Внески на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, сплачують відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), учні, студенти, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, а також особи, які перебувають у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах і які залучені до трудової діяльності на виробництві.

Враховуючи те, що роботодавці є платниками й інших податків (податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизного збору тощо), рівень яких ніяк не можна характеризувати ліберальним, вони опинилися в ситуації об'єктивної фінансової незацікавленості сплачувати найманим працівникам доходи на середньому чи високому рівні.

За таких обставин неформалізована (тіньова) економіка є одним з основних джерел формування доходів населення. Крім того, заборонний для зростання сукупних доходів населення характер прибуткового податку та обов'язкових зборів до фондів соціального страхування спонукає громадян реєструватися приватними підприємцями та переходити на систему оподаткування за фіксованим або єдиним податком. За середнього рівня доходів спрощена система оподаткування безумовно привабливіше для громадян. Проте у цьому випадку маємо фіскальну дискримінацію тих громадян, які працюють на умовах найму, порівняно з громадянами, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Очевидним і загальновизнаним є те факт, що через зазначені вище обставини система оподаткування доходів громадян в Україні потребує істотного реформування. Основою реформи податкової системи в цьому контексті можуть бути два підходи. Перший підхід полягає у зменшенні максимальної ставки оподаткування доходів громадян за диференційованою шкалою оподаткування. Цей підхід був відображений у проекті Податкового кодексу України, яким передбачалася максимальна ставка оподаткування доходів громадян 20%. Альтернативним до прогресивної системи оподаткування доходів громадян є пропорційна система оподаткування, за якою застосовується єдина ставка оподаткування доходів населення незалежно від їхнього розміру.

Формування доходів населення будь-якої країни залежить, головним чином, від комплексу факторів. До факторів, що істотно впливають на процес формування доходів, належать темпи зростання ВВП і його розподіл на споживання та нагромадження; динаміка продукції окремих галузей вітчизняного виробництва та пропорційність їх розвитку; темпи зростання індексу інфляції; розвиток малого підприємництва; темпи зміни продуктивності праці; динаміка чисельності населення; збільшення або скорочення можливостей зайнятості для працездатного населення країни і динаміка безробіття; можливості формування внутрішніх інвестиційних ресурсів; наявність та величина зовнішнього боргу і ступень залежності економіки від іноземного капіталу; ступень стабільності вітчизняної валюти та міцність фінансової системи взагалі, динаміка цін, зокрема, динаміка житлово-комунальних і транспортних тарифів і міра їх відповідності реальним розмірам заробітної плати, пенсій та середньодушових грошових доходів; обсяг роздрібного товарообороту; наявність заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій тощо [16].

Висновок до розділу 1

В умовах трансформаційної економіки велике значення має статистика доходів населення. Доходи населення, їх рівень, структура, джерела отримання і ступінь диференціації є найважливішими показниками економічного і соціального благополуччя суспільства. Оскільки доходи служать основним джерелом задоволення особистих потреб людей, саме вони є центральною ланкою, ядром більш ширшого поняття - рівень життя населення.

Доходи населення - це сукупність грошових і натуральних коштів, що формуються за рахунок праці працівника і інших джерел та призначені для підтримки фізичного, морального, економічного і інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб.

Грошові витрати і заощадження населення включають витрати на покупку товарів і оплату послуг, обов'язкові платежі і різноманітні внески (податки і збори, платежі по страхуванню, внески в громадські і кооперативні організації, відсотки за кредити і ін.); приріст (зменшення) заощаджень у внесках і цінних паперах, зміна заборгованості по позиках; придбання нерухомості; витрати на покупку іноземної валюти.

Наукові здобутки вчених дають можливість досліджувати механізм формування і розподілу доходів, їх вплив на рівень життя населення. Проаналізував наукові роботи як зарубіжних так і вітчизняних вчених можна зробити висновок, що дослідження в області формування та розподілу доходів й витрат і вплив їх на рівень життя населення протикає в основному у двох напрямках: дослідження диференціації доходів та витрат населення і дослідження бідності населення.

Державне регулювання доходів громадян - один з найважливіших чинників, який впливає на економічний розвиток держави та рівень життя у країні.

2. СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1 Структура та функції Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України

27 листопада 1918 р. відбулися засновницькі загальні збори Української академії наук, на якому першим президентом Академії був вибраний видатний учений-геолог і геохімік зі світовим ім'ям В.І. Вернадський. Впродовж багаторічної історії президентами Академії обиралися Н.П. Василенко (1921-1922), А.І. Льовіцкий (1922), В.І. Ліпський (1922-1928), Д.К. Заболотний (1928-1929), А.А. Богомолець (1930-1946), А.В. Палладін (1946-1962). З 1962 р. Академію очолює Б.Е. Патон.

Назва Академії мінялася чотири рази. У 1918-1921 рр. вона іменувалася "Українська академія наук (УАН)", з 1921 по 1936 р. - "Всеукраїнська академія наук (ВУАН)", у 1936-1991 рр. - "Академія наук Української РСР", з 1991 по 1993 р. - "Академія наук України", а з 1994 р. - "Національна академія наук України".

Українська академія наук була заснована з республіканських академій за часів СРСР. У перший рік своєї діяльності вона складалася з трьох наукових відділів - історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку. Зараз в НАН України 3 секції, 14 відділень, близько 170 інститутів і інших наукових установ, де трудяться понад 19 тисяч наукових співробітників 7.

У Академії сформувалися немало наукових шкіл. Їх засновниками були видатні учені-математики Д.А. Граве, Н.М. Крилов, Н.Н. Боголюбов, Ю.А. Мітропольський, механіки С.П. Тимошенко, А.Н. Динник, М.А. Лаврентьев, Г.С. Пісаренко, фізики К.Д. Синельников, Л.В. Кожухарів, В.Е. Лашкарев, А.І. Ахиезер, А.С. Давидов, А.Ф. Пріхотько, астрономи А.Я. Орлів, Е.П. Федоров, А.Я. Вусиків, С.Я. Брауде, геолог П.А. Тутковський, матеріаловеди І.Н. Францевіч, В.І. Трофімов, хіміки Л.В. Пісаржевський, А.І. Бродський, А.В. Думанський, біологи і медики Д.К. Заболотний, А.А. Богомолець, В.П. Філатов, Н.Г. Холодний, І.І. Шмальгаузен, Н.М. Амосов. У всьому світі відомі українські школи електрозварювання Е.О. Патона і кібернетики В.М. Глушкова. Широке визнання отримали економічні і гуманітарні школи, які очолювали економісти М.В. Птуха і К.Г. Воблий, історики М.С. Грушевський і Д.І. Яворніцкий, правознавець В.М. Корецкий, філософ В.І. Шинкарук, сходознавець А.Е. Кримський, мовознавці Л.А. Булаховський, І.К. Белодед, В.М. Русановський, літературознавці С.А. Ефремов і А.І. Белецкий.

Принципи діяльності і структура. Національна академія наук України - вища державна наукова організація України, до складу якої входять дійсні члени, члени-кореспонденти і іноземні члени. Вона об'єднує всіх наукових співробітників її установ і проводить дослідження в різних галузях знань, створює наукові основи технологічного, соціально-економічного і культурного розвитку країни. Академія користується правами самоврядування в рішенні питань внутрішнього життя відповідно до свого Статуту.

Найвищий орган НАН України - Загальні збори її членів, які налічують за станом на 1.09.08 179 дійсних членів (академіків) і 339 членів-кореспондентів. У персональний склад Академії входять також 109 іноземних членів. Між сесіями Загальних зборів керівництво роботою Академії здійснює Президія НАН України у складі президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії, які обираються кожні п'ять років. У Президію входять академіки-секретарі відділень наук і голови регіональних наукових центрів. У його роботі постійну участь беруть президенти галузевих академій наук України.

У Національній академії наук діють три секції, об'єднуючі 14 відділень наук (рис. 2.1): математики; інформатики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; ядерної фізики і енергетики; хімії; біохімії, фізіології і молекулярній біології; загальній біології; економіки; історії, філософії і права; літератури, мови і мистецтвознавства.

Рис. 2.1. Структура Національної академії наук України

У Академії діють 6 регіональних наукових центрів, підлеглих також Міністерству освіти і науки України (додаток Д.). Їх діяльність направлена на розвиток науково-технічного потенціалу відповідних регіонів України, об'єднання зусиль учених для вирішення актуальних регіональних проблем.

Основною ланкою структури НАН України є науково-дослідні інститути і прирівняні до них інші наукові установи . Вони діють на підставі власних статутів, які затверджуються і реєструються в НАН України.

Академія має дослідно-виробничу і конструкторську базу, до якої відносяться підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні центри, направлені на практичне використання результатів наукових досліджень. При установах НАН України функціонують також малі і сумісні підприємства, сприяючі комерціалізації розробок учених.

Інститути виступили засновниками перших в Україні технологічних парків. Зараз при активній участі установ НАН України діють п'ять технопарків, на які законодавством України розповсюджується спеціальний режим інноваційної і інвестиційної діяльності. Розвитку творчого пошуку і пропаганді наукових досягнень служить діяльність Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Організації Об'єднаних Націй, що є депозитарієм, фонди якої містять близько 15 млн. книг, рукописів, і Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. У Академії є видавництва "Наукова думання" і "Академперіодіка", де готуються до друку і видаються монографії, журнали і інші наукові періодичні видання, довідники, підручники, словники, науково-популярна література.

Основні наукові досягнення і напрями діяльності. Вчені НАН України принесли на вівтар науково-технічного прогресу немало результатів фундаментальних і прикладних досягнень світового рівня. На їх рахунку - понад 90 % відкриттів, зроблених в Україні, і ряд інших досягнень, які знайшли широке застосування в промисловості, сільському господарстві і культурі. Ще в 30-і роки минулого сторіччя вони здійснили штучну ядерну реакцію перетворення ядер літію ядра гелію, побудували прискорювач заряджених частинок, отримали важку воду, створили трьохкоординатний радіолокатор дециметрового діапазону.

Зусиллями учених Академії були запропоновані прогресивні технології нероз'ємного з'єднання металів і неметалів в різних умовах і середовищах, електрошлакової переплавки, закладені основи для створення нової галузі металургії - спеціальної електрометалургії, почато виробництво надтвердих матеріалів, синтетичних алмазів, металокерамічних контактних сплавів і багато інших нововведень, завдяки чому НАН України стала усесвітньо визнаним матеріалознавчим центром. До новітніх досягнень в області електрозварювання і матеріалознавства слід віднести унікальний метод з'єднання (зварки) м'яких живих тканин, який нині використовується в хірургічній практиці.

Важливі результати досягнуто в області математики, математичної фізики, інформатики, в розділах біологічної кібернетики. Значний розвиток отримали дослідження по механіці твердого тіла, рідин і газів.

Великий внесок внесли фізики і астрономи Академії наук, зокрема в теоретичну фізику, фізику твердого тіла, низьких температур, напівпровідників, фізичну електроніку, радіофізику, астрономію і радіоастрономію. Саме тут були відкриті фізичні явища, уявлення, що істотно розширили, про властивості речовин в різних умовах, фізичних процесах Всесвіту. Вони лягли в основу нових технологій в електроніці, голографії, радіотехніці. Здійснюються фундаментальні дослідження і виконуються цільові комплексні програми по наноструктурних системах, наноматеріалах і нанотехнологіях, а також в області сенсорних систем і технологій.

Важливу сторінку історії Академії представляють дослідження Сонця, навколоземного космічного простору і Землі космічними засобами. Широко визнані в світі результати досліджень по космічній навігації і біологічних експериментів під час орбітальних польотів, в декаметровой радіоастрономії і зварці і різанні металів у відкритому космосі 7.

В області наук про Землю значні результати досягнуті в гео- і гідрофізиці, гідрогеології, геохімії і фізиці мінералів, океанології. Гідне місце в дослідженнях учених Академії займають фізико-технічні проблеми енергетики, зокрема ядерної енергетики, пошукові роботи по тепломасообміну, електрофізиці, моделюванню електротехнічних і енергетичних систем, енергозбереження, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії.

Вагомі досягнення є і у вирішенні фундаментальних проблем каталізу, органічного синтезу, хімії високомолекулярних з'єднань, електрохімії, неорганічної хімії, хімії води, нанохімії, углехімії і інших напрямах хімічної науки.

Широке визнання вітчизняних і зарубіжних учених здобули глибокі дослідження в області біологічних наук - по мембранній біології, фізіології людини і тварин, нейрофізіології, біосенсоріке, геномике.

Продовжується цілеспрямована пошукова робота по теоретичній і експериментальній онкології, радіаційній медицині, кріобіології і криомедицине, молекулярній і клітинній біології, генній інженерії, мікробіології і вірусології.

Всесторонньо досліджується тваринний і рослинний світ України з метою вивчення дієвих методів відновлення біорізноманітності і його захисту від техногенного впливу на континентальні і морські екосистеми. Особлива увага приділяється сучасним проблемам селекції, інтродукції і акліматизації нових сортів і видів.

Немало досягнень і в області соціогуманітарних наук. Установи політико-правового, економічного і соціологічного профілю внесли значний внесок до теоретичного обґрунтування і інформаційно-аналітичного супроводу суспільно-політичних і соціально-економічних перетворень, вивчення сучасних трансформацій в суспільстві, розробку основ структурно-інвестиційної, інноваційної, регіональної, етнонаціональної, гуманітарної політики держави.

Створені фундаментальні багатотомні праці по стародавній історії України, політичної історії XX століття, історії української культури. Видана п'ятнадцатитомна монографічна серія "Україна крізь століття". Опублікований ряд словарних видань нового покоління. Важливим досягненням є перша вітчизняна лексикографічна система, створена для забезпечення потреб наукової, освітньої, видавничої діяльності.

Особливе місце займає участь НАН України в подоланні наслідків найбільшої техногенної катастрофи, яка трапилася на Чорнобильській атомній електростанції. Академія, як відомо, застерігала керівні інстанції СРСР про небезпеку зосередження в Україні десятків енергоблоків і неправильне їх розміщення, але ці попередження були проігноровані. З перших днів катастрофи і до цих пір вчені Академії напружено працюють над зменшенням тяжких наслідків аварії і викликаних нею втрат і перетворенням зони лиха в екологічно безпечну територію.

Слід зазначити, що з отриманням Україною незалежності Національна академія наук України доклала величезні зусилля для відновлення розвитку досліджень по наукових напрямах, украй необхідних для становлення суверенної держави, створення в своїй структурі відповідних наукових установ, наукового забезпечення вирішень найважливіших соціально-економічних проблем.

За роки переходу України до ринкової економіки вчені НАН України створили десятки нових технологій, сприяючих розвитку країни, вітчизняного виробництва конкурентоздатної наукоємкої продукції.

Прагнучи до інтеграції науки і освіти, Академія підтримує постійні зв'язки з Міністерством освіти і науки, провідними учбовими закладами України. Ця співпраця утілюється в роботі сумісних наукових установ, науково-навчальних центрів, кафедр, лабораторій і інших формах співпраці учених і працівників освіти. Академія виконує також координуючі і експертні функції щодо всього комплексу фундаментальних досліджень в Україні. При НАН України діє Міжвідомчий радий з координації фундаментальних досліджень. З метою розробки узгодженої наукової політики, об'єднання зусиль державних академій наук країни за ініціативою НАН України створений і плідно працює Рада президентів академій наук України [4].

Багато уваги приділяється підготовці наукових кадрів високої кваліфікації, зокрема через аспірантуру і докторантуру. Немало вихованців Академії гідно проявили себе у вищих учбових закладах, на виробництві, в підприємницьких структурах, фінансово-банківській системі, в депутатському корпусі різних рівнів, центральних і місцевих виконавських органах державної влади.

Міжнародні наукові зв'язки і зовнішньоекономічна діяльність. Національна академія наук України докладає багато зусиль для розвитку міжнародних наукових зв'язків, інтеграції в світову наукову спільноту. Установи Академії беруть активну участь у виконанні загальних дослідницьких робіт по прямих двосторонніх договорах з науковими організаціями зарубіжжя, а також по грантах багатьох міжнародних наукових фондів і програм.

Здійснюються творчі контакти по укладених договорах з академіями наук і науковими центрами понад 50 країн Європи, Азії, Америки. Серед них академії наук різних країн світу, відомі наукові об'єднання, такі, як Німецьке дослідницьке суспільство (DFG), Національний центр наукових досліджень (CRNS, Франція), Національне бюро досліджень Італії (CMR), Національний радий з досліджень Туреччини (TIBITAK), а також багато зарубіжних університетів. Істотний внесок НАН України внесла до багатобічної співпраці академій наук країн Чорноморського регіону.

П'ятнадцять років тому Академія виступила ініціатором створення Міжнародної асоціації академій наук, об'єднуючої нині національні академії наук, що ведуть наукові центри, університети і наукові фонди багатьох країн.

НАН України бере участь в роботі понад 20 авторитетних міжнародних наукових організацій - Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA, Австрія), Об'єднаного інституту ядерних досліджень, Європейського центру ядерних досліджень (CERN), активно взаємодіє до ЮНЕСЬКО, МАГАТЕ, ВОЗА. НАН і її установи представляють Україну в Міжнародному радому з питань науки (ICSU), понад 30 професійних союзах, асоціаціях.

Розгортається зовнішньоекономічна діяльність установ НАН України. За замовленням зарубіжних наукових організацій і фірм виконуються досліджень і розробки, здійснюється продаж власній наукоємкій продукції, ліцензій. Ефективну зовнішньополітичну діяльність ведуть інститути електрозварювання ім. Е.О. Патона, проблем матеріалознавства ім. І.Н. Францевіча, надтвердих матеріалів ім. В.Н. Бакуля, фізики напівпровідників ім. В.Е. Лошкарева, монокристалів, сцинтиляційних матеріалів, технічної теплофізики, газу, органічної хімії, мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного. Серед їх партнерів відомі наукові установи і промислові фірми Росії, США, Японії, Великобританії, Франції, Нідерландів, Китаю, Туреччини, Ірану, інших країн.

Установи Академії стали засновниками і партнерами десятків успішно працюючих науково-виробничих підприємств з іноземними інвестиціями. Результатом цієї діяльності є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення досліджень і конкурентноздатних наукових розробок.

Багате історичне минуле і могутній науковий і науково-технічний потенціал дають можливість Національної академії наук України бути одним з провідних наукових центрів світу, зберігати академічні традиції в організації наукових досліджень.

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України (до 01.01.2006 р. - Харківське відділення інституту економіки НАН України) знаходиться у веденні НАН України і входить до складу Відділення економіки НАН України.

Центр є державною бюджетною установою з правами юридичної особи, веде самостійний баланс, має рахунку в Держказначействі Дзержинського району міста Харкова. У своїй діяльності він керується чинним законодавством України, указами і розпорядженнями Президента України, Статутом Національної академії наук України, власним Статутом і іншими нормативними актами НАН України 3].

Економічну основу діяльності центру складає бюджетне фінансування, яке має дві складові:

1) загальний фонд, який містить об'єм надходжень на фінансування науково-дослідних робіт, цільових наукових і науково-технічних програм, проектів, тим і ініціативних розробок;

2) спеціальний фонд, який складається із засобів, отриманих за виконання госпдоговірних робіт, проведення економічною, зокрема зовнішньоекономічній діяльності по профілю Центру, і отриманих іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством.

Наукова діяльність Центру визначається затвердженими в установленому порядку основними напрямами наукових досліджень, відповідними програмами і тематичними планами робіт.

Центр здійснює дослідження наступним основним напрямам:

інноваційний розвиток і конкурентоспроможність регіонів і суб'єктів господарювання;

економічні проблеми розвитку машинобудівного комплексу;

проблеми розвитку старопромислових регіонів, територіально-виробнича і кластерна побудова регіональної економіки.

Головним завданням Центру є проведення фундаментальних і прикладних економічних досліджень, направлених на підвищення їх теоретичного і практичного рівня і розробки на цій основі напрямів і методів соціально-економічного розвитку України, її регіонів і окремих секторів економіки 3].

Для виконання поставлених завдань центр:

1) розробляє за участю наукового колективу основні напрями досліджень і подає їх на твердження в установленому порядку. Під час визначення наукової тематики враховуються вирішення загальних зборів НАН України і Президії НАН України;

2) складає, затверджує і виконує плани науково-дослідних робіт, вирішує питання їх матеріально-технічного і фінансового забезпечення;

3) вивчає, аналізує і узагальнює досягнення світової науки за профілем наукових досліджень і визначає можливості їх використання в матеріальній, духовній сферах життя регіону і суспільства, бере участь в розробці і реалізації міжнародних програм і проектів;

4) розробляє прогнози і проводить експертизу у відповідних напрямах науки за профілем його діяльності, готує для центральних і місцевих органів державної влади і управління науково обгрунтовані рекомендації по питаннях поточного і перспективного розвитку регіонів, поліпшення економічної діяльності, розширення ділові зв'язків з сусідніми країнами, розвитку освіти;

5) організовує, проводить і бере участь в конкурсах наукових робіт (проектів, заяв) і за наслідками конкурсу надає необхідні ресурси і забезпечує виконання відповідних досліджень;

6) проводить конференції, наради, симпозіуми, виставки, наукові школи, у тому числі і міжнародні;

7) проводить конкурси із заміщення вакантних посад науковців, атестує своїх працівників;

8) здійснює підготовку наукових кадрів через аспірантуру, докторантуру, стажування (зокрема за кордоном), а так само через загальні з Вузами кафедри;

9) здійснює інші види діяльності відповідно до чинного законодавства України 3].

У 2005 році об'єм державного фінансування центру складав 629,0 тис. грн (договірної тематики не було), в 2006 році - 861,3 тис. грн з темпом зростання 136,9 % (зокрема договірна тематика на суму 80,0 тис. грн або 9,3 %); у 2007 році - 1360,1 тис. грн при темпах зростання щодо попереднього року 157,9 % (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Динаміка об'єму фінансування науково-дослідних робіт

У 2008 році були досягнуті об'єми фундаментальних і прикладних науково дослідницьких робіт на суму 1886,4 тис. грн, зокрема 350,0 тис. грн госпрозрахункових. На 2009 рік планується об'єм науково-дослідних робіт на суму 1938,4 тис. грн 4].

У 2007 році центр виконав наступні важливі фундаментальні і прикладні науково-дослідні роботи:

циклічна динаміка економіки України і моделювання соціально-економічного розвитку;

обґрунтування стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів;

стратегія розвитку машинобудівного комплексу;

формування організаційно-економічного механізму корпоративного управління промислових підприємств регіону;

розробка стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області до 2015 року;

розробка механізму інтеграції Харківської області в стратегічний простір Західної Європи;

дослідження об'єктивних передумов і розробка прогнозів розвитку виробництва металургійного коксу в Україні 69].

У 2008 році центром проводилися наукові дослідження по таких пріоритетних напрямах:

1) стратегія розвитку високотехнологічних галузей промислового комплексу України в рамках цільової комплексної програми "Україна - століття: стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку на 2007 - 2011 роки";

2) механізм формування і державної підтримки регіональних науково-виробничих кластерних структур в умовах глобалізації;

3) формування механізму розвитку конкурентноздатних інтегрованих структур бізнесу в умовах глобалізації;

4) модель формування регіональних кластерних структур;

5) оцінка конкурентоспроможності інтегрованих структур бізнесу;

6) стан і прогнозування розвитку високотехнологічних галузей економіки України: космічною, авіаційною, енергомашинобудування, нано- і біотехнології;

7) моделювання сценаріїв соціально-економічного розвитку України на основі її інноваційного розвитку;

8) оцінка і прогнозування розвитку технологічних устроїв, базових технологій і проривних інновацій і їх вплив на якість життя населення України .

Загальне число співробітників Центру на 01.01.2008 р. складає 35 чоловік. Чисельність докторів економічних наук на 01.01.2008 р. складає 11 чоловік проти 3 в 2005 році, а темп зростання склав 366,7 % (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка чисельності докторів наук і кандидатів наук

Чисельність кандидатів економічних наук за цей же період збільшилася на 175 %. Чисельність докторів і кандидатів наук склала 51,4 % від загальної чисельності співробітників. Молодих фахівців у віці до 35 років налічується 11 чоловік, або 31,4 % від загальної чисельності співробітників (рис. 2.4).



Рис. 2.4. Динаміка чисельності молодих фахівців у віці до 35 років

У НДЦ ІПР НАН України склалися і функціонують дві наукові школи: "Адаптивного управління соціально-економічними системами різного рівня ієрархії" і "Проблем стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств і їх інтегрованих структур".

Наукова школа "Адаптивного управління соціально-економічними системами різного рівня ієрархії" була заснована в кінці 80-х - початку 90-х років століття д.э.н., проф. Забродським В. А., який у той час плідно співробітничав з академіком НАН України Ськуріхиним В. І., і надалі - з ведучим англійським ученным Ст. Біром. Щороку в рамках основних напрямів досліджень науковою школою проводилися три міжнародні науково-практичні конференції. Зараз в НДЦ ІПР НАН України кожного місяця проходить науковий семінар "Адаптивні методи в економіці".

Наукова школа "Проблем стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств і їх інтегрованих структур" була заснована в 50 - 70-х роках д.э.н., професором Ліберманом А. Р., який плідно співробітничав з ведучими ученими колишнього СРСР і інших країн світу. У сьогодення щомісячно проходить науковий семінар "Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємств і їх інтегрованих структур".

Загальний об'єм опублікованих наукових робіт співробітниками Центру в 2005 році склав 29 одиниць, з них 2 монографії, 17 статей і 10 тез (додаток Е). У 2007 році загальний об'єм опублікованих робіт сотрудник4ами центру склав 123 одиниці, тобто темпи зростання склали 424,1 %.

У 2008 році НДЦ ІПР НАН України міжнародну наукову і науково-технічну співпрацю здійснював відповідно до угоди про співпрацю в галузі науки і освіти, яка було підписано між НДЦ ІПР НАН України і Інститутом економіки уральського відділення Російської Академії Наук і Уральським державним технічним університетом, - УПІ.

НДЦ ІПР НАН України в звітному році брав так само участь в роботі Робочої групи по розробці проекту національної стратегії формування і розвитку транснаціональних кластерів, яка створена Міністерством регіонального розвитку і будівництва України і координує свою діяльність з Конгресом місцевих і регіональних властей Ради Європи.

У звітному році співпраця із зарубіжними науковими установами здійснювалася по таких напрямах: проведення загальних науково-практичних конференцій, підготовка загальних наукових доповідей і видань. У 2008 році ученими Центру було опубліковано в наукових виданнях за межею 5 наукових статей, зокрема 4 статті в Росії і 1 стаття в Польщі.

2.2 Структурно-динамічний аналіз доходів та витрат населення

У зв'язку з переходом до ринкової економіки в Україні різко загострився процес розшарування суспільства. Цим обумовлена необхідність дослідження статистики доходів населення. Доходи населення, їх рівень, структура, джерела отримання і ступінь диференціації є найважливішими показниками економічного і соціального благополуччя суспільства. Оскільки доходи служать основним джерелом задоволення особистих потреб людей, саме вони є центральною ланкою, ядром більш ширшого поняття - рівень життя населення [23].

Для характеристики розвитку доходів і витрат населення України розглянемо динаміку зміни середньодушових витрат ти доходів за місяць населення регіонів України та населення всієї країни.

Зміни середньодушових доходів та витрат населення за регіонами України представлені в додатку Ж.

Найвищий розмір середньодушових доходів спостерігається в м. Київ, Донецькому, Дніпропетровському, Запорізькому, Київському регіонах. А найвищий розмір середньодушових витрат у місяць населення України спостерігається в містах Києві та Севастополі, Закарпатському, Івано-Франківському, Миколаївському регіонах. Але в цих регіонах спостерігається цікавий факт: середньодушові доходи у місяць населення цих регіонів у 2 рази менші ніж розмір середньодушових витрат.

Розглянемо динаміку середньодушового доходу та витрат населення за 2000-2009 рр. в цілому, за всією країною (рис. 2.5).

Як бачимо, з графіку витрати населення України в 1,5-2 рази більше доходів. Це говорить про те, що середньодушові доходи населення або є дуже низькими, що їх не вистачає на життя людині, або населення країни приховує свої доходи від держави (тобто, спостерігається процвітання тіньової економіки).

Рис. 2.5. Динаміка середньодушових доходів та витрат населення України за 2000-2009 рр.

Для характеристики розподілу населення за доходами розраховується ряд показників (додаток В).

Не завжди доцільно застосовувати середній дохід, а потрібно використовувати модальний або медіанний. Тому, що середній дохід при великому коефіцієнті варіації в повній мірі не характеризує ряд розподілу.

Розглянемо тенденцію зміни даних показників за останні роки (табл. 2.1).

Як видно, з отриманих результатів за 10 років усі три показника збільшилися майже у 4 рази. У 2005 та 2006 роках 50 % усього населення отримувало дохід менше прожиткового мінімуму.

Таблиця 2.1

Динаміка структурних середніх доходів населення

Показники	2000	2005	2006	2007	2008	2009
, грн.	282,42	411,18	486,30	664,50	1053,18	1098,27
, грн.	271,09	347,06	403,69	585,88	799,66	812,88
, грн.	274,64	407,27	469,38	656,89	924,07	957,69
Прож. мінімум, грн.	270,1	423	472	532	607	626

Децильний коефіцієнт диференціації доходів населення, як правило, характеризує середній дохід 10% бідного і 10% багатого населення, а їх співвідношення називається коефіцієнтом фондів і характеризує, в скільки разів доходи 10% багачів більше доходів 10% бідняків.

Порівняємо децильний коефіцієнт за останні роки з критерієм, який є пороговим значенням (децельний коефіцієнт не повинен перевищувати 6-8 разів), перевищення якого загрожує економічній безпеці країни (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Динаміка децильного коефіцієнта за 2005-2009 роки

Коефіцієнт фондів в 2009 році в порівнянні з 2000 роком виріс в 2 рази. Що свідчить про збільшення диференціації доходів населення, але якщо порівнювати з критерієм, то децельний коефіцієнт у 2-2,5 рази менше граничного значення. Це означає, що диференціація доходів населення поки не загрожує економічній безпеці країни.

Ступінь нерівномірності в розподілі доходів населення характеризують коефіцієнти концентрації Лоренца і Джині (табл. 2.2). Вихідні дані для розрахунку вказаних коефіцієнтів наведені в додатку З.

Таблиця 2.2

Розрахунок коефіцієнтів Лоренца та Джині в Україні за 2009 рік

	Частка доходу		Частка населення
1	2	3	4	5	6	7	8
126	0,001147259	0,001147	0,006	0,006	0,000115548	0,000065	-0,004853
1989	0,018110300	0,019258	0,051	0,057	0,004973079	0,003121	-0,037742
7467	0,067989745	0,087247	0,131	0,188	0,041180460	0,033241	-0,100753
14475	0,131798191	0,219045	0,193	0,381	0,142174341	0,103322	-0,161955
16926	0,154115108	0,373161	0,182	0,563	0,284629717	0,158974	-0,189839
14541	0,132399136	0,505559	0,131	0,694	0,42666773	0,317875	-0,188441
11997	0,109235433	0,614795	0,093	0,787	0,553366458	0,42442	-0,172205
9702	0,088338933	0,703134	0,066	0,853	0,661286544	0,632524	-0,149866
7920	0,072113414	0,775248	0,048	0,901	0,78557289	0,710981	-0,125752
10614	0,096642902	0,871890	0,029	0,93	0,93	0,82189	-0,05811
14070	0,128110573	1	0,07	1
109827	1		1		3,829966767	3,206413	-1,189516

Коефіцієнт концентрації доходів Лоренца (L) як відносна характеристика нерівномірності в розподілі доходів визначається за формулою:

, (2.1)

Тобто: . (2.2)

Коефіцієнт Лоренца набуває значення від 0, при повній рівномірності в розподілі доходів, до 1, при повній нерівномірності розподілу доходів.

Отже, в 2009 році цей коефіцієнт показує нерівність в розподілі доходів населення (0,60).

Коефіцієнт Лоренца аналогічно було розраховано для 2000, 2007, 2008, років. Вихідні дані представлені в додатку І .

Нерівномірність в розподілі доходів наочно показує крива Лоренца (рис. 2.7).

Бісектриса відображає абсолютно рівномірний розподіл доходів у суспільстві (кожен отримує рівний дохід). Чим ближче крива Лоренца до бісектриси, то рівномірний розподіл доходів.

Рис. 2.7. Графічне зображення нерівномірності розподілу доходів серед населення України

На графіку зображено розподіл доходів населення України за 2000 рік, 2007, 2008 та 2009 роки.Як бачимо за всі роки розподіл доходів є нерівномірним, 2000 рік є найбільш приближеним до прямої, а найбільш віддалений від рівномірного розподілу є 2009 рік. Це пояснюється економічною кризою в країні, яка розпочалася восени 2008 року і продовжувалася в 2009 році, що не могло не вплинути на розподіл доходів населення України. Коефіцієнт концентрації доходів Джині G також характеризує ступінь нерівності в розподілі доходів населення. Він розраховується за формулою:

, (2.3)

Тобто , (2.4)

Коефіцієнт Джині набуває значень в інтервалі від 0 до 1. Чим ближче значення до 1, тим вища концентрація доходів у окремих груп населення; чим ближчий він до 0, тим вищий рівень рівномірності в розподілі сукупного доходу суспільства.

Отже, у 2009 році спостерігається нерівномірність в розподілі доходу населення України (0,26).

Аналогічно був розрахован коефіцієнт Джині для 2000, 2007, 2008 років. Результати розрахунку коефіцієнтів Лоренца і Джині представлені в табл.2.3.

Як бачимо, за 10 років сильно зросла диференціація доходів населення. Так коефіцієнт Лоренца виріс з 0,13 до 0,59, а коефіцієнт Джині з 0,14 до 0,62. А відхилення від порогового значення коефіцієнта Джині в 2009 році складає аж 290%, в 2008 - 128,13%, в 2007 році - 95%.

Таблиця 2.3

Динаміка коефіцієнтів Лоренца і Джині

Показники	2000	2007	2008	2009
	0,133	0,543	0,597	0,595
	0,139	0,312	0,365	0,624
Відхилення від порогового значення	86,88	195	228,13	390

Для оцінки ступеня концентрації і диференціації ознаки в сукупності використовують коефіцієнти локалізації і концентрації.

Коефіцієнт локалізації розраховується відношенням часток двох розподілів:

. (2.5)

Таким чином розглянемо розподіл доходів населення за ознаками. Коефіцієнт концентрації характеризує ступінь концентрації ознаки, що вивчається усередині сукупності (додаток К).

Коефіцієнт концентрації розраховується за формулою:

; (2.6)

. (2.7)

Отже, розрахунок коефіцієнтів концентрації та локалізації показав, що найбільш сконцентровано витрати серед зайнятого населення у Дніпропетровській (0,968), Одеській (1,099), Харківській (1,078) областях та у містах державного підпорядкування Києві (2,371) та Севастополі (1,112). А найменше сконцентровано витрат серед зайнятого населення у Луганському (0,686), Закарпатському (0,733) та Сумському (0,715) регіонах.

А ступінь концентрації витрат на придбання товарів та послуг серед усього зайнятого населення України є досить низьким (0,00245).

Розглянемо структуру доходів та витрат населення України за 2000, 2007, 2008, 2009 роки (табл. 2.4).

Найбільшу питому вагу в структурі доходів займає заробітна плата (більше 40%), а найменшу - доходи від власності (3-5%). В структурі витрат населення України найбільша питома вага витрат на придбання товарів та послуг (70-80%), а найменша - нагромадження нефінансових активів (1-5%).

За допомогою коефіцієнта структурних зрушень оцінимо інтенсивність структурних зрушень в доходах та витратах населення України у 2009 році порівняно з 2000, 2007 та 2008 роками.

Таблиця 2.4

Структура доходів та витрат населення України

Показники	2000	2007	2008	2009
Доходи	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі:
заробітна плата	48,9	42,7	42,4	41,9
прибуток та змішаний доход	24,9	15,9	15,1	14,6
доходи від власності (одержані)	5,2	3,4	3,5	3,9
соціальні допомоги та інші одержанні поточні трансферти	21,0	38,0	39,0	39,6
Витрати	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі:
придбання товарів та послуг	71,5	80,3	80,6	79,4
доходи від власності (сплачені)	3,4	2,7	3,6	4,1
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти	14,0	7,8	7,8	7,4
нагромадження нефінансових активів	4,8	1,5	2,0	1,3
приріст фінансових активів	6,3	7,7	6,0	7,9

Цей коефіцієнт показує як змінилася структура будь-якого показника в часі.

, (2.8)

де - частка j-го показника у звітному та базисному періодах, - кількість показників.

Представимо розрахунок коефіцієнта інтенсивності структурних зрушень у табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Коефіцієнта інтенсивності структурних зрушень

	2009/2000	2009/2008	2009/2007	2008/2007
Доходи	0,0930	0,0050	0,0105	0,0055
Витрати	0,0406	0,0094	0,0062	0,0068

Отже зробивши усі розрахунки можна сказати про те, що структура доходів та витрат населення України за 2007, 2008 та 2009 роки майже не змінилася ( доходів коливається від 0,005 в.п. до 0,0930 в.п., а витрат від 0,0062 до 0,0406 в.п.).

На порівнянні часток однойменних груп двох і більше регіонів базується оцінка подібності структур. Для цього розраховується коефіцієнт подібності структур за формулою:

. (2.9)

Згрупуємо регіони України за розміром середньодушових доходів населення країни (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Групи регіонів України за розміром середньодушових доходів у 2009 р.

№	Групи за розміром середньодушових доходів	Кількість регіонів	Назва регіонів
1	до 1302,25	7	Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька
2	1302,26 - 1478,34	11	АР Крим, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська
3	1478,35 - 1654,43	4	Київська, Луганська, Полтавська, Харківська
4	понад 1654,44	5	Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, м. Київ, м. Севастополь
	Всього	27

Оцінимо подібність структури доходів населення за групами регіонів (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Структура доходів населення України за 2009 рік

Групи регіонів Структура доходів	1	2	3	4
	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.
Доходи	100	116079	100	286402	100	158723	100	246413
у тому числі:
заробітна плата	34,2	39717	38,2	109290	41,5	65857	46,5	114677
прибуток та змішаний доход	20,3	23544	17,4	49845	14,8	23442	11,5	28329
доходи від власності (одержані)	42,7	49608	41,2	117850	50,5	64348	37,8	93070
соціальні допомоги та інші одержанні поточні транс-ферти	2,8	3210	3,3	9417	3,2	5076	4,2	10337

Коефіцієнти подібності структур доходів чотирьох груп регіонів представимо у вигляді матриці (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Матриця коефіцієнтів подібності регіонів за доходами

Групи регіонів	1	2	3	4
1	1	0,955	0,923	0,863
2		1	0,967	0,907
3			1	0,939
4				1

Як видно із розрахунків, всі групи регіонів подібні, так як коефіцієнт подібності структур доходів приближен до 1. Але можна виділити групи які більш подібні, це 2 та 3. Це пояснюється тим, що рівень життя в цих регіонах приблизно однаковий. А відповідно найменш подібні групи 1 та 4, де рівень життя населення цих регіонів істотно відрізняється.

Таким чином, структурно-динамічний аналіз виявив, що стан розвитку доходів населення країни відрізняється від розвитку витрат населення. Так витрати населення в 1,5-2 рази перевищують доходи населення. Також в Україні спостерігається досить високий рівень диференціації доходів населення. За 10 останніх років децельний коефіцієнт диференціації збільшився у 2 рази. Відхилення коефіцієнта Джині від порогового значення у 2009 році складає 290%. Також можна відмітити, що рівень життя в деяких регіонах дуже відрізняється, цей висновок підтверджує розрахунок коефіцієнта подібності структур доходів населення країни.

2.3 Індексний аналіз впливу інфляції на доходи населення

У системі статистичних методів оцінки впливу чинників на результати економічної діяльності важливе місце займає індексний аналіз, який дозволяє дослідити вплив зміни значень кількісних та якісних показників на результати господарської діяльності.

Індекс - це відносна величина, яка характеризує зміну досліджуваного явища в часі, в просторі або в порівнянні з деяким еталоном (планованим, нормативним рівнем).

Проблемами статистичного оцінювання макроекономічних показників на основі індексного методу, його методологічними і методичними аспектами займаються вітчизняні вчені: С. Герасименко, А. Головач, А. Єріна, Г. Ковалевський, І. Манцуров, Р. Моторин, Н. Парфенцева та ін., а також зарубіжні науковці: І. Єлісєєва, Н. Ряузов та ін.

Для відображення періодів часу використовують спеціальні позначення, які пишуть знизу символу індексованої величини або величини, що використовується як вага. Період з яким порівнюють, називають базисним, а період, який порівнюють - поточним, або звітним. Дані базисного періоду, позначають порядковим знаком "0", а звітного - "1".

Важливою характеристикою стану та динаміки доходів і витрат населення є оцінка зміни рівнів споживчих цін в результаті інфляції останніх. Індексний метод дозволяє оцінити зміну доходів населення внаслідок інфляційних процесів на споживчому ринку.

Для проведення розрахунків застосуємо таку систему статистичних індексів:

 = (2.10)

Індекс номінал. доходів = Індекс реал. доходів Індекс інфляції (2.11)

де і - сума номінальних доходів населення відповідно у базисному та звітному періодах;

- сума реальних доходів населення (в порівняно споживчих цінах) у звітному періоді.

Вихідні дані для оцінки зростання (зниження) суми доходів населення в результаті зміни номінальних доходів та споживчих цін (інфляції) помістимо у табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Вихідні дані для індексного аналізу впливу інфляції на доходи населення

Рік	Доходи населення, млн.грн.	Індекс споживчих цін, %
1	2	3
2000	128736	125,8
2001	157996	106,1
2002	185073	99,4
2003	215672	108,2
2004	274241	112,3
2005	381404	110,3
2006	479309	111,6
2007	623289	116,6
2008	856633	122,3
2009	897669	112,3

На основі даних табл. 2.9 побудуємо табл. 2.10 для встановлення розміру реального обсягу доходів громадян, а також відповідних систем індексів, на основі яких можна надати кількісну характеристику основних факторів формування доходів громадян в динаміці.

Розрахунок індексної системи (табл. 2.10) наведемо для 2009 року, отримані результати покажуть інтенсивність впливу включених у модель чинників на формування доходів населення України.

За даними табл. 2.10 індекс номінальних доходів складає 104,79%, а індекси реальних доходів та споживчих цін - 87,25 та 120,1% відповідно.

Таблиця 2.10

Доходи населення України та розрахована система індексів за 2009 рік

Показник	Рік	Реальні доходи у 2009 році	Індекси, %
	2008	2009		Номіналь-них доходів	Спожив-чих цін	Реальних доходів
Номінальні доходи населення, млн. грн.	856633	897669	799335	98,0	112,3	87,3

Індексним методом визначимо ступінь впливу чинників на величину доходів (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Розрахунок зміни доходів населення України за 2009 рік порівняно з 2008 роком

Чинник зміни доходів населення	Збільшення (+), зниження (-)
	Млн. грн.	%
Загальне збільшення (зменшення) номінальних доходів:	+41036	+100
у тому числі: реальне збільшення доходів населення внаслідок зростання номінальних доходів:	-57298	-139,63
Збільшення номінальних доходів населення внаслідок перевищення темпу зростання номінальних доходів над фактичними:	+98334	239,63

Дані табл. 2.11 свідчать про те, що загальне зростання обсягу номінальних доходів склало по Україні за 2009 рік порівняно з 2008 роком 41036 млн. грн.. Внаслідок інфляції у 2009 році на рівні 12,3% спостерігається зниження номінальних доходів населення на 57298 млн. грн.

Мало місце перевищення темпу зростання рівня інфляції над рівнем номінальних доходів (індекс реальних доходів становив 87,3%).

(2.12)

Для встановлення тенденцій часток формування доходів населення побудуємо таблицю шляхом доповнення значень табл. 2.11 результатами необхідних розрахунків за 2001-2009 роки (додаток Л).

За відсутності інфляції індекс споживчих цін дорівнюватиме одиниці, у такому випадку розмір зростання номінальних та реальних доходів буде ідентичним, що унеможливлює визначення розміру зростання (зниження) номінальних доходів населення в результаті впливу інфляції.

Простежимо також наведені характеристики формування доходів населення в динаміці (рис.2.8).

Рис. 2.8. Динаміка ланцюгових індексів номінальних і реальних доходів, а також індексу споживчих цін

З графіку видно, що за досліджуваний період простежується тенденція до зменшення реальних доходів громадян за рахунок зменшення наявних доходів та підвищення індексу споживчих цін. Найбільше падіння реальних доходів простежується у 2009 році, це відбулося за рахунок економічної кризи яка склалася, як в Україні, так в цілому світі.

Тому у зв'язку з інфляцією (знеціненням грошей) доходи населення повинні підлягати індексації. Індексація - це встановлений державою механізм підвищення грошових доходів населення, що дозволяє частково відшкодувати йому дорожчання споживчих товарів і послуг в результаті інфляції. Індексації підлягають доходи населення, які одержують з держбюджету. При цьому використовуються коефіцієнти, що коректують, шкали і інші нормативи, що визначають мінімальні гарантії індексації. У позабюджетній сфері підвищення грошових доходів населення здійснюється зазвичай шляхом компенсації - прямого перегляду ставок і окладів при укладенні колективних трудових договорів, з урахуванням прийнятих нормативних документів в країні.

Не підлягають індексації грошові доходи населення від власності, оскільки вони формуються в умовах вільного ціноутворення і не потребують додаткового захисту. Відшкодування населенню втрат від знецінення заощаджень здійснюється, в основному, шляхом зміни процентних ставок в установленому порядку.

2.4 Статистичний аналіз споживання населенням матеріальних благ та послуг

Складовою частиною системи показників дослідження рівня життя, а відповідно і вивчення прибутків і витрат населення, являється споживання населенням продуктів і послуг. Воно характеризується показниками об'єму, складу, динаміки споживання і так далі.

Розглянемо динаміку споживання населенням продуктів харчування за ряд років (рис.2.9).



Рис. 2.9. Динаміка споживання продуктів харчування

Як видно з графіку раціон середньостатистичного українця за останні 20 років змінився. Так споживання таких продуктів як: м'яса, молока й молочних продуктів, цукру, хліба та хлібних продуктів зменшилося. А споживання олії, овочів та фруктів збільшилося. Це пояснюється тим, що на споживання продуктів вплинули фактори як економічні (підвищення цін, не врожайність худе), соціальні (диференціація доходів), психологічні (зміна смакових уподобань, дотримання дієт тощо) і демографічні (зміна складу, розміщення населення).

Проаналізуємо зміни в динаміці наявності окремих товарів тривалого користування (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Наявність у домогосподарствах окремих товарів тривалого користування, у розрахунку на 100 домогосподарств

Товари	2000	2003	2004	2005	2006	2008
Холодильники і морозильники	94	95	96	99	100	106
Пральні машини	74	75	74	77	78	84
Електропилососи	56	56	56	62	64	74
Електропраски	98	98	96	98	98	100
Програвачі CD-дисків	-	-	3	7	12	25
Телевізори кольорові	69	79	83	91	96	107
Телевізори чорно-білі	36	24	20	15	12	6
Відеомагнітофони	13	16	17	22	21	21
Магнітофони	43	39	35	34	27	20
Музичні центри	3	6	8	11	13	17
Фотоапарати	22	24	30	36	35	38
Комп'ютери	1	4	6	9	12	22
Мікрохвильові печі	1	3	5	9	14	29
Кухонні комбайни	3	4	3	5	5	9
Швейні машини	48	40	35	35	32	31
Мопеди, велосипеди	43	40	41	44	44	48
Мотоцикли	7	5	4	4	3	3
Автомобілі	17	16	16	16	17	20
Мобільні телефони	-	-	15	44	81	149

Починаючи з 2006 року опитування домогосподарств щодо наявності у них товарів тривалого користування проводиться один раз на два роки.

Таким чином, за 10 років попит деяких видів товарів тривалого користування дуже змінився, так в 2000 році у середньому на 100 домогосподарств доводитися 1 комп'ютер, тоді як в 2008 році їх кількість збільшилася до 22, так само мікрохвильові печі зросли з 1 до 29. А такі товари , як програвачі CD-дисків та мобільні телефони з'явилися тільки у 2004 році та почали стрімко користуватися попитом.

Це пояснюється розвитком НТП, який постійно витісняє зі споживчих ринків товари менш комфортні для користування людиною, товарами більш зручними (наприклад, стаціонарний телефон переріс у радіотелефон, а він у свою чергу в мобільний телефон).

Більш детально розглянемо, як забезпечено населення легковими автомобілями. Розрахувавши коефіцієнти концентрації та локалізації (додаток М).

Коефіцієнт концентрації дорівнює:

 (2.13)

Отже, розрахунок коефіцієнтів концентрації та локалізації показав, що найбільш сконцентровано легкових автомобілів в м. Києві (1,8072), Запорізькому (1,3570), Київському (1,2920), Полтавському (1,2593) регіонах. А найменш сконцентровано автомобілів у Чернігівському (0,6951), Рівненському (0,7196), Тернопільському (0,7441), Сумському (0,7605) регіонах.