Аграрні відносини в Україні

Економічний розвиток приватного сектора, розширення його масштабів повинні стати основою для збільшення державних доходів. Державі слід посприяти, щоб у приватний сектор почав надходити інвестиційний капітал, у тому числі і іноземний. Таким чином, приватний сектор сприяння підвищенню ефективності функціонування держави і дозволить їй скоригувати увагу на вирішенні корінних питань державної політики, а приватним виробникам - зосередитись на виробництві сільськогосподарської продукції.

Ліквідація монополії державної власності на земельні ресурси, встановлення правової рівності форм земельної власності і включення землі в систему господарського обороту суттєво змінять характер і зміст земельних відносин. Потрібно також подбати, щоб більшість власників земельних паїв мали не формальне, а реальне право на землю. Власник умовної земельної ділянки не може нею розпоряджатись або мати відповідну економічну вигоду. [6, ст. 58]

Економічний механізм регулювання відносин володіння, розпорядження і користування земельними паями, стимулюючи їх ефективне використання так і не створений.

Новий етап земельної реформи належить зосередити на відображенні регулюючої ролі держави в процесах, що відбуваються у сфері земельних відносин відповідно до існуючих нормативно - правових актів. Земельні ділянки повинні концентруватися у справжніх господарств - власників. За цих умов без ринку землі не обійтись, як і без механізмів реалізації права на земельну власність. Відомо, що в даних питаннях важливе значення має іпотека. За цим повинні слідкувати економічні та адміністративні методи регулювання земельних відносин у поєднанні з ринковими умовами. До основного елементу такого механізму слід віднести платність землекористування.

Повернутись до реформ, до селян - означає чітке визначення етапності та змісту реформованих дій. Не можна сподіватися, що за рік - два вдасться досягнути відчутних зрушень, хоча при наполегливій організаційній роботі на місцях за такий період їх можна мати. Для цього потрібно створити необхідні умови нормального функціонування підприємств, посилити регулюючу роль держави.

Головною метою аграрної політики України має стати розбудова конкурентоспроможного аграрного сектора економіки шляхами створення умов для прискореного формування ефективних організаційно - правових форм господарювання різних форм власності. [15, с. 61-63]

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено Мінагрополітики видатки в обсязі 8,8 млрд. грн., в тому числі за рахунок загального фонду 4,4 млн. грн. або порівняно з 2008 роком менше на 7,5 млрд. гривень.

На підтримку розвитку підприємств агропромислового комплексу передбачено видатки за рахунок загального та спеціального фонду держбюджету в обсязі 3,8 млрд. грн., що в 2,6 раза менше, ніж в минулому році.

В той же час, у зв'язку із недофінансуванням у 2008 році за рахунок загального фонду держбюджету програм підтримки розвитку підприємств агропромислового комплексу, виникла кредиторська заборгованість, яка за основними бюджетними програмами складає 400 млн. гривень. При можливому першочерговому погашенні кредиторської заборгованості за рахунок видатків, передбачених у держбюджеті 2009 року, більшу половину видатків за цими двома бюджетними програмами потрібно буде спрямувати на її покриття.

3.3 Результати та перспективи розвитку аграрних відносин в Україні

Етап реформування аграрних відносин в обновлюваній Україні має порівняно коротку історію, але можна зробити певні висновки. Один із них полягає в тому, що надміру затягнулася недооцінка необхідності здійснення на всіх рівнях державної влади та відпрацювання активного моніторингу політично - правових, соціально - економічних і виробничо - господарських процесів та явищ, що відбуваються, наукового аналізу його результатів та їх використання при опрацюванні шляхів і механізмів подальшого розвитку таких відносин.

Справа ускладнюється тим, що одночасно дається взнаки невміння або малий досвід аналізу таких процесів, якими є реформування аграрних відносин із великою сукупністю їх винятково важливих складових: перетворень у земельних і майнових відносинах власності, організаційно - правове реформування сільськогосподарських структур, поглиблення процесів розвитку різноукладності; поєднання прав селян на приватну власність на землю і майно з колективними формами господарювання. У колишньому Радянському Союзі цими питаннями не займалися, бо таких проблем не існувало, а в сучасних умовах за них ще ніхто не брався. І все-таки є певний досвід аналізу кожної з цих та інших складових. Проте аграрні відносини у всій їх сукупності досліджуються ще недостатньо. [16, с. 82-84]

Так, необхідність в них почала назрівати з перших днів формування і освоєння аграрної політики політично незалежної України з її першоосновою - земельною і аграрною реформою. Це зумовлювалося і продовжує зумовлюватися досить високою багатоаспектністю проблеми, в якій державотворницькі ідеї об'єднують все - політику, право, економіку, соціальні питання, організацію, кадрове забезпечення, технологічність агропромислового виробництва, підвищення його економічної захищеності і надійності. Все гостріше постають питання підвищення соціального статусу селянина, як серцевини всієї системи аграрних відносин, виведення рівнів його праці, життя та побуту на істотно - якісний вищий рівень, підвищення престижності селянської праці. Сюди не можна віднести занепад, призупинення культурного, освітнього і духовного селянських посилень і відновлення їх з часом до рівня, який у свій час зробив українському селянству славу як одного з найбільш розвинутих.

Тут немає ніякого відкриття, вся це відоме і в більшості випадків визнається. І якщо в даному випадку доводиться нагадувати про нього, то лише тому, що:

* швидке відходження від спрощеного, зверненого розуміння суті реформування аграрних відносин як здійснення земельної і аграрної реформи та реорганізації сільськогосподарських підприємств. Їх потрібно розглядати як такі, що охоплюють якщо не прямо, то опосередковано все, що відноситься до сільського господарства;

* реформування аграрних відносин ефективне лише за умови, якщо всі їх складові будуть вирішуватися в єдності і взаємо узгодженості, розглядатися як єдине ціле, в якому немає другорядних питань - всі вони без винятку важливі. Щонайменше недооцінка хоча б одного з них знижуватиме ефективність здійснення аграрних перетворень, а за певних умов може поставити їх під загрозу;

* сприйняття вищевикладеного орієнтується на те, що все це може бути уміло і надійно реалізоване лише за умови його надійного кадрового забезпечення. Важлива завжди, ця проблема набуває особливого значення на перехідному етапі освоєння нових соціально - економічних відносин, побудові в Україні принципово нового суспільно - політичного ладу. Її суть повинна полягати в тому, що кадрове питання проблеми зможе бути вирішене лише за умов формування в АПК надійного кадрового управлінського середовища професіоналів найвищого гатунку. [16, с. 84-88]

Література

аграрний ринковий політика економічний

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року.-К.: «Феміна», 1996. - 64 с.

2. Земельний кодекс України. // ВВР - 1993.- №10 - с. 79.

3. Баланюк І.Ф «Аграрні відносини: соціально-економічна суть і місце в системі суспільних відносин» Економіка АПК 2008 №8 с. 68-72

4. Худавердієва В.А. Сучасні тенденції фінансово-економічного розвитку агропромислового виробництва // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2010. - №3. - С. 123-129.

5. Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. - 2009. - Випуск 62. - С. 9-18.

6. Коваль О.Б. Аграрна реформа, її успіхи і прорахунки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2001. - №8. - С. 437-443

7. Малик М. основні напрями пеформування відносин власності в колгоспах України. // ЕУ. - 2009.- №12.-с. 53-58

8. Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією С.В Мочерного. Основи економічної теорії.-К: «Академія», 2007 - с. 261-272

9. Оніщенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері України. - 2011 №3. - с. 13-23

10. Особливості формування ринкових відносин в агропромисловому виробництві регіону // Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу: Кол. монографія За заг. ред. П.С. Березівського. - Львів: Львів. держ. аграр. ун-т, 2006. - С. 268-274.

11. Плющ І.С «Напрямки розвитку аграрної політики в Україні» Економіка АПК 2010 №4 с. 3-6

12. Титарчук І.М. Фінансова підтримка аграрного сектору в умовах приєднання України до Світової організації торгівлі // Науковий вісник НАУ. - 2007. - Вип.66. - С. 195-197

13. Шурик М.В. Оптимізація землеволодіння та землекористування як напрям відтворення земельних ресурсів макрорегіонів // Регіональна економіка. - 2007.- №1.-с. 161-168

14. Юрчишин В.в. «Селянське питання в сучасних аграрних відносинах» «Вісник аграрної науки» 2009 №8 с. 60-63

15. Янушевич В.М., Шовкун І.А. Стан перспективи розвитку малого підприємництва в аграрному сектор України. // Реформування економіки України.-К: 200 - с. 82-88

Размещено на Allbest.ru