Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Вищий заклад освіти "Національна академія управління"

Курсова робота на тему:

Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття та характеристика ринкового типу господарювання і ринкової інфраструктури

Розділ 2. Український ринок мобільного зв'язку

2.1 Сучасний стан телекомунікаційної галузі

2.2 CDMA-оператори на ринку мобільного зв'язку

Розділ 3. Українські мобільні оператори: тенденції та прогнози

3.1 Beeline на українському ринку мобільного зв'язку

3.2 Life:) - однин з найпопулярніших операторів мобільного зв'язку в Україні

ринковий телекомунікаційний мобільний оператор

ВСТУП

У широкому розумінні ринок є цариною прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У вужчому розумінні ринок - це сфера товарного обігу і зв'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Візьмемо до уваги розширене трактування ринку, яке розкриває дуже важливий суттєвий аспект ринку, що у свою чергу дає змогу визначити його місце і роль у процесі відтворення. Отже, ринок забезпечує органічний зв'язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту й витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропозицією, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.

Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний потік витрат і доходів. Піприємство за допомогою ресурсного ринку залучає необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів споживачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату податків державі, і врешті-решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у підприємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здійснення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінансового, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей - зовнішнього - ринків. Визначення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середовищі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії, що обгрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зовнішній ринковий простір.

А взагалі, щоб реально відтворити місце підприємства в структурованому ринковому середовищі, потрібно взяти за основу певну конкретну організацію. Тому у своїй курсовій роботі я прагну досягти цієї мети. За основу взято ринок мобільного зв'язку в Україні. Зокрема, у розділі 2 я опишу сучасний стан, перспективи та прогнози телекомунікаційної галузі, розповім про так званих CDMA-операторів, які вже зараз полонили ринок мобільного зв'язку, а також на основі статистичних даних дам характеристику доходу ринку фіксованого телефонного зв'язку.

У розділі 3 я розповім про мобільні бренди, які, за прогнозами спеціалістів, займаюуть рейтингові місця серед операторів мобільного зв'язку. Зокрема, мова піде про Beeline та Life:), що вже зараз посідають не останні сходинки в рейтингах національного мобільного зв'язку.

Чому саме цей ринок я взяла за основу? Тому що, на мою думку, він є найбільш актуальним на сучасному етапі розвитку новітніх технологій в нашій державі. Виробники щодня пропонують все новий і новий асортимент мобільних телефонів, що у свою чергу, зумовлює потребу споживачів у якісному зв'язку. Тому й з'являються щоразу нові мобільні бренди, які для підвищення попиту на свої послуги, випускають вигідні тарифи, нові технології. А це, звичайно, забезпечує якісний мобільний зв'язок.

Вже сьогодні в Україні використовується 20-22 млн мобільних телефонів - саме стільки українців реально користуються мобільним зв'язком. Експерти пояснюють це прогресивне галопуюче зростання ринку терміналів активним залученням абонентів операторами мобільного звязку та тенденцією до зниження цін на телефони. Вітчизняний мобільний ринок зростає величезними темпами і зупинятися не збирається.

Отже, далі мова піде саме про цю галузь економіки України.

1. Поняття та характеристика ринкового типу господарювання і ринкової інфраструктури

Поняття "ринок" є дуже багатогранним і його сутність змінювалась із розвитком суспільного виробництва. На певному етапі розвитку суспільних відносин ринок розглядався як форма товарного і товарно-грошового обміну (обігу). Якщо розглядати ринок з боку суб'єктів ринкових відносин, то виникають нові визначення ринку, а саме: як сукупності покупців або групи людей, які вступають у ділові відносини і укладають угоди з приводу будь-якого товару. Але такі визначення не охоплюють всієї сукупності суб'єктів ринкових відносин - виробників, споживачів, посередників, тобто не включають відносин виробництва, розподілу, споживання у сфері обігу.

Еволюція поняття "ринок" спричинила розширення його розуміння: до сукупності економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг суспільного продукту в товарно-грошовій формі. Відбувається стійка взаємодія товарного і грошового обігів.

Однак ринок, крім відносин купівлі-продажу, включає соціально-економічні (власності, виробництва, розподілу, споживання тощо) та організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку). Це дає підставу розглядати ринок як самостійну підсистему економічної системи, що функціонує. Вся економічна система є сукупністю взаємозв'язаних і взаємозалежних підсистем господарювання: власне ринку, натурального господарювання, держави. Залежно від того, яка із трьох підсистем має найбільшу питому вагу, окреслюється уся економічна система:

1) якщо переважає ринок, то система господарювання є ринковою;

2) якщо перевагу має держава, то система господарювання є адміністративно-командною;

3) якщо переважає натуральне господарство, то такою є і система в цілому.

Ринок у цілому характеризується складною і розгалуженою структурою. Його можна класифікувати за різними ознаками:

- за елементами ринкової інфраструктури;

-за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин;

- за географічним положенням і масштабами, границями, які його характеризують;

- за ступенем обмеження конкуренції;

- за галузями сфер виробництва і послуг;

- за характером і розміром продажу.

Перша ознака класифікації ринку взагалі припускає виділення трьох основних елементів:

- ринку товарів і послуг;

- ринку факторів виробництва;

- фінансового (або грошового) ринку.

Ринок товарів і послуг містить у собі величезну кількість спеціальних ринків, купівлі-продажу відповідних товарів, а також припускає наявність і функціонування таких структур, як товарні біржі, організації оптової та роздрібної торгівлі, маркетингові та посередницькі організації.

Ринок факторів виробництва охоплює процеси купівлі-продажу факторів виробництва: землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей. При цьому такий фактор виробництва, як земля, містить у собі не тільки безпосередньо визначені ділянки землі, використовувані для того або іншого виробництва, але й природну сировину, що добувається з надр землі або одержуване в результаті її використання (наприклад, продукція рослинництва). Фактор виробництва у вигляді живої праці припускає використання послуг усіх працівників (робітників, службовців, управлінського персоналу, окремих підприємців).

Ринок праці припускає наявність такого важливого інструмента цього ринку, як біржа праці, де безпосередньо формується попит на робочу силу різного виду і кваліфікації та пропозиція цієї робочої сили. Крім цього, важливою функцією біржі праці є формування резерву робочої сили, підготовка і перепідготовка кадрів (у першу чергу, безробітних), організація суспільних робіт для забезпечення зайнятості населення. Такий фактор виробництва, як капітал, містить у собі всі засоби виробництва у вигляді будинків, споруджень, машин, устаткування, транспортних засобів, а також грошові кошти, що можуть бути використані на придбання цих засобів виробництва.

Фінансовий (грошовий) ринок охоплює процеси купівлі-продажу, передачі в тимчасове користування фінансових засобів -- грошей, облігацій, акцій, казначейських і банківських зобов'язань та ін. Єдиним товаром на такому ринку є гроші, представлені або в безпосередньо грошовій формі, або в одному з видів цінних паперів. Універсальний характер цього товару полягає в тім, що за необхідності він перетворюється в кожний з факторів виробництва. Найчастіше фінансовий ринок припускає функціонування фондової та валютної бірж.

Друга ознака класифікації елементів ринку -- за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин -- припускає виділення більш дрібних сегментів ринку у вигляді:

Ш ринку споживчих товарів і послуг;

Ш ринку товарів виробничого призначення;

Ш ринку нових ідей, технологій, проектів (ноу-хау);

Ш сировинного ринку;

Ш ринку праці;

Ш ринку цінних паперів;

Ш ринку вторинної сировини та ін.

За географічним положенням і границями поширення ринок підрозділяється на наступні види:

Ш місцевий (регіональний) ринок;

Ш національний (у межах країни) ринок;

Ш світовий ринок.

За ступенем обмеження конкуренції розрізняють:

Ш вільний ринок;

Ш ринок монополістичної конкуренції;

Ш олігополістичний ринок;

Ш чисту монополію.

Такого роду класифікація охоплює численні аспекти ринку будь-якого товару (наприклад, кількість фірм, технологія виробництва, типи продаваних товарів і т.п.), що впливають на поводження і діяльність фірм. Ступінь обмеження конкуренції визначається тими межами, у рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто впливати на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше впливу роблять на ринок, де вони реалізують свою продукцію, окремі фірми, тим більше конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку характерний для вільного ринку (ринку вільної конкуренції).

За галузями сфер виробництва і послуг можна виділити величезну кількість субринків, що характеризують відповідні галузі економіки:

Ш паливний ринок (вугільний, нафтовий, газовий та ін.);

Ш автомобільний ринок (ринок вантажних, легкових автомобілів, автобусів та ін.);

Ш комп'ютерний ринок;

Ш ринок хлібопродуктів тощо.

За характером і розміром продажу розрізняють:

Ш оптовий ринок;

Ш роздрібний ринок.

Неважко помітити з приведеної вище класифікації видів і елементів ринку, що в зазначених рамках здійснюється діяльність по виробництву й обмінові (продажу і купівлі) товарів або послуг на ринку.

Найважливішою умовою будь-якого ринку є можливість дістати права власності на той товар, за який продавець платить або віддає по бартеру інший товар. Це стосується покупців. Право власності припускає наявність права володіння, розпорядження і користування даним товаром. Для придбання цих прав покупець здійснює операцію купівлі-продажу. Це ж стосується і продавців: вони роблять свій товар тільки тому, що сподіваються, припускають передати свої права власності на нього в обмін на гроші або інший товар.

Ринкова інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, її елементи породжені самими ринковими відносинами.

Основні елементи інфраструктури ринку:

- біржі;

- компанії;

- фонди;

- центри;

- інші організації.

Важливими елементами ринкової інфраструктури є: біржі, аукціони, ярмарки. Біржа є місцем зустрічі і укладання угод між покупцями і продавцями. Товарні біржі функціонують на ринку товарів. Тут здійснюються угоди з продажу як наявних товарів за представленими зразками і стандартами, так і з зобов'язаннями постачання товарів, що мають бути вироблені в майбутньому (тобто продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх постачання).

На фондовій біржі перебувають в обігу цінні папери, в основному акції підприємств, компаній, фірм і облігації, що випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, який коливається залежно від співвідношення між попитом і пропозицією.

Біржа праці - це організація, яка спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і працівниками з метою купівлі-продажу робочої сили. Вона дозволяє упорядкувати найом підприємствами робочої сили і скоротити для працівників час на пошуки місця роботи. Така біржа також надає послуги особам, котрі бажають перекваліфікуватись, змінити місце праці тощо.

Аукціон - це місце привселюдного продажу товару у наперед визначений час. Аукціони мають справу з продукцією, якої на ринку недостатньо. Головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за кожен товар. Ярмарок є регулярним ринком, який організовується у визначений час і у визначеному місці. Він може бути також місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів. Елементом інфраструктури ринку виступає кредитна система. Вона включає банки, страхові компанії, фонди, що володіють правом комерційної діяльності. До кредитної системи входять всі, хто спроможний мобілізувати тимчасово вільні кошти, спрямувати їх на кредитування підприємницьких структур. У центрі кредитної системи - банки - центральний, комерційні, іпотечні, інноваційні, інвестиційні.

Таке різноманіття складових і специфіка функціонування кожного елементу ринку визначають основні його функції.

1) Ринок є засобом зв'язку, комунікації продавців товару і покупців.

До продавців належать товаровиробники, тобто підприємства, що реалізують свої товари і послуги; працівники, котрі продають свою здатність до праці, робочу силу; власники усіх видів виробничих ресурсів, котрі продають або уступають користування цими ресурсами на визначений час. До покупців належать споживачі, котрі здобувають пропоновані товари і послуги, а також окремі споживачі або фірми, що купують ті ресурси (жива праця, сировина, капітал), за допомогою яких вони і здійснюють виробництво своїх товарів та послуг; найчастіше той самий суб'єкт виступає на ринку і продавцем і покупцем.

2) У результаті взаємодії продавця і покупця ринок установлює взаємоприйнятні і для першого, і для другого ціни на товари (послуги), стимулюючи тим самим їхнє виробництво і збут.

3) Ринок, як засіб взаємозв'язку продавців і покупців, поширює інформацію про те, що саме хочуть продати продавці (і за якою ціною) і що саме придбали б або придбають у майбутньому покупці. Будь-яке джерело поширення інформації про продаж і покупку товарів і послуг формує ринок цих товарів.

4) Забезпечуючи обмін новою інформацією про ситуації (зміни попиту, пропозиції та ін.), дає можливість його учасникам досить швидко реагувати на ці зміни і, відповідно ситуації, змінювати ціни. У свою чергу, ціни діють як сигнал продавцям і покупцям, повідомляючи їм інформацію про дефіцит товарів, послуг, ресурсів або про їхній надлишок. На початку 2005 р. Україна була визнана світовою спільнотою країною з ринковою економікою. Сучасна модель ринкового господарювання, яка склалась в нашій державі (тобто, країні з розвиненою економікою), характеризується такими загальними закономірностями:

- максимальна приватизація;

- відкритість ринків;

- високий рівень розвитку економіки в цілому;

- розвиненість інфраструктури ринку;

- конвертованість валюти;

- економічне зростання і циклічний характер розвитку економіки.

Отже, розглянувши поняття, види, структуру та функції ринкового типу господарювання, можна зробити висновок про те, що ринок -- це сукупність форм взаємовідносин, зв'язків між окремими самостійно приймаючими рішення суб'єктами господарювання, взаємодія яких як покупців і продавців приводить до можливості обміну, тобто можливості продавцям продати, а покупцям -- купувати необхідні товари. Та й взагалі, ринок - це досить складний організований об'єкт, що складається з широкого спектру окремих частин та елементів.

2. Український ринок мобільного зв'язку

За даними різноманітних джерел, сьогодні український ринок мобільного зв'язку перебуває на порозі насичення. Хоча при цьому має і значний потенціал для зростання. Це пов'язано, перш за все, з розвитком інновацій: оператори пропонують нові сервіси та послуги, щоб задовольнити потреби різних цільових груп.

Що стосується телекомунікацій, то на сьогоднішній день вони є одним із найприбутковіших видів бізнесу в Україні. Обсяг ринку в 2005 році, за даними Держкомстату, становив майже $5 млрд. До 2011-го він зросте щонайменше у півтора разу.

Зараз на цю суму претендують майже сім сотень компаній: чотири оператори стільникового зв'язку стандарту GSМ, п'ять-- СDМА, понад десяток компаній, що займаються бездротовими технологіями передачі даних, і близько 600 операторів фіксованого зв'язку, включаючи Укртелеком. До 2011 року кількість претендентів на великий куш зменшиться у кілька разів. Переважно за рахунок злиття і поглинання дрібних фірм, що надають послуги стаціонарного зв'язку в регіонах.

Зараз скуповуванням цих компаній активно займаються Систем Кепітал Менеджмент (власник Оптими і Фарлепу) та Голден Телеком .

Поява нових гравців у сегменті стільникового зв'язку малоймовірна. Під GSМ і СDМА-стандарту вже немає вільних частот. Зайти на цей ринок можна, лише купивши одного із СDМА-операторів, що володіє всіма необхідними ліцензіями.

Найбільш дохідним і через чотири роки залишиться стільниковий зв'язок. До 2011-го оператори мобільного зв'язку щороку зароблятимуть щонайменше $4 млрд. Щоправда, до цього часу період бурхливого зростання буде позаду -- збільшувати доходи на 50% щороку, як це відбувалося в 2004-2005 роках, компанії вже не зможуть. При цьому на ринку посилиться конкуренція.

На п'яти GSМ-операторів уже зараз наступають СDМА-компанії, які розраховують до 2011 року обслуговувати 10-15% абонентів стільникового зв'язку.

Зараз зв'язком стандарту СDМА користується лише 180 тис. осіб, але вже до кінця цього року кількість абонентів може збільшитися до півмільйона. Причому позитивна динаміка розвитку СDМА збережеться до 2010 року, в якому альтернативні оператори розраховують заробити $500 млн .

У боротьбі за клієнтів старожилам ринку, найімовірніше, доведеться знижувати тарифи до 20% на рік. Однак на таку політику операторів споживач може розраховувати ще щонайбільше 2-3 роки -- розцінки на GSМ-зв'язок в Україні й без цього одні з найменших у Європі.

Утім, навіть знижуючи тарифи, оператори можуть зберегти ARPU на нинішньому рівні $7-9.

Передусім за рахунок надання додаткових неголосових послуг-- від розважальних сервісів до мобільного доступу до інтернету. За прогнозами, їхня частка в доходах операторів до 2011 року збільшиться з сьогоднішніх 16-17 до 23-25%. Однак цілком імовірним є й інший сценарій: зниження доходу від одного абонента до $5 на місяць на тлі перетікання клієнтів до CDMA-операторів і в мережі ЗG.

Мережу третього покоління вже будує Укртелеком, а Київстар та UМС готові взятися за ЗG одразу після отримання ліцензій.

Проте комерційні перспективи ЗG в Україні туманні. Кількість абонентів, готових викладати за високошвидкісний зв'язок з відеорядом по $100 щомісяця, навряд чи перевищить 10-15% власників мобільних телефонів. На відміну від ринку стільникового зв'язку, зростання якої сповільниться вже у 2007 році, доходи операторів фіксованого зв'язку збільшуватимуться як мінімум чотири роки -- на 3-10%. У підсумку до 2011 року на стаціонарному зв'язку компанії зароблять рекордні $3 млрд. На той час цю суму поділять уже не 660 операторів, а кілька десятків. Причому левову частку доходів отримають компанії першої трійки -- Укртелеком, Оптима і Фарлеп, що належать Систем Кепітал Менеджмент і Голден Телеком. Через чотири роки, за прогнозами іКS-Consulting, велика трійка охопить понад 95% ринку за рахунок поглинання дрібних компаній. Але частка Укртелекому при цьому знизиться до 70 %.

Великі надії зв'язківці покладають і на бездротовий інтернет - Wi-Fi та WIMAX. Швидкість обміну даними в них у десятки разів вища, ніж в EDGE або dial-up, а вартість установки точки доступу, приміром, для Wi-Fi лише $1 тис. Поки що потенційна кількість користувачів Wi-Fi та WIMAX в Україні становить лише 500 тис. осіб. Але згодом бездротовий зв'язок зможе претендувати на роль масової технології, цілком витиснувши дротові мережі.

Також сучасний ринок мобільного зв'язку пропонує послуги так званих CDMA-операторів. CDMA - це мобільний зв'язок, що грунтується на множинному доступі з розподіленням каналів. В Україні комерційна експлуатація мереж CDMA розпочалася у 2001 році.

За прогнозами аналітиків, у 2006 році доходи СDМА-операторів сягнуть $60-80 млн -- удвічі більше, ніж роком раніше. Високі темпи зростання збережуться до 2011 року, в якому альтернативні оператори розраховують заробити $500 млн. Щороку абонентська база збільшуватиметься на 100-200%. Розвиток стандарту пов'язується з планами двох компаній (Телесистеми України та Інтертелеком) побудувати національні мережі, зробивши такий вид зв'язку доступним для 80% населення країни до кінця 2007 року. Для цього кожному з операторів достатньо лише 500-700 базових станцій -- приблизно вп'ятеро менше, ніж для мережі GSM, що забезпечує аналогічне покриття. Це робить СDМА у три-чотири рази дешевшим від GSМ (експерти називають суму в $250-350 млн достатньою для створення національної мережі). Причому у великих містах інвестиції скуповуються лише за рік-два. Приміром, за даними ІТС (мережа стільникового зв'язку "СDМА Україна"), побудова мережі у Севастополі обійшлася у $3 млн. За умови залучення в перший рік роботи 12-15 тис. контрактних абонентів (з ARPU $30) така мережа окупиться за рік.

До 2006 року про повноцінну конкуренцію з GSМ-компаніями альтернативні оператори могли тільки мріяти. Нацкомісія з регулювання зв'язку вважала стандарт СDМА фіксованим радіозв'язком і не видавала під нього мобільні ліцензії. Тому СDМА-оператори вимушено освоювали регіональні ринки, конкуруючи зі стаціонарниками за "останню милю" і частково -- з GSМ-компаніями (за абонентів, які багато розмовляють у межах однієї області). 2006 року стандарт нарешті отримав статус мобільного. Але шанс завоювати ринок стільникового зв'язку СDМА-оператори втратили, бо на цей час GSМ-мережі покрили всю територію країни.

На нинішньому етапі CDMA-оператори переманюють абонентів у GSМ-колег, пропонуючи вигідніші тарифи. У 2007 році мобільні телефони будуть у всіх потенційних абонентів.

Залучати клієнтів перші оператори СDМА почали п'ять років тому. Але бізнес-умови поліпшилися лише наприкінці 2004 року. НКРЗ почала видавати номери. Зміни до Закону "Про телекомунікації" офіційно дозволяли операторам СDМА надавати послуги зв'язку в межах області. Раніше закон вимагав жорсткої прив'язки СDМА-телефону до однієї базової станції. Від стаціонарного він відрізнявся лише тим, що розмова велася за допомогою радіозв'язку. Того самого року в Україні почали масово сертифікувати мобільні трубки стандарту СDМА, а його операторам -- видавати ліцензії на роботу в регіонах. У підсумку абонентська база СDМА-операторів 2005 року зросла на 65%. Єдине, що заважало набирати абонентів ще швидше, -- відсутність ліцензій на повноцінний мобільний зв'язок з роумінгом по всіх регіонах. Лише в січні 2006 року НКРЗ дозволила СDМА-операторам отримати статус мобільних і надавати послуги на всій території країни.

Цього літа СDМА-зв'язком користувалися понад 180 тис. осіб. До кінця року кількість абонентів збільшиться до чверті мільйона. Усіх користувачів можна чітко поділити на дві категорії: "бізнес-сегмент" (80% абонентів) і "остання миля" -- люди, до яких не дотягли зв'язок Укртелеком та інші стаціонарники.

Попри низькі тарифи, дохід, що отримується від одного абонента, в альтернативних операторів перевищує $30 на місяць (у середньому власник СDМА-трубки наговорює 700-800 хвилин і одержує близько 20 Мб даних).

Щоправда, більшість користувачів СDМА мають і GSМ-телефон, оскільки новий стандарт розгорнутий не на всій території України.

Ліцензіями на використання радіочастот стандарту СDМА-800 в Україні володіють п'ять компаній. Поява шостого оператора малоймовірна. У діапазоні 800 МГц вже немає вільних радіочастот, а ліцензія на роботу в діапазоні 450 МГц належить UМС. Ці частоти компанія використовуватиме для передачі даних усередині мережі та надання послуг високошвидкісного доступу до інтернету.

Зараз СDМА доступний у 17 регіонах. Найбільше абонентів у Велтон Телекому -- 83 тис. Компанія працює у 13 регіонах і планує розширювати покриття. International Telecommunication Company (ITC) присутня в 11 містах та областях, обслуговуючи 43 тис. клієнтів. GST-Invest працює у двох регіонах. Гучних заяв про розширення в компанії не роблять, а абонбаза оператора обмежується 11 тисячами користувачів. З усіх операторів СDМА на роль загальнонаціональних (тобто тих, що забезпечують роумінг на всій території України) наразі претендують лише двоє -- ТОВ "Інтернаціональні телекомунікації" (Інтертелеком) і ЗАТ "Телесистеми України". Інтертелеком працює в Одесі та області, обслуговуючи 35 тис. абонентів.

Але до кінця 2006 року мережу компанії буде розгорнуто у 20 регіонах. Компанія вже придбала за 21 млн грн ліцензію на мобільний зв'язок, мережевий код і частотний ресурс. Тепер можна організувати міжнародний і національний роумінг. Телесистеми України донедавна не надавали послуг мобільного зв'язку, хоча мали на руках необхідні ліцензії.

Вихід СDМА на ринок припейд-пропозицій (до цього оператори обслуговували лише контрактних абонентів) означає початок відкритої конкуренції з GSМ. З огляду на особливості стандарту можна очікувати, що тарифи Телесистем будуть нижчими, ніж у GSМ-операторів.

У разі правильно обраної стратегії з просування темпи зростання абонентської бази будуть зрівняними з показниками з набору абонентів компанії life:), тобто 1-1,5 млн за перший рік.

За успішного просування нового стандарту оператори CDMA неминуче почнуть конкурувати між собою. Станеться це вже до кінця 2007 року, коли в більшості регіонів будуть присутні 2-3 мережі цього стандарту. Зв'язківці поки що не зазирають у далекий 2016 рік, коли закінчиться термін дії СDМA-ліцензій, а частоти "восьмисотого" діапазону передадуть під цифрове ТБ. Під цифрове телебачення можуть відвести інший діапазон.

Принаймні, повернути вкладені гроші альтернативні оператори встигнуть кілька разів, адже середній термін окупності СDМА-мережі в одному регіоні становить лише 1,5-3 роки.

Як відомо, головна відмінність українського ринку фіксованого зв'язку від європейського -- зростання доходів у всіх сегментах. У країнах ЄС доходи від місцевого, міжміського та міжнародного зв'язку, надання доступу до мережі інтернет щороку зменшуються на 3-10% через перетікання графіка в мережі мобільних операторів. В Україні, навпаки, доходи зв'язківців збільшуватимуться ще щонайменше чотири роки. Якщо бізнес телекомів примножуватиметься на 7% за рік (цифра, з якою погоджуються більшість операторів), то вже 2010 року оператори знімуть з ринку щонайменше $3 млрд.

У Європі дротовий зв'язок припинив розвиватися, досягнувши показника у 45-50 телефонів на 100 мешканців. В Україні на 100 мешканців припадає тільки 24 стаціонарні телефони, тобто український ринок ще далекий до насичення. Проте кількість стаціонарних підключень в Україні навряд чи доросте до європейських 40-50 на сотню. По-перше, частина клієнтів віддасть перевагу мобільному зв'язку.

По-друге, українці з високим рівнем доходу вже користуються послугами фіксованого зв'язку. Тому ринок зростатиме переважно за рахунок збільшення графіка існуючих абонентів і нових користувачів інтернету.

До чинників зростання можна додати й підвищення тарифів. За підсумками року оператори дротового зв'язку планують заробити більш ніж $2 млрд -- 14% зростання порівняно з 2005 роком. Щойно Нацкомісія з регулювання зв'язку підвищила з 15 липня на 50% граничні тарифи, оператори відразу ж взялися за перегляд вартості дзвінків. Надалі вартість місцевого зв'язку лише зростатиме, а тарифи на міжміський і міжнародний знижуватимуться через посилення конкуренції між операторами фіксованого зв'язку та з боку мобільних операторів.

3. Українські мобільні оператори: тенденції та прогнози

У третьому розділі своєї курсової роботи я б хотіла розповісти про функціонування на українському ринку мобільного зв'язку операторів. Зокрема, далі мова піде про сучасні мобільні бренди: Beeline та life:).

Отже, ЗАТ "Українські радіосистеми", що з осені 2005 року належать російському "Вымпелкому", почало надавати послуги мобільного зв'язку під брендом Beeline. 31 квітня офіси продажу Beeline відкриваються в шести областях. До літа офіси планується відкрити у всіх обласних центрах України. У розвиток українського Beeline "Вымпелком" має намір до 2010 року інвестувати $500 млн. Причому вже під кінець року мережа Beeline повинна охопити територію, на якій проживає більш ніж 80% населення країни.

На думку росіян, цієї суми буде достатньо для побудови мережі, здатної обслуговувати 6 млн абонентів. Щоправда, норвезька Telenor, один з акціонерів "Вымпел-Кома" порахувала, що на 6 млн абонентів в Україні необхідно витратити $1,5 млрд.

В УРС розраховують, що до 2011 року Beeline займе 10-15% українського ринку мобільного зв'язку (6-7 млн абонентів), таким чином ставши третім національним оператором мобільного зв'язку (після Київстару та UМС). Поки що УРС зі своїми торговими марками "МОБІ" і Wellcom далеко позаду навіть від Астеліту, що порівняно недавно запустив life:).

Наразі мережа УРС покриває більш ніж 600 міст і населених пунктів України, однак компанія обзавелася лише 275 тис. абонентів. Тоді як кількість абонентів Астеліту вже давно перевалила за 2,8 млн. На думку експертів ринку, безнадійне відставання УРС від трійки лідерів пояснюється слабкою маркетинговою політикою компанії та відсутністю вільних грошей для розвитку мережі.

Експерти вважають, що до насичення ринку, яке очікують приблизно через 2 роки, Beeline може залучити 2-3 млн абонентів. Однак для цього Beeline має перевершити тарифи та якість послуг Київстару, UМС і Астеліту, що стрімко розвиваються. Український Beeline наразі представив тільки один prepaid-тариф -- "Прості речі", щоправда, з дуже дешевими дзвінками, особливо всередині місцевої мережі. Якщо не рахувати Астеліту, то єдиним конкурентом Beeline у вартості внутрішньо - мережевого спілкування виявляється Wellcom зі своїми тарифами в 1 копійку за хвилину за посекундної тарифікації. Крім того, в Beeline вочевидь відсутня плата за з'єднання, яку українські оператори стягують з абонентів при вихідних дзвінках ($0,05).

Утім, дешеві дзвінки Beeline вочевидь не спричинять повального зниження тарифів на ринку. На думку експертів, низькі тарифи і роздача безплатного графіка -- цілком логічні кроки для оператора, що виходить на ринок. Нинішні тарифи Beeline пробні і розраховані на заманювання абонентів. Повноцінна тарифна політика Beeline відрізнятиметься від рекламної. У такий самий спосіб діяв трохи більш ніж рік тому Астеліт, що відверто демпінгував на початку просування life:), а потім поступово підвищував тарифи. Хід з безплатними або наддешевими внутрішньомережевими дзвінками використовували й інші оператори. Наприклад, запускаючи в 2004 році prepaid-бренд зробив усі внутрішньомережеві дзвінки безплатними.

Представники українських операторів теж сходяться на думці, що поява нових тарифів Beeline не спричинить цінових воєн. Вони категорично заявляють, що найближчим часом не залучатимуть клієнтів демпінговими тарифами. На їхню думку, зараз, коли рівень проникнення мобільного зв'язку високий, а абонентів багато, вони можуть собі дозволити боротися за клієнта, не пропонуючи йому низьких цін. Можна припустити, що найближчим часом оператори вестимуть маркетингові війни: пропонуватимуть широкий спектр послуг, не пов'язаний з голосовою передачею даних, і поліпшуватимуть якість зв'язку.

Абонентська база Beeline, за даними аналітиків, у березні 2006 року зросла на 1,8 % --до 48,05 млн осіб. Чистий прибуток ВАТ "Вымпелком" за US GAAP у 2004 році збільшився на 53,1% -- до $350,39 млн. Ліцензії групи на надання послуг стільникового звязку охоплюють територію, на якій проживають близько 200 млн осіб. Географічне покриття мережі включає 78 регіонів Росії, а також всю територію Казахстану та України. Норвезькій компанії Telenor належить 26,6% голосуючих акцій "Вымпелкома", російському "Альфа-Телекому" -- 32,9%. Telenor і "Альфа-Телеком" є власниками українського оператора мобільного зв'язку "Київстар".

Актуальним для сьогодення став оператор life:). У травні life:) першим в Україні запустив у комерційне використання інноваційну технологію передачі даних EDGE+/GPRS+, яка забезпечує максимальну на сьогодні швидкість передачі даних у мережах GSM.

Технологія EDGE+/GPRS+ дозволяє завантажувати інтернет-сторінки зі швидкістю, що на 30% перевищує швидкість стандартного EDGE. Прискорення досягається за рахунок спеціальних алгоритмів стиснення та оптимізації даних. На практиці це означає, що абоненти life:) зможуть завантажувати інтернет-сторінки втричі швидше. Вибір EDGE+ або GPRS+ у мережі відбувається автоматично і залежить від технології передачі даних, яку підтримує мобільний телефон, та доступності покриття EDGE+.

У life:) вважають, що збільшення швидкості передачі даних стане черговим поштовхом для розвитку різних сервісів. Підвищуючи швидкість передачі інформації, оператор створює для своїх абонентів нові можливості -- відкривати нові послуги й відчувати новий смак уже існуючих. EDGE+/GPRS+ стане новим подихом для мобільного інтернету і, звісно, для послуг передачі даних. Це наступний рівень на шляху до технології 3G.

Один з останніх сервісів EDGE, запропонованих life:), -- легкий і зручний доступ до інтернету за допомогою картки мобільного з'єднання EDGE/GPRS. Чотиристандартна картка (GSM 850/900/1800/1900) є аксесуаром до ноутбука і дає можливість підключатися до інтернету без мережевого кабелю і телефонної лінії. Картка підходить до стандартного PC Card слоту, присутнього в більшості ноутбуків. Картка дозволяє користувачам бути справді мобільними, отримуючи зручний доступ до інтернету в будь-якому місці, де є покриття оператора: у парку, поїзді, авто чи кафе. При цьому немає потреби у використанні дротів, інфрачервоного порту або Bluetooth. Крім того, не виникає незручностей, пов'язаних з налаштовуванням мобільного на роботу в якості модему. Якщо використовувати як модем мобільний телефон, в цей час не дуже зручно розмовляти. Також щоразу на налаштування потрібно кілька хвилин, а це для зайнятої людини не дуже зручно. Картка дає можливість вирішити ці проблеми. У life:) впевнені, що продукт буде цікавий передусім діловим людям, які ведуть мобільний спосіб життя, часто перебувають у відрядженнях як по країні, так і за її межами. Саме тому картку "спорядили" доступом до роумінгу: її користувачі мають можливість виходу в EDGE і GSM/GPRS мережі в тих країнах світу, де доступний EDGE/GPRS роумінг life:).

Life:) запустив технологію EDGE у березні 2005 року і на сьогодні надає найширше EDGE-покриття -- 37 найбільших міст України. Впровадження цієї технології дозволяє оператору не лише кардинально підвищувати швидкість користування інтернетом, а й вводити високотехнологічні інноваційні послуги. Адже вони користуються дедалі більшим попитом серед українців, які давно вже сприймають мобільний телефон не лише як засіб для передачі голосової інформації.

Сьогодні на основі EDGE надаються такі послуги, як мобільне телебачення, WAP, ММS та ін. У найближчих планах компанії -- розширювати цей спектр з особливим акцентом на інтересах бізнес- та VIP-аудиторії.

ВИСНОВКИ

Отже, у своїй курсовій роботі я розглянула ринок, а саме ринкове середовище господарювання підприємств та організацій. Вище було сказано про загальне поняття ринку, його види та функції. Взагалі, існує безліч визначень ринку, його сутності, більшість з яких можна звести до наступного. Ринок - це сукупність форм взаємин, зв'язків між окремими самостійно приймаючими рішення суб'єктами господарювання, взаємодія яких як покупців і продавців приводить до можливості обміну, тобто можливості продавцям продати, а покупцям - купити необхідні товари.

Приведене визначення ринку вимагає підходу до його характеристики як до складного організованого об'єкту, що складається з широкого спектру окремих частин, елементів. Таке різноманіття складових і специфіка функціонування кожного елементу визначають основні функції, виконувані ринком.

Окрім спеціальної функції із забезпечення руху товарів від виробника до споживача ринок виконує в економічній системі суспільства регулятивно-контрольну й стимулюючу функції. Саме ринок є найбільш досконалим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Через його посередництво визначається що, скільки, коли, як і для кого виробляти. Унаслідок дії закону вартості і закону попиту та пропонування встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва, забезпечується дійовий економічний контроль за раціональним суспільно-припустимим рівнем виробничих витрат.

Безперебійне функціонування такої складної і багаторівневої системи, як ринок, котрий у розвиненому товарному виробництві репрезентований понад двадцятьма основними його видами, потребує високорозвинутої і широко розгалуженої загальної та спеціальної інфраструктури, що враховує ринкові особливості. Інфраструктуру ринку становить сукупність організацій, які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, що здійснюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробництва у сферу споживання.

Метою моєї роботи є вивчення ринку мобільного зв'язку в Україні. Я розглянула сучасний стан ринку, який сьогодні перебуває на порозі насичення, хоча при цьому і має значний потенціал для зростання. Це пов'язано, перш за все, з розвитком інновацій: оператори пропонують нові сервіси та послуги, щоб задовольнити потреби різних цільових груп.

Крім того, я звернула увагу на телекомунікаційну галузь, яка на сьогоднішній день є одним із найприбутковіших видів бізнесу в Україні. Обсяг ринку в 2005 році, за даними Держкомстату, становив майже $5 млрд. До 2010-го він зросте щонайменше у півтора разу.

Також сучасний ринок мобільного зв'язку пропонує послуги так званих CDMA-операторів.CDMA - це мобільний зв'язок, що грунтується на множинному доступі з розподіленням каналів. В Україні комерційна експлуатація мереж CDMA розпочалася у 2001 році. Вище було розглянуто переваги такого зв'язку, його місце в національних мережах, а також те, що у 2006 році доходи СDМА-операторів сягнуть $60-80 млн. За успішного просування нового стандарту оператори CDMA неминуче почнуть конкурувати між собою. Станеться це вже до кінця 2007 року, коли в більшості регіонів будуть присутні 2-3 мережі цього стандарту.

У третьому розділі своєї курсової роботи я розповіла про функціонування на українському ринку мобільного зв'язку нових операторів. Зокрема, мова йшла про сучасні мобільні бренди: Beeline та life:), які мають свої значні переваги серед користувачів мобільного зв'язку. Зокрема, ці оператори є дуже актуальними для сьогодення. Вони пропонують вигідні тарифи, надають якісні послуги, що й стало причиною значного попиту на них.

Чому виникла така неохідність "народження" нових, більш осучаснених, мобільних операторів? Причиною цього є те, що зростає вітчизняний ринок мобільних телефонів, і в найближчий час він зупинятися не збирається.

У 2007-2008 роках щорічний продаж мобілок на українському ринку стабілізується на рівні 14-18 млн трубок. На той час на руках в українців буде понад 40 млн телефонів, тому можна буде говорити про 80% проникнення мобільного зв'язку на ринок послуг. Обсяги продажу зростатимуть за рахунок бажання споживачів оновлювати свою техніку. Щорічний обсяг ринку сягне $ 3-3,5 млрд.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. "Бджоли прилетіли". // Контракти. - 2006. - № 16. - с. 36

2. "Швидше за всіх". // Контракти. - 2006. - № 25. - с. 27

3. "Ловці мільярдів". // Контракти. - 2006. - № 31. - с. 30

4. "Трубка з претензією". // Контракти. - 2006. - № 31. - с. 40

5. "Дохід зафіксовано". // Контракти. - 2006. - № 31. - с. 42

6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

7. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ, Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

8. Рижиков В. С., Панков В. А., Ровенська В. В., Підгора Є. О. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий дім "Слово", 2004. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru