Елементи системного дослідження ТОВ "Український кардан"

· використання світового досвіду, а також співпраця всередині країни з іноземними партнерами для забезпечення необхідного рівня якості розвитку системи управління на підприємстві.

Однією з головних проблем в управлінні витратами є їх протиречивий характер у різних структурних підрозділах (мінімізація витрат в одному підрозділі веде до їх збільшення в іншому). Це наводить на думку, що потрібно розробити механізм узгодження інтересів усіх підрозділів підприємства, орієнтуючись на виготовлення якісної продукції.

Особливої уваги набуває питання управління непрямими (накладними) витратами. Якщо прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний вид продукції, то непрямі потребують спеціальних методів розподілу. Такі методи розроблені у багатьох наукових працях зарубіжних вчених, що подетально вивчали цю проблему. Зокрема, це методи однорідних секцій, нормативного розподілу витрат, система «директ-костинг», розвинутий «директ-костинг» [13, с.85]. Зростання питомої ваги непрямих витрат у їх загальній величині зумовлене, по-перше, підвищенням складності і якості виготовляємої продукції, розширенням і ускладненням процесів виробництва, обслуговування та управління, по-друге, розвитком ринкових відносин, що призводить до постійного коригування обсягів виробництва та завантаженості виробничих потужностей, а значить і зміни частки непрямих витрат на одиницю продукції [14, с.81].

Як правило, система управління не буває оптимальною. На досліджуваному заводі має місце дублювання функцій, або пропуски і неузгодженості в прийнятті рішень, паралелізм, нерівномірне навантаження на різні елементи системи управління витратами.

Для оптимізації існуючої системи управління необхідно, в першу чергу, перевірити її на паралелізм та дублювання функцій. [ 15, с.80].

Реальними проблемами щодо організації управління витрат залишаються: відсутність служби, яка б відповідала за управління витратами; неукомплектованість бухгалтерії висококваліфікованими спеціалістами; відсутність системи морального та матеріального заохочення працівників до скорочення витрат; недостатнє правове забезпечення підприємства щодо регламентування прийняття рішень управління витратами; відсутність відповідальних за реалізацію рішення на певній стадії; управління витратами орієнтоване на короткостроковий період.

Для вирішення зазначених проблем можна визначити наступні заходи організаційного характеру для удосконалення системи управління витратами: розробка комплексної довгострокової політики організації управління витратами; визначення та застосування відповідних методів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції; створення оптимальної організаційної структури підприємства з відповідними службами для прийняття та реалізації управлінських рішень.

Важливу увагу слід приділити вибору належного методу розподілу непрямих витрат у формуванні собівартості, оскільки, в результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу частка прямих витрат у собівартості продукції постійно знижується.

В організаційній структурі підприємства не виділяється служба, яка повинна відповідати за систему управління витратами. Управління витратами орієнтоване на короткостроковий період, що підриває переконання про ефективність функціонування системи управління витратами підприємства в майбутньому.

Одним з найважливіших елементів загальної системи управління є вибір та постійне удосконалення організаційної структури управління підприємством. Це питання є досить важливим і актуальним на підприємствах України, так як в період переходу до ринкових відносин міняється форма власності, а отже, і підхід як до побудови організації і системи управління нею, так і до повноважень, функцій, обов'язків працівників, особливо керівництва.

Проаналізувавши всі ці дані, можна сказати що для покращення управління на підприємстві необхідно:

1) Покращувати організаційну структуру управління, долати недоліки та зміцнювати переваги структури що використовує підприємство;

2) Формувати інтелектуальний капітал, створювати програми для залучення вітчизняних науковців для розробки нових технологій. Відповідно, з огляду на головне завдання, призначення організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом повинне полягати у:

- формуванні системи управління інтелектуальним капіталом підприємства і забезпеченні її адекватності існуючим зовнішнім і внутрішнім умовам діяльності підприємства;

- забезпеченні ефективного функціонування інтелектуального капіталу;

- відтворенні інтелектуального капіталу;

- раціональному використанні всіх видів інтелектуального капіталу;

- реалізації стимулів, спрямованих на ефективне використання і відтворення інтелектуального капіталу;

- створенні нормативної бази управління інтелектуальним капіталом з метою обґрунтування управлінських рішень, які приймаються;

- розподілі обов'язків між суб'єктами управління інтелектуальним капіталом.

3) Створювати та впроваджувати новітні системи автоматизованого управління. Для підтримки подібних проектів інформаційні технології пропонують такі послуги: створення корпоративних бізнес-рішень; аутсорсинг бізнес-процесів; впровадження аналітичних рішень; створення систем автоматизації процесів діловодства та документообігу; побудова корпоративних центрів збереження та обробки даних; впровадження систем корпоративної телефонії; інтеграція розрізнених інформаційних систем у єдину корпоративну IT-інфраструктуру; впровадження систем захисту даних та інформаційної безпеки; створення корпоративних порталів та баз знань.

Список використаної літератури

1 Стратегический менеджмент / [Петров А. Н., Демидова Л. Г., Буренина Г. А. и др.]. - СПб. :Питер, 2005. - 496 с.

2 Кіндрацька Г. І. Стратегічний менеджмент : навч. посібник / Г. І. Кіндрацька - К. : Знання,2006. - 366 с.

3 Мізюк Б. М. Стратегічне управління / Б. М. Мізюк - Львів : Магнолія, 2007. - 392 с.

4 Шершньова З. Є. Стратегічне управління : навч. посібник / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська.- К. : КНЕУ, 1999. - 384 с.

5 Шершньова З. Є. Стратегічне управління / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська, Ю. М. Ратушний.- К. : КНЕУ, 2001. - 232 с.

6 Ігнатьєва І. А. Стратегічний менеджмент : підручник / І. А. Ігнатьєва. - К. : Каравела, 2008. -480 с.

7 Томпсон А. А. Стратегический менеджмент / А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд. ; пер. с англ.А. Р. Ганцевой, В. Ю. Дроздова, А. Г. Завады, Т. В. Клекоты, Э. В. Кондуковой, К. Д.

Сафонова, И. В. Тарасюк. - М. : Издательский дом «Вильямс», 2006. - 928 с.

8 Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання / В. Г.Герасимчук. - К. : КНЕУ, 2000. - 360 с.

9 Григорків В.С. Економічна кібернетика: Навчальний посібник. -- Чернівці: Рута, 2006. -- 198 с.

10 Турчинов О. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. - К.: Артек, 1995. - 300 с.

11 Костякова А.А. Управлінські аспекти обліку накладних витрат // Наука й економіка. - 2009. - №2. - С. 80 - 85.
12 Назарчук Т.В. Управління витратами промислових підприємств на сучасному етапі: актуальні проблеми та перспективи удосконалення // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - №6, Т. 1. - С. 80 - 83.
13 Назарчук Т.В. Оптимізація загальної структури управління підприємством як об'єкта формування витрат // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2006. - №2, Т.2. - С.78 - 82.

14 Ковальчук М.І. Економічний аналіз діяльності підприємства АПК: Підручник.- К.:КНЕУ, 2004.

15 Методичні вказівки до практичних занять студентів за напрямом підготовки 0501 «Економіка і підприємство» спеціальності 6.050100 «Облік і аудит» усіх форм навчання/ Укл.: Ющенко Н. Л. - Чернігів: ЧДТУ, 2007. - С. 44 .

Размещено на Allbest.ru