Особливості проведення економічного аналізу

у = а₀+а₁х+а₂х², (2.24)

- статична

у = а₀х ^а, (2.25)

- показова

у = а₀ а₁^х (2.26)

- напівлогарифмічна

у = а₀ + а₁ lg х. (2.27)

Які способи перетворень економічних моделей Ви знаєте?

Моделювання мультиплікативних факторних систем здійснюється шляхом послідовного розчленування факторів вихідної системи на множники.

Наприклад, при дослідженні обсягу виробництва продукції (ВП) можна застосувати такі моделі:

ВП = КР ?ПТ, ВП = КР ?Д ? ДВ, ВП = КР ? Д ?Т ?СВ (2.28)

Технічний прийом деталізації використовується для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу і є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи.

Деталізація за складовими факторами використовується для виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим є визначення ступеня деталізації, тобто послідовного переходу від більш узагальненого показника до первинних його елементів.

До класу кратних моделей застосовують наступні способи перетворення:

- подовження:

у вихідній формулі показники алгебраїчно розшифровуються, відповідно їх економічному змісту :

у = а : в, відомо, що а = с+ d + k, то у = ( с+ d + k) / в (2.29)

Наприклад:

С= З/ВП = ОТ/ВП + А/ВП + СМ/ВП + НЗ/ВП = Х₁ + Х₂ +Х₃ +Х_4, (2.30)

де С -собівартість одиниці продукції, З -витрати на випуск продукції, ОТ -оплата праці, А -амортизація, СМ-матеріальні витрати, НЗ -накладні витрати.

- формального розкладу:

у вихідній формулі показники знаменника алгебраїчно розшифровуються відповідно їх економічному змісту. Наприклад:

Р = П/З= П/(ОТ+СМ+А+НВ), (2.31)

де Р - рентабельність продукції, П - прибуток від виробництва,

- розширення:

базується на математичних правилах: якщо помножити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а _* с : в _* с, у = а : с _* в : с (2.32)

- скорочення:

базується на математичних правилах: якщо поділити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а / с : в / с, у = А : В (2.34)

Наприклад:

Р = П/К = П : РП / К : РП = R_e / Кп (2.35)

Фв = ВП/ОПФ = ВП:КР / ОПФ:КР = ПТ / Фоз (2.36)

де К -сума власного капіталу, РП - виручка від реалізації продукції, R_e - рентабельність власного капіталу, Кп - капіталоємність, ОПФ - вартість основних фондів, Фоз -фондоозброєність, Фв - фондовіддача.

- комплексне використання способів перетворення:

Фв = ВП/ОВФ = (П + ЗБ)/ОВФ = П/ОВФ + ЗБ/ОВФ =

= П/ОПФ + ОС / ОПФ х ЗБ/ОС (2.37)

Умовні позначення:

С - собівартість одиниці продукції; З - загальні витрати на виробництво продукції; Кп - капіталоємність продукції; К - вартість майна підприємства; Р - рентабельність майна; R - рентабельність продажу; ВП - випуск продукції; ОП - оплата праці; А - амортизація; ОТ-оплата праці; ОВФ- основні виробничі фонди; СМ -матеріальні витрати; НВ - накладні витрати; П - прибуток; КР - кількість робітників; УД - кількість відпрацьованих днів; УТ - кількість відпрацьованих годин; СВ - продуктивність праці за годину; ПТ - річна продуктивність праці; ДВ - продуктивність праці робітника за день; Т - тривалість робочого дня, год.

Таким чином, результативні показники можуть бути розкладені на складові елементи (фактори) різними способами і представлені в вигляді різних типів детермінованих моделей.

Наведіть приклад перетворення моделі шляхом подовження.

Наприклад:

С= З/ВП = ОТ/ВП + А/ВП + СМ/ВП + НЗ/ВП = Х₁ + Х₂ +Х₃ +Х_4, (2.30)

де С -собівартість одиниці продукції, З -витрати на випуск продукції, ОТ -оплата праці, А -амортизація, СМ-матеріальні витрати, НЗ -накладні витрати.

Наведіть приклад перетворення моделі шляхом розширення.

Базується на математичних правилах: якщо помножити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а _* с : в _* с, у = а : с _* в : с (2.32)

Наприклад, проведемо моделювання для переходу від середньорічної до середньогодинної продуктивності праці з використанням методу розширення.:

ПТ = ВП / КР = ВП / КР ? Дн / Дн = ВП / Дн ? Дн / КР = ДВ ? Д

= ВП / КР ? Дн / Дн ?Тг/ Тг = ВП / Тг ? Дн / КР ? Тг / Дн =

= Д ? Т? СВ (2.33)

де ПТ - середньорічна продуктивність праці, СВ - середньогодинна продуктивність праці, Дн -сумарна кількість відпрацьованих днів, Д - кількість днів, відпрацьованих одним робітником, Тг -сумарна кількість відпрацьованих людино-годин, КР - кількість робітників..

Наведіть приклад перетворення моделі шляхом скорочення.

Базується на математичних правилах: якщо поділити чисельник і знаменник на одне і те ж число, величина дробу не зміниться:

у = а : в, у = а / с : в / с, у = А : В (2.34)

Наприклад:

Р = П/К = П : РП / К : РП = R_e / Кп (2.35)

Фв = ВП/ОПФ = ВП:КР / ОПФ:КР = ПТ / Фоз (2.36)

де К -сума власного капіталу, РП - виручка від реалізації продукції, R_e - рентабельність власного капіталу, Кп - капіталоємність, ОПФ - вартість основних фондів, Фоз -фондоозброєність, Фв - фондовіддача.

Які переваги динамічної моделі порівняно із статистичною?

Динамічні ряди - це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

· напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);

· наявність тенденцій у зміні показників;

· середній рівень показників і варіації.

Перевагами динамічної моделі є системність, динамізм, цільовий характер, комплексність та можливість співставлення отриманих результатів.

Назвіть методи елімінування. У чому полягають їх особливості ?

Важливим питанням методики економічного аналізу є визначення впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Для розрахунку впливу факторів на зміну показників діяльності підприємств найчастіше використовується прийом елімінування.

Сутність цього технічного прийому полягає у послідовному виключені дії ряду факторів та виділення одного з них для виміру його впливу на узагальнюючі показники.

При застосуванні прийомів елімінування всі показники - фактори умовно поділяють на кількісні (наприклад, чисельність робітників, кількість відпрацьованих днів та годин тощо) та якісні (показники продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі та ін.).

Найбільш універсальний спосіб елімінування - спосіб ланцюгових підстановок. Його сутність полягає у послідовній заміні базових значень на фактичні з черговим визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку - вихідного (базового) значення результативного показника, в усіх наступних - попередніх значень добутку показників факторів.

Спосіб абсолютних різниць є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок.

Спосіб відносних різниць відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

У чому полягає суть методу ланцюгових підстановок? Найбільш

універсальний спосіб елімінування - спосіб ланцюгових підстановок. Його сутність полягає у послідовній заміні базових значень на фактичні з черговим визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку - вихідного (базового) значення результативного показника, в усіх наступних - попередніх значень добутку показників факторів.

Алгоритм розрахунку впливу чинників на зміну результативного показника на прикладі мультиплікативної і кратної моделі способом ланцюгових підстановок надано у табл. 2.15.

Таблиця 2. 15. Алгоритм розрахунку впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Порядок дій	Мультиплікативна модель у = а	Кратна модель у =
1. Розрахунок показників
а) базисний показник	у0 = а0 в0 с0	у0 = а0 /в0
б) перелічені показники з поступовою заміною базових значень факторів на звітні	уум1. = а1 в0 с0 уум2. = а1 в1 с0	уум1 = а1 /в0
в) звітний показник	у1= а1 в1 с1	у1 = а1 /в1
2. Розрахунок впливу зміни чинників на результативний	Д у1.0 = уум1. - у0 Д у2,1 = уум2. - уум1 Д у3,2 = у1 - уум2.	Д у1.0 = уум1 - у0 Д у2,1 = у1 - уум1
3. Балансова перевірка	Д у = у1 - у0 Ду = Д у1.0 + Д у2,1 +Д у3,2	Д у = у1 - у0 Ду = Д у1.0 + Д у2,1

Умовні позначення: а₀, в₀ і т. д. - базове (планове, попереднього періоду) значення показників; а₁, в₁ і т. д. - фактичне (звітне) значення показників.

У чому полягає суть методу абсолютних різниць?

Спосіб абсолютних різниць є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок.

Алгоритм розрахунків за допомогою способу абсолютних різниць три факторної мультиплікативної моделі у = а наступний:

; (2.44)

; (2.45)

. (2.46)

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Алгоритм індексного методу

Цей спосіб є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок. Як і останній, він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів Y = Х₁Х₂, або в змішаних моделях типу Y = (Х₁ - Х₂)Х₃. Якщо результативний показник розраховується як частка від ділення факторів або представлений залежністю факторів, то доцільно використовувати тільки спосіб ланцюгових підстановок як найуніверсальніший.

Хоч можливість використання способу абсолютних різниць є обмеженою, завдяки його зручності він набув широкого застосування в економічному аналізі. Особливо ефективно використовується цей спосіб у тому разі, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками. Алгоритм розрахунків за допомогою способу ланцюгових підстановок має такий вигляд:

;

;

.

Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник, необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютний приріст другого фактора (тобто того фактора, вплив якого вивчається), а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких іще не вивчався.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактора.

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Наведіть приклад елімінування.

Індексний метод. Ставимо свої цифри!!!!!!

Розглянемо методику розрахунку загального і факторного індексів витрат на виробництво на наступному умовному прикладі.

Таблиця 2.18. - Виробництво продукції і її собівартість

Вид продукції	Кількість зробленої продукції, шт.	Собівартість одиниці продукції, грн	Розрахункові дані, тис. грн
	Базовий період	Звітний період	Базовий період	Звітний період	c1q1	c0q0	c0q1
	q0	q1	c0	c1
А В С Всього	400 260 380 x	446 280 300 x	184,0 74,5 60,4 x	180,0 72,0 63,0 x	80,3 20,2 18,9 119,4	73,6 19,4 22,9 115,9	82,1 20,9 18,1 121,1

Загальний індекс витрат на виробництво всіх трьох видів продукції дорівнює:

або 103 %,

тобто витрати на виробництво виросли на 3 %.

Вплив на загальну зміну виробничих витрат якісного фактора - собівартості:

або 98,6 %.

Отже, за рахунок зниження собівартості виробничі витрати скоротилися на 1,4 %.

Вплив кількісного фактора - обсягу виробництва:

, чи 104,5 %,

тобто збільшення обсягу виробництва продукції привело до росту виробничих витрат на 4,5%. Спільний вплив цих двох факторів і обумовив збільшення витрат на виробництво на 3%, тобто :

0,986 ? 1,045 = 1,03 або 103%.

Визначимо абсолютну зміну (у грошовому виразі виробничих витрат у цілому і по факторах:

Z = Z₁ - Z₀ = 119,4 - 115,9 = +3,5 тис. грн.

Z^C = c₁q₁ - c₀q₁ = 119,4 - 121,1 = -1,7 тис. грн.

^q = c₀ q₁ - c₀ q₀ =121,1 - 115,9 = + 5,2 тис. грн, а

Z^C + ^q = Z = -1,7 + 5,2 = 3,5 тис. грн.

Отже, загальні витрати на виробництво виросли на 3,5 тис. грн, причому зниження собівартості продукції привело до скорочення виробничих витрат на 1,7 тис. грн, а ріст обсягу виробництва - до їхнього росту на 5,2 тис. грн.

Які види економічного аналізу Ви знаєте?

Види економічного аналізу класифікуються:

Залежно від галузевої ознаки:

- галузевий (галузі і сфери матеріального і нематеріального виробництва),

- міжгалузевий (економічний аналіз на макрорівні, в галузях національної економіки, адміністративних регіонів).

За ознакою часу:

- наступний (ретроспективний, який поділяється на оперативний і підсумковий та історичний);

- попередній (прогнозний, перспективний).

За просторовою ознакою:

- внутрішньогосподарський (виконується суб'єктами аналізу, підпорядкованими системі управління суб'єктом господарювання, щодо якого здійснюється аналіз);

- міжгосподарський (виконується на макрорівні).

За об'єктами управління:

- економіко-статистичний;

- економіко-екологічний;

- маркетинговий;

- техніко-економічний аналіз (вивчає впровадження досягнень інновацій у практику виробництва і економічний ефект від зазначеного впровадження);

- фінансовий (здійснюється за внутрішніми і за зовнішніми користувачами на підставі фінансової і аналітичної звітності);

- управлінський (здійснюється внутрішніми суб'єктами, у складі його інформаційного забезпечення міститься інформація, що відсутня при здісненні фінансового аналізу).

- соціально-економічний (вивчає можливості зростання соціальних умов трудового колективу і їх вплив на зростання показників ефективності всіх видів діяльності суб'єктів господарювання і здійснюється соціальними службами підприємства).

За методикою вивчення об'єктів:

- порівняльний (порівняння звітних показників з плановими, минулими та з показниками інших підприємств);

- факторний (вплив факторів на результативний показник);

- діагностичний (визначення характеру порушень економічних процесів на основі типових ознак);

- маржинальний (оцінка ефективності управлінських рішень);

- економіко-математичний (вибір оптимального варіанту);

- детермінований (вивчення функціональних зв'язків результативних і факторних показників);

- стохастичний (для вивчення можливих залежностей в економічних процесах);

- ФВА - функціонально-вартісний аналіз (спосіб виявлення резервів, який базується на пошуку більш дешевих способів виконання головних функцій при одночасному виключенні зайвих функцій).

Залежно від суб'єктів аналізу:

- внутрішній (загальноекономічний, техніко-економічний, соціально-економічний, економіко-екологічний, маркетинговий аналіз, тощо. Виконуються у процесі оперативного, короткострокового і довгострокового управління виробництвом);

- зовнішній (органи державного управління, органи господарського управління, інвестори, банки, акціонери, тощо).

За обсягом, що вивчається:

- повний (за всіма показниками діяльності);

- вибірковий (локальний).

За змістом програми:

- комплексний аналіз (всі сторони діяльності);

- тематичний (окремі сторони діяльності).

Залежно від використання засобів комп'ютерної техніки:

- з використанням і без використання ПЕОМ.

Опишіть місце і зв'язки економічного аналізу з іншими дисциплінами

В зв'язку з організацією бухгалтерського обліку відповідно П(С)БО намітились тенденції поділу економічного аналізу на управлінський і фінансовий (надано на схемі 3.1). Такий поділ покладено і у формування модулю „Економічний аналіз”.

При проведенні економічного аналізу з метою розгляду результатів економічних розрахунків з урахуванням різноманітних факторів може застосовуватись системний аналіз. Розгляд підприємства як системи являє собою системний підхід до організації виробництва, встановлення цілей, структури внутрішнього і зовнішнього середовища, їх функціональних сфер, властивостей і впливу, структури виробничих операційних систем, загальних принципів дії системи.

Комплексний аналіз виробничого процесу передбачає загальний аналіз інтенсивності та ефективності виробництва, аналіз асортименту, структури, сортності продукції, виконання договорів постачання, ритмічності виробництва впродовж звітного періоду.

Оперативний аналіз дозволяє в процесі виробництва одержувати кількісну і якісну оцінку змін у розвитку об'єктів управління щодо заданих параметрів, вчасно виявити тенденції і закономірності розвитку керованих об'єктів, зменшити втрати і припинити їх виникнення, визначити резерви підвищення ефективності діяльності.

Об'єкти оперативного аналізу:

план виробництва продукції підприємства і його підрозділів (вартісні і натуральні показники);

структура випуску продукції;

ритмічність випуску продукції;

стан та використання виробничого обладнання;

використання робочого часу та персоналу;

забезпеченість ресурсами;

рівень невиробничих витрат, наявність браку;

якість роботи адміністрації та управлінців;

рівень витрат на виробництво і собівартість продукції (в т.ч. і окремих видів продукції);

розміри і динаміка виробничих запасів, залишки готової продукції, незавершеного виробництва;

витрати на оплату праці;

виконання плану прибутку та інших фінансових показників;

використання обігових коштів;

платоспроможність і фінансовий стан підприємства.

Стратегічний аналіз - засіб перетворення бази даних, отриманих у результаті аналізу середовища, на стратегічний план суб'єкту господарювання.

При аналізі внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства визначається критична точка організаційного середовища, місія і цілі економічної організації.

Стратегічний аналіз може бути поділений на два основні етапи:

порівняння намічених суб'єктом господарювання орієнтирів і реальних можливостей, аналіз невідповідності між ними;

аналіз можливих варіантів майбутнього суб'єкту господарювання, визначення стратегічних альтернатив.

Ситуаційний аналіз проводиться за відповідними ситуаціями. Керівництво підприємства приймає рішення в конкретних умовах, тому йому необхідно мати аналітичні розрахунки по конкретній ситуації, що виникла.

Розгляд фактичних або уявних ситуацій (розгляд рейсів) реалізує навички аналітичного мислення і вміння генерувати і аналізувати різновиди рішення.

Набули розвитку маркетинговий аналіз, аналіз витрат і вигод (дозволяє враховувати якісні фактори, що за звичай не мають вартісної оцінки), операційний (маржинальний) аналіз і ін.

Які Ви знаєте правила організаційної роботи на підприємстві, її форми, методи?

В таблиці 3.1 надані дані щодо форм фінансової (бухгалтерської) та статистичної звітності, яка використовується як джерело інформації для проведення економічного аналізу.

Особливої уваги в умовах значного впливу оподаткування на фінансові результати суб'єкту господарювання. Тому в аналітичній роботі сучасного управління не на останньому місці і податкова звітність.

Указана інформація повинна піддаватись періодичній перевірці, яка включає питання відповідності заповнення форм звітності, правильності арифметичних підрахунків, показаних у звітності відносних величин (відсотків) і ін.

Таблиця 3.1. Перелік основних форм фінансової і статистичної звітності.

Фінансова звітність
1. Баланс (форма №1, для малих підприємств №2М)
2. Звіт про фінансові результати (форма №2, для малих підприємств №2М)
3. Звіт про рух грошових коштів (форма №3)
4. Звіт про власний капітал (форма №4)
5. Додаток до річної фінансової звітності (форма №5)
Статистична звітність
1. Форма №1 - підприємство „Звіт про основні показники діяльності підприємства”
2. Форма №1 - Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість”
3. Форма №1 - П „Звіт промислового підприємства по продукції”
4. Форма №1 - послуги „Звіт про обсяги реалізованих послуг”
5. Форма №11- ОФ „Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації”
6. Форма №1 - ПВ „Звіт про працю”
7. Форма №3 - ПВ „Звіт про використання робочого часу”
8. Форма № 5з”Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)

Організація економічного аналізу суб'єкту господарювання

Досвід показує наступну логічність економічного аналізу:

- надання об'єктивної оцінки аналізованим показникам з визначенням запланованого рівня їх виконання та динаміки цих показників;

- визначення чинників, що вплинули на відхилення цих показників від базового (планового) рівня та визначення кількісного рівня впливу кожного із них на одержаний результат, визначення можливого впливу інновацій та передового досвіду на удосконалення виробничого процесу;

- розробка детального плану заходів і їх регламентація за періодами виконання і виконавцями, що дозволить використати виявлені резерви для усунення недоліків та зростання ефективності виробництва та здійснити оперативний контроль.

Матеріали аналітичних досліджень на заключному етапі узагальнюються і оформляються у вигляді висновків.

Самостійним документом, який відображає наслідки проведеного аналізу є проект наказу, який затверджується керівником суб'єкту господарювання і має обов'язків характер для виконання заходів, запропонованих аналітиками.

Основні етапи аналізу

­ Попередній - виділення суб'єктів і об'єктів аналізу, вибір організаційних форм і їх дослідження; розподіл обов'язків між аналітиками. Складається програма аналізу планування аналітичної роботи.

­ Основний - вивчення і опрацювання необхідної інформації, аналітична обробка даних, оцінка і підрахунок резервів.

­ Загальний - оформлення результатів аналізу; узагальнення і підрахунок загальних резервів виробництва; заключна оцінка роботи підприємства; розробка конструктивних заходів і пропозицій з метою прийняття управлінських рішень щодо зростання ефективності діяльності суб'єкту господарювання.

Важливою умовою, від якої залежить дійовість і ефективність економічного аналізу, є планомірний характер його проведення.

Укажіть інформаційно-методичне забезпечення економічного аналізу за напрямками

Важливою умовою, від якої залежить дійовість і ефективність економічного аналізу, є планомірний характер його проведення.

Інформаційною основою проведення економічного аналізу є різноманітні інформаційні джерела. Це можуть бути:

- планові: інформація, яка включає поточні і перспективні плани, нормативні матеріали, цінники;

- облікові, до складу яких відносять бухгалтерські документи, статистичні і оперативні звіти, всі види первинного обліку, податкова звітність;

- позаоблікові: інформація, яка включає законодавчі та господарчо-правові документи, рішення загальних зборів, матеріали вивчення передового досвіду, технічну і технологічну документацію, усну інформацію.

Адекватна інформаційно-методична база є необхідною умовою якісного проведення аналізу фінансового стану.

Все це привело до потреби удосконалення за такими напрямками: розвиток теоретичної бази, спрямований на вдосконалення складових елементів забезпечення аналізу (зокрема інформаційного та методичного забезпечення); поширення його практичного використання стає можливим завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень на підставі їх наукового обґрунтування.

Дослідження аналізу фінансового стану, його інформаційного та методичного забезпечення, проведене на підставі чинної практики, дало можливість стверджувати:

розгляд аналітичної функції окремо від управлінського процесу порушує взаємозв'язок елементів системи управління підприємством;

розкриття сутності аналітичних процедур часто здійснюється на основі теоретичних положень, без урахування особливостей практичної діяльності;

прагнення до збільшення кількості аналітичних показників і коефіцієнтів не здійснює належного позитивного впливу на якість аналітичної роботи.

Вищесказане свідчить про необхідність удосконалення інформаційного і методичного забезпечення аналізу фінансового стану підприємств з метою оптимізації процесу прийняття управлінських рішень і обумовлює актуальність теми дослідження не лише на теоретичному, але й на практичному рівнях. З метою розкриття особливостей діяльності підприємств окремих галузей народного господарства, дослідження аналізу фінансового стану, його інформаційного та методичного забезпечення відбувається на матеріалах підприємств Донецького регіону, основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля продовольчими товарами.

Які вимоги ставляться до інформації?

Основні вимоги до інформації, яка використовується в економічному аналізі:

- адекватність і єдність, що припускає усунення відокремленості та дублювання різних джерел інформації;

- достовірність і об'єктивність - інформація повинна відповідати реальній дійсності і об'єктивно відображати господарські операції і досліджувані процеси;

- аналітичність: система економічної інформації, яка надходить з різних джерел, повинна відповідати потребам аналізу господарської діяльності для всебічного вивчення господарських операцій і процесів, виявлення впливу чинників на фінансово - господарську діяльність суб'єкту господарювання, вивчення внутрішніх резервів зростання її ефективності;

- раціональність (ефективність) - інформація має бути корисна і різнобічна, а витрати на її збір, збереження, пошук, використання та прийняття рішень - мінімальні.

В таблиці 3.1 надані дані щодо форм фінансової (бухгалтерської) та статистичної звітності, яка використовується як джерело інформації для проведення економічного аналізу.

Особливої уваги в умовах значного впливу оподаткування на фінансові результати суб'єкту господарювання. Тому в аналітичній роботі сучасного управління не на останньому місці і податкова звітність.

Указана інформація повинна піддаватись періодичній перевірці, яка включає питання відповідності заповнення форм звітності, правильності арифметичних підрахунків, показаних у звітності відносних величин (відсотків) і ін.

Таблиця 3.1. Перелік основних форм фінансової і статистичної звітності.

Фінансова звітність
6. Баланс (форма №1, для малих підприємств №2М)
7. Звіт про фінансові результати (форма №2, для малих підприємств №2М)
8. Звіт про рух грошових коштів (форма №3)
9. Звіт про власний капітал (форма №4)
10. Додаток до річної фінансової звітності (форма №5)
Статистична звітність
9. Форма №1 - підприємство „Звіт про основні показники діяльності підприємства”
10. Форма №1 - Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську і кредиторську заборгованість”
11. Форма №1 - П „Звіт промислового підприємства по продукції”
12. Форма №1 - послуги „Звіт про обсяги реалізованих послуг”
13. Форма №11- ОФ „Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації”
14. Форма №1 - ПВ „Звіт про працю”
15. Форма №3 - ПВ „Звіт про використання робочого часу”
16. Форма № 5з”Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)

Оформлення результатів аналізу

Організація аналітичної роботи - це система раціональних координованих дій, спрямованих на комплексне вивчення господарської діяльності аналізованого підприємства і його окремих структурних підрозділів. Вона включає підготовчий, основний (аналітичний) і заключний етапи економічного аналізу.

На підготовчому етапі визначаються мета і завдання аналітичної роботи, програма, методи і конкретні прийоми проведення аналізу, строки його виконання, виконавці, джерела інформації, бази порівняння, критерії оцінки результатів господарювання, умови збору і обробки інформації, розробляються моделі і алгоритми вирішення відповідних аналітичних задач, макети майбутніх таблиць, графіків, форм, методичних вказівок щодо їх заповнення, а також способів узагальнення і оформлення результатів аналізу, складається конкретний план аналітичної роботи.

Аналітичний етап економічного аналізу передбачає збирання і перевірку вихідної інформації, її систематизацію, зведення і групування, розрахунок відповідних узагальнюючих показників (абсолютних, відносних, середніх), обчислення абсолютних і відносних відхилень фактичних показників від базисних (планових, нормативних, проектних, договірних, прогнозних), здійснення комп'ютерної обробки інформації, забезпечення порівняльності досліджуваних показників, виявлення закономірностей і окремих тенденцій зміни аналізованих економічних явищ і процесів, встановлення форм взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, кількісне вимірювання впливу різноманітних факторів на зміну результативних показників, їх групування за відповідними ознаками (основні й другорядні фактори, постійні й тимчасові, інтенсивні й екстенсивні, внутрішні й зовнішні, суб'єктивні й об'єктивні та ін.), вивчення причин динамічних змін показників і їх відхилень від плану (нормативу), з'ясування причин негативних явищ і хиб у роботі аналізованого підприємства, встановлення потенціально невикористаних можливостей (резервів) щодо поліпшення його господарської діяльності.

На заключному етапі аналізу здійснюється зведений підрахунок резервів виробництва, систематизація, узагальнення (синтез) і підсумкова оцінка результатів господарської діяльності, формулюються відповідні висновки, розробляються конкретні пропозиції і рекомендації щодо покрашення роботи аналізованого підприємства, здійснюється розрахунок економічної ефективності запропонованих заходів та визначення їхнього впливу на кінцеві показники господарювання, оформляються результати проведеного економічного аналізу.

Узагальнення та оформлення результатів аналізу - кінцевий етап аналітичної роботи. На цьому етапі відбувається процес синтезу результатів господарської діяльності залежно від факторів, які на неї впливають, крім того, визначається "ціна" досягнення цих результатів. Що більше таких факторів, то складніше підготувати якісь практичні висновки. У цьому разі необхідно зосередити увагу на групуванні факторів за певними ознаками і вибрати головні.

Щоб очікувані наслідки аналізу забезпечували реальні практичні потреби, обумовлювали пошук і застосування цивілізованих шляхів сталого й ефективного господарювання, аналітикові необхідно знати загальні методологічні принципи аналізу, найважливішими з яких є визнання: взаємозв'язку, взаємозумовленості всіх явищ та процесів, їхнього розвитку; взаємодії кількісних факторів; єдності цілого й частки, тобто єдності одиничних явищ і процесу в цілому; єдності динаміки явищ, що аналізуються, і їх статистичного стану в окремі моменти часу.

Систематизовані та оброблені результати аналізу можуть оформлятися як безтекстовим способом - у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків, номограм, так і описовим - у вигляді текстів довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів, у яких послідовно й логічно викладено результати аналізу згідно з передбаченим планом аналітичної роботи. Працівниками зовнішніх установ наслідки аналізу оформляються, як правило, у вигляді висновків.

Зміст аналітичних довідок і висновків має бути конкретним, слід зосереджувати увагу на відображенні недоліків або вагомих позитивних моментів, виявленні резервів і способів їх реалізації.

Пояснювальна записка має включати перелік заходів щодо реалізації виявлених резервів, визначати терміни та конкретних виконавців, обумовлювати види та кількість ресурсів, які потрібні для усунення недоліків, містити висновки з результатів господарської діяльності і пропозиції щодо її поліпшення з урахуванням загального рівня розвитку підприємства, умов господарювання, імовірних змін у діяльності суб'єкта господарювання тощо. Треба завжди пам'ятати, що за умов ринкової економіки ефективність господарювання в кінцевому підсумку визначається оптимізацією витрат на виготовлення одиниці продукції.

За наслідками аналізу складається наказ за підписом керівника підприємства. Він є обов'язковим для всіх працівників підприємства, і за його виконанням встановлюється дійовий і повсякденний контроль, що, певною мірою, забезпечить ефективне функціонування господарюючих суб'єктів.

Вихідна інформація. Зазвичай використовувана для аналізу господарської діяльності, може поділятися на три групи: 1) дані контрольних та інших органів: матеріали ревізій і документальних перевірок, висновки кредитних, фінансових і аудиторських структур, висновки і пропозиції вищих органів, 2) дані самого підприємства: планові документи, що містять розрахунки та обґрунтування ефективності намічених заходів, первинна облікова документація, зведена інформація, звітність (річна й поточна); 3) додаткові дані матеріалів виробничих нарад, засідань профспілкового органу, зборів трудового колективу, матеріали засобів масової інформації й ін.

Дайте характеристику джерелам інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Основні джерела інформації для проведення аналізу: форми фінансової звітності : „Баланс”, „Звіт про фінансові результати”, „Звіт про рух грошових коштів”, „Звіт про власний капітал” (табл. 4.1).



Форми фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність ресурсів, що контролюються підприємством на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, ліквідності і платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка і прогнозування змін в економічних ресурсах, що підприємство, імовірно, буде контролювати в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка і прогнозування: прибутковості підприємства; структури доходів і витрат
Звіт про рух коштів	Генерування і використання коштів протягом звітного періоду	Оцінка і прогнозування операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства
Звіт про власний капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка і прогнозування змін у власному капіталі
Примітка до фінансових звітів	Обрана облікова політика. Інформація, не відбита безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її ясності	Оцінка і прогнозування: облікової політики; ризиків або непевності, що впливають на підприємство, його ресурси і зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства і т.д.

Основні користувачі даними аналізу фінансового стану підприємства

Внутрішні: Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього фінансовий аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній фінансовий аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні й залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішні: Мета зовнішнього аналізу, який здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами тощо на основі публічної звітності, що дає їм можливість встановити вигідність вкладення коштів задля забезпечення максимуму прибутку і виключення ризику втрат.

Розкрийте основні етапи експрес-аналізу балансу

Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів :

- оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни ;

- аналіз фінансових результатів діяльності підприємства ;

- аналіз ліквідності ;

- аналіз ділової активності ;

- аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ;

- аналіз рентабельності.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті -- негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками -- прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

П_з(ч)

Р_а = ------- х 100,

К_а

де П_з(ч) - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

К_а - середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

П_ч

Р_вк = ------- х 100,

К_а

де П_ч - чистий прибуток підприємства; К_а -- власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

П_ч

Р_ак = ------- х 100,

К_ст

де К_ст - статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку П_ч віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу -- номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою

П_рп

Р_п = ------- х 100,

С_рп

де П_рп - прибуток від реалізації продукції за певний період;

С_рп - повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (п_а) -- це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

n_а =В/К_а

де В -- виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

К_а -- середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (t_a) становитиме

t_a = Д_к / n_а

де Д_к-- кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (п_тмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

n_тмз = C_р / М_з

де C_р -- повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

М_з -- середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства (t_одз) обчислюється за формулою

З_д х Д_к

t_одз = ------- ,

V_пр

де З_д - дебіторська заборгованість (заборгованість покупців);

Д_к - кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік -- 360, квартал -- 90); V_пр -- обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період t_одз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) -- небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (t_окз)визначається співвідношенням:

З_к х Д_к

t_одз = ------- ,

М

де З_к - величина кредиторської заборгованості постачальникам; М -- обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (k_а) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

k_а = К_в / К_б

де К_в - власний капітал підприємства; К_в - підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). Якщо активи підприємства на 60% забезпечено власними коштами, то решта (40%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною -- борги покриваються власним капіталом. Якщо k_а < 0,5 ,то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k_зб)є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

k_зб = К_в / К_з

де К_з - боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

Отже, якщо власний капітал перевищує борги підприємства в 1,5 і більше раза, це прийнято. Нормальною вважають ситуацію, коли k_зб >l.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (левериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення К_з / К_в веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (левериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності -- загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (k_лз ) -- це відношення оборотних активів (розділи II і III активу балансу за його старою формою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

k_лз = К_оа / К_зк

де К_оа - оборотні активи підприємства; К_зк -- короткострокова заборгованість підприємства.

Якщо k_лз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (k_лз>3--4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину k_лз помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов'язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношення оборотних активів і короткострокової заборгованості (k_лз <2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.