Облік непрямих податків підприємства

ОБЛІК НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ ПІДПРИЄМСТВА

ВСТУП

1.Економічна сутність непрямих податків та їх роль у формуванні доходів бюджету

2.Критичний аналіз нормативно-правового забезпечення та спеціалізованої літератури за темою дослідження

3.Організаційно-економічна характеристика підприємства МАКСМАРА (МАXMARA)

4.Документальне оформлення нарахування та сплати непрямих податків

5.Синтетичний та аналітичний облік непрямих податків

-акцизного збору

- ПДВ

6.Автоматизація обліку непрямих податків(або облік непрямих податків з використанням сучасних індифікаційних технологій)

Висновок

Література

Додатки.

ВСТУП

Стабільна та збалансована податкова система - ефективний інструмент економічної політики держави в умовах ринкової трансформації. Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв'язку із розвитком економічного і політичного життя.

Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається з прямих та непрямих податків. Найсуперечливішим у фіскальній науці є питання про сфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме тому в історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків, зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід та побудувати у нашій державі збалансовану податкову систему.

Непрямі податки з'явилися наприкінці XVIII ст., коли розвиток податкових форм відбувся одночасно в двох напрямках - прямого і опосередкованого оподаткування.

Історичний розвиток системи оподаткування привів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків - акцизів, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначений об'єкт оподаткування - обсяг обороту чи додану вартість. При цьому об'єкти оподаткування частково зберігаються: пряма форма - податок на прибуток і непряма форма - податок на додану вартість, частину якої становить той же прибуток.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Тільки прямо, оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважаються найнесправедливішими, фіскальними. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Непрямі податки сплачує багато платників за місцем створення нової вартості, ці податки різняться простотою обчислення; широка база оподаткування сприяє зростанню доходів бюджету; вилучення податку на всіх етапах руху товарів забезпечує рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності; застосування нульової ставки на експортні товари сприяє збільшенню обсягу експорту та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.

Усі ці переваги непрямого оподаткування сприяли тому, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави.

Побудова ефективної податкової системи - одне з найважливіших завдань економіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежить функціонування самої держави. Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним. Що є неможливим без розуміння сутності, порядку обчислення і сплати непрямих податків. Отже розглянемо ці питання.

1.ЕКОНОМіЧНА СУТНІСТЬ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Непрямі податки включаються виробниками (продавцями) в ціну товару і потім передаються державі. Отже, виробники і продавці виступають у ролі збирачів податків, а покупець - платником непрямих податків.

Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито.

Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. Практика оподаткування знає три види універсальних акцизів.

Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на завершальному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ставки оподаткування встановлюються у відсотках до об'єкта. Цей податок використовувався нетривалий час в останній період існування СРСР, але поширений в інших країнах.

Податок з обороту. Стягується з валового обороту руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот входять податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого часу (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався в СРСР. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів.

Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки, що полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує відповідного визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Можливі два способи її обчислення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації - матеріальні витрати. Цей податок набув значного поширення в європейських країнах. При цьому застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів. Специфічні акцизи досить поширені в оподаткуванні.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і мито.

У недалекому минулому, непрямі податки розглядались лише з негативної точки зору. Але характеризувати непрямі податки тільки як фінансовий тягар для населення - безглуздо, так як таким є всі податки. Мова може йти тільки про одне: наскільки вони торкаються різних верств населення та як виконують своє призначення.

Перевага непрямих податків пов'язано в першу чергу з їх роллю у формуванні доходів бюджету. Однак це не говорить про те, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому їх використанні, непрямі податки можуть бути ефективним засобом регулювання економіки.

По-перше, непрямим податкам характерне швидке надходження до бюджету. Відбулась реалізація - проводиться перерахування ПДВ та акцизного збору в бюджет. Це, в свою чергу, дає кошти для фінансування витрат.

По-друге, так як непрямі податки охоплюють товари громадського споживання та послуги, то існує висока вірогідність їх повного або майже повного надходження, а зупинити процес споживання товарів та послуг неможливо.

По-третє, споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподіленні доходів. Якщо доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку виникає проблема нерівноцінності доходної бази різних бюджетів. Без використання непрямих податків виникають труднощі в збалансуванні місцевих бюджетів.

По-четверте, непрямі податки суттєво впливають на саму державу. Використовуючи всі свої можливості та інструменти, вона повинна забезпечувати певні умови для розвитку виробництва та сфери послуг, так як чим більше обсяг реалізації тим більші надходження до бюджету. Проблемою тут може бути лише правильний вибір товарів на які розповсюджуються непрямі податки.

По-п'яте, непрямі податки впливають на споживача. При вмілому їх використанні держава може регулювати процес споживання, стримуючи його водному напрямку та стимулюючи в іншому. Таке регулювання повинно бути відкритим, тому що не завжди інтереси держави співпадають з інтересами суспільства. Таке регулювання, в той же час, ніколи не зможе задовольнити інтереси всіх верств населення. Однак це регулювання необхідно, тому диференціація ставок акцизного збору в Україні виправдана. Разом з тим слід сказати, що єдина для всіх товарів ставка ПДВ знижує його регулюючу роль. Світовий досвід переконує доцільність використання декількох різних ставок. Структура споживання різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливості оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі види товарів, робот, послуг. Однак тут теж існують деякі обмеження. Встановлення більш високих ставок тільки на товари першої необхідності та предмети розкоші звужує сферу непрямого оподаткування та зменшує податкові надходження в бюджет. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів щоденного попиту забезпечить державі постійні та стабільні надходження, так як постійним, стабільним та значним є суспільне споживання.

2. КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА СПЕЦ. ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ

Основними нормативно-правовими документами, котрі регламентують умови нарахування та порядок сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету та державних цільових фондів є Закон України „Про систему оподаткування” за № 77/97-ВР від 18.02.1997р.[1], який визначає принципи побудови системи оподаткування України, та Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р.[2], зі змінами і доповненнями, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетом та державними цільовими фондами. На сьогоднішній день українське законодавство передбачає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних податком та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, податковий кредит та податкові зобов'язання законом України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін та доповнень, внесених Законом України №2505-ІV від 25.03.2005 р. [1] та іншими законами станом на 28.04.2005 р. Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, призначено рахунок 64 „Розрахунки за податками і платежами”. Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством. Під час дослідження розрахунків підприємства із бюджетом по податку на додану вартість, на прикладі ТОВ «МАКСМАРА» (MAXMARA), зазначаємо, що дане підприємство є платником податку на додану вартість за ставкою 20%, і відображає розрахунки підприємства по податку на додану вартість на синтетичному рахунку 6415 „ПДВ”. Зроблено висновок, що дане підприємство здійснює облік розрахунків з бюджетом відповідно до чинного законодавства, та своєчасно і в повному обсязі перераховує відповідні суми податків до бюджету.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.09.2008 № 560 “Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість” урегульовано та вдосконалено окремі питання реєстрації (анулювання реєстрації) платників податку на додану вартість.

Наказом № 560 деталізовано окремі питання ведення Реєстру платників ПДВ - визначено централізоване ведення реєстру та порядок використання даних.

Також встановлено порядок відміни анулювання реєстрації, якщо за результатами адміністративного чи судового оскарження такого анулювання, проведеного за ініціативою податкового органу, рішення приймається на користь платника ПДВ (підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яке набирає чинності після розгляду його ДПА України та внесення змін до Реєстру). Вказаним наказом доповнено Положення нормою, яка визначає, що право доступу є забезпеченим та інформація про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу є доведеною до відома заінтересованих осіб, якщо відомості про таке анулювання оприлюднені на сайті ДПА України. Це може бути використане на користь органів державної податкової служби у судових справах при доведенні того, щоб особа знала або могла знати про таке анулювання.

Варто зауважити, що тепер визначені правила обчислення строків у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з причини недосягнення обсягів, неподання декларацій або подання декларацій, що свідчать про відсутність оподатковуваних поставок. Із Положення виключені норми та Повідомлення про видачу Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за формою № 4-Р. Тож після внесення змін до Положення такі повідомлення не повинні направлятись від органів державної податкової служби за новим місцезнаходженням платників ПДВ до органів державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням платників ПДВ. Крім того, конкретизовано питання сфери правового регулювання Положення, виходячи із прав центрального органу державної податкової служби, визначених статтею 9 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. було встановлено, що акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається у ціну цих товарів (продукції). Він належить до загальнодержавних податків. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджує Верховна Рада України. Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності - виробники або замовники підакцизних товарів (продукції), а також ті, що імпортують підакцизні товари (продукцію); громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України. Об'єктом оподаткування є:- обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги); безоплатна передача товарів (продукції) або з частковою їх оплатою;- обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;- митна (у разі її відсутності - закупівельна) вартість імпортованих товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безоплатної передачі.Суми акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України та Бюджетним кодексом України. Законом України " Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15 вересня 1995 р. встановлено особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Платниками акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є:- суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах;- суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;- фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом;- юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, і відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Чинним акцизним законодавством встановлено порядок видачі та погашення податкових векселів при імпортуванні підакцизних товарів, зокрема спирту етилового для виготовлення підакцизної продукції. З 2003 р. існує два порядки, якими встановлено правила видачі та погашення податкових векселів: Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1999 р. № 275, і Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, що видаються до отримання спирту етилового, який використовується на виготовлення окремих видів товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 247. Погашення податкового векселя здійснюється протягом 90 календарних днів на підставі документального підтвердження факту цільового використання спирту. Таким підтвердженням є довідка векселедавця про цільове використання спирту етилового. Таким чином, податковий вексель є гарантією цільового використання спирту протягом законодавче встановленого терміну. Використання не авальованих податкових векселів забороняється.

Ставки акцизного збору єдині на всій території держави і забезпечують надходження коштів до бюджетів відповідного рівня.

Законодавство містить незначну кількість пільг за акцизом:

1. При реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту.

2. При реалізації легкових автомобілів:

а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

б) спеціального призначення для інвалідів, вартість яких оплачують органи соціального забезпечення.

Суми акцизного збору визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягу реалізованої продукції за встановленими ставками. У 1996 р. відповідно до Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", з'явились марки акцизного збору - спеціальні знаки, якими маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби; її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору.

Згідно з Указом Президента України "Про введення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 18 вересня 1995 р. № 349/95 реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності марок акцизного збору забороняється. В іншому випадку товари підлягають конфіскації чи знищенню.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТОВ „МАКСМАРА” (MAXMARA)

Об'єктом дослідження є ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA), яке займається оптовою торгівлею одягом, оптовою торгівлею тютюновими виробами.

Повна назва підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю- ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA). Місце знаходження підприємства: Україна, місто Харків, вул. Чернишевського, 72

ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) засноване вiдповiдно до рішення Регіонального вiддiлення Фонду Державного майна України по Харківській області від 01.09.2007р. № 60. Підприємство зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.09.2007 року. Підприємницька діяльність ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) здійснюється у відповідності з Конституцією Ураїни та згідно з чинним законодавством.

Очолює ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) директор, який здійснює керівництво у відповідності до законодавства "Про підприємницьку діяльність", "Про підприємства"..і ін., організовує роботу та ефективну взаємодію працівників підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення підприємства, його відповідність кращим світовим взірцям і цілях найбільш повного задоволення потреб населення і інших споживачів у відповідних видах продукції, підвищення ефективності збуту продукції. Директор представляє підприємство у всіх ділових зв'язках з підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм їх власності, а також судах, підписує від імені Підприємства угоди, є розпорядником рахунків підприємства. Директор має право без довіреності здійснювати дії від імені підприємства в межах, передбачених статутом та предметом діяльності.

Директор організовує підприємницько-господарську діяльність підприємства, приймає міри по забезпеченню підприємства кваліфікованими кадрами, здійснює розробку, висновок і виконання колективного договору, проводить роботу по вихованню кадрів, зміцнення трудової й виробничої дисципліни. Рішає всі питання в межах наданих йому прав і доручає виконання окремих виробничо-господарських функцій директора іншим посадовим особам -комерційному директору, головному бухгалтеру. Забезпечує дотримання законодавства в діяльності підприємства, активне використання правових заходів для удосконалення управління, та зміцнення дисципліни.

Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA)

Головний бухгалтер - здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства, контроль за економічним використанням трудових, і фінансових ресурсів. Здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань, витрачання фонду зарплати, проведення інвентаризації грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, перевірок організації бухгалтерського обліку й звітності, а також документальних ревізій у підрозділах підприємства. Приймає міри по попередженню недостач, незаконного використання грошових засобів. Бере участь в оформленні матеріалів по недостачі й крадіжці грошових засобів чи матеріальних цінностей, контролює передачу при необхідності матеріалів у слідчі органи.

Чисельність працюючих на ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) становить 14 чол. З них:

- керівник - 1

- замдиректора по торгівлі-1

- головний бухгалтер-1

- Обслуговуючий персонал 11

Кількість працюючих протягом аналізуємого періоду не змінювалась.

Бухгалтерський облік ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» № 996-ХІ від 16.07.1999 р., національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку П(С)БО та інших нормативних документів, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку. Облікова політика ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) протягом 2007 - 2008 р.р. не змінювалась. Згідно даного наказу використовується електронна версія ведення бухгалтерського обліку „1С-Бухгалтерський облік для України. Версія 7.7”. Підприємство здає податкову звітність в електронному вигляді з січня 2007 року. Підприємство ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) з 05.09.2007 року є платником податку на додану вартість. Як платник ПДВ його було зареєстровано у ДПІ Київського району м. Харків 05.09.2007р та отримано свідоцтво №100142295.Починаючи з вересня 2007 року підприємство діяло дотримуючись Закону України «Про податок на додану вартість», проводило щомісячне нарахування та перерахування ПДВ до бюджету, а також надавало до ДПІ Податкову декларацію з податку на додану вартість за формою, затвердженою Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 із змінами у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 № 159, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 березня 2008 р . за № 224/14915.

ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) є платником акцизного збору на тютюнові вироби. Порядок справляння акцизного збору, об'єкта оподаткування, механізму сплати та подання розрахунків до ДПІ регламентовано Декретом Кабінету Міністрів «Про акцизний збір» від 26.12.1992 № 18-92 із змінами та доповненнями.

4. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ, НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ.

Підприємство ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) для обліку даних розрахунків з бюджетом використовує рахунок 641 «Розрахунки за податками». А для розмежування різних податків використовуються субрахунки другого порядку. Об'єктом цього дослідження є розрахунки по синтетичному субрахунку №641/5 «Розрахунки по податку на додану вартість». Так як підприємство займається переважно оптовою торгівлею одягом та оптовою торгівлею тютюновими виробами, то виручка від реалізації, що оподатковується ПДВ, майже вся є сумою надходження грошових потоків на розрахунковий рахунок від покупців. Аналітичний облік рахунку №643 «Податкове зобов'язання» ведеться на підприємстві ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) у розрізі контрагентів (особових рахунків покупців) для того, щоб знати, яким підприємствам вже було виписано податкову накладну. Податком на додану вартість оподатковуються майже всі доходи даного підприємства. При придбанні товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат, у підприємства виникає право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ, зазначені в отриманих від постачальників і оформлених відповідно до вимог Порядку №165 податкових накладних. Аналітичний облік рахунку №644 «Податковий кредит» ведеться також у розрізі контрагентів (особових рахунків постачальників).

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20%, за винятком операцій, звільнених від оподаткування й операцій, до яких застосовується нульова ставка.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

- податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

- продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами території України, в тому числі надання послуг з туризму на території України, ш межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів і безготівкових розрахунків;

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду й сумою податкового кредиту звітного періоду, який сплачений або підлягає сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, основні фонди та нематеріальні активи.

Для визначення суми ПДВ застосовується формула:

База опод. х 20%

ПДВ = ---------- 100%

100%

Обчислений таким чином ПДВ додається до вільної або регульованої ціни для лямування ціни продажу. Це прямий метод розрахунку суми ПДВ. При наявності оподаткованих операцій з ПДВ застосовується зворотній метод обчислення:

Сума Реалізації х 20%

ПДВ=

120%

Порядок обчислення податкових зобов'язань

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, отримана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно із Законом "Про податок на додану вартість".

Датою виникнення податкових зобов'язань із продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу, а в разі продажу їх за готівкові кошти - дата оприбуткування в касі платника податків;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - оформлення документа, який засвідчує факт їх отримання платником результатів робіт (послуг).

- при здійсненні бартерних операцій з нерезидентами датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата події, що відбулася першою:

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких кошті поточний рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації будь - якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Податкова накладна по ПДВ є первинним звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання у платника податку в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) та прав на податковий кредит у покупця в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язання, продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені, складаються окремі податкової накладні. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Порядок заповнення податкової накладної, затверджено Наказом ДПАУ від 5.97 р. № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її надання " із змінами й доповненнями,

Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

- податковий номер; дату виписування податкової накладної;

- назву юридичної особи або ПІБ фізичної особи, зареєстрованої, як платник ПДВ;

- податковий номер платника податку (продавця, покупця); місце розташування податку;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);повну назву одержувача;

- ціну продажу без урахування податку;

- ставку податку і відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

Уразі звільнення від оподаткування, у податковій накладній робиться запис без ПДВ.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної, покупець має право до кінця поточного податкового періоду звернутись з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцем знаходженням. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних упроваджений вимогами підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) веде Реєстр в електронному вигляді та зберігає протягом строку давності, установленого законом - 3 роки.

Декларацію ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) подає до податкового органу за місцем реєстрації незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Підприємство складає повну декларацію з ПДВ, яка складається із вступної частини та чотирьох розділів, з яких четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції.

Декларація може бути заповнена від руки чорнильною або кульковою ручкою, або надрукована, без виправлень і помарок.

Дані, наведені в Декларації мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується підписами відповідальних посадових осіб та печаткою.

Одночасно з Декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки, які передбачені порядком.

Декларація, заповнення якої не відповідає вимогам Порядку та яка не підтверджена підписом платника та його печаткою, не реєструється, вважається неприйнятою і повертається платнику для доопрацювання.

Особливістю заповнення Декларації з податку на додану вартість, що вона заповнюється тільки за звітний період без наростаючого підсумку з початку року. При заповненні декларації з ПДВ ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) користується Законом України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, Порядком заповнення та подання декларації з ПДВ від 30.05.97 р. № 166 із змінами і доповненнями .

У декларації відображуються операції, які:

оподатковуються за ставкою 20 %;

оподатковуються за ставкою 0 % (п. 6.2 ст. 6, ст. 11 Закону № 168);

не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. З Закону № 168);

звільняються від оподаткування (ст. 5, ст. 11 Закону № 168).

У розділі І «Податкові зобов'язання» рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону „Про ПДВ" та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

При визначенні обсягу поставки за звітний (податковий) період платник зобов'язаний враховувати значення терміну "поставка товарів (послуг)" відповідно до вимог пункту 1.4 статті 1 Закону.

Складемо Податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року по нашому підприємству.

До рядка 1 декларації включаються оподатковувані за ставкою 20 відсотків обсяги поставки, здійснені на митній території України, включаючи також і обсяги поставки транспортних послуг, визначених частиною першою підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону, у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника та інші, визначені Законом, оподатковувані за вказаною ставкою обсяги поставки. У нашому випадку обяг поставки без ПДВ від операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів склав 2060 грн. ПДВ склало 412 грн.

У рядку 2 "Операції, що оподатковуються за ставкою 0 %" вказуються обсяги поставки, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремо експортні, окремо інші операції.

Рядок 3 "Операції, що не є об'єктом оподаткування" заповнюється платником у тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі поставки та зареєстрований (або має бути зареєстрований) як платник податку на додану вартість відповідно до вимог Закону. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник -фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування.

Рядок 4 "Операції, які звільнені від оподаткування". Вказується обсяг операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи

інших нормативно-правових актів.

До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону чи іншого нормативно-правового акта, відповідно до якого така операція звільнена від оподаткування.

Рядок 5 "Загальний обсяг поставки". Вказується загальний обсяг оподатковуваних та неоподатковуваних операцій; значення рядка дорівнює сумі рядків 1, 2, 3 та 4; заповнюється тільки колонка А. Ставимо 2060 грн.

Рядок 6. Вказується обсяг імпорту товарів протягом звітного (податкового) періоду, при імпорті яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону, та вказується термін погашення векселя.

Якщо платником у звітному періоді видано більше одного такого векселя, то до декларації цим платником додається довідка (перелік) довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), у якій зазначаються суми податку та терміни погашення кожного векселя.

Рядок 7. Указуються обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Коригування зобов'язань з ПДВ

Коригування податкових зобов'язань на основі попередніх звітних періодів відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.

У рядку 8.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового зобов'язання в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 8.2 відображаються суми збільшення податкових зобов'язань, що виникають у зв'язку із нецільовим використанням товарів, увезених у пільговому режимі.

У рядку 8.3 відображається збільшення або зменшення податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань.

Усього податкових зобов'язань за жовтень 2008 року по ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) 412 грн.

Розділ II «Податковий кредит»

До розділу II "Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування). У рядку 10 проставляємо із додатку 5 „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” колонка А 1554 грн., колонка Б 311 грн.

ТОВ „МАКСМАРА” (МАXMARA) не придбало послуг без ПДВ. Ми проставляємо в рядок 11.2 прочерк

При заповненні рядка 16 обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації.

У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

У рядку 16.2 відображається збільшення або зменшення податкового кредиту, що здійснюється відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону.

У рядку 16.3 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту.

Розділ III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" податкової декларації з податку на додану вартість

Якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації. (412-311) Позитивнее значення 101 відображаємо в рядках 18.1, 20 та 27 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Платник податку, який має суми заниження заявленого ним бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7 статті 7 Закону, та/або суму бюджетного відшкодування минулих звітних періодів, яка зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, заповнює Розрахунок суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Оскільки податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах, в колонці 3 розділу II додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" зазначається період виписки податкових накладних.

Наприклад, якщо податковий кредит сформований по одному контрагенту на підставі податкових накладних, одержаних в березні 2008 року, але виписаних в березні 2008 року, лютому 2008, грудні 2007 року, в колонці 3 робиться запис: березень 2008

лютий 2008

грудень 2007.

В додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість в редакції наказу N 159 в розділі I "Податкові зобов'язання" та в розділі II "Податковий кредит" в колонці 2 зазначається індивідуальний податковий номер контрагента платника податку - покупця або постачальника відповідно, їх назви при цьому не зазначаються.

У разі, якщо в декларації з податку на додану вартість відсутні дані - проставлені лише прочерки, що свідчить про відсутність у звітному (податковому) періоді у платника податку господарської діяльності, а отже - про відсутність у нього господарських стосунків з контрагентами (покупцями/постачальниками), додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість не заповнюється і не подається.

Оскільки заповнення додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість передбачає відображення в розділах I та II загального обсягу поставки та загальної суму податку за звітний (податковий) період окремими рядками в розрізі усіх без виключень контрагентів, платникам податку надано право при заповненні цього додатка добавляти рядки в залежності від кількості контрагентів.

Додаток 2 передбачає відображення (колонки 2 і 3) по періодах виникнення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду).

Наприклад, значення рядка 24 декларації за березень 2008 року повинно бути проінвентаризовано, починаючи з дати виникнення від'ємного значення податку, яке не було відшкодовано із бюджету в попередніх звітних періодах та відображено у вищевказаних колонках.

В разі здійснення оплати вказаного залишку, така сума відображається в колонці 4 Довідки. Значення колонки 4 переноситься до рядка 2 додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок суми бюджетного відшкодування".

До колонки 5 включається сума залишку від'ємного значення податку, яка не може бути відшкодована в поточному звітному періоді і переноситься до рядка 26 декларації поточного звітного періоду.

Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2008 року N 159, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 березня 2008 р. за N 224/14915, набув чинності з 30 березня 2008 року, таким чином декларація за березень 2008 року вже подається відповідно до вимог та за формою, передбаченими цим наказом.

Враховуючи зазначене, до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року необхідно подавати додаток 5 згідно з наказом N 159.

Коригування податкових зобов'язань (рядок 8 податкової декларації з податку на додану вартість) та податкового кредиту (рядок 16) відображаються в додатку 1 та не відображаються в додатку 5.

В розділах I та II додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відображаються окремими рядками по кожному контрагенту загальний обсяг поставки та загальна сума податку за звітний (податковий) період.

В разі здійснення протягом звітного періоду поставки товарів (послуг) неплатникам податку та/або не ідентифікованим особам, такі операції відображаються в рядку "Інші". В колонці 3 відображається загальний обсяг поставки таким особам, в колонці 4 - загальну суму податку.

В Розділі II "Податковий кредит" в рядках 4 та 5 відображаються обсяги придбання товарів (послуг) та сума податку в розрізі постачальників (із зазначенням в колонці 2 тільки індивідуального податкового номера постачальника).

В колонці 3 додатка 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" зазначається період виписки податкових накладних, так як податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах.

З метою мінімальних відхилень сум податку на додану вартість, вказаних у "Розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість є доцільним заповнення даних в розрізі контрагентів у гривнях з копійками, а при заповненні рядка "Усього за місяць (квартал)" проводити округлення за загальновстановленими правилами.

4. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК НЕПРЯМИХ ПОДАТКВ

– акцизного збору (додаток 16,17)

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль -- збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, тоді як ПДВ нараховується тільки на її частину -- додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, тоді як ПДВ стягується за універсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ -- на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збій має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом 'якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.

Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницьке діяльності, які виробляють, імпортують або продають підакцизні товари, придбані до 1 січня 1992 року, а також громадяни У країни, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України.

Перелік підакцизних товарів, як правило, включає в себе предмети не першої необхідності та високорентабельні товари, споживання яких держава намагається обмежити. Так, в Україні оподатковуються:

1.алкогольні і тютюнові вироби;

2. транспортні засоби;

3. нафтопродукти;

4. кава;

5. шоколад;

6. ювелірні;

7. шкіряні та хутрові вироби;

8. тощо.

Існують два види ставок по акцизному збору: у фіксованому виразі на одиницю товарів в кількісному виразі (наприклад, в євро за 1000 кг по бензину); у відсотках до оборотів з реалізації товарів. Відповідно існують і два різного порядку визначення суми акцизного збору. При цьому слід звернути увагу, що по вітчизняних підакцизних товарах порядок визначення акцизного збору дещо відрізняється від порядку визначення акцизного збору по імпортних товарах.

Для обчислення акцизного збору по вітчизняних товарах, ставки яких визначено у відсотках, необхідно визначити оподатковуваний оборот, оскільки ставки акцизного збору застосовуються до оподатковуваного обороту, який вже включає суму акцизного збору.

По імпортних товарах, придбаних за іноземну валюту, і ставки по яких визначено у відсотках, оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих товарів з урахуванням фактично сплачених сум мита.

Акцизний збір з товарів, ставки по яких визначені в євро, обчислюється виходячи з натуральних показників відповідного товару в кількісному виразі. При цьому по вітчизняних товарах для визначення акцизного збору сума в євро перераховується у валюту України за курсом Національного банку України на перший день місяця, в якому здійснюється відвантаження товарів.