Фальшиві гроші
Виникнення та суть грошей. Закон обігу грошей в світовій економіці. Використання фальшивих грошей для підриву економіки в світовій історії. Механізм регулювання інфляційного процесу. Заходи подолання впливу фальшивих грошей на безпеку держави.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.03.2012 |
| Размер файла | 50,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Фальшиві гроші
Зміст
Вступ
1. Економічна сутність грошей їх функції
1.1 Виникнення та суть грошей
1.2 Функції грошей
2. Закон обігу грошей в світовій економіці
3. Використання фальшивих грошей, для підриву економіки в світовій історії
4. Фінансова безпека держави
4.1 Інфляція - наслідок порушення фінансової стабільності держави. Механізм регулювання інфляційного процесу
4.2 Заходи подолання впливу фальшивих грошей на безпеку держави
Висновки
Список літератури
Гроші керують світом.
Д. Трамп
Вступ
Гроші настільки міцно увійшли в наше повсякденне життя, що мі не бачимо в них нічого надзвичайного. А між тим, це одне з самих надзвичайних винаходів людини. Не являючи самі собою скільки - небудь значимої цінності, вони служать матеріалом вартості всіх оточуючих нас речей та мають здатність перетворюватися на будь - яку з їх.
Гроші - форма вираження товарного господарства. Це товар, спеціальна споживча вартість якого робить, з точки зору економіки, всезагальним еквівалентом всіх товарів, перетворюючи в капітал.
Гроші, як дуже важливий атрибут економічного життя людей з'явилися в тому чи іншому вигляді на наступному після натурального обміну етапі розвитку суспільства. Відношення до них визначається і особистими і соціально - культурними особливостями різних суспільств.
Гроші - один з основних феноменів економічного життя - виступають в якості реального зв'язку господарюючих суб'єктів держави. Немає нічого дивного в тому, що теорії грошового обігу присвячували свої праці видатні мислителі минулого часу та сучасної епохи. Гарно функціонуюча грошова система сприяє максимальному використанню матеріальних та трудових ресурсів. І навпаки, розбалансована грошова система порушує кругообіг доходів та витрат, паралізує життєву силу суспільства, викликаючи різкі коливання рівня виробництва, зайнятості та цін.
Будь - яке рішення у сфері бізнесу пов'язане з грошима. Компанії, які в повсякденному житті обличчям до обличчя стикаються з проблемою оборотності засобів, повинні сто відсотків управлінських зусиль витрачати на управління грошима. Ще більш чутливими до тонкості рішень грошових питань являються фірми в стані банкрутства. Фінансові службовці компаній, що успішно розвиваються відмінно розуміють важливість грошей як чинника ділового життя. Те, чого, як правило, недостає рентабельним, але не швидко зростаючим фірмам, так це розуміння зі сторони не фінансових менеджерів дійсної важливості грошей.
“Гроші...дійсно...керують світом.” (Д. Трамп) і єдиний шлях до володіння ними в достатній кількості - лежить через принципи управління ними та розуміння дійсної важливості грошей.
Факт виникнення в обороті фальшивих грошей свідчить про порушення законів грошового обігу, збільшення темпів інфляції і як наслідок загрозу фінансовій безпеці країни.
Рівень фальсифікації грошових купюр в Україні в 5-10 разів нижче, ніж в європейських країнах, за 11 місяців минулого року в Україні було виявлено 515 підпільних майстерних по виготовленню фальшивих грошей і притягає до відповідальності 715 чоловік. Тільки з банківської системи (без урахування фальшивок, вилучених органами внутрішніх справ) було вилучене фальшивих грошей на суму 130 тис. грн., в основному банкнот номіналом 10 і 20 гривень. Крім того, було вилучене фальшивих доларів на суму 26 тисяч, з них 24 тисячі - у вигляді 100-доларових купюр, частіше за все підроблені банкноти вилучалися в Київській, Запорізькій, Одеській областях і в Криму.
Метою даної роботи є вивчення ролі фальшивих грошей, їх суті та використання фальшивих грошей для підриву економіки в світовій історії.
Розкриттю мети даної роботи буде сприяти розв'язання наступних задач:
1. Визначення економічної сутності та вартості грошових коштів.
2. Вивчення функціонування закону грошового обігу.
3. Розкриття ролі фальшивих грошей економіці світу.
4. Вивчення інфляційного процесу, та фінансової кризи, як наслідку розповсюдження фальшивих грошей
5. З'ясування заходів по забезпеченню фінансової безпеки держави.
1. Економічна сутність грошей їх функції
1.1 Виникнення та суть грошей
Щоб дати науково - достовірне тлумачення суті грошей необхідно передусім дослідити їх походження. Нажаль, світова економічна думка не дає однозначного пояснення цього явища.
Починаючи з Аристотеля і до 18 століття досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок згоди між людьми або були запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарами. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції.
Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії - А.Смітом, Д. Рікардо, К.Марксом - довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їхніх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їхню форму, як гроші.
Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці й хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно і бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися.
Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, на якій існує найбільший попит, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо.
З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну, їх починають брати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступово набувають нової споживної вартості - властивості бути загальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибокої давнини відбувався обмін, поступово виділися певні товари на роль загального еквівалента.
Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, по суті, появу грошей у їх найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові функції - засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.
У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно підвищував вимоги до грошового товару. Зокрема, зросли вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалості зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності довгий час утримувати її на незмінному рівні тощо. Формування вказаних вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності товарами - прикрасами , а потім цих останніх - шматочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а згодом - благородних (золото, срібло).
Через демонетарізацію золота в середині 20 століття роль грошей взагалі була передана нематеріальному носію.
Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей - це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції, з якої випливає низка важливих висновків:
· По - перше, гроші за походженням - це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило видокремлення з низки звичайних товарів одного - грошового;
· По - друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку, гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищам. Вони постійно розвиваються як по суті, так і за формами існування;
· По - третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні їм суспільні відносини, так само як і не можуть бути введені там, де такі відносини не існують.
Визнання еволюційної концепції походження грошей не заперечує ролі раціонального фактора в їх творенні, передусім ролі держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливим економічним та соціальним функціям гроші й держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі.
Природа грошей як загального еквівалента визначається насамперед їх походженням. Як було показано вище, гроші виникли внаслідок стихійного виокремлення з безліч товарів одного, найпридатнішого за своїми фізичними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Але й після завершення формування грошей як самостійного економічного явища. Носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально - речовому вигляді, зокрема срібло і золото.
Проте не можна пояснювати товарну природу грошей тільки їхнім походженням чи закріпленням їхньої суспільної ролі за певним конкретним товаром. Гроші є товаром самі по собі, по своїй суті, що визначається їхнім місцем у товарних відносинах. Так, золото, ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування - як звичайний товар і як гроші. Подвійність виявлялась як у його споживній так і в міновій вартості.
Поряд із конкретною споживчою вартістю - здатність задовольняти певні потреби людини - золото набуло властивостей загальної споживчої вартості - здатність задовольняти будь - які людські потреби внаслідок використання його як загального засобу обміну. Між конкретною і загальною споживчою вартістю золота виникла суперечність - якщо воно застосовується у першій своїй якості, то не може використовуватись у другій, і навпаки.
По мірі розвитку товарного виробництва ця суперечність загострюється. Розв'язання її було знайдено на шляху ідеалізації грошей, поступового переходу загальної споживчої вартості від конкретного товару - золота до простого його знака.
Хоча золото почало виконувати роль грошей ще з 19 століття до нашої ери, проте паралельно з ним тривалий час використовувалися й інші грошові метали, передусім срібло. Лише з другої половини 19 століття до середини 20 століття золото одноосібно виконувало роль грошей. Таку відносно коротку тривалість золотого монометалізму можна пояснити тим, що ті самі еволюційні процеси, які спричинили закріплення ролі грошей за золотом як за найбільш пристосованим для цього благородним металом, зумовили неспроможність його назавжди чи навіть надовго закріпитися в цій ролі та підготувати передумови для переходу до якісно нових грошей, що дістали назву кредитних.
Відбувся процес демонеталізації золота: спочатку з обігу були вилучені золоти монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю припинився обмін неповноцінних грошей на золото в будь - якій формі.
Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонеталізацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті - так званих кредитних грошей.
Упродовж століть постійно змінювалися форма та зміст грошей, і сьогоднішній їхній стан не є завершальною фазою.
В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні мати певну форму, яка забезпечувала б їм довіру з боку суб'єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. З розвитком ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб'єктів ринку. Відповідаючи на це, гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її.
Товарні гроші. Як засіб обміну гроші вперше з'явилися в історії людства у вигляді товарів.
У міру подальшого розширення і поглиблення товарно - грошових відносин ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги: гроші мають бути однорідними, портативними, економічно подільними, здатними тривалий час зберігати свою вартість. На їхнє місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких було також срібло і золото.
Настала епоха металевих грошей. Ці гроші мали внутрішню вартість, тобто були цінними самі по собі. Кількість грошей регулювалася ринком через попит і пропозицію на золото на золото чи срібло. Недоліком металевих грошей було те, що для видобування коштовних металів потрібні були чималі ресурси, які і без цього були обмеженими.
На території України за різних часів в обігу використовувалися такі монети: гривня, карбованець, шаг.
Новий етап у розвитку монети як форми справжніх грошей пов'язаний із виникненням білонної чи розмінної монети. Головна її відмінність полягає у тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, тому є неповноцінною.
Карбування поряд із повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу - вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно - грошових відносин.
Паперові гроші (символічні). За змістом паперові гроші - це знаки справжніх золотих або срібних, випущених державою в обіг. Вони наділені примусовим курсом і замінюють товарні гроші в їхніх функціях засобів обігу і платежу. Паперові гроші не мають власної вартості.
Паперові гроші - це не результат волі чи бажання держави, а об'єктивний продукт історичного розвитку товарно - грошових відносин у суспільстві.
Важливою ознакою паперових грошей є їх несталість та поступове знецінення, що зумовлено такими причинами:
1. Відсутність власної вартості паперових грошей
2. Недовірою до держави - емітента
3. Дефіцитом державного бюджету та незбалансованістю платіжного балансу країни
Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, яки виникли на основі кредитних відносин. Вони виникли стихійно, внаслідок подальшого розвитку товарно - грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою.
Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.
Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя.
Векселі бувають двох видів - простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк указану суму; використовується він рідко.
Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат), - окремі юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Цей вексель є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі.
Банкнота - в широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнот у каси банку. Послаблюється зв'язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу. Це призводить до знецінення банкнот, що мало місце в останні роки в Україні.
Пластикові банкноти. Щоб захистити національну валюту від фальшивок, випускають пластикові гроші. Перевагою є довговічність та великі труднощі їх підробок.
Чек - документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові (чекотримачеві).
Кредитна картка - це засіб платежу, що замінює готівку і чеки, а також дає власникові можливість отримати в банку короткострокову позичку. Вона застосовується у роздрібному товарному обороті та сфері послуг. Багато споживачів користується дебетовими картками. У світовій практиці зараз використовується “багатофункціональні” картки.
Депозитні гроші - це також неповноцінні (гроші) знаки вартості, але на відміну від готівкових вони не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банку. Але депозитні гроші мають незручності щодо здійснення платежів. Тому життя обумовило появу нової форми грошей - електронної.
Електронні гроші - умовна назва грошових коштів, які використовуються їхніми власниками на основ і електронної системи банківських послуг. За змістом - це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню у сфері безготівкових розрахунків найновіших комп'ютерів і сучасних систем зв'язку.
Таким чином, розглянувши еволюцію розвитку грошей, ми можемо зробити висновок, що в перспективі гроші існуватимуть без матеріальної субстанції, але термін “економіка без грошей” у принципі є неправильним.
Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях, котрі відображають можливості та особливості їх використання, а також в ролі грошей, що складаються з досягнення за їх допомогою певних результатів.
1.2 Функції грошей
Особливості функцій полягають в тому, що сморід в більшості випадків здійснюються лише грішми.
Функції грошей:
1) міра вартості (основна) - гроші служать для вираження вартості товарів.
Функціонування грошей, як міри вартості пов'язано з утворенням цін. Ціна - грошовий вираз вартості. Встановлюючи певну ціну на товар, власник ідеально, уявно виражає його вартість в гроші. Це можливе тому, що гроші реально існують. Таким чином, особливість функції - її виконують уявні або ідеальні гроші.
Функцію міри вартості гроші виконували через масштаб цін (встановлювався державою) - маса металу, що прийнята в даній країні за грошову одиницю з рівним поділом її на певну кількість менших одиниць і служити для вимірювання цін всіх товарів.
Раніше функцію міри вартості виконували тільки повноцінні гроші. В сучасних умовах цю функцію виконують паперові гроші без будь-якого золотого забезпечення (однорідні, тому, виражаючи ціни товарів в національній валюті, господарські агенти можуть легко порівняти вартість різних товарів).
2) засіб обігу - обслуговують процес реалізації товарів, виступають посередником в обміні товарів, постійно знаходяться в сфері обігу. Цю функцію виконують реальні гроші.
Відмінність Т-Г-Т від Т-Т:
не потрібна взаємна відповідність потреб двох товаровиробників
не потрібне співпадання актів купівлі-продаж в часі і просторі.
При виконанні грошима цієї функції виникає можливість розриву актів купівлі-продаж, що означає абстрактну можливість виникнення економічної кризи.
Спочатку металеві гроші вступали в обіг у формі зливків, а потім монет. Монета - зливок металу певної форми, вага і проба якого встановлена державою.
У стародавні часи, середні віки, частково наприкінці ХІХ- качану ХХ ст. в обігу були так звані справжні монети - зливки дорогоцінних металів з державним посвідченням їх вартості. Сучасні монети - символічні гроші, бо їх карбують з малоцінних металів. Вартість металу, що містить монета, менша, ніж зазначена на ній вартість.
Оскільки гроші у функції засобу обігу лише тимчасово знаходяться в руках товаровиробника, функцію засобу обігу можуть виконувати і неповноцінні гроші. Поступово металеві гроші замінювались паперовими. Сучасні паперові гроші - законні платіжні засоби. Держава силою влади, юридичних законів вказує приймати ці гроші всім учасникам економічного життя за товари та послуги.
3) засіб утворення скарбів і нагромадження - гроші випадають із сфери обігу і затримуються в руках товаровиробників. В епоху золотого стандарту (золото - функції грошей) товари продавалися з метою нагромадження багатства (скарбів). Нагромадження необхідні для купівлі товарів тривалого користування, предметів розкоші. Колі зберігати скарби стало невигідно (гроші - в кредит, використовуються в підприємницькій діяльності), функція трансформувалась у засіб нагромадження.
При золотому обігу нагромадженні скарби були стихійним регулятором обігу грошової маси. Паперові ж гроші не можуть перетворюватися у добро і регулювати грошовий обіг.
Виконують цю функцію реальні гроші.
4) засіб платежу - пов'язана з потребою продаж товару і послуг при відкладенні платежу. З даною функцією зв'язано виникнення кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна карта.
Переваги кредитних грошей:
скорочують споживи в готівці
зменшують витрати обігу
прискорюють обіг
перебувають в обігу визначений угодою час.
Як засіб платежу гроші використовуються при видачі заробітної плати, виплаті податків, земельної ренти. Виконують функцію реальні, повноцінні і неповноцінні гроші.
Несплата в рядків лише одним боржником призводить до порушення розрахунків багатьох інших товаровиробників, а це спричиняє економічну кризу.
Використання паперових і кредитних грошей поступово витісняють золото із обігу. Сьогодні золото ніде в світі не використовується як грошовий матеріал в обігу. Поміняти гроші на золото не можна. Золото, як і всякий товар, можна купити.
5) світові гроші
В цій своїй функції гроші виконують трояке призначення:
а) функціонують як загальний засіб платежу, обслуговуючи міждержавні ринкові відносини, торгові і фінансові операції опосередковуються не наявними грошовими знаками, а шляхом зарахування боргових зобов'язань через банки;
б) виступають як загальний купівельний засіб (оплачуються товари, які куплені в інших країнах по готівкових рахунках);
в) функціонують і як загальна матеріалізація суспільного багатства (при видачі зовнішніх кредитів, переміщенні нагромаджених багатств в іноземні банки, сплаті військових контрибуцій).
До недавнього часу цю функцію виконували золоті гроші. В сучасних умовах золото практично не використовується у валютних міжнародних розрахунках. В 1968 р. замість золота використовуються валюти розвинених країн.
2. Закон обігу грошей в світовій економіці
Кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинне дорівнювати сумі цін реалізуємих товарів поділеної на число обігів (швидкість обігу) однойменних одиниць. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їх цін та швидкістю обігу грошей.
Закон грошового обігу звучить наступним чином: кількість грошей, необхідних для обігу, визначається загальною сумою належних реалізацій товарних цін плюс загальна сума платежів, за цей же період часу, за мінусом платежів, що взаємо заміщуються шляхом погашення.
Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця), визначає величину грошової маси. Це один із кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу.
З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що в свою чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з їх) і швидкістю обігу однойменної грошової одиниці.
До = Ц / О, де
До - кількість грошей, необхідних для товарного обігу вданому році;
Ц -сума цін товарів, що реалізується в даному році;
Середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.
Це загальний закон кількості грошей в обігу. З розвитком функції засобі платежу формула закону набуває більш доладного вигляду:
, де
ЦТ - сума цін всіх товарів, призначених для реалізації в певний період
До - сума цін товарів, проданих в кредит
П - платежі, за якими наставши рядків сплати
ВР - взаємні розрахунки
Про - число оборотів грошової одиниці.
Тобто на кількість грошей в обігу впливає :
кількість товарів і рівень цін
швидкість оберту грошової одиниці
рівень розвитку кредиту
рівень розвитку безготівкових розрахунків.
При функціонуванні повноцінних грошей в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу накопичення (коли потреба в грошах зменшувалась, вони перетворювались в добро, якщо збільшувалась - повертались).
Для паперового грошового обігу характерна нестабільність, яка випливає із самої природи цих грошей (випуск не регулюється потребами обігу в грошах, відсутній механізм автоматичного вилучення надлишку).
Перевищення кількості грошових одиниць в обігу над сумою товарних цін (і як результат - поява грошових одиниць, що не мають товарного покриття) призводить до інфляції.
Переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей може здійснюватись за рахунок використання фальшивих грошей, які не мають товарного покриття.
Світовій історії відомо багато фактів використання фальшивих грошей для підриву економіки країни.
3. Використання фальшивих грошей, для підриву економіки в світовій історії
Використання фальшивих грошей і процес інфляції нерозривно пов'язані один з одним. У найбільш загальному розумінні інфляція означає знецінювання грошей у результаті перевищення кількістю грошових знаків. Що перебувають в обігу суми товарних цін.
Явище інфляції відоме давно, приблизно з 4 - 3 ст. до н.е.. або з моменту коли грошовим товаром у світі утверджувалося срібло.
У докапіталістичну епоху знецінювання грошей відбувалося в результаті втрати довіри до монет, в яких при карбуванні закладалося менше металу (порівняно з офіційно встановленою кількістю), а бо в наслідок зниження виробництва золото. Така інфляція мала обмежений характер.
Вже в 6 столітті до нашої ери виготовлення фальшивих грошей прийняло такий обсяг, що відомі закони Солона передбачували за це смертну кару. Тоді ж появився і спосіб перевірки справжності срібних грошей. Їх перевіряли ножем. Річ у тому, що фальшиві монети були не цілком срібними, а лише покритими тонким шаром срібла. Відколовши шматочок монети, можна було побачити, справжня вона або підроблена. Але фальшивомонетники знайшли вихід з положення: робили на підробленій монеті надріз і сріблили його.
Як вважають, головним центром виготовлення фальшивих монет за часів розквіту Стародавнього Рима був Єгипет. Недивно, що в свиті Антонія, прибулого до Єгипту, були присутні досвідчені фахівці по боротьбі з фальшивомонетниками. Мабуть, підроблені гроші з Єгипту надходили до Рима в такій кількості, що римський сенат затурбувався.
За часів імператора Клавдія в обігу знаходилося стільки підроблених грошей, що сучасні нумізмати схиляються до думки про можливу причетність до незаконної справи самого Клавдія - адже відомо, що імператор Нерон офіційно дозволив додавати до срібла, з якого чеканилися монети, інші метали. Своє рішення Нерон пояснював державними міркуваннями, зокрема тим, що якщо робити монети із сплаву, а не з чистого срібла, то вони повільніше стираються і довше знаходяться в обігу. Так був встановлений початок "розчиненню" срібла в римських монетах, і врешті-решт кількість домішок досягла 90-95%.
Причому на початку цивілізації підробка монет розглядалася тільки як обман приватної особи. Пізніше, коли процес, підробки грошей прийняв масовий характер, стало ясно, що це завдає збитку державі. Відповідно змінився і характер покарання, воно стало більш жорстоким.
В Стародавній Русі, благородний громадянин, що доніс на фальшивомонетника на все життя звільнявся від всяких поборів, а раб одержував свободу. Якщо фальшивомонетнику вдавалося бігти з в'язниці, стражника негайно страчували. А самих злочинців звичайно кидали на розтерзання диким звірам або придавали спалюванню. Був і інший спосіб покарання: злочинцям вливали в горло розплавлене олово. Пізніше за їх стали топити.
В Англії 12 століття по едикту короля Генріха I фальшивомонетникам відрубували праву руку і статеві органи. А право чеканити монети Генріх I надавав тільки людям знатним, які повинні були ставити на них свій штамп, що засвідчував автентичність грошей. Але ці ж люди чеканили і фальшивки, ставлячи в цьому випадку не свій штамп, а чужий.
Дізнавшись про це, король напередодні Різдва 1125 року викликав до себе, у Вінчестер, всіх заготівників грошей. Тим, хто не зміг довести чистоту монет, відрубували праву руку. Літописець затверджує, що всі вельможі сталі однорукими. Ця подія увійшла до історії як Криваве Різдво.
В 12 - 14 століттях виготовленням фальшивих грошей займалися представники всіх станів, але частіше всього духовного. Втім, історія зберегла ім'я абата Мессендрона, який в роки правління англійського короля Едуарда III (1312-1377) трохи не у відкриту виготовляв і поширював підроблені монети. Його підійняли на дибі, а потім повісили.
В ті часи застосовувався всього один і притому вельми своєрідний метод визначення вини людини, підозрюваної у виготовленні фальшивих грошей: йому пропонували потримати в руці розжарений шматок металу. Члени "контрольної комісії" уважно вдивлялися в обличчя підозрюваного. Якщо в ході перевірки воно не спотворювалося гримасою болю - значить, майстер невинний.
У Франції в ту пору за виготовлення підроблених грошей звичайно бралися люди знатні, причому досить часто це були жінки. Цілих сім років в своєму родовому замку в Тулузі виготовляла підроблені монети графиня Жанна де Болонье-Оверн. "Монетний двір" був обладнаний в підвалі замка, чеканили монети дві особливо довірених особи. Ключ від дверей, провідних в підвал, графиня тримала у себе і завжди сама наглядала за працюючими, побоюючись, що вони чеканитимуть для себе. В 1422 році їх все-таки викрили і арештували.
На нижчій стадії розвитку капіталізму, тобто у період домонополістичного розвитку капіталізму ( з початку 14 ст. до останньої третини 19 ст.), випуск фальшивих грошей у великому обсязі, і інфляція з метою підриву економіки виникали лише в часи війни та повоєнної розрухи. У цей період держави супротивники випускали фальшиві гроші одна одної, або могли вдатися до надмірної емісії паперових грошей і припинити їхній обмін на золото. Такими прикладами є: наполеонівські війни, кримська війна Росії, франко-прусська війна, та громадянська війна США.
Фальшивомонетники виявилися і серед перших переселенців до Північної Америки. Там для них був просто рай. Були в обігу англійські фунти і шилінги, французькі луїдори, іспанські дублони, голландські гульдени, які виготовлялися з різних сплавів, і тому визначити, справжня або фальшива монета, було важко. До того ж в Європі досить часто з'являлися нові монети - так відзначали свій вступ на престол монархи. В Америці про такі події визнавали з великим запізненням. От чому, коли в 1754 році в Америці з'явилися іспанські дублони з ім'ям Фердинанда, а не Пилипа, який тоді правив Іспанією, ні у кого не виникло особливих сумнівів в автентичності цих грошей - колоністи просто подумали, що на престол зійшов якийсь невідомий їм Фердинанд.
Новий етап в історії підробок американських грошей наступив, коли в 1691 році з'явилися перші національні купюри (ще фунти стерлінгів, але вже американські). Вони друкувалися на простому папері, причому тільки на одній стороні. На прямокутному листі без жодних водяних знаків була віддрукована непоказна віньєтка, герб, номінал, а також обов'язкові підписи посадовців. Іноді робилися написи про золоте або срібне забезпечення грошей і про те, що виготовлення фальшивих грошей карається смертною стратою.
Щоб захиститися від підробок, кожний штат застосовував свої прийоми: на грошах друкували секретні завиті слова, набрані особливим шрифтом. В Південній Кароліні використовували староєврейські і грецькі букви (на грошах 1776 року). В Пенсільванії на паперових грошах різної гідності назва штату писалася по-різному. Відомі чотири написання - Pennsylwania, Pensylwania, Pensilwania, Pennsilwania - і це не друкарські помилки, а спосіб обдурити фальшивомонетників.
Перші американські паперові гроші мали один нерівний край (частіше - правий). Хитрість полягала в тому, що на монетному дворі зберігався корінець для кожної серії, і при покладенні його до справжньої купюри лінії з'єднання повинні були співпасти. Але гроші швидко зносилися, тріпався і їх край, та і саме зображення на грошовому знаку було важко розрізнити. До того ж фальшивомонетнику зовсім не було важко вирізувати, як годиться, край підроблюваних купюр. Першими американські паперові гроші сталі підробляти Роберт Фентон і Бенджамин Пірс.
В 1786 році конгрес США ухвалив рішення про введення нової монети - долара ("срібний долар"). Спочатку чеканили тільки срібні монети, а з 1792 року конгрес встановив дві грошові одиниці: срібний і золотий долари з твердим співвідношенням їх "ваги". 21 квітня 1806 року був виданий федеральний закон, що заборонив під страхом суворого покарання виготовляти фальшиві монети. Проте в США тоді не було закону, що забороняв чеканку власних монет, тобто грошей, не схожих на урядові - з іншим змістом золота, іншим зображенням, інших розмірів.
Відомий такий курйозний випадок. На початку 60-х років XIX століття банкірська фірма "Кларк, Грабер і К°", що випробовувала брак в наявній монеті, швидко побудувала монетний двір і початки випускати свої двадцятидоларові монети, що містили більше золота, ніж урядові. На одній стороні монети був зображений жіночий профіль в обрамленні 13 зірок, а внизу рік - 1861. На іншій - традиційний двоглавий орел і напис по колу: Gruber & З, Denver, Twenty D. Гроші розходилися навіть краще за теперішні часи, і спеціальна комісія конгресу зайнялася вивченням цієї проблеми. Хоча по тодішніх законах складу злочину в діях банкірів не було, всі визнавали, що положення створилося ненормальне і потрібне щось зробити. Конгресмени вирішили купити приватний монетний двір. Це було зроблено в 1863 році і обійшлося уряду в 25 000 доларів.
Так почалося золоте століття американських фальшивомонетників. В 1859 році в країні циркулювало більше 4000 фальшивих доларів різного випуску і номіналу. В 1858 році кожного тижня з'являлося з десяток різних фальшивих банкнот. Плутанина в американській грошовій системі збільшувалася тим, що в країні була величезна кількість банків з однаковими назвами. Наприклад, в штаті Нью-Йорк в 1863 році було вісім "Юніон бэнк", сім "Коммершиал бэнк", сім "Фармерс энд Мерчентс бэнк".
В 1861 році уряд випустив лист-визначник підроблених грошей, в якому описувалося 1727 фальшивок. В лютому 1862 року 188 американських банків об'єдналися в асоціацію по боротьбі з фальшивими грошима. Асоціація оголосила призи за виготовлення особливої фарби, паперу і інших матеріалів, необхідних для друкування грошей і важких у підробці. Крім того, банкіри, що зневірилися, оголосили нагороду за затримання фальшивомонетників. В результаті за десять років арештували 434 людини. Але кількість фальшивих грошей в країні не зменшувалася.
В 90-х роках XIX століття долари забезпечили величезною кількістю хитромудрих віньєток і завитих на багатоколірному фоні. Але і їх підроблювали. Не можна не згадати про знаменитого Емануеле Нінджере, унікального фальшивомонетника. Звичайно фальшиві банкноти друкувалися за допомогою кліше, а Нінджер долари малював.
Нінджер жив з дружиною і чотирма дітьми на власній фермі недалеко від Нью-Йорка. Самого Нінджера сусіди практично не бачили - на землі, прилеглій до ферми, звичайно працювали його дружина і діти. На розпитування цікавих дружина відповідала, що господар ферми одержує пенсію за те, що служив в німецькій армії, тому часто їздить за грошима до Нью-Йорка. А коли він удома, то зайнятий тим, що пише спогади.
Насправді Нінджер, закрившися в кабінеті, малював гроші. На п'ятдесятидоларовий папірець у нього йшло чотири-п'ять днів. Може, він і використовував якісь лекала або пристосування, але він все ж таки малював, а не друкував! Праця була виснажлива, і Нінджер жахливо втомлювався. Одного разу від утомленості на п'ятдесятидоларовому папірці він забув написати "вигравійовано і віддруковано в гравіювання-друкарському бюро". Купюра потрапила в оборот, і в 1891 році один буфетник роздивився помилку. Але він не знав, як знайти виробника, тому просто повісив банкноту в рамці над стійкою. А Нінджер продовжував кожну останню п'ятницю місяця їздити до Нью-Йорка за покупками, поки Ерл Баском, власник іншого невеликого бару, не помітив підробку і не затримав фальшивомонетника. Нінджера засудили до шести років в'язниці і... одному долару штрафу. На вищій стадії розвитку капіталізму 19-20 ст., інфляція набула постійного та загального характеру, охопивши майже всі розвинені країни. При цьому її темпи були високими, а у деяких країнах навіть стрімкими. Крім того, інфляція після 1914 року відбувалася за умов відсутності в обігу золотих монет, а згодом встановлення і паперових грошових цін.
4. Фінансова безпека держави
гроші фальшивий економіка інфляційний
4.1 Інфляція - наслідок порушення фінансової стабільності держави. Механізм регулювання інфляційного процесу
Таким чином, підвищення рівня інфляції викликаного випуском в обіг фальшивих грошей, а відповідно збільшенням грошової маси в обігу, є одним з факторів підриву фінансової безпеки держави.
Фінансова безпека держави поняття досить багатопланове в економічному контексті і надзвичайно актуальне в політичному, бо є результатом практичних заходів з боку законодавчої та виконавчої влад держави в сфері фінансів. Насамкінець вона визначається конкретними показниками функціонування економічної системи держави за певний проміжок часу. До числа цих показників належить: величина внутрішнього і зовнішнього боргів, рівень інфляції, стійкість національної валюти, сальдо платіжного балансу.
На другому місці після розмірів боргу, щодо фінансової безпеки держави, знаходиться рівень інфляції. Загалом інфляція це - системне явище, яке пов'язано не лише з грошовим обігом, але і з усією економічною системою. Але це завжди - сигнал про фінансову небезпеку, яка потребує певних заходів з боку владних структур держави. Вона є проявом порушення рівноваги всієї економічної системи і на сам перед у сфері грошового обігу, викликане випуском фальшивих грошей. Найпершою ознакою переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових грошей та їх знецінення стало зростання цін.
Розвиток інфляційного процесу, як правило, проходить два етапи. На першому з них темпи знецінення паперових грошей відстають від темпів зростання паперової маси, дезорганізуючий вплив інфляції на виробництво, торгівлю, кредит і грошовий обіг ще не вповні виявляється, Тимчасово навіть може створюватися специфічно висока кон'юнктура, основою якої насправді є інфляція. Це пояснюється, з одного боку, зростанням товарної маси, внаслідок чого частина додаткових (фальшивих) паперових грошей заміщує в каналах обігу необхідну кількість повноцінних паперів, а з іншого -- необхідністю задовольнити потребу в готівкових грошах, тому що вже починає скорочуватися обсяг кредиту й уповільнюється швидкість обертання середньогрошової маси.
Таким чином, на першому етапі розвитку інфляційного процесу його згубна дія ще не повною мірою проявляється, Економіка та фінансова система ще мають ряд резервів, ефективних засобів регулювання, тому є можливість не тільки обмежувати негативні наслідки інфляції, а й приховувати її, коли потрібно -- приглушувати, направляти на досягнення певних політичних цілей.
На другому (вищому) етапі свого розвитку інфляційний процес різко прискорюється, темпи зростання суспільного виробництва починають відставати від знецінення паперових грошей, а інфляційне переповнення каналів грошового обігу стає вже очевидним. Таке випередження темпів збільшення паперогрошової маси спричинюється, по-перше, занепадом виробництва, зростаючим відставанням у науково-технічному прогресі, уповільненням підвищення, а потім і зниженням суспільної продуктивності праці; по-друге, зменшенням товарообігу, зумовленого зниженням якості та скороченням асортименту товарів, які тепер виробники почали поділяти на «вигідні» й «невигідні», скороченням закупок імпортних товарів; по-третє, зростанням дефіцитності товарів; по-четверте, від'ємним платіжним балансом країни, коли збитки від зовнішньоекономічної діяльності вже не покривалися потоком доходів.
Світовий досвід країн ринкової економіки знає два основних способи регулювання інфляційного процесу: кейнсіанський і монетаристський. Кейнсїанський метод передбачає розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці, а монетаристський, проти якого виступають усі прихильники унітарної держави,-- впровадження таких дій, як самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні та інші потреби. Звичайно, в країнах, де такі дотації не мають істотного значення, монетаристські дії дають значний позитивний ефект.
В Україні, щоб оволодіти ситуацією в грошовому обігу та кредитуванні, необхідно в найкоротший час вдатися до регулювання обсягу сукупної грошової маси, застосувавши для цього такі спеціальні інструменти та методи: резервні вимоги, тобто норматив депонування частини вкладів комерційних банків на безвідсоткових рахунках Національного банку України (він становить 15 % статутного фонду комерційного банку); квоти і форми рефінансування банків; гнучку відсоткову політику; нормативи ліквідних коштів комерційних банків та обов"язкових інвестицій у державні папери тощо.
Змінюючи нормативи резервів та ставки операцій рефінансування, Національний банк зможе збільшувати (зменшувати) величину ліквідності комерційних банків і тим активно впливати на інфляційний процес. При цьому основою регулювання грошової системи України має стати насамперед ліквідація штучного поділу готівкового й безготівкового обігу та перехід до цивілізованого регулювання сукупного грошового обігу. Гривня мусить мати однакову купівельну силу в будь-якій формі і в будь-яких операціях. Світова практика свідчить, що для цього потрібно зняти всі необгрунтовані обмеження з безготівкових платежів та розрахунків і паралельно ввести граничні межі загального зростання грошової маси в обігу.
4.2 Заходи подолання впливу фальшивих грошей на безпеку держави
Друкування фальшивих грошей завдає колосального збитку всім державним інститутам і в тій країні, де друкують ці гроші, і в тій, чия валюта друкується. Причому більшою мірою тій країні, де друкується, тому що як би наслідки для далекої, скажімо, заокеанської країни, чию грошову одиницю ми використовуємо дуже часто або її тут копіюємо на ксероксах, загалом, для них наслідки досить обмежені вже із однієї простої причини, що доларів за кордонами США обертається набагато більше, ніж в самих США. А для нас це пряма втрата. Перш за все, тому що це руйнує грошову систему, руйнується довіра до долара, тому що зараз в грошовому обігу найстійкіша одиниця - це американський долар.
Ринкова економіка в значній мірі, за своєю природою, є наукою психологічною. Питання про різні схильності, очікування і інші категорії, якими характеризується поведінка населення або підприємства. В даному випадку категорія довіри - це цілком економічна категорія. Вона означає те, що купувати долари теж почнуть побоюватися, якщо друкувати їх будуть, фальшиві, у великих розмірах, і держава не в змозі проконтролювати. Тоді починається продуктообмін, бартер тобто, різного роду грошові сурогати. Але гроші - це державний інститут, це зобов'язання держави, з того часу, як відмінений золотий стандарт, друкувати фальшиві гроші - це руйнування грошової системи і підрив довіри до держави.
Однією з основних причин, як політичних і економічних так і чисто практичних про зміну вигляду національної валюти є - захист від фальшивок. Щоб зменшити їх кількість в країні, необхідно переходити на нові банкноти кожні 5 - 7 років. Враховуючи затратность процесу, такий темп не кожній державі під силу. Але фальшиві гроші негативно впливають на економіку країни. Так наприклад, в минулому році в Росії було зареєстровано 23 тис. злочинів, пов'язані з виготовленням і збутом фальшивих грошей. З них 69% припало на рублі інші - на долари. Пік виготовлення фальшивок припав на перші роки перебудови, коли з'явилися нові гроші, більш схожі на фантики, копіювальна техніка з великим набором можливостей, а в банках ще не було приладів, достовірно встановлюючих автентичність купюр. На сьогодні є детектори автентичності, які перевіряють гроші по 8 - 10 параметрам. Ті, що не проходять „іспит” відсіваються, йдуть на експертизу і, якщо доведено, що вони фальшиві, списуються з рахунку кредитної організації і передаються по акту до правоохоронних органів. Близькі до оригіналу банкноти робляться друкарським способом з використанням кліше і відповідного паперу, з водяними знаками і тисненням. Собівартість таких фальшивок велика, і тому даним способом в основному друкують великими партіями квазідолари.
Як відомо з історії, фальшивомонетників у все часи осягала сувора кара. При Олексії Михайловичі майстрам, які самі виготовляли гроші або додавали в срібні монети олово або мідь горло заливали киплячим свинцем. За часів правління Петра I їх чекала смертна страта, а зараз тюремний висновок по 186-й статті Кримінального кодексу. Причому покарання йде виключно за виготовлення фальшивок з метою збуту, а сам факт виготовлення злочином не вважається.
В колишні часи, коли закрадався сумнів в автентичності монети, її пробували на зуб: мідь або справжнє золото? Сьогодні процес перевірки банкнот став значно складніше. Він об'єднав всі можливі методи: від високопрофесійних до “шаманських”.
За свідченнями фахівців, що продають банківську техніку, поява нових купюр завжди спричиняє за собою підвищення попиту на детектори - фальшивомонетники користуються ситуацією, поки люди ще не звикли до нових грошей. Крім того, долари так прижилися в Росії і так подорожчали, що стали справжнім “хітом” підробок - на думку фахівців, на кожну 1000 теперішніх часів стодолларовых банкнот доводяться 3 фальшиві.
Додали складнощів банкам і магазинам і так звані “чеченські долари”: на захопленій бойовиками території Грізного залишився завод “Гознак” зі всією технікою і деякою кількістю сировини. До тих пір, поки сировина не закінчилася, до Росії поступали високоякісні фальшивки, майже невідмітні від теперішніх часів. Добрі підробки привозять і з інших східних країн, де цей бізнес практично не карається, а тому процвітає. В цих країнах теж підроблюють, в основному, долари.
Підробкою рублів частіше займаються вітчизняні умільці. Копіювальна техніка за останні 4 роки значно поліпшила свої характеристики, і тепер дозволяє отримати практично ідентичне зображення. Ця обставина відкрила шлях підробкам порівняно дрібних банкнот.
Один з популярних способів підробки: відповідно до закону, банки зобов'язані прийняти купюру, якщо 2/3 її цілі. До двох справжніх купюр додається третя - фальшива. Шляхом вклеювання фрагментів фальшивих банкнот справжні гроші “розбавляються”. Детектор такі купюри пропускає. Виявити їх можна тільки зіставленням номерів в різних кутках “папірця”.
Фахівці по банківській техніці, говорять про важливість професійного досвіду і інтуїції у касира. В передмові до каталога Центрального банку описані характерні риси російських банкнот. Серед інших ознак - особливе похрускування паперу, її різні відтінки для банкнот різних номіналів, рельєфні мітки для людей з ослабленим зором. Сюди ж відноситься і розмір банкноти, і товщина паперу. Крім того, гроші не друкуються з двох сторін одного папірця: вони склеюються з двох різних листів-половинок, тому навіть в якісних фальшивих купюрах, при недотриманні елементів технології, можуть не співпадати малюнки. Відрізнити серед пом'ятих, не особливо чистих банкнот фальшиву по цих ознаках, та ще в кінці робочого дня, при люмінесцентному освітленні, який усилює відтінки синього, - задача не з легких. З нею добре справляються ті касири, які, через багаторічний досвід роботи з грошима, бачать їх якимсь “внутрішнім зором”. Щонайменша невідповідність навіки що відклався в пам'яті оригіналу - і купюра відкладається для перевірки на детекторі.
Забезпечити детектором недосвідченого касира і при перевірці доларів цілком покластися на техніку - великий ризик. Адже техніка (якщо вона коштує менше 10 тисяч доларів) не чує істинного хрускоту, не відчуває зайвої ваги купюри, її підозрілої гладкості.
В той же час, детектор - необхідний інструмент для роботи з грошима. Оснащений різними видами датчиків, він забезпечує більш менш надійні способи перевірки автентичності банкнот. Найпростіший, недорогий детектор - це, фактично, лампа ультрафіолетового світла. До них можна віднести, наприклад, моделі ДБУ, Owlet, “Мегре”, петербурзької фірми “Каскад”. До складнішим - “ультрамаг” московської фірми “Вілдіс”, Regula однойменної фірми з Мінська. Ці детектори перевірки автентичності є, по суті, універсальними, оскільки працюють і з рублями, і з доларами. Вони забезпечені датчиками, чутливими до магнітного шару, нанесеного на долари. Детектор “ультрамаг 225 СЛ” дозволяє перевірити російські банкноти на предмет наявності спеціальної метамерної фарби, непрозорої для інфрачервоного випромінювання - а це одна з ознак автентичності, найскладніший для підробки. Такий ступінь захисту матимуть і обіцяні Урядом купюри в 1000 рублів. Щоб перевірити їх автентичність, підійде також прилад ДОРС-1000 московської фірми “Система” або подібна техніка інших фірм.
З найпростіших автоматичних детекторів автентичності доларів США на ринку Санкт-Петербурга широко поширені такі апарати шведської компанії Scanсion, як Cashscan (він перевіряє, чи є на банкноті магнітна фарба), Superscan (перевіряє наявність магнітної фарби і захисної нитки - полімерної смуги з нанесеним методом металізації текстом, а також прочитує номінал банкноти). Про магнітну фарбу слід розказати докладніше. Вона наноситься дискретно - тільки на деякі ділянки банкноти. Підробки, частіше всього, “намагнічені” цілком. Зокрема, так буває, якщо вони зроблені на принтері. Адже вся фарба, яка використовується в принтері, володіє магнітними властивостями. Прості детектори просто відчувають, що магнітна фарба є, тому навіть неякісні підробки пізнають як справжні банкноти. При цьому потрібно пам'ятати, що існують старі долари (до1988 роки випуску), які повністю покриті магнітним шаром, але, проте, вони є справжніми.
До складніших детекторів доларів можна віднести модель DBC-03 японської фірми Japan Cashmachint Co і детектор MS-3 виробництва петербурзької фірми “ЕВС”. На відміну від простих апаратів, ці пристрої мають відповідні рекомендації МВС як прилади, здатні виявити підробки дуже високої якості. Ці апарати дозволяють перевірити автентичність банкнот по цілому ряду ознак: магнітний захист (з урахуванням розташування магнітних міток на банкнотах різних років випуску), якість і густина паперу в інфрачервоному і ультрафіолетовому випромінюванні, гідність банкноти, правильність розташування і збіги малюнка з двох сторін банкноти, ширина полів. До всього перерахованого, ці детектори легко можуть бути адаптований під банкноти, що знов з'являються, і володіють додатковими сервісними можливостями.
Достатньо широко поширені лічильники банкнот з одночасною перевіркою автентичності. В багатьох організаціях і в банках, використовується подібна техніка. Сюди можна віднести лічильники англійської фірми De La Rue (моделі серії 2600, 2620, 8672), американські Brandt (модель 8672, нині вироблювана фірмою De La Rue) і Magner. Потрібно помітити, що не всі фахівці покладаються на якість детекции, якщо вона відбувається одночасно з рахунком грошей.
Подобные документы
Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. Поняття неповноцінних грошей та характеристика їх ризновидів – паперових і кредитних грошей. Роль держави в творенні кредитних грошей. Вклад М.І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.
шпаргалка [159,8 K], добавлен 02.12.2010Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.
курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002Виникнення та суть товарного виробництва. Просте та розвинене товарне виробництво. Походження грошей. Концепції походження грошей. Розвиток форм грошей. Паперові, електронні гроші. Функції грошей в товарному виробництві. Світові гроші.
курсовая работа [18,1 K], добавлен 20.12.2003Поняття та класифікація електронних грошей, схема їх обігу. Міжнародний досвід запровадження та використання електронних грошей. Аналіз сучасного стану використання електронних грошей як платіжного засобу, перспективи для здійснення масових платежів.
курсовая работа [403,8 K], добавлен 15.12.2013Право випуску паперових грошей. Сутність кредитних грошей, шляхи їх розвитку. Грошові чеки та розширення чекового обігу. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків. Розвиток кредитного обігу та зближення грошової маси.
контрольная работа [406,6 K], добавлен 10.04.2009Визначення сутності грошей через їх функції. Гіпотеза власної вартості неметалевих грошей. Міра вартості як економічна функція грошей. Гроші як одиниця рахунку, як засіб обігу та платежу, як засіб нагромадження і заощадження. Функція світових грошей.
контрольная работа [67,9 K], добавлен 03.03.2010Ми звикли до грошей до такої міри, що сприймаємо їх як належне, і не підозрюємо, що в нашому гаманці лежить один із найвидатніших винаходів людської думки. Вся сучасна економіка заснована на існуванні грошей - їх характеристика та історія виникнення.
реферат [23,3 K], добавлен 27.05.2008Дослідження грошей за допомогою класичних та сучасних теорій. Розвиток форм вартості та виникнення грошей. Особливості еквівалентної форми вартості. Гроші як товар особливого роду. Функція грошей як еквівалента, грошові агрегати. Розвиток теорії грошей.
курсовая работа [269,0 K], добавлен 19.01.2011Сутність, функції, форми та види сучасних грошей. Динаміка та структура грошової маси. Поняття кредитних грошей та їх види. Особливості функціонування електронних грошей. Впровадження новітніх технологій використання електронних грошей в Україні.
курсовая работа [795,9 K], добавлен 25.05.2014
