Офшорні зони є специфічним інструментом стимулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів депресивних територій, економічний ефект якого ґрунтується на явищі зростання державних доходів завдяки розширенню податкової бази (використанню їїособливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовнішньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового навантаження. Як правило, доходи від офшорного бізнесу складають до половини обсягу державних бюджетів.

Дефініцію "офшори" прийнято розуміти як юрисдикції (держави, регіони, міста), які дозволяють реєструвати на своїй території компанії і які відповідають наступним вимогам:

відсутність оподаткування або низькі податкові ставки;

понижені вимоги до фінансової звітності;

можливість анонімного розпорядження засобами.

Основною умовою є те, що компанії-офшори не можуть вести комерційну діяльність на території країни або регіону, в якому вони зареєстровані.

Офшорними зонами (юрисдикціями) називають країни чи відокремлені території єдиних держав, де на державному рівні для певного типу компаній, власниками яких є іноземці, встановлені значні пільги в оподатковуванні, знижені чи скасовані вимоги до бухгалтерського обліку та аудиту, частково або цілком зняті митні і торгові обмеження.

Під офшорною зоною (від англ. offshore - "поза берегом") розуміють один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є:

створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів;

високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності;

лояльність державного регулювання.

Термін "офшорна зона" загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, що має нерезидент, певний рівень банківської або комерційної секретності.

Відмінністю офшорних юрисдикцій від інших вільних економічних зон є поширення зазначеного режиму виключно на суб'єктів господарювання-нерезидентів, що не здійснюють господарської діяльності та не мають джерел доходу на її території. Практика свідчить, офшорна зона створюється там, де слабо розвинута економіка та інших можливостей для залучення іноземного капіталу немає. В цілому, термін "офшорна зона" пропонується розглядати як країну з низькою або нульовою податковою ставкою на прибуток, визначений рівень банківської або комерційної таємниці і мінімальною або повною відсутністю резервних вимог центрального банку чи обмежень по конвертованості валюти.

Практика свідчить, сутнісні ознаки офшорних зон витікають з існуючих дій їх учасників. Так, багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. У ряді випадків податок на прибуток не вводиться внаслідок бідності значної частини населення. Важливою особливістю більшості офшорних територій є надання пільгового податкового режиму і виконання вимоги проведення ділових операцій за межами країни, де офіційно зареєстрована офшорна компанія.

Для офшорних юрисдикцій існує певний рівень секретності. Це пов'язано з тим, що особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар'єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни. З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій:

країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, не зважаючи на використовування режиму секретності в злочинних цілях;

країни, які дозволяють законні розслідування в належних випадках.

Офшорні юрисдикції мають систему подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами і нерезидентами, а також між національною і іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти валютному контролю не піддаються. Проте нерезиденти піддаються звичайному контролю відносно місцевої валюти. З компанією, створеною в офшорній юрисдикції, що належить нерезидентам і здійснює свою діяльність зовні юрисдикції, поводяться як з нерезидентом з погляду валютного контролю. Відповідно іноземна особа може сформувати компанію в країні податкового притулку для здійснення бізнесу в інших юрисдикціях. В цьому випадку компанія не піддаватиметься валютному контролю в податковому притулку, оскільки вона не здійснює операції у валюті інших юрисдикцій і не займається бізнесом у даній офшорній юрисдикції.

Більшість офшорних юрисдикцій мають надійні засоби зв'язку - добрі телефонні, кабельні та телексні послуги зв'язку для з'єднання їх з іншими країнами. Багато хто має також регулярний повітряний зв'язок. Разом з тим, використовування офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті в надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв'язки і можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку.

Важливо відзначити, проблема офшорних зон має вирішуватись на глобальному рівні за рахунок об'єднання інших країн, міжнародних організацій, що дасть змогу створити спільну законодавчу базу та гармонізувати податкову систему та систему штрафів для зменшення відпливу капіталу з країни. Має відбуватись відстеження нових схем відмивання грошей, жорстка постановка питання про звітність банків, аналіз впливу незаконного капіталу на економічну і політичну сферу життя суспільства, удосконалення роботи державних службовців, складання переліку офшорних зон і юридичних осіб, які з ними співпрацюють.

3. Діяльність вільних економічних зон на Україні

1. Банк пропонує за депозитами 15% річних за складними відсотками. Чому повинен дорівнювати початковий внесок, щоб через 3 роки мати на рахунку 5 млн. грн.?

Розв'язання:

Відомо, що майбутня вартість має становити - 5 млн. грн. Механізм нарахування процентів в задачі - складний, тобто наприкінці кожного року ми не будемо одержувати в банку проценти. Ці проценти ми будемо залишати наприкінці кожного року на своєму рахунку і на них будуть нараховуватися проценти таким самим чином як і на вкладені нами гроші. Наприкінці третього року нам повернуть наші гроші, вкладені на початку першого року та проценти, нараховані за всі 3 роки. Також маємо процентну ставку - 15%, та щорічний період нарахування - 3 роки. Потрібно знайти початковий внесок, тобто дійсну вартість, яку знайдемо за формулою:

де - дійсна вартість в грошових одиницях;

- майбутня вартість в грошових одиницях;

- процентна ставка в частках у кожному з періодів нарахування процентів n;

n - кількість періодів нарахування процентів, у кожному з яких процентна ставка дорівнює .

Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Висновок:

Отже, для того щоб через 3 роки мати на рахунку 5 млн. грн. при процентній ставці 15% річних за складними відсотками необхідно покласти в банк на рахунок початковий внесок, який складає - 1449275,3 грн.

2. Інвестор придбав облігацію з купонною ставкою 10 % річних та номінальною вартістю 150 грн. за курсом 112%. Через 2 роки облігація була ним продана за курсом 103%. Визначте показники прибутковості облігації.

Розв'язання:

Для оцінки облігації використаємо купонний, поточний й кінцевий види прибутковості.

Купонна прибутковість, встановлену при випуску облігації, розрахуємо за формулою:

де - купонна прибутковість;

С - річний купонний дохід, грн.;

N - номінальна ціна облігації, грн.

Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Поточну прибутковість облігації визначимо за формулою:

де - поточна прибутковість; - ціна, за якою облігація була придбана інвестором. Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Кінцеву прибутковість облігації розрахуємо за формулою:

де - кінцева прибутковість; - приріст або збиток капіталу, що дорівнює різниці між ціною реалізації (номіналом) і ціною придбання облігації інвестором, грн.; n - кількість років обігу облігації.

Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Висновок: Отже, як бачимо з розрахунків показник кінцевої прибутковості облігації складає - 0,03%.

3. За даними таблиці визначити чистий приведений ефект, індекс рентабельності та термін окупності інвестицій, якщо дисконтна ставка становить 19 %. Зробіть висновки про доцільність реалізації даного проекту.

Розв'язання:

Спочатку знайдемо поточну вартість (PV) цього грошового потоку:

Чистий приведений ефект знайдемо за формулою:

де - прогнозування доходів за роками, тис. грн;

r - дисконтна ставка;

IС - величина вихідних інвестицій, тис. грн.

Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Знайдемо індекс рентабельності за формулою:

де - індекс рентабельності за інвестиційним проектом;

- середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

- сума інвестиційних затрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Знайдемо термін окупності інвестицій за формулою:

де - дисконтова ний термін окупності одно часовий інвестиційних затрат за проектом;

Підставляємо дані та отримуємо відповідь:

Висновок

Отже, з розрахованих даних бачимо, що чистий приведений ефект складає - 11485 тис. грн., тобто вкладення в реалізацію проекту будуть виправдані. Розрахувавши коефіцієнт рентабельності можна сказати, що на 1 грн. теперішньої вартості вкладених коштів у проект підприємство отримає 1,7 грн. теперішньої вартості доходу. Термін окупності складає - 0,7, тобто вкладені інвестиції будуть повернуті менше ніж за рік. Тому даний проект доцільно реалізувати, збитковості він не принесе.

Список використаної літератури