Державний борг та проблеми його обслуговування

- запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;

- розширення спектру інструментів внутрішньої державної позики;

- створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;

- підвищення прозорості здійснення державних запозичень;

- розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;

- управління ризиками, які пов'язані з державним боргом.

Ці нововведення набули чинності з 14 травня 2009 року.

Програму управління державним боргом на 2013 рік підготовлено на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з управлінням державним (місцевим) боргом» від 01 серпня 2012 р. № 815 та відповідно до пунктів 5.1-5.3 Положення про управління ризиками, пов'язаними з державним боргом, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2010 р. № 461.

Витрати державного бюджету на 2013 рік з погашення та обслуговування державного боргу заплановано відповідно до:

- графіків платежів за вже існуючим державним боргом на момент складання проекту Державного бюджету на 2013 рік;

- планових обсягів запозичень на 2013 рік на фінансування державного бюджету;

- прогнозних відсоткових ставок та курсів валют;

- прогнозу обсягів витрат на управління державним боргом.

Крім того, характер розрахунків платежів за позиками залежить як від інструменту запозичення (облігація державної позики, кредитна угода), так і від кредитора (Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд та ін.), кожен з яких застосовує власну методику розрахунку платежів за позикою.

Загальні виплати за державним боргом, що мають бути здійснені у 2013 році за рахунок коштів державного бюджету, оцінюються на рівні 116.035,0 млн.грн.

У 2013 році обсяг платежів з погашення державного боргу становить 81.068,4 млн.грн., з яких 45.473,9 млн.грн., або 56,1% становлять зобов'язання по внутрішньому боргу, а 35.594,5 млн.грн., або 43,9% - зобов'язання по зовнішньому боргу.

Найбільші обсяги передбачено на погашення ОВДП 2012 року в сумі 21.785,9 млн.грн., ОВДП 2010 року - 9.395,1 млн.грн., ОВДП 2011 року - 3.705,2 млн.грн., ОЗДП 2003 року - 8.400,0 млн.грн., а також на погашення позик МВФ - 22.825,7 млн.грн.

Обсяг платежів з обслуговування державного боргу на 2013 рік прогнозується в обсязі 34.966,5 млн. грн.

Найбільшу питому вагу в обслуговуванні державного внутрішнього боргу протягом 2013 року матимуть виплати за ОВДП 2012 року в сумі 6.440,6 млн.грн., ОВДП 2009 року в сумі 4.064,9 млн.грн., та ОВДП 2011 року в сумі 3.502,7 млн.грн.

В обслуговуванні державного зовнішнього боргу у вказаному періоді найбільшу питому вагу матимуть видатки за позиками МВФ в сумі 1.608,4 млн.грн. та ОЗДП 2012 року в сумі 3.507,0 млн.грн.

Одним з кроків до ефективного управління державним боргом було затверджено Постанова КМ України № 607 від 10.05.2012 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки"

Цілями Стратегії є:

o задоволення потреб держави у позикових ресурсах шляхом фінансування державного бюджету за мінімально можливої вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків;

o утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні;

o забезпечення ефективного функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів та розширення доступу до міжнародного ринку капіталу;

o реформування у сфері міжнародної інтеграції та співпраці, спрямоване на вироблення цілісної і збалансованої зовнішньоекономічної політики, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості національної економіки.

Досягнення зазначених цілей забезпечується шляхом виконання таких завдань:

o оптимізація структури державного боргу в розрізі валюти і відсоткових ставок, що дасть змогу мінімізувати відповідні ризики;

o мінімізація ризиків, пов'язаних з рефінансуванням та утриманням середньозваженого строку до погашення боргових зобов'язань держави у визначених цією Стратегією межах;

o запобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет, що пов'язані із здійсненням платежів за державним боргом;

o підвищення рівня ліквідності державних боргових цінних паперів, що дасть змогу підвищити попит на них з боку інвесторів;

o здійснення запозичень для підтримки та розвитку пріоритетних сфер економіки;

o забезпечення ефективної співпраці з провідними міжнародними рейтинговими агентствами щодо присвоєння ними суверенного кредитного рейтингу Україні та її борговим зобов'язанням;

o забезпечення системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці, у тому числі запровадження дієвих механізмів прийняття рішень у зовнішньоекономічній сфері;

o запровадження стратегії залучення, ефективного використання та моніторингу зовнішньої допомоги;

o розширення співпраці з міжнародними організаціями, в тому числі міжнародними фінансовими організаціями;

o забезпечення прозорості діяльності, пов'язаної з управлінням державним боргом, та публічності відповідної інформації.[19]

Основними заходами, які планується здійснити для реалізації Стратегії, є:

o узгодження напрямів політики управління державним боргом з напрямами бюджетної та грошово-кредитної політики;

o удосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом;

o складення графіка проведення аукціонів облігацій внутрішньої державної позики із зазначенням видів та строків обігу боргових цінних паперів;

o проведення аналізу та оцінки ризиків, пов'язаних з державним боргом;

o регулярне розміщення державних цінних паперів з різними строками обігу;

o створення належних умов для ефективного функціонування первинних дилерів та підтримання ними двостороннього котирування державних боргових цінних паперів;

o здійснення операцій з активного управління державним боргом з метою зменшення пікових навантажень на державний бюджет;

o вивчення можливості розширення переліку державних боргових інструментів, у тому числі з плаваючою відсотковою ставкою, індексованих на рівень інфляції, та запровадження державних цінних паперів для населення;

o розширення співпраці з міжнародними організаціями, зокрема Світовим банком, Міжнародним валютним фондом, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком;

o забезпечення регулярного подання міжнародним рейтинговим агентствам статистичних і аналітичних даних щодо соціально-економічного та політичного становища України;

o створення ефективної системи прийняття рішень у зовнішньоекономічній сфері;

o підтримка на належному рівні та розвиток інформаційно-технічного забезпечення процесу управління державним боргом, зокрема шляхом удосконалення інформаційно-аналітичної системи "Управління державним боргом";

o регулярне розміщення інформації про управління державним боргом на офіційному веб-сайті Мінфіну.[19]

На кінець 2013 року очікуваний обсяг державного боргу сягне 483.032,0 млн. грн., що приблизно становить 30,6% від ВВП.

Співвідношення обсягу виплат з обслуговування державного боргу на кінець 2013 року до доходів державного бюджету за 2013 рік орієнтовно становитиме 9,6 відсотка.

Відношення державного зовнішнього боргу до загальної суми державного боргу на кінець відповідного періоду становить 48,7 відсотка.

Частка державного боргу з плаваючими ставками у загальній сумі державного боргу на кінець 2013 року (відсотковий ризик) орієнтовно становитиме 18,8 відсотка.

Реалізація Стратегії дасть змогу досягти на кінець 2012, 2013 і 2014 років відповідно таких результатів:

o відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту - на рівні не більш як 30 відсотків, 25 відсотків і 25 відсотків;

o частка державного внутрішнього боргу - не менш як 46 відсотків, 47 відсотків і 48 відсотків;

o середньозважений строк до погашення державного боргу - не менш як 4,1, 4,2 і 4,3 року;

o частка державного боргу з фіксованою ставкою - не менш як 65 відсотків;

o частка державного боргу, що рефінансується в наступному році, - орієнтовно не більш як 20 відсотків.[19]

Заходи з попередження ризику зниження суверенного кредитного рейтингу включатимуть своєчасне і в повному обсязі виконання державою зобов'язань за державним боргом, а також розкриття інформації про стан і структуру державного боргу, обсягу майбутніх платежів за ним.

Необхідними умовами плідної співпраці з рейтинговими агентствами є транспарентність у сфері управління державним боргом та економічного стану країни. Задля цього передбачено ведення постійного діалогу з провідними рейтинговими агентствами щодо соціально-економічного положення країни та питань державного боргу, підготовка звітів та відповідей на запити рейтингових агентств з метою надання необхідної інформації для визначення суверенного кредитного рейтингу України.

Боргова політика в Україні має підпорядковуватися основній меті здійснення запозичень - реалізації успішної макроекономічної політики, в тому числі фіскальної, а саме стимулювання попиту у державному секторі. Фіскальна, монетарна та відтворювально-інвестиційна політики є складовими макрополітики і здійснюються взаємопов'язано з борговою політикою. Боргову політику можна розглядати як складову фіскальної. Тобто, боргова політика і макроекономічна політика є взаємнодетермінованими. В умовах необхідності структурних змін в економіці країни,

державні запозичення мають бути спрямовані на інвестиції в пріоритетні галузі економіки і зменшення частки споживання для досягнення окупності взятих державою зобов'язань. Покриття боргу має здійснюватись в основному не за рахунок зростання податкового тягаря, а за рахунок економічного зростання.

Структура державного боргу України має бути зміщена до переважання внутрішніх боргових зобов'язань над зовнішніми. Запозичення мають здійснюватись переважно в національній валюті.

З посиленням процесів глобалізації, інтеграції національних ринків у світовийринок відбуваються процеси збільшення взаємозалежності окремих економік одна від одної. Отож, в умовах фінансової кризи, що охопила більшу частину промислово розвинутих країн, забезпечення економічної безпеки та макроекономічної стабільності в Україні вимагає від держави поступового збільшення обсягів державних запозичень, а отже і збільшення державного боргу. Але і за таких умов значення показників боргової стабільності свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу, який відповідає критеріям Бюджетного кодексу України [13].

державний борг управління

Розділ 3. Проблеми і напрямки вдосконалення управління державним боргом

3.1 Зарубіжний досвід управління державним боргом

Проблема ефективного управління державним боргом є питанням економічної безпеки країни. Організаційна складова цього питання полягає у створенні в Україні Агентства з питань управління державним боргом з урахуванням кращого досвіду і практики організації діяльності подібних агентств у розвинених країнах.

Питання побудови ефективної системи управління та контролю у сфері державного боргу розглядалися у червні 2007 року на черговому засіданні Комітету INTOSAI з питань державного боргу у столиці Португалії, м. Лісабон. Серед презентованих матеріалів особливий інтерес викликали інформації про досвід Португалії та Великобританії в організації спеціальних урядових офісів для адміністрування борговими зобов'язаннями держави.

В період з 1997 року по 2006 рік номінальний державний борг Португалії в доларовому еквіваленті зріс більш як удвічі з 61 млрд. дол. США у 1997 році до 135 млрд. дол. США у 2006 році. При цьому співвідношення державного боргу до ВВП в останні три роки перетнуло межу у 60 % і станом на кінець 2006 року цей показник становив вже 68,5 %. Разом з тим, порівняно з іншими країнами Євросоюзу, показник співвідношення державного боргу до ВВП у Португалії знаходиться нижче середнього значення у 69 %. А в окремих країнах цей показник сягає 100 % (Італія, Греція).

Уряд Португалії щорічно виходить на внутрішній ринок запозичень. При цьому, застосовуються два типи внутрішніх цінних паперів: державні (урядові) бонди з фіксованою процентною ставкою та казначейські векселі. Переважно здійснюється емісія державних (урядових) бондів (6-18 млрд. євро щорічно). За 2007 - 2009 роки активізувався випуск казначейських векселів.

Португальська Республіка має окрему установу з питань управління боргом - IGCP. Місія цього органу полягає в інтегрованому управлінні готівковими залишками і прямим боргом Португальської Республіки через:

- стабільне виконання боргових зобов'язань республіки;

- мінімізацію витрат урядового боргу в довготривалій перспективі, ґрунтуючись на урядових стратегіях ризику;

- оптимізацію управління обігом готівки в державному секторі.

Для забезпечення слугування державним інтересам IGCP здійснює свою діяльність керуючись принципами продуктивності, прозорості та пізвітності й відповідальності. Агентство з питань управління боргом (IGCP) підпорядковане та знаходиться під наглядом Міністра фінансів Португалії. Структура IGCP включає: Голову Ради директорів, Раду директорів, Консультативну раду, Аудиторський комітет.

Діяльність Агентства підлягає нагляду з боку вищої аудиторської установи - Аудиторського суду. Щорічний аудит, який здійснюється Португальським аудиторським судом зосереджується на:

- обліку та звітності з питань державного боргу;

- процедурах управління боргом;

- моделі управління.

Також можуть здійснюватися інші аудиторські процедури у разі їх необхідності та виправданості. Агентство з питань управління боргом також звітує безпосередньо парламенту у наступних випадках: на запит Комітету з питань бюджету та фінансів (зазвичай раз на рік) і під час інформування з питань простроченого боргу, ризиків, програми запозичень, організації та діяльності вторинного ринку цінних паперів. Хоча Агентство з питань управління державним боргом є частиною системи державного управління, його працівники не є державними службовцями (трудові договори укладаються у відповідності до загального трудового законодавства), а для побудови внутрішньої організації Агентства була прийнята корпоративна модель управління.

Агентство з питань управління боргом Великобританії створене 1 квітня 1998 року як виконавчий орган Казначейства Великобританії. З того часу одна з головних його ролей полягає у здійсненні запозичень для фінансування державних (урядових) витрат. Це робиться переважно шляхом продажу цінних паперів гілтс та казначейських векселів.

Гілтс (gilts) - "золотообрізні цінні папери" - це довгострокові боргові зобов'язання (від 1 до 50 років) Уряду Великобританії. Вони ідентифікуються за "купоном" (загальним щорічним відсотком до сплати утримувачу цінного паперу) і датою погашення (наприклад, 4-х відсотковий Казначейський гілт 2016). Уряд емітує два основних типи цінних паперів гілтс: договірні та індексовані.

Казначейські векселі - це короткострокові боргові зобов'язання (до 12 місяців), які під час емісії мають термін погашення 1, 3 або 6 місяців. Вони випускаються із дисконтом, тобто під час купівлі покупець сплачує меншу суму, а при погашенні отримує номінальну вартість цього векселя.

Починаючи з 2002 року, гілтс є одним із основних боргових інструментів і щорічно їх продається на суму 50-60 млрд. фунтів стерлінгів (тобто уп'ятеро більше ніж раніше). Станом на кінець 2009 року номінальна сума непогашеного боргу за гілтс становила 433,2 млрд. фунтів стерлінгів. Щорічні витрати на сплату відсотків дорівнюють близько 27 млрд. фунтів стерлінгів, або 5% загальних державних (урядових) витрат.

Слід зазначити, що на Агентство з питань управління боргом, поряд із здійсненням боргових запозичень, покладається й низка інших обов'язків, а саме: управління державними грошовими залишками, обслуговування функцій Уповноважених зі зниження національного боргу та Ради кредитних державних проектів, оперативне управління депозитами, адміністрування інших державних зобов'язань з питань гарантування кредитів й інвестицій, а також управління послугами з придбання та продажу цінних паперів гілтс.

Агентство функціонує як частина загальної інституційної структури управління державним боргом у Великобританії. Створення окремого Агентства супроводжувалося необхідністю чіткого розділення функцій грошово-кредитної політики від управління боргом. Це здійснювалося з метою забезпечення того, що на впровадження політики управління боргом не впливатимуть короткострокові рішення грошово-кредитної політики.

Основна мета управління боргом у Великобританії полягає у мінімізації у довгостроковій перспективі витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансових потреб Уряду, беручи до уваги ризик і водночас забезпечуючи те, що політика управління боргом не буде суперечити цілям грошово-кредитної політики.

Агентство з питань управління боргом діє як виконавча структура і, відповідно, за законом є складовою частиною Казначейства. Разом з тим, Агентство функціонує автономно від міністрів Казначейства, що таким чином дозволяє Агентству впроваджувати план фінансування в межах загальних директив, встановлених міністрами у звіті з управління боргом та резервами. При цьому, міністри не здійснюють щоденного втручання у прийняття оперативних рішень керівництвом Агентства.

Основними способами виконання Агентством плану фінансування є наступні:

- виконання ринкових операцій (переважно продаж цінних паперів гілтс та казначейських векселів);

- моніторинг стану виконання плану фінансування та звітування про це Казначейству;

- моніторинг розвитку ринків та своєчасне інформування Казначейству про будь-які зміни, які можуть вплинути на необхідність перегляду плану фінансування.

Агентство задовольняє фінансові потреби держави (уряду) через успішне виконання плану фінансування. Зі свого боку, Казначейство проводить моніторинг програм продажу Агентством цінних паперів гілтс та казначейських векселів для переконання у тому, що план виконується. Казначейство вивчає результати кожного аукціону з продажу гілтс та аналізує щомісячні та щоквартальні звіти Агентства про хід виконання плану фінансування.

Агентство задовольняє фінансові потреби держави (уряду) через успішне виконання плану фінансування. Зі свого боку, Казначейство проводить моніторинг програм продажу Агентством цінних паперів гілтс та казначейських векселів для переконання у тому, що план виконується. Казначейство вивчає результати кожного аукціону з продажу гілтс та аналізує щомісячні та щоквартальні звіти Агентства про хід виконання плану фінансування.

Останні зміни у діяльності Агентства характеризуються тим, що воно впровадило спеціальну модель Стратегічного аналізу боргу (SDA), яка розрахована для визначення співвідношень між витратами та ризиками в умовах різних стратегій запозичень. Це робиться шляхом оцінювання вартості різних стратегій випуску цінних паперів гілтс у певній структурній моделі, яка відображає "типову" або стилізовану поведінку економіки Великобританії.

Отож, розглянувши досвід європейських країн, таких як Великобританія і Португалія, можна сказати, що Україні потрібне вдосконалення роботи органів управління державним боргом, а також відповідне законодавство. Детальніше напрями вдосконалення управління державним боргом буде розглянуто в наступному підрозділі [17].

3.2 Напрямки покращення управління державним боргом в Україні

Чинна система формування, розподілу та використання кредитних фінансових ресурсів державою не створює умов для інноваційного розвитку національної економіки. Глобальна економічна криза загострила такі основні проблеми України, як створення сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій, отримання міжнародних кредитів, визначення нових джерел фінансування інвестиційно-інноваційного розвитку. Водночас особливої актуальності набуло питання забезпечення ефективності використання вже залучених зовнішніх фінансових ресурсів, посилення контролю з боку держави за їх цільовим використанням, проведення аналізу окупності інвестиційних проектів. З огляду на це, одним зі стратегічних завдань нового уряду має стати переорієнтація боргової політики держави на вирішення стратегічних завдань розвитку національної економіки. Це потребує першочергового фінансування з позичкових джерел пріоритетних проектів загальнонаціонального значення у галузях енергетичної і транспортної інфраструктури, а також надання підтримки розвитку експортних і високотехнологічних виробництв.

Облік реального обсягу запозичень, що спрямовуються на цілі інвестиційно-інноваційного розвитку економіки в Україні, є нечітким і непрозорим. Державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про Державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більшість іноземних кредитних надходжень в Україну не мають інвестиційної спрямованості. На сьогодні в країні основним джерелом фінансування цільових проектів за рахунок державних запозичень є кредити міжнародних фінансових інституцій.

В Україні також існує проблема надання державних гарантій по зовнішніх позиках, які у більшості випадків надавалися без урахування критеріїв їх економічної ефективності, що спричинило зростання державного боргу і витрат на його обслуговування. Крім того, на сьогодні існує загальна проблема відсутності чітких економічних критеріїв при здійсненні державних капіталовкладень, належного техніко-економічного обґрунтування інвестиційних програм та цільових проектів, неврахування середньо- і довгострокового характеру інвестицій і впровадження інновацій при реалізації фінансової політики в Україні, що призводить до порушення планів інвестиційних програм та зниження віддачі від інвестицій.

З початку 2009 року загальний державний борг України збільшився в 1,6 разу і досяг 399,1 млрд грн . Зовнішній державний борг (прямий і гарантований) зріс на 19% до 208,8 млрд грн , здебільшого за рахунок другого та третього траншів кредиту від МВФ на загальну суму близько 6,2 млрд дол. США. Спрямування більшої частини позик МВФ до Державного бюджету посилює ефект інфляційних чинників в короткостроковому періоді і породжує загрози для стабільності державних фінансів у середньостроковому періоді. Крім того, 1,6 млрд грн державних гарантій, наданих урядом у листопаді для забезпечення євро-облігацій, випущених НАК "Нафтогаз", були офіційно відображені в борговій статистиці, що суттєво збільшило суму гарантованого зовнішнього державного боргу наприкінці року. [24]

З огляду на поточну ситуацію та багатий міжнародний досвід, пріоритетними завданнями боргової політики в Україні має стати розробка та впровадження цілісно] стратегії,якапоєднуватиме:

- завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики. Адже, незважаючи на значну кількість прийнятих законодавчих актів та нормативно-правових документів, не утвореноm цілісної системи комплексного правового, економічного та організаційного забезпечення використання державних запозичень. Через відсутність єдиної чіткої законодавчої системи регулювання порядку здійснення державних запозичень та їх використання окремі питання щодо них встановлюються щорічно у законах України про Державний бюджет, а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів та Міністерства фінансів України;

- коротко- і середньострокові орієнтири управління державним боргом, атакож підготовку інтегрованого багатолітнього фінансового плану як частини бюджетного циклу, з урахуванням всіх майбутніх грошових потоків, пов'язаних із державним кредитом та інвестиціями, на весь строк дії кредитних та інвестиційних зобов'язань;

- інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної скла-дової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики;

- зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків, передусім, шляхом створення більш сприятливих умов для залучення приватного капіталу до реалізації інфраструктурних проектів. Це дасть змогу звільнити бюджетні кошти для наступного їх спрямування на інші необхідні інвестиційні потреби.[24]

Крім того, важливим є забезпечення цільової спрямованості державних гарантій на інвестиції в інфраструктуру, які гарантуватимуть досягнення суспільно значущих цілей іокупність вкладень у тривалому періоді - будівництво автомобільних доріг, магістральних трубопроводів, мостів, морських і повітряних портів, розвиток систем водо- і газопостачання, забезпечення теплом і електроенергією; а також перехід до надання гарантій виключно на умовах строковості, платності та зустрічних гарантій, отриманих від інших кредиторів.

Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, відповідальних за управління державним боргом, та спрямувати їх на інтеграцію боргової політики України в контексті реалізації довгострокової стратегії економічного та соціального розвитку України.

Певні аспекти організації управління державним боргом частково регламентуються у різних законодавчо-нормативних актах. Це спричинено, в першу чергу, відсутністю єдиного закону «Про державний борг». Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України.

Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і моніторингу таких операцій.

У системі управління державним боргом в Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних коштів.

Проте ринок облігацій внутрішньої державної позики (далі ОВДП) в Україні має ряд проблем. Зокрема, існує обмеження попиту на облігації внутрішньої державної позики. У 2009-2010 р. вдалося продати ОВДП лише завдяки нерезидентам, у попередні роки основними покупцями паперів були Ощадбанк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Попит на ОВДП можна розширити за допомогою інструментів, які використовують розвинені країни світу для збільшення місткості ринку. Як приклад можна навести такі способи його розширення:

- у Великобританії - короткострокові облігації держави для великих підприємств;

- у США - федеральні і муніципальні облігації, ощадні бони (неринкові облігації, що поширюються серед фізичних осіб).

Кабінет міністрів України прийняв Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки. Ця Концепція спрямована на задоволення нагальних потреб реформування первинного ринку державних цінних паперів в Україні, зумовлених насамперед високою вартістю державних запозичень на внутрішньому ринку порівняно з їх вартістю на зовнішніх ринках. Метою цієї Концепції є створення засад та умов для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів протягом 2009 - 2013 років. Концепція передбачає здійснення таких заходів: запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій; розширення спектра інструментів державної позики; створення системи первинних дилерів державних цінних паперів; підвищення прозорості здійснення державних запозичень; розміщення коштів єдиного казначейського рахунку; управління ризиками, які пов'язані з державним боргом.

У квітні 2009 р. уряд затвердив постанову «Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів». Згідно з нею первинними дилерами на ринку ОВДП можуть бути банки, які, зокрема, мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами;і сплачений статутний капітал, еквівалентний не менше ніж 10 млн. євро; практичний досвід роботи на ринку облігацій внутрішньої позики (загальний обсяг торгівлі ОВДП не менше 1 млрд. грн.).

Безпечний рівень боргу - це такий його рівень, при якому держава може 1) своєчасно і в повному обсязі виконувати свої боргові зобов'язання без допомоги міжнародних фінансових організацій (чи інших суб'єктів), без проведення реструктуризації цих зобов'язань чи оголошення дефолту, а також 2) здійснювати державні запозичення на ринках капіталу за прийнятними відсотковими ставками.[24]

Згідно з вітчизняними і іноземними дослідженнями економічно безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу для України наразі складає близько 35% від ВВП [2] . Такий висновок базується на статистиці настання дефолтів у країнах з ринками, що формуються, (досліджено МВФ [5]) та на власному досвіді України, яка вже двічі була не в змозі самостійно виконувати свої боргові зобов'язання при їх наближенні до рівня 30-35% відносно ВВП [26], зокрема:

- наприкінці 90-х років минулого століття, що призвело до кількох реструктуризацій внутрішнього державного боргу і реструктуризації зовнішнього державного боргу;

- та наприкінці 00-х років поточного століття, що призвело до звернення про допомогу до міжнародних фінансових організацій (сума якої була другою за величиною у світі після допомоги МВФ для Угорщини).

З 2009 року державний і гарантований державою борг знаходиться близько свого критичного рівня . У 2013 році очікується його подальше зростання до 38,5% від ВВП [3].

Базовими показниками, на підставі яких у Міністерстві фінансів України приймається рішення про управління державним боргом, є:

Відношення державного боргу до ВВП (критичним рівнем для цього встановлюється діапазон від 60% (за методологією Міжнародного Валютного Фонду) до 80 - 100% (за методологією МБРР)). На 01.01.2003р. цей показник ( для України) перебував у межах 35%.

Відношення державного боргу до доходів державного бюджету базового року, за яким бюджет затверджений (за методологією МВФ граничне значення цього показника є 300%).

Відношення загальної суми річних платежів по зовнішніх державних боргах до доходів державного бюджету поточного року, за якими бюджет затверджений (згідно з Маастрихтськими критеріями граничною межою цього співвідношення є 20%).

Відношення загальної суми річних платежів за державним боргом до ВВП (критичним рівнем для нього часто встановлюється діапазон 10 - 15%).

Крім зазначених вище показників, існує ще близько 30 індикаторів, які тією чи іншою мірою характеризують рівень боргової безпеки держави.

Складовою системи регулювання державним боргом має стати боргове планування, що органічно поєднане та здійснюється на основі єдиної методології з бюджетним та макроекономічним плануванням.

З викладеного вище слідує, що основні напрями вдосконалення боргової політики такі:

- створення умов для активізації купівлі-продажу державних зобов'язань;

- необхідно розвивати вторинний ринок державних зобов'язань;

-державні запозичення необхідно використовувати за цільовим призначенням на розвиток певних галузей народного господарства, а не вкладати в неперспективні проекти;

- необхідно удосконалити нормативну базу для чіткого врегулювання питань щодо державних запозичень;

- визначення та законодавче закріплення напрямку боргової стратегії, зокрема щодо співвідношення внутрішньої та зовнішньої складової державних запозичень;

- створення агентства з управління державним боргом, що підзвітне міністерству фінансів та зорієнтоване на управління ризиками боргової діяльності;

- розробка та впровадження середньострокової програми регулювання державного боргу як елементу будови ефективної системи планування державної заборгованості.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що зовнішній борг є невід'ємною частиною державних фінансів. Проте у сфері запозичень існує безліч проблем, зокрема низка ризиків для фінансової стабільності держави. З метою забезпеченнядовгострокової стабільності потрібно більше уваги науковців присвятити проблемі моніторингу індикато-рів боргової й економічної безпеки. Слід на законодавчому рівні розробити та закріпити стратегію розвитку внутрішнього ринку запозичень. Одним із основних елементів боргової політики України повинно бути лімітування обсягів зовнішнього боргу з урахуванням прогнозу економічного зростання. Основною метою запозичень має бути фінансування інвестиційних проектів, структурних реформ в економіці та розвитку інфраструктури. Реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної економічної політики й обмеження зовнішніх зобов'язань держави, які потенційно можуть впливати на стабільність державних фінансів України у довгостроковій перспективі.

Управління державним боргом, який є засобом покриття дефіциту бюджету держави та інструментом стабілізації фінансового ринку набуває особливо важливого значення у період трансформації національної економіки та розвитку товарно-грошових відносин. Державний борг - це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи їх росту є показниками фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики. Тому визначення основних пріоритетів державної боргової політики, зокрема щодо пропорцій і порядку здійснення зовнішніх та внутрішніх запозичень, є необхідним і актуальним.

Великі розміри і швидке зростання державного боргу у більшості країн світу залишає актуальним питання розробки підходів регулювання державної заборгованості з урахуванням її позитивного і негативного впливу на економіку.

В умовах розвитку глобалізації, посилення її впливу на грошово-кредитні відносини вивчення та застосування в адаптованому вигляді зарубіжного досвіду регулювання державного боргу буде сприяти формуванню нових поглядів на існуючий механізм вирішення проблем зовнішньої та внутрішньої державної заборгованості.

Державний борг - сума, яку держава заборгувала зовнішнім і внутрішнім кредиторам. За наявності боргу державний апарат не може ефективно регулювати економіку країни, тому що значна кількість доходної части потім йде на покриття боргу, для цього скорочуються інші статті витрат і знижується рівень економіки, рівень сукупної виробленої продукції, при цьому знижується рівень життя людей та добробуту держави в цілому. Також розглянуто методи управління державним боргом.

Світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря для країни. Тому в розділі докладніше розглянуто зарубіжний досвід у даному питанні на основі таких країн як Португалія і Великобританія. Також розглянуті проблеми українського управління боргом, запропоновані певні шляхи його покращення. Тому для покращення механізмів управління державним боргом пропонується наступне:

- прийняття Закону України «Про державний борг»;

- створення спеціального агентства з цього питання;

- розвиток ринку державних цінних паперів;

- зниження вартості запозичень;

- мінімізація ризиків пов'язаних із зовнішніми запозиченнями.

Для розв'язання проблеми заборгованості в довгостроковому періоді необхідне «оздоровлення» самої економіки, оскільки без забезпечення динамізму її розвитку і реальної, відчутної ефективності фінансова стабільність в країні буде короткочасною і відносною, незалежно від того, які прогресивні фінансові заходи використовуються для її підтримки.

Список використаних джерел

1. Башко В. Державні запозичення в Україні: оцінка потреб і пропозиції щодо структури / В. Башко// Економіка і прогнозування. - 2007. - № 2. - С. 75-87.

2. Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною радою України від 08.07. 2010 № 2456-VI.

3. Василик О.Д. Бюджетна система України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: КНЕУ, 2004.-346 с.

4. Василик О.Д. Державні фінанси України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: ЦНЛ, 2003.- 425 с.

5. Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин / Т.П. Вахненко: Ін-т економіки та прогнозування НАН України. - К.: Фенікс, 2006. - 536 с.

6. Вахненко Т. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України / Т. Вахненко// Економіка України. - 2007. - №1. - С. 14-24.

7. Єкимова К.С. Аналіз боргової політики України / К.С. Єкимова // Фін.-кредит.діяльн.: пробл. теорії та практики : зб. наук. пр. -- 2011. -- Вип. 2.-- С. 281-285. -- Бібліогр.: 4 назв. -- укp.

8. Економіко-правова бібліотека

9. Інформаційна довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України станом на 31.01.2010/ Міністерство фінансів України від 25.01.2010 р.

10. Інформаційна довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України станом на 31.01.2013/ Міністерство фінансів України від 25.02.2013 р.

11. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. - 115с.

12. Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету/ В. Кудряшов // Економіка України. - 2009. - №4. - с. 52-64.

13. Науковий блог НаУ «Острозька академія»

14. Оспіщев В.І. Фінанси: курс для фінансистів: навч. посібник / В.І. Оспіщев - К.: Знання, 2008.- 567 с.

15. Офіційний сайт Міністерства фінансів України

16. Офіційний сайт Національного банку Укоаїни

17. Офіційний сайт Рахункової палати України

18. Перша українська електронна бібліотека підручників

19. Постанова КМ України № 607 від 10.05.2012 "Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки" / Міністерство фінансів України від 21.08.12

20. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України від 26.12. 2009 № 835- VI.

21. Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки від 25 березня 2009 р. N 316-р/ Кабінет міністрів України, Розпорядження.

22. Ривак О. С. Державний внутрішній та валовий зовнішній борг України / О.С. Ривак // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2008.- Вип. 4. - С. 568-584.

23. Статистичні матеріали Міністерства фінансів України від 05.01.2011 по стану державного боргу України на 30.11.2010 р. [Електронний ресурс]

24. Терещенко В.Л. Державний борг України: сутність, соціально-економчні наслідки, перспективи оптимізації / В.Л. Терещенко // Економіка регіон . - 2011. - №4. - С. 59-62. - Бібліогр.: 18 назв. - укp.

25. Філоненко К. М. Зовнішній борг України: аналіз динаміки та структури / К. М. Філоненко // Статистика України. - 2010. - №2. - С. 31-36.

26. Юрій С.І. Фінанси: підруч. / С.І. Юрій, В.М. Федосов - К.: Знання, 2008.-611 с.

Додаток А

Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2010 (за ознакою умовності):

Стаття боргу	тис. дол. США	тис. грн.	%
Загальна сума державного та гарантованого державою боргу	54 289 336,46	432 235 410,19	100,00
Державний борг	40 628 911,14	323 475 202,05	74,84
Внутрішній борг	17 792 945,97	141 662 098,06	32,77
1. Заборгованість перед юридичними особами	17 377 668,70	138 355 785,00	32,01
ОВДП (10 - річні)	1 672 028,46	13 312 189,00	3,08
ОВДП (11 - річні)	483 562,68	3 849 981,00	0,89
ОВДП (12 - місячні)	1 272 007,36	10 127 341,00	2,34
ОВДП (12 - річні)	188 401,97	1 500 000,00	0,35
ОВДП (18 - місячні)	351 683,69	2 800 000,00	0,65
ОВДП (2 - річні)	562 466,31	4 478 188,00	1,04
ОВДП (3 - річні)	2 044 958,99	16 281 350,00	3,77
ОВДП (5 - річні)	3 209 212,98	25 550 791,00	5,91
ОВДП (6 - місячні)	359 973,37	2 866 000,00	0,66
ОВДП (6 - річні)	376 803,95	3 000 000,00	0,69
ОВДП (7 - річні)	2 495 698,15	19 870 000,00	4,60
ОВДП (8 - річні)	1 170 126,73	9 316 198,00	2,16
ОВДП (9 - місячні)	456 937,59	3 638 000,00	0,84
ОВДП (9 - річні)	2 733 806,47	21 765 747,00	5,04
2. Заборгованість перед банківськими установами	415 277,27	3 306 313,06	0,76
Національний банк України	415 277,27	3 306 313,06	0,76
Зовнішній борг	22 835 965,17	181 813 103,99	42,06
1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку	10 432 283,79	83 058 713,85	19,22
Європейський банк реконструкції та розвитку	331 329,46	2 637 945,79	0,61
Європейський Інвестиційний Банк	196 544,01	1 564 824,42	0,36
Міжнародний Валютний Фонд	6 860 855,00	54 624 069,22	12,64
Світовий Банк	3 043 555,32	24 231 874,42	5,61
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	1 415 650,73	11 270 986,48	2,61
Італія	31 916,47	254 109,38	0,06
Німеччина	151 283,72	1 204 475,61	0,28
Росія	996 855,86	7 936 667,30	1,84
США	75 666,76	602 436,04	0,14
Франція	8 393,80	66 828,94	0,02
Японія	151 534,12	1 206 469,21	0,28
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	2 000 067,90	15 923 940,60	3,68
Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A.	67,90	540,60	0,00
JSC VTB Bank	2 000 000,00	15 923 400,00	3,68
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	8 987 962,75	71 559 463,06	16,56
Міжнародний Валютний Фонд	1 891 162,72	15 056 870,26	3,48
ОЗДП 2003 року	1 000 000,00	7 961 700,00	1,84
ОЗДП 2004 року	600 000,00	4 777 020,00	1,11
ОЗДП 2005 року	796 800,03	6 343 882,80	1,47
ОЗДП 2006 року	1 000 000,00	7 961 700,00	1,84
ОЗДП 2007 року	1 200 000,00	9 554 040,00	2,21
ОЗДП 2010 року	2 500 000,00	19 904 250,00	4,60
Гарантований борг Внутрішній борг	13 660 425,32 1 736 783,79	13 827 751,40	25,16 3,20
1. Заборгованість перед юридичними особами	846 281,34	6 737 838,05	1,56
Векселі Укравтодору	203 419,43	1 619 564,45	0,37
Державні цінні папери	1,46	11,60	0,00
Облігації ДІУ (5 - річні)	326 563,42	2 600 000,00	0,60
Облігації ДІУ (7 - річні)	50 240,53	400 000,00	0,09
Облігації ДП КАЗ "Авіант" (5 - річні)	64 215,18	511 262,00	0,12
Облігації ХДАВП (5 - річні)	110 529,16	880 000,00	0,20
Облігації ХДАВП (6 - річні)	91 312,16	727 000,00	0,17
2. Заборгованість перед банківськими установами	890 382,54	7 088 958,70	1,64
ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"	263 762,76	2 100 000,00	0,49
ВАТ "Державний ощадний банк України"	626 619,78	4 988 958,70	1,15
3. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	119,91	954,65	0,00
Інші кредитори	119,91	954,65	0,00
Зовнішній борг	11 923 641,53	94 932 456,74	21,96
1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку	7 740 642,82	61 628 675,88	14,26
Європейське співтоватиство з атомної енергії	65 255,55	519 545,08	0,12
Європейський банк реконструкції та розвитку	148 586,68	1 183 002,58	0,27
Міжнародний Валютний Фонд	7 384 466,83	58 792 909,52	13,60
Світовий Банк	142 333,76	1 133 218,70	0,26
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	190 593,56	1 517 448,75	0,35
Канадська експортна агенція	190 593,56	1 517 448,75	0,35
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	1 001 229,13	7 971 485,97	1,84
Citibank, N.A. London	297 351,57	2 367 424,01	0,55
Deutsche Bank AG London	158 701,30	1 263 532,11	0,29
UniCredit Bank Austria AG	104 376,26	831 012,49	0,19
VTB Capital PLC	440 800,00	3 509 517,36	0,81
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	2 991 176,02	23 814 846,14	5,51
Aquasafety Invest plc	66 400,00	528 656,90	0,12
Credit Suisse First Boston International	150 000,00	1 194 255,00	0,28
Credit Suisse International	353 000,00	2 810 480,10	0,65
Maglin Capital Limited	133 333,34	1 061 560,05	0,25
Міжнародний Валютний Фонд	125 425,68	998 601,64	0,23
Облігації ДП "ФІНІНПРО" (7 - річні)	568 000,00	4 522 245,60	1,05
Облігації НАК "Нафтогаз" (5 - річні)	1 595 017,00	12 699 046,85	2,94

Додаток Б

Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.01.2013 (за ознакою умовності):

Стаття боргу	тис. дол. США	тис. грн.	%
Загальна сума державного та гарантованого державою боргу	65 989 215,59	527 451 800,11	100,00
Внутрішній борг	25 195 723,02	201 389 413,97	38,18
1. Заборгованість перед юридичними особами	24 815 164,03	198 347 605,95	37,60
Казначейські зобов'язання	104 622,50	836 247,64	0,16
ОВДП (10 - річні)	2 428 648,69	19 412 189,00	3,68
ОВДП (11 - річні)	481 669,09	3 849 981,00	0,73
ОВДП (12 - місячні)	1 700 617,56	13 593 036,13	2,58
ОВДП (12 - річні)	187 664,21	1 500 000,00	0,28
ОВДП (18 - місячні)	724 099,44	5 787 726,80	1,10
ОВДП (2 - річні)	1 774 373,63	14 182 568,46	2,69
ОВДП (3 - річні)	3 951 485,57	31 584 224,12	5,99
ОВДП (4 - річні)	199 958,59	1 598 269,00	0,30
ОВДП (5 - річні)	4 783 275,97	38 232 724,80	7,25
ОВДП (6 - річні)	688 102,09	5 500 000,00	1,04
ОВДП (7 - річні)	4 626 553,48	36 980 042,00	7,01
ОВДП (8 - річні)	1 303 165,02	10 416 198,00	1,97
ОВДП (9 - річні)	1 860 928,19	14 874 399,00	2,82
2. Заборгованість перед банківськими установами	380 558,99	3 041 808,02	0,58
Національний банк України	380 558,99	3 041 808,02	0,58
Зовнішній борг	26 219 863,21	209 575 366,60	39,73
1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями	10 087 235,79	80 627 275,59	15,29
Європейський банк реконструкції та розвитку	552 894,80	4 419 288,10	0,84
Європейський Інвестиційний Банк	411 646,39	3 290 289,58	0,62
Міжнародний банк реконструкції та розвитку	3 050 795,89	24 385 011,54	4,62
Міжнародний Валютний Фонд	6 071 898,71	48 532 686,37	9,20
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	1 127 338,16	9 010 813,96	1,71
Італія	10 768,89	86 075,74	0,02
Німеччина	61 930,78	495 012,69	0,09
Росія	801 355,86	6 405 237,39	1,21
США	33 136,79	264 862,40	0,05
Франція	2 852,92	22 803,42	0,00
Японія	217 292,92	1 736 822,32	0,33
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	69,23	553,39	0,00
Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A.	69,23	553,39	0,00
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	15 005 220,03	119 936 723,66	22,74
Міжнародний Валютний Фонд	1 892 760,05	15 128 831,06	2,87
ОЗДП 2003 року	1 000 000,00	7 993 000,00	1,52
ОЗДП 2005 року	812 459,98	6 493 992,60	1,23
ОЗДП 2006 року	1 000 000,00	7 993 000,00	1,52
ОЗДП 2007 року	700 000,00	5 595 100,00	1,06
ОЗДП 2010 року	2 000 000,00	15 986 000,00	3,03
ОЗДП 2011 року	2 750 000,00	21 980 750,00	4,17
ОЗДП 2012 року	4 850 000,00	38 766 050,00	7,35
			22,08
Внутрішній борг	2 027 969,13	16 209 557,32	3,07
1. Заборгованість перед юридичними особами	1 247 259,61	9 969 346,14	1,89
Векселі Укравтодору	195 912,49	1 565 928,54	0,30
Державні цінні папери	1,45	11,60	0,00
Облігації ДІУ (5 - річні)	227 386,46	1 817 500,00	0,34
Облігації ДІУ (7 - річні)	50 043,79	400 000,00	0,08
Облігації ДП КАЗ "Авіант" (5 - річні)	72 426,62	578 906,00	0,11
Облігації Укравтодору (3 - річні)	500 437,88	4 000 000,00	0,76
Облігації ХДАВП (5 - річні)	110 096,33	880 000,00	0,17
Облігації ХДАВП (6 - річні)	90 954,59	727 000,00	0,14
2. Заборгованість перед банківськими установами	780 590,08	6 239 256,53	1,18
ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"	262 729,89	2 100 000,00	0,40
ВАТ "Державний ощадний банк України"	517 860,19	4 139 256,53	0,78
3. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	119,44	954,65	0,00
Інші кредитори	119,44	954,65	0,00
Зовнішній борг	12 545 660,23	100 277 462,22	19,01
1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями	5 089 429,12	40 679 806,96	7,71
Європейське співтоватиство з атомної енергії	48 241,66	385 595,58	0,07
Європейський банк реконструкції та розвитку	113 684,34	908 678,94	0,17
Міжнародний банк реконструкції та розвитку	185 969,65	1 486 455,45	0,28
Міжнародний Валютний Фонд	4 741 533,47	37 899 076,99	7,19
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління	247 833,56	1 980 933,65	0,38
Канадська експортна агенція	247 833,56	1 980 933,65	0,38
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками	3 232 712,27	25 839 069,15	4,90
Citibank, N.A. London	202 130,39	1 615 628,21	0,31
Deutsche Bank AG London	42 857,14	342 557,15	0,06
UniCredit Bank Austria AG	92 043,89	735 706,79	0,14
VTB Capital PLC	440 800,00	3 523 314,40	0,67
Державний банк розвитку КНР	57 930,85	463 041,25	0,09
Експортно-імпортний банк Китаю	1 500 000,00	11 989 500,00	2,27
Експортно-імпортний банк Кореї	260 950,00	2 085 773,35	0,40
Сбербанк Росії	636 000,00	5 083 548,00	0,96
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	3 975 685,28	31 777 652,46	6,02
Aquasafety Invest plc	45 136,66	360 777,36	0,07
Credit Suisse First Boston International	150 000,00	1 198 950,00	0,23
Credit Suisse International	252 000,00	2 014 236,00	0,38
Міжнародний Валютний Фонд	125 531,62	1 003 374,22	0,19
Облігації ДП "ФІНІНПРО" (5 - річні)	550 000,00	4 396 150,00	0,83
Облігації ДП "ФІНІНПРО" (7 - річні)	1 258 000,00	10 055 194,00	1,91
Облігації НАК "Нафтогаз" (5 - річні)	1 595 017,00	12 748 970,88	2,42

Размещено на Allbest.ru