збільшення власних оборотних коштів є:

- ріст прибутку в поточному періоді;

- спрямування більшої частини прибутку звітного періоду на цілі виробничого розвитку для першочергового зарахування в статутний фонд на поповнення власних оборотних коштів;

- збільшення статутного фонду за рахунок коштів від реалізації майна, що не використовується, доходів від цінних паперів, оренди майна тощо;

- кооперування населення, колективних членів і залучення вступних, пайових та інших внесків;

- до оцінка товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з ростом цін виробника;

- прискорення оборотності оборотних засобів.

Нестача власних оборотних активів виникає у випадку, коли величина діючого нормативу перевищує суму власних оборотних активів. Це є, як правило, результатом недоодержання запланованого прибутку чи нераціонального його використання. Ця недостача покривається за рахунок виключно засобів самого підприємства.

В сучасних умовах в джерелах формування оборотних активів все більш важливого значення набувають позикові кошти.

Позикові засоби у вигляді кредитів використовуються більш ефективно, ніж власні оборотні активи, тому що здійснюють більш швидкий кругообіг, мають цільове призначення, видаються на обумовлений термін та супроводжуються стягненням банківського відсотку.

Позикові кошти залучаються не лише у формі короткострокового кредиту банку, а також інших залучених коштів, тобто залишків фондів і резервів самого підприємства, які тимчасово не використовуються за цільовим призначенням. В обігу підприємства, крім банківських кредитів і кредиторської заборгованості, можуть знаходитись інші залучені кошти. До цієї групи коштів належить резерв майбутніх платежів тощо.

Правильне співвідношення між власними, позиченими та залученими джерелами формування оборотних активів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства. Першочерговим завданням фінансового відділу є забезпечити збалансування джерел грошових коштів, яке забезпечить стабільну і прибуткову діяльність.

Необхідно відмітити, що в сучасних умовах виробничої діяльності господарських формувань типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу власних джерел формування оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Тому одне з найактуальніших завдань щодо забезпечення підвищення ефективності виробничої діяльності на сучасному етапі їх розвитку полягає в суттєвому вдосконаленні управління оборотними активами та джерелами їх формування.

1.3 Методика визначення ефективності використання оборотних коштів

Оборотні засоби підприємства постійно перебувають в русі, здійснюючи кругообіг. Вони переходять із однієї стадії в іншу, із сфери обігу у сферу виробництва, із сфери виробництва у сферу обігу і т. д. Кругообіг оборотних коштів підприємства починається з моменту оплати ним сировинно-матеріальних та інших ресурсів і завершується поверненням цих коштів у вигляді виручки від реалізації готової продукції.

У загальному вигляді кругообіг оборотних коштів можна представити схемою:

(1.1)

На І стадії оборотні кошти змінюють грошову форму на товарну (виробничі запаси), на II стадії йде процес споживання предметів праці у виробництві та їх перетворення на готову продукцію, включаючи стадію незавершеного виробництва. На III стадії обігові кошти у формі готової продукції вступають у сферу обігу і знову перетворюються на грошову форму.

Час, протягом якого оборотні кошти здійснюють один кругообіг, називається періодом обороту оборотних коштів.

Оборотні кошти підприємства мають бути розподілені на всіх трьох стадіях кругообігу в мінімальному, але достатньому обсязі. Вони в будь-який момент часу одночасно перебувають в усіх трьох стадіях кругообігу.

Ступінь використання оборотних засобів характеризується такою системою показників:

· Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (коштів) визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу, і показує ту кількість продукції, яка припадає на одну гривню вартості оборотних засобів.

(1.2)

де ТП - товарна продукція.

- Фондомісткість характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на одну гривню вартості випущеної продукції.

(1.3)

Де ВалП - вартість валової продукції.

Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

- Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, показує скільки необхідно оборотного капіталу для виробництва 1 грн товарної продукції.

(1.4)

де ТП - товарна продукція.

- Тривалість одного обороту показує скільки днів триває один оборот.

(1.5)

де Коб - коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

- Фондовіддача оборотного капіталу показує величину валової продукції на 1 грн оборотного капіталу.

(1.6)

Де ОбКср - середньорічна вартість оборотного капіталу.

- Матеріаловіддача показує, як використовуються спожиті фонди.

(1.7)

де Мзат - матеріальні витрати виробництва.

- Матеріаломісткість - обернений показник до матеріаловіддачі.

(1.8)

- Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефективність їх використання.

(1.9)

Де Вп(ЧП) - валовий прибуток.

Показники ефективності використання оборотних засобів можна визначати не тільки стосовно їх загального обсягу, а й окремо як для нормованої, так і для ненормованої їх частини. Крім того, можуть бути розраховані й індивідуальні показники оборотності оборотних засобів, що показують, які саме елементи спричинили уповільнення або прискорення обороту оборотних засобів. У разі потреби такі показники можна розрахувати на різні періоди (рік, квартал, місяць).

Підприємства можуть збільшити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:

— зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

— економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

— удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

— упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

Прискорення оборотності оборотних засобів зумовлює, з одного боку, збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого -- дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.

дебіторський заборгованість оборотний кошти

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ТОВ СОП « МИХАЙЛІВСЬКЕ»

2.1 Загальна економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське оренде підприємство 'МИХАЙЛІВСЬКЕ", в подальшому 'Товариство", утворене шляхом повної реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства імені Чапаева с. Михайлівна.

Товариство є повним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства імені Чапаева с. Михайлівка, Вінницького району з дня вилучення останнього із державного реєстру і приймає всі його права за укладеними ним угодами з юридичними та фізичними особами до закінчення строку цих угод, а також приймає всі інші його права, як Учасника міжгосподарських підприємств і організацій та інших прав.

Засновником (учасником) Товариства є громадянин України Бевз Олександр Ананійович .

Найменування Товариства:

повне українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське орендне підприємство "МИХАЙЛІВСЬКЕ",

скорочене українською мовою - ГОВ "СОП"МИХАЙЛІВСЬКЕ"

Місцезнаходження (адреса) Товариства: Україна, вінницька область. Вінницький район, с. Михайлівка, вулиця Липовецька, буд.1.

Товариство створюється з метою більш повного задоволення попиту покупців на товари, здійснення широкого спектру послуг, комерційної діяльності, іншої діяльності, яка не суперечить чинному на території України законодавству, а також реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів Учасників і членів трудового колективу Товариства. Предметом діяльності Товариства є:

Основні види діяльності Товариства є:

- Вирощування зернових та технічних культур;

- Вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство);

- Розведення свиней;

- Надання послуг у тваринництві,

- Овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників;

- Надання послуг у рослинництві.

Майно Товариства є власністю Товариства і складається із основних фондів та обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню не підлягає.

Джерелом формування майна Товариства є:

- майно, передане йому Учасниками у власність як вклад до Статутного фонду (капіталу);

- продукція, вироблена Товариством у результаті господарської діяльності;

- прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів діяльності;

- кредити банків;

- безкоштовні або благодійні внески, пожертвування, дари юридичних та фізичних осіб;

- іншого майна, набутого Товариством на підставах, не заборонених законом.

Товариство має Статутний Фонд у розмірі 314 349 (триста чотирнадцять тисяч триста сорок дев'ять ) гривень 00 копійок, який розподілено між учасниками Товариства:

- Бевз Олександр Ананійович - грошовий внесок в розмірі 314 349 (триста чотирнадцять тисяч триста сорок дев'ять) гривень 00 копійок, що становить 100.0 % Статутного фонду товариства.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона головний засіб виробництва.

Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Отже, розглянемо ситуацію з даним видом ресурсів в аналізованому господарстві.

Таблиця 2.1 Склад та структура землекористування

Види угідь	2011р.	2012.	2013р.	Відхилення
	га.	%	га	%	га	%	га
Сільськогосподарські угіддя	2068	100	2820	100	2847	100	779
в тому числі:
рілля	2068	100	2820	100	2847	100	779

Аналізуючи дані таблиці 2.1 слід відмітити, що за період 2011. - 2013р. площа с-г угідь господарства змінювалася, але не в значному розмірі. Рівень розораності земель складає 779 га.

В цілому можемо зробити висновок, що земельний фонд господарство використовує ефективно.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Таблиця 2.2

Показники продуктивності праці в ТОВ СОП «Михайлівське»

Показники	По господарству	Відхилення
	2011р.	2012р.	2013р
Середньооблікова чисельність працюючих, осіб	157	165	165	8
в тому числі рослинництва	61	68	71	10
тваринництва	96	97	92	-4
Вартість валової продукції у співставних цінах, тис. грн.	5766,5	8801	10152	4385,5
в тому числі рослинництва	1600,8	3122	3514	1913,2
тваринництва	4165,7	5679	6638	2472,3
Вартість товарної продукції, тис. грн.	6101,4	9175	10933	4831,6
в тому числі рослинництва	1696,8	3230	3829	2132,2
тваринництва	4404,6	5945	7104	2699,4
Вироблено на одного середньооблікового працюючого, грн.:
- валової продукції	69,63	104,46	121,64	52,01
в тому числі рослинництва	26,24	45,91	49,49	23,25
тваринництва	43,39	58,55	72,15	28,76
- товарної продукції	73,7	108,79	131,15	57,45
в тому числі рослинництва	27,82	47,5	53,93	26,11
тваринництва	45,88	61,29	77,22	31,34

З даної таблиці видно, що наявна кількість працюючих на підприємстві складала у 2012та 2013роках однакову кількість, тобто 165 осіб. Вартість товарної продукції з кожним роком зростала, у 2011році вона складала 6101,4 тисяч гривень, а вже у 2013році вона становила 10933 тисяч гривень.

На одного середньооблікового працівника було вироблено валової продукції у порівнянні 2013р. з 2011роком 52,01 тисяч гривень, товарної продукції було вироблено 57,45 тисяч гривень.

Жодне виробництво і реалізація не відбувається без витрат. Але для ефективної діяльності необхідно, щоб дохід перевищував витрати, тому що в іншому випадку фірму чекає занепад.

У табл. 2.3. розглянемо структуру та динаміку елементів операційних витрат.

Таблиця 2.3

Структура затрат на виробництво с/г продукції за елементами затрат

Елементи затрат	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.
Витрати на оплату праці	703,7	15,31	925	15,80	1080	14,86	376,3
Відрахування на соціальні заходи	209,4	4,56	337	5,76	402	5,53	192,6
Матеріальні витрати	3027,2	65,88	3559	60,80	4643	63,87	1615,8
Амортизація основних засобів	25,8	0,56	140	2,39	126	1,73	100,2
Інші витрати	628,9	13,69	893	15,25	1018	14,00	389,1
Усього витрат	4595	100	5854	100	7269	100	2674

За даними таблиці, ми можемо зробити висновок, що операційні витрати в 2013році порівняно з 2011роком зросли на 2674 тисячі гривень. На зростання витрат можуть впливати як зовнішні фактори так і внутрішні. Витрати на оплату праці у 2011році становили 703,7 тис. грн., а у 2013році зросли до 1080 тисяч гривень, на це могло вплину збільшення середньомісячної заробітної плати, або збільшення чисельності працівників. Питома вага соціальних відрахувань зросла в 2013році на 0,97%, а питома вага амортизаційних витрат збільшилась на 1,17%, та інших операційних витрат - на 0,31%.

Діяльність підприємства характеризується оцінкою його фінансово-економічного стану. Це наведено в таблиці 2.4.



Таблиця 2.4 Оцінка фінансово - економічного стану

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення
Валовий прибуток, тис. грн.	898	2860	4303	3405
Чистий прибуток, тис. грн.	221	3911	4633	4412
Валюта балансу, тис. грн.	11322	11937	14225	2903
Власний капітал, тис. грн.	7526	9653	13142	5616
Доход (виручка) від реалізації, тис. грн.	7270	14072	17382	10112
Кредиторська заборгованість тис. грн.	665	76	44	-621
Оборотні активи, тис. грн.	6040	6198	8113	2073
Оборотні активи термінової ліквідності, тис. грн.	582	1264	1714	1132
Абсолютно ліквідні активи, тис. грн.	155	971	49	-106
Виробничі запаси, тис. грн.	531	1265	1465	934
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	5160	8840	10182	5022
Рентабельність активів, %	1,95	32,76	32,57	30,62
Рентабельність продукції, %	17,4	32,35	42,26	24,86
Оборотність активів	1,56	0,85	0,82	-0,74
Оборотність виробничих запасів	9,71	6,99	6,95	-2,76
Коефіцієнт загальної ліквідності	5,93	5,79	7,49	1,56
Коефіцієнт термінової ліквідності	0,57	1,18	1,58	1,01
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,15	0,91	0,04	-0,11

Аналізуючи наведені вище дані, можемо констатувати той факт, що за останні роки на підприємстві спостерігається підвищення основних економічних показників діяльності.

Дохід від реалізації у 2011році становив 7270 тисяч гривень, а на 2012рік він досяг 14072 тисяч гривень, тобто збільшився на 6802 тисячі гривень.

Валовий прибуток у 2013році зріс до 4303 тисячі гривень порівняно з 2011роком , а собівартість реалізованої продукції у 2011році становила 5160, а у 2013році 10182 тисячі гривень.

Чистий прибуток збільшився на 3405 тисячі гривень у 2013році порівняно з 2011роком.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов'язань, розподіляє вироблену продукцію. В певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, посадочного матеріалу відтворення стада та ін.), на громадське харчування і забезпечення продуктами дитячих ясел і садків, на продаж.

Для того, щоб виявити спеціалізацію господарства, потрібно ознайомитися зі структурою товарної продукції.

Таким чином, товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Розглянемо структуру товарної продукції ТОВ СОП Михайлівського (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Склад та структура товарної продукції підприємства

Продукція	2011р.	2012р.	2013р.	В середньому за 3 роки	Місце галузі в ранжир. ряду
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Продукція рослинництва, всього	1837	30,32	3468	29,64	3734	25,78	3013
в т.ч. зернові і зернобобові	810	13,37	1538	13,14	1573	10,86	1307	1
- соняшник	-	-	25	0,21	150	1,04	-	-
- соя	-	-	367	3,14	400	2,76	-	-
- ріпак	87	1,44	-	-	38	0,26	-	-
Продукція тваринництва, всього	1057	17,45	962	8,22	1035	7,14	1018
ВРХ (в живій масі)	550	9,08	462	3,95	535	3,69	515,6	2
Молоко незбиране	507	8,37	500	4,27	500	3,45	502,3	3
Всього по підприємству	6057,8	100,0	11700	100,0	14485	100,0	10747,6

Розрахунки таблиці показали, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва в середньому за 3 роки займає вирощування зернових і зернобобових 763 тис.грн. Менша частка припадає на молоко, ВРХ та ріпак - -7, -15 та -49 тис.грн. відповідно.

Також можна свідчити про те, що дане підприємство має зернову спеціалізацію, так як показники по зерну значно вищі, ніж по продукції тваринництва, а також за обсягами продукції рослинного походження підприємство вирощує значно більше.

В цілому фактично складена спеціалізація відповідає природним і економічним умовам розвитку господарства.

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств.

2.2 Забезпеченість господарства оборотними коштами, їх склад та структура

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від класифікації оборотних коштів, оскільки вона дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками.

Оборотні активи включають:

- запаси;

- дебіторську заборгованість;

- грошові кошти та ліквідні цінні папери.

До складу запасів підприємств належать:

- виробничі запаси (запаси сировини і основних матеріалів, добрива, палива, будівельних матеріалів для ремонту та інших потреб основної діяльності, запасні частини, тварини на вирощуванні та відгодівлі, худоба на базах, насіння і садівний матеріал, корми, малоцінні й швидкозношувальні предмети, спецінструменти, спецустаткування та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб);

- незавершене виробництво рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих виробництв; напівфабрикати власного виробництва (незавершена продукція, що підлягає подальшій переробці або завершення виготовлення; незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складаються з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), які ще не принесли підприємству доходи);

- готова продукція (продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним вимогам і стандартам);

- товари (матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу);

- малоцінні та швидкозношувальні предмети (предмети, що використовуються протягом не більше одного року або операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструмент, господарський інвентap, спеціальне оснащення, спеціальний одяг).

Дебіторська заборгованість - це важливий компонент оборотних активів. Продаж товарів одного підприємства іншому або організації не завжди супроводжується негайними розрахунками. Неоплачені розрахунки за поставлену продукцію складають більшу частину дебіторської заборгованості.

Грошові кошти та ліквідні цінні папери - найбільш ліквідна частина оборотних активів. До грошових коштів відносять касову готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання. Цінні папери, що є короткотерміновими фінансовими вкладеннями, включають: цінні папери інших підприємств, державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади.

За місцем і роллю в процесі виробництва оборотні активи поділяють на 4 групи:

- вкладені у виробничі запаси;

- вкладені у незавершене виробництво;

- вкладене у готову продукцію;

- грошові кошти і ліквідні цінні папери.

Під структурою оборотних активів розуміють кількісне співвідношення окремих елементів в загальному обсязі оборотних активів, виражене в процентах до загальної суми[28].

Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу).

Таким чином фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних засобів.

Таблиця 2.6 Забезпеченість основними фондами

Показники	2011.	2012р.	2013р.	Відхилення
Площа сільськогосподарських угідь, га	2068	2820	2847	779
Середньорічна чисельність працюючих, осіб	157	165	165	8
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5295	5510	5925	630
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	10777	6112	7155	-3622
Річна сума амортизації, тис. грн.	178	154	138	-40
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	7270	14072	17382	10112
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	898	2860	4303	3405
Фондоозброєність праці, тис. грн. на 1 працюючого	33,7	33,4	35,9	2,2
Фондооснащеність виробництва, тис. грн. на 1 га	2,56	1,95	2,08	-0,48
Фондовіддача, грн.:
- за виручкою від реалізації	0,12	0,2	0,25	0,13
- за валовим прибутком	0,17	0,52	0,73	0,56
Фондомісткість, грн.
- за виручкою від реалізації	0,73	0,39	0,34	-0,39
- за валовим прибутком	0,17	0,52	0,73	0,56
Рентабельність основних фондів, %	16,96	51,91	72,62	55,66
Умовний строк окупності	5,9	1,93	1,38	-4,52
Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів	5,04	18,6	31,2	26,16

Дані таблиці свідчать про те, що площа сільськогосподарських угідь найбільшою є у 2013році, а саме 2847 га. Середньорічна чисельність працюючих, які задіяні у виробництві у 2011році складають 157 чоловік, а 2012та 2013роках однакова кількість працюючих 165. Середньорічна вартість оборотних фондів з роками змінюється, тобото у 2011році сума є найбільшою і вона складає 10777, у 2012році вона зменшується і дорівнює 6112, а потім у 2013році знову збільшується до 7155 тисячі гривень. Валовий прибуток у порівнянні 2013року з 2011роком складає 3405 тисяч гривень.

У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику. Склад і структура оборотних активів підприємства, що досліджується, за період з 2011р. по 2013р. наведені у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Склад і структура оборотних активів

Складові оборотного капіталу	2011р.	2012р.	2013р.	Відхилення
	Структура оборотного капіталу	Структура оборотного капіталу	Структура оборотного капіталу
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Оборотні фонди -всього	6040	100	6198	100	8113	100	2073
у т.ч.:
Виробничі запаси	531	8,79	1265	20,41	1465	18,06	934
Біологічні активи	3970	65,73	2917	47,06	4128	50,88	158
Незавершене виробництво	927	15,35	751	12,12	805	9,92	-122
Готова продукція	30	0,5	1	0,02	1	0,01	-29
Дебіторська заборгованість	427	7,07	293	4,73	1665	20,52	1238
Грошові кошти та їх еквіваленти	155	2,57	971	15,67	49	0,60	-106

На підставі даних таблиці 2.7, ми можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних коштів мають біологічні активи, що становлять у 2013році 50,88%, та дебіторська заборгованість - 20,52%.

Також спостерігається зменшення готової продукції( на 29 тисяч гривень) та грошових коштів у 2013році порівняно з 2011роком на 106 тисяч гривень.

Як правило, розмір власного оборотного капіталу на підприємстві не є величиною постійною. Він щорічно змінюється у зв'язку із збільшенням чи зменшенням обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту тощо. У такому разі господарство змушено звертатися до залучення короткострокових кредитів банку та інших джерел формування оборотних активів. Склад і структура джерел формування оборотних коштів наведені у табл. 2.8.

Таблиця 2.8 Склад і структура джерел формування оборотних коштів

Показник	2011.	2012р.	2013р.	Відхилення
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8
Власний капітал	7526	88,86	9653	93,65	13142	97,17	5616
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	665	7,85	76	0,74	44	0,32	-621
Поточні зобов'язання за розрахунками:
- з бюджетом	-	-	292	2,83	34	0,25	-
- зі страхування	87	1,03	93	0,9	97	0,72	10
- з оплати праці	191	2,26	194	1,88	208	1,54	17
Всього	8469	100	10308	100	13525	100	5056

Розглянувши дані таблиці 2.8, ми бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі джерел формування оборотних коштів займає власний капітал а саме 97,17% у 2013році. Другим за вагомістю джерел формування оборотних коштів займають поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці, вони складають 1,54 % у 2013році.

Отже, за досліджуваний період з 2011року по 2013рік, загальна питома вага формування джерел оборотних активів складає 5056. Це свідчить про те що підприємство раціонально використовує як власні так і залучені кошти для формування оборотних активів.

Розміщення оборотних коштів у сфері виробництва та обігу, співвідношення окремих елементів, формування виробничих запасів виробництва безпосередньо відображається на господарській діяльності підприємства. Тому важливо проводити аналіз структури оборотних активів, щоб знати розміри їх вкладень на різних стадіях кругообороту, виявити тенденцію співвідношень між собою окремих її елементів. У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику.

2.3 Аналіз ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП "Михайлівське"

Ефективність використання оборотних фондів визначається з метою об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів на виробництві,контролю обсягу витрат на їх придбання та збереження, прийняття рішень із питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального їх використання.

Для характеристики ефективності використання оборотних ресурсів в досліджуваному підприємстві розглянемо табл.2.9.

Таблиця 2.9 Ефективність використання оборотного капіталу в ТОВ СОП "Михайлівське"

Показники	По господарству	Відхилення
	2011р.	2012р.	2013р.
Виручка від реалізації, тис. грн.	7270	14072	17382	10112
Середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн.	5482,5	6112,5	7155,5	1673
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5979	6004,5	6124	145
Валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції, тис. грн.	-100,2	2481	3522	3622,2
Матеріальні витрати, тис. грн.	2824	4248	5510	2686
Коефіцієнт обороту оборотного капіталу	1,33	2,30	2,43	1,1
Коефіцієнт завантаженості оборотного капіталу	0,75	0,43	0,41	-0,34
Тривалість одного обороту, дн.	274	159	150	-124
Фондовіддача оборотного капіталу	1,09	0,98	0,86	-0,23
Фондомісткість оборотного капіталу	0,92	1,02	1,17	0,25
Матеріаловіддача, грн.	2,12	1,41	1,11	-1,01
Матеріаломісткість, грн.	0,47	0,71	0,90	0,43
Рентабельність оборотного капіталу, %	-1,83	40,59	49,22	51,05

Аналізуючи дані таблиці по використанню підприємством оборотних коштів, можна побачити, що середньорічна вартість оборотного капіталу з кожним роком збільшувалась, у 2011році вона становила 5482,5 тисяч гривень, а вже в 2013році вона дорівнювала 7155,5 тисяч гривень.

У 2011році підприємство зазнало збитків на 100,2 тисяч гривень, а у 2012та 2013році отримало прибуток від реалізації продукції. Відповідно 2481 і 3522 тисяч гривень.

Матеріальні витрати 2013року порівняно з 2011роком становили 2686 тисяч гривень.

Також дані таблиці 2.9 свідчать про те, що за досліджуваний період коефіцієнт оборотності збільшувався з кожним роком від 1,33 у 2011році до 2,43 у 2013році.

Як наслідок тривалість одного обороту зменшилась і у порівнянні 2013року з 2011вона дорівнює -124 дні.

Підвищення матеріаломісткості від 0,47 у 2011році до 0,90 у 2013році спричинило підвищення валового прибутку від реалізації продукції.

Аналізуючи рентабельність оборотного капіталу, бачимо, що цей показник збільшився за досліджуваний період, тобто підвищилась ефективність використання оборотних засобів.

Отже, можна зробити висновок, що з 2011р. по 2013р. на підприємстві, що досліджується, стан використання оборотних коштів покращився.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Налагодження економічно обґрунтованого планування оборотних коштів

Визначення необхідної величини оборотних коштів пов'язано з процесом нормування. В умовах збиткової чи низькорентабельної господарської діяльності, зниження платоспроможності підприємства визначення планової потреби в оборотних активах і оборотних коштах є економічно необхідним. При плануванні оборотних коштів необхідно розробити норми запасів планових оборотних засобів, на основі них розрахувати часткові та сукупні нормативи оборотних коштів та встановити норматив власних оборотних коштів.

При розрахунку потреби в оборотних активах можна використати метод прямого рахунку, для цього обчислюються норми запасу товарно-матеріальних цінностей. Вони розробляються з урахуванням тривалості операційного циклу і, зокрема тривалості процесу виробництва продукції, віддаленості постачальників, умов постачання і збуту, які передбачені в угодах (періодичність, рівномірність, комплектність поставок, вид транспортних засобів, розмір партії поставки, швидкість перевезення), форм розрахунків, часу, необхідного для підготовки сировини і матеріалів до виробництва тощо.

Для того, щоб норми оборотних активів були прогресивними і діяли протягом достатньо тривалого періоду часу, їх необхідно розробляти з урахуванням організаційно-технічних заходів.

Важливим для підприємства є визначення планової потреби в сировині і матеріалах, які займають найбільшу питому вагу в оборотних активах.

Індивідуальна норма запасу сировини і матеріалів, згідно методики прямого рахунку складається з часу:

необхідного для розвантаження і доставки на склад, кількісне приймання;

необхідного для проведення лабораторного аналізу, підготовки сировини до виробничого споживання (технологічний запас);

перебування сировини і матеріалів у поточному, складському запасі;

перебування сировини і матеріалів у страховому, гарантійному запасі.

Час необхідний для розвантаження, приймання, складування сировини і матеріалів визначається шляхом хронометражу або на основі норм часу їх виконання, з урахуванням найбільш стислих строків виконання.

Час, необхідний для проведення лабораторного аналізу і підготовки сировини до виробництва (аналіз молока, інші операції, які не є складовою виробничого циклу), визначається конкретними умовами роботи підприємства і розраховується на кількість сировини, одночасно переданої у виробництво.

Час перебування сировини і матеріалів у поточному (складському) запасі визначається тривалістю інтервалів між суміжними поставками. Тривалість інтервалів між суміжними поставками може бути визначена на основі угод або з урахуванням фактичної частоти поставок. Розрахунок інтервалу на основі фактичної частоти поставок здійснюється при перевезенні сировини транспортом різної вантажності. За цим методом розраховується середній інтервал поставок на основі даних про поставку сировини і матеріалів за 4-й квартал звітного року або за півріччя. Середній інтервал поставок розраховується як середньозважена величина, отримана шляхом множення обсягу кожної поставки на інтервал у днях до наступної поставки і діленням отриманої суми добутків на загальний обсяг поставок, прийнятий до розрахунку.

На підприємствах, де використовується широкий перелік сировини і матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, поточний складський запас приймається в розмірі 50% середнього інтервалу поставки. Це пов'язано з тим, що потреба підприємства у сировині і матеріалах в цілому скорочується у порівнянні з розмірами максимальних запасів окремих їх видів, тому що у будь-який момент часу по одних видах запаси бувають мінімальними (перед надходженням наступної партії), а по інших - максимальними (після надходження наступної партії), а в середньому підтримуються на рівні 50% максимальних.

Слід зауважити, що ефективне використання виробничих потужностей можливе за достатності запасів сировини, матеріалів, товарів та інших елементів оборотних засобів, потрібних для операційного циклу, і наявності необхідних коштів для його відтворення. Тому підприємствам треба більше уваги приділяти тривалості операційного циклу і нормуванню власних оборотних коштів, щоб забезпечити сталу величину робочого капіталу й реальну можливість вчасно розраховуватися за зобов'язаннями, а при потребі залучити в оборот короткострокові кредити банків.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створюється страховий запас, мета якого - попередити наслідки можливих перебоїв у постачанні через порушення умов поставок, змін у фінансово - господарській діяльності підприємств - постачальників, затримці у дорозі тощо.

Для забезпечення підприємству фінансової стабільності величина і частка власних коштів в обороті повинна бути регульованою, підлягати нормуванню.

Норматив власних оборотних коштів встановлюється з метою забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності з урахуванням його фінансових можливостей.

Норматив власних оборотних коштів в обороті доцільно встановлювати у розмірі фактично їх наявності за даними балансу на початок планового періоду, але не менше мінімальної потреби в них.