Інститути спільного інвестування в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Залучення інвестицій є однією з найбільш важливих та необхідних умов розвитку всіх галузей національного господарства. Існують різноманітні інструменти для реалізації процедури інвестування, а саме: акції, облігації, пряма участь інвесторів у підприємницькій діяльності, кошти пенсійних фондів тощо. Одним із найбільш ефективних механізмів залучення інвестицій та здійснення інвестиційної діяльності у країнах з високорозвиненою економікою є інститути спільного інвестування (ІСІ).

В Україні перші інвестиційні фонди розпочали свою діяльність із зміною законодавства України у 2001 р. Сьогодні інвестиційні фонди відіграють досить вагому роль у розвитку національної економіки. Зважаючи на те, що ІСІ акумулюють значний обсяг різноманітних інвестиційних ресурсів, у подальшому вони можуть стати одним з основних джерел фінансування та впровадження інновацій, розвитку пріоритетних галузей економіки тощо. Інвестиційні фонди відіграють роль посередника між вкладником і об'єктом вкладення при здійсненні непрямих інвестицій.

Висвітленню актуальних питань інвестиційної діяльності в сучасних умовах приділено увагу в роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема І. Алєксєєва, І. Бланка, С. Вовканича, М. Герасимчука, Б. Данилишина, М. Долішного, Т. Затонацької, Н. Карачиної, С. Князя, В. Козика, О. Мельник, А. Рум'янцева, А. Пересади, Ж. Поплавської, Н. Свиридова, І. Скворцова, А. Сухорукова, Ф. Ткачика, В. Петті, А. Сміта, Роберта В. Колба, Рикардо Дж. Родригеса, Дж. Кейнса, Р. Петерсона, А. Фукса, О. Хмиз тощо. Незважаючи на те, що здійснення спільного інвестування в Україні є відносно новим видом діяльності, теоретичні і прикладні засади його ведення знайшли відображення у дослідженнях низки науковців, таких як Л. Антонюк, Ю. Гохберг, Т. Косова, О. Красовська, О. Кузьмін, І. Литвин, Л. Ліпич, І. Лукашова, Ю. Макогон, С. Москвін, С. Науменкова, І. Олексів, А. Поручник, С. Черкасова та ін.

Однак існуючі дослідження науковців не формують цілісної картини щодо здійснення спільного інвестування. Останнє зумовлює постановку низки важливих наукових завдань, які потребують невідкладного вирішення.

Метою даної роботи є дослідження стану і перспектив розвитку інститутів спільного інвестування в Україні.

При написанні роботи було поставлено наступні завдання:

· розглянути підходи до поняття та видів інститутів спільного інвестування;

· дослідити нормативно-правове регулювання діяльності ІСІ в Україні;

· дослідити сучасний стан ринку ІСІ в Україні;

1. Сутність та характеристика інститутів спільного інвестування та особливості їх діяльності

інвестиційний фонд спільний

Розвиток національної економіки потребує вкладення значних взаємопов'язаних ресурсів, а саме інвестиційних, технологічних, трудових, інтелектуальних та інших. Тому способи залучення таких ресурсів, їх акумулювання та ефективне використання є одними із ключових завдань інвестиційної діяльності.

Сучасні умови функціонування економічної системи дозволяють ефективно залучати інвестиційний капітал у розвиток підприємств різних форм власності та видів діяльності (інноваційні, промислові, машинобудівні, енергетичні та ін.) шляхом створення й використання інститутів спільного інвестування (ІСІ), які акумулюють капітал фізичних та юридичних осіб для подальшого його спрямування на розвиток виробництва, створення й упровадження нових технологій, а це, своєю чергою помітно підвищує добробут населення й сприяє зниженню рівня безробіття за рахунок новостворених робочих місць.

У відповідності до тверджень вітчизняних науковців, сфера інвестування посідає чи не найважливіше місце в процесі становлення вітчизняної економіки і є «основою стабільного функціонування і розвитку економічної системи» [1, с. 251], «передумовою розвитку відтворювальних процесів галузі» [2, с. 171], забезпечує «зростання ВВП як у цілому, так і на душу населення» [3, с. 115] і «високий рівень розвитку регіонів і підвищення добробуту населення, передбачає активізацію населення, передбачає 10 активізацію діяльності всіх суб'єктів цього процесу як важливої ланки соціально-економічної політики держави» [4, с. 1].

Основні напрямки розвитку й удосконалення регуляторних процесів у діяльності фондового ринку подані в Указі Президента України «Про затвердження Програми розвитку фондового ринку України на 2015-2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання» [5], стратегією якого є євроінтеграція вітчизняного законодавства, що відкриває нові можливості для існуючих і потенційних учасників такого ринку. Однак цей документ досі не набрав чинності й залишається проектом. А основні напрями розвитку висвітлено в «Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року» [6], затвердженій постановою КМУ від 6 серпня 2014 р., яка враховує як загальнодержавні особливості відповідного розвитку, так і територіальні особливості, галузеві й управлінські аспекти, передбачає залучення капіталу з охопленням різних напрямів економіки. Так, дослідження розроблених програм дозволяє дійти висновку про безпосередню потребу в залученні інвестицій для досягнення позитивного результату кожної з поставлених цілей. Тому дослідження інвестиційної діяльності, а саме категорії «інститути спільного інвестування», є важливою з точки зору її розуміння.

Згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [7] до 01.01.2014 р. ІСІ визначається «як корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, що проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням 11 (залученням) грошових ресурсів інвесторів з метою одержання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість» [7]. Проте в тому ж Законі України з правками від 01.01.2014 р. поняття ІСІ визначається як «корпоративний або пайовий фонд», що потребує додаткового розуміння термінів.

Засновниками ІСІ є юридичні та фізичні особи - зацікавлені особи, основною метою яких є подальше отримання прибутку від інвестування. Такі особи здійснюють внесок в активи ІСІ (при заснуванні) і тим самим наповнюють статутний капітал фонду [7]. Надалі відбувається емісія цінних паперів або інвестиційних сертифікатів фонду й проводиться виключне відкрите їх розміщення на продаж та викуп інвесторами.

У результаті такої операції учасниками інвестиційного фонду стають всі особи, котрі придбали цінні папери чи інвестиційні сертифікати, емітовані цим фондом. Учасниками фонду може бути необмежена кількість юридичних та фізичних осіб. У результаті взаємної роботи ІСІ, керуючого ним підприємства - компанії з управління активами (КУА), учасниками, що формують ІСІ, а саме юридичними та фізичними особами - утворюється система взаємозв'язків суб'єктів, які формують та управляють ІСІ.

Така система відображає такі особливості ІСІ:

1. ІСІ можуть формувати як юридичні, так і фізичні особи. Зокрема, як у змішаному вигляді (створюється одночасно фізичними та юридичними особами), так і роздільно (можуть бути створені тільки юридичними або фізичними особами).

2. Формування ІСІ відбувається шляхом вкладання власних активів (грошових засобів) юридичних чи фізичних осіб.

3. Під керівництвом КУА здійснюється процедура із заснування та реєстрації інвестиційного фонду.

4. КУА здійснює управління ІСІ відповідно до законодавства України. Управління ІСІ повинно відбуватися строго під керівництвом КУА.

5. Під управлінням однієї КУА може бути не обмежена кількість ІСІ.

Практично всю фінансову, юридичну та господарську діяльність ІСІ здійснює КУА - юридична особа, створена у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, зі статутним фондом не меншим ніж 7,00 млн. грн. КУА здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, яку видає Національна комісія із цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія, НКЦПФР), і не може її поєднувати з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів. Через КУА здійснюють свою діяльність інвестиційні фонди. Управління активами є виключним видом діяльності для підприємств такого роду. КУА є основним учасником фондового ринку, який взаємодіє з інвестиційними фондами й виконує нижчеописані функції стосовно ІСІ [8]:

створення пайових ІСІ. Проведення експертної оцінки ефективності від створюваного ІСІ (формування комісії: висококваліфіковані кадри, з відповідним досвідом та інформаційним доступом; проведення експертизи: реалізує аналітична група, яка володіє технологією та етапами проведення експертиз для створення ІСІ; обробка одержаних результатів та їх аналіз);

управління активами інвестиційних фондів (направляє інвестиційні ресурси вкладників у формування активів такого ІСІ);

здійснення пошуку об'єктів інвестування, які принесуть дохід;

наповнення активів ІСІ шляхом випуску й розміщення цінних паперів такого інвестфонду, пошук андерайтерів, які проводять розміщення інвестиційних сертифікатів фонду серед інвесторів;

проведення аналізування цінних паперів та інших інструментів, які є в складі активів інвестиційного фонду, і здійснення розрахунку чистих активів фонду;

вибір ліцензованих учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність із торгівлі цінними паперами, та зберігачів цінних паперів, з якими укладає договори на вигідних основах;

здійснення бухгалтерського й податкового обліку результатів діяльності ІСІ;

звітування перед державними органами про роботу ІСІ;

забезпечення діяльності ІСІ;

визначення основних напрямів функціонування ІСІ;

урахування факторів, які впливають на формування та подальшу діяльність ІСІ;

формування й забезпечення інвестиційної політики ІСІ.

Внесок в активи ІСІ здійснюють юридичні та фізичні особи, основною метою яких є подальше отримання прибутку від певного виду інвестування. Створюючи закрите ІСІ, засновники залишаються єдиними учасниками фонду, які діють у своїх інтересах. Як правило, під час проведення закритого розміщення цінних паперів (інвестиційні сертифікати, акції) ІСІ, засновниками ІСІ є суб'єкти господарювання, пов'язані між собою спільними корпоративними взаєминами, виробничою діяльністю, спільними бізнес- проектами тощо. Створюючи відкритий інвестиційний фонд, проводиться емісія цінних паперів, які можуть бути розміщені шляхом продажу на організованому, через фондові біржі, або неорганізованому ринку та відкрито викуповуються вкладниками [9].

У результаті проведення вищенаведених операцій учасниками ІСІ стають усі особи, котрі придбали цінні папери, емітовані фондом. Кількість учасників не обмежується. У процесі діяльності фонду учасники корпоративного ІСІ можуть створювати наглядову раду фонду, яка обирає голову такої ради. Згідно з договором про співпрацю ІСІ та КУА, обрана особа здійснює контроль за діяльністю КУА відносно фонду та може ухвалювати чи відхиляти запропоновані рішення щодо управління діяльністю та використанням активів фонду. Голова наглядової ради погоджує своїм підписом договори фонду з купівлі-продажу цінних паперів, договори на операції фонду з іншими активами, договір із зберігачем цінних паперів.

На основі аналізування функціонального призначення різних соціально- економічних суб'єктів у роботі запропоновано такі функції, які є актуальними для ІСІ: соціально-економічна функція - визначає напрям діяльності, спрямованої на задоволення інтересів інвесторів. Така функція призначена для забезпечення успішної діяльності ІСІ як основи інвестиційних відносин, підвищення ефективності діяльності фонду та тривалості його існування, оскільки акцентується увага на прибутковості, гарантіях отримання доходу від інвестування, успішності інвестиційних проектів, збереженні «матеріально- фінансових ресурсів для забезпечення реалізації своїх» цілей [10, с. 79]. Таким чином, створюються всі умови для повноцінного й успішного виконання інвестиційним фондом усіх проектів. Функція актуальна під час формування нормальних умов розвитку інвестиційного фонду та закріплення відносин вкладників, обумовлених реалізацією правових норм. Соціально-економічна функція передбачає не тільки економічний, а й соціальний ефект [11];

функція захисту економічних інтересів інвесторів - спрямована на захист персональних даних кожного вкладника. При інвестуванні в ІСІ накопичуються відомості про фізичних та юридичних осіб вкладників. Такі відомості є інформацією конфіденційною й заборонені до розповсюдження без згоди суб'єкта персональних даних, окрім випадків, визначених Законом України «Про захист персональних даних». Тому інвестиційні фонди, отримуючи інформацію про вкладника, «зобов'язані забезпечити захист цих даних від незаконної обробки, у тому числі від втрати, незаконного або випадкового знищення, а також від незаконного доступу до них» [12]. Призначення такої функції полягає в захисті прав вкладників з метою зниження рівня злочинності. Економічна суть функції передбачає захищеність економічної інформації про інвесторів, а отже, довіру інвесторів до інвестиційного фонду, в результаті чого інвестиційна привабливість фонду зростає [13];

інформаційна функція - спрямована на організування та забезпечення постійного доступу до інформаційної системи про діяльність інвестиційного фонду. ІСІ розкривають інформацію для державних органів: Державна податкова служба, НКЦПФР, саморегулівні організації, які в результаті отримання інформації можуть робити висновки про економічну ефективність інвестфонду, вивчати правомірність роботи фонду, рівень реалізації покладених на фонд обов'язків. Інформування інвесторів, які зацікавлені в зниженні ризиковості й дохідності проведених інвестиційних операцій, спроможності фонду виплачувати дивіденди чи обумовлений відсоток. Розкриття інформації про стан інвестиційного фонду в результаті проведених операцій та вільний доступ до неї вкладників, призначений для прийняття певних рішень чи реалізації певних планів вкладників [13];

регулююча функція спрямована на обумовлене усунення певного фактора, який виник (наприклад, урегулювання взаємовідносин вкладників у разі конфлікту, ліквідація наслідків спричинених невдалим інвестуванням). Така функція призначена забезпечувати збереження стійкості фонду як суб'єкта ринкових відносин шляхом підтримки необхідного співвідношення між різними її елементами, своєчасного усунення та упорядкування можливих відхилень від запланованого процесу функціонування, а також усунення недоліків в економічній діяльності фонду [13].

1.1 Класифікація інститутів спільного інвестування

Інвестиційні фонди, відповідно до світової статистики, є найперспективнішим методом укладання коштів. Провівши дослідження, бачимо, що в Україні, незважаючи на вже сформований фінансовий ринок, не існує єдиного підходу до класифікації інститутів спільного інвестування. Зважаючи на те, що вітчизняні вчені запропонували широкий спектр характеристик при систематизації інвестиційних фондів, проте їх зміст досліджено не повністю.

Дослідивши сутність ІСІ можна структурувати інститути спільного інвестування за класифікаційними ознаками та їх типами й чітко охарактеризувати відмінності між ними.

Згідно із Законом України «Про ІСІ (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [7] ІСІ можна класифікувати за формою власності, за порядком здійснення діяльності, рівнем диверсифікації, терміном дії, рівнем ризику, спеціалізацією, кваліфікацією (класом), розміром вартості чистих активів фонду, кількістю інвесторів, складом інвесторів тощо.

За формою власності ІСІ поділяють на пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інститути спільного інвестування - це такі фонди, які надають можливості для двох і більше інвесторів з аналогічними цілями інвестування об'єднувати свої заощадження на праві спільної часткової власності для досягнення спільної мети та інвестування в цінні папери професійним менеджерам з інвестування - КУА. Тобто існує потреба у правовідносинах із третьою стороною. Такі фонди є найменш ризиковими для інвесторів. Хоча пайові ІСІ перебувають під керівництвом КУА, проте їх облік та управління здійснюється окремо від цієї компанії. Інвесторами - 33 учасниками цього інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали емітовані КУА цінні папери цього фонду [14].

Корпоративні інвестиційні фонди створюються у вигляді строго публічних акціонерних товариств, і кожен учасник такого фонду є його акціонером. Учасниками товариства є юридичні та фізичні особи, а також учасники територіальної громади, які розміщують свої матеріальні та нематеріальні цінності в новоствореному чи вже існуючому корпоративному інвестиційному фонді. Об'єктом корпоративного інвестування в такі фонди для акціонерів є корпоративні права, а для фонду - майно, статутний капітал. Метою вкладників є об'єднання заощаджень для набуття прав власності на цінні папери, корпоративного права та отримання прибутку від інвестування (розміщення) коштів фондом у подальшому в цінні папери інших емітентів або одержання доходу від отримання дивідендів чи від різниці при операції купівлі-продажу акцій [15]. Слід зазначити, що в Україні пайові інститути спільного інвестування набули більшої популярності, ніж корпоративні. Також набули широкої популярності пайові інвестиційні фонди в таких країнах, як Австрія, Швейцарія, Німеччина та Росія [16].

У залежності від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяють на інтервальні, відкриті та закриті. Відкриті інвестиційні фонди характеризуються тим, що фонд зобов'язується на вимогу інвестора провести викуп цінних паперів, у які інвестор інвестував свої заощадження. Дохідність і рівень ризику в таких фондах невисокі, проте висока ліквідність придбаних цінних паперів. Закритий інвестиційний фонд - це такий тип фонду, у якому сам фонд чи КУА, яка ним управляє, зобов'язується провести викуп цінних паперів у момент припинення діяльності самого фонду. Тобто інвестування в такі фонди має довготривалий характер і найвищий рівень ризику. Ці фонди мають найвищу дохідність у порівнянні з відкритими чи інтервальними. Інвестування в інтервальний інвестиційний фонд характеризується тим, що фонд чи КУА (управлінець) повинні здійснювати викуп цінних паперів у його учасників на їх вимогу, але в обумовлені інтервали, а саме не частіше ніж раз у квартал, але не рідше одного разу на рік. Дохідність і ліквідність у таких фондів є середньою в порівнянні з відкритими й закритими інвестиційними 35 фондами. Рівень ризику є досить не високим. Загальні витрати у відкритого, закритого та інтервального інвестиційних фондів не можуть бути вищими, ніж 10% від середньорічної вартості чистих активів цих фондів [15].

За терміном діяльності ІСІ поділяють на:

строкові фонди - ті, які мають обумовлений у проспекті емісії термін завершення обігу цінних паперів. Після завершення цього терміну інвестиційний фонд припиняє свою діяльність;

безстрокові фонди - ті, які створюються на невизначений період [7].

ІСІ поділяють за рівнем диверсифікації, тобто за обсягами та різноманітністю вкладання інвестицій у різні цінні папери та інші фінансові інструменти. Згідно із Законом України «Про ІСІ» їх поділяють на:

диверсифіковані - це інвестиційні фонди, діяльність яких направлена на зменшення ризиків вкладників. Не більше ніж 10% активів ІСІ може бути інвестовано в цінні папери одного емітента. Не менше 80% активів фонду повинні становити грошові кошти та інші фінансові інструменти, які є допущеними до купівлі-продажу на фондових біржах [17];

недиверсифіковані - це такі інвестиційні фонди, які не мають певних обмежень і спеціальних вимог в інвестуванні коштів, що дає можливість гнучкого управління таким фондом [17].

За рівнем ризику ІСІ можна поділити на прості і венчурні інвестиційні фонди. Прості інвестиційні фонди - це такі ІСІ, учасниками яких можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, при створенні вони не можуть бути одночасно закритого типу та диверсифікованими і займають частку приблизно 30% серед усіх створених на сьогодні ІСІ в Україні. Особливе місце в структурі ІСІ посідають венчурні інвестиційні фонди. На основі аналізу літературних джерел та згідно із Законом України «Про ІСІ (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [7] можна дійти висновку, що венчурний інвестиційний фонд - це фонд, учасниками якого є 36 лише юридичні особи або фізичні, але тільки ті, що вносять свою частку в розмірі, не меншому 1 500 мінімальних заробітних плат, здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів ІСІ, активи можуть включати цінні папери пов'язаних осіб компанії з управління активами. Такі фонди за порядком здійснення діяльності бувають тільки закритого типу та є недиверсифікованими, тому вони найбільш ризикові в порівнянні з іншими ІСІ. До таких фондів з боку законодавства висуваються найпростіші регулюючі вимоги, тому вони є найбільш гнучкими при здійсненні інституційної стратегії. Упродовж минулих років пайові закриті недиверсифіковані венчурні інвестиційні фонди набули найбільшої популярності серед інвесторів в Україні, вони займають частку 70% серед усіх створених інвестиційних фондів. Особливо важливим є венчурний капітал для малих підприємств, діяльність яких значною мірою залежить від комерціалізації науково-технічних знань [18]. У нашій країні такі фонди створюються для фінансової стабілізації активів виробничих та невиробничих об'єднань підприємств, а також із метою зниження податкових тягарів (фонди не сплачують податок на прибуток) [19].

Поділ ІСІ за спеціалізацією й кваліфікацією (класом), згідно із Законом України, вважається таким, який інвестує виключно у визначений вид чи клас активів. Так, до спеціалізованих ІСІ належать: фонди грошового ринку (ПІФ «Райффайзен грошовий ринок», ВДПІФ «Мілленіум Збалансований») - інструментами такого виду фондів є депозитні сертифікати, векселі, банківські акцепти, казначейські зобов'язання та ін.; фонди державних цінних паперів - це фонди, портфелі яких включають державні облігації, казначейські векселі та інші державні зобов'язання, випущені державою (урядом чи органами місцевого самоврядування) з метою акумуляції коштів; фонди облігацій (ВДПІФ «Альтус-Депозит», ПІФ «ФІДО Фонд Облігаційний» ДВВТ) - фонд такої спеціалізації передбачає інвестування виключно в облігації; фонди акцій (ПІДІФ «ІС-Холдинг-Збалансований», ЗН КІФ «Аурум», ПІФ «Ярослав Мудрий: Фонд Акцій») - фонд такої спеціалізації передбачає інвестування виключно в акції, як вид правової власності на визначену частину статутного капіталу акціонерного товариства; індексні фонди (ВФА «АРТ Індексний», ВДПІФ «Преміум-фонд Індексний») - фонди, активи яких зосереджені в акціях великої кількості емітентів; фонди банківських металів - це фонди, активи яких зосереджені в таких банківських металах, як золото, срібло та метали платинової групи, з найвищими пробами відповідно до світових стандартів.

Поділ ІСІ за кваліфікаціями передбачає інвестування у виключну групу активів, передбачену класом, зокрема, згідно із законом виділено такі типи класів: об'єднаний клас цінних паперів, у якому передбачено інвестування в будь-які види пайових та боргових цінних паперів (акції, облігації підприємства, казначейські зобов'язання, облігації місцевих позик, векселі тощо); клас нерухомості - передбачає інвестування в об'єкти, переміщення яких неможливе, а саме земельні ділянки, будівлі, споруди тощо; клас рентних активів - такі фонди передбачають інвестування в активи з подальшою їх передачею в ренту; клас кредитних активів - фонди такого типу передбачають інвестування виключно у викуп кредитних зобов'язань; клас біржових товарних активів -фонди передбачають інвестування в біржові товарні активи.

Поділ ІСІ за розміром вартості чистих активів фонду доцільно провести відповідно до Господарського кодексу України (р. 2 ст. 55) [20], який передбачає поділ суб'єктів господарювання залежно від доходів за рік від будь-якої діяльності. Тому, запозичивши такий досвід поділу підприємств, доцільно його перенести на ІСІ, проте, на противагу такому показнику, як дохід, поділ доцільно здійснювати за показником вартості чистих активів фонду.

Оскільки при ліквідації діяльності фонду всі активи конвертуються в гроші й розподіляються між інвесторами (учасниками фонду), ІСІ в результаті поділу можуть належати до мікро-, малих, середніх та великих фондів. Так, до мікрофондів належать ІСІ, вартість чистих активів яких за рік не перевищує 38 2 млн. євро в еквіваленті, середньорічному до курсу Національного банку України. Вартість чистих активів малих фондів більша, ніж 2 млн. євро, але не перевищує 10 млн. євро в еквіваленті, середньорічному до курсу Національного банку України. Середніми фондами доцільно вважати ІСІ, сукупна вартість активів яких вища за 10 млн. євро, але не перевищує 50 млн. євро в еквіваленті, середньорічному до курсу Національного банку України. Великими фондами доцільно вважати ті ІСІ, вартість чистих активів яких перевищу 50 млн. євро в еквіваленті, середньорічному до курсу Національного банку України .

За кількістю інвесторів поділ ІСІ доцільно здійснювати аналогічно до поділу ІСІ за вартістю чистих активів. Відповідно до Господарського Кодексу України (р. 2 ст. 55) [20], залежно від кількості працюючих можна провести розподіл підприємства, запозичивши відповідний досвід, поділ ІСІ провести за кількістю інвесторів. Тому кількість інвесторів у мікро- ІСІ не перевищує 10 членів; у малих ІСІ кількість інвесторів становить не менше ніж 10 і не перевищує 50 членів; кількість інвесторів у середніх ІСІ коливається в межах від 50 до 250 членів; кількість інвесторів у великих ІСІ перевищує 250 членів.

Дослідивши особливості діяльності ІСІ, доцільно здійснювати поділ ІСІ за складом інвесторів, зокрема, інвестиційні фонди, учасниками яких є виключно фізичні особи, інвестиційні фонди, інвестори яких - виключно юридичні особи, і фонди зі змішаним складом учасників.

Запропонована класифікація дозволяє визначити напрям діяльності інвестиційних фондів: залежно від форми власності, порядку здійснення діяльності, рівня диверсифікації, терміну діяльності, рівня ризику, складу інвесторів, кількості інвесторів, розміру вартості чистих активів фонду, кваліфікації (класу), спеціалізації.

Така класифікація визначає відмінності одних видів ІСІ від інших, що дозволяє провести розмежування ІСІ за видами відповідно до запропонованих ознак, також внесено нові класифікаційні ознаки, зокрема, за рівнем ризику, складом інвесторів та кількістю інвесторів.

Законом України «Про інститути спільного інвестування» [7] встановлено класифікацію інвестиційних фондів в основному за ознаками, які визначають правові норми створення, здійснення та припинення діяльності, структуру активів, правовий статус інвестиційних фондів. Відповідно до цього здійснюється низькоінформативне статистичне відстеження держорганами діяльності ІСІ: ведеться порівняльний облік кількості інвестфондів того чи іншого типу, здійснюється збір відповідної фінансової звітності й контроль за дотриманням певних показників (дохідність, розміри активів, пруденційні показники).

2. Аналітичний огляд ринку ІСІ в Україні

У 3-му кварталі 2016 року кількість компаній з управління активами зменшилася ще на чотири. Протягом липня-вересня було закрито 6 КУА і створено дві нові компанії. Таким чином, станом на 30.09.2016 в Україні діяли 300 КУА.

Тенденція зменшення кількості компаній з управління активами зберігалася в умовах підвищених вимог до капіталу та подальшого скорочення набору інструментів фондового ринку, зокрема і таких, що могли би бути використані для виконання цих вимог. Зважаючи на терміни дотримання пруденційних нормативів, до кінця року тренд скорочення чисельності КУА може посилитися.

За даними УАІБ, протягом 3-го кварталу 2016 року було зареєстровано 14 ІСІ (після 21-го у 2-му кварталі), причому усі - корпоративні (КІФ). Загальна кількість зареєстрованих ІСІ на кінець вересня зросла до 1601. Отже, концентрація на ринку управління активами ІСІ і надалі зростала: станом на 30.09.2016 одна компанія управляла у середньому 5.3 фонду (після 5.2 у 2-му кварталі та 5.0 на початку року, рис. 2.1).

Рис. 2. Динаміка кількості КУА та ІСІ на одну КУА у 3-му кв. 2015-2016 рр.

Кількість ІСІ, які досягли нормативу мінімального обсягу активів, також зберігала уже сталу тенденцію у своїй динаміці - у 3-му кварталі 2016 року вона зменшувалася 11-й квартал поспіль. «Визнаних» фондів поменшало ще на 8 (після -6 у 2- му кварталі) - до 1127 на кінець вересня. Річне скорочення уповільнилося до -24 фондів, -2.1% (після -36 фондів, -3.1% у 2-му кварталі).

В абсолютних показниках знову найбільше скоротилася кількість венчурних ПІФ (-14, -1.8%), а у відносному виразі найбільше звузився сектор відкритих спеціалізованих ПІФ (-16.7%) та інтервальних КІФ, що повністю вийшли з ринку, хоча в обох випадках закрилося всього по одному фонду - в другому із зазначених секторів - це був останній діючий фонд. Також, ще менше стало відкритих ПІФ: диверсифікованих (-2 фонди, -11.8%) та спеціалізованих (-1, -16.7%) - вперше з початку реєстрації таких ІСІ за новою редакцією Закону «Про ІСІ». Натомість 5-й квартал поспіль зростала - і прискорила ріст - кількість визнаних і діючих венчурних КІФ (+8.4%, +17 фондів) - до 219 (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Динаміка кількості ІСІ, що досягли нормативів, за типами, видами та правовими формами фондів у 3-му кв. 2015-2016 рр

Зменшення кількості діючих ІСІ, що досягли нормативів, стримувалося виходом на ринок нових фондів - як і у 2-му кварталі, у 3-му приріст спостерігався як серед венчурних КІФ, так і ПІФ (8 нових, визнаних протягом кварталу, фондів). У результаті цього подальшого збільшення сукупної кількості сформованих діючих венчурних фондів та зменшення - інших секторів ІСІ, станом на 30.09.2016, частка перших на ринку зросла із 87.0% до 87.8% (рис. 3), хоча вага венчурних ПІФ (771 фонд) і далі зменшувалася - із 69.2% до 68.4%. Відкриті ІСІ мали частку ринку 1.8%. Всього відкритих ІСІ було 20, венчурних - 990.

Рис. 2.2. ІСІ, що досягли нормативів, за типами фондів станом на 30.09.2016

Кількість фондів, які ще не досягли нормативу мінімального розміру активів, серед усіх зареєстрованих ІСІ в управлінні КУА у 3-му кварталі зменшилася із 46-ти до 44-х, а їхня частка серед усіх ІСІ в управлінні - до 3.8%.

У процесі ліквідації, за даними УАІБ, у 3-му кварталі залишалися або розпочали його один відкритий та 3 інтервальних диверсифікованих ПІФ, один закритий недиверсифікований ПІФ та 3 таких же КІФ, 53 венчурних ПІФ та 4 КІФ. Разом - це 64 фонди, або 5.7% від усіх визнаних та діючих ІСІ.

Таким чином, сповільнення створення нових фондів порівняно з 2-м кварталом та майже незмінна чисельність тих, які ще не досягли нормативу сприятимуть збереженню тенденції до зменшення кількості діючих фондів, за незмінних інших умов.

ІСІ з публічною емісією (пропозицією) у 3- му кварталі 2016 року також тримали тренд на скорочення: за три місяці їх стало менше на 8 фондів (93). На відміну від 2-го кварталу, це відбулося переважно за рахунок закритих фондів (табл. 4). Кількість КУА, що управляють публічними ІСІ, зменшилася із 47-ми до 42-х загалом та із 13-ти до 11-ти у секторі відкритих ІСІ (див. табл. 2.2 та 2.3)

Таблиця 2.2 ІСІ з публічною емісією станом на 30.09.2016

Таблиця 2.3 Динаміка кількості диверсифікованих ІСІ з публічною емісією за класами фондів (відповідно до структури активів) у 3 кв. 2015-2016 рр.

Кількість диверсифікованих та спеціалізованих ІСІ з публічною емісією у 3-му кварталі не змінилася - 33, а річний спад сповільнився до -5 фондів (табл. 5).

Згідно з класифікацією на основі структури активів1 , на кінець вересня 2016 року фондів акцій було 4 (3 відкритих, 1 інтервальний ІСІ). Таким чином, два фонди - закритий та інтервальний - у 3-му кварталі потрапили в інші категорії - змішаних та «інших» фондів відповідно. Фондів облігацій, натомість, стало більше - за рахунок переходу в цей клас одного відкритого фонду з «інших» у 2-му кварталі; всього у цьому класі було 4 відкритих та один інтервальний ІСІ. Кількість фондів змішаних інвестицій (збалансованих) зросла на один - до 14 (3 відкритих, 10 інтервальних ІСІ та один закритий) - за рахунок фонду акцій за даними 2-го кварталу.

«Інших фондів», що не відповідали критеріям спеціалізованих класів фондів, було знову 10 - 6 відкритих, 3 інтервальних, один закритий ІСІ (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Диверсифіковані ІСІ з публічною емісією за класами фондів станом на 30.09.2016

Розглянемо регіональний розподіл КУА та ІСІ.

У Києві та столичному регіоні у 3-му кварталі 2016 року кількість КУА зменшилася на 2 - до 214 компаній (рис. 5). При цьому, як і у 2-му кварталі, у Києві було створено дві нові КУА. Серед інших регіонів поза ТОП-5, кількість професійних учасників ринку зменшилася на дві компанії, тож частка ринку столичного регіону за кількістю КУА зросла із 71.1% до 71.3%.

У решті регіонів-лідерів чисельність КУА не змінилася: у Дніпропетровській області діяла 21 компанія, у Харківській - 18, Львівській та Одеській - по 9. Решта областей України разом мали 29 КУА, або 9.7% ринку. Кількість ІСІ в управлінні у Києві та області у 3-му кварталі 2016 року зросла на 22 (після зменшення на 15 у 2-му кварталі), у той час як в інших топ-регіонах динаміка була більш поміркованою (приріст - тільки в Дніпропетровській та Львівській, в інших - без змін). Як наслідок, вага Києва за кількістю ІСІ зросла із 72.5% до 72.8% (рис. 6). Збільшення кількості фондів у Дніпрі (+3) розширило його частку із 8.0% до 8.1%, а у Львові (+1) - практично не змінило її (3%). Таким чином, вага інших регіонів у регіональному розподілі чисельності ІСІ в управлінні опустилася: Харкова - із 6.0% знов до 5.9% як у 1-му кварталі; у Запоріжжі - із 2.6% до 2.5%; усіх решти - із 7.9% до 7.6%. Тож регіональна концентрація ринку ІСІ продовжувала зростати на користь столичного регіону.

Рис. 2.4. Регіональний розподіл кількості КУА станом на 30.09.2016

Проаналізуємо основну інформацію про інвесторів ІСІ.

У 3-му кварталі 2016 року юридичні особи- резиденти залишалися найбільшими інвесторами ІСІ, однак продовжували втрачати позиції на тлі скорочення своїх вкладень та нарощення їх іншими категоріями інвесторів.

Частка українських підприємств у ВЧА індустрії зменшилася із 72.4% до 71.3%, а їхні сукупні кошти в ІСІ - на 8.6 млн. грн. (після -2 140.8 млн. грн. у 2-му кварталі). При цьому вкладення скоротилися лише у закритих ІСІ (-819.4 млн. грн.), у той час як у венчурних вони зросли, практично компенсувавши те скорочення, тоді як у відкритих та інтервальних фондах відбулося лише символічне зростання.

Збільшення сукупних коштів цих інвесторів у секторі венчурних ІСІ у липні-вересні відновило майже половину скорочення за 2-й квартал (+810.3 млн. грн., після -1 802.96 млн. грн.).

Рис. 2.4. Розподіл ВЧА ІСІ за категоріями інвесторів станом на 30.09.2016 р., частка у ВЧА

У відкритих ІСІ частка коштів вітчизняних корпоративних інвесторів у 3-му кварталі зменшилася із 11.1% до 10.6%, в інтервальних ІСІ - із 16.1% до 15.6%, а у закритих ІСІ (крім венчурних) їхня вага зменшилася більше і стрімкіше, ніж у 2-му кварталі - із 46.3% до 41.7%. При цьому в ІСІ з публічною емісією вона впала із 50.1% до 41.9%, із приватною - із 44% до 41.7% (рис. 12)5 .

За рік вага підприємств-резидентів у коштах ІСІ скоротилася на 4.6 проц. п. (із 75.9%), при зменшенні їх сукупних вкладень на 1 429.1 млн. грн. та суттєвому збільшенні присутності в ІСІ інших категорій інвесторів за цей час.

З початку 2016 року кошти українських підприємств в ІСІ зменшилися майже на 1 млрд. грн., а їхня частка в сукупній ВЧА індустрії - на 2.8 проц. п.

Українські роздрібні інвестори (фізичні особи-резиденти) у 3-му кварталі 2016 року Без урахування цінних паперів ІСІ на пред'явника. збільшили свою присутність в усіх секторах ІСІ, причому їхня частка у відкритих фондах стала практично аналогічною вазі вітчизняних підприємств - у венчурних (72.7%). Вага коштів громадян України у ВЧА інтервальних ІСІ зростала далі - з 81.7% до 83.2%, у венчурних фондах - із 7.0% до 7.1%.

Сукупна вартість вкладень цих інвесторів в усіх ІСІ у липні-вересні зросла на 558.4 млн. грн., а їх частка - із 8.4% до 8.5%. Відносно найбільше зросли кошти в інтервальних та відкритих ІСІ (+8.6% та +7.8%), а в абсолютному вимірі - знову у венчурних (+524.7 млн. грн., після +1 005.7 млн. грн. у 2-му кварталі).

Іноземні інвестори в ІСІ у 3-му кварталі сповільнили нарощення своїх вкладень - +2 405.3 млн. грн. (після +3 434.93 млн. грн. у 2-му). Кошти, що належать цій категорії у ВЧА усіх фондів, у вересні перевищили 20% (після 19.3% у червні) - при зростанні в усіх секторах ІСІ.

У той час як громадяни-нерезиденти зменшили свої вкладення в закритих ІСІ (крім венчурних) - та в ІСІ загалом (частка лишилася в межах 0.1%), юридичні особи - нерезиденти продовжували їх збільшувати (+2 412.2 млн. грн., причому 2 479.6 млн. грн. - у венчурних фондах).

Всього інвестори-резиденти на 30.09.2016 володіли 163.3 млрд. грн. в усіх ІСІ, у т. ч. 156.2 млрд. грн. - у венчурних; нерезиденти - 41.2 млрд. грн. в усіх ІСІ, у т. ч. понад 39.7 млрд. грн. - у венчурних (відповідно, +6.2% та +6.7% за 3-й квартал).

Кількість інвесторів ІСІ у 3-му кварталі 2016 року продовжувала зменшуватися (-155, -0.1%). На відміну від 2-го кварталу та вперше принаймні за два роки, кількість вкладників у відкритих фондах зросла (+3 роздрібних інвестори - громадяни України). Крім цього, побільшало інвесторів - підприємств-резидентів в інтервальних ІСІ (+4), підприємств-резидентів у закритих ІСІ з публічною пропозицією (+2) та українських роздрібних вкладників - у закритих фондах із приватним розміщенням (+2) і венчурних (+2).

Натомість відтік із закритих ІСІ був основним чинником загального скорочення чисельності інвесторів ІСІ. У фондах цього типу із публічною емісією їх стало на 105 менше, у тому числі на 100 фізичних осіб-резидентів (всього -2.2%), а у венчурних - загалом на 47 (-1.0%) та на 51 - юридичних осіб, у тому числі 32 - вітчизняних.

Динаміка участі в ІСІ з боку фізичних осіб- резидентів загалом погіршилася у 3-му кварталі (-97 осіб, майже удвічі більше, ніж у 2-му) - через зміни у секторі закритих фондів, зокрема із публічною емісією.

Тим не менше, громадяни України зберігали безумовну першість за присутністю в ІСІ з публічною емісією - понад 95% інвесторів у таких фондах закритого типу, понад 98.5% у відкритих та близько до 100% - в інтервальних. У закритих ІСІ з приватним розміщенням їх було 20.1%, а у венчурних - 9.7%, що відображає зростання порівняно з іншими категоріями інвесторів у цих секторах.

Кількість юридичних осіб-резидентів серед інвесторів ІСІ у 3-му кварталі продовжувала зменшуватися - -34, -0.8% (після -50, -1.1% у 2-му). Більшість із них вийшли із венчурних фондів (-32, після -29 у 2-му кварталі).

Іноземних громадян, яких стало більше у 2- му кварталі, у 3-му поменшало на ту ж кількість і в тому ж секторі (-4 особи у закритих фондах із публічною пропозицією, -36.4% у секторі та -9.5% в усіх ІСІ). Підприємств-нерезидентів загалом також стало менше (-20 в усіх ІСІ, -19 у венчурних - -3.7%).

Загалом, в ІСІ станом на 30.09.2016 року було 261 550 інвесторів. Незмінно з 2-го кварталу, понад 95.6% із них залишалися в інтервальних фондах, по 1.9% - у венчурних і в решті закритих ІСІ, у т. ч. 1.8% - з публічною емісією.

Висновки

Протягом 3-го кварталу 2016 року міжнародні фондові ринки переважно оговтувалися після референдуму у Великобританії щодо Brexit, що спровокував різноспрямовану динаміку ключових індексів акцій у Європі та США початково, але не завадив усім зрости за результатами липня-вересня.

Українські індекси, що продовжували стрімко підніматися двозначними темпами приросту в оптимістичному середовищі, штовхали вгору й доходність ІСІ, особливо відкритого типу та фондів акцій. Це відбувалося в умовах подальшого звуження фондового ринку, але за незмінних - вперше цього року - регуляторних умов діяльності фондів та КУА.

У той час, коли притік до інвестиційних фондів у ЄС збільшився, українські відкриті ІСІ вперше за понад 5 років зламали негативну динаміку руху капіталу і залучили додаткові кошти від інвесторів.

Ключовими трендами української галузі спільного інвестування у 3-му кварталі 2016 року були:

· збереження темпів зменшення кількості КУА та зростання кількості нових зареєстрованих та визнаних ІСІ - за рахунок венчурних КІФ; незначне прискорення скорочення чисельності визнаних діючих фондів в управлінні;

· продовження сталого зростання частки венчурних ІСІ за кількістю і вартістю їхніх активів - і збереження ключової ролі цих фондів у збільшенні обсягів індустрії;

· посилення, на відміну від 2-го кварталу, позиції Києва не лише за вартістю активів ІСІ в управлінні, а й за кількістю КУА та ІСІ серед регіонів України;

· як і раніше - продовження зменшення загальної кількості інвесторів в індустрії, однак перше принаймні за два роки, бодай і символічне, збільшення її у відкритих фондах;

· збільшення ваги громадян України у секторах закритих ІСІ з приватним розміщенням та венчурних фондів;

· нарощення коштів громадян України в усіх секторах ІСІ; при цьому у відкритих фондах їх вага зрівнялася із часткою підприємств- резидентів у ВЧА венчурних фондів, що зменшилася за квартал попри нарощення їхніх вкладень;

Тривалий підйом на фондовому ринку, що продовжився у 3-му кварталі 2016 року, загалом сприяв підвищенню доходності ІСІ та залученню додаткових коштів від інвесторів відкритими фондами. Фази активного росту, що межували з коротким літнім бічним трендом індексів, також створювали привабливі умови і для фіксування прибутку, а порівняно стабільне у цей час регуляторне середовище умов діяльності фондів допомагало завершити квартал із переважно позитивними результатами для індустрії ІСІ.

Список використаних джерел

1. Свінцов О. М. Інвестиції як економічна категорія: наукова полеміка / О. М. Свінцов, Н.Я. Скірка, Н.Ф. Добрєва // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. ? Вип. 21.3. - с. 251-257.

2. Зайцева І. Ю. Інвестування як домінанта економічного розвитку підприємств залізничного транспорту / І. Ю. Зайцева, О. О. Сиромятнікова // Економічний форум. - 2013. - № 3. - С. 171-174.

3. Климова Н. І. Теоретичні підходи до визначення джерел виробничого інвестування вітчизняних корпорацій / Н. І. Климова // Економіка розвитку. - 2013. - № 3. - С. 114-118.

4. Покотило Т. В. Інвестування в людський капітал: проблеми і перспективи / Т. В. Покотило. // Державне будівництво. - 2012. - № 1.

5. ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ регіонального розвитку на період до 2020 року. Електронний ресурс. Режим доступу: http://loda.gov.ua/upload/ content/gallery/upload/2014/12/DSRR_2020_1__1418203746.pdf.

7. Соломіна Г. В. Функціонування компаній з управління активами: світовий досвід і вітчизняна практика // Г. В. Соломіна/ Науковий вісник: фінанси, банки, інвестиції. - 2012. - №2. - С. 28-32.

9. Камінський А. Б., Ломовацька Я. В. Оцінювання рівня економічно безпеки компаній з управління активами // Бізнесінформ. - 2011. - №6. - С. 55-59.

10. Мамочка В. В. Загально-соціальні гарантії місцевого самоврядування в Україні // В. В. Мамочка / Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірик наукових праць. - 2009. - № 2. - с. 81-92.

11. Стаднік О. М. Загально-соціальні та нормативно правові-гарантії реалізації виборчих прав // О. М. Стаднік / Часопис Київського університету права. 181 Науковий вісник. - 2010. - № 3. - с. 77-81.

12. Дудинець Л. А. Пайовий інвестиційний фонд як метод управління проблемними активами банків в умовах фінансової нестабільності // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2012. - №2(14). - С. 287-290.

13. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: [підручник] / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. - [вид. 2-ге, випр., доп.]. - К.: ЇАкадемвидав?, 2007. - 464 с.

14. . Науменкова С. В., Перконос П. П. Особливості діяльності зі спільного інвестування в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - 2011. - №1. - С. 119-128.

15. Тимонькіна Е. В. Вплив економічної концепції на вибір моделей регулювання фондового ринку // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №5(119). - С. 20-26

16. Слободян О. А. Правові аспекти становлення пайових інвестиційних фондів в Україні // Держава і право. - 2010. - №48. - С. 389-395.

17. Криниця С. О., Єрофеєва Т. А. Перспективи розвитку інститутів спільного інвестування // Фінансовий простір. - 2011. - №2 (2). - С. 31-36.

18. Морозов О. Ф. Ціна думки - інтелектуальний капітал: Монографія. - Донецьк: Юго-Восток, Лтд, 2005. - С. 352.

19. Зінченко О. А., Чайка О. В. Венчурне інвестування: проблеми розвитку в Україні і зарубіжний досвід // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2012. - №40. - С. 266-269.

Размещено на Allbest.ru