Акціонерний капітал та дивіденти

Проте за сучасних умов перешкодою у здійсненні ефективної політики управління структурою фінансового забезпечення є низька ліквідність цінних паперів, а саме цей фактор дозволяє акціонерним товариствам швидко реагувати на зміну умов фінансового ринку, змінюючи структуру капіталу через операції купівлі-продажу власних цінних паперів на первинному та вторинному ринках. Тому без становлення ефективно організованих сегментів ринку акцій і корпоративних облігацій передчасно говорити про ефективність управління структурою капіталу вітчизняних акціонерних товариств.

Роль фінансових посередників в організації інвестиційної діяльності акціонерних товариств

На сьогодні в Україні небагато фінансових посередників, хоча, за прогнозами, їх кількість і роль в економіці мають зрости. Фахівці обґрунтовують це тим, що процес формування ринкових відносин в Україні нетривалий, а також тим, що обсяги заощаджень у державі, а звідси і попит на фінансових посередників, також невеликий.

Статистика свідчить, що з усіх підприємств акціонерної форми, які зареєстровано в Україні, 20,5 % концентруються саме у фінансовій сфері. За обсягами виробництва частка акціонерного сектору у цій сфері становить 25,9 % після промисловості (56,1%) та будівництва (29,4 %). Савенко Ю. Акционерный сектор отечественной экономики // Экономика Украины.-2005. №1. - с. 44

Вивчаючи роль фінансових посередників в інвестиційному процесі, слід наголосити на двох аспектах: 1) фінансові посередники можуть діяти в особі акціонерного товариства на ринку інвестицій; 2) акціонерні товариства, які діють у різних галузях народного господарства, можуть користуватися послугами фінансових посередників для здійснення ефективної інвестиційної діяльності.

Фінансові посередники -- це сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо). Ці установи акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб, у тому числі і шляхом випуску цінних паперів, а потім на комерційних засадах надають ці кошти позичальникам

Головна роль фінансових посередників полягає у тому, щоб ефективно розміщати капітал індивідуальних інвесторів, а це, у свою чергу, сприяє економічному розвиткові.

Спеціалізовані джерела детальніше характеризують функції фінансових посередників Нил Б. «Корпоративные финансы и инвестирование.» - 4-е изд./ пер. с англ. - СПб Питер.2006.-784 с.: ил. - (Серия «Академия финансов»).-с.63-64:

1. Перерозподіл капіталу: акумуляція невеликих грошових заощаджень великої кількості людей у більші грошові фонди з метою надання кредиту компаніям. Тут важливу роль відіграють банки.

2. Зниження ризику: невеликі вкладення індивідуальних інвесторів у більш диверсифікований портфель цінних паперів (наприклад, у трастові фонди).

3. Перетворення ліквідності: посередництво у спільній діяльності тих, хто бажає здійснити короткотермінові вкладення, і довготривалих позичальників (наприклад, житлово-будівельних кооперативів і банків).

4. Зниження видатків: мінімізація вартості угод через надання зручних і відносно недорогих послуг із зведення дрібних вкладників і великих позичальників.

Фінансові консультації: надання рекомендацій та інших послуг як вкладникам, так і позичальникам.

Фінансові посередники можуть виконувати спеціалізовані функції, притаманні лише їм. Наприклад, банки, у тому числі й акціонерні, крім усіх вищезазначених, виконують функції, пов'язані з організацією розрахунків платіжного обороту. Саме ця функція зумовлює вибір об'єкта інвестування, диверсифікацію активів, моніторинг і контроль за інвестиційними ризиками. Ці особливості випливають з нормативно-правових актів щодо банківських структур. Насамперед із Міжнародних стандартів банківського регулювання (нормативів Базельського комітету), які встановлюють обмеження на вкладення банків, інвестицій у цінні папери (не вище ніж 50 % власного капіталу), висувають вимоги щодо короткострокової та довгострокової ліквідності та платоспроможності. А також перелічені особливості діяльності банків ґрунтуються на досвіді співпраці з конкретним позичальником, на стані відносин з ним та кредитній історії. Щодо другої групи фінансових посередників, пенсійних фондів та страхових компаній (ідеться передусім про недержавні), то, крім загальних функцій, вони також виконують специфічну - соціальну функцію, яка забезпечує цільові виплати, насамперед пенсійні. Таку функцію ці фінансові посередники виконують за істотної допомоги держави шляхом встановлення для них податкових пільг, які і стимулюють залучення фінансових ресурсів. Третя група фінансових посередників - інвестиційні фонди - характеризується такою специфічною функцією, як надання послуг інформаційного характеру та формування портфеля колективних інвестицій шляхом акумулювання дрібних інвестиційних капіталів. Відбір об'єктів інвестування, моніторинг та контроль за інвестиційними ризиками відбувається на підставі аналізу інформації, яка надходить з фондового ринку та ЗМІ. Ця інформація стосується емітентів цінних паперів, вартості фінансових активів тощо. Інвестиційні фонди, на відміну від банків, не вступаючи у безпосередні відносини з емітентами, можуть надати таку інформацію в об'єктивнішому вигляді. У свою чергу, банки, які купують цінні папери у емітентів, іноді оцінюють їх вартість із власної суб'єктивної точки зору.

Перелічені організаційно-правові форми фінансових посередників (див. рис групуються за такими ознаками:

1) установи, що приймають внески у депозити (банки);

2) установи, що займаються договірними заощадженнями (пенсійні фонди, страхові компанії);

3) інші інвестиційні фонди (пайові трастові фонди інвестиційні трастові фонди тощо).

Перелік фінансових посередників був би неповним без брокерів, торгівців цінними паперами - дилерів. За даними на 2004 рік, в Україні діяло 904 торгівці цінними паперами. Євтушевський В.А. Корпоративне управління: Підручник. - К.: Знання. 2006 - с.241 Також до фінансових посередників, що виконують додаткові функції, належать фондові і валютні біржі, депозитарії цінних паперів, реєстратори цінних паперів, розрахунково-клірингові центри, інформаційно-консультаційні центри.

Таким чином, фінансові посередники можуть бути представлені у вигляді банківських установ і небанківських. Небанківськими фінансовими посередниками чи інституційними інвесторами відповідно вважають решту фінансових посередників, а саме: довірчі товариства, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інститути спільного інвестування. Фахівці зауважують, що формування інституційних інвесторів в Україні є важливим для розвитку ринку цінних паперів і економіки в цілому, адже інститути спільного інвестування, а також пенсійні фонди здатні акумулювати значні кошти і стати потужним джерелом інвестиційних ресурсів в економіку нашої держави. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах: Монографія з додатками / Б. Лессер, І. Бондарчук, З. Борисенко та ін.; За заг. Ред. І. Розпутенка та Б. Лессера. - К.: Вид-во «К.І.С.», 2004 - с. 35

Щодо акціонерних товариств, які діють в інших галузях і звертаються по допомогу до фінансових посередників при інвестуванні, то причинами цього співробітництва можуть бути такі:

1. Фінансові посередники мають значно виший рівень професійного інвестиційного менеджменту.

2. Саме фінансові посередники спеціалізуються на управлінні інвестиціями.

3. На ринку інвестицій застосовуються достатньо складні фінансові інструменти, про які недосвідчене акціонерне товариство може не знати.

4. Для венчурних акціонерних компаній використання послуг фінансових посередників може призвести до зниження інвестиційного ризику.

Із вищевикладеного випливає, що представниками акціонерного сектору можуть бути акціонерні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші акціонерні товариства як закритого, так і відкритого типу, які за специфікою своєї діяльності однозначно є суб'єктами ринку фінансових послуг. Акціонерні товариства можуть бути і споживачем, і виробником цих послуг одночасно. Тому активний розвиток і функціонування ринку фінансових послуг в Україні, зростання ролі фінансового посередництва є важливими передумовами успішної діяльності акціонерних товариств. Фінансове посередництво в інвестиційній діяльності набуває останнім часом великого значення. Тому акціонерне товариство, приймаючи управлінські рішення щодо інвестування, має враховувати і цей аспект.

2.2 Питання виплат, нарахування та оподаткування сум дивідендів

Це одна з найактуальніших в останні роки тема. Оскільки це стосується мільйонів вкладників, то питання про корпоративні права -- гостре і заполітизоване. Недавно і Президент висловив думку про те, що громадяни України, які хочуть вкласти куди-небудь свої гроші, можуть їх вкладати тільки в нерухомість або відкривати депозитні рахунки в банках. Щодо інвестування в економіку країни, то через плутанину з виплатою дивідендів вкладати вільні кошти в акції люди побоюються.

Віра українських громадян у цінні папери, сертифікати, обіцяні корпоративні права дійсно давно похитнулась. Маючи на руках акції, мільйони наших співгромадян так і не побачили дивідендів. Загальні збори акціонерів, просто кажучи, відмовляються приймати рішення про їх виплату. Суди ніяк не можуть визначитися з цими питаннями, вважаючи такі рішення внутрішньою справою акціонерного товариства, втручання в дії якого є неприпустимим. Таким чином, балом править той, хто володіє контрольним пакетом акцій...

Цікаво, що ст.37 закону про господарські товариства передбачає, що в статуті підприємства повинен бути вказаний термін і порядок виплати дивідендів один раз у рік за підсумками календарного року.

Органи реєстрації, які прискіпливо аналізують кожну букву статуту, чомусь залишають поза увагою недотримання вимог цієї статті. У тексти статутів включають і всілякі «пастки» з метою ухиляння від виплати дивідендів. Наприклад, пишуть, що питання про дивіденди розглядається на загальних зборах акціонерів після розгляду на засіданні наглядової ради товариства або на підставі рекомендацій наглядової ради. А наглядова рада або не схвалює виплату дивідендів, або не рекомендує таку виплату, або взагалі не розглядає це питання. На загальних зборах надто цікавим міноритаріям відразу популярно пояснюють, що оскільки питання ще не розглянуто наглядовою радою, то й розгляд його загальними зборами буде порушенням статуту, який усіма схвалений. А то просто вкажуть, що рішення приймаються більшістю голосів, а тому відмова у виплаті дивідендів є законною. При цьому додадуть, що грошенята-то все одно підуть на розвиток підприємства, тобто на користь усім.

А тим часом підприємство замовляє путівки на Мальдіви або ставить консалтинговій фірмі запитання: «Як заробити мільйон?» І за відповідь на це складне питання цей самий мільйон виплачує.

Адже не всі міноритарії знають, що таке «відкат». Як і не знають, хто відпочиватиме на Мальдівах, де проведуть ще одні загальні збори, але вже без міноритаріїв, і за участю іноземного акціонера, який володіє контрольним пакетом. Або замовлять на різдвяну ялинку іграшок на кілька мільйонів гривень де-небудь у Бразилії... У балансі все це скромно вкажуть як адміністративні витрати. Баланс для ознайомлення міноритаріям дадуть, а от розшифрування таких «адміністративних витрат» не покажуть, посилаючись на те, що в законі це не передбачено.

Цікаві й реальні приклади. Транснаціональна компанія «С.» -- фірма солідна й поважана. Але з дивідендами їй не щастить. Купила вона контрольний пакет акцій ЗАТ «К.» й почала успішно працювати на українському ринку. Іншим засновником, якому належить 20% акцій статутного фонду, є КСП «З.», яке перебуває на стадії банкрутства. Якби «З.» виплачувалися дивіденди, то про банкрутство не було б і мови. Проте компанія «С.» категорично проти виплати дивідендів. У рішенні записано: «Не розподіляти прибуток товариства між акціонерами, виплату дивідендів не здійснювати...» І так триває 8 років.

Ухиляється компанія і від унесення змін до статуту, в якому мають бути вказані строки й порядок виплати дивідендів. У балансі підприємства відображені якісь адміністративні витрати майже на півтора десятка мільйонів гривень, проте бідний міноритарій «З.» ніяк не може дізнатися, на що витрачені ці мільйони, оскільки йому пояснюють, що таке ознайомлення не передбачене законом.

Дискусії про захист дрібних акціонерів зводяться до того, що юридичних шляхів до стягнення дивідендів немає і до зміни законодавства не передбачається. А може, винні адвокати, які не ставлять суду таких вимог? Адвокати КСП «З.» наважилися звернутися в суд. І... зазнали поразки в судах першої та другої інстанції. Спір було продовжено у Вищому господарському суді. Аналіз ситуації, проведений вищим судом, заслуговує на увагу, оскільки дає мільйонам людей надію на отримання дивідендів. Отже, суд указав:

«Відповідно до ст.8 Конституції норми Конституції є нормами прямої дії. Згідно зі ст.13 Конституції власність зобов'язує. За приписами чч.2, 3 ст.13 Цивільного кодексу при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються й дії особи, скоювані з метою завдання шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з приписом ст.37 закону «Про господарські товариства» статут акціонерного товариства повинен включати дані... про строки й порядок виплати частини прибутку (дивідендів) один раз у рік за підсумками календарного року. Відповідно до п.2 ч.2 ст.116 Цивільного кодексу учасники господарського товариства мають право в порядку, передбаченому статутними документами товариства і законом, брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати її частину (дивіденди).

Згідно з ч.3 ст.158 ЦК акціонерне товариство не має права оголошувати і виплачувати дивіденди до повної сплати статутного капіталу, при зменшенні чистих активів акціонерного товариства до розміру меншого за розмір статутного капіталу і резервного фонду, та в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вказівок п.3 ст.159 ЦК до виняткової компетенції загальних зборів акціонерів належать затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і визначення розміру збитків товариства.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що право акціонерів на отримання частини прибутку підприємства (дивідендів) кореспондується з обов'язком акціонерного товариства виплачувати її відповідно до строків і в порядку, визначеному в статуті юридичної особи, і такі виплати в будь-якому випадку мають здійснюватися один раз у рік за підсумками календарного року і відповідно до рішення загальних зборів про розподіл прибутку.

Оскільки згідно з ч.3 ст.158 ЦК передбачено обмеження права на отримання дивідендів лише в окремих випадках, то будь-які інші обмеження на отримання дивідендів виходять за рамки правового регулювання. Неприйняття акціонерами рішення про частину прибутку, який повинен виплачуватися акціонерам як дивіденди, може бути розцінене судом як порушення норм матеріального права акціонерами, які мають більшість голосів і впливають на рішення загальних зборів, що може тлумачитися як дії, які є зловживанням правом і в розумінні ст.13 ЦК виходить за рамки цивільних прав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди не дали оцінки доводам позивача про те, що мажоритарний акціонер -- акціонерне товариство «С.» -- незаконно відмовляє йому у внесенні змін до статуту ЗАТ «К.» про встановлення термінів і порядку виплати дивідендів, про незаконність відмови загальних зборів про внесення до порядку денного зборів питань про розподіл прибутку і виплату дивідендів за 1998--2003 роки, про систематичну відмову у виплаті дивідендів прибутковим підприємством, про необхідність отримання позивачем дивідендів у зв'язку з оголошенням його банкротом. За таких обставин судові акти у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у суді першої інстанції».

Отже, зроблено дуже важливий крок на довгому шляху до отримання дивідендів. І все ще попереду. Але дорогу цю полегшує блискучий аналіз правової ситуації, проведений суддями Вищого господарського суду. Гарний початок -- половина справи. Виступаючи на семінарі перед адвокатами, професор Зорислава Ромовська неодноразово звертала увагу на те, що вони недостатньо використовують «Загальну частину» Цивільного кодексу і принцип верховенства права, а також основи розумності, сумлінності та справедливості. Справа про дивіденди тому приклад.

Таким чином, можна вимагати виплати дивідендів, указуючи на зловживання правом відповідача. При цьому слід також пам'ятати, що невиплата дивідендів може тлумачитися як порушення норм цивільного права. Відповідно до ст.22 ЦК це дає право на стягнення збитків, зокрема й моральної шкоди.

Одними з доходів, виплачуваних фізичним особам, є доходи, одержувані від участі в управлінні майном організації - дивіденди по акціях, що випускаються акціонерними товариствами.

Нарахування та виплата дивідендів здійснюється в порядку, визначеному Законом від 26 грудня 1995 ? 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» (в редакції змін і доповнень) (далі за текстом - Закон про акціонерні товариства).

Під дивідендом розуміється частина чистого прибутку підприємства, що розподіляється між акціонерами і що припадає на одну просту або привілейовану акцію. Прибуток, що спрямовується на виплату дивідендів, розподіляється між акціонерами пропорційно числу й увазі належних їм акцій.

З метою оподаткування, під дивідендом відповідно до статті 43 НК РФ розуміється будь-який дохід, отриманий акціонером (учасником) від організації при розподілі прибутку, що залишається після оподаткування (у тому числі у вигляді відсотків за привілейованими акціями), за що належить акціонеру (учаснику) акцій (часткам) пропорційно часткам акціонерів (учасників) у статутному (складеному) капіталі цієї організації.

Не визнаються дивідендами:

- виплати при ліквідації організації акціонеру (учаснику) цієї організації в грошовій або натуральній формі, що не перевищують внеску цього акціонера (учасника) до статутного (складеного) капітал організації;

- виплати акціонерам (учасникам) організації у вигляді передачі акцій цієї ж організації у власність;

- виплати некомерційної організації на здійснення її основної статутної діяльності (не пов'язаної з підприємницькою діяльністю), вироблені господарськими товариствами, статутний капітал яких складається повністю з вкладів цієї некомерційної організації.

Визначення прав акціонерів на отримання дивідендів

Право на отримання дивідендів безпосередньо пов'язане з правом на володіння акціями акціонерного товариства.

Акція - цінний папір, що підтверджує внесок фізичної особи до статутного капіталу товариства і дає право на одержання частки прибутку у вигляді дивідендів. У зв'язку з цим статутний капітал акціонерного товариства повністю складається з вартості розміщених серед акціонерів акцій (точніше - номінальної вартості акцій).

Відповідно до пункту 2 статті 25 Закону про акціонерні товариства суспільство має право розміщувати звичайні акції, а також один або кілька типів привілейованих акцій. При цьому номінальна вартість розміщених привілейованих акцій не повинна перевищувати 25 відсотків від статутного капіталу товариства.

Всі акції суспільства є іменними, тобто закріплюються за їх власниками. При цьому в ряді випадків мова може вестися про дрібних акціях, які теж можуть розглядатися при нарахуванні дивідендів.

Освіта дрібних акцій може проводитися при здійсненні переважного права акціонерів на придбання акцій, що продаються акціонером закритого суспільства, при здійсненні переважного права на придбання додаткових акцій, а також при консолідації акцій. Перелік випадків, при яких утворюються дробові акції, є вичерпним, що підтверджено в інформаційному листі Федеральної комісії з ринку цінних паперів від 26 листопада 2001 ? ІК-09/7948 «Про освіту частини акцій (дрібних акцій)».

Дробова акція надає акціонеру - її власнику права, які надаються акцією відповідної категорії (типу), в обсязі, відповідному частини цілої акції, яку вона становить.

Дробовим акції звертаються нарівні з цілими акціями. У разі, якщо одна особа набуває дві і більше дробові акції однієї категорії (типу), ці акції утворюють одну цілу і (або) дробову акцію, що дорівнює сумі цих дрібних акцій.

Звичайні акції відповідно до статті 31 Закону про акціонерні товариства дають право їх власникам брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з усіх питань його компетенції, право отримання дивідендів, розмір якого коливається в залежності від фінансового становища товариства, а також у разі ліквідації товариства - право на отримання частини його майна.

Привілейована акція у відповідності зі статтею 32 Закону про акціонерні товариства дає право її власнику на отримання фіксованого дивіденду, розмір якого встановлюється у твердій сумі або у відсотках від номінальної вартості акцій, а також на оплату залишкової вартості акції при ліквідації товариства.

Власники привілейованих акцій не мають права голосу на загальних зборах товариства, якщо інше не встановлене Законом про акціонерні товариства. Зокрема, вони мають право брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу при вирішенні питань про реорганізацію та ліквідацію товариства. Інші права на отримання права голосу визначені також пунктами 4 і 5 статті 32 Закону про акціонерні товариства.

Розмір дивіденду по привілейованих акціях, а також вартість, виплачувана при ліквідації товариства (ліквідаційна вартість) за привілейованими акціями кожного типу, визначаються статутом акціонерного товариства.

Розмір дивіденду і ліквідаційна вартість по привілейованих акціях вважаються визначеними також у разі, якщо статутом товариства встановлено порядок їх визначення. Власники привілейованих акцій, по яких не визначений розмір дивіденду, мають право на отримання дивідендів нарівні з власниками звичайних акцій.

Якщо статутом товариства передбачені привілейовані акції двох і більше типів, по кожному з яких визначено розмір дивіденду, статутом товариства повинна бути також встановлена черговість виплати дивідендів по кожному з них, а якщо статутом товариства передбачені привілейовані акції двох і більше типів, по кожному з яких визначена ліквідаційна вартість, - черговість виплати ліквідаційної вартості по кожному з них.

Статутом товариства може бути встановлено, що невиплачений або не повністю виплачений дивіденд по привілейованих акціях певного типу, розмір якого визначений статутом, накопичується і виплачується не пізніше строку, визначеного статутом (кумулятивні привілейовані акції). Якщо статутом товариства такий строк не встановлений, привілейовані акції кумулятивними не є.

Нарахування і виплата дивідендів

Відповідно до статті 42 Закону про акціонерні товариства суспільство вправі за результатами першого кварталу, півріччя, дев'яти місяців фінансового року і (або) за результатами фінансового року приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів по розміщених акцій, якщо інше не встановлено самим Законом про акціонерні товариства.

Рішення про виплату (оголошенні) дивідендів за результатами першого кварталу, півріччя та дев'яти місяців може бути прийнято протягом трьох місяців після закінчення відповідного періоду.

Рішення про виплату (оголошенні) дивідендів, у тому числі рішення про розмір дивіденду і формі його виплати по акціях кожної категорії (типу), приймаються загальними зборами акціонерів. Розмір дивідендів не може бути більше рекомендованого радою директорів (спостережною радою) товариства.

Термін і порядок виплати дивідендів визначаються статутом товариства або рішенням загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів. У разі, якщо статутом товариства термін виплати дивідендів не визначено, термін їх виплати не повинен перевищувати 60 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів.

Список осіб, які мають право отримання дивідендів, складається на дату складання списку осіб, які мають право брати участь у загальних зборах акціонерів, на якому приймається рішення про виплату відповідних дивідендів. Для складання списку осіб, які мають право отримання дивідендів, номінальний утримувач акцій представляє дані про осіб, в інтересах яких він володіє акціями.

Обмеження випадків виплати дивідендів встановлені статтею 43 Закону про акціонерні товариства. Зокрема, акціонерне товариство не має права приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів за акціями у наступних випадках:

- до повної оплати всього статутного капіталу товариства;

- до викупу всіх акцій, які повинні бути викуплені відповідно в акціонерів відповідно до статті 76 Закону про акціонерні товариства;

- якщо на день прийняття такого рішення суспільство відповідає ознаками неспроможності (банкрутства) відповідно до законодавства Російської Федерації про неспроможність (банкрутство) або якщо зазначені ознаки з'являться у суспільства в результаті виплати дивідендів;

- якщо на день прийняття такого рішення вартість чистих активів товариства менше його статутного капіталу, і резервного фонду, і перевищення над номінальною вартістю визначеної статутом ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій або стане менше їх розміру в результаті прийняття такого рішення;

- в інших випадках, передбачених федеральними законами.

Відзначимо, що порядок розрахунку чистих активів визначений наказом від 29 січня 2003 ? 10н, 03-6/пз «Про затвердження Порядку оцінки вартості чистих активів акціонерних товариств».

Також товариство не має права приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів (у тому числі дивідендів за результатами першого кварталу, півріччя, дев'яти місяців фінансового року) по звичайних акціях і привілейованих акціях, розмір дивідендів по яких не визначено, якщо не прийнято рішення про виплату у повному розмірі дивідендів (у тому числі накопичених дивідендів за привілейованими акціями кумулятивним) за всіма типами привілейованих акцій, розмір дивідендів за яким визначено статутом товариства. Суспільство не має право приймати рішення (оголошувати) про виплату дивідендів за привілейованими акціями певного типу, за якими розмір дивіденду визначений статутом товариства, якщо не прийнято рішення про повну виплату дивідендів (у тому числі про повну виплату всіх накопичених дивідендів за привілейованими акціями кумулятивним) по всіх типами привілейованих акцій, що надають перевагу в черговості отримання дивідендів перед привілейованими акціями цього типу.

Оголошені дивіденди в обов'язковому порядку підлягають виплаті з акцій кожної категорії (типу). Разом з цим, акціонерне товариство не має права виплачувати оголошені дивіденди за акціями у наступних випадках:

- якщо на день виплати суспільство відповідає ознаками неспроможності (банкрутства) відповідно до законодавства України про неспроможність (банкрутство) або якщо зазначені ознаки з'являться у суспільства в результаті виплати дивідендів;

- якщо на день виплати вартість чистих активів товариства менше суми його статутного капіталу, резервного фонду та перевищення над номінальною вартістю визначеної статутом товариства ліквідаційної вартості розміщених привілейованих акцій або стане менше зазначеної суми в результаті виплати дивідендів;

- в інших випадках, передбачених федеральними законами.

За припинення таких обставин, товариство зобов'язане провести виплату оголошених дивідендів у встановленому порядку.

Як правило, рішення про виплату дивідендів приймається за підсумками роботи організації за рік.

Основним показником, що характеризує рівень одержуваних дивідендів, є його ставка. Ставка дивіденду визначається за формулою:

Ст. Д = Прибуток / Уст.Капітал x 100%,

де Ст. Д - ставка дивіденду;

Прибуток - прибуток, що спрямовується на виплату дивідендів;

Уст.Капітал - розмір статутного капіталу товариства.

Приклад 1

Припустимо, на виплату дивідендів за підсумками 2003 року направляється сума в 2200 тис.грн.

Статутний капітал товариства складає 1000 тис..грн., Номінальна вартість акцій - 20 грн., Число акцій - 50 тис. шт.

Ставка дивіденду на одну акцію складе 220% ((2200 тис.грн. / 1000 тис. грн.) Х 100%), а на одну акцію припадає 44 руб. ((2200 тис..грн. / 50 тис.шт.)

Відображення операцій з нарахування і виплати дивідендів у бухгалтерському обліку

Відповідно до пункту 2 статті 42 Закону про акціонерні товариства дивіденди підлягають виплаті з чистого прибутку товариства, що залишилася після оподаткування.

При цьому дивіденди за привілейованими акціями певних типів можуть виплачуватися за рахунок спеціально призначених для цього фондів товариства.

Виплата дивідендів відповідно до пункту 1 статті 42 Закону про акціонерні товариства проводиться грошовими коштами, а якщо інше передбачено статутом товариства, то й іншим майном.

У бухгалтерському обліку нарахування і виплата дивідендів оформляються наступними записами:

дебет рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» кредит рахунку 75 «Розрахунки з засновниками», субрахунок «Розрахунки по виплаті доходів» - нараховані дивіденди на користь акціонерів, які не є штатними працівниками організації;

дебет рахунка 84 кредит рахунка 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - нараховані дивіденди на користь акціонерів, які є штатними працівниками організації;

дебет рахунків 75, субрахунок «Розрахунки з засновниками» 70 кредит рахунка 68 «Розрахунки по податках і зборам», субрахунок «Розрахунки з податку на доходи фізичних осіб» - з нарахованих сум дивідендів вироблені утримання податку на доходи фізичних осіб;

дебет рахунку 75, субрахунок «Розрахунки з засновниками» кредит рахунку 51 «Розрахункові рахунки» - нараховані суми дивідендів за вирахуванням суми утриманого податку на доходи фізичних осіб, переведені на користь акціонерів, які не є штатними працівниками організації;

дебет рахунків 75, субрахунок «Розрахунки з засновниками» 70 кредит рахунка 50 «Каса» - виплата дивідендів з каси організації.

Якщо дивіденди виплачуються майном, у бухгалтерському обліку організації повинні бути відображені такі записи:

дебет рахунків 75, субрахунок «Розрахунки з засновниками» 70 кредит рахунків 90 «Продажі», субрахунок «Виручка»; 91 «Інші доходи і витрати», субрахунок «Інші доходи» - вартість майна, переданого в погашення заборгованості з виплати нарахованих (оголошених) дивідендів (рахунок 90 - у частині готової продукції і товарів; рахунок 91 - в частині об'єктів основних засобів, матеріально-виробничих запасів), включаючи ПДВ;

дебет рахунків 90, субрахунок «Податок на додану вартість»; 91, субрахунок «Інші витрати» кредит рахунку 68, субрахунок «Розрахунки з ПДВ» - ПДВ з вартості майна, виданого в рахунок погашення заборгованості з виплати дивідендів;

дебет рахунку 90, субрахунок «Собівартість продажів» кредит рахунків 43 «Готова продукція», 41 «Товари», 20 «Основне виробництво», 26 «Обслуговуючі виробництва і господарства» - собівартість продукції (товарів, робіт, послуг), виданих у рахунок виплати дивідендів;

дебет рахунку 91, субрахунок «Інші витрати» кредит рахунків 01 «Основні засоби», 10 «Матеріали» - вартість активів, виданих у рахунок виплати дивідендів.

Необхідно відзначити, що в реєстрі акціонерів товариства повинні бути зазначені всі відомості про акціонерів, які дозволяють виробляти їм перерахування (сплату) нарахованих дивідендів (готівкою з каси або на рахунок у банку або особовий рахунок в ощадному банку і т.д., повні реквізити).

При ліквідації акціонерного товариства виплата нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями відповідно до статті 23 Закону про акціонерні товариства проводиться в другу чергу, після виплат по акціях, які повинні бути викуплені акціонерним товариством на вимогу акціонерів відповідно до статті 75 Закону про акціонерні товариства.

При цьому виплата дивідендів здійснюється одночасно з оплатою ліквідаційної вартості по привілейованих акціях.

Якщо наявного у суспільства майна недостатньо для виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів і визначеної статутом товариства ліквідаційної вартості всім акціонерам - власникам привілейованих акцій одного типу, то майно розподіляється між акціонерами - власниками цього типу привілейованих акцій пропорційно кількості належних їм акцій цього типу.

Питання оподаткування сум дивідендів

Главою 23 частини другої встановлені наступні особливості і принципи оподаткування виплачуваних фізичним особам сум дивідендів:

обкладання за ставкою 6 відсотків без надання стандартних і професійних податкових відрахувань

визначення суми податку організацією - платником дивідендів окремо по кожному одержувачу стосовно кожній виплаті доходів за ставкою в розмірі 6 відсотків у порядку.

Якщо дивіденди виплачуються фізичній особі, яка не є податковим резидентом України, оподаткування здійснюється за ставкою 30 відсотків.

Загальна сума податку з суми дивідендів визначається як різниця між сумою дивідендів, що підлягають розподілу між акціонерами (учасниками) як фізичними, так і юридичними особами, зменшеної на суми дивідендів, що підлягають виплаті на користь іноземної організації й (або) фізичної особи, яка не є резидентом України, і сумою дивідендів, отриманих самою організацією за поточний звітний (податковий) період.

Порядок оподаткування виплачуваних фізичним особам дивідендів роз'яснено в листі МНС України від 4 вересня 2003 ? СА-6-04/942 @ «Про оподаткування дивідендів».

Якщо джерелом доходу у вигляді виплачуваних дивідендів є українська організація, то вона визнається податковим агентом і визначає суму податку окремо по кожному платнику податків стосовно кожній виплаті зазначених доходів за встановленими ставками, в порядку, передбаченому статтею 275.

Порядок оподаткування виплачуваних фізичним особам дивідендів залежить від того, чи є в самій організації доходи від пайової участі в інших організаціях чи ні, а також чи є у фізичної особи - одержувача доходів статус податкового президента України чи ні.

Приклад 2

Організація отримала протягом звітного року дивіденди від пайової участі в діяльності інших організацій.

Статутний капітал компанії організації складається з 1000 акцій, з яких російської організації належить 700 акцій, іноземній організації - 50 акцій, фізичній особі - резиденту - 200 акцій, фізичній особі - нерезиденту - 50 акцій.

Загальними зборами акціонерів прийнято рішення виплатити дивіденди в розмірі 1 грн. на 1 акцію. Крім того, організацією отримані від сторонньої компанії дивіденди від пайової участі в розмірі 100 грн. Загальна сума дивідендів, що підлягають розподілу податковим агентом серед акціонерів, склала 1000 грн. (1 руб. Х 1000 акцій).

Сума дивідендів, що підлягає розподілу серед акціонерами, які не є податковими резидентами України в наступному порядку:

іноземній організації - 50 грн. (1 грн. Х 50 акцій);

фізичній особі - нерезиденту - 50 грн. (1 грн. х 50 акцій).

При цьому сума податку, що утримується організацією за ставкою 30% складе 15 грн. (50 грн. Х 30%).

Сума дивідендів, що підлягає розподілу серед акціонерів, які є податковими резидентами України, становить 900 грн. (1 грн. Х (700 + 200)).

Сума дивідендів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 6%, складе 800грн. (1000 грн. - 100 грн. - 50 грн. - 50 грн., Тобто за мінусом доходів, отриманих від пайової участі в діяльності сторонньої організації (100 грн.), А також дивідендів, виплачених іноземної організації і фізичній особі - нерезиденту (за 50 грн.)).

Сума оподатковуваного доходу на 1 акцію складе 0,8889 грн. (800 грн. / (1000 шт. - 50 шт. - 50 шт.)).

Сума податку на доходи фізичних осіб за ставкою 6%, підлягає утриманню з доходів у вигляді дивідендів, отриманих фізичною особою - резидентом, складе 11 грн. (0,8889 грн. Х 200 шт. Х 6%).

Загальна сума дивідендів, що підлягає виплаті фізичній особі - резиденту - 200 грн. у тому числі оподатковувана податком на доходи фізичних осіб - 178 грн. (+0,8889 грн. Х 200 шт.). Сума податку складе 11 грн.

Приклад 3

Організація не отримувала протягом звітного року дивіденди від пайової участі в діяльності інших організацій.

Статутний капітал організації складається з 1000 акцій, з яких російської організації належить 700 акцій, іноземній організації - 50 акцій, фізичній особі - резиденту - 200 акцій, фізичній особі - нерезиденту - 50 акцій.

Загальними зборами акціонерів прийнято рішення виплатити дивіденди в розмірі 1 рубль на 1 акцію. Загальна сума дивідендів, що підлягають розподілу організацією серед акціонерів, склала 1000 грн. (1 грн. Х 1000 акцій).

Сума дивідендів, що підлягає розподілу серед акціонерів, які не є податковими резидентами Російської Федерації склала 100 грн., В тому числі:

іноземній організації - 50 грн. (1 грн. Х 50 акцій);

фізичній особі - нерезиденту - 50 грн. (1 грн. х 50 акцій).

Сума податку, що утримується організацією з нарахованих на користь фізичної особи - нерезидента, складе 15 грн. (50 грн. Х 30%). До виплати - 35 грн. (50 грн. - 15 грн.).

Сума дивідендів, що підлягає розподілу серед акціонерів, які є податковими резидентами Російської Федерації склала 900 грн. (1 грн. Х (700 +200)).

Сума дивідендів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 6%, складе 900 грн. (1000 грн. - 50 грн. - 50 грн.). тобто тільки за мінусом сум дивідендів, нарахованих іноземної організації і фізичній особі - нерезиденту України.

Сума оподатковуваного доходу на 1 акцію складе 1 грн. (900 грн. / (1000 шт. - 50 шт. - 50 шт.)).

Сума податку на доходи фізичних осіб за ставкою 6%, підлягає утриманню з доходів у вигляді дивідендів, отриманих фізичною особою - резидентом Російської Федерації, складе 12 грн. (1 грн. Х 200 шт. Х 6%). До виплати належить сума дивідендів у розмірі 188 грн. (200 грн. - 12 грн.).

Що стосується єдиного соціального податку, то сума нарахованих на користь фізичних осіб дивідендів не включається до об'єкту оподаткування по даному податку внаслідок чинності пункту 3 статті 236 НК РФ, згідно з яким єдиним соціальним податком не обкладаються виплати, які не відносяться до витрат, що зменшують податкову базу по податку на прибуток. Відповідно ж до статті 43 НК РФ дивіденди можуть бути виплачені тільки з коштів прибутку, що залишилася після оподаткування.

Відповідно не враховуються дивіденди також і при обчисленні страхових внесків на обов'язкове пенсійне страхування, тому що відповідно до пункту 2 статті 10 Федерального закону від 15 грудня 2001 ? 167-ФЗ «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» об'єктом обкладення страховими внесками і базою для них нарахування є відповідно об'єкт оподаткування і податкова база по єдиному соціальному податку.

Не враховуються дивіденди також і при нарахуванні страхових внесків на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (див. пункт 18 Переліку виплат, на які не нараховуються страхові внески до Фонду соціального страхування, затвердженого постановою Уряду від 7 липня 1999 року ? 765).



Висновки

Вивчення акціонерних капіталів підприємства та їх дивідентів останнім часом дуже збільшилась у зв'язку з широкомасштабним процесом приватизації державних і комунальних підприємств з наступним перетворенням їх в акціонерні.

Таким чином, сучасна розвинута економіка будується на ґрунті різноманітності форм організації виробництва. Можливості цієї різноманітності зумовлені постійним розвитком поділу праці, спеціалізації, кооперації, концентрації, централізації, комбінування, диверсифікації виробництва, які забезпечують різні комбінації їх сполучення, що в поєднанні з сучасною науково-технічною революцією створює організаційно-економічні підвалини існування індивідуального підприємства, дрібних підприємств, кооперативних, середніх і великих підприємств (фабрика, завод), акціонерних (корпоративних) підприємств, компаній, концернів та інших форм господарських об'єднань та комбінацій.

Акціонерне товариство є підприємством з найбільш складною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціонерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної власності акціонерів, права на частки якої, за загальним правилом, є трансфертними, можуть вільно передаватися ними іншим особам.

У першому розділі було досліджено суть акціонерного капіталу в підприємстві, та форми його вияву, а також дивіденд та види дивідендної політики.

Другий розділ присвячений аналізу проблем становлення акціонерного товариства та проблеми виплатам дивідендів і відсутність будь-яких правових гарантій на їх отримання в міноритарних (дрібних) акціонерів.

Проаналізувавши всі факти, доцільно сказати, що сьогодні за допомогою вільного застосування корпоративного управління в АТ можна розв'язати багато, в тому числі й фінансових, проблем. І лише після розв'язання цих завдань українські підприємства стануть конкурентоспроможними і зможуть вийти на світовий фондовий і товарний ринки, що, у свою чергу, значно підвищить рівень економічного розвитку країни.



Список використаної літератури

1. Довгань Л.П. Фінанси акціонерних товариств в умовах трансформації економіки Київ: науково-дослідницький фінансовий інститут при НФУ, 2001. - 253с.

2. Кравченко Ю.Рынок ценных бумаг в вопросах и ответах / Учебное пособие. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003, - 528с.

3. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника під-ва. Спеціальний випуск. - К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. - 560с.

4. Вавулин П. О необходимости раскрытия информации на фондовом рынке открытого акционерного общества // Финансы и кредит. - 2005. - №30. - С.33-37.

5. Герасименко Р.А., Блажан І.Р. Особливості формування фінансових ресурсів акціонерного підприємництва // Фінанси України. - 2006. - №6. - С.82-89.

6. Домбругова А. Права власників простих та провілейованих акцій // Юридичний вісник України. - 2005. - №40. - С.14.

7. Дубогриз Є., Музиченко О. Невеликий куш // Контракти. - 2006. - №29. - С.32-34.

8. Еременко А. Фондовое похолодание // Бизнес. - 2006. - №40. - С.50-51.

9. Казаков В.А. Модели формирования портфеля акций в современной теории инвестиций // Финансы и кредит. - 2006. - №5. - С.17-20.

10. Ковальська К.В. Фінансова стійкість акціонерного товариства як умова його економічного розвитку // Фінанси України. - 2004. - №2. - С.101-104.

11. Ли Ченг Ф., Финнерти Джозефф И. Финансы корпораций: теория, методы и практика / Пер. С анг. - М.: ИНФА-М. - 2003. - С.27

12. Лупенко Ю. Акціонерний сектор вітчизняної економіки // Економіка України. - 2005. - №1. - С.42-46.

13. Лупенко Ю.О. Потенціал акціонерного сектору агропромислового комплексу // Економіка України. - 2005. - №1. - С.21-25.

14. Пасічник Т.О. Концентрація акціонерного капіталу в Українській промисловості // Фінанси України. - 2004. - №3. - С.128-134.

15. Румпяк М.Я. Фінанси акціонерних товариств // Фінанси України. - 2004. - №5. - С.105-111.

16. Румпяк М.Я. Фінансові методи регулювання діяльності акціонерних товариств // Фінанси України. - 2005. - №9. - С.56-64.

17. Сизоненко В. Про що свідчить українська модель корпоративного підприємництва? // Банківська справа. - 2002. - №3. - С.29

18. Тараш Л.И. Єкономический аспект управления государственной акционерной собственностью // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №11. - С.26-33.

19. Угринчук І. Інформація про акціонерні товариства стане доступною для кожного // Рівне вечірнє. - 2006. - №53. - с.20-23.

20. Шапран Н. Фундаментальний аналіз акцій в Україні: оцінка впливу мікроекономічних факторів на формування ринкової вартості акцій // Економіст. - 2005. - №11. - С.53-57

21. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К., 2000. - 692 с.

22. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ІV.

23. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом предприятия: Учебн.для вузов.- М.: Банки и биржи,ЮНИТИ,1999.-С.16.

24. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

25. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. Авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - 4-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 571 с.

26. Фінансовий менеджмент підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Краснова, Б.О. Жнякін. -- Донецьк: Альфа-прес, 2005. -- 207 с.

27. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій / М.М. Єрмошенко, С.А. Єрохін, О.А. Стороженко, І.О. Плужников, К.С. Горячева; Нац. акад. упр. -- К.: НАУ, 2004. -- 506 с.

28. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / З.В. Герасимчук, І.М. Вахович; Луц. держ. техн. ун-т. -- Луцьк: Надстир'я, 2004. -- 515 с.