Тепер доцільно провести аналіз похідних від коефіцієнту автономії: коефіцієнту фінансової залежності та коефіцієнту співвідношення запозичених та власних коштів.

К_{залежності} 00= валюта балансу / власний капітал = 61900 / 57600 = 1,075

К_{залежності} 01 = 62400 / 58000 = 1,076; К_{залежності} 02= 65750 / 61000 = 1,078

Зріст коефіцієнту залежності в динаміці говорить про збільшення частки запозичених коштів у фінансуванні підприємства, але керівництво не має підстав для хвилювань, тому що збільшення було досить незначне і протягом двох років воно склало лише 0,3%. Цей коефіцієнт означає, що на початок звітного періоду на кожну гривню власних коштів припадало 7,5 копійок запозичених засобів, а на кінець - 7,8 копійок.

К_{запозичених засобів} 00 = зобов'язання / власний капітал = 4000 / 57600 = 0,069

К_{запозичених засобів} 01=4400/58000=0,076; К_{запозичених засобів} 02=4550/68000=0,067

По результатам вищенаведених розрахунків можна сказати, що не дивлячись на доволі високу частку власного капіталу у загальній сумі активів у звітному періоді відбулися негативні зміни. Протягом 2009-2011 років частка запозичених коштів підвищилась на 13,75% в основному за рахунок не довгострокових зобов'язань, які повинні використовуватись на реконструкцію виробництва, а короткострокових, що спрямовуються на погашення тимчасової нестачі грошових засобів.

Таблиця 4. Зведена таблиця показників фінансової стійкості ПУВКХ (що характеризують співвідношення власних та залучених засобів) за 2009-2011 pp.

№	Показник	Значення показника	Рекомендований критерій
		2009	2010	2011
1	Коефіцієнт автономії	0,931	0,929	0,927	>0,5
2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,075	1,076	1,078	<2
3	Коефіцієнт запозичених засобів	0,069	0,076	0,067	<1

2. Як вже зазначалося вище, другим етапом визначення фінансової стійкості підприємства є розрахунок показників забезпеченості матеріальних запасів власними обіговими засобами та маневрування власних засобів.

К _{забесп.мат.запасів}00 = власні обігові засоби / матеріально - виробничі запаси =12600/4696 = 2,68

К _{забесп.мат.запасів}01 = 83 18/4086 = 2,036; К_{забесп.мат.запасів}02 = 8287/4050 = 2,046.

Таблиця 5. Зведена таблиця показників фінансової стійкості ПУВКХ (що характеризують стан оборотних засобів) за 2009-2011 pp.

№	Показник	Значення показника	Рекомендований критерій
		2009	2010	2011
1	Коефіцієнт забезпеченості запасів власними обіговими засобами	2,68	2,036	2,046	>0,6
2	Коефіцієнт маневрування власних оборотних засобів	0,219	0,14	0,136	>0,5
3	Коефіцієнт маневрування функціонального капіталу	0,364	0,51	0,478	>1,0

Коефіцієнт забезпеченості матеріальними запасами протягом 2009-2010 років зменшився на 64,4%, а в 2010-2011 роках - збільшився на 1%. Але не дивлячись на те, що цей показник загалом за звітній період зменшився на 63,4%, для даного підприємства це не є суттєвим зменшенням, оскільки на кінець періоду показник перевищує норму навіть більш ніж у три рази. По результатам розрахунків можна сказати, що матеріально - виробничі запаси ПУВКХ вдвічі покриті власними засобами і у залученні позичкових засобів немає потреби.

К_{маневр.об.засобів}00=власні обігові засоби / власний капітал =12600/57600=0,219

К_{маневр.об.засобів}01 = 83 18 / 58000 = 0,14; К_{маневр.об.засобів}02 = 8287/61000 = 0,136

Протягом звітного періоду ПУВКХ підтримувало негативну тенденцію до пониження показника маневрування обігових засобів, на кінець 2011 року цей показник зменшився на 8,3% і склав 0,136. Це говорить про те, що лише 13,6% власних обігових засобів знаходиться у мобільній формі, тобто тільки 13,6% підприємство може вільно маневрувати. Результат показника на кінець звітного періоду нижче рекомендованого у 3,6 рази, а з фінансової точки зору це означає погіршення фінансового стану підприємства. Виправданням цього може бути те, що підприємство має дуже фондоємкісне виробництво, тобто значна частка власних засобів є джерелом покриття основних виробничих фондів.

Ще одним показником, що характеризує стан обігових засобів, є коефіцієнт маневрування функціонального капіталу.

К_{маневр.функ.капіталу}00 = матеріально-виробничі запаси / власні поточні активи = 4696/12900 = 0,36

К_{маневр.функ.капіталу}0 1=4086/8095=0,5 1; К_{маневр.функ.капіталу}02=4050/8450=0,48

У економічно розвинутих країнах, як вже говорилося вище, цей показник повинен бути вищий за одиницю. У нашому випадку його величина більш ніж у два рази менша, що повинно було б говорити про нестачу у підприємства виробничих запасів, готової продукції та товарів, але насправді все не так. ПУВКХ у своєму розпорядженні має мінімально достатній рівень матеріально - виробничих запасів і з кожним роком намагається зменшувати цей показник. Цей парадокс пояснюється невідповідністю вітчизняної звітності до загальноприйнятої у всьому світі.

3. Наступна група показників, що характеризують фінансову платоспроможність підприємства, включає показники стану основних засобів.

У_{пост.активу}00 = нерухомість / джерела власних засобів=45000/57600 = 0,78

У_{пост.активу}01 = 48635 / 58000 = 0,84; Упост.актив_У02 = 51351 / 61000 =0,84

Індекс постійного активу протягом 2009-2011 років збільшився на 6%. Це також є негативною тенденцією, тому що частка основних засобів і необоротних активів дуже велика у джерелах власних засобів, тобто підприємство практично не має оборотних засобів, про що вже говорилося вище.

Але це частково пояснюється специфікою господарчої діяльності підприємства.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна (коефіцієнт реальної вартості основних та матеріальних обігових засобів у загальному майні підприємства).

К_{р.вартості майна}00 = реальні активи / валюта балансу = 45370/61900 = 0,733

К_{р.вартостімайна}01 =50986/62400 = 0,817; К_{р.вартості майна}02=49321/65750=0,75

Як видно із розрахунків, рівень виробничого потенціалу доволі високий (норма 0,5), але протягом 2010 2011 років він знизився на 6,7%. Це пояснюється тим, що в минулому році вартість реальних активів знизилась на 3,7%, а також збільшилась дебіторська заборгованість за відвантажені товари у 1,2 рази і довгострокова дебіторська заборгованість - у 1,3 рази. І, як наслідок, їх частка у загальній сумі активів підвищилась, а частка вартості реальних активів знизилась.

К_{накоп.амортизації}00 = знос основних засобів і нематеріальних активів / первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів = 42666 / 83396 = 0,51

К_{нашп.амортиз}01 = 103735/150709=0,69; К_{накоп.амортиз}02=109542/154921=0,71

Протягом звітного періоду коефіцієнт накопичення амортизації збільшився на 20%. Значення цього показника свідчить про необхідність оновлення та технічного переобладнання основних фондів. Особливу увагу необхідно приділити зносу основних засобів. Хоча й абсолютне значення цього показника ще не говорить про те, що підприємство дуже застаріло, значна питома вага цієї частки від первісної вартості (51 - 70%) означає, що обладнання, споруди та будівлі підприємства дуже зношені і потребують оновлення. І керівництво ПУВКХ займається цією проблемою. Протягом 2011 року було освоєно капітальних вкладень на суму 7567,3 тис. грн., із них:

*На капітальний та поточний ремонт основних фондів і засобів - 4444,8 тис. грн;

*На оновлення основних засобів - 1363,6 тис. грн.;

*На капітальне будівництво - 1485,9 тис. грн.

К_{співвідн.пот.А.іН}00 = поточні активи / нерухомість = 16900 / 45000 = 0,38

К_{співвідн.пот.А.іН}01=12495/48635=0,26; К _{співвідн.пот.А.іН}02= 13000/51351=0,25

Виходячи з того, що мінімальна фінансова стабільність досягається у випадку, коли зобов'язання гарантовано покриваються поточними активами, ознакою такої стабільності є виконання умови: коефіцієнт співвідношення поточних активів і вартості нерухомого майна більше коефіцієнту співвідношення запозичених засобів до власного капіталу.

К_{співвідн.пот.А.іН}00 > К_{запоз.засобів}00; К_{співвідн.пот.А.іН}01> К_{запоз.засобів}01;

0,38 > 0,069 0,26 > 0,076

К_{співвідн.пот.АіН}02 > К_{запоз.засобів}02

0,25 > 0,067

У розглянутому випадку ця умова не порушується.

Виходячи із показників, наведених у таблиця 5, можна зробити висновок, що ПУВКХ має добрий запас стійкості. Високий рівень виробничого потенціалу, показники автономії говорять про те, що підприємству ще далеко до кризового стану. Але, разом із цим за звітній період відбулися й негативні зміни. Збільшилося залучення позичкових засобів, особливо короткострокових кредитів банку та позик під високий банківський відсоток, що призвело до деякого пониження ліквідності. Підприємство практично не має власних оборотних засобів. Високий рівень показника маневрування функціонального капіталу ще не свідчить про те, що значна доля засобів, вкладених у матеріально - виробничі запаси не працює. Але ж таки керівництву підприємства потрібно звернути увагу на майбутню величину запасів, як на найменш ліквідну частку оборотних засобів, збільшення якої може призвести до втрати ліквідності.

Таблиця 6. Зведена таблиця показників фінансової стійкості ПУВКХ (що характеризують стан основних засобів) за 2009-2011 pp.

№	Показник	Значення показника	Рекомендований критерій
		2009	2010	2011
1	Індекс постійного активу	0,78	0,84	0,84
2	Коефіцієнт реальної вартості майна	0,733	0,817	0,75	>0,5
3	Коефіцієнт накопичення амортизації	0,51	0,69	0,71	<0,25
4	Коефіцієнт співвідношення поточних активів і нерухомості	0,38	0,26	0,25

Використовуючи теорію Шеремета, визначимо тип фінансової стійкості ПУВКХ [30, с. 356]. Для цього введемо наступні означення:

F - необоротні активи;

Z - матеріально-виробничі запаси;

Ra - грошові засоби, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

Ис - джерела власних засобів;

Kt - короткострокові кредити та залучені засоби;

Кт - довгострокові та середньострокові кредити і залучені засоби;

Ес - власні оборотні засоби;

Ет власні і довгострокові, і середньострокові залучені джерела формування матеріально-виробничих запасів;

Таблиця 7. Аналіз фінансової стійкості ПУВКХ за 2009-2011 роки, тис. грн.

№	Показники	2009	2010	2011
1	Ис (Іп +ІІп)	57900	58000	61200
2	F(Ia)	45000	49682	52713
3	Ес (стр. 1 - стр. 2)	12900	8318	8487
4	Кт (Піп)	-	-	-
5	Ет (стр. З + стр. 4)	12900	8318	8487
6	Kt	350	1000	700
7	Есм (стр. 5 + стр. 6)	13250	9318	9187
8	Z	4696	4086	4050
9	+Ес (стр. З - стр. 8)	+8204	+4232	+4437
10	+Ет (стр. 5 - стр. 8)	+8204	+4232	+4437
11	+Есм (стр. 7 - стр. 8)	+8554	+5232	+5137
12	Показник типу фінансової ситуації S=[S (c. 9), S (c. 10), S(11)]	(1, U)	(1)	(1)

Есм загальна величина основних джерел формування матеріально-виробничих запасів;

+Ес - надлишок (нестача) власних оборотних засобів;

+Ет - надлишок (нестача) власних і довгострокових, і середньострокових залучених джерел формування матеріально-виробничих запасів;

+Есм надлишок (нестача) загальної величини основних джерел для формування матеріально-виробничих запасів.

Із таблиці 7 видно, що ХСТ на протязі трьох років має абсолютну платоспроможність фінансового стану, що в наших умовах функціонування підприємств зустрічається доволі рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості, що характеризується мінімальною величиною матеріально-виробничих запасів.



Рис. 6. Класифікація фінансових ситуацій за ступенем стійкості фінансового стану ПУВКХ за 2011 рік

На рис. 6 пояснюється економічний зміст класифікації фінансових ситуацій. На ньому зображена орієнтована вісь, на якій зліва направо відкладаються зростаючі значення величини матеріально-виробничих запасів. Вісь розбита на чотири інтервали значеннями показників наявності джерел формування матеріально-виробничих запасів. Над віссю вказані типи фінансових ситуацій, що відповідають інтервалам зміни величини запасів, під віссю - характеристика самої величини запасів. Із рисунку видно також, що аналіз абсолютних показників фінансової стійкості безпосередньо підходить до дослідження стану запасів і витрат, яке є одним із самих змістовних факторів стійкості фінансового стану.

2.3 Визначення та використання виробничо-фінансового левериджу

Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку у фінансовому аналізі отримав назву левериджу. Розрізняють три види левериджу: виробничий, фінансовий та виробничо-фінансовий. Загалом «леверидж» - це важіль, при невеликому зусиллі якого можна суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Для розкриття його сутності наведемо факторну модель чистого прибутку як різницю між виручкою та витратами виробничого і фінансового характеру [27, с. 625].

ЧП = В-ВВ - ВФ, (9)

де ЧП - чистий прибуток;

ВВ - витрати виробничого характеру;

ВФ - витрати фінансового характеру.

Витрати виробничого характеру - це витрати на виробництво та реалізацію послуг (повна собівартість). У залежності від об'єму виробництва вони розділяються на постійні та змінні. Співвідношення між цими частками витрат залежить від технічної та технологічної стратегії підприємства і його інвестиційної політики. Інвестування капіталу в основні фонди зумовлює зріст постійних і відносне зменшення змінних витрат. Взаємозв'язок між об'ємом виробництва, постійними та змінними витратами визначається показником виробничого левериджу (операційного важеля).

По визначенню В.В. Ковальова, виробничий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства через зміну структури собівартості послуг та об'єму їх реалізації [22, с. 107].

Розраховується рівень виробничого левериджу співвідношенням темпів приросту валового прибутку (до виплати податків і відсотків) до темпів приросту об'ємів продаж в натуральних, умовно-натуральних одиницях або у грошовому вираженні [27, с. 625].

Кв._л. = (П₁/П₀ - 1) / (УРП₁/УРП₀ - 1), (10)

де П₁, П₀ - валовий прибуток на кінець і початок звітного періоду;

УРП₁, УРП₀ - об'єм продаж на кінець і початок звітного періоду.

Він показує ступінь чутливості валового прибутку до змін об'ємів виробництва. При його високому значенні навіть незначний спад або збільшення виробництва призведе до суттєвої зміни прибутку. Більш високий рівень виробничого левериджу частіше мають підприємства з високим рівнем технічного оснащення виробництва. При підвищенні рівня технічного оснащення відбувається збільшення частки постійних витрат і рівня виробничого левериджу. Із ростом останнього збільшується ступінь ризику недоотримання виручки, необхідної для покриття постійних витрат. Визначимо рівень виробничого левериджу для ПУВКХ (таблиця 8) [15, с. 333].

Більш високе значення виробничого левериджу має переробка генеральних вантажів. Кожен процент приросту обсягу вантажних робіт за умов заданої структури затрат забезпечує приріст валового прибутку по генеральним вантажам - на 1,08%, по навалювальним вантажам - 1,06%. Таким чином, за умов спаду виробництва прибуток від переробки генеральних вантажів в 1,02 рази зменшуватиме леверидж порівняно з прибутком від переробки навалювальних вантажів. Роботи по переробці генеральних вантажів мають більш високий рівень виробничого ризику.

Таблиця 8. Визначення та аналіз рівня виробничого левериджу ПУВКХ за 2010-2011 р.р.

№	ПОКАЗНИК	Вид вантажу
		Генеральні	Навалом
1	Ціна одиниці продукції, грн/т	15	9
2	Питомі змінні витрати, грн.	10	5
3	Умовно-постійні витрати, грн.	105,0	333,4
4	Обсяг вантажних робіт, тис. т.
4.1	2010 рік	290,7	1495,2
4.2	2011 рік	188,4	1710,1
5	Приріст виробництва, % (4.2/4.1)* 100 -100	-35,19	+14,37
6	Виручка від реалізації, тис. грн:
6.1	2010 рік (ряд. 1 * ряд. 4.1)	4360,5	13456,8
6.2	2011 рік (ряд. 1 * ряд. 4.2)	2826	15390,9
7	Сума витрат (повна собівартість), тис. грн.
7.1	2010 рік (ряд. 2 * ряд. 4.1 + ряд. 3)	3012	7809,4
7.2	2011 рік (ряд. 2 * ряд. 4.2 + ряд. 3)	1989	8883,9
8	Прибуток, тис. грн.
8.1	2010 рік (ряд. 6.1 - ряд. 7.1)	1348,5	5647,4
8.2	2011 рік (ряд. 6.2 - ряд. 7.2)	837	6507
9	Приріст валового прибутку, %	-37,93	+15,22
10	Рівень виробничого левериджу	1,079	+1,06

Беззбитковий обсяг виробництва і реалізації (мертва точка, точка рівноваги) розраховується діленням суми умовно-постійних витрат на різницю між ціною виробу і питомими умовно-змінними витратами:

БРП = УПВ / (Ц - ПУЗВ), (11)

де: БРП - беззбитковий обсяг вантажних робіт;

УПВ - сума умовно-постійних витрат;

Ц - ціна вантажних робіт за тону;

ПУЗВ - питома вага умовно-змінних витрат.

Такий обсяг показує скільки потрібно було переробити та реалізувати вантажів у 2010 та 2011 роках, щоб відшкодувати умовно-постійні витрати:

БРП₀₁ = 1057 (15 - 10) = 21 тис. т; БРП₀₂=333,47 (9 - 5) = 83,35 тис. т.

Чим більша величина даного показника, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Результати отриманих розрахунків подамо графічно (рис. 7). Для цього на осі абсцис відкладемо обсяги вантажних робіт (тис. т), по осі ординат - темпи приросту прибутку (%).

Точка перетину на осі абсцис відповідає беззбитковому обсягу реалізації вантажних робіт. Чим більший нахил кута прямої до осі абсцис, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Формування механізму управління затратами в системі «обсяг реалізації - витрати - прибуток» являє собою великий інтерес для підприємств України. Несприятлива ситуація на більшості підприємств щодо показників прибутку й рентабельності потребує чіткої систематизації підходів до прийняття рішень стосовно управління витратами і прибутком. Одним із інструментів цього механізму є фінансовий важіль (леверидж).

Рівень фінансового левериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку [15, с. 333]:

Лф = (ЧП₀₂ - ЧП₀₁)/ (П₀₂ - П₀₁), (12)

де: Лф - рівень фінансового левериджу; (ЧП₀₂ - ЧП₀₁) - зміни чистого прибутку, %.

Рис. 7. Залежність виробничого левериджу від структури витрат підприємства

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпу приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важеля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий леверидж, як і виробничий, також пов'язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ризик - це ризик, який пов'язаний з неможливістю сплати процентів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим вищий рівень фінансового левериджу. Це призводить до підвищення фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Розглянемо методику розрахунку і порівняльний аналіз рівня фінансового левериджу за умов різної структури капіталу (таблиця 9) [15, с. 318].

Таблиця 9. Аналіз фінансового левериджу

№	Показник	Питома вага позикового капіталу, %
		Варіанти
		0	1,14	25
		1	2	3
1	Загальна сума капіталу, тис. грн.	61700	61700	61700
2	Розмір позикового капіталу, тис. грн	-	700	15425
3	Сума власного капіталу, тис. грн.	61700	61000	46275
4	Валовий прибуток, тис. грн.	14652 16280 17908	14652 16280 17908	14652 16280 17908
5	Сплата процентів за кредит (28%)	-	266	5861,5
6	Прибуток для оподаткування, тис. грн.	14652 16280 17908	14386 16014 17642	8790,5 10418,5 12046,5

При складані таблиці досліджувалася зміна рентабельності власного капіталу при відхиленні прибутку на 10% від базисного його рівня в 61700 тис. грн. В таблиці подані три варіанти: перший - відповідає справжній структурі капіталу ПУВКХ на кінець 2011 року, у другому і третьому варіантах величина довгострокового позикового капіталу дорівнює величині короткострокового капіталу на кінець 2010 і 2011 років відповідно.

Як видно з розрахунків, при першому варіанті, коли підприємство фінансується тільки за рахунок власних коштів, рівень фінансового левериджу дорівнює одиниці, тобто ефект фінансового важеля відсутній. У даному випадку говорять, що відсутній фінансовий леверидж, а зміна чистого прибутку повністю визначається зміною валового прибутку. Як показують дані таблиці, зміна валового прибутку на 10% викликає точно таку ж зміну чистого прибутку.

Рівень фінансового левериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить, про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля. Отже, зміна структури капіталу у бік збільшення частки позикового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і повинен досягатися більш високий рівень прибутку. На прикладі нашого підприємства спостерігається інша тенденція: зміна структури капіталу у бік збільшення частки позикового капіталу викликає як зростання фінансового ризику, так і зменшення величини прибутку. Це пояснюється тим, що вагома доля чистого прибутку ПУВКХ уходить на обслуговування запозиченого капіталу за високими ставками проценту. Як бачимо, в даному випадку використовування підприємством запозиченого капіталу дає негативний результат.

Бланк наводить наступну формулу визначення ефекту фінансового левериджу [4, с. 436]:

ЕФЛ = (1 - Спп) * (КВРа - ЇЖ) * ЗК/ВК, (13)

де: ЕФЛ - ефект фінансового левериджу, %;

Спп - ставка податку на прибуток;

КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів, %;

ПК - проценти за користування кредитом;

ЗК - середня сума залученого капіталу;

ВК - середня сума власного капіталу.

Розглядаючи цю формулу розрахунку ефекту фінансового левериджу, можна виділити в ній три основні елементи:

1) Податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп), який показує в якій мірі проявляється ефект фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2) Диференціал фінансового левериджу (КВРа - ПК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит.

3) Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК / ВК), який характеризує суму запозиченого капіталу у розрахунку на одиницю власного капіталу.

Відокремлення цих компонентів дозволяє цілеспрямовано управляти ефектом фінансового левериджу в процесі фінансової діяльності підприємства.

Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток встановлюється законодавством. Разом з цим, в процесі управління фінансовим левериджом диференцований податковий коректор може бути використаний у наступних випадках:

A) якщо по різним видам діяльності підприємства встановлені диференціючі ставки оподаткування прибутку;

Б) якщо по окремим видам діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

B) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у незалежних економічних зонах своєї країни, у яких використовують пільговий режим оподаткування прибутку;

Г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у країнах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку по рівню його оподаткування), можна знижуючи середню ставку оподаткування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).

Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу. Цей ефект проявляється тільки в тому випадку, якщо рівень валового прибутку, генерованого активами підприємства, перевищує середній розмір проценту за використовуваний кредит (що включає не тільки його пряму ставку, а й інші питомі витрати по його залученню, страхуванню та обслуговуванню), тобто якщо диференціал фінансового левериджу є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціалу фінансового левериджу, тим вищим буде при інших рівних умовах його ефект.

У зв'язку із високою динамічністю цього показника він потребує постійного моніторингу в процесі управління ефектом фінансового левериджу. Цей динамізм зумовлений дією ряда факторів.

Перш за все, в період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (в першу чергу, зменшення об'єму пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість залучених засобів може різко зрости, перевищуючи рівень валового прибутку, генерованого активами підприємства.

Крім того, зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного запозиченого капіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що спонукає кредиторів збільшувати рівень ставки процента за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик. При певному рівні цього ризику (а відповідно і рівні загальної ставки процента за кредит) диференціал фінансового левериджу може бути зведений до нуля (при якому використання запозиченого капіталу не дасть приросту рентабельності власного капіталу) і навіть мати від'ємну величину (при якому рентабельність власного капіталу знизиться, тому що частка чистого прибутку, генерованого власним капіталом буде уходити на обслуговування використовуваного запозиченого капіталу по високим ставкам процента).

Нарешті, в період погіршення кон'юнктури товарного ринку зменшується об'єм реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. В цих умовах від'ємна величина диференціалу фінансового левериджу може формуватися навіть при незмінних ставках процента за кредит за рахунок зниження коефіцієнту валової рентабельності активів.

Формування від'ємного значення диференціалу фінансового левериджу по деякій з наведених причин завжди приводить до зменшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу. В цьому випадку використовування підприємством запозиченого капіталу дає негативний ефект.

Коефіцієнт фінансового левериджу є тим важелем, який мультиплікує (пропорційно мультиплікатору або коефіцієнту змінює) позитивний або негативний ефект, одержуваний за рахунок відповідного значення його диференціалу. При позитивному значення диференціалу деякий зріст коефіцієнту фінансового левериджу буде викликати ще більший зріст коефіцієнту рентабельності власного капіталу, а при від'ємному значенні диференціалу зріст коефіцієнту фінансового левериджу буде приводити до ще більшого темпу зменшення коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Іншими словами, зріст коефіцієнту фінансового левериджу мультиплікує ще більший зріст його ефекту (позитивного чи від'ємного в залежності від позитивної або від'ємної величини диференціалу фінансового левериджу). Аналогічно зниження коефіцієнту фінансового левериджу буде призводити до зворотного результату, знижуючи все в більшій мірі його позизивний або негативний ефект.

Таким чином, при незмінному диференціалу коефіцієнт фінансового левериджу є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку [4, с. 442]. Аналогічним образом, при незмінному коефіцієнті фінансового левериджу позитивна або негативна динаміка його диференціалу генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик його втрати.

Знання механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий леверидж, який являє собою добуток виробничого та фінансового левериджу [15, с. 318]:

Лвф = Лв * Лф, (14)

де: Лвф - виробничо-фінансовий леверидж.

З формули видно, що він відображає ризик, пов'язаний з можливим нестатком засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування боргу.

Визначимо виробничо-фінансовий леверидж для ПУВКХ за 2011 рік: приріст обсягу реалізації робіт склав 6,31%, валового прибутку -22,59%, чистого прибутку - -27,32%.

Лф = (-27,32) / (-22,59) =1,21; Лв = (-22,59) / 6,31 = -3,58;

Лвф = 1,21*(-3,58)= -4,33

Можна зробити висновок, що за умов існуючої структури витрат на підприємстві і структури джерел капіталу збільшення обсягу виробництва на 1% забезпечить зменшення валового прибутку на 3,58% і зменшення чистого прибутку на 4,33%. Кожен процент приросту валового прибутку приведе до збільшення чистого прибутку на 1,21%.

Доцільно також розглянути ефект дії операційного левериджу. Дія операційного важеля знаходить прояв у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції завжди породжує вагомішу зміну прибутку. Так, базуючись на цьому принциповому положенні, виникає формула розрахунку цього показника [28, с. 3]:

ЕОЛ = (ВОП₁ - ВОП₀) / (ЧОД₁ - ЧОД₀), (15)

де: ЕОЛ - ефект операційного левериджу, що досягається при конкретному значенні цього коефіцієнту на підприємстві;

(ВОП₁ - ВОП₀) - темп приросту валового операційного прибутку (прибутку до його оподаткування);

(ЧОД₁ - ЧОД₀) - темп приросту чистого операційного доходу (валового доходу з реалізації продукції за мінусом податку на додану вартість, акцизного збору та інших податків, що входять до ціни продукції).

Такий підхід викривлює механізм дії операційного важеля, сутність якого полягає в тому, що знаючи конкретну величину сили впливу операційного важеля, ми можемо визначити, наскільки збільшився (знизився) прибуток підприємства при відповідному зростанні (зниженні) виручки від реалізації. Тобто шуканою величиною є чисельник наведеної формули [28, с. 3].

Сила впливу операційного важеля (W) розраховується за формулою:

W = М / П, (16)

або W = 1 + F/П, (17)

де: М - маржинальний прибуток (валова маржа по підприємству);

П - прибуток підприємства до оподаткування;

F - умовно-постійні витрати по підприємству.

Маржинальний прибуток - це різниця між ціною (виручкою від реалізації продукції) і змінними витратами на одиницю продукції чи на обсяг реалізації [28, с. 3].

Формула (2.16) дає змогу ясніше уявити взаємозв'язок W із постійними витратами і прибутком. Для того, щоб визначити, як зміна виручки від реалізації (у відсотках) вплине на зміну прибутку (теж у відсотках), будемо використовувати наступну формулу [28, с. 3]:

(ПІ - По)% = (ВІ - Во)% * W, (18)

де: (ПІ - По)% і (ВІ - Во)% - відповідні зміни прибутку і виручки від реалізації у відсотках.

Справа в тому, що наведені формули розрахунків прибутку з урахуванням «сили впливу операційного важеля» (СВОВ) вірні лише при дотриманні таких допусків:

по-перше, підприємство виготовляє один вид продукції;

по-друге, у тому разі, якщо випускається декілька видів послуг, зміна виручки від реалізації повинна відбуватися суворо пропорційно для кожного виробу у цій виручці. Тобто якщо підприємство надає три види послуг (А, В і С), то зниження загальної виручки на 10% означає, що за кожною цією послугою виручка від реалізації впаде рівно на 10%, інакше розрахунок прибутку за формулою (2.18) дає викривлену інформацію [28, с. 3].

Це відбувається тому, що маржинальний прибуток (а саме він і формує прибуток по підприємству) не однаковий щодо різних послуг у разі структурних зрушень, якщо виручка за вироби з більшим маржинальним прибутком зменшиться більшою мірою, ніж за вироби з меншим маржинальним прибутком, зміна самого прибутку може відбуватися меншою мірою, ніж за формулою (2.18).

Зрозуміло, що ці дві умови можуть бути враховані лише як виняток. Не так багато існує підприємств, які б надавали один вид послуг. Щодо другої умови, то виконання її з позицій ринкової економіки не має сенсу. Звичайно, з урахуванням ринкової кон'юнктури ситуація може скластися таким чином, що за рахунок одних видів послуг обсяг і виручка будуть зростати, а за інших - знижуватися. Крім того, можуть змінюватися і величина витрат, ціни на продукцію, чого показник СВОВ взагалі не може врахувати згідно зі своєю будовою. Покажемо на прикладі ПУВКХ, до чого може призвести недотримання другого обмеження. Підприємство здійснює таки види послуг: забезпечення питною водою населення (А), забезпечення питною водою промислових підприємств міста (В), прийом і очистку каналізаційних стоків (С). Величина умовно-постійних витрат в 2011 році дорівнює 1050 тис. грн. усі інші показники зведені у таблиця 10. Розрахуємо яким буде прибуток підприємства, при зростанні обсягу реалізації робіт на 6,8%.

Прибуток дорівнює: М - F = 5853,98 - 1050 = 4803,98 грн. Згідно із формулою (2.17) розрахуємо СВОВ:

W = 5853,98 /4803,98 =1,22,

звідси (ПІ - По)% = 6,8 * 1,22 = 8,3%,

а (ПІ - По) = (4803,98 * 8,3) / 100 = 398,7 (тис. грн)

і відповідно прибуток П = 4803,98 + 398,7 = 5202,68 (тис. грн.).

Таблиця 10. Вихідні дані для розрахунку прибутку ПУВКХ у 2011 р. через показник СВОВ

Вид вантажу	Кількість, (тис. т)	Ціна, (грн/т)	Змінні вит-рати, (грн)	Виручка від реаліз., (грн)	Маржинальний прибуток, (грн.)
					На одиницю	На обсяг
А	188,4	15	10,68	2826	4,32	813,89
В	1710,1	10	7,12	17101	2,88	4925,09
С	50	8	5,7	400	2,3	115
Усього				20327		5853,98

Припустімо, що приріст виручки на 6,8% зумовлений тим, що забезпечення питною водою населення знизилося на 102,3 тис. т., по забезпеченню питною водою промислових підприємств міста збільшилося на 214,9 тис. т., по прийому і очистці каналізаційних стоків - на 20 тис. т. якою буде реальна величина приросту прибутку?

Тобто прибуток дорівнює: (371,95 + 5544 + 161) -1050 = 5026,95 (тис. грн). відповідно приріст прибутку становить 222,97 тис. грн. (5026,95 - 4803,98), або 4,6%, а не 8,3%.

Таблиця 11. Реальна величина прибутку при зростанні виручки від реалізації ПУВКХ у 2011 р. на 6,8%

Вид вантажу	Кількість, (тис. т)	Ціна, (грн.)	Виручка від реалізації, (тис. грн.)	Маржинальний прибуток на обсяг, (тис. грн.)
А	86,1	15	1291,5	371,95
В	1925	10	19250	5544
С	70	8	560	161
Усього			21101,5	6076,95

Так у нашому прикладі забезпечення питною водою населення (А): (ПІ - По) = -102,3 * 4,32 = -441,94 (тис. грн.);

По забезпеченню питною водою промислових підприємств міста (В): (ПІ - По) = 214,9 * 2,88 = 618,91 (тис. грн.);

По прийому і очистці каналізаційних стоків (С): (ПІ - По) = 20 * 2,3 = 46 (тис. грн.).

Всього приріст прибутку дорівнює 222,97 тис. грн. і відповідно по підприємству 4803,98 + 222,97 = 5026,95 тис. грн.

В економічній літературі зустрічається висловлювання, що в особливо важкі обставини потрапляє те підприємство, в якого в умовах кризи збитки перевищують валовий прибуток (маржинальний прибуток), тобто показник сили впливу операційного важеля за модулем менше за одиницю. Збільшення виручки від реалізації на такому підприємстві спричинює зниження збитків меншою мірою, ніж зростання обсягу, що викликало його [28, с. 5].

Це положення вірне в умовах, коли зростання обсягу відбувається переважно за рахунок послуг із меншою величиною покриття (маржинального прибутку). У разі, коли зростання виручки відбувається переважно за рахунок послуг із більшою величиною покриття, зменшення збитку відбувається більшою мірою, ніж зростання обсягу реалізації.

Таким чином, СВОВ діє і на збиткових підприємствах, але користуватися нею слід уміло, нарощуючи в першу чергу обсяги виробництва послуг із високим коефіцієнтом покриття, а конкретний розрахунок в умовах непропорційного зростання окремих послуг проводити з використанням показника приросту маржинального прибутку [28, с. 5].

Для того, щоб використовувати показник приросту прибутку необхідно мати інформацію про маржинальний прибуток не лише в цілому по підприємству, а й за окремими виробами. Йдеться про складання калькуляцій методом величини покриття, коли за виробами розподіляються лише змінні витрати і розраховується маржинальний прибуток, а умовно-постійні витрати визначаються в цілому по підприємству.

Але тут слід нагадати про одну обставину, на яку зазвичай не звертають уваги. Приріст (зменшення) маржинального прибутку дорівнює приросту (зменшенню) прибутку. Пояснюється це тим, що маржинальний прибуток складається з прибутку і постійних витрат, а із зростанням (зменшенням) кількості послуг постійні витрати в цілому по підприємству залишаються незмінними, і тому приріст маржинального прибутку дорівнює приросту прибутку. Це й дає змогу без перерахунку собівартості послуг відображати результати змін на кінцеву величину прибутку по підприємству. В цьому головна перевага методу, але тут же закладений і його недолік [28, с. 6].

Справа в тому, що постійні витрати, залишаючись незмінними в цілому по підприємству, при структурних зрушеннях в наданні послуг відповідним чином перерозподіляються між послугами. Так, якщо, наприклад, збільшити обсяг послуг за рахунок однієї послуги, то це приведе до перерозподілу постійних витрат, і в кінцевому варіанті зміниться прибуток і рентабельність за рахунок інших послуг. Вочевидь менеджерам підприємства цікаво мати інформацію, як зміниться прибуток і рентабельність конкретних послуг після проведених змін. Цю інформацію можна отримати, якщо розподілити між виробами не лише змінні, а й умовно-постійні витрати. Проблема полягає в тому, яким чином проводити цей розподіл. У стандарті «Положення бухгалтерського обліку 16» за базу розподілу загальновиробничих витрат пропонується брати: кількість випущеної продукції, вартість прямих матеріалів, прямі витрати на оплату праці, години роботи, машино-години. Але не пропонується оптимальний метод розподілу пропорційно маржинальному прибутку. На практиці найчастіше за базу розподілу беруть пряму заробітну плату робітників [28, с. 6].

Метод розподілу умовно-постійних витрат повинен бути досить простим і не потребувати великих витрат часу та інформації для розрахунку, а за необхідності й перерахунку; забезпечувати повний розподіл усіх непрямих витрат; з позиції беззбиткового обороту величина останнього повинна збігатися із сумою беззбиткових оборотів за окремими виробами, розрахованих за допомогою розподілу постійних витрат; забезпечувати достатньо точну порівняльну оцінку прибутковості окремих послуг і кореспондувати із показником «коефіцієнт покриття».

Проведений аналіз довів, що усім цим вимогам відповідає лише один метод, метод розподілу умовно-постійних витрат пропорційно маржинальному прибутку [28, с. 7].

Маржинальна теорія проголошує: у точці беззбитковості маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам. Відповідно, визначивши точки беззбитковості й величину маржинального прибутку для цих обсягів, ми фактично визначаємо і величину умовно-постійних витрат за кожною групою послуг.

Таблиця 12. Результати розрахунку розподілу умовно-постійних витрат пропорційно маржинальному прибутку на ПУВКХ у 2011 р.

Вид вантажу	Прибуток на т.	Рентабельність, %	Точка беззбитковості
			Тис. т.	Тис. грн.
А	0,77	37,73	33,91	508,65
В	0,52	37,69	307,82	3078,2
С	0,41	37,64	9	72
Усього			350,73	3658,85

Беззбитковий оборот в цілому по підприємству дорівнює:

Боб = Q * F/M, (19)

де:Q - виручка від реалізації;

F - умовно-постійні витрати в цілому по підприємству;

М - маржинальний прибуток в цілому по підприємству.

Боб = 20327 * 1050 / 5853,96 = 3645,97 (тис. грн.)

Беззбитковий оборот у цілому по підприємству дорівнює 3645,97 тис. грн. В умовах беззбитковості сума маржинального прибутку дорівнюватиме величині умовно-постійних витрат, тобто в нашому випадку 1050 тис. грн.

Але є два аспекти, які можуть викликати сумнів у опонентів запропонованого методу.

Перший. Якщо підприємство прибуткове, то при використанні цього методу розподілу всі вироби будуть прибуткові, але різною мірою, що регулюється відносною величиною маржинального прибутку. Якщо підприємство збиткове, то вся продукція буде збиткова, але знову ж таки різною мірою. Така ситуація здається закономірною. Адже прибутковість чи збитковість підприємства залежить не так від характеристик вироблюваної продукції, як від загального рівня виробництва і організації праці, ступеня завантаження виробничого апарату тощо [28, с. 11].

Другий. Методика розподілу не спрацьовує, якщо хоча б за рахунок одного із видів маржинальний прибуток стає від'ємною величиною, тобто ціна виявляється нижчою за змінні витрати на одиницю продукції. В цьому разі розрахунок покаже по цьому виробу від'ємну величину умовно-постійних витрат, та ще й з «надбавкою» (погашення від'ємної величини), ляже на всі інші вироби.

Що проти цього можна заперечити? Недоцільно випускати продукцію, ціна якої не перекриває навіть змінних витрат по цьому виробу. Винятком є лише нова продукція, яку необхідно рахувати окремо. Але якщо все ж така продукція буде у плані, то просто не слід використовувати дану методику.

Силу впливу операційного важеля необхідно використовувати тільки як показник ризику, чутливості прибутку до зміни фізичного обсягу виробництва. Але і в цій якості використання його не дає змоги чітко визначитися із ступенем загрози у зв'язку з нечіткістю межі цього показника [28, с. 12].

2.4 Прогнозування і напрямки підвищення платоспроможності підприємства

Головною метою випуску облігацій є залучення інвестицій для реконструкції каналізаційної мережі довжиною 226,9 км і 13 насосних станцій, загальна проектна потужність 190 тис. м³ на добу. Залучення інвестицій планується провести через випуск 3-х серій корпоративних облігацій.

Залучення коштів планується проводити в 3 етапи:

1. Перший випуск на суму 10 млн. грн. на термін 3 місяці.

2. Другий випуск на суму 10 млн. грн. на термін 6 місяців.

3. Третій випуск на суму 20 млн. грн. на термін 1 рік.

Кошти, отримані від розміщення першого випуску облігацій, планується направити на поповнення оборотних коштів підприємства, що дозволить збільшити завантаженість виробничих потужностей ПУВКХ і виробництва додатково до 1000 тон води щомісяця. За рахунок цього додаткового випуску води планується дістати додатковий прибуток у розмірі 1,2 млн. грн. щомісяця.

5 млн. грн., отримані від розміщення другого випуску облігацій, планується направити на реконструкцію насосних станцій - на заміну зношеного фільтрувального устаткування. Заміна цього устаткування дозволить поліпшити якість послуг.

На цей час надання послуг з прийому і очистці каналізаційних стоків має ряд значних недоліків:

Фільтрація проходить у 6 етапів. На площадці встановлено 34 фільтра марок БНР - 45 - 3, 14 І БТР - 45 3, 14, 10 репульпаторів, велика кількість гідрозатворів, насосів. Усе це, крім складності в обслуговуванні, робить до великих втрат.

Під час фільтрації на барабанних вакуум фільтрах у контакті з киснем повітря відбуваються окислювально відбудовні процеси, що приводить до зниження якості готової продукції.

Низька якість вітчизняної гумировки приводить до частих аварійних зупинок барабанних вакуум фільтрів, а також до зниження якості відмивання.

Контроль за якістю продукції роблять цехові хімічні лабораторії. Це дозволяє забезпечити аналітичний контроль на всіх стадіях виробництва продукції, перевірити якість води, виконання норм технологічного режиму. На цю годину лабораторії відділу технічного контролю мають потреба в устаткуванні сучасними технологічними способами контролю.

Збільшення обсягів виробництва до максимального рівня, використання виробничих потужностей можливо при умовах проведення робіт технічного характеру.

Це дасть можливість збільшити ціну за 1 тонну технічної води до ціни 1300 грн. За рахунок збільшення ціни на технічну воду планується дістати додатковий прибуток у розмірі 1,2 тис. грн. на рік.

Таблиця 13. Обсяг виробництва і використання виробничих потужностей тис. тон

Найменування	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Технічна вода	49,7	57,3	64,8
Темп приросту до 2000 р., %	-	115,3	130,4
Використання виробничої потужності, %	82,8	95,5	100,0
Питна вода	231,5	32,3	360,0
Темп росту до 2000 р., %	-	139,5	155,5
Використання виробничої потужності, %	64,3	89,7	100,0

Плановий обсяг по основній номенклатурі за 2010 р.: по технічній воді виконаний на 124,8%, а по питній воді на 93%.

Таблиця 14. Виконання плану по основній номенклатурі тон

Найменування продукції	План 2010 р.	Факт 2010 р.	% виконання	Факт 2009 р.	Факт 2010 м у % до факту 2009 м
Технічна вода	39800	49655	125	40380	123
Питна вода	47000	10489	22	82474	13
Транспортування води	249000	231500	93	1741000	133

Висновки

В умовах переходу до ринкових відносин аналіз фінансових показників, як головна і найважливіша функція управління фінансами підприємства, має першочергове значення. Результатами фінансового аналізу користуються як керівники для визначення подальшої стратегії розвитку підприємства, так і інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки - для оцінки умов кредитування і визначення ступеня фінансового ризику, постачальники - для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції - для виконання плану надходжень коштів до бюджету тощо.

Фінансовий стан суб'єктів господарювання багато у чому залежить від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних і запозичених ресурсів).

Необхідність у власному капіталі зумовлена потребами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає у тому, що він інвестується на довгостроковій основі і підпадає під найбільший ризик. Чим вища його частка у загальній сумі капіталу, тим вищий буфер, що захищає кредиторів від збитків, отже, менший ризик втрати.

Але необхідно мати на увазі, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних засобів не завжди вигідно для нього. Крім того, якщо ціни на фінансові ресурси невеликі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, чим сплачує за кредитні позики, то, залучаючи запозичені кошти, воно зможе підвищити рентабельність власного (акціонерного) капіталу.

Розрахунки по результатам діяльності ПУВКХ за 2009-2011 роки показали, що частка власного капіталу у загальній сумі капіталу протягом звітного періоду дещо змінилася, але все ж таки лишилася на досить високому рівні (93%). Крім того, за сучасних умов господарювання залучення довгострокових позик ще не гарантує підвищення рентабельності власного капіталу (це пов'язано із високими процентними ставками по цим видам позик), тому ПУВКХ не використовує в процесі своєї діяльності довгострокові кредити.

Але ПУВКХ протягом звітного періоду використовував короткострокові кредити виду овердрафт. Це вважається негативним моментом, тому що ці засоби спрямовуються не на реконструкцію виробництва (як при використанні довгострокових кредитів), а на погашення тимчасової нестачі грошових засобів. Така ситуація виникла у зв'язку із збільшуваною часткою дебіторської заборгованості, але керівництво приймає міри і взяло тенденцію до зменшення величини поточних зобов'язань, зокрема короткострокових кредитів банків.

Загалом фінансовий стан ПУВКХ можна віднести до категорії абсолютної стійкості. Таке положення характеризується мінімальним рівнем необхідних матеріально-виробничих запасів і витрат, а також ефективним використанням фінансових ресурсів і оптимально обраною стратегією подальшого розвитку. Дане підприємство має запас фінансової стійкості у розмірі 50,62%. Це означає, що якщо підприємство навіть вдвічі зменшить реалізацію вантажних робіт, воно ще не буде збитковим.

Не дивлячись на проведений аналіз показників фінансової стійкості, беззбиткового об'єму продаж, запасу фінансової стійкості, ефекту виробничо-фінансового левериджу, аналіз фінансової звітності не можна назвати точною наукою, що дозволяє безпомилково прогнозувати майбутнє суб'єкта господарської діяльності, тому що має наступні обмеження.

По-перше, успіх аналізу залежить від достовірності і повноти фінансової звітності.

По друге, майбутнє завжди підпорядковане невизначеності, тобто підпорядковане впливу багатьох факторів.

Тому для того, щоб зробити правильні висновки, необхідно дотримуватись суб'єктивної думки, яка залежить від можливості фінансового аналітика оцінити всю фінансову інформацію і поєднати її в єдине ціле.

На сьогодні ПУВКХ - одне із невеликих підприємств міста, що працює стабільно та прибуткове. Не дивлячись на всі негативні умови для існування ПУВКХ зміг вижити і утримати свої позиції на ринку. Для подальшого ефективного розвитку і підвищення виробничої діяльності необхідно постійно удосконалювати і модернізувати основні засоби, техніку і технологію організації вантажних робіт, активно заохочувати і підтримувати раціоналізаторську роботу тощо.

Список джерел

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1991 р із змінами і доповненнями // «Урядовий кур'єр», №3, 1999 р.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Украине» от 16 липня 1999 p., №9967/ «Урядовий кур'єр», №12, 1999 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерского обліку №3 «Звіт про фінансові результати» // «Бухгалтер», №4, 2009 р.

4. Глушков Г.А., Приков В.А. й др. «технология й опыт вьшода предприятия из критического состояния в конкурентоспособное», М., 1996 г.

5. Балабанов И.Т. «Основы финансового менеджмента» М., 2009 р.

6. Балабанов И.Т. «Анализ й планирование финансов хозяйствующего субьекта», М., 1994 г.

7. Бандурко О.И. та інші «Фінансова деяльність підприємства» К. «Лебедь» 1998 р.

8. Бернстаин Л.А. «Анализ финансовой отчетности», М., «Финансы й статистика», 1996 г.

9. Бланк Й.А. «Основы финансового менеджмента», К., 1999 г.

10. Бородкин «Отчет о движении денежньїх средств согласно МСБУ» // «Налоги й бухгалтерский учет», №2, 1999 г., стр. 5

11. Н. Голов С. «Бухгалтерский учет по международньїм стандартам», К., 2009 г.

12. Голов С. «Отчет о движении денежньїх средств» // «Бухгалтерский учет й аудит», №2, 2009 г., стр. 27 - 36.

13. Голов Т. «Методика анализа финансовой отчетности предприятия»/ «Компас», «Бухгалтеский учет», 2009 г.

14. Зубилевич С. «Отчет о финансовых результатах» / «Бухгалтерський учет: теория й практика», №11, 1999 г., стр. 14-28.