Оплата праці в ТзОВ "Поділля+"

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.

Важливе значення в організації заробітної плати має впровадження її різноманітних форм і систем.

Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати: відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша -- кількості виробленої продукції, друга -- кількості відпрацьованого часу.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Сьогодні в Україні переважною системою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.

Варто зазначити, що сума витрат на оплату праці передбачає розрахунок фонду оплати праці.

Він охоплює:

-- фонд основної заробітної плати;

-- фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

-- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не належать до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо.

Головна ціль планування фонду оплати праці - забезпечення високих результатів виробництва, безпосередньої залежності розміру оплати праці від обсягу виробництва продукції і прибутку.

Розділ ІІ. Аналіз оплати праці підприємства

2.1 Загальна характеристика зовнішнього і внутрішнього середовища ТзОВ «Поділля+» . Аналіз заробітної плати підприємства, регіону та галузі

Агропромисловий комплекс (АПК) - це сукупність виробничо-взаємопов'язаних підприємств з вирощування, зберігання, заготівлі, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих та допоміжних підприємств та організацій. Агропромисловий комплекс розвивається на основі агропромислової інтеграції і відіграє важливу роль у більшості країн світу. Адже саме він виконує важливу суспільну функцію - забезпечує населення продуктами харчування.

Україна здавна є землеробською країною, характеризується надзвичайно сприятливими економічними та природними умовами для розвитку сільського господарства і має великий споживчий ринок продуктів харчування. Формування потужного, з розвиненою структурою АПК продовжувалось в Україні століттями. Протягом усієї історії розвитку країни саме агропромислові підприємства займали провідне місце в її господарстві. І навіть у другій половині ХХ століття при великій структурній диверсифікації виробництва агропромисловий комплекс залишався одним з провідних міжгалузевих виробничих комплексів в Україні. До його складу входить майже 100 виробництв. АПК, поряд з промисловістю, відіграє провідну роль у господарстві, на його частку припадає майже 30% національного доходу України, зайнято близько 25% працюючих. Майже в третині областей України АПК займає чільне місце у господарстві згідно з часткою у валовому внутрішньому продукті.

Основними ланками АПК є:

1) сільське господарство, включаючи “насінницькі” станції;

2) переробна промисловість.

До складу допоміжних ланок входять:

1) промисловість з виробництва засобів виробництва (машинобудівельна), виробництва хімічних добрив, комбікормів;

2) виробнича інфраструктура із забезпечення основних підприємств паливом, енергією, теплом, транспортними засобами, а також організації сільськогосподарського будівництва;

3) навчально-наукова та управлінська ланка, яка об'єднує управління, спеціалізовані науково-дослідні інститути та навчальні заклади (Аграрна академія).

У галузевій структурі АПК України провідне місце займає сільське господарство. Саме в аграрному секторі зайнято майже 70% працівників середнього віку та виробляється більше 65% продукції АПК. За характером продукції сільське господарство відноситься до ІІ підрозділу суспільного виробництва предметів споживання. Основним предметом праці є земля. Сільське господарство поширене на всій території України, його розвиток визначає високий рівень господарського освоєння земель України.

Її земельний фонд складає 60,3 млн. га, з них приблизно 75% - сільськогосподарські угіддя. Їх площа дорівнює 40,8 млн. га, з яких 80% - рілля, 16,5% - сінокоси і пасовища. У лісостепових областях - Тернопільській, Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській - розораність сягає 90%, а в степових - Одеській, Миколаївській, Херсонській - 95%. Цей показник перевищує всі допустимі норми техногенного навантаження на природу та є найвищим у світі. У цілому ж структура сільськогосподарських угідь різна в різних природних зонах. Частка ріллі з 35-40% у Поліській зоні зростає до 70-80% у Лісостепу і Степу, а в Закарпатті вона складає лише 20%.

Функціональна структура АПК відображає основні виробничо-технологічні зв'язки та функціональні ланки з вирощування і переробки сільськогосподарської продукції. Основні функціональні ланки АПК - це спеціалізовані агропромислові комплекси, що об'єднують виробничо-взаємопов'язані підприємства з вирощування, заготівлі, зберігання, транспортування, переробки і реалізації певного виду (рідше двох) сільгоспсировини. Саме в них розвиваються найбільш інтенсивні виробничо-технологічні зв'язки, їм властиве спільне використання сировини й спільне обслуговування і та ін. Виділяються дві інтегровані групи спеціалізованих АПК: рослинницькі і тваринницькі.

В Україні розвиваються численні спеціалізовані АПК:

1) рослинницькі: зернопромисловий, буряко-цукровий, плодоовочеконсервний, картопле-спиртовий, виноградарський, льонопромисловий та ін.

2) тваринницькі: м'ясо, молоко, птахопромисловий комплекси та рибоконсервний.

Стратегія подальшого соціально-економічного розвитку України передбачає нарощування агропромислового потенціалу країни. При цьому повинні вирішуватися не лише питання вдоско-налення системи технологій землеробства та меліорації земель, але і складні проблеми вдосконалення виробничих відносин, розвиток різних форм власності.

Велика увага розвитку АПК приділяється в Програмі “Україна-2012”.

У цілому, до основних проблем розвитку АПК України можна віднести:

· впровадження багатоукладної системи власності;

· застосування ефективних систем землекористовування;

· впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур;

· розвиток вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських машин, зокрема, засобів малої механізації;

· розширення виробництва добрив, гербіцидів тощо;

· запровадження комплексних агрохімічних та лісових меліорацій;

· розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому сільської місцевості;

· державна підтримка АПК через переорієн-тацію кредитно-фінансової, податкової і цінової політики на підтримку сільськогосподарського виробника.

Одним з багатьох підприємств агропромислового комплексу України є

ТзОВ «Поділля+» - товариство з обмеженою відповідальністю, знаходиться за адресою с. Ленківці, Шепетівського району, Хмельницької області.

ТОВ «Поділля+» засноване для здійснення підприємницької діяльності на основі повного господарського розрахунку, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, печатку зі своєю назвою, кутовий штамп, штампи, фірмові бланки, фірмове найменування, товарний знак та інші реквізити.

Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, також власним статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства. Засновниками товариства є: Вичавка Іван Іванович, Паляниця Анатолій Григорович і Рощин Олег Казимирович. Товариство «Поділля+» є правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля», заснованого в 1978 році.

Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничої, науково-дослідницької, комерційної, фінансової, господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку (доходу) і реалізація на її основі інтересів власника і трудового колективу підприємства. Земельний фонд Товариства складає 3200 га, з яких 3000 га є орні землі.

Предметом діяльності товариства є:

· вирощування зернових культур, бобових і насіння олійних культур; · вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів; · вирощування ягід, горіхів інших плодових дерев; · вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; · розведення ВРХ, коней, свиней, птиці; · надання послуг у галузях тваринництва і рослинництва; · оптова торгівля та роздрібна торгівля; · після урожайна діяльність; · виробництво і реалізація високоякісних, екологічно чистих продуктів харчування; · будівництво об'єктів промислово-виробничого та соціально-культурного призначення.

Порівняння розміру середньомісячної заробітної плати на підприємстві із галузевою та регіональною наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Розміри середньомісячної заробітної плати на підприємстві, галузі та регіональні

Розмір середньомісячної заробітної плати, грн.	Роки	Відхилення
	2009	2010	2011	2010/ 2009	2011/ 2010
-на підприємстві, ТзОВ «Поділля+»	728,9	915,4	1247,11	186,5	331,71
- в сільському господарстві	1206	1430	1800	224	370
в регіоні: - в Хмельницькій області	1521	1786	2075	265	289
- мінімальної	744	922	1004	178	82
Співвідношення середньомісячної заробітної плати на підприємстві до: 1. галузевої 2. регіональної 3. мінімальної	-477,1 -792,1 -15,1	-514,6 -870,6 -6,6	-552,89 -827,89 +243,1	-37,5 -78,5 8,5	-38,29 42,71 236,5

Проведений порівняльний аналіз середньомісячної заробітної плати на підприємстві із галузевою, регіональною та мінімальною свідчить, що її розмір був у 2011 р. меншим на 552,89 грн. від галузевої, на 827,89 від регіональної, проте вищим на 243,1 від мінімальної. В 2009, 2010 роках розмір середньомісячної заробітної плати був меншим від встановленого прожиткового мінімуму.

Однією з причин такої ситуації є те, що значна частина працівників не працює протягом двох місяців в зимовий період, і як наслідок розраховане значення розміру середньомісячної заробітної плати на підприємстві є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

2.2 Загальні показники діяльності ТзОВ «Поділля+». Аналіз трудового потенціалу підприємства

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємства є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Тому доцільним є проведення аналізу технічного стану основних засобів на підставі шляхом розрахунку показників зносу, придатності, оновлення основних засобів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показники стану та руху основних засобів ТзОВ «Поділля+»

Показники	Роки	Відхилення
	2009	2010	2011	2010/ 2009	2011/ 2010
Вартість основних засобів на початок звітного періоду, тис.грн.	1714	1818	1838	104	20
Вартість основних засобів на кінець звітного періоду, тис.грн.	1818	1838	3333	20	1495
Збільшення за звітний період первісної вартості	104	20	1495	-84	1475
Коефіцієнт зносу	0,69	0,84	0,68	0,15	-0,16
Коефіцієнт придатності ()	0,31	0,16	0,32	-0,15	0,16

Аналіз даних показників підтверджує, що вартість отриманих основних засобів у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшилася на 84 тис. грн., у 2011 році у порівнянні з 2010 роком збільшилася на 1475 тис.грн, що безумовно вплинуло на продуктивність працівників даного підприємства. Про недостатні темпи оновлення фондів свідчить коефіцієнт зносу. Протягом досліджуваного періоду основні засоби у 2009 році були зношеними на 69%, у 2010 році цей відсоток зріс на 5% і становив 84%, у 2011 році знос зменшився до 68%, але наявний рівень зношеності достатньо високий, що свідчить про наявність застарілого обладнання, техніки та технологій. Отже, керівництву підприємства необхідно вишукувати можливості і фінансові ресурси для більш швидкого оновлення основних засобів.

Аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві здійснено на основі розрахунків основних показників ефективності використання основних засобів, результати дослідження зведено до табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання засобів підприємства

Показники	Роки	Відхилення
	2009	2010	2011	2010/ 2009	2011/ 2010
Обсяг реалізованої продукції, тис.грн., Q	4415	5399	7817	984	2418
Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн. (ОЗ)	1766	1828	2585,5	62	757,5
Середньоспискова чисельність працівників, чол. ()	74	79	72	5	-7
Прибуток підприємства, тис.грн. ()	231	743	1991	512	1248
Фондовіддача, грн./грн. ()	2,5	2,95	3,1	0,45	0,15
Фондомісткість, грн./грн. ()	0,4	0,34	0,33	-0,06	-0,01
Фондоозброєність праці, грн./чол. ()	23,9	23,1	35,9	-0,08	12,8
Рентабельність основних засобів, % ()	0,13	0,41	0,77	0,28	0,36

Здійснені обрахунки, свідчать, що фондовіддача була найвищою у 2011 році і становила 3,1 грн./грн., тобто 3,1грн. товарної продукції було створено із використання 1 грн. вартості основних засобів. Фондомісткість протягом трьох років зменшується і у 2011 році становить 0,33грн./грн. Щодо технічної забезпеченості працівників, то вона зросла, це показує показник фондоозброєності праці, так у 2011 році цей показник збільшився на 12 грн.\чол. В порівняні з 2009 рокрм. Рентабельність основних засобів також збільшується у 2011 році на - 0,36 грн. у порівнянні з 2010 і це означає, що змінився характер праці, покращилися її умови, тобто було забезпечені всі умови для працівників.

Кількість працівників за якісним складом зведена у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка кількості працівників за якісним складом ТзОВ «Поділля»

Група працівників	Роки	Абсолютне відхилення
	2009	2010	2011	2010/ 2009	2011/2010
Облікова кількість штатних працівників всього, осіб	74	73	65	-1	-8
З них :
За віком : - 15-34	7	8	8	1	0
з них у віці (років): 35-49 50-54 54-59	41 17 9	42 15 8	34 12 11	-1 -2 -1	-8 -3 3
За статтю : - чоловіки	56	60	52	4	-8
- жінки	18	13	13	-5	0
За освітою :
неповна та базова вища освіта	14	13	15	0	0
повна вища	6	7	6	0	0
інша	54	53	44	-9	-8

Отже, аналіз працівників за віковою структурою показав, що найбільшу частку у структурі персоналу займають працівники у віці 35-49 років, що є позитивним для підприємства. Найменшу ж частку займають працівники віком 15-34, що свідчить про незацікавленість молоді у працевлаштуванні на даному підприємстві.

Віковий склад працівників в ТзОВ «Поділля+» за 2009- 2011 роки представлені у вигляді гістограми на рис.2.1.

Рис 2.1. Вікова структура персоналу ТзОВ «Поділля+» за 2009-2011 роки

Аналіз працівників гендерною (статевою) ознакою дав можливість виявити слідуюче. Так, кількість зайнятих чоловіків на підприємстві у 2011р. була в 4 раз раз більша від кількості жінок. Окрім того, така тенденція є характерною на підприємстві впродовж усього загального періоду (2009-2011рр).

Склад працівників за статтю наведено на рис. 2.2.



Рис. 2.2. Гендерний аналіз працівників ТзОВ «Поділля+»

Важливою складовою для працівників будь-якого підприємства є можливість здобуття подальшої освіти, підвищення кваліфікації, тощо (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка охоплення працівників професійною освітою підприємства ТзОВ «Поділля+»

Назва показника	Роки	Відхилення
	2009	2010	2011	2010/2009	2011/2010
Підвищення кваліфікації, всьго	6	5	9	-1	4
У тому числі: безпосередньо на виробництві	4	3	7	-1	4
у навчальних закладах різних типів за договорами	2	2	2	-	-

Отже, з наведених вище даних можна сказати слідуюче, що на підприємстві частка персоналу яка охоплюється професійною освітою є досить низькою, так в 2009 році кількість осіб, що підвищили кваліфікацію становить лише 6 осіб, в 2011 році цей показник зріс до 9 осіб, але все одно є досить низькою. Тому для керівництва даного підприємства слід замислитися про збільшення фінансування на розвиток персоналу, адже це дасть змогу покращити кваліфікацію працівника, що в свою чергу збільшить продуктивність праці.

Використання трудового потенціалу можна оцінити за формулою:

(2.1.)

Результати розрахунків коефіцієнтів використання трудового потенціалу ТОВ «Поділля» зведено в таблицю 2.6.

Таблиця 2.6

Використання трудового потенціалу зайнятих у ТзОВ «Поділля+».

№ п/п	Показники	Роки
		2009	2010	2011
1	2	3	4	5
1	Чисельність працівників на початок періоду, чол.	81	79	72
2	Середньооблікова чисельність, чол.	74	79	72
3	Фонд робочого часу одного працівника, год.	1877,1	1827,5	2116,1
4	Відпрацьовано одним працівником, год.	1769,88	1639,94	1883,49
5	Фактична годинна продуктивність праці, грн./год.	30,79	41,75	57,64
6	„Еталонна” годинна продуктивність праці(в Україні), грн./год.	37,41	44,38	53,32
7	Коефіцієнт зайнятості	1	1	1
8	Коефіцієнт використання робочого часу	0,94	0,89	0,89
9	Коефіцієнт продуктивності праці	0,82	0,94	1,08
10	Коефіцієнт використання трудового потенціалу	0,77	0,84	0,96

Коефіцієнт зайнятості персоналу прийнято за одиницю, оскільки чисельність персоналу аналізованих періодів за штатним розписом, відповідає потребі в персоналі підприємства. Коефіцієнт використання робочого часу є меншим одиниці, так як на підприємстві наявні втрати робочого часу.

На даному підприємстві впродовж 3 років продуктивність праці зростає, що є безумовно хорошим показником для підприємства, коефіцієнт використання трудового потенціалу також підвищується, і в 2011 році становить 0,96. Це свідчить про хорошу продуктивність праці, максимальне використання робочого часу на підприємстві.

Використання робочого часу персоналу наведено табл.2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка використання робочого часу працівників ТзОВ «Поділля+»

№ п/п	Показники	Роки
		2009	2010	2011
1	фонд робочого часу, годин	152042	144371	152356
2	Відпрацьовано
	годин	143360	129318	135611
	% до фонду робочого часу	94,3	89,6	89,0
3	не відпрацьовано, годин	8682	15053	16745
	в тому числі:
3.1	втрати робочого часу
	годин	-	-	-
	% до фонду робочого часу	-	-	-
3.2	неявки з поважних причин:
3.2.1	щорічні відпустки
	годин	5642	5190	4959
	% до фонду робочого часу	3,7	3,6	3,25
3.2.2	тимчасова непрацездатність
	годин	2590	1856	657
	% до фонду робочого часу	1,7	1,3	0,43
3.2.3	Неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день
	годин	450	7958	11129
	% до фонду робочого часу	0,3	5,5	7,32

Отже, в продовж досліджуваних років спостерігаються поступове зростання у структурі фонду робочого часу такої складової як невідпрацьований час. Так, якщо у 2009 році цей показник складав 8682 години, то у 2011 він склав 16745 годин. Головною причиною цього виступає така складова, як неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день, що перш за все зумовлене спеціалізацією даного підприємства.

Виявлені недоліки у використанні робочого часу можна пов'язати з показниками продуктивності праці (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Динаміка продуктивності праці ТзОВ «Поділля+»

Показники	2009	2010	2011	Відхилення
				2010/ 2009	2011/ 2010
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.	4415	5399	7817	984	2418
Середньоспискова чисельність працівників, чол. ()	74	79	72	5	-7
Середньорічний виробіток одного прцівника, тис.грн./чол.	54,5	68,3	108,6	13,8	40,3
Середня кількість днів відпрацьованих одним робітником ()	251	250	250	-1	-
Середньоденний виробіток одного робітника, тис.грн	0,217	0,273	0,434	0,056	0,161

За період 2009-2011 рр. середньоспискова чисельність працівників спочатку збільшилася на 5 осіб у 2010, а після того знову зменшилася, і становила 72 особи.

При цьому, при зменшенні середньоспискової чисельності працівників протягом досліджуваних років середньорічний, середньоденний виробіток одного робітника збільшився майже в 1,5 рази. Причиною цього могло стати залучення у виробництво нової техніки, оновлення основних засобів.

2.3 Загальна характеристика фонду оплати праці та його використання

Фонд оплати праці - основний економічний показник з оплати праці, що широко використовується у господарській практиці, статистичній звітності, аналізі. Він включає в себе основну і додаткову заробітну плату персоналу підприємства, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Структуру фонду оплати праці ТзОВ «Поділля+» зведено у табл. 2.9.

Таблиця 2.9.

Аналіз структури фонду оплати праці ТзОВ «Поділля+»

Показники	Роки
	2009	2010	2011
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
ФОП працівників підприємства, в т.ч.:	647,3	100	867,8	100	1077,5	100
ФОЗП	614,1	94,9	838,0	96,6	1025,3	95,2
ФДЗП З нього: -надбавки та доплати до тарифних ставок -прємії та винагороди	33,2 - -	5,1 - -	29,8 - -	3,4 - -	52,2 - -	4,8 - -
ІЗВК	-	-	-	-	-	-

Провівши аналіз фонду оплати праці на підприємстві можна констатувати, що за досліджувані роки фонд оплати праці постійно збільшується, що позитивно відображається на працівниках, збільшується також фонд додаткової заробітної плати з 33,2 тис. грн. у 2009 до 52,2 у 2011 році. Але в оплаті праці на даному підприємстві є великий недолік. В фонді оплати праці відсутні інші заохочувальні і компенсаційні витрати, що безумовно негативно позначається на працівниках(рис2.4.)

Рис. 2.4. Динаміка фонду оплати праці.

Розподілу штатних працівників за розмірами заробітної плати і структурою подано у таблицях 2.10-2.12.

Таблиця 2.10

Розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати та структурою ФЗП, 2009 р.

Розмір заробітної плати	Фактично, осіб	ФЗП, тис. грн.
	Осіб	%	тис. грн.	%
До 744	60	85,7	506,9	78,3
від 744до 900	3	4,3	30,6	4,7
від 900 до 1000	1	1,4	11,4	1,8
від 1000 до 1250	3	4,3	43,2	6,7
від 1250 до 1500	2	2,9	33,6	5,2
від 1500 до 2000	1	1,4	21,6	3,3
Разом	70	100	647,3	100

З таблиці видно,що найбільшу частку заробітної плати отримують 60 осіб ФЗП яких складає 506,9 тис. грн.. в розмірі до 744 грн, що у 2009 році складає прожитковий мінімум. Це пояснюється тим, що кількість штатних працівників, які повністю відпрацювали місяць становить 65 осіб, із них працівники, у яких нарахована заробітна плата була в межах мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством -25 осіб.

Облікова кількість працівника на кінець місяця, яким встановлено тарифну ставку (посадовий оклад) нижчий від прожиткового мінімуму, встановленої законодавством для працездатних осіб становить - 45 осіб.

Таблиця 2.11.

Розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати та структурою ФЗП, 2010 р.

Розмір заробітної плати	Фактично, осіб	ФЗП, тис. грн.
	Осіб	%	тис. грн.	%
До 922	60	82,1	653,02	75,3
від 922 до 1000	6	8,2	69,8	8,0
від 1000 до 1250	1	1,4	12,6	1,5
від 1250 до 1500	2	2,7	31,2	3,6
від 1500 до 1750	1	1,4	19,68	2,3
від 1750 до 2000	1	1,4	22,2	2,6
від 2000 до 2500	1	1,4	26,3	3,0
від 2500 до 3000	1	1,4	33,0	3,7
Разом	73	100	867,8	100

Отже, з таблиці видно, що найбільшу частку заробітної плати отримують 60 осіб в розмірі до 922 грн.. ФЗП складає 653,02 тис. грн.. а найменшу понад 2500 - 1 особа ФЗП складає 33 тис грн.

Таблиця 2.12.

Розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати та структурою ФЗП, 2011 р.

Розмір заробітної плати	Фактично, осіб	ФЗП, тис. грн.
	Осіб	%	тис. грн.	%
до 1004	45	69,3	715,7	66,50
від 1004 до 1500	16	24,6	268,8	24,9
від 1500 до 2000	3	4,6	63,0	5,8
понад 2000	1	1,5	30,0	2,8
Разом:	65	100	1077,5	100

Аналіз наведені даних (табл. 2.12) показує, що як і у попередніх роках основна частка у фонді заробітної плати припадає на працівників заробітна плата яких дорівнює або нижча прожиткового мінімуму. В даній ситуації- це 45 осіб, з яких працівники, у яких нарахована заробітна плата була в межах мінімальної заробітної плати - 36 осіб. Причиною такої ситуації може бути те, що працівники на даному підприємстві працюють не на повну робочу ставку.

З метою аналізу залежності темпу зростання продуктивності праці від темпу зростання заробітної плати, було досліджено наступні показники (табл. 2.13).

Таблиця 2.13.

Співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати персоналу підприємства

Показники	Роки	Відхилення
	2009	2010	2011	2010/2009	2011/2010
Середньорічний виробіток одного працівника, тис.грн./чол.	54,5	68,34	108,6	13,8	40,3
Середня заробітна плата одного працівника, тис.грн	8,75	10,98	14,97	2,23	3,99
Темп зростання продуктивності праці	-	1,26	1,59	-	0,34
Темп зростання середньої заробітної плати	-	1,25	1,36	-	0,11
Коефіцієнт випередження	-	1,01	1,17	-	0,16

Коефіцієнт випередження розраховувався за формулою:

(2.2.)

За 2009-2011 роки чітко прослідковується тенденція зростання середньої заробітної плати та зростання продуктивності праці одного працівника. Коефіцієнти випередження за досліджуваний період є більшим за 1, тобто темп приросту продуктивності праці є більшим за темп приросту заробітної плати. Це безумовно є позитивним явищем на підприємстві, а, отже, застосовувати заходи щодо зменшення існуючого фонду оплати праці недоцільно.

Графічне відображення співвідношення заробітної плати і продуктивності наведено на рис.2.5.



Рис. 2.5 Співвідношення між темпами зростання заробітної плати та продуктивності праці

Економічний зміст показника ефективності оплати праці полягає в тому, що він показує величину вартісного обсягу товарної продукції, що припадає на кожну гривню, витрачену на оплату праці персоналу підприємства. Показник зарплатоємності - навпаки, показує яка величина витрат на оплату праці використана на виготовлення кожної гривні товарної продукції. Розрахунки цих показників зведено в табл.2.14.

Таблиця 2.14.

Показники ефективності оплати праці на підприємства

Показники	Роки
	2009	2010	2011
Обсяг реалізованої продукції, тис.грн. ()	4415	5399	7817
Фонд оплати праці працівників підприємства, тис.грн. ()	647,3	867,8	1077,5
Ефективність оплати праці, грн./грн. ()	6,8	6,2	7,3
Зарплатоємність продукції, грн./грн. ()	0,15	0,16	0,14

Ефективність оплати праці зменшилася у 2010 р. порівняно з 2009 р. на0,6 грн./грн, проте ефективність оплати праці у 2011 р. збільшилася більш як на 1 грн. порівняно з 2010 р . Щодо зарплатоємність продукції,то в 2011 р. вона зменшується, тобто в 2011 році на виготовлення кожної гривні товарної продукції, на заробітну плату припадало лише 0,14 грн. Це зменшення обумовлено збільшенням обсягів реалізованої продукції.

Динаміку показкиків ефективності оплати праці та зарплатоємності зображено графічно (рис.2.6).

Рис.2.6 Динаміка показників ефективності оплати праці та зарплатоємності продукці.

Отже, незважаючи на всю специфіку даного виду діяльності, керівництво ТзОВ «Поділля+» змогло досягти компромісу з своїми працівниками, раціоналізувати всі процеси на підприємстві, що в подальшому зрештою привело до зменшення затрат на оплату праці в кожній гривні товарної продукції, а також збільшення ефективності оплати праці. В загальному, можна сказати, що підприємство, з кожним роком, стає все перспективнішим, успішнішим і більше закріплює свої позиції в даній сфері діяльності.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Підприємство ТзОВ «Поділля+» - одне з багатьох сільськогосподарських підприємств України, що є складовою агропромислового комплексу країни. Товариство займається вирощуванням зернових, насіння олійних культур, бобових культур, вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів, розведенням ВРХ, свиней, надання послуг у сфері тваринництва і рослинництва.

Проведений порівняльний аналіз середньомісячної заробітної плати їз галузевою, регіональною та мінімальною свідчить проте , що її розмір є меншим від галузевої та регіональної, проте більшою від мінімальної в 2011 році.

Аналіз працівників за гендерною (статевою) ознакою дав можливість виявити слідуюче. Так, кількість зайнятих чоловіків на підприємстві у 2011р. була в 4 раз раз більша від кількості жінок. Окрім того, така тенденція є характерною на підприємстві впродовж усього загального періоду (2009-2011рр).

Аналіз ефективності використання робочого часу впродовж досліджуваних років показав, продовж досліджуваних років спостерігаються поступове зростання у структурі фонду робочого часу такої складової як невідпрацьований час. Головною причиною цього виступає така складова, як неявки у зв'язку з переведенням на скорочений робочий день, що перш за все зумовлене спеціалізацією даного підприємства.

Проведений аналіз продуктивності праці протягом досліджуваних років показав, що середньорічний, середньоденний виробіток одного робітника збільшується, що є позитивним для підприємства.

Провівши аналіз показників стану та руху основних засобів виявлено, що вартість отриманих основних засобів у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшилася на 84 тис. грн., у 2011 році у порівнянні з 2010роком збільшилася на 1475 тис.грн, що безумовно вплинуло на продуктивність працівників даного підприємства. Про недостатні темпи оновлення фондів свідчить коефіцієнт зносу. Протягом досліджуваних періодів основні засоби у 2009 році були зношеними на 69%, у 2010 році цей відсоток зріс на 5% і становив 84%, у 2011 році знос зменшився до 68%, але наявний рівень зношеності достатньо високий. Отже, керівництву підприємства необхідно вишукувати можливості і фінансові ресурси для більш швидкого оновлення основних засобів.

Провівши аналіз фонду оплати праці на підприємстві визначено, що за досліджувані роки фонд оплати праці постійно збільшується, що позитивно відображається на працівниках, збільшується також фонд додаткової заробітної плати з 33,2 тис. грн. у 2009 до 52,2 у 2011 році. Але в оплаті праці на даному підприємстві є великий недолік. В фонді оплати праці відсутні інші заохочувальні і компенсаційні витрати, що безумовно негативно позначається на працівниках.

Що стосується аналізу розподілу штатних працівників за розмірами заробітної плати можна сказати те, що впродовж досліджуваних років, основна частка у фонді заробітної плати припадає на працівників заробітна плата яких дорівнює або нижча прожиткового мінімуму. Поясненням цього може бути лише характер спеціалізації даного підприємства.

Аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньомісячної заробітної плати персоналу підприємства показав тенденцію зростання середньої заробітної плати та зростання продуктивності праці одного працівника. Коефіцієнти випередження за досліджуваний період є більшим за 1, тобто темп приросту продуктивності праці є більшим за темп приросту заробітної плати. Це безумовно є позитивним явищем на підприємстві, а, отже, застосовувати заходи щодо зменшення існуючого фонду оплати праці недоцільно.

Що стосується ефективності оплати праці, то вона зменшилася у 2010 р. порівняно з 2009 р., проте ефективність оплати праці у 2011 р. збільшилася більш як на 1 грн. порівняно з 2010 р . Щодо зарплатоємність продукції,то в 2011 р. вона зменшується, тобто в 2011 році на виготовлення кожної гривні товарної продукції, на заробітну плату припадало лише 0,14 грн. Це зменшення обумовлено збільшенням обсягів реалізованої продукції.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Оплата праці -- чи не найважливіша категорія у системі ринку праці. У ній, як ні в якій іншій сфері, відбиваються усі суперечності суспільства, усі досягнення і прорахунки. Тому підходити до питань оплати праці необхідно через дослідження об'єктивних реальних суспільних відносин.

Організації оплати праці, а також напрямкам її вдосконалення на підприємстві приділяється величезна увага. Заробітна платня є основною формою винагороди робітників за їх працю і забезпечує їх матеріальну зацікавленість в її результатах, а також дуже часто є єдиним джерелом доходу робітників. У зв'язку з цим питання вдосконалення заробітної платні стоять на першому місці у керівників підприємств, саме тому ця тема є актуальною.

Підприємство ТзОВ «Поділля+» - одне з багатьох сільськогосподарських підприємств України, що є складовою агропромислового комплексу країни. Товариство займається вирощуванням зернових, насіння олійних культур, бобових культур, вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів, розведенням ВРХ, свиней, надання послуг у сфері тваринництва і рослинництва.

Фонд оплати праці на підприємстві за досліджувані роки постійно збільшується, що позитивно відображається на працівниках, збільшується також фонд додаткової заробітної плати з 33,2 тис. грн. у 2009 до 52,2 у 2011 році. Але в оплаті праці на даному підприємстві є великий недолік. В фонді оплати праці відсутні інші заохочувальні і компенсаційні виплати, що безумовно негативно позначається на працівниках.

Провівши аналіз розподілу штатних працівників за розмірами заробітної плати можна сказати те, що впродовж досліджуваних років, основна частка у фонді заробітної плати припадає на працівників заробітна плата яких дорівнює або нижча прожиткового мінімуму. Поясненням цього може бути лише характер спеціалізації даного підприємства.

Що стосується ефективності оплати праці, то видно, що ефективність оплати праці зменшилася у 2010 р. порівняно з 2009 р., проте ефективність оплати праці у 2011 р. збільшилася більш як на 1 грн. порівняно з 2010 р . Щодо зарплатоємність продукції, то в 2011 р. вона зменшується, тобто в 2011 році на виготовлення кожної гривні товарної продукції, на заробітну плату припадало лише 0,14 грн. Це зменшення обумовлено збільшенням обсягів реалізованої продукції.

Під час виконання даної роботи, мною було виявлено ряд проблем причетних з оплатою праці в ТзОВ «Поділля+».

Одна з таких - це відсутність у фонді оплати праці інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Тому для керівництва слід переглянути уже існуючу систему оплату праці, і включити кошти, які б відносилися б до ІЗВК.

Другою проблемою є те, що основна частина працівників на підприємстві в продовж звітного періоду отримує заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму.

Також проблемою є те, що на підприємстві малу увагу звертають на розвиток персоналу. Можливо, причиною цього є те, що керівництво більшу увагу приділяє розвитку основних засобів. Але давно відомий факт, що інвестиції в персонал -це найкращі інвестиції, які окуплюються вже за декілька років. Тому моєю рекомендацією є збільшення інвестування в персонал.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України „Про оплату праці” від 23 січня 1997 р.

2. Акулов М.Г., Драбаніч А.В., Євась Т.В., Економіка праці ї соціально трудові відносини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 328с.

3. Гетьман О.О., Шаповал В.М., Економіка підприємств: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Центр навчальної літератури, 2006 - 488 с. - 2000 прим. - ISBN: 966-364

4. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. - 535 с

5. Грунчицький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В., Економіка підприємства: Центр навчальної літератури, 2010- 304с.

6. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. проф. Качана Є.П. - Тернопіль: ТДЕУ, 2006. - 373 с.

7. Економіка підприємства [Текст]: підруч. / За ред. С.Ф. Покропивного. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

8. Економіка підприємств: підруч./ Горбоносов Ф.В., Черевко Г.В., Павлечник Н.Ф., Павленчик А.О. К.: Знання, 2010.- 463 с.

9. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с

10. Іванілов О.С. Економіка підприємства [Текст]: підруч. [для студ. вищ. навч. зал.] / О.С. Іванілов - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728с.

11. Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Ел. ресурс].

12. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка. - К: МАУП, 1997

13. Ковальов В.М., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Черненко І.М., Атаєва О.А., Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник.- К. 2006.-255 с.

14. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення [Текст] / А.М. Колот. - К. : Праця, 1997. - 217 с.

15. Конспект лекції Економіка праці і соціально трудові відносини [ Ел. ресурс].

16. Лобатюк В. Реформа оплати праці в Україні. Недоліки і помилки // Праця і зарплата. - 2007. - № 9.

17. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини. - Львів: Новий світ. 2004. - 248 с.

18. Макаровська Т.П. Економіка підприємства: Навчальний посібник. -К. 2003. с. 299

19. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник. / З.О. Манів. - К.: Знання, 2004. - 580с.

20. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу [Текст]: Навч. посібник. - 3-тє вид., випр. і доп. / М.І. Мурашко. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2008.

21. Мурашко М.І. Довідник. Практичні питання реалізації положень законодавства та номативних актів, що пов'язані з трудовим законодавством. - К.: Компас, 2004

22. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» - К. - 2001.

23. Примак Т.О. « Економка підприємства» - К.- 2003.

24. Сідун В.А., Пономарева Ю.В. Економіка підприємства [Текст]: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. / В.А. Сідун, Ю.В. Пономарева - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

25. Стичинський Б.С. та інші Науково-практичний коментар до законодавства України про працю -- К.: А.С.К., 2005.

26. Товстенко О., Ломанов І. Заробітня плата: функціональна роль і методологічні основи її застосування // Праця і зарплата. - 2004. - № 23.

27. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Навчальне видання. - К.: ЦНЛ, 2003.- 288 c.

Размещено на Allbest.ru