Кредитна система в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Кредитна система в умовах ринкової економіки

Зміст

Вступ

1. Дослідницький розділ

2. Розрахунково-аналітичний розділ

2.1 Вихідні дані

2.2 Розрахунковий розділ

2.3 Проектний розділ

Висновки

Література

Вступ

В цей момент, коли розбудовується незалежна українська держава, розвивається її економіка з сучасним товарним виробництвом, в умовах ринку особливо актуальними постають питання про роль грошей, кредиту та монетарних заходів регулювання економіки. Нинішня банківська система знаходиться в стадії формування чітких концепції функціонування самостійного ефективного грошового механізму, кредитної участі в прискоренні процесів подолання негативних явищ в економіці і розвитку виробничої інфраструктури, ефективних, чітких і швидких розрахунків між суб'єктами господарювання; ще не вироблено досконалого механізму валютного регулювання, міжнародних валютних відносин і розрахунків.

Необхідність грошей, по-перше, пов'язана з товарним виробництвом, рухом товарів і потребою в загальному еквівалентному посереднику; по-друге, товар і гроші стали невід'ємні один від одного (споживча вартість і вартість); по-третє, виникає потреба в узагальненні обсягу товарних мас і збалансування з кількістю грошей; по-четверте, складання балансів (товарних у державі, міждержавних розрахункових, доходів і видатків, бухгалтерських бюджетів) неможливе без наявності грошової системи. Виходячи з цього можна сказати, що гроші являють собою особливий товар, узагальнюючий еквівалент, форму оцінки вартості всіх інших товарів. На загальнодержавному рівні гроші виступають провідним інструментом регулювання виробничо-фінансових та соціально-економічних відносин в суспільстві. Саме таке розуміння важливості грошово-кредитних методів регулювання визначає актуальність даної роботи, метою якої є придбання навичок практичного вирішення основних питань в регулюванні виробництва і цін шляхом застосування монетарних заходів.

В процесі виконання роботи планується вирішення наступних завдань: проаналізувати три можливих варіанти фінансово-економічної ситуації, вибрати з них кращий та запропонувати і оцінити відповідні монетарні заходи поліпшення ситуації; виконати теоретичне дослідження на тему “Рівновага на грошовому ринку та процентна ставка”.

1. Дослідницький розділ

Кредитна система в умовах ринкової економіки.

Кредитна система: поняття, підходи до її визначення, основні складові

Кредитна система з інституціональної точки зору являє собою комплекс валютно-фінансових установ, які активно використовуються державою з метою регулювання економіки.

Кредитна система опосередкує вісь механізм суспільного відтворення і служить міцним фактором концентрації виробництва і централізації капітала, сприяє швидкої мобілізації вільних грошових коштів та їх використанню в економіці країни.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної системи, є участь відносинах (акумулюванні та перерозподілі позичкового капіталу) на постійних засадах.

Інституційний склад кредитної системи:

· банківська система;

· небанківські кредитно-фінансові установи:

· інвестиційні компанії;

· інвестиційні фонди;

· страхові компанії;

· пенсійні фонди;

· кредитні спілки;

· ломбарди;

· лізингові та факторингові компанії тощо.

Під час вивчення цього питання слід звернути увагу на відмінності між категоріями “кредитна система” та “банківська система”, а саме на те, що банківська система є складовою частиною кредитної системи, крім того необхідно зрозуміти чим відрізняються між собою банки від інших посередників грошового ринку (небанківських фінансово-кредитних інститутів).

Поняття, суть та функції банківської системи.

Банківська система - законодавчо встановлена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Організаційно-правовою ознакою банківської системи є чітке законодавче розмежовування прав і обов'язків кожної ланки системи.

Банківська система виконує такі функції:

· трансформаційна, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики;

· створення грошей і регулювання грошової маси - полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші;

· стабілізаційна (забезпечення сталості банківської діяльності) - пов'язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності і проявляється в прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність всіх ланок банківської системи та в створенні дійового механізму державного контролю і нагляду да діяльністю банків взагалі.

Необхідність формування банківської системи, визначається двома групами причин. Перші - пов'язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодженням комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами - забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків. Другі - пов'язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

Майже у всіх країнах світу, у тому числі і в Україні, склалася дворівнева банківська система, тобто така, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

На першому рівні знаходиться Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні - Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління). На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за всі - підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них. Покладається така координація на Національний банк, для чого він законодавчо наділений відповідними повноваженнями.

На другому рівні - ділові банки (в Україні - комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення). Банки другого рівня відносно один одного є економічно самостійними, рівноправними, такими, що конкурують між собою на грошовому ринку і будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку.

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Наприклад, згідно із законодавством США, інвестиційні банки - не банки, як це трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії.

Коротко розглянемо сутність банківської діяльності. Аналіз багатовікової світової справи та механізму функціонування грошового ринку дає підстави віднести до банківської діяльності комплекс з трьох посередницьких операцій:

· приймати грошові вклади від клієнтів;

· надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

· здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі - як Центрального так і комерційного. Вказані операції є базовими, вони створюють первинну сферу банківської діяльності.

Отже, комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

Зауважимо, що фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати безліч інших операції, які ми розглянемо далі.

Виконуючи базові операції, банки беруть участь у створенні депозитів, а отже в зміні маси грошей в обігу. Це визначає особливу відповідальність кожного банку за стан економіки: будь-яка зміна грошової маси може призвести до порушення ринкової рівноваги.

Сутність, види банків.

Для відповіді на питанні о сутності банку необхідно дотримуватись деяких методологічних основ. Їх декілька:

· аналіз сутності банку необхідно пов'язувати з його діяльністю на макрорівні: його сутність необхідно співставляти з банком як єдиним цілим незалежно від різноманітних типів банків;

· сутність банку передбачає виявлення його специфіки;

· нероздільним елементом характеристики суті банка є визначення його основи;

· сутність банку - це показ його структури як специфічного об'єкта;

· визначень сутності банку може бути декілька в залежності від того, який бік сутності є в даний момент предметом аналізу.

Відповідно з банківським законодавством банк - це така кредитна установа, яка виконує депозитні, розрахункові, і кредитні операції. При цьому вагомою вимогою виступає одночасність виконання цих операцій.

У випадку, коли банки виконують всі базові операції та будь-які інші операції на грошовому ринку їх називають універсальними; якщо лише частину базових операції - спеціальними (спеціалізованими).

Розглянемо банки, що посідають перший та другий рівні банківської системи.

Центральні банки, їх походження, призначення, функції та операції.

Вивчаючи цю тему, слід звернути особливу увагу на центральний банк (в Україні Національний банк - НБУ), як головну ланку кредитної системи та його функції. Головним завданням центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Це завдання реалізується шляхом виконання центральним банком його функцій.

Під час вивчення теми треба зрозуміти головні функції Національного банку:

· грошово-кредитне регулювання економіки;

· емісійна;

· “банк банків”;

· фінансове обслуговування держави (“банкір уряду”);

· зберігання централізованого золотовалютного запасу;

· банківський нагляд і контроль.

Розглядаючи функцію грошово-кредитного регулювання, зауважимо, що саме на розробці та реалізації на грошово-кредитної (монетарної) політики базується вирішення основної задачі НБУ - забезпечення сталості валюти.

При розробці монетарної політики центральний банк переслідує цілі:

· стратегічні, тобто кінцеві цілі загальноекономічної політики держави - сприяння економічному зростанню, повній зайнятості та стійкості цін;

· проміжні - пожвавлення чи стримування ринкової кон'юнктури задля досягнення стратегічних цілей;

· тактичні - зміни грошової маси та процентної ставки в напрямку, що забезпечує досягнення проміжних цілей.

Вивчаючи функцію грошово-кредитного регулювання, треба зосередити увагу на інструментах грошово-кредитної (монетарної) політики:

· обліковій ставці процента;

· нормі обов'язкового резервування коштів комерційних банків;

· операціях на відкритому ринку.

Сутність емісійної функції центрального банку полягає в тому, що тільки йому законодавчо надано право випускати в обіг готівку - банкноти і розмінну монету, при цьому обсяги емісії регулюються з урахуванням загальних задач грошово-кредитної політики. Сам випуск готівки здійснюється шляхом продажу банкнот і монети комерційним банкам в обмін на їх резерви в НБУ.

Функція банку банків з'явилась у зв'язку з формуванням банківської системи, що вимагало централізації деяких банківських функцій (перш за все емісійної), що спричинило централізацію косового обслуговування комерційних банків. Це в свою чергу вимагало відкриття банками своїх рахунків в центральному банку і зберігання на них вільних грошей (резервів). Таким чином, центральний банк перетворився у банк банків.

Функція фінансового обслуговування держави полягає в тому, що центральний банк виступає головним (але не єдиним) банком держави та радником уряду з фінансових та монетарних проблем. Як банкір держави він виконує такі операції: веде рахунки державних установ і відомств; здійснює за дорученням уряду емісію та розміщення на ринку нових випусків державних цінних паперів; купує державні цінні папери на вторинному ринку для свого портфеля та вживає заходів щодо курсу вказаних паперів; як виняток, видача короткострокових кредитів уряду за його проханням (зауважимо, що розміри прямих касових кредитів законодавчо лімітуються), щоб не допустити прямого залучення емісійних ресурсів в покриття бюджетного дефіциту.

Функція зберігання централізованого золотовалютного запасу полягає в тому, що разом з запасами іноземної вільноконвертованої валюти, золоті запаси (незважаючи на демонетизацію золота) продовжують зберігатися в центральних банках країн як гаранто-страхові фонди для міжнародних платежів і для підтримки курсів національних валют шляхом інтервенцій на валютних ринках.

Інтервенція на валютному ринку - операції центрального банку з купівлі-продажу іноземної валюти на ринку з метою регулювання валютного курсу.

Функція нагляду і контролю за діяльністю комерційних банків тісно пов'язана з діяльністю центрального банку як банку банків. Здійснюючи касове, розрахункове і кредитне обслуговування інших банків, він має можливість систематично наглядати за дотриманням ними вимог всіх нормативів і правил, що регламентують банківську діяльність в країні.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

· надає комерційним банкам кредити;

· веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;

· купує та продає цінні папери, що випускаються державою;

· надає кредити банкам під заставу цінних паперів;

· виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності;

· купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;

· проводить операції з резервними фондами грошових знаків;

· організує інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цінностей;

· здійснює інші операції відповідно до своїх функцій.

У зв'язку з виконанням своїх функцій НБУ:

· бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

· розробляє основні напрями єдиної грошово-кредитної політики;

· концентрує кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статутного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів на депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення:

· на договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

· утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

· проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення обліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

· організує і здійснює касове виконання державного бюджету республіки;

· зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у розробці зведеного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розробляє порядок і правила здійснення операцій в іноземній валюті, із золотом і дорогоцінними металами. Установлює офіційні курси іноземних валют до національної валюти, публікує ці курси в пресі, організує роботу валютної біржі;

· спільно з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконує операції, пов'язані з розміщенням державних позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

· реєструє новостворені комерційні банки;

· дає дозвіл на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян;

· дає дозвіл комерційним банкам на відкриття їх філій і представництв як на території України, так і за її межами;

· визначає порядок видачі ліцензій на проведення операцій комерційними банками;

· готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних навчальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеціалістів на договірних умовах;

· установлює комерційним банкам економічні нормативи.

Банки другого рівня, їх походження, види, правові основи організації

Під час вивчення теми необхідно зосередити увагу на комерційних банках, їх видах, організації діяльності. Слід зрозуміти структуру банківської системи України. Крім того, потрібно знати класифікацію комерційних банків:

· за формою власності: державні, пайові та акціонерні, приватні (в Україні не створюються);

· за ознакою операцій, що здійснюються: універсальні, спеціалізовані, за кількістю ліцензій на конкретні види банківської діяльності, що ліцензуються окремо;

· щодо походження акціонерного капіталу: без іноземного капіталу, з частково іноземним капіталом, з 100-відсотковим іноземним капіталом;

· за власною організаційною структурою: з філіями, без філій.

Слід знати, що комерційний банк набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації Національним банком України.

Під час вивчення теми слід звернути особливу увагу на операції, що їх здійснюють комерційні банки України:

· залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

· здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

· ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

· фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

· випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

· купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

· видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

· придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

· придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

· купівля в організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

· купівля і продаж в Україні й за кордоном монетарних металів:

· залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

· довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

· надання консультаційних послуг:

· проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;

· здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

Небанківські фінансово-кредитні установи: економічне призначення, види, функції, роль кредитний банківський емісійний банк

Ми розглядали посередників грошового ринку і базові операції банків. Зазначимо, що якщо фінансовий посередник не виконує жодної з названих банківських операцій, тобто позбавлений ознак банку його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

Названі відмінності між банками та небанківськими фінансовими інститутами мають не формальний характер, а пов'язані з їх різною роллю в грошовій сфері. На відміну від банків, небанківські фінансові інститути не зачіпають масу грошей в обігу, тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно, як банківську.

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на учасників ринку цінних паперів, які створюють істотну конкуренцію банкам під час здійснення ними інвестиційних та довірчих операцій; охарактеризувати роль контролюючих органів та макроекономічне значення регулювання діяльності інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, страхувальників.

Слід запам'ятати, що основні форми діяльності небанківських кредитно-фінансових установ на ринку позичкових капіталів зводяться до акумуляції збережень населення, надання кредитів корпораціям та через облігаційні позички, іпотечних та споживчих позик.

Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.

Під час вивчення теми необхідно з'ясувати питання про стійкість банківської системи, тобто її здатність стабільно виконувати свої функції. Стійкість банківської системи забезпечується самими банками та з боку Національного банку. З цією метою НБУ встановлює для комерційних банків обов'язкові економічні нормативи.

Обов'язкові банківські резерви - сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Пасив банку - одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.

Пасивні операції банків - операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій.

Актив банку - частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Активні операції банку - фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

2. Розрахунково-аналітичний розділ

2.1 Вихідні дані

Таблиця 1 - Вихідні дані

Номер ситуації	Відносний приріст показників обсягів виробництва Q/Q	Відносний приріст показників грошової маси М/ М	Відносний приріст показників швидкості обороту грошей V/ V
1	0,09	0,11	0,14
2	0,13	0,15	0,18
3	0,18	0,19	0,27

2.2 Розрахунковий розділ

Зробимо розрахунки відносно приросту цін за допомогою вихідних даних (таблиця 1), положень й формул, наведених в методичних вказівках до цієї роботи, а саме:

y = - ( x- a) / ( 1+ x ),

де x = Q / Q, a = M / M + V / V + M / M * V / V.

Для цих розрахунків складемо таблицю 2

Таблиця 2 - Необхідні дані для розрахунку відносного приросту цін

№	Відносний приріст показників обсягів виробництва Q/Q	Приріст показників грошової маси, М/М	Приріст показників швидкості обороту грошей, V/V	a
1	0,09	0,11	0,14	0,265
2	0,13	0,15	0,18	0,357
3	0,18	0,19	0,27	0,511

1 ситуація : а = 0,09 + 0,11 + 0,09 * 0,11 = 0,265

y = - ( x - 0,265) / ( 1 + x )

Для 1-ої ситуації характерна невелика емісія грошової маси 9% (М) та приріст швидкості обороту грошей 11% (V). В такій ситуації при збільшенні обсягів виробництва на 9% (Q)=х=0,09) ціни повинні збільшитися на 16,09% ( y = 0,1609).

2 ситуація : а = 0,15 + 0,18 + 0,15 * 0,18 = 0,357

y = - ( x - 0,357) / ( 1 + x )

В цій ситуації при збільшенні обсягів виробництва на 13% (Q)=x=0,13), грошової маси на 15% та швидкості обороту грошей на 18%, ціни повинні збільшитися на 20% (y=0,2).

3 ситуація : а = 0,19 + 0,27 + 0,19 * 0,27 = 0,511;

y = - ( x - 0,511) / ( 1 + x )

В цій ситуації при збільшенні обсягів виробництва на 18% (Q)=x=0,18), грошової маси на 19% та швидкості обороту грошей на 27%, ціни повинні збільшитися на 28,07% (y=0,2807).

Згідно цих трьох ситуацій побудуємо графік залежності відносного приросту цін від відносного приросту таких показників, як обсяг виробництва, грошова маса, швидкість обороту грошей. (рисунок 1 ).

Аналізуючи отримані дані про відносний приріст цін по трьом ситуаціям, можна зробити висновок про те , що найкращим варіантом є 1-ша ситуація.

Саме в 1-ій ситуації темп росту цін є найменшим й склав 16,09% в порівнянні з темпом росту цін 20% в 2-ій ситуації та 28,07% - в 3- ій ситуації.

Навіть, якщо ми зафіксуємо відносний приріст обсягів виробництва на єдиному рівні, то ціна все рівно буде збільшуватись меншими темпами в першій ситуації.

Саме графік кривої 1-ої ситуації розміщується найближче до осі OX (рисунок 1).

2.3 Проектний розділ

Пропонуємо показники четвертої фінансово-економічної ситуації, поліпшеної:

ДQ/Q = 0,1; ДМ/М = 0,11; ДV/V = 0,14.

Виконуємо розрахунок параметра «а»:

а = 0,11 + 0,14 + 0,11/0,14 = 0,265.

ДQ/Q = х = 0,1

Визначаємо оцінку відносного приросту цін:

у = - (0,1 - 0,265) / (1 + 0,265) = 0,1504.

Залежність «у» від «х» зобразимо графічно (рис. 1).

Покращена ситуація призвела до зменшення відносного приросту цін до 15 %.

Таблиця 3

x	Ситуація 1	Ситуація 2	Ситуація 3	Ситуація 4
0,09	0,1609	0,2450	0,3865	0,1609
0,1	0,1504	0,2336	0,3739	0,1504
0,11	0,1400	0,2225	0,3615	0,1400
0,12	0,1298	0,2116	0,3494	0,1298
0,13	0,1198	0,2009	0,3374	0,1198
0,14	0,1100	0,1904	0,3257	0,1100
0,15	0,1003	0,1800	0,3142	0,1003
0,16	0,0909	0,1698	0,3028	0,0909
0,17	0,0815	0,1598	0,2917	0,0815
0,18	0,0724	0,1500	0,2808	0,0724
0,19	0,0634	0,1403	0,2700	0,0634
0,2	0,0545	0,1308	0,2594	0,0545
0,21	0,0458	0,1215	0,2490	0,0458
0,22	0,0372	0,1123	0,2388	0,0372
0,23	0,0288	0,1033	0,2287	0,0288
0,24	0,0205	0,0944	0,2188	0,0205
0,25	0,0123	0,0856	0,2090	0,0123
0,26	0,0043	0,0770	0,1994	0,0043
0,27	-0,0036	0,0685	0,1900	-0,0036
0,28	-0,0114	0,0602	0,1807	-0,0114
0,29	-0,0191	0,0519	0,1716	-0,0191
0,3	-0,0266	0,0438	0,1625	-0,0266
0,31	-0,0340	0,0359	0,1537	-0,0340
0,32	-0,0414	0,0280	0,1449	-0,0414
0,33	-0,0486	0,0203	0,1363	-0,0486
0,34	-0,0557	0,0127	0,1278	-0,0557
0,35	-0,0627	0,0052	0,1195	-0,0627
0,36	-0,0696	-0,0022	0,1113	-0,0696
0,37	-0,0764	-0,0095	0,1031	-0,0764
0,38	-0,0830	-0,0167	0,0951	-0,0830
0,39	-0,0896	-0,0237	0,0873	-0,0896
0,4	-0,0961	-0,0307	0,0795	-0,0961
0,41	-0,1026	-0,0376	0,0718	-0,1026
0,42	-0,1089	-0,0444	0,0643	-0,1089
0,43	-0,1151	-0,0510	0,0569	-0,1151
0,44	-0,1213	-0,0576	0,0495	-0,1213
0,45	-0,1273	-0,0641	0,0423	-0,1273
0,46	-0,1333	-0,0705	0,0351	-0,1333



Висновки

Після проведення роботи, можна сказати, що її мета є досягнутою. Дана робота складається із двох розділів. Перший розділ роботи присвячений кредитним системам в умовах ринкової економіки. З даного розділу можна зробити наступні висновки.

Кредитна система з інституціональної точки зору являє собою комплекс валютно-фінансових установ, які активно використовуються державою з метою регулювання економіки.

Кредитна система опосередкує вісь механізм суспільного відтворення і служить міцним фактором концентрації виробництва і централізації капітала, сприяє швидкої мобілізації вільних грошових коштів та їх використанню в економіці країни.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної системи, є участь відносинах (акумулюванні та перерозподілі позичкового капіталу) на постійних засадах.

Банківська система - законодавчо встановлена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Організаційно-правовою ознакою банківської системи є чітке законодавче розмежовування прав і обов'язків кожної ланки системи.

Банківська система виконує такі функції:

· трансформаційна, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики;

· створення грошей і регулювання грошової маси - полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші;

· стабілізаційна (забезпечення сталості банківської діяльності) - пов'язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності і проявляється в прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність всіх ланок банківської системи та в створенні дійового механізму державного контролю і нагляду да діяльністю банків взагалі.

Необхідність формування банківської системи, визначається двома групами причин. Перші - пов'язані з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодженням комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами - забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків. Другі - пов'язані з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

Майже у всіх країнах світу, у тому числі і в Україні, склалася дворівнева банківська система, тобто така, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

На першому рівні знаходиться Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні - Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління). На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за всі - підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них. Покладається така координація на Національний банк, для чого він законодавчо наділений відповідними повноваженнями.

З другого розділу роботи можна зробити наступні висновки. Аналізуючи отримані дані про відносний приріст цін по трьом ситуаціям, можна зробити висновок про те , що найкращим варіантом є 1-ша ситуація. Саме в 1-ій ситуації темп росту цін є найменшим й склав 13,82% в порівнянні з темпом росту цін 49,33% в 2-ій ситуації та 46,7% - в 3- ій ситуації. Навіть, якщо ми зафіксуємо відносний приріст обсягів виробництва на єдиному рівні, то ціна все рівно буде збільшуватись меншими темпами в першій ситуації.

Покращена ситуація призвела до зменшення відносного приросту цін до 11,93 %.

Література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» - www.rada.gov.ua - офіційний сайт Верховної Ради України.

2. Балабанов И.Т. Финансы граждан / как россиянам создать и сохранить богатство/. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 221 с.

3. Банковское дело / Под ред. Колесникова В.И., Кроливецкой Л.П. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 480 с.

4. Бровкова А.Г., Продивук И.П. Финансово-кредитная система государства. - К.: Сирин 2002. - 224 с.

5. Вступ до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. - К.: Лібра, 2003. - 344 с.

6. Гальчинський А. С. Теорія грошей. Навч. посібник - К.: Основи, 1999. - 415 с.

7. Общая теория денег и кредита: Учеб. для вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 360 с.

8. Триф А.А. Инвестиционная и кредитная деятельность коммерческих банков. - М.: Экономика, 2002. - 224 с.

9. Усов В.В. Деньги. Денежное обращение. Инфляция: Учеб пос. для вузов. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2002. - 544 с.

10. Финансы. Денежное обращение. Кредит / Под ред. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 2003. - 479 с.

11. Харрис Л. Денежная теория. Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - 750 с.

12. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 2004.

13. Гордеева Л.П., Редина Н.И. Финансы Украины: Учебное пособие. - Днепропетровск: Наука и образование, 2000.

14. Нікбахт Є., Гроппеллі А. Фінанси : Пер. з англ. - К.: Основи, 2003.

15. Податкова система України / Під ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2004.

16. Сабанти Б. М. Теория финансов: Уч. пособие - М.: Менеджер, 2002.

17. Теория финансов: Учеб. пособие / Н.Е. Заяц, М.К. Фисенко, Т.Е. Бондарь и др. - Мн.: Высш. шк., 1997.

18. Финансы / Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 2000.

19. Финансы, денежное обращение и кредит / Под ред. Л. А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 2000.

20. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1998.

Размещено на Allbest.ru