Сукупні видатки та економічна рівновага

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Розділ 1. Кейнсіанська модель ринку благ

1.1 Сукупні видатки і рівноважний ВВП

1.2 Підхід «видатки - обсяг виробництва»

1.3 Підхід «витікання - ін'єкції»

1.4 Мультиплікатор видатків. Вплив зовнішньої торгівлі та державного сектора на рівноважний ВВП

Розділ 2. Вплив державного сектора на рівноважний дохід

Розділ 3. Роль держави для досягнення економічної рівноваги

3.1 Особливості економічної функції держави в Україні

3.2 Інвестиційна політика держави в стратегічному розвитку підприємств закритого ґрунту

Висновки

Список використаної літератури

РОЗДІЛ 1

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ

1.1 Сукупні видатки і рівноважний ВВП

Сукупні видатки -- це загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою, -- мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту.

На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній економіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні для купівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рівень безробіття буде вищій за його природну норму. Економіка переживатиме спад, зростатиме вимушене безробіття. І навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видатки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Тоді загальний рівень цін в економіці зростатиме.

Зазначимо, що сукупні видатки складаються з чотирьох компонентів -- споживчих видатків домогосподарств C, інвестиційних видатків фірм I, державних закупівель товарів і послуг G та чистого експорту X, тобто:

AE = C + I + G + X

деAE -- сукупні видатки.

Одні компоненти сукупних видатків відносно стабільні, вони змінюються повільно (наприклад споживчі видатки), інші -- динамічніші і своїми змінами можуть спричиняти коливання ділової активності. Це передовсім стосується інвестицій, які є наймінливішим компонентом сукупних видатків. Унаслідок зміни інвестиційних або інших видатків загалом змінюються обсяг національного виробництва, рівень зайнятості та рівень цін у національній економіці. Отже, кількість вироблених товарів і послуг, рівень зайнятості й рівень цін залежать від сукупних видатків.

Значна частина економістів уважає, що поведінку домогосподарств у сфері споживання можна описати так:

C = a + b (Y - T)

деC -- видатки на споживання;

a -- автономні споживчі видатки;

b -- гранична схильність до споживання;

Y -- обсяг національного виробництва;

T -- чисті податки;

Y - T -- використовуваний дохід.

Другим компонентом сукупних видатків е інвестиції. Хоча на інвестиційні видатки впливає чимало чинників, у цій темі припускаємо, що інвестиції є функцією від реальної процентної ставки: I = I (r).

Державні закупівлі є ще одним компонентом сукупних видатків, їх можна поділити на дві частини: державні закупівлі і трансферні платежі. Державні закупівлі означають, що урядові інституції закуповують комп'ютери, книжки для бібліотек, наймають на роботу вчителів та інших працівників державного сектора тощо. Трансферні платежі не є частиною змінної G і сукупних видатків. Збільшення трансферних платежів за рахунок підвищення податків не змінює використовуваний дохід. У моделі сукупних видатків виходитимемо з того, що G -- державні закупівлі, а T -- чисті податки, тобто різниця між податковими надходженнями і трансферними платежами.

Коли обсяг державних закупівель дорівнює величині чистих податків (G = T), то державний бюджет збалансований. Якщо G > T, то державний бюджет дефіцитний, а коли G < Т, то державний бюджет має надлишок.

У моделі сукупних видатків припускаємо, що G і Т є екзогенними змінними.

Четвертим компонентом сукупних видатків є чистий експорт X -- експорт мінус імпорт.

Для аналізу впливу зміни сукупних видатків на стан національної економіки застосовують поняття «рівноважний рівень національного виробництва», або «рівноважний ВВП». Рівноважний рівень національного виробництва -- це такий його обсяг, якому відповідають сукупні видатки, достатні для закупівлі усієї продукції, виготовленої у поточному періоді.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці підбиває рівняння:

C + I + G + X = Y_в

деY_в -- рівноважний ВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівноважний обсяг виробництва може складатися і за неповної зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного безробіття, тобто Y_в буде меншим за рівноважний обсяг національного виробництва за повної зайнятості (Y_в*) Які ж сили спрямовують національну економіку до рівноважного стану? Проте перш ніж аналізувати механізм досягнення рівноважного ВВП, з'ясуємо способи його визначення.

В макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги: підхід "видатки -- обсяг виробництва" (ґрунтується на зіставленні сукупних видатків і реального ВВП) та підхід "витікання - ін'єкції" (ґрунтується на зіставленні витікань із потоку "видатки -- доходи" та ін'єкцій до цього потоку). Для простоти аналізу рівноважного ВВП у короткостроковому періоді припустімо таке.

1. В економіці наявні надлишкові виробничі потужності та вимушене безробіття. Тому зростання сукупних видатків збільшує обсяг виробництва, а не підвищує рівень цін.

2. Усі заощадження здійснюють домогосподарства (реально ж заощаджують і ділові підприємства). Тому джерелом інвестицій виступають лише особисті заощадження.

3. Амортизація і чисті факторні доходи дорівнюють нулю. Тому валові інвестиції дорівнюють чистим інвестиціям.

4. Економіка країни закрита, тобто немає експортно-імпортних операцій і відсутній державний сектор. Тому сукупні видатки охоплюють лише споживання та інвестиції, тобто AE = C + I.

Із припущень 3 та 4 випливає, що ВВП, національний дохід, особистий дохід і використовуваний дохід дорівнюють один одному. Це означає: якщо ВВП країни становить 200 млрд. грн., то домогосподарства отримують у своє розпорядження саме дохід у 200 млрд. грн., який використовують для споживання та заощадження. [1, с. 221-227]

1.2 Підхід «видатки - обсяг виробництва»

Підхід «видатки -- обсяг виробництва» ґрунтується на зіставленні сукупних видатків та реального ВВП країни. За відсутності експортно-імпортних операцій та державного сектора рівноважний ВВП (Y_в) дорівнює C + I.

Для аналізу цього підходу припустімо, що інвестування автономне, тобто не залежить від реального обсягу виробництва, і щороку становить 10 млрд. грн. Нехай ВВП у сумі 200 млрд. грн. є точкою нульового заощадження. За такого рівня доходу суспільство надто бідне і заощадження дорівнюють нулю. Припустімо також, що гранична схильність до споживання становить 0,8. На підставі цих припущень заповнимо Таблицю 1.1, вважаючи, що ВВП змінюється на 10 млрд. грн. Як свідчать дані таблиці, якщо сукупні видатки та реальний ВВП країни не зрівноважені (п'ять перших та три останніх рядки), виникають незаплановані зміни інвестицій у запаси (стовпець 6).

Таблиця 1.1

Визначення рівноважного ВВП

(умовні дані, млрд. грн.)

Реальний внутрішній обсяг виробництва (Y), ВВП = ВД	Споживання (C)	Заощадження (S)	Інвестиції (I)	Сукупні видатки (AE = C + I)	Зміна у запасах	Тенденція виробництва
1	2	3	4	5	6	7
200	200	0	10	210	- 10	Збільшення
210	208	2	10	218	- 8	Збільшення
220	216	4	10	226	- 6	Збільшення
230	224	6	10	234	- 4	Збільшення
240	232	8	10	242	- 2	Збільшення
250	240	10	10	250	0	Рівновага
260	248	12	10	258	+ 2	Зменшення
270	256	14	10	266	+ 4	Зменшення
280	264	16	10	274	+ 6	Зменшення

Як свідчать дані таблиці, якщо сукупні видатки та реальний ВВП країни не зрівноважені (п'ять перших та три останніх рядки), виникають незаплановані зміни інвестицій у запаси (стовпець 6). Незаплановані зміни інвестицій у запаси визначаємо відніманням від заощаджень запланованих інвестицій. Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (C + I > Y), відбувається вилучення інвестицій із запасів (їхні зміни є від'ємною величиною). Інакше кажучи, коли запаси зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді пристосовуються до відсутності рівноваги між сукупними видатками і обсягом виробництва шляхом збільшення виробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж реальний ВВП (C + I < Y), інвестиції у запаси зростають (зміна у запасах є додатною величиною). Підприємства пристосовуються до зростання запасів (нерівноваги між сукупними видатками і обсягом національного виробництва) зменшенням виробництва й зайнятості. Тенденції зміни обсягу виробництва й зайнятості відбиває стовпець 7. Лише тоді, коли сукупні видатки та реальний ВВП рівні між собою (C + I = Y), незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це простежується тоді, коли національна економіка досягає рівноважного ВВП, тобто досягається економічна рівновага.

Рівноважним у нашому прикладі є реальний ВВП у 250 млрд. грн. За даного обсягу ВВП щорічні прирости виробництва й видатків перебувають у рівновазі. Немає ні надвиробництва, коли запаси зростають, ані надлишку сукупних видатків, унаслідок чого запаси скорочуються.

На основі підходу "видатки - обсяг виробництва" економічну рівновагу можна визначити й за допомогою графічної моделі (рис. 1.1).

Рис. 1.1. «Кейнсіанський хрест»

Економічна рівновага досягається тоді, кали сукупні видатки та обсяг національного виробництва рівні між собою.

Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі доходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівноваги можна записати у такому вигляді:

Фактичні видатки = Заплановані видатки

Y = AE

Лінія під кутом 45° на рисунку 1.1. відображає точки, в яких виконується умова економічної рівноваги. Рівновага досягається в точці Е, де лінія запланованих видатків перетинає лінію 45°. Цей графік називають «кейнсіанським хрестом».

Як національна економіка досягає стану рівноваги у короткостроковому періоді? Важливу роль у цьому процесі, як уже зазначалося, відіграють запаси. Припустімо, наприклад, що на рис. 1.1. реальний ВВП перебуває на рівні 270 млрд. грн., який перевищує рівноважний. У цьому разі заплановані видатки у сумі 266 млрд. грн. менші за обсяг виробництва, що становить 270 млрд. грн., тож фірми продають менше, ніж виробляють. Тому запаси фірм збільшуються: непродані товари враховуються як запаси. Незапланований приріст запасів спонукає фірми звільняти працівників і скорочувати обсяг випуску, що зменшує ВВП. Процес падіння обсягу виробництва триває доти, доки цей обсяг не знизиться до рівноважного рівня.

Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вертикальній -- споживання та інвестиції. Відповідно до наших табличних даних проведемо лінію сукупних видатків (C + I). Ця лінія зображується графічно як функція споживання C = a + b(Y - T), яка перемішена угору на величину I. Лінія сукупних видатків є висхідною, бо виший рівень доходу зумовлює вищий рівень споживання, а тому й виший рівень запланованих видатків. Нахил цієї лінії дорівнює граничній схильності до споживання (MPC), котра, як відомо, показує, наскільки зростуть заплановані видатки, якщо дохід збільшується на одну грошову одиницю.

Нехай тепер ВВП перебуває на рівні 230 млрд. грн., що нижчий за рівноважний (рис.1.1). У цьому разі заплановані сукупні видатки у сумі 234 млрд. грн. перевищують обсяг національного виробництва, який дорівнює 230 млрд. Рівень продажу фірм зростає, вони продають більше, ніж виробили. Запаси скорочуються, і фірми наймають додаткових працівників і збільшують виробництво. ВВП зростає, і національна економіка прямує до стану рівноваги.

Оскільки лінія сукупних видатків (C + I) побудована на підставі даних таблиці 1.1, то точці Е відповідає той самий рівень рівноважного ВВП -- 250 млрд. грн. Усі інші рівні ВВП не є рівноважними, оскільки сукупні видатки є або більшими (частина лінії C + I вліво від точки E), або меншими (вправо), ніж рівноважний ВВП. Якщо не відбудеться змін у положенні лінії сукупних видатків, рівень ВВП, що дорівнює 250 млрд. грн., підтримуватиметься необмежене довго. [1, с. 224-227]

1.3 Підхід «витікання - ін'єкції»

Підхід «витікання -- ін'єкції» ґрунтується на зіставленні витікань із потоку «видатки - доходи» та ін'єкцій у цей потік.

Витікання -- це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку "видатки - доходи" відбуваються через заощадження, податки та імпорт.

Ін'єкція -- це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купівлю продукції, вироблену всередині країни. Ін'єкціями є інвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт.

У підході «видатки - обсяг виробництва» увагу акцентуємо на тому, що безпосереднім визначником рівноважного обсягу виробництва й зайнятості є сукупні видатки. Це -- прямий підхід до визначення рівноважного ВВП. На відміну від нього підхід «витікання -- ін'єкції» є непрямим. Проте він має свої переваги: вказує на нерівність сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів виробництва, крім рівноважного. Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями ми розглядаємо закриту економіку, в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін'єкцій (інвестиції) та один вид витікань (заощадження).

Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. Заощадження означають витікання (вилучення) з потоку «видатки - доходи», що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі споживчими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін'єкціями у потік «видатки - доходи». Отже, інвестиції нейтралізують витікання з потоку «видатки -- доходи» у вигляді заощаджень.

Однак заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися. Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > I), то сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП (останні три рядки таблиці 1.1). За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < I), то сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (перші п'ять рядків таблиці 1.1), а реальний ВВП менший за рівноважний. Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = I), витікання з потоку «видатки -- доходи» у вигляді заощаджень нейтралізуються ін'єкціями у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним (шостий рядок таблиці 1.1).

Згідно з підходом «витікання -- ін'єкції» економічна рівновага досягається тоді, коли витікання з потоку «видатки -- доходи» дорівнюють ін'єкціям у цей потік (S = I).

Для визначення економічної рівноваги за цим підходом використаємо таблицю 1.1. Як свідчать її дані, всі рівні ВВП, крім 250 млрд. грн., не є рівноважними, бо за них рівнів сукупні видатки менші (три нижні рядки) або більші (п'ять верхніх рядків) за реальний ВВП.

За рівнів ВВП, менших за рівноважний, домогосподарства заощаджують менше, ніж підприємства планують інвестувати (S < I). Наприклад, за рівня ВВП у 210 млрд. грн. підприємства планують інвестувати 10 млрд. грн., що на 8 млрд. перевищує заощадження домогосподарств. За цих обставин відносно низькі вилучення доходу через заощадження нейтралізуються відносно великими ін'єкціями у вигляді інвестицій. Це стимулює збільшення обсягу виробництва.

За рівнів ВВП, вищих за рівноважний, домогосподарства заощаджують більше, ніж підприємства планують інвестувати (S > I). Наприклад, за реального ВВП у 270 млрд. грн. заощадження дорівнюють 14 млрд., а інвестиції -- 10 млрд. У цих умовах обсяг виробництва зменшуватиметься.

Тільки коли реальний ВВП дорівнює 250 млрд. грн. витікання у вигляді заощаджень та ін'єкції у вигляді інвестицій однакові, і в економіці встановлюється рівновага. Коли ділові підприємства планують інвестувати стільки, скільки мають намір заощаджувати домогосподарства, сума, на яку споживання (C) відстає від реального ВВП, доповнюється завдяки інвестиційним видаткам, і досягається рівновага на товарних ринках.

Рівноважний обсяг національного виробництва можна визначити й за допомогою графічної моделі на основі підходу «витікання -- ін'єкції». Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП, а по вертикальній -- заощадження та інвестиції (рис. 1.2).



/

Рис. 1.2 Визначення рівноважного ВВП за допомогою методу «витикання - ін'єкції»

Лінія, паралельна горизонтальній осі, відповідає інвестиціям у 10 млрд. грн. Це крива автономних інвестицій (I) Лінія з висхідною траєкторією -- функція заощаджень (S). Ця лінія є геометричним місцем точок, кожній з яких відповідають певні значення реального ВВП та заощаджень (перший та третій стовпці таблиці 7.1). Лінія інвестування I та лінія заощаджень S перетинаються в точці Е, в якій заощадження та інвестиції однакові за величиною і яка відповідає реальному ВВП у 250 млрд. грн. -- рівноважному ВВП. За даного рівня ВВП вилучення через заощадження дорівнюють Ін'єкціям у вигляді інвестицій (10 = 10), і в економіці досягається рівновага на ринках товарів і послуг.

За обсягів ВВП, менших за рівноважний, лінія S міститься нижче (ліва частина цієї лінії), а за більших -- вище (права частина) кривої інвестицій I. Інвестиції, що перевищують заощадження, стимулюють збільшення обсягу національного виробництва. І навпаки, перевищення заощаджень над інвестиціями веде до зменшення його обсягу.

Розглядаючи підхід «витікання - ін'єкції», ми з'ясували, що заощадження (S) та інвестиції (I) мають дорівнювати одні одним, щоб обсяг національного виробництва був рівноважним. Це твердження стосується фактичних заощаджень та запланованих інвестицій. Що до фактичних заощаджень та фактичних інвестицій, то вони завжди є рівними між собою.

Фактичні інвестиції -- це сума запланованих інвестицій та непередбачених інвестицій у запаси. Неважко переконатися за допомогою даних четвертого та шостого стовбців Таблиці 7.1, що фактичні інвестиції за будь-якого рівня ВВП дорівнюють фактичним заощадженням. Незаплановані інвестиції у запаси функціонують як зрівнювальний компонент, що постійно збалансовує величини фактичних заощаджень та фактичних інвестицій за будь-якого рівня ВВП.

Звернімося знову до Таблиці 1.1. За реального ВВП у 200 млрд. грн., який менший за рівноважний (250 млрд. грн.), фактичні заощадження дорівнюють нулю. Заплановані інвестиції становлять 10 млрд. грн. За рахунок чого здійснюються ці інвестиції, адже заощадження відсутні? У національній економіці відбувається скорочення інвестицій у запаси на 10 млрд. грн. Це зменшення запасів компенсує відсутність заощаджень, уможливлює інвестиційні наміри підприємств і, зрештою, підтягує обсяг національного виробництва до сукупних видатків (210 млрд. грн.). Протилежна ситуація складаєтеся тоді, коли заощадження більші, ніж заплановані інвестиції. Тепер інвестиції у запаси збільшуються. Це нейтралізує частину фактичних заощаджень, зменшує обсяг виробництва та зрівноважує його з сукупними видатками.

Заплановані і фактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічної рівноваги. Жодних змін у інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, як і збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшення інвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія S виявляється відповідно вищою або нижчою лінії I (рис. 1.2).

Розмежування запланованих і фактичних інвестицій має важливе значення. Річ у тім, що економічна рівновага досягається за рівності запланованих інвестицій та заощаджень. Процес установлення економічної рівноваги у національній економіці відбувається таким чином.

1. Незбіг заощаджень та запланованих інвестицій зумовлює відмінність між планами виробництва та планами видатків у національній економіці.

2. Відмінності між планами видатків і планами виробництва спричиняють непередбачені зміни в інвестиціях у запаси.

3. Непередбачені зміни в інвестиціях у запаси спонукають підприємства переглядати плани виробництва в напрямі їх зменшення, коли запаси зростають, та в напрямі збільшення, коли запаси скорочуються. В результаті реальний ВВП країни зменшується або збільшується. Обидва процеси сприяють урівноваженню фактичних заощаджень та інвестицій.

4. Тільки коли заплановані інвестиції та заощадження рівні між собою, а зміни інвестицій у запаси відсутні, рівень ВВП буде рівноважним, тобто встановиться економічна рівновага.

За класичною теорією основним чинником, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень є відсоткова ставка. [1, с. 227-230]

1.4 Мультиплікатор видатків. Вплив зовнішньої торгівлі та державного сектора на рівноважний ВВП

Ефект мультиплікатора

Рівноважний обсяг національного виробництва залежить від змін у будь-якому з компонентів сукупних видатків. Збільшення якогось із компонентів перемішуватиме лінію запланованих видатків угору, що збільшуватиме рівноважний обсяг виробництва. І навпаки, зменшення величини будь-якого компонента сукупних видатків переміщуватиме лінію видатків донизу, що супроводжуватиметься скороченням зайнятості та рівноважного ВВП.

Збільшення будь-якого компонента сукупних видатків спричиняє дещо більший приріст рівноважного обсягу виробництва, або, що рівнозначно, доходу. Цей результат називають ефектом мультиплікатора.

Ефект мультиплікатора -- це багаторазовий вплив, який зміна сукупних видатків чинить на рівноважний ВВП. Мультиплікативний ефект властивий усім видам видатків -- споживчим видаткам, інвестиціям, державним закупівлям товарів і послуг та чистому експортові.

Мультиплікатор видатків -- це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента сукупних видатків:

де -- мультиплікатор видатків;

-- зміна рівноважного ВВП;

-- зміна сукупних видатків, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор -- це коефіцієнт, на який треба помножити зміну в сукупних видатках, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного ВВП. Інакше кажучи, мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст сукупного обсягу виробництва (доходу) перевищує приріст сукупних видатків. Мультиплікатор діє в обох напрямах: зменшення у будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє багаторазове зменшення рівноважного ВВП, і навпаки.

Ефект мультиплікатора можна показати графічно. Припустімо, що початкове економічна рівновага досягалася у точці E, (рис. 7.3), в якій Інвестиції дорівнювали заощадженням (I₁. = S₁. = 10 млрд. гри).



Рис. 1.3 Ефект мультиплікатора

Вплив зовнішньої торгівлі на рівноважний ВВП. Економіка більшості країн є відкритою, отже вони експортують та імпортують певні товари й послуги. Тому одним із компонентів сукупних видатків виступає чистий експорт -- різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Експорт сприяє підвищенню сукупних видатків на купівлю національного продукту країни, бо певна його частина споживається за кордоном. Завдяки експорту реальний ВВП країни та кількість робочих місць у ній зростають. Імпорт, як зазначалося, означає витікання з потоку "видатки -- доходи", тому він зменшує сукупні видатки на купівлю національного продукту.

Загальний вплив зовнішньої торгівлі на сукупні видатки в країні залежить від чистого експорту. Додатний чистий експорт збільшує сукупні видатки порівняно з їхньою величиною у закритій економіці, в якій немає експортно-імпортних операцій. На рисунку 1.4 лінія сукупних видатків (C + I + X₁) перемішується вгору стосовно лінії видатків (C + I). Тому реальний ВВП країни зростає від Y₁ до Y₂. Від'ємний чистий експорт знижує сукупні видатки порівняно з рівнем видатків у закритій економіці. Лінія сукупних видатків (C + I + X₂) перемішується донизу відносно лінії (C + I). Це означає, що реальний ВВП країни знижується з Y₁ до Y₃. При цьому приріст або скорочення рівноважного ВВП дорівнюють добуткові величини чистого експорту та мультиплікатора чистого експорту.

Рис 1.4. Вплив чистого експорту на реальний ВВП

Вплив державного сектора на рівноважний ВВП. На сукупні видатки та

реальний ВВП впливає також державний сектор. Цей вплив відбувається передовсім через державні закупівлі товарів і послуг та податки. Врахування у сукупних видатках державних видатків перемішує лінію (C + I + G + X) угору щодо лінії (C + I + X), а тому рівноважний ВВП зростає. Мультиплікатор державних видатків дорівнює простому мультиплікаторові і є оберненою величиною до граничної схильності до заощадження. Загалом економічна рівновага досягається в точці, в якій лінія сукупних видатків (C + I + G + X) перетинає лінію 45°. Використовуючи метод "витікання -- ін'єкції", можна твердити, що економічна рівновага досягається у точці, в якій лінія ін'єкцій (I + G + X) перетинає лінію витікань (S + T + M).

Державний сектор впливає на ВВП і через податки. Особисті податки спричиняють скорочення використовуваного доходу стосовно ВВП на величину податків. Це скорочення зменшує і споживання, і заощадження за кожного рівня ВВП. Величина зменшення споживання й заощадження визначається значеннями MPC і MPS. Відповідно зниження особистих податків збільшує і споживання, і заощадження за кожного рівня ВВП, а величина цього збільшення визначається MPC і MPS.

Аби з'ясувати вплив зміни податків на рівноважний ВВП, припустімо, що особисті податки зменшилися на величину ?T. Одна частина ?T споживається, а інша заощаджується. Видатки на споживання, отже, збільшуються на (MPC Ч ?T), а решту становлять заощадження (MPS Ч ?T ).

Зменшення податків, так само як і збільшення державних видатків, спричиняє мультипліковане збільшення ВВП. Початкова зміна споживчих видатків (MPC Ч ?T), як і раніше, мультиплікується на 1/(1 - MPC), тобто:

Мультиплікатор податків можна обчислити таким чином:

Цей вираз показує, на скільки одиниць зміниться рівноважний ВВП у відповідь на зміну податків на одну грошову одиницю. [1, с. 231-238]

Опрацювавши необхідний матеріал, ознайомившись з відповідною інформацією про сукупні видатки та економічну рівновагу з різних літературних джерел, ми зробили аналіз інструментарію дослідження економічної рівноваги - підхід «видатки - обсяг виробництва» та підхід «витікання - ін'єкції». Модель сукупних видатків дає змогу зрозуміти, як у національній економіці досягається рівновага на ринках товарів і послуг та як зміни у видатках покупців впливають на реальний ВВП, національний дохід, зайнятість та рівень цін.

Дж. Кейнс робив дані дослідження з метою з'ясування, коли у національній економіці досягається рівновага, і зробивши спостереження та розрахунки виявив, що рівновага досягається тоді, коли сукупні видатки та обсяг виробництва рівні. Якщо обсяг національного виробництва перевищує сукупні видатки, зростають непередбачені інвестиції у запаси, фірми скорочують обсяги виробництва і зайнятості, що відновлює економічну рівновагу. Якщо сукупні видатки перевищують обсяг національного виробництва, відбувається непередбачене зменшення інвестицій та збільшення обсягу виробництва.

РОЗДІЛ 2

ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА НА РІВНОВАЖНИЙ ДОХОД

До основних функцій держави відносять політичну, соціальну, економічну та міжнародну функції.

Економічна функція держави полягає в регулюванні кількості грошей в економіці; формуванні правових основ функціонування економіки; усуненні вад ринкового саморегулювання; перерозподілі доходів.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізми бюджетно-податкової, грошово-кредитної, соціальної, зовнішньоекономічної політики тощо. Такі політики держави є її інструментами впливу на ВВП.

У данному розділі математично обґрунтований вплив державних інструментів на рівноважний доход.

C = C₀+MPC•Y_в,

де C₀ - автономне споживання, що не залежить від доходу;

MPC - гранична схильність до споживання;

Y_в - використовуваний доход.

2) знаходимо граничну схильність до споживання:

,

де - зміна обсягів споживання;

- зміна рівня доходу.

= = 0,33;

2) записуємо функцію споживання:

С = С₀+0,33Y_в;

3) для знаходження С₀ у зазначену функцію підставимо будь-яку пару координат споживання та доходу з умов задачі:

335 = С₀+0,33•300

335 = С₀+99,9

С₀ = 235 у.г.о.

4) запишемо кінцевий варіант функції споживання:

С = 235+0,3Y_в.

2. По-друге, необхідно записати рівняння функції заощаджень:

S = -C₀+MPS•Y_в,

де MPS - гранична схильність до заощадження.

При цьому:

MPS = 1-MPC;

MPS = 1-0,33 = 0,67

Отже, функція заощадження дорівнює:

S = -235+0,67Y_в

3. Третім кроком ми маємо визначити рівноважний дохід за кейнсіанською моделлю. Тут рівноважний доход розраховується за формулою:

Y_в = C+I+G+NX,

де I - інвестиційний попит;

G - державні закупки;

NX - чистий експорт.

Чистий експорт - це різниця між обсягами експорту та імпорту у визначеному періоді. Визначається за формулою:

NX = X-IM,

де X - експорт;

IM - імпорт.

NX = 70-50 = 20 у.г.о.

Отже, розрахуємо сукупний доход:

Y = 235+0,33Y +300+400+20

0,67Y = 955

Y = 1425,37 у.г.о.

4. Тепер ми можемо зобразити графічно функції споживання і заощадження:



Рис. 2.1. Кейнсіанські функції споживання та заощадження

5. Розрахуємо простий видатковий мультиплікатор, який визначається за формулою:

м_в =

м_в =

6. Наступним кроком є визначення мультиплікатора автономних витрат, якщо держава вводить ставку прибуткового податку 20%. Мультиплікатор автономних витрат - це відношення між зміною доходу та початковою зміною запланованих автономних витрат:

м^с _в = ,

де А - автономні витрати;

м^с _в = ;

7. Далі необхідно з'ясувати, як зміниться рівноважний обсяг виробництва за умов введення прибуткового податку, рівного 20%.

Y_в = Y-Tn,

де Tn - чисті особисті податки;

Tn = T-Tr = t•Y-Tr,

де T - податкові вилучення;

Tr - трансферти.

Отже, розрахуємо використовуваний доход за умов введення прибуткового податку та при значенні трансфертів, рівному 0:

1) Знаходимо нове значення рівноважного доходу:

Y_в = Y- t•Y+Tr

Y_{в =} Y-0,2Y

Y_в = 0,8Y

2) Підставляємо отримане значення рівноважного доходу в функцію споживання.

С = 236+0,33•0,8Y

С = 236+0,26Y;

3) Знаходимо значення Y сумуючи споживання C, інвестиції I, державні закупки G та чистий експорт NX:

Y = 236+0,26Y+300+400+20

0,76Y = 956

Y = 1257,9 у.г.о.

Видно, що при застосуванні податку національний доход суттєво зменшується:з 1427,3 у.г.о. до 1257,9 у.г.о.

8. Тепер нашим завданням є виявити, як зміниться рівноважний доход якщо державні видатки збільшаться на 30 у.г.о. Для цього необхідно застосувати таку формулу:

ЃўY = ЃўG•м_{в ,}

де ЃўG - зміна у державних закупках;

ЃўY = 30•1,49 = 44,7 у.г.о.

Бачимо, що при збільшенні державних видатків на 30 у.г.о рівноважний національний доход збільшиться на 44,7 у.г.о.

9. Розрахуємо, як зміниться рівноважний національний дохід, якщо податки скоротяться на 30 у.г.о. Для цього спочатку необхідно визначити складний податковий мультиплікатор:

м^с_т =

м^с_т = ;

Далі, застосовуючи наступну формулу, визначаємо, як і на скільки змінився рівноважний доход:

ЃўY = ЃўT• м^с_т

ЃўY = 30•0,45 = 13,5 у.г.о

Отже, виходячи з даних та розрахунків, функція споживання має вигляд:

С = 235+0,3Y_в, функція заощадження має вигляд S = -235+0,67Y_в.

Порівняємо отриманий результат зміни рівноважного доходу під дією податкового мультиплікатора та видаткового. Бачимо, що під дією податкового дохід збільшився на 13,5 у.г.о., тоді, коли під дією видатковий мультиплікатора доход зменшився на 44,7 у.г.о. Значить, робимо висновок, що підвищення податків на 30 у.г.о. не так суттєво зменшує рівноважний національний дохід, як збільшення державних видатків на 30 у.г.о.

видатки рівноважний дохід

РОЗДІЛ 3

РОЛЬ ДЕРЖАВИ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ

3.1 Особливості економічної функції держави в Україні

Макроекономічні аспекти державних закупівель

Рівновагу і стабільність національної економіки забезпечує макроекономічне регулювання, котре можна визначити як механізм, з допомогою якого в національній економіці досягається рівновага за повної зайнятості'. В історії економічної думки існують різні школи, напрями й течії, кожна з яких по-своєму трактує роль держави в економічному житті суспільства. Така ситуація пояснюється існуванням різних економічних моделей, особливостей національних економік та економічних культур.

Метою здійснення державних закупівель є ефективне забезпечення потреб розпорядників державних коштів у якісних товарах, роботах і послугах, потрібних для повноцінної реалізації розвитку й економічного піднесення держави (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Взаємозв'язок інтересів держави і постачальників у сфері державних закупівель.

Найважливішими складовими механізму державних закупівель є, зокрема, такі:

1.Державне регулювання через стабільне законодавче забезпечення здійснення державних закупівель.

2.Функціонування відповідних інституцій, у тому числі громадських організацій, щодо контролю дотримання розпорядниками державних коштів законодавства про державні закупівлі.

3. Кваліфікація і відповідальність фахівців із державних закупівель.

4. Інформаційна інфраструктура державних закупівель.

5. Запобігання проявам корупції та недопущення дискримінації учасників, державних закупівель.

6. Обґрунтованість державних закупівель.

7. Досягнення ефективності державних закупівель, у тому числі оптимізації витрат.

8.Мінімізація ризику прийняття помилкових рішень при укладанні державного контракту.

Удосконалення функціональної підсистеми чинного механізму державних закупівель та усунення наведених недоліків мають відбуватися в напрямі реалізації економічного й соціального призначення цього механізму. Йдеться передусім про забезпечення раціонального і прозорого використання державних коштів, тобто державні закупівлі повинні здійснюватися на основі певних принципів (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Основні принципи здійснення державних закупівель

Поряд із вищезгаданими загальними принципами в міжнародній практиці існують окремі додаткові критерії, якими керуються органи влади при проведенні державних закупівель, а саме:

-- стимулювання національного виробництва й ринку зайнятості;

-- забезпечення національної безпеки, соціальної справедливості, розвитку регіонів, підтримки малого й середнього бізнесу, охорони навколишнього середовища тощо.

Про стан державних закупівель можна судити виходячи з динаміки його основних показників (табл. 3.1). Відкриті торги як основний спосіб державних закупівель становлять майже половину обсягу закупівель у грошовому вираженні, а їх кількість має тенденцію до зростання, яку можна вважати цілком позитивною, адже за умови відкритих торгів забезпечується певна прозорість закупівель.

Таблиця 3.1

Основні макроекономічні показники державних закупівель в Україні у 2001 - 2008 роках

Показник	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Частка державних закупівель у ВВП, %	6,4	4,8	6,2	7,2	5,0	7,5	19,9	-
Вартісна частка відкритих торгів, %	32,6	49,7	56,0	50,4	68,7	66,6	39,0	43,6
Кількісна частка відкритих торгів, %	6,2	7,1	11,2	11,9	25,8	43,08	52,9	72,7
Середня кількість учасників на один торг. од	3,7	2,8	4,5	4,9	3,1	2,5	2,5	1,6
Частка скасованих торгів і торгів, що не відбулися, у загальній кількості проведених торгів, %	3,3	2,6	2,7	3,3	5,9	12,2	13,4	25,0
Частка скарг за результатами проведення відкритих торгів, %	80,9	93,9	86,4	88,7	93,1	92,7	2,4	0,9
Частка фінансування закупівель із державного бюджеті, %	57,8	53,8	58,5	68,8	45,4	43,5	19,3	16,8

Джерело даних таблиці: Ткаченко Н.Б., Уманцев Ю.М. Макроекономічні аспекти державних закупівель, «Фінанси України», №8, 2009р., с. 87.

Однак незважаючи на таку позитивну динаміку виникає парадокс -- збільшення частки відкритих торгів призвело до зменшення рівня інтенсивності конкуренції (кількості учасників на один торг), збільшення кількості скасованих торгів, що відображається на ступені задоволення державних потреб.

Частка фінансування закупівель із державного бюджету зменшилася з 57,8 % у 2001 році до 16,8% у 2008-му за рахунок збільшення фінансування державних закупівель господарськими товариствами, які здійснюють закупівлю за власні кошти (табл. 2). Укладені в цьому періоді договори профінансовано лише частково, що свідчить про низьку ефективність державних закупівель. Спричинити це могли зміни в законодавстві, у результаті чого зменшилася зацікавленість постачальників через значні витрати на участь у державних закупівлях, а також високий рівень інституційного монополізму, пов'язаний передусім із діяльністю органів державної влади.

Таблиця 3.2

Структура державних закупівель за джерелом фінансування в Україні у 2008 році

Джерело фінансування	Частка в загальному обсязі, %
Державний бюджет України	16,8
Бюджет Автономної республіки Крим	1,4
Місцеві бюджети	13,5
Кошти Національного банку України	0,2
Державні, казенні, комунальні підприємства	11,2
Господарські товариства, в яких державна частка акцій перевищує 50%	54,3
Інші	2,6

Дані для Таблиці 3.2. взяті з офіційного сайту Державного комітету статистики України.

Структура державних видатків в економічній діяльності (див. табл. 3.3) дозволяє встановити ті її види, що одержують найбільшу державну фінансову підтримку, тобто є пріоритетами бюджетної політики держави. До них належать транспорт; сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; ПЕК. На підтримку цих видів економічної діяльності направ ллється близько 80% коштів, які виділяються державою на виконання економічної функції. Якщо протягом 2001 -- 2003 рр. перше місце в ряду економічних пріоритетів посідав ПЕК, то протягом 2004 - 2006 рр. - транспорт. В останні роки його частка в загальній сумі бюджетних видатків на економічну діяльність становить 28 - 33%. При цьому найбільше бюджетних коштів направляється на фінансування дорожнього господарства, що цілком природно, оскільки будівництво та облаштування шляхів є прерогативою держави.

Враховуючи особливості функціональної класифікації державних видатків в Україні, до їх мінімального обсягу (мінімального бюджету) будемо відносити видатки на виконання загальнодержавних функцій (крім видатків на обслуговування державного боргу); оборону; громадський порядок, безпеку й судову владу; соціальний захист і соціальне забезпечення. Крім того, мінімальний бюджет країни з соціальною ринковою економікою, якою, згідно з Конституцією України, є й наша держава, включає також видатки на охорону здоров'я та освіту в обсягу, що не перевищує їх мінімального рівня.

Незмінним пріоритетом економічної політики держави є підтримка сільського господарства, лісового господарства та мисливства, рибного господарства. З 3-го місця в ряду пріоритетів цієї політики у 2001 - 2002 рр. такий вид економічної діяльності піднявся на 2-ге місце у 2005 - 2006 рр., а його частка в загальній сумі бюджетних видатків на економічну діяльність збільшилася з 16 до 24%. Причому 95% коштів на фінансування цього її виду йде на підтримку сільського господарства. Лише за останні три роки кошти, виділені на пряму державну підтримку цієї галузі, виросли більш як у 2 рази.

Таблиця 3.3

Структура державних видатків на економічну діяльність

1	2	3	4
Галузі економіки	Рік	Випуск, млн. грн.	В розрахунку на одну особу, грн.
Сільське господарство, господарство мисливство, лісове	2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009	66306 66430 66119 85668 94801 98410 113149 156072 157185	3430,31 1383,85 1388,4 1811,89 2020,07 2109,71 2439,99 3382,30 1369,91
Добувна промисловість	2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009	23411 24386 26484 31766 41149 46125 57563 91551 70742	1543,83 508,00 556,12 671,85 876,82 988,82 1241,31 1984,04 483,68
Переробна промисловість	2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009	172759 191301 235289 325820 399039 456729 588203 751615 604354	13189,09 3985,15 4940,71 6891,16 8502,94 9791,37 12684,26 16288,57 3569,29
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009	27905 28227 30360 31961 36739 47318 60898 77688 85818	1872,84 588,020 637,514 675,98 782,85 1014,40 1313,23 1683,61 576,53

[12 c. 25]

В Україні, як і в інших європейських державах, пріоритетними напрямами

державних видатків є видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, економічну діяльність, освіту, виконання загальнодержавних функцій, охорону здоров'я. Щодо головного бюджетного пріоритету, тобто функції, на фінансування якої виділяється найбільше державних коштів, то до 2004 р. він постійно змінювався. Зокрема, у 1992,1994,1998 і 1999 рр. найбільші кошти витрачалися державою на фінансування економічної діяльності. У 1993, 1997, 2002 і 2004 -- 2006 рр. головним бюджетним пріоритетом стає соціальний захист і соціальне забезпечення. У 1995 і 2000 рр. найбільшу частку ВВП становили видатки бюджету на виконання загальнодержавних функцій, а у 2001 і 2003 рр. - на освіту. У 1996 р. на фінансування загальнодержавних функцій, економічної діяльності, освіти, соціального захисту і соціального забезпечення із зведеного бюджету виділяються майже однакові кошти - понад 4 млрд. гри. за кожним напрямом, тобто формуються чотири практично рівноцінних бюджетних пріоритети.

Динаміка інвестицій у капітал за рахунок коштів державного бюджету за останні роки здійснюється таким чином:

Таблиця 3.4

Динаміка інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету за видами економічної діяльності у 2003 - 2008 рр.

Види економічної діяльності	Освоєно (використано) інвестицій за рахунок державного бюджету, млн грн
	роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	%2008 до 2003
Економіка уцілому	1393,1	1490,5	2870,8	7945,0	5076,8	6845,8	20,35
Сільське господарсьтво, лісове господарство та мисливство	33,7	19,8	37,3	122,8	134,6	204,4	16,49
Рибне господарство	0,4	0,3	2,4	1,2	0,0	0,2	200
Промисловість у цілому	642,3	563,7	1472,6	2476,3	1939,9	2490,3	25,79
Добувна	559,1	592,6	1028,8	1336,2	1260,1	1436,4	38,92
Обробна	57,7	42,6	65,1	111,0	105,4	125,1	46,12
Виробництво електроенегрії, газу і води	25,5	18,4	378,7	1029,1	491,3	298,7	8,34
Будівництво	178,2	159,3	291,7	1673,4	656,5	617,2	28,87
Готелі та ресторани	0,2	-	0,4	1,0	1,7	2,0	10
Транспорт і зв'язок	250,7	212,2	271,1	1883,0	687,7	1155,7	21,69
Наземний	197,8	92,1	99,1	115,9	67,9	136,9	144,49
Водний	0,5	5,5	0,0	4,9	-	-	-
Авіаційний	1,6	0,4	0,0	7,8	30,0	13,4	11,94
Фінансова діяльність	1,5	1,2	1,7	1,7	0,7	6,9	21,74
Державне цправляння	136,1	205,0	267,6	476,1	360,6	497,7	27,35
Освіта	15,7	56,6	58,8	175,0	132,5	248,1	6,33
Охорона здоров'я та соціальна допомога	37,0	41,3	77,0	33,5	250,7	260,6	14,20
/-/-/-/	частка інвестицій за видами економічної діяльності у загальній сумі інвестицій, %
Економіка уцілому	100	100	100	100	100	100	-
Сільське господарсьтво, лісове господарство та мисливство	2,4	1,3	1,3	1,5	2,7	3,0	-
Рибне господарство	0,0	0,0	0,1	0,0	0,0	0,0	-
Промисловість у цілому	46,1	37,8	51,3	31,2	38,2	36,4	-
Добувна	40,1	39,8	35,8	16,8	24,8	21,0	-
Обробна	4,1	2,9	2,3	1,4	2,1	1,8	-
Виробництво електроенегрії, газу і води	1,8	1,2	13,2	13,0	9,7	13,6	-
Будівництво	12,8	10,7	10,2	21,1	12,9	9,0	-
Готелі та ресторани	0,0	-	0,0	0,0	0,0	0,0	-
Транспорт і зв'язок	18,0	14,2	9,4	23,7	13,5	16,9	-
1	2	3	4	5	6	7	8
Наземний	14,2	6,2	3,5	1,5	1,3	2,0	-
Водний	0,0	0,4	0,0	0,1	-	-	-
Авіаційний	0,1	0,0	0,0	0,1	0,6	0,2	-
Фінансова діяльність	0,1	0,1	0,1	0,0	0,0	0,1	-
Державне управління	9,8	13,8	9,3	6,0	7,1	7,3	-
Освіта	1,1	3,8	2,0	2,2	2,6	3,6	-
Охорона здоров'я та соціальна допомога	2,7	2,8	2,7	0,4	4,9	3,8	-

Левову частку інвестицій у добувну промисловість (1436,4 у 2008 р.) складають інвестиції у видобування, збагачення та агломерацію кам'яного вугілля. Інвестиції в обробну промисловість розподілились у такий спосіб: 37,5% - у машинобудування, ремонт і монтаж машин та устаткування; 21,8% - у виробництво коксу і продуктів нафтопереробки; 15,4% - у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; 13,3% - у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. Хоч інвестиції у машинобудування, ремонт і монтаж машин та устаткування переважають у структурі інвестицій в обробну промисловість, їх частка у загальній сумі інвестицій за рахунок коштів державного бюджету становила у 2008 р. лише 0,68%. Незважаючи на те, що інвестиції у транспорт і зв'язок є другим пріоритетом державної інвестиційної політики, на розвиток авіаційного транспорту у 2005 р. вони не направлялись, а у 2007 - 2008 рр. становили 0,6 і 0,2% загальної суми державних інвестицій. У 2007 -- 2008 рр. з бюджету не інвестувався водний транспорт, а інвестиції у наземний транспорт зменшилися з 14,2% у 2003 р. до 1,3% у 2007 р. Левову частку загальної суми інвестицій у транспорт і зв'язок складають інвестиції у функціонування транспортної інфраструктури (86% у 2008 р.).

Інвестиції у виробництво електроенергії, газу й води почали набувати пріоритетного значення з 2003 р., збільшившись протягом 2005 -- 2008 рр. у 2,5 раза, а за 2003 -- 2008 рр. -- у 36,4 раза. Аналогічні тенденції спостерігались і в динаміці інвестицій в операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, які протягом 2003 -- 2008 рр. зросли майже у 10 разів. Більшу частину (76,8%) цих інвестицій складають операції з нерухомим майном.

Позитивною тенденцією у динаміці інвестицій в основний капітал за рахунок бюджетних коштів є зростання державної підтримки розвитку людського капіталу (через інвестиції в освіту, в охорону здоров'я та соціальну допомогу, в діяльність у сфері культури, спорту, відпочинку, розваг) з майже 4,7% загальної суми бюджетних інвестицій у 2003 р. до 14,4% у 2008 р.

Незважаючи на те, що одним з основних каналів державного впливу на процеси структурної перебудови є бюджетні інвестиції у наукомісткі, високотехнологічні галузі, Українська держава його майже не використовує. Структура інвестицій за рахунок коштів державного бюджету за видами економічної діяльності свідчить, що державна інвестиційна політика в Україні не спрямована на зміну структури національної економіки, як і на реалізацію інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку. Більша частина державних інвестицій направляється у нижчі технологічні уклади. Частина таких інвестицій (в операції з нерухомим майном і оренду) взагалі не є інвестиціями у розвиток економіки. А тому просте їх нарощування -- без зміни структури, без підпорядкування інвестиційної політики вирішенню стратегічних завдань економічної політики держави не буде доцільним з точки зору підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Відповідно до стратегічної мети побудови в Україні економіки знань, пріоритетними напрямами державних інвестицій мають стати інвестиції у науку, НДЦКР і людину, основними формами яких є освіта і охорона здоров'я. Тим часом, щоб зростання інвестицій за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів дало поштовх нарощуванню приватних інвестицій, необхідно здійснити ряд заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів:

1) забезпечення ефективного виконання державою її фундаментальним функцій (обов'язкового мінімуму функцій), від якого залежить створення сприятливого економічного (і в тому числі -- інвестиційного) клімату у країні:

а) формування надійного правового поля для підприємницької діяльності (прийняття законів, адекватних ринковій економіці, забезпечення їх узгодженості та несуперечливості, а також неухильного дотримання);

б) надійний захист прав власності, конкуренції та контрактів (гарантування прав власника, реально забезпечене незалежною судовою і виконавчою гілками влади; легітимація прав власності; забезпечення "прозорої" та ефективної приватизації; проведення ефективної антимонопольної політики; забезпечення відкритості та "прозорості" при прийнятті економічних рішень);

в) створення умов для активізації підприємницької діяльності (її дерегулювання; забезпечення стабільних, прогнозованих умов господарювання; створення ефективної податкової системи, орієнтованої на економічне зростання; зниження рівня корупції; відокремлення бізнесу від влади); І) забезпечення макроекономічної та соціальної стабільності (прийнятного рівня безробіття та інфляції, боротьби з бідністю; зменшення надлишкової нерівності у суспільстві);

2) розвиток системи ринків і ринкових інститутів;

3) розвиток інформаційної інфраструктури ринку.

[11. с 20-33]

3.2 Інвестиційна політика держави в стратегічному розвитку підприємств закритого ґрунту

Інвестиційне забезпечення розвитку підприємств закритого ґрунту значно впливає на економічний розвиток сільського господарства, насамперед, на формування основного капіталу. Тому інвестиційна політика держави має бути спрямована на створення сприятливих економічних умов для розширеного відтворення в усіх галузях сільського господарства, і зокрема у такій капіталомісткій галузі як закритий ґрунт. Спрямування інвестицій на будівництво нових і реконструкцію діючих господарських систем, оновлення основних засобів дасть змогу перевести її на високоінтенсивну та інноваційну основу.

Сільське господарство на основі закритого ґрунту має важливе значення в забезпеченні продовольчої безпеки держави, збалансованого харчування населення, оскільки свіжі овочі, гриби, зеленні культури містять багато вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів та інших поживних речовин, необхідних для посилення імунітету людини, особливо в зимово-весняний період. Нині населення України споживає менше за науково обґрунтовані норми всіх видів продуктів харчування, за винятком хлібопродуктів, цукру, олії та картоплі. Тому збільшення виробництва продукції закритого ґрунту має важливе соціальне значення.

Найважливішим завданням економічної політики та її головної складової -- інвестиційної в сучасних умовах господарювання є якісне поліпшення виробничих потужностей аграрної сфери та зростання ефективності виробництва. Для пожвавлення аграрної економіки галузь потребує значних обсягів інвестицій, які у сільському господарстві останніми роками залишаються низькими порівняно із загальним зростанням у країні (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Інвестиції в основний капітал в економіку України за роками

Показник	2004	2006	2007	2008	2008 до 2004, %
1	2	3	4	5	6
Інвестиції в основний капітал - усього, млн. грн.	55368	32573	51011	93096	168,1
У т.ч.: промисловість	19088	13651	19726	35031	183,5
харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції	1991	2187	4109	6418	322,4
сільське господарство	11799	1552	2045	4905	41,6
Індекс інвестицій в основний капітал, % до попереднього року	98,5	233,4	137,2	123,0	х
У т.ч. промисловість	98,5	240,7	130,5	124,3	х
сільське господарство	111,4	312,9	110,8	149,6	х
Частка інвестицій в основний капітал промисловості , %	34,5	41,9	38,7	37,6	х
Частка інвестицій в основний капітал сільського господарства ,%	21,3	4,8	4,0	5,3	х
Обсяг капітальних інвестицій на 1 га сільськогосподарських угідь, грн.	304,8	54,6	82,7	221,8	72,8
Частка інвестицій в основний капітал сільського господарства до валового аграрної продукції, %	11,3	2,4	3,2	5,3	х

У порівнянних цінах 2004 р.

* Починаючи з 2006 р. до сільського господарства приєднано мисливство та пов'язані з ними послуги. Складено за даними Держкомстату України.

Сільське господарство закритого ґрунту не виділяється окремою позицією й інвестиції в цю галузь включають у загальний обсяг по сільському господарству. Так, частка інвестицій в основний капітал аграрної сфери зменшилася з 21,3% у 2004 році до 4-5,3% у 2006-2007 роках. Обсяг капітальних інвестицій на 1 га сільськогосподарських угідь за 2003-2005 роки зменшився в 5,6 раза, або з 304,8 до 54,6 грн., а починаючи з 2006 року він має поступову тенденцію до збільшення (у 2008 році -- 221,8 грн.). Подібна динаміка спостерігається з часткою інвестицій у сільське господарство до валового випуску аграрної продукції. Характерною особливістю у структурі АПК є переважне вкладення інвестицій у харчову й переробну промисловість, загальний обсяг яких у 2008 році становив 6,4 млрд. грн. Тому розвиток інвестиційної діяльності цих підприємств може позитивно вплинути на діяльність аграрних підприємств при активізації агропромислової інтеграції. У відтворюваній структурі інвестицій, спрямованих у 2008 році в сільське господарство, технічне переоснащення й реконструкція діючих підприємств, будівель і споруд становило 74,3%, нове будівництво -- 22, а підтримка діючих потужностей -- 3,7%. Погіршення показників фінансово-господарської діяльності (у 2004-2008 роках збитковими були 33-54% підприємств аграрного сектору) зумовило інвестиційну непривабливість сільськогосподарських підприємств, що унеможливило придбання основних засобів виробництва та подальший ріст аграрної економіки. Проте, як з'ясувалося, іноземні інвестиції присутні в усіх галузях економіки, але їхній розподіл виявився нерівномірним (Таблиця 3.6.).