Конкурентна стратегія українських виробників на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення

У той час, як Бразилія виробляє біоетанол переважно з цукрової трости-ни, а США - лідер виробництва з кукурудзи, ряд країн, особливо в останні ро-ки, переходить на виробництво біопалива з цукрових буряків. Піонерами в цій справі є Франція та Німеччина, де збудовані для цього спеціалізовані й змішані підприємства, об'єднані в крупні компанії.

Цукробурякове виробництво в Україні по своїй суті може бути самоенер-гозабезпечуючим, яке може виробляти цукор, теплову та електричну енергію, біоетанол і біогаз.

Але із 192 цукрових заводів за 20 років незалежності України залишилося 92, із них у 2013 році були задіяні лише 38, оскільки річна квота на внутрішнє виробництво сахару в Україні становить 1,8 млн тон, а ембарго країн Митного Союзу на поставку сахара з України привело до різкого падіння експорту сахару. Це призвело до зменшення кількості робочих місць, збільшення відстаней перевезень цукросировини, зменшення посівних площ цукрових буряків, порушення сівозміни в сільському господарстві (табл. 2.11) [119].

Таблиця 2.11. Ефективність цукробурякового виробництва в Україні

	2001-2005 (середн.)	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Посівна площа, тис. га	758	544	449	270
Середня врожайність, ц/га	210	363	407	340
Перероблено цукрових буряків, млн тон	14,0	17,36	17,55	9,22
Кількість задіяних заводів	126	77	63	38
Період простою незавантаження заводів на переробку цукрових буряків, днів на рік	188	143	102	54
Обсяг виробництва цукру, млн тон	1,640	2,330	2,226	1,212

Найдешевший біоетанол у світі мають Бразилія та США (завдяки державним субсидіям), а найдорожчий - Німеччина (табл. 2.12) [120].

Таблиця 2.12. Порівняльна собівартість виробництва біоетанолу в світі

Країна-виробник	Собівартість біоетанолу, €/100 л
США (кукурудза)	39,47
Німеччина (пшениця)	54,97
Німеччина (цукровий буряк)	59,57
Бразилія (цукрова тростина)	14,48
Україна (цукровий буряк) *	57,84

При прямій переробі цукрового буряка на етанол розрахункова собівартість в Україні складає 57,84 € за 100 л, тоді як у Німеччині - 59,57 € за 100 л. Отже впроваджуючи ефективну технологію переробки цукрового буряка на заводах та здійснивши відповідні організаційні заходи ми можемо наблизитись до світового рівня.

Україна має досить великий потенціал біомаси для виробництва енергії. Економічний потенціал біомаси оцінюється в 27 млн. т у. п. /рік. Основою потенціалу є сільськогосподарські відходи та енергетичні культури. Використання потенціалу біомаси для енергетичних цілей може задовольнити близько 13% енергетичного попиту в Україні [16б].

2.3 Оцінка рівня міжнародної конкурентоспроможності українських виробників біопалива за еколого-економічними чинниками

Дослідження останніх років у різних країнах свідчать, що завдяки застосуванню біопалива, отриманого з різних джерел, вдається скоротити викиди окису вуглецю на 8-10%, сажі - на 50%, сірки - до 98%, гідрокарбо-натів та вуглекислих оксидів - на 30-34% [19а]. Таким чином, біопаливо стає основним інструментом скорочення екологічної шкідливості процесів енергозабезпечення життя людства.

Міжнародна конкурентоспроможність українських виробників біопалива (твердого біопалива, біоетанолу, біодизелю, біогазу) заснована на:

- значній сировинній базі щорічно відновлювальної біомаси, яка на даний час використовується на більш ніж на 10%;

- значному зростанні світового та, особливо, європейського попиту на біопаливо, як наслідок державних екологічних програм ЄвроСоюза, США та Японії по програмам зниження шкідливості впливу функціонування сучасної виробничої та громадської технологічних інфраструктур на довколишнє середовище (Кіотський протокол по «парниковому ефекту» [3]).

Так, Євросоюзом поставлені амбітні цілі - до 2020 року скоротити викиди парникових газів на 20%, збільшити частку відновлювальних джерел енергії до 20% і підвищити енергоефективність на 20%. З цією метою для всіх 27 країн ЄС розроблені плани дій з поновлюваних джерел енергії. Наприклад, Швеція повинна до 2020 року збільшити частку відновлюваної енергетики до 49%, Латвія - 40%, а Фінляндія - 38%. До теперішнього часу більшість країн ЄС домоглося значного зростання використання поновлюваних джерел енергії, а, наприклад, Швеція вже «перевиконала» план і переступила запланований на 2020 рік рівень [19а].

Згідно з директивою ЄвроСоюза «Про підтримку застосування енергії із відновлювальних джерел» (23.04.2009, частка відновлювальних джерел енергії до 2020 року повинна становити 20% валового внутрішнього споживання енергії. Найбільш популярним із всіх видів альтернативного біопалива на сьогодні в ЄвроСоюзі є тверде біопаливо (пресовані паливні пелети), обсяги власного виробництва якого в ЄвроСоюзі у 2014 році досягнули 12,6 млн. т, а обсяги загального споживання (з врахуванням імпорту) - 16,7 млн. т [124]. До його переваг відносять відносну дешевизну, високу енергоефективність та дуже низький рівень викидів шкідливих речовин при його спалюванні (при цьому слід враховувати, що в країнах ЄвроСоюзу природний газ не використовується в комунальній сфері як паливо [121]). Ці фактори дешевизни та екологічності привели на сьогодні до того, що споживачами твердого біопалива стали не тільки підприємства комунального господарства, які виробляють теплову енергію, але і приватні домогосподарства.

Основні споживчі переваги та показники екологічності пресованих пелет та брикетів твердого біопалива [134]:

1) Гарне полум'я. Паливні брикети й брикети з ошурок соняшника горять гарним і рівним полум'ям, увесь час зберігаючи постійну високу температуру горіння. Це ідеальне паливо для камінів, з огляду на їх жаркость у порівнянні з березовими дровами, що перевищують в 3 рази. Збільшена тривалість горіння - приблизно 1 година в режимі горіння й від 4 до 8 у режимі тління.

2) Універсальність. Для них не потрібно переобладнати вже існуюче опалювальне встаткування. Паливні брикети ідеально підійдуть для будь-яких стандартних казанів центрального опалення, печей і камінів, всіх видів топлень, казанів на дерево.

3) Безпека. При горінні брикети повністю безпечні, тому що не викидають вугіль і не іскряться.

4) Висока теплотворність. Теплотворність брикетів у два рази вище звичайних дров і практично дорівнює теплотворності бурого вугілля.

5) Мінімальна зольність. Після згоряння маса золи не більше 2,7%. Тоді як після згоряння вугілля залишається 30-40%, а після дров - 8 - 15%. Зола є екологічно чистим добривом.

6) Екологічність паливних брикетів:

а) Брикети не містять шкідливих домішок і не виділяють ніяких речовин, отрутних для людини й навколишнього середовища, а при їх виготовленні виконується екологічна чиста утилізація щорічно накопичуємої біомаси.

б) В табл. 2.13 наведені основні показники екологічності процесів згорання деяких видів твердого біопалива, природного газу, кам'яного вугілля та нафтового дизельного пального.

Сумарні шкідливі викиди твердих речовин та вуглекислого газу від паливних брикетів в 10 разів менше, ніж викиди від спалювання газу (табл. 2.13), в 20 разів нижче, ніж викиди від спалювання нафтового дизельного пального й в 50 разів менше, ніж від кам'яного вугілля.

Таблиця 2.13. Порівняльна оцінка теплоти згорання та шкідливих залишків цього процесу для природного газу та твердого біопалива [19а]

Вид палива	Теплота сгорання,	Сірка, %	Твердий попіл, %	Вуглець в вугле-кислом газі
Природний газ	35-38 Мдж/м3	0,0%	0,0%	57 кг / Гдж
Нафтове дизельне пальне	26 Мдж/кг	0,2%	1,0%	78 кг / Гдж
Кам'яне вугілля	17,0 Мдж/кг	1 - 3%	10 - 35%	60 кг / Гдж
Пелети з деревини (тирса)	17,5 Мдж /кг	0,1%	0,3-0,5%	4,9 кг / Гдж
Пелети з соломи	14,5 Мдж /кг	0,2%	4,0%	3,7 кг / Гдж
Пелети з лузги соняшника	15,5 Мдж /кг	0,1%	1,0-2,0%	1,5 кг / Гдж

7) Підвищена теплота згоряння. Щільність паливних брикетів - 1200 кг/м3. Це у два з половиною разу більше щільності звичайного дерева. Слідством цього є величезна теплотворна здатність брикетів - приблизно до 5372 до/калл. на кг. Тобто, приблизно така ж, як і в одного з найкращих видів палива - кам'яного вугілля (4900 до/калл.). Одна тона брикетів (палет) виділяє стільки ж енергії, як 5 м.куб. деревини, або 480 кубометрів газу, або 500 літрів дизпалива.

8) Зручність транспортування та зберігання. Паливні брикети дуже компактні й займають менше місця, ніж інші види палива; мають акуратний вигляд; 10-ти кілограмове впакування вміщує 12 брикетів розміром 32 см у довжину й 5 см у діаметрі, затягнуті в полиэтилен [153].

Така популярність твердого біопалива стала причиною того, що в останні роки попит значно перевищив обсяги внутрішнього виробництва твердого біо-палива і країни ЄвроСоюзу прибігли до його імпорту з України на рівні 150 - 200 тис. тон на рік (рис. 2.12) при загальних обсягах виробництва твердого біо-палива в Європі 10,5 млн. т/рік (2000 тис. т/рік у Німеччині та 410 тис. т /рік у Польщі). Проте, в Європі більша частина всього виробленого біопалива спожи-вається в країні виробника. У тій же Німеччині та Австрії на внутрішній ринок припадає майже весь обсяг виробленого, а конкретно на домогосподарства - близько 80% від загального обсягу споживання брикетів і гранул, в Італії та Швеції - близько 60%. Український ринок біопалива йде всупереч нормаль-ному розвитку галузі: в Україні на приватні будинки припадає не більше 20% від загального споживання твердого біопалива через дешевий газ для населення та відсутність сертифікованої продукції.

Галузь твердого біопалива в Україні почала свій розвиток як повністю експортноорієнтова, оскільки більш як 90% паливних пелет і брикетів вивозились із країни, але на сучасному рівні рівень експорту не перевищує 55% від обсягу виробництва при зростанні обсягу внутрішнього споживання в Україні. При цьому галузь твердого біопалива в Україні продовжує розвиватися стрімкими темпами, про що свідчать такі дані: якщо у 2008 р. в Україні було вироблено разом пелет та брикетів 77 тис. т, а в 2009 р. - 350 тис. т [19а]., то вже в 2010 році - 650 тис. т і 1 млн 850 тис. т у 2014 році (табл. 2.15). Тобто, обсяг річного виробництва твердого біопалива в Україні у 2014 році практично досяг обсягу виробництва у Німеччині та в 1,3 раза перевищив обсяг виробництва у Швеції [25а].

Сьогодні на українському ринку працює понад 200 компаній, які вироб-ляють тверде біопаливо у вигляді пелет або брикетів, а їх продукції йде на екс-порт в країни Європи, зокрема, у Польщу (18,1%), Німеччину (45,7%), Чехію (14,1%). Конкурентними постачальниками біопаливних пелет в ЄвроСоюз є Канада, США, Росія, при цьому основними імпортерами українського біопали-ва виступають Німеччина, Польща, Чехія та Бельгія (рис. 2.7).

Рис. 2.7 Питома вага експорту твердого біопалива з України в країни Європи у 2014 р. (за даними http://pelleta.com.ua/pellets-about.html)

При аналізі енергетичного потенціалу твердої біомаси в Україні основну увагу зазвичай приділяють соломі, відходам деревини і гною. Такий вид біомаси, як лушпиння соняшника, часто залишається поза детальним розглядом, хоча Україна займає одну з провідних позицій на світовому ринку по переробці насіння соняшника, виробництву та експорту олії.

Енергетична криза, в якій опинилась Україна через гострий дефіцит газу та вугілля, змусила підприємства нетрадиційно відповісти на виклики часу і ви-робництвом біопалива зайнялись великі та малі олієжирові комбінати (рис. 2.8). Так, наприклад, у 2014 році поряд з виробництвом борошна, крупи, хлібо-булочних виробів, соняшникової олії невеликий Чорнобаївський завод продто-варів Черкаської області нині виробляє та реалізує 1500 тон «євродров» - брике-тів з соняшникового лушпиння [153], чим забезпечив екологічну безвідход-ність виробництва соняшникової олії.

Рис. 2.8 Найбільші виробники твердого біопалива в Україні у 2014 році [25а]

Паливо з лушпиння соняшнику, яке виготовляють товарними партіями великі олієпереробні підприємства України, нині займає 70% в структурі виробництва твердого біопалива, на другому місці паливо з відходів деревини, на яке припадає 25% (табл. 2.14, рис. 2.8). Виробництво біопалива з соломи та торфу ще не набрало промислових обертів та є стратегічним резервом України.

Таблиця 2.14. Виробництво твердого біопалива з різних видів біологічної сировини в Україні у 2010-2014 рр.*

Показник	2010	2011	2012	2013	9 міс. 2014
Паливо з деревних відходів, тис. Тонн	216	333	455	377	359
Паливо з соломи, тис. Тонн	12	15	28	35	33
Паливо з лушпиння соняшнику, тис. тонн	677	714	1054	1069	1188
Паливо з торфу, тис. Тонн	44	57	55	51	30
Разом тверде біопаливо, тис. Тонн	949	1120	1591	1532	1610

*) Аналітичний огляд ринку твердого біопалива України (31.01.2015), компанія Pro Consulting.

Згідно з аналітичним оглядом, за 9 місяців 2014 року виробництво твер-дого біопалива в Україні у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року збіль-шилось на 40% - до 1610 тис. тонн. У 2012 році приріст становив 42%, а в 2011 - 18%. За 9 місяців 2014 року виробництво твердого палива з лушпиння соняш-ника в Україні збільшилось у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на 32,3% - до 1188 тис. тонн.

Великі площі насаджень та висока врожайність соняшника в Україні забезпечує безперебійну роботу установок з виробництва пелет та брикетів.

При виробництві екологічно чистих «соняшникових євродров» застосо-вується спеціально шнеково-пресувальне обладнання, яке дозволяє пресувати енергетичну біомасу без будь-яких шкідливих єднальних речовин. Паливні брикети циліндричної форми Nestro виготовляються в результаті пресування лушпиння соняшникового насіння або відходів деревообробної промисловості на гідравлічних чи ударно-механічних пресах пiд тиском 400-600 бар. Паливо такого типу може бути з отвором, або без нього, а його вологість не перевищує 10% (для «сухої» деревини - 20%).

Таблиця 2.15. Потенціал біомаси (без торфу) в Україні [3]

Вид палива	Енергетичний потенціал, млн т у.п./рік
Солома зернових культур (без кукурудзи)	5.6
Стебло, початки кукурудза на зерно	2.4
Стебло, лушпиння соняшника	2.3
Біогаз з гною	1.6
Біогаз зі стічних вод	0.2
Відходи деревини	2.0
Биогаз з полігонів твердих побутових відходів	0.3
Паливні брикети з твердих побутових відходів	1.9
Рідкі палива (біодизель, біоетанол)	2.2
Енергетичні культури (верба, тополя, міскантус)	5.1
Всього	24.2

Україна має значний потенціал біомаси, доступний для отримання енергії - близько 24 млн т у.п./рік (табл. 2.15).

Технології утилізації біомаси знаходяться на початку свого розвитку в Україні та мають добрі перспективи при комерціалізації в найближчому майбутньому, особливо у світі підвищення вартості природного газу.

Енергетичне використання біомаси дає можливість окрім електричної енергії виробляти теплову енергію, а також рідкі (біодизельне паливо та біоетанол) та газоподібні (біогаз) палива з біомаси. При виробництві теплової енергії з біомаси в переважній більшості випадків відбувається пряме заміщення споживання природного газу (на 100%). Для порівняння, при виробництві електроенергії з відновлюваних джерел заміщається лише 17% споживання природного газу, оскільки в Україні близько 17% електроенергії виробляється за рахунок спалювання природного газу [3].

Великі об'єми переробки насіння приводять до утворення значної кількості відходів виробництва - лушпиння. Вихід лушпиння складає 11-20% від маси насіння. Виходячи з існуючих об'ємів переробки насіння соняшнику, загальний об'єм лушпиння в Україні можна оцінити в 675 тис. т/рік, що еквівалентно 369 тис. т. у.п./рік.

З одного боку, можна допустити, що найближчим часом об'єм лушпиння залишиться приблизно на сьогоднішньому рівні. Згідно Державній цільовій програмі розвитку українського сіла на період до 2015 року (затверджено Ухвалою Кабінету Міністрів від 19.09.07), об'єм виробництва насіння соняшнику до 2015 р. прогнозується приблизно на нинішньому рівні - 4,5 млн. т/рік.

Виробництво паливних брикетів з лушпиння соняшнику дозволяє для численних оліє-маслоекстраційних заводів України:

- спалювати в твердопаливних котлах відходи власного виробництва для отримання теплової енергії для виробничих процесів;

- отримувати 5000-5200 ккал з 1 кг палива;

- виробляти екологічно чисте паливо з відновного джерела;

- перетворити відходи свого виробництва на товар, що користується попитом.

Таким чином, лушпиння соняшника можна розглядати як досить потужне джерело альтернативної енергії та сировину для виробництва твердих біопалив високої якості. Корисна екологічно чиста утилізація лушпиння, яке досі вивозилось на звалища (близько 12% загального обсягу), становить потенціал для виробництва твердого біопалива у вигляді гранул та брикетів і збільшення генерації теплової та електричної енергії. При цьому слід відмітити, що 1-2% золи від згорання лушпиння соняшника за своїм складом є екологічно чистим добривом для сільського господарства та присадибних дільниць.

Другим експортно-орієнтованим напрямком в галузі джерел біопалива в Україні є розвиток виробництва біодизелю.

При використанні біодизелю в суміші з нафтовим дизельним пальним (В30 - В95) можуть бути отримані наступні екологічні переваги роботи дизель-них автомобільних двигунів [19б]:

- викиди діоксиду сірки і сірки можуть бути зменшені приблизно на 30%;

- біодизель не містить ароматичних сполук забруднюючих довкілля;

- шкідливий вплив налюдину вихлопних газів набагато нижче, ніж при використанні нафтового дизельного палива;

- біодизель біологічно розкладається в навколишньому середовищі за 25-30 днів, в той час як 1 кг мінеральних нафтопродукті може забруднити майже 1 млн літрів питної води і знищити в ній всю флору тиа фауну;

- в біодизельних вихлопних газах обсяг токсичних органічних сполук становить тільки 10% і 20% твердих частинок, діоксиду вуглецю і монооксиду вуглецю викидів тільки на 10% від рівней для нафтового дизельного пального;

- недоліками є більший на 10% рівень окисів азоту в вихлопних газах (для «соняшникового» біодизеля) від рівней для нафтового дизельного пального та можливий вплив мікроорганізмів на стійкість біопалива при зберіганні, що пояснюється його органічним походженням (з рослинних олій) та надмірним вмістом води;

- додатковим недоліком є зниження потужності двигуна до 5% при В30 до 12% при В70, що приводить до підняття витрат пального на 5% та 10%, відповідно.

Таблиця 2.16. Екологічні характеристики сумішей біодизеля з нафтовим дизельним паливом [104а]

Тип біодизеля	Вміст біодизеля в нафтовому дизпаливі	Підвищення концентрації Nox	Зниження концентрації Cox	Зниження димності вихлопів/ тверді частини
Соняшниковий біодизель	30% (В30)	+ 10,0%	- 3,0%
Соняшниковий біодизель	70% (В70)	+ 21,0%	- 41,0%
Ріпаковий біодизель	5% (В5)	0%	- 3%	-3%
Ріпаковий біодизель	10% (В10)	-2%	- 7%	-5%
Ріпаковий біодизель	30% (В30)	-10%	-20%	-10% / (-42%)
Ріпаковий біодизель	100% (В100)	-15%	- 40%	-19%

На рис. 2.9 наведена оцінка міжнародної конкурентоспроможності експорту біодизелю з України при порівнянні цін на нафтофе дизельне пальне на автозаправках в світі та пропозиції щодо економічної доцільності експорту рапсового біодизелю з України в країни ЄвроСоюза, замість 90% відправки врожаю рапсового насіння з України на експортну переробку в країнах Європи.

З економічної точки зору на сьогодні по технологіям України [16а]:

а) ринкова вартість (з ПДВ) продажу дизпалива на АЗС - 960,15 USD/т;

б) собівартість виробництва біодизеля із ріпакової олії - 714,24 USD/т;

в) собівартість виробництва біодизеля із соняшникової олії - 746,93 USD/т;

г) собівартість виробництва біодизеля із соєвої олії - 1143,3 USD/т.

Згідно з порівняльними даними, наведеними на рис. 2. 9:

- біодизель з ріпакової олії, вироблений в Україні, за ціною може бути конкурентоспроможний при експортній ціні 1150 USD/тону з вартістю нафто-вого дизельного пального в найрозвинутіших країнах ЄвроСоюзу, враховуючи те, що в Європі акцизний податок на ввезення біодизелю - відсутній, в тот час як висока вартість нафтового дизельного пального пояснюється 50-70% акци-зом на ввезення нафти в Європу;



Рис. 2.9 Ціни на нафтофе дизельне пальне на автозаправках в світі та економічна доцільність експорту рапсового біодизелю з України в країни ЄвроСоюза

- біодизель з соєвої олії буде за ціною - неконкурентоспроможним, а біо-дизель з соняшникової олії маю гірші екологічні характеристики у порівнянні з біодизелем із ріпакової олії (табл. 2.16).

Аналізуючи стан сировинної бази для виробництва біодизелю в Україні, слід відмітити наступне.

На сьогодні на світовому ринку українські ріпакова олії користується значним попитом. У 2013/14 МР станом на 01.05.14 експортовано 58,2 тис. тонн олії ріпакової (31% загального обсягу виробництва) проти 3,8 тис. тонн за відпо-відний період 2012/2013 МР маркетингового року (зростання у 15 разів). Екс-портується олія ріпакова, головним чином, до країн ЄС (понад 80%).

Українські підприємства зацікавлені у нарощуванні виробництва та експорту ріпакової олії, але стримуючим фактором є лише масовий експорт ріпаку з України. Так, порівняльно, з урожаю 2013 року станом на 01.05.14 було перероблено на олію соняшнику - 7000 тис. тонн (64% від валового збору), а олію ріпаку - 150 тис. тонн (7% від валового збору).

Експортовано за цей період: насіння соняшнику - 49,6 тис. тонн (1% від валового збору), а насіння ріпаку - 2 224,16 тис. тонн (95% від валового збору).

На сьогодні ріпакову олію виробляють найкрупніші оліє-жирові комбінати Україниз власними елеваторами для насіння ємністю по 100 тис. тон, які налагодили виробництво олії з соняшнику, ріпаку, сої та льна - Вінницький ОЖК, Чернівецький ОЖК, Ніжинський ОЖК, Пологівський ОЖК, Одеський ОЖК з виробничою потужністю до 10 тис. тон ріпакової олії на рік та більше 100 малих виробництв.

Новим напрямом є заснування на Західній Україні малих спеціалізованих підприємств по виготовленню біодизелю прямо з ріпакового насіння, тобто в декілька циклів: отримання спочатку ріпакової олії, а потім її перероблення в ріпаковий біодизель (проект ЮНІДО в с. Луки Самбірського району, завод ПП «Оліяр» в с. Ставчани Пустомитівського району). Заводи виготовляють близько 25 тонн дизельного біопалива щодоби (5 тис. т на рік). Фермери отримали нові італійські лінії, вартістю 450 тис. доларів, які переробляє ріпакову олію на біодизель. На заводі переробляється майже тисячу тонн ріпаку щодоби при наявності надлишкової сировинної бази, оскільки на Львівщині у 2014 році було посіяно більше 50 тис. га озимого ріпаку, основна частина якого пішла на експорт.

Третім напрямком виробнцтва екологічно-чистого біопалива є створення біоетанольно-бензинових сумішей для автомобильних двигунів та поступове витіснення нафтового бензину з високою токсічністю відпрацьованих газів з експлуатації все більшої кількості автомобілів в Україні.

Основними забрудненнями, які викидають в атмосферу автомобілі, є від-працьовані гази та пара самого палива. Одна з переваг біоетанолу як палива - зменшення шкідливих викидів у повітря. Світ вже 20 років прискорено рухаєть-ся в цьому напрямку завдяки державним та міжнародним програмам зменшен-ня шікідливого впливу автомобільних вихлопів на навколишнє середовище.

Порівняно з бензиновими двигунами двигуни, що працюють на біоетано-лі, викидають у повітря менше монооксиду (СО) й діоксиду (СО2) вуглецю; вуглеводнів (СН) та неметанових вуглеводнів, а також оксидів азоту (NOx) (табл. 2.17).

Так у результаті стендових випробувань, проведених в Інституті проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України (м. Харків), встановлено, що при роботі двигуна на паливі Е-85 (85% біоетанолу) істотно знижується токсичність відпрацьованих газів порівняно з його роботою на бензині: у ви-кидних газах двигуна в режимі максимального крутного моменту в 2 рази змен-шуються концентрації СО і СnНm, у режимі максимальної потужності більш, як у 10 разів, знижується вміст вуглеводнів СnНm, більш ніж в 5 разів - вміст оксидів азоту Nох [25б].

На сьогодні по технологіям України:

а) ринкова вартість (з ПДВ) продажу бензину А-95 на АЗС - 1212,1 USD/т;

б) собівартість виробництва біоетанолу із цукр. Буряка - 1062,5 USD/т;

Таблиця 2.17. Екологічні властивості складу вихлопних газів автомобіля при збільшенні добавляння біоетанолу в товарний бензин А-95 [25б]

	Зниженні концентрації відносно складу вихлопних газів у товарному бензині А-95
Концентрація Шкідливих сполук у вихлопних газах	Е10 (90% А95+ 10% біоетанолу)	Е20 (80% А95+ 20% біоетанолу)	Е85 (15% А95+ 85% біоетанолу), номінальн. крутний момент	Е85 (15% А95+ 85% біоетанолу), максим. крутний момент
1. Окиси вуглецю СО	- 14,5%	- 35%	- 57%	- 93%
2. Метанові групи СхНх			- 67%	- 99%
3. Окиси та закиси азоту Nox	- 10,3%	- 35%	- 92,6%	- 81,1%
4. Аэрозольні тверді частини	- 50%
5. Зростання витрат палива на 100 км	+ 3,7%	+ 8,5%	+ 15-17%

В табл. 2.18 наведена порівняльна вартість біоетанолу, бензину та біоета-нольно-бензинових сумішей в країнах світу та в Україні. Як показує аналіз даних, наведених в табл. 2.18:

- найбільший розрив між вартістю бензину та чистого біоетанолу існує в Німеччині (та в середньому у ЄвроСоюзі), тому з економічної точки зору вартість біоетанольно-бензинових сумішей значно нижче вартості бензину в цих країнах;

- найменший розрив між вартістю бензину та чистого біоетанолу існує в США та в Україні, але вартість виробництва біоетанолу в Україні є надвисокою і дорівнює вартості його виробництва у ЄвроСоюзі.

Таким чином, з економічної точки зору, масовий експорт біоетанолу в ЄвроСоюз із США та Бразилії, де побудовані їх надлишкові потужності, на сьогодні не дає «ринкових ніш» для експорту біоетанолу з України в ЄвроСоюз.

Для побудови експортно-орієнтованих виробництв біоетанолу на експорт треба в Україні знизити його собівартість на 20-25% за рахунок або впровадження добування біоетанолу з кукурудзи (основна технологія США), або модернізації виробництв по добуванню біоетанолу з цукрових буряків.

Таблиця 2.18. Порівняльна вартість біоетанолу, бензину та біоетанольно-бензинових сумішей в країнах світу [127]

Країна	Вартість на АЗС 1 л в доларах США станом на 18.05.2015
	Біоетанол 100%	Бензин марки А-95 (Regular)	Суміш Е85 (85% біоетанолу + 15% бензину)	Суміш Е40 (37% біоетанолу + 63% бензину)	Суміш Е10 (10% біоетанолу + 90% бензину)
1. США	0,626	0,76	0,73	-	0,72
2. Бразилія	0,710	1,11	0,85	-	1,05
3. Німеччина	0,850	1,64	1,05	-	1,55
4. Україна	0,850	0,97	-	0,90	0,95

З екологічної точки зору, оскільки біоетанол виробляється процесами сбражування, то при цих технологіях виділяється стільки ж двуокису вуглецю, скільки поглинули рослини з природного середовища. Таким чином, єдиною перевагою домішування біоетанолу в бензин є те, що біоетанол - це киснево-вмістна речовина, яка впливає інтенсифікує процеси окислення та сгорання, а тим самим частково знижує шкідливість викидних газів автомобілів.

Основними проблемами виробництва бензину в Україні є те, що на наф-топереробних підприємствах України, крім Кременчуцького НПЗ, основним процесом одержання автомобільних бензинів є каталітичний риформінг прямо-гонних бензинових фракцій. Бензини риформінгу містять 60-70% ароматичних вуглеводнів (до 7% бензолу) і за своїми показниками не можуть належати на-віть до стандарту «Євро-2».

Єдиним підприємством, де вироблять моторні палива, що відповідають євростандартам, є Кременчуцький НПЗ. Цьому сприяє наявність на заводі по-ряд з установками каталітичного риформінгу установок гідроочищення, ката-літичного крекінгу, виробництва високооктанової добавки (метил-трет-бутило-вого ефіру) і установки фракціонування для виділення бензолвмісної фракції.

Нині на цьому підприємстві виробляють автомобільний бензин, що відпо-відає стандарту Євро-5, і дизельне паливо Євро-4. Можливості виробництва мо-торних палив, що відповідають європейським стандартам, на інших підприєм-ствах України стримуються застарілою технологічною базою, модернізація якої потребує значних капіталовкладень і термінів реалізації.

Тому сьогодні, коли в Україні у 2015 році видані сертифікати на вироб-ництво біоетанольно-бензинових сумішей 35 підприємствам України, більшість з них працює або на суміші імпортного бензину з біоетанолом («БРСМ-нафта»), або на суміші низькоякісного прямогонного бензину «Євро-2» з біоетанолом (Азовська нафтова компанія). При цьому питома вага біоетанолу в бензинових сумішах становить 30-37% (тобто це паливо Е30-Е40), на яке виданий серти-фікат - альтернативне паливо і, відповідно, воно не обкладається акцизним податком на бензини.

Таким чином, на сьогодні внутрішній ринок України свідомо відштовхує розвиток біоетанольної промисловості, оскільки при високій собівартості українського біоетанолу Кременчуцький НПЗ не зацікавлений розбавляти свій бензин «Євро-5», а інші малі виробники не можуть забезпечити якісні характе-ристики біоетанольно-бензинових сумішей і використовують їх як засіб ухилення від сплати акцизного податку.

Значними промисловими виробниками біоетанолу в Україні станом на 2015 рік є наступні підприємства [142]:

1. «Техінсервіс» (Київ). Виробляє 40 тис. тон біоетанола на рік, максимальна потужність - 120 тис. тонн. Виробництво запущене на підприємствах ГП Укрспирт - ГП Наумовський спиртовий завод (Сумська обл.) і ГП Хоростковский спиртовий завод (Тернопільська обл.).

2. «Биохим груп» (Донецька обл.). Компанія управляє біопаливним заводом потужністю 7,3 тис. тонн у рік.

3. «Интеркрайт» (Херсон). Власники інвестували 3,5 млн.євро в модернізацію Гайсинского спиртзавода (входить до складу ГП Укрспирт) для випуску біодобавки до палива. Виробнича потужність заводу становить 10 тис. тон спирту в рік.

4. «Лужанский експериментальний завод» (Чернівецька обл.) і «Лохвицкий спиртової комбінат» (Полтавська обл.) входять до складу ГП Укрспирт. ЗАТ» Еко-Енергія» виробляє біопаливо на базі Лохвицкого спиртового комбінату й Будильского експериментального спиртзавода (Сумська обл.).

5. «Корон-агро» (Золотоноша, Черкаська обл.). Будівництво заводу оцінюється в 110 млн євро. Проектна потужність заводу - 100 тис. т біоетанола в рік.

3. Розробка міжнародної стратегії конкурентної поведінки українських виробників біопалива на міжнародних ринках альтернативних джерел енергозабезпечення

3.1 Розробка конкурентних стратегій українських виробників біопалива на міжнародних ринках

Проведений в розділі 2 аналіз сучасного стану розвитку галузей виробництва біопалива в України дозволяє побудувати на макрорівні міжнародну стратегію поведінки українських виробників біопалива на міжнародних ринках на базі комплексу рангових показників, наведених в табл. 3.1-3.7:

К1 - Наявність в країні виробника АДЕ джерел та умов виробництва продукції АДЕ;

К2 - Наявність в країні виробника АДЕ технології виробництва АДЕ;

К3 - Наявність в країні виробника АДЕ грошових коштів для капітало-вкладень в розвиток інфраструктури виробництва АДЕ;

К4 - Наявність в країні виробника АДЕ державної підтримки та стиму-лювання розвитку виробництва АДЕ;

К5 - Наявність в країні виробника АДЕ рівня розвитку інфраструктури виробництва АДЕ в обсягах, що перевищують внутрішні потреби країни;

К6 - Наявність в країні виробника АДЕ сировини, технології та інфра-структури виробництва на рівні, конкурентоспроможному по ціні та якості продукції з аналогічною продукцією на світовому ринку АДЕ;

К7 - Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за часткою в світовому обсягу виробництва біопалива у 2014 році.

Таблиця 3.1.Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за наявністю сировинних джерел для виробництва біопалива (коефіцієнт К1)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Надлишок сировини	4,0	4,0
Експортна орієнтація потребує розвитку сировинної бази
Сировинна база тільки для внутрішнього споживання			2,0
Сировинної бази не вистачає навіть для внутрішнього споживання

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 3.1, в Україні є надлишкові сировинні ресурси для виробництва твердого біопалива та біодизелю, а сировини для виробнитцва біоетанолу вистачає тільки для забезпечення необхідного обсягу внутрішнього споживання - 150 тис. тон на рік (для доведення 5% норми в бензинах, зазначеної законодавством України).

Таблиця 3.2. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за наявністю технології виробництва біопалива (Коефіцієнт К2)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Унікальна світова технологія
Імпортна технологія по ліцензіям	3,0	3,0
Вітчизняна технологія високого сучасного рівня
Застарілі вітчизняні малопродуктивні технології			1,0

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 3.2, при виробництві твердого біопалива застосовується імпортна технологія та обладнання пресування під високим тиском без добавлення шкідливих присадок, при виробництві біодизеля застосовується імпортна технологія та імпортне обладнання, при виробництві біоетанолу застосовується застаріла малоефективна вітчизняна технологія добування спирту з сахарних сиропів.

Таблиця 3.3. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за наявністю грошових коштів для капіталовкладень в розвиток інфраструктури виробництва біопалива (Коефіцієнт К3)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Масові іноземні прямі інвестиції в розвиток галузей
Бюджетна та пільгово-кредитна підтримка державою розвитку інфраструктури по державним програмам
Модернізація за рахунок амортизаційних фондів підприємств або одиничних іноземних інвестицій	2,0	2,0	2,0
Відсутність вітчизняних бюджетних та кредитних коштів

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 3.2, виробництво твердого біопалива та біодизелю проводится за рахунок комерційного самофінансування господарюючих суб'єктів, або за рахунок одиничних міжнародних кредитних грантів (ЮНІДО та інш.), цільове фінансування виробництва біоетанолу в Україні практично не проводиться, оскільки для цього модернізуються застарілі заводи по зброжувальному виробництву спирту з сахарних сиропів або пшениці, яким добавляється лінія обезвожування звичайного спирту.

Таблиця 3.4. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за наявністю державної підтримки та стимулювання розвитку виробництва біопалива (Коефіцієнт К4)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Державна участь в гарантуванні міжнародних програм та міжнародного фінансування розвитку галузей
Наявність державних програм, підкріплених пільговим оподаткуванням, митним захистом та бюджетним фінансуванням
Наявність державних програм, не підкріплених фінансуванням		2,0	2,0
Відсутність програм держав-ної підтримки розвитку, розвиток за рахунок господарської ініциативи	1,0

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 3.4, в Україні відсутня державна програма розвитку галузі виробництва твердого біопалива і тільки розглядаються проекти пільгової кредитної підтримки населення при заміні газових котлів на твердопаливні котли на твердому біопаливі.

Формальні державні програми підтримки розвитку виробництва біодизелю та біоетанолу в Україні є, але программа «Біодизель 2006-2011» провалена, так і не маючи фінансування, а всі програми «Біоетанол» наштовхуються, окрім відсутності фінансування, ще й на введення високих акцизіних податків на біоетанол (як спирт) та додаткові акцизні податки на бензинові суміші з біоетанолом до 20%. Це робить біоетанол практично неконкурентоспроможним на внутрішньому ринку України по ціновим параметрам, а також є засобом тиску «нафтового лоббі» на відміну законодавства України по впровадженню біоетанолу та заміни його на програму виробництва екологічно чистого бензину «Євро-5» з каталізаторами-нейтралізаторами шкідливих викидів в вихлопних трубах автомобілів.

Таблиця 3.5. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за наявністю в країні рвня розвитку інфраструктури виробництва біопалива в обсягах, що перевищують внутрішні потреби країни (Коефіцієнт К5)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Розвинута виробнича інфраструктура, яка забезпечує внутрішні та експортні можливості країни
Для експортної орієнтації проводиться розвиток інфраструктури виробництва біопалива на сучасному технологічному рівні
Обсягу виробництва підприємств на імпортних технологіях вистачає тільки для задоволення внутріш-нього споживання та початку експорту	2,0
Обсягу виробництва підприємств на імпортних та вітчизняних технологіях не вистачає навіть для задоволення внутрішнього споживання		1,0	1,0
Підприємств в країні немає, вся продукція імпортується

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 3.5, за відсутністю державних програм розвитку галузі виробництва біопалива в Україні, виробництво розташоване на числених малих підприємствах або модернізованих оліє-жирових та спиртових заводах. А оскільки оліє-жирові комбінати є середніми промисловими підприємствами, то, відповідно, обсягу виробництва на них «євродров» з соняшникового лушпиння на імпортваних виробничих лініях вистачає для забезпечення експортного попиту по поставці їх в ЄвроСоюз. При цьому українські «євродрова» мають найвищі конкурентні характеристики на європейському ринку за ціною та якістю (табл. 3.6).

Таблиця 3.6. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за наявністю виробництва біопалива на рівні, конкурентоспроможному по ціні та якості продукції з аналогічною продукцією на світовому ринку АДЕ (Коефіцієнт К6)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Ціна є нижчою, а якість продукції є вищою, ніж закордонні аналоги	5,0
Є виграш в ціні у порівнянні з іноземними аналогами, але якість продукції суттєво нижча
Ціна продукції є вищою за закордонні аналоги, але якість продукції є вищою, ніж закордонні аналоги
Ціна продукції є суттєво вищою, ніж закордонні аналоги, а якість забезпечується імпортними технолог-гіями та обладнанням		2,0
Ціна та якість біопалива неконкурентоспроможна з закордон-ними аналогами			1,0

Як показує аналіз даних, наведених в табл. 3.7, за обсягами виробництва біопалива на світовому ринку конкурентоспроможними виявилось тільки тверде біопаливо з України, питома вага експорту якого становила вже 2,85% від світового обсягу ринку твердого біопалива.

Таблиця 3.7. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності виробників АДЕ в Украні за часткою в світовому обсягу виробництва біопалива у 2014 році (Коефіцієнт К7)

Показник	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол
Частка становить до 10,0%
Частка становить до 4,0%	4,0
Частка становить до 2,0%
Частка становить до 0,5%
Частка не перевищує 0,05%		1,0	1,0

В табл. 3.8 на основі даних табл. 3.1 - 3.7 побудована матриця розрахунку середньозважених коефіцієнтів конкурентоспроможності українських виробників біопалива на міжнародних ринках.

Таблиця 3.8. Матриця розрахунку середньозважених коефіцієнтів конкурентоспроможності українських виробників біопалива на міжнаролних ринках

Коефіцієнт рангового впливу	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол	Питома вага коефіцієнту в середньозваженому коефіці-єнті конкурентоспроможності К конкур.
К1	4	4	2	0,2
К2	3	3	1	0,2
К3	2	2	2	0,05
К4	1	2	2	0,05
К5	2	1	1	0,2
К5	5	2	1	0,25
К7	4	1	1	0,05
Середньо-зважений Кконкур.	3,4	2,35	1,3

На рис. 3.1 - 3.3 наведені діаграми - «радари» профілів досягнутих рівнів окремих показників сумарної міжнародної конкурентоспроможності українських виробників біопалива на макрорівні на міжнародних ринках. При цьому «вхідний» обов'язковий бар'єрний рівень показників дорівнює 5.

Рис. 3.1 Профілі коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності на міжнародних ринках експорту твердого біопалива з України (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5)



Рис. 3.2 Профілі коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності на міжнародних ринках експорту біодизеля з України (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5)

Рис. 3.3 Профілі коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності на міжнародних ринках експорту біоетанолу з України (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5)

Таким чином, за 5-ти бальною ранговою шкалою оцінки середньозваженого сумарного рівня міжнародної конкурентоспроможності продукції українських виробників АДЕ для стійкого виходу на експортні ринки:

1. Найвищий бал 3,4 (68% від максимуму вимог до експортної конкурен-тоспроможності) для твердого біопалива України свідчить про найвищу готовність на макрорівні українських виробників твердого біопалива для виходу на міжнародні ринки АДЕ, що підтверджується наявністю та зростанням фактичних обсягів експорту твердого біопалива, доведеному в маркетингових дослідженнях магістерської роботи;

2. Бал 2,35 (47% від максимуму вимог до експортної конкурентоспро-можності) для біодизелю України свідчить про неготовність на макрорівні українських виробників біодизелю для виходу на міжнародні ринки АДЕ, що підтверджується відсутністю фактичних обсягів експорту біодизеля та першими спробами внутрішнього виробництва, доведеному в маркетингових дослідженнях магістерської роботи;

3. Бал 1,3 (26% від максимуму вимог до експортної конкурентоспро-можності) для біоетанолу України свідчить про міжнародну неконку-рентоспроможність на макрорівні українських виробників біоетанолу для виходу на міжнародні ринки АДЕ, що підтверджується відсутністю фактичних обсягів експорту біоетанолу та невиконанням державних планів навіть внутрішнього виробництва, доведеному в маркетингових дослідженнях магістерської роботи;

Відповідно, пропонуємими на макрорівні стратегіями українських виробників біопалива на міжнародних ринках можна визначити наступні:

1. В галузі виробництва та експорту твердого біопалива:

- захист стратегічної «ніші» по експорту «євродров» з соняшникового лушпиння в країни ЄвроСоюзу;

- освоєння сектору виробництва твердого біопалива з соломи, стеблів сонішнику та кукурудзи після збирання насіння для розвитку внутрішнього сектору споживання на Україні в комунальному господарстві;

- розширення сектору виробництва твердого біопалива з енергетичних дерев (енергетична верба та енергетична тополя) для розширення можливостей експорту «євродров» з деревної сировини.

2. В галузі виробництва та експорту біодизелю:

- пошук вартісної експортної «ніші» на ринках Туреччини, Швеції, Норвегії та в інших країнах ЄвроСоюзу, на яких вартість українського біодизелю є значно нижчою вартості нафтового дизельного пального;

- при появі експортної «ніші» для її розширення прийняти всі заходи тиску на державне керівництво України шодо обмеження експорту насіння рапсу та переходу на експорт рапсового масла та біодизелю.

3. В галузі виробництва та експорту біоетанолу:

- необхідно розвивати виробництво біоетанолу по технологіям 2-го покоління з кукурудзи (технологія США) та цукрового сорго (технологія Бразилії) і цукрових буряків (технологія Німеччини та Франції), що дозволить знизити його собівартість виробництва в Україні до рівней, конкурентоспроможних з найбільшими світовими експортерами США (біоетанол з кукурудзи) та Бразилії (біоетанол з цукрової тростини), які на сьогодні створили надлишкову пропозицію дешевого біоетанолу на міжнародних ринках;

- для внутрішнього споживання треба модернізувати комплексне виробництво цукру та спирту в єдиному технологічному процесі, що дозволить знизити комплексну собівартість біоетанолу за рахунок перерозподілення частини вартості в вартість цукру.

3.2 Шляхи та прогноз підвищення макрорівня конкурентоспроможності українських виробників біопалива на міжнародних ринках АДЕ

Враховуючи досвід країн світу щодо впровадження альтернативних джерел біопалива слід констатувати, що без державної підтримки та державної стратегії стимулювання виробництва біопалива в Україні процес розвитку цього сегмента самостійною економічною ініициативою господарюючих суб'єктів затягнеться надовго.

На рис. 3.1 - 3.3 наведені побудовані за даними табл. 3.8 профілі коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності українських виробників на макрорівні на міжнародних ринках експорту біопалива з України. Побудовані діаграми профілів є основою для визначення напрямків підвищення конкурентоспроможності українських виробників біопалива на світовому ринку альтернативних джерел енергозабезпечення.

Позитивний досвід розвитку сонячної електроенергетики та вітроенергтики за рахунок встановлення підвищених «зелених» тарифів на покупку енергосистемою України отриманої екологічно чистої електроенергії підказує необхідність введення аналогічних стимулюючих державних заходів для розвитку галузі біопалива в Україні:

1. В галузі зростання виробництва твердого біопалива повинна бути прийнята програма бюджетного та кредитного стимулювання поступового переходу всієї теплової комунальної сфери з природного газу на тверде біопаливо, програма довгострокового кредитного та тарифного стимулювання приватних домовладінь по переходу з природного газу на твердопаливні котли на біопаливі. Це дозволить створити на базі численних малих підприємств сучасні автоматизовані заводи по виробництву твердого біопалива не тільки з лушпиння соняшнику, а й з інших паливних ресурсів (солома, стеблі соняш-ника та кукурудзи, плавневий очерет та інш.), що, вілповідно, дає новий пош-товх для нарощування експортних можливостей в галузі твердого біопалива.

Рис. 3.4 Прогноз зміни профілів коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності при експорті твердого біопалива з України на міжнародні ринки (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5)

Рис. 3.5 Прогноз зміни профілів коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності при експорті біодизеля з України на міжнародні ринки (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5)



Рис. 3.6 Прогноз зміни профілів коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності при експорті біоетанолу з України на міжнародні ринки (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5)

На рис. 3.4 наведені прогнозовані зміни профілів коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності при експорті твердого біопалива з України на міжнародні ринки (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5) за умов прийняття запропонованих шляхів державної підтримки розвитку галузі виробництва твердого біопалива.

Таблиця 3.9. Матриця прогнозного розрахунку на 2020 рік середньозважених коефіцієнтів конкурентоспроможності українських виробників біопалива на міжнаролних ринках

Коефіцієнт рангового впливу	Тверде біопаливо	Біодизель	Біоетанол	Питома вага коефіцієнту в середньозваженому коефіці-єнті конкурентоспроможності К конкур.
К1	4	4	4	0,2
К2	3	4	4	0,2
К3	3	3	3	0,05
К4	4	3	4	0,05
К5	3	3	3	0,2
К5	5	3	3	0,25
К7	5	2	2	0,05
Середньо-зважений Кконкур.	3,85	3,35	3,4

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 3.4 та в табл. 3.9, запропоно-вані заходи державної підтримки розвитку галузі виробництва твердого біопалива в Україні приведуть до зростання середньозваженого сумарного рівня міжнародної конкурентоспроможності продукції українських виробників АДЕ в секторі «Тверде біопаливо» з 3,4 до 3,85, що забезпечить виконання стратегії утримання зайнятої ринкової «ніші».

2. В галузі зростання експортного виробництва рапсової олії та біодизелю

необхідно ввести вивізне мито на насіння рапса та додатковий екологічний податок на шкідливість нафтового дизельного пального, аналогічно зі страте-гією зменшення експорту насіння соняшнику за кордон та відповідного розвит-ку виробництва на експорт соняшникової олії в Україні.

На рис. 3.5 наведені прогнозовані зміни профілів коефіцієнтів рангової конкурентоспроможності при експорті біодизеля з України на міжнародні ринки (ранг вхідного бар'єру для виходу на міжнародні ринки = 5) за умов прийняття запропонованих шляхів державної підтримки розвитку галузі виробництва біодизеля.

Запропоновані заходи державного регулювання цього питання дозво-лять:

- зробити застосування біодизелю всередині України більш економічно вигіднішим, ніж застосування нафтового дизельного пального, яке практично не виробляється в Україні, а імпортується;

- стимулювати розвиток виробництва рапсової олії в Україні за рахунок поступового зменшення обсягів експорту насіння рапсу за кордон;

- стимулювати розвиток виробництва біодизелю з рапсової олії та відповідного зростання обсягів його експорту для заміщення скорочення експорту насіння рапсу на переробку (аналогія з проблемою експорту насіння соняшнику та соняшниковою олією)

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 3.5 та в табл. 3.9, запропоно-вані заходи державної підтримки розвитку галузі виробництва біодизеля в Україні приведуть до зростання середньозваженого сумарного рівня міжнародної конкурентоспроможності продукції українських виробників АДЕ в секторі «Біодизель» з 2,35 до 3,35, що забезпечить виконання стратегії первинного зайняття певної ринкової «ніші» на міжнародних ринках.

3. В галузі зростання внутрішнього та експортного виробництва біоета-нолу необхідно:

- терміново зняти акцизний податок на біоетанол;

- встановити льготні ставки акцизного податку на суміші бензинів з біоетанолом при 10 - 20% обсягу біоетанолу в суміші;

- зняти акцизний податок на альтернативні моторні палива (суміші бензину з біоетанолом при 35% і більше біоетанолу в суміші;

- встановити дотацію держави на бензинові суміші Е85 (85% біоетанолу);

- прийняти заходи по бюджетному та кредитному стимулювання вироб-ництва біоетанолу на модернізованих заводах по виробництву цукру.

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 3.6 та в табл. 3.9, запропоно-вані заходи державної підтримки розвитку галузі виробництва біоетанолу в Україні приведуть до зростання середньозваженого сумарного рівня міжнародної конкурентоспроможності продукції українських виробників АДЕ в секторі «Біоетанол» з 1,3 до 3,4, що забезпечить виконання стратегії первинного зайняття певної ринкової «ніші» на міжнародних ринках.

Висновки

Міжнародна конкурентоспроможність - це порівняльно (зі змінами провідних конкурентів і ринків) та системно виявлена, така що формується, розвивається й зсередини має стійку здатність товаровиробника до методичного комплексного нарощування власних конкурентних переваг для прискореного й економічного забезпечення міжнародної переваги та планомірного випередження лідерів світового ринку на користь більш повного задоволення (у рамках правових, етичних й екологічних норм) матеріальних і соціальних потреб (працівників, споживачів, інвесторів, власників).

Міжнародна маркетингова діяльність економічних суб'єктів на досліджуємих в магістерському дослідженні ринках альтернативних джерел енергозабезпечення (експорт продукції АДЕ) заснована на наступних основних принципах конкурентоспроможності макрорівня економічного розвитку:

1. Наявність в країні виробника АДЕ джерел та умов виробництва продукції АДЕ;

2. Наявність в країні виробника АДЕ технології виробництва АДЕ;