Особливості проведення економічного аналізу

Сутність економічного аналізу, об'єкти і суб'єкти його вивчення. Завдання економічного аналізу в умовах ринкової економіки, класифікація його аналітичних прийомів. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження. Використання способу порівняння.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 25.11.2010
Размер файла 155,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто

kлт = Ктл / Кзк

де Ктл - оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат).

Величина kлт = 1 є нормальною і свідчить про можливість своєчасної оплати боргів. Коли kлт < 1, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла)-- це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:

kла = Кал / Кзк

де kла -- абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла > 0,5. Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

У чому полягає “читання балансу” підприємства? Яке основне його призначення?

Для оцінки фінансового стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс -- підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Співвідношення у складі майна підприємства і джерелах його утворення на певний момент часу характеризує "Баланс" підприємства:

- в активах балансу показані розмір та структура активів балансу (майна), тобто дослівно "того, що діє", чим розпоряджається і що використовує підприємство у своїй виробничо-господарській діяльності;

- фінансові джерела утворення активів: власні й позикові кошти (зобов'язання) показані у пасивах балансу.

Вивчаючи склад майна, необхідно проаналізувати склад статей балансу. Схематично структуру балансу ілюструє табл. 4.3.

Загальна вартість майна підприємства, яка перебуває в різних фізичних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, р. 280 = р. 640).

Таблиця 4. 3 - Структура балансу

БАЛАНС

Актив

Пасив

1. Необоротні активи

1.Власний капітал

2.Оборотні активи

2.Забезпечення наступних платежів і витрат

3.Витрати майбутніх періодів

3. Довгострокові зобов'язання

4.Поточні зобов'язання

5.Доходи майбутніх періодів

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

I Необоротні активи (* Нематеріальні активи * Незавершене будівництво * Основні засоби * Довгострокові фінансові інвестиції);

II Оборотні активи (* Виробничі запаси * Незвершене виробництво * Готова продукція * Дебіторська заборгованість * Поточні фінансові інвестиції * Грошові кошти та їхні еквіваленти);

III Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

І Власний капітал (* Статутний капітал * Пайовий капітал * Резервний капітал * Нерозподілений прибуток);

II Забезпечення наступних витрат і платежів (* Забезпечення виплат персоналу * Інші забезпечення * Цільове фінансування);

III Довгострокові зобов'язання (* Довгострокові кредити банків * Відстрочені податкові зобов'язання * Інші довгострокові зобов'язання);

IV Поточні зобов'язання (* Короткострокові кредити банків * Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями * Векселі видані * Кредиторська заборгованість * Інші поточні зобов'язання);

V Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Сутність горизонтального й вертикального аналізу балансу

Зростання питомої ваги довгострокових фінансових вкладень у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про іммобілізацію коштів з основної діяльності.

Зростання питомої ваги нематеріальних активів у структурі необоротних активів (НА) може свідчити про інноваційну діяльність підприємства, оскільки кошти вкладаються в патенти, ліцензії та ін. інтелектуальну власність. Якщо питома вага необоротних активів (НА) вище за 50% в загальній структурі активів, то в такому разі підприємство має важку структуру активів, якщо менше 50% ? структура активів легка (мобільна). У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати із звітного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури залежно від цілей і масштабів проведення аналізу.

Порівняльний аналітичний баланс цінний тим, що він зводить докупи і класифікує ті розрахунки, які проводить аналітик при ознайомленні з балансом. Групування статей балансу може відрізнятись залежно від цілей аналізу. Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів.

Виконуючи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні й відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період, а метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.

Таким чином, показники порівняльного балансу можна розділити на три групи: показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу.

При проведенні вертикального аналізу балансу необхідно звернути увагу на наступне:

- аналізують майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи вартість майна на початок та кінець звітного періоду, з даними минулих періодів - особлива увага приділяється статтям балансу, що свідчать про можливі недоліки та незадовільну роботу підприємства, тобто “негативним” статтям балансу;

- при здійсненні аналізу проводять об'єктивну оцінку вартості майна в цілому, а також тієї частки, що реально знаходиться у власності та розпорядженні підприємства;

- оцінюють стан необоротних активів підприємства та рівень його забезпеченості оборотними засобами

Які основні риси балансу дозволяють віднести його до “позитивного”?

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Баланс підприємства можна вважати в цілому позитивним, якщо коефіцієнт платоспроможності більше 2,0; забезпеченість власними оборотними засобами більше 0,1; наявний приріст власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться в рівновазі з кредиторською; в балансі немає “негативних” статей; запаси та затрати не перевищують величини джерел їх покриття за рахунок власних оборотних засобів та позик.

Отже, ознаками “позитивного” балансу є наступні:

· валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась в порівнянні з початком;

· темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;

· власний капітал підприємства перевищує позиковий і темпи його росту вищі, ніж темпи росту позикового капіталу;

· темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості є приблизно однаковими ;

· частка власних засобів в оборотних активах повинна бути більше 10 %.

Аналіз складу майна підприємства, його утворення

За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу -- валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

Модель і етапи аналізу можуть бути, зокрема, такими.

І етап.Загальна оцінка стану майна і його окремих частин

а) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна;

в) коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

ІІ етап. Аналіз виробничого потенціалу.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Тому, аналізуючи фінансовий стан підприємства (особливо на майбутній період), необхідно оцінити його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять:

· основні засоби;

· виробничі запаси;

· незавершене виробництво;

· витрати майбутніх періодів (розд. 3 активу).

Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

· наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

· наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна;

· коефіцієнт зносу основних засобів;

· середня норма амортизації;

· наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів

На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього -- в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

· прибуток (після сплати податків);

· амортизаційні відрахування;

· приріст власних засобів;

· збільшення заборгованості за кредитами й позиками;

· збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

· витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

· капітальні вкладення;

· довгострокові фінансові вкладення;

· зменшення кредиторської заборгованості.

Отже, проаналізувавши склад, структуру майна підприємства і джерел його утворення, можна зробити висновок, що для вивчення цього питання можна застосувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

· визначення питомих складових і джерел набуття майна в його загальній вартості на початок і кінець звітного періоду;

· порівняння даних на кінець звітного періоду з даними на його початок і визначення причини зміни;

· вивчення причин зміни складу структури майна і джерел його набуття, і передовсім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;

· доведення до відома керівництва підприємства інформації, яка сприятиме прийняттю управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел, вкладених у майно підприємства (склад і структура власного й запозиченого капіталу)

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за даними балансу. За даними розраховується передовсім коефіцієнт незалежності підприємства Кн з формули:

Кн = [власний капітал] / [валюта балансу].

Коефіцієнт незалежності підприємства свідчить про те, що на кінець звітного періоду частка власного капіталу зросла. Отже, підприємство є фінансово стійким і достатньо незалежним від зовнішніх кредиторів.

1. Власний капітал (підсумок розділу 1 пасиву балансу)

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів (підсумок розділу 2 пасиву балансу)

3. Довгострокові зобов'язання (підсумок розділу 3 пасиву балансу)

4. Необоротні активи (підсумок розділу 1 активу балансу)

5. Наявність власних оборотних коштів (ряд. 1 + ряд. 2 + ряд. 3 - ряд. 4)

За другим способом 2-й розділ активу балансу «Оборотні активи» порівнюється з 4-м розділом пасиву балансу «Поточні зобов'язання».

Розрахувавши наявність власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Як розрахувати наявність власних оборотних коштів?

Стан оборотних коштів характеризується наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300. Тобто із суми І розділу пасиву "Джерела власних та прирівняних до них коштів" (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу "Основні засоби та інші позаоборотні активи" (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.Брак власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін. Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин

Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх обертання:

швидкість обертання

О -- термін обертання оборотних коштів, днів;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Д -- тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р -- обсяг реалізації продукції, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Ко -- коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів. Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності.

Ке -- коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П -- прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Які показники використовують для оцінки фінансової стійкості підприємства?

Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

№ з/п

Назва показника

Порядок (формула) розрахунку

Нормативне (рекомендо-ване) значення

Призначення (опис)

1

Коефіцієнт автономії

Ф.1 (ряд. 380/ ряд. 640) Власний капітал/ залучений кап.

> 0,5

Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування

2

Коефіцієнт фінансової залежності

Ф.1 (ряд. 640/ ряд. 380); Залучений К/ Власн. К

-

Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів

3

Коефіцієнт маневреності власних засобів

Ф. 1 (ряд. 380 -

- ряд. 080) / ф. 1 ряд 380

-

Характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства

4

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

Ф. 1 (ряд. 260 -

- ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 380)

> 0,5

Розраховується як відношення вартості робочого капіталу (власних оборотних коштів) до суми джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних коштів підприємством

5

Коефіцієнт фінансової стабільності

Ф. 1 (ряд.380)/ ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 + + ряд. 620 + ряд. 630); Власний К/ Забовязання

> 1

Визначається як відношення власного капіталу та залученого

6

Коефіцієнт співвідно-шення залученого і власного капіталу

Ф. 1 (ряд. 420 + + ряд. 480 +

+ ряд. 620 + ряд. 630)/ ф.1 (ряд. 380)

Залежить від характеру

господарсь-кої діяльності

Розраховується як відношення всієї суми зобов'язань по залучених коштах та суми власних коштів

7

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності)

Власний капітал (ряд. 380 ф. 1) / Активи підприємства (ряд. 080+260+270 ф. 1)

-

Визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

8

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

Позиковий капітал (ряд. 430+480+ 620+630 ф.1) / Активи підприємства (ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1)

-

Є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства

9

Коефіцієнт від ношення необо ротних і обо ротних активів

Необоротні активи/

Оборотні активи

10

Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу

Чистий прибуток

Середня величина власного капіталу

11

Коефіцієнт ефективності використання активів

Чистий прибуток

Середня величина активів

Як здійснюють аналіз ліквідності балансу

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів.

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.

2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.

3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно. У таблиці 10.9 наведені розраховані за даними балансу підприємства значення перелічених коефіцієнтів у порівнянні з їх нормативними значеннями. Таблиця 10.9 Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємств.

№ п/п

Показники

Індекс показника

Порядок розрахунку показника

1

Коефіцієнт по к риття (загальної ліквідності)

Кп

Оборотні активи/

Поточні зобов'язання

2

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Кшк

Оборотні активи

мінус запаси/

поточні зобов'язання

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кабс

Грошові кошти та їх еквіваленти/ поточні зобов'язання

Якими причинами зумовлюється значення обігового капіталу для стабільності фінансового стану?

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін. Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства -- прибуток і обсяг реалізованої продукції -- безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів. Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.

Які основні показники оборотності оборотного капіталу визначаються, які фактори на неї впливають?

Використання оборотних коштів характеризується їх оборотністю. До показників оборотності відносяться коефіцієнт оборотності Ко коефіцієнт завантаження оборотних коштів Кз, і тривалість одного обороту Тдб. Коефіцієнт оборотності визначається кількістю оборотів, що роблять оборотні кошти в рік і розраховується за формулою:

Ко = Рп / Зс

де Рп -- обсяг реалізованої за рік продукції в гуртових цінах підприємства, грн.; Зс -- середній залишок оборотних коштів, грн. Коефіцієнт оборотності служить також показником випуску продукції на 1 грн. оборотних коштів.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів показує величину оборотних коштів на 1 грн. виробленої за звітний період продукції:

Кз = Зс / Рп,

Тривалість одного обороту оборотних коштів -- це відношення тривалості даного періоду до кількості оборотів оборотних коштів: Тоб = Т / Коб,

Тоб = (Т х Зс) / Рп.

У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їх вивільнення, що може бути абсолютним і відносним. Під абсолютним вивільненням розуміється зниження суми оборотних коштів у поточному році в порівнянні з попереднім роком при збільшенні обсягу реалізації продукції:

ДОабс = Оф1 - Оф2.

Відносне вивільнення має місце, коли темпи росту обсягу продажу випереджає темпи росту оборотних коштів:

ДОвід = Опл х (Рпфакт / Рпплан) - Офакт,

чи

ДОвід = (Рпфакт) / Кобплан) - Офакт.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від таких груп чинників:

1) виробничих, що пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальним, науково-технічним та організаційно-технічним забезпеченням. Дана група чинників включає:

обсяг виробництва;

асортимент;

якість продукції;

2) комерційних (організаційних), що охоплюють в широкому смислі поняття маркетингу. До цієї групи чинників, що впливають на величину виручки від реалізації продукції, робіт та послуг можна віднести:

ефективність роботи певних відділів підприємства (збуту, бухгалтерії, планового тощо) щодо укладання господарських угод на основі самого ретельного вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінового регулювання збуту, його направлення та організаційно-економічне забезпечення;

розрахункова дисципліна, тобто виконання договірних зобов'язань постачальниками та покупцями;

3) фінансових, що включають:

форми розрахунків (передбачені угодами чи, які визначаються оперативно);

цінове регулювання;

залучення кредиту;

застосування штрафних санкцій;

вивчення та стягування дебіторської заборгованості тощо.

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання.

Який зв'язок стану дебіторської і кредиторської заборгованості з фінансовою стійкістю підприємства?

Збільшення коштів на банківських рахунках означає покращання фінансового стану підприємства. Однак, наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу свідчить про неправильне використання капіталу, який міг би бути вкладеним у власне виробництво, акції і т. ін. Сума грошей на рахунках повинна зберігатися лише в межах першочергових потреб.

Наявність дебіторської заборгованості створює фінансові утруднення, тому що породжує нестачу фінансових ресурсів. Кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості. Слід встановити, чи не входять до її складу суми, нереальні для стягнення, або таких, за якими минули терміни позовної давності. Якщо вони є, то необхідно вжити заходів щодо їх стягнення, включаючи звернення до суду.

Тривалість перебування коштів у дебіторській заборгованості визначається таким чином: (середні залишки заборгованості за рахунками дебіторів х дні періоду / Сума дебетового обороту за рахунками дебіторів).

Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін (за мінусом отриманої пені). Можна також суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка за цей період і від отриманого результату відняти суму отриманої пені.

Після цього переходять до аналізу активів підприємства. Активами називається усе, що має вартість, належить підприємству і відображається в активі балансу.

Збільшення коштів на банківських рахунках означає покращання фінансового стану підприємства. Однак, наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу свідчить про неправильне використання капіталу, який міг би бути вкладеним у власне виробництво, акції і т. ін. Сума грошей на рахунках повинна зберігатися лише в межах першочергових потреб.

Наявність дебіторської заборгованості створює фінансові утруднення, тому що породжує нестачу фінансових ресурсів. Кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості. Слід встановити, чи не входять до її складу суми, нереальні для стягнення, або таких, за якими минули терміни позовної давності. Якщо вони є, то необхідно вжити заходів щодо їх стягнення, включаючи звернення до суду.

Тривалість перебування коштів у дебіторській заборгованості визначається таким чином: (середні залишки заборгованості за рахунками дебіторів х дні періоду / Сума дебетового обороту за рахунками дебіторів).

Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін (за мінусом отриманої пені). Можна також суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка за цей період і від отриманого результату відняти суму отриманої пені.

3а якими критеріями можна оцінити структуру балансу підприємства?

Розглянемо три основні підходи до прогнозування фінансового становища підприємства:

а) розрахунок індексу кредитоспроможності;

б) використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

в) прогнозування показників платоспроможності.

Цей метод запропонував відомий західний економіст Альтман (Есі\уагсі І. Аіітап). Індекс кредитоспроможності дає змогу в першому наближенні розділити суб'єктів, що господарюють, на банкротів і небанкротів. Критичне значення індексу обчислювалось Альтманом за даними статистичної вибірки і склало 2,675. З цією величиною порівнюється обчислене значення індексу кредитоспроможності для конкретного підприємства. Це дає змогу провести кордон між підприємствами та зробити висновки: чи збанкрутіє підприємство (2 < 2,675) в майбутньому (через 2--3 роки), чи фінансове становище буде достатньо стійким (2 > 2,675). Ця методика має один, але вагомий недолік -- по суті її можна розглядати лише стосовно великих компаній, акції яких котируються на біржах. Тільки для них можна одержати об'єктивну ринкову оцінку власного капіталу (показник К3). Відомі й інші подібні критерії. британські науковці Тафлер (Тайіег) та Тішоу запропонували чотирьохчинникову прогнозну модель, за якої структури балансу й неплатоспроможності підприємства оцінюються на основі двох показників:

-- коефіцієнта поточної ліквідності;

-- коефіцієнта забезпечення обігових активів власними обіговими коштами.

При цьому структура балансу вважається незадовільною, а підприємство -- неплатоспроможним за наявності однієї з таких умов:

-- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

-- коефіцієнт забезпечення обігових активів власними обіговими коштами на кінець звітного періоду має значення менш як 0,1.

При отриманні у результаті значення, яке дорівнює 1, робиться висновок, що підприємство має реальну можливість відновити свою платоспроможність. Коли ж значення становитиме менше від 1, то найближайшим часом підприємство не в змозі буде встановити свою платоспроможність. Тоді розраховують коефіцієнт утрати платоспроможності за період до трьох місяців. Такий же коефіцієнт обчислюється, якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпеченості обіговими активами власними оборотними коштами рівні чи більші за критеріальні.

Під час розрахунку значення коефіцієнта поточної ліквідності підприємство корегує сумарний обсяг кредиторської заборгованості на суму платежів щодо обслуговування заборгованості держави відрахуванням такої суми із сум дебіторської та кредиторської заборгованостей. Установивши причини неплатоспроможності підприємства й незадовільність структури його балансу, проводять детальний аналіз документів бухгалтерської звітності. Тут, оцінюючи структуру балансу та платоспроможність підприємства за показником поточної ліквідності, слід мати на увазі той факт, що значення даного показника великою мірою залежить від таких еле¬ментів облікової політики: -- порядку списання загальногосподарських витрат;

-- оцінки витрачених виробничих запасів;

-- оцінки незавершеного виробництва;

-- прийнятого методу обліку відсотків за кредити та запозичені кошти.

Для збільшення значення коефіцієнта критичної ліквідності необхідно:

1. Загальногосподарські витрати списувати не на рахунок «Реалізації продукції», а на рахунок витрат та інші рахунки.

2. Витрачені виробничі запаси оцінювати за методом ЛІФО чи за середньою фактичною вартістю. 3. Незавершене виробництво у масовому чи серійному виробництві оцінювати за запланованою вартістю. 4. За відсотками за кредити чи за запозиченими коштами не використовувати метод їх нарахування на собівартість продукції.

3а яких умов розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності?

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (КВ) розраховують, якщо хоча б один коефіцієнтів стабільності та ліквідності має значення менше за нормативне. За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності. Його обчислюють за період, що становить 6 місяців, за такою формулою:

де Кпк -- фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду; Кпп - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

Кпнр -- нормативне значення коефіцієнта покриття;

6 - період відновлення платоспроможності в місяцях; 7-- звітний період у місяцях.

Коли коефіцієнт відновлення платоспроможності набуває значення меншого за 1, це свідчить про те, що в підприємства найближчі 6 місяців відсутня реальна можливість відновити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта відновлення є більшим за 1, то це означає наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців і що можна відкласти рішення про визнання структури балансу незадовільною.

В якому випадку розраховується коефіцієнт утрати платоспроможності?

Коефіцієнт втрати платоспроможності (Квтр.) розраховується для перевірки стійкості фінансового положення підприємства при задовільній структурі балансу, тобто коли обидва коефіцієнта Кп, Кзаб приймають значення, що не менше, ніж передбачене критерієм. При Квтр менше 1 підприємство найближчим часом не зможе виконати своїх зобов'язань перед кредиторами, тобто втратило платоспроможність. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що має значення менше за 1, свідчить про наявність тенденції втрати платоспроможності протягом 3 місяців.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, розраховується за формулою:

Квтп- коефіцієнт втрати платоспроможності,

Твтп- період втрати платоспроможності.

Кпл(кін)- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець періоду

Кпл(поч)- коефіцієнт поточної ліквідності на початок періоду.

Розкрийте сутність методу оцінки ймовірності банкрутства підприємства

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб'єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного і явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрут ства підприємств та організацій. Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчис лення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z = -0,3877-1,0736kзл + 0,579qпк (20.1)

де kзл -- коефіцієнт загальної ліквідності;

qпк -- частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою -- за Z > 1.

до 1,8 - дуже висока;

від 1,81 до 2,7 - висока;

від 2,8 до 2,9 - можлива;

понад 3,0 - дуже низька. Більш обґрунтованою та більш поширеною є п'ятифакторна модель Альтмана. Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, індексу Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 ком паній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише п'ятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти ха рактеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою Z= З.ЗК1 + 0,99К2 + 0,6К3 + 1,4К4 + 1,2К5, (20.2)

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 -- коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»; К1 -- характеризує прибутковість основного та оборотного ка піталу; визначається діленням суми балансового прибутку на за гальну вартість активів, його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К2 -- відображає дохідність суб'єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації); К3 -- визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відно шення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); К4 -- відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми; К5--характеризує структуру капіталу та визначається як відно шення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею. Таблиця 20.1 МОЖЛИВІСТЬ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ) ЗА Е. АЛЬТМАНОМ

Значення індуксу “Z”

1,8 і нижче Дуже висока

від 1,81 до 2,6 Висока

від 2,61 до 2,9 Достатньо ймовірна

від 2,91 до 3,0 і вище Дуже низька

У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв'язане з певними труднощами. По-перше, коефіцієнти регресії К,--К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі. По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання. По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для роз рахунку коефіцієнта К3 через недорозвинутість ринку цінних паперів.


Подобные документы

  • Аналіз як абстрактно-логічний метод пізнання. Сфера економічного аналізу, його предмет та роль в управлінні діяльністю суб’єкта господарювання. Класифікація і характеристика видів. Метод економічного аналізу, його складові, основні принципи та категорії.

    лекция [1,9 M], добавлен 26.04.2012

  • Основні методичні принципи організації економічного аналізу. Складові елементи організації економічного аналізу на підприємстві, їх характеристика. Характеристика основних етапів аналітичних досліджень. Порядок складання програми економічного аналізу.

    курсовая работа [92,3 K], добавлен 22.06.2015

  • Зміст, предмет, види, фактори економічного аналізу. Задачі економічного аналізу: оцінка факторів зовнішнього середовища, вивчення кон’юнктури ринку, оцінка конкурентоспроможності продукції. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами.

    реферат [19,5 K], добавлен 18.08.2009

  • Види економічного аналізу, його методичні прийоми, інформаційна база та організація. Аналіз попиту, стану ринку та обсягу реалізації продукції, виробничих ресурсів і організаційно-технічного рівня підприємства. Виробництво продукції, робіт і послуг.

    краткое изложение [125,4 K], добавлен 28.11.2010

  • Визначення предмета економічного аналізу у працях вчених. Історичні і сучасні погляди на зміст економічного аналізу, його принципи і методи, відокремлення від бухгалтерського обліку. Проблеми економічного аналізу в поглядах західних економістів.

    реферат [33,1 K], добавлен 30.08.2016

  • Метод економічного аналізу як спосіб підходу до вивчення реальної дійсності, дослідження явищ природи і суспільства, його абстрактнологічна характеристика та особливості, інформаційне забезпечення. Система аналітичних показників, їх призначення.

    реферат [15,4 K], добавлен 23.08.2009

  • Основні тенденції економічного аналізу, етапи та історія його розвитку. Особливості економічного аналізу в епоху капіталістичного і домонополістичного капіталізму, дослідження його становлення на Україні. Способи розрахунків економічних показників.

    контрольная работа [50,1 K], добавлен 22.04.2010

  • Предмет і види економічного аналізу. Категорії економічного аналізу. Метод і методика економічного аналізу: аналітичний метод, деталізація, порівняння, моделювання, балансовий метод, елімінування, статистичні, економіко-математичні методи.

    курсовая работа [86,4 K], добавлен 04.12.2006

  • Система економічної інформації, її характерні особливості. Сутність процесу забезпечення економічного аналізу інформацією і вимоги до неї. Особливості класифікації і характеристика основних джерел інформаційного забезпечення економічного аналізу.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 26.06.2014

  • Класифікація методів економічного аналізу. Використання системи показників та вивчення причин їхньої зміни. Якісні та кількісні прийоми. Аналіз якості продукції за загальними об’єктивними показниками. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції.

    контрольная работа [1,2 M], добавлен 13.07.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.