Система непрямого оподаткування підприємств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Особливе місце у фінансових відносинах підприємства належить взаємовідносинам з державним бюджетом та цільовими бюджетними і позабюджетними грошовими фондами з приводу нарахування і сплати податків і зборів. Ці відносини виникають з моменту створення підприємства і тривають упродовж усього періоду його функціонування. Визначення суми податків і зборів які має сплачувати підприємство за результатами своєї діяльності, забезпечення своєчасності і повноти податкових розрахунків, оптимізація податкового навантаження (податкове планування) є важливими напрямками роботи фінансових служб підприємства .

В економіці України непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль. Вони становлять значну частку дохідної частини державного бюджету і виступають одним із істотних засобів перерозподілу національного доходу.

Непрямі податки включаються у вигляді надбавки до ціни товару або послуги, а тому є одним із важелів впливу держави на споживання, а отже, й на виробництво товарів та послуг.

Природа непрямих податків полягає в тому, що ці податки додаються до ціни підприємства на етапі обміну в суспільному процесі матеріального виробництва і в такий спосіб збільшують відпускну ціну підприємства і одночасно купівельну ціну товарів (робіт, послуг) для споживачів. Тобто, оподаткування відбувається в момент споживання.

Непрямі податки можуть існувати у вигляді специфічних акцизів, універсальних акцизів (податок на додану вартість), мито.

Метою курсової роботи є висвітлення системи непрямого оподаткування підприємств в Україні, механізм нарахування та порядок сплати непрямих податків, а також знаходження можливих шляхів вдосконалення механізму непрямого оподаткування.

Реалізація мети обумовила визначення і розв'язання наступних завдань курсової роботи:

Ш характеристика теоретичних аспектів непрямого оподаткування підприємств;

Ш методика розрахунку непрямих податків на підприємстві ПМК-59 ВАТ «Чернігівводбуд».

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі виступає ДП ПМК-59 ВАТ «Чернігівводбуд».

1. Теоретичні аспекти непрямого оподаткування в діяльності підприємств

1.1 Економічна сутність податків та їх види

Податки - це система обов'язкових платежів підприємств, організацій, установ та населення, що є одним з основних джерел формування доходів державного бюджету на всіх його рівнях.

За економічною суттю податки є відносинами, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності як: ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, платоспроможність, напрямки використання прибутку тощо. Податки є економічною базою функціонування держави і найважливішою формою регулювання ринкових відносин. Вони становлять 80-95% дохідної частини державного бюджету. Все, що пов'язане зі споживанням держави, закладено в податках.

Діалектика податків полягає в тому, що з одного боку, податки зменшують доходи підприємств та інших суб'єктів господарювання, юридичних осіб та громадян, скорочуючи тим самим виробниче та особисте споживання. З іншого боку, саме за рахунок податків держава формує фонд грошових коштів, з допомогою якого розширює державний попит і споживання. Таким чином, податки змінюють структуру попиту і споживання. За рахунок коштів державного бюджету фінансуються капітальні вкладення в економіку держави, соціальний захист населення, соціально-культурна сфера, науково-дослідні роботи, управління та оборона держави.

В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов'язкових платежів, напрями їх зарахування, платників податків і об'єкти оподаткування та відповідальність за порушення законодавства про податки визначає Закон України «Про систему оподаткування» від 08.02.1997 р. № 77/97 - ВР (зі змінами та доповненнями). Право встановлювати нові та замінювати раніше діючі податки має тільки Верховна Рада України.

Необхідно визначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично знаходиться на стадії формування. Державою на сьогодні встановлено більше чотирьох десятків різного роду податків, зборів та обов'язкових платежів. Однак дійової податкової системи, яка б стала основним інструментом регулювання економіки держави, формування доходів, бюджету, стимулювання підйому ділової активності, обмеження росту цін та інфляції, Україна поки що немає. Саме ця обставина є однією з основних, які стримують економічний розвиток держави.

Стабілізація податкової системи, посилення стимулюючої ролі податків в Україні пов'язують з прийняттям Податкового кодексу - основного економічного закону держави.

Оптимальна система оподаткування діяльності підприємств повинна відповідати таким вимогам:

ь вона повинна носити антициклічний характер, сприяти стабілізації, оздоровленню економіки країни загалом, її пропорційному та збалансованому розвитку;

ь кожен податок мусить мати цільове призначення, тобто конкретний вид видатків у бюджеті, на покриття яких цей податок стягується. Наприклад, податки, що стягуються з працівників, повинні фінансувати соціальні програми, рентні платежі, податки на майно, природні ресурси тощо, направлятися на структурну перебудову економіки. Знеособлений податок зумовлює його непродуктивне використання з боку уряду;

ь умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникам податків, не допускати довільного тлумачення;

ь платники податків мусять мати інформацію, на які цілі використовуються кошти, стягнені з них у формі податків;

ь нові податки можуть вводитися тільки для покриття відповідних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;

ь система оподаткування мусить мати мінімум необґрунтованих пільг, бути ув'язаною із загальною політикою ціноутворення та оплати праці;

ь витрати на утримання податкових служб та реалізацію податкового законодавства, зокрема у стягненні податків, мусять бути мінімальними;

ь податки слід стягувати у зручний для платників час і сприйнятливими для них методами;

ь ставки податків не повинні перевищувати аналогічних ставок в сусідніх країнах. В іншому випадку в ці країни буде проходити перелив капіталу;

ь система оподаткування повинна бути рівною та справедливою для всіх платників податків, тобто передбачити захист економічних інтересів підприємств, які працюють успішно, та диференціацію ставок оподаткування для тих, хто створює національне багатство країни, і тих, хто його перерозподіляє;

ь система оподаткування мусить бути одночасно і відносно стабільною і гнучкою. Гнучкість системи оподаткування полягає в тому, що вона повинна адекватно відповідати економічному та соціальному станам країни. Разом з тим, необхідно виключити часті перегляди законодавчих актів, бо це дезорганізує підприємницькі структури, не дозволяє планувати їх фінансово-економічну діяльність.

Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків: універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

Універсальні акцизи виникли на початку нашого століття. Вони відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів.

Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ця форма використовувалась нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу, але поширена в інших країнах.

Податок з обороту. Стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого періоду (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався у Радянському Союзі. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів.

Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг.

Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки. Це полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує чіткого визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Можливі два способи її визначення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації - матеріальні витрати. Цей податок набув значного поширення в країнах Західної Європи.

В Україні використовуються три види непрямих податків: податок на додану вартість (універсальний акциз), акцизний збір (специфічний акциз) та мито.

Податок на додану вартість. Податок на додану вартість (ПДВ) ? непрямий податок на додану вартість, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається в ціну у вигляді надбавки до ціни товару і повністю оплачується кінцевим споживачем товарів.

Додана вартість - це створений дохід або вартість чистої продукції. В статистичному підрахунку додану вартість можна обчислити як різницю між вартістю реалізованої продукції та затратами на її виробництво і реалізацією між загальною сумою продажу та загальною сумою закупки від усіх інших суб'єктів господарювання .

При оподаткуванні ПДВ застосовуються терміни, що використовуються при оподаткуванні прибутку підприємств. Крім того застосовуються інші, до яких належать:

Звітний (податковий) період - період, в якому платник податку зобов'язаний виконати розрахунки податку і сплати його в бюджет.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів, або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Бюджетне відшкодування - сума, яка повинна бути повернена платнику податку з бюджету у зв'язку з лишком сплати податку.

Податкова накладна - документ, який дає право покупцю, зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ.

Бартер - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари в не грошовій формі.

Звичайна ціна - ціна продажу товарів продавцем (при державному регулюванні - звичайною вважається ціна, яка визначена згідно з таким регулюванням).

Платниками ПДВ є суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні чи фізичні особи, а саме: (рис. 1.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Платники ПДВ

ПДВ домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію.

Акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягуються з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції) на митну територію України.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 році і разом з ПДВ замінив податки з обороту і реалізації. Сучасне трактування акцизного збору визначає його як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни товарів (продукції). Як і інші непрямі податки, акцизний збір в остаточному підсумку збирається зі споживачів продукції, хоча сплачують його виробники підакцизних товарів або їх імпортери.

Акцизний збір, як специфічний акциз, має багато спільного з універсальним акцизом - ПДВ. Акцизний збір і ПДВ замінили раніше діючого у плановій економіці, податок з обороту. Разом з тим, у акцизного збору і ПДВ є свої відмінності. Схожі ознаки і відмінності показано на рис. 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Порівняльна характеристика схожих та відмінних ознак акцизного збору та ПДВ

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності виробники (за реалізації товару) або імпортери підакцизних товарів (за перетину митного кордону).

У світовій практиці акцизного оподаткування для визначення сум податку застосовують три види ставок:

1. специфічна - податок встановлюється у твердих сумах з одиниці товару;

2. адвалерна - ставка податку встановлюється у відсотках до вартості підакцизного товару;

3. змішана - ставка встановлюється поєднанням попередніх видів ставок.

Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиниці товарів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в євро (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).

Акцизний збір, обчислений в євро для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, обчислений в євро для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, який діяв на день подання митної декларації.

За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

1. для товарів, що реалізовуються за вільними цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість;

2. для товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних знижок, а також суми податку на додану вартість;

3. за закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої митної вартості та включаючи мито.

Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Законодавством визначено такі об'єкти оподаткування:

1. обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарівшляхом продажу, обміну їх на інші товари, безплатної передачі або з частковою оплатою їх;

2. Обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової преробки (крім оборотів з реалізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників;

3. Митна (коли її немає - закупівельна) вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту або в порядку обміну чи безкоштовної передачі.

Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприємницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):

- виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

- нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їх постійні представництва;

- суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

- фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територію України;

- юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

З 1 січня 2000 р. значно скорочено перелік підакцизних товарів, змінено ставки податку та запроваджено новий механізм обчислення акцизного збору для імпортованих товарів за застосування ставки акцизного збору у відсотках.

До підакцизних товарів віднесено:

- бензини моторні;

- дизельне пальне;

- автомобілі;

- тютюнові вироби;

- ювелірні вироби;

- спирт етиловий та алкогольні напої;

- пиво солодове.

Мито - є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни.

Це переміщення може бути пов'язане з ввезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну та регулюючу функції. Регулююча функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.

На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне. Схематично види мита показано на рис. 1.3.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Види мита

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети за ввезення таких на митну територію. Воно є диференційованим:

- щодо товарів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони;

- щодо товарів, котрі походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх вивезення за межі митної території.

Міжнародна практика (а також і досвід України) свідчать, що найбільш поширеними є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. Суб'єкти підприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під час перетину митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на їхній фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яку визначено укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

- у відсотках до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон;

- у грошовому розмірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в євро з одиниці товарів, що імпортуються. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

Основним джерелом формування доходів бюджету як України так і інших держав виступають податки. Суть податків їх мета і функції визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданням держави. В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки. Непрямі податки, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Однак це не значить, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвим фінансовим інструментом регулювання економіки. Що стосується ПДВ, який стягується в Україні, то він більш ефективний у фіскальному аспекті, завдяки широкій базі оподаткування, кількості платників та кількості операцій, що оподатковуються. Не слід забувати, про регулюючу функцію податку на додану вартість. Щоб підвищити ступінь ділової активності економіки, податковий прес треба послабити. Якщо зменшити основну ставку податку та ввести одну-дві пільгові (крім нульової, що вже існує), то у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва. Таким чином розшириться база оподаткування, і зросте загальна сума доходів зведеного бюджету. Також через послаблення тиску ПДВ зростуть доходи населення зросте сукупний попит.

1.2 Механізм нарахування та порядок сплати непрямих податків

Порядок нарахування та сплати ПДВ

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання [2]:

Ш продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

Ш завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

Ш вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Слід звернути увагу, що законодавством визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Згідно ст. 1 п. 1.4 [2] продаж товарів ? це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами та передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів. Згідно ж цього пункту даної статті, не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорами комісії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) ? це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права користування або розпоряджання товарами, у тім числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг. Продаж послуг (результатів робіт) включає надання права користування або розпоряджання товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, установлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.

Згідно ст.3 п. 3.2 [2] не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб'єктами господарювання :

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

- обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та клірингова діяльність з цінними паперами;

- передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

- надання послуг зі страхування й перестрахування, із соціального та пенсійного страхування;

- обіг валютних цінностей;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

- надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на ринку цінних паперів;

- передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Розглянемо можливі варіанти визначення бази оподаткування.

Згідно ст. 4 п. 4.1 [2] база оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.

Сьогодні в практиці роботи суб'єктів господарювання поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.

Певні особливості оподаткування підприємницької діяльності пов'язані з комісійною торгівлею. Щодо товарів, котрі були в користуванні та отримані від осіб, що не зареєстровані як платники податків, базою оподаткування є сума комісійної винагороди платника податку.

Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є поворотною, у базу оподаткування не включається. Однак якщо протягом встановленого законодавством терміну тара не повертається відправнику, її вартість включається в базу оподаткування покупця товару.

Операції, звільнені від оподаткування. Сфера і види діяльності суб'єктів господарювання дуже різноманітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо враховувати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Згідно з [2] ст. 5 п. 5.2. від ПДВ звільнено такі операції суб'єктів господарювання.

1. Операції з продажу:

- вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

- товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України);

- лікарських засобів і виробів медичного призначення, що зареєстровані в Україні в установленому порядку (в тому числі надання послуг і їх продажу аптечними закладами);

- книг вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва (включаючи їх доставку), учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників;

- путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

- товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

- товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалідів має бути не менше 50% від загальної кількості працівників, а фонд оплати їхньої праці має становити не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

- перевезення пасажирів міським транспортом (за умови, що тарифи, на такі перевезення регулюються законодавче);

- ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (в сільській місцевості);

- обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

- послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

- послуги, що надаються установами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

- доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

- будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки;

- будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам;

- фундаментальні дослідження, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

4. Операції з передачі:

- земельних ділянок під об'єктами нерухомості або незабудованої землі;

- безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5. Операції з завезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловлених суднами України.

Установлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ:

Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб'єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.

Такий самий порядок відшкодування вхідного ПДВ встановлений щодо придбаних основних фондів і нематеріальних активів, котрі підлягають амортизації. Сплачений вхідний ПДВ включається в податковий кредит. В обліку суми вхідного ПДВ відносять на дебет 68 рахунка «Розрахунки з бюджетом (субрахунок - розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (рис. 1.4.).

Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються ПДВ. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуг), які використано для виробництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг) [2].

Згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" ст.6 п. 6.1 застосовуються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

- продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

- продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

- продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

- продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що пов'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення в суму податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, послуги), що були використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент-виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається в продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим документом. Згідно ст. 7 пп. 7.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" у разі звільнення від податку на додану вартість у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні законодавчі документи.

Не дозволяється включати в податковий кредит витрати на сплату ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг).

Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

Слід звернути увагу на дату виникнення права платника податку на податковий кредит. Вона залежить від виду операцій, що здійснюються, форми розрахунків. Можливі такі варіанти визначення дати виникнення податкового кредиту:

1. для звичайних операцій, пов'язаних із продажем товарів (робіт, послуг), - це дата списання коштів із банківського рахунка платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), підтверджена податковою накладною, або дата отримання товарів;

2. для бартерних (товарообмінних) операцій - це дата здійснення заключної балансуючої операції;

3. для операцій, зв'язаних із завезенням (імпортом) товарів, - це дата оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку;

4. за імпортування робіт (послуг) - це дата списання коштів з поточного рахунка платника податку для їх оплати або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Суми ПДВ, що надходять від реалізації продукції (робіт, послуг), в обліку відносять на кредит рахунка 68 «Взаємовідносини з бюджетом (субрахунок - розрахунки з бюджетом за ПДВ)» (рис. 1.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб 'єктом господарювання - платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в суму наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету.

Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в установлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованості нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості. Пеня на користь платника податку нараховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи день її погашення.

Терміни сплати ПДВ у бюджет. Вибираючи податковий період, платник має врахувати можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосередньо пов'язане з податковим періодом.

Для платників податку, у котрих загальний обсяг операцій, що оподатковуються, за попередні 12 календарних місяців перевищує 300 тис. грн., оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. При цьому сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом [2].

Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій є меншим, ніж указано вище, самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року можлива заміна квартального податкового періоду на місячний за заявою платника податку.

Платник ПДВ, що використовує квартальний податковий період, але здійснює експортні операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за результатами двох перших місяців кварталу.

Дата виникнення податкових зобов'язань. Здійснення розрахунків з бюджетом щодо ПДВ, можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту, залежать від часу виникнення податкових зобов'язань.

Час (дата) виникнення у платника податкових зобов'язань внаслідок продажу ним товарів (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від умов продажу, учасників цього процесу, форми розрахунків:

1. за звичайного продажу товарів (робіт, послуг) датою виникнення податкових зобов'язань є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулося зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок постачальника в оплату за продані товари (роботи, послуги), або дата відвантаження товарів;

2. у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій дата виникнення податкового зобов'язання - це:

* дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг);

* дата одержання товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що підтверджує факт отримання робіт (послуг);

3. за продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів датою виникнення податкових зобов'язань є дата надходження коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому вигляді, включаючи зменшення заборгованості платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом;

4. у разі імпорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення ввізної митної декларації з указаною в ній сумою податку, що підлягає сплаті. За імпорту робіт (послуг) датою виникнення податкових зобов'язань є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Механізм відшкодування наступний: якщо за підсумками звітного податкового періоду суми податкового зобов'язання виявляються меншими від суми податкового кредиту (заповнений ряд. 21 декларації з ПДВ), то від'ємна різниця враховується у зменшення податкового боргу попередніх періодів (ряд. 22.1 декларації з ПДВ). Якщо такого боргу немає, то ця відємна сума включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 22.2 декларації з ПДВ поточного періоду). Якщо у наступному податковому періоду з'являється від'ємне значення податку з урахуванням перенесеного від'ємного значення минулого періоду, то платник податків може претендувати на відшкодування (заповнюється ряд. 23.1 декларації з ПДВ наступного періоду), але не на всю його суму, а тільки на ту його частину, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів чи послуг (заповнюється ряд. 25.1 декларації з ПДВ наступного періоду - в частині, що підлягає відшкодуванню коштами (25.2 - у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів), ряд. 26 - у частині, що залишилася і яка підлягає включенню до податкового кредиту наступного періоду).

Відтак можна дійти висновку, що відшкодування буде тільки в тому випадку, якщо суму ПДВ сплачено в тому періоді, коли і виникло право на податковий кредит. Виходить, якщо платник податків придбав товар (послуги) на умовах відстрочення платежу, який здійсниться в іншому періоді, то відшкодуванню такий податковий кредит не підлягає, оскільки така оплата буде не в "попередньому періоді"; оскільки в декларації податковий кредит попередньо періоду відображається окремо (ряд. 23.1 декларації з ПДВ) від загального податкового кредиту цього періоду (розділ 1 декларації), то перед розрахунком такої частини потрібно відняти суму податку, що підлягає сплаті в наступному періоді (ряд. 24 декларації з ПДВ). Отже, між формуванням вхідного ПДВ (виникнення податкового кредиту) та його відшкодуванням минає час. Цей період є періодом іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного ПДВ. Чим він триваліший, тим більш тривалою є іммобілізація оборотних коштів, тобто негативний вплив на фінансовий стан підприємств (рис. 1.5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства - платника податку на сплату вхідного ПДВ залежить від часу списання коштів з його банківського рахунка за куплені товари (роботи, послуги) і часу надходження ПДВ від продажу продукції (робіт, послуг), тобто зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок платника податку, а також від часу отримання відшкодування з державного бюджету.

Час перерахування коштів для сплати вхідного ПДВ і час надходження ПДВ від продажу продукції (робіт, послуг) залежить від форм розрахунків, що застосовуються, умов купівлі товарів, напрямків продажу продукції, платоспроможності покупця.

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства на сплату вхідного ПДВ також залежить від умов його відшкодування з бюджету (виплата компенсації з бюджету або залік у наступні платежі в бюджет). Впливає також тривалість податкового періоду.

Коли ПДВ, сплачений підприємством під час купівлі товарів (робіт, послуг), включається до складу витрат виробництва, реальне відшкодування вхідного ПДВ відбувається не після його віднесення на собівартість продукції (робіт, послуг), а тільки після реалізації цієї продукції. Отже, збільшується період іммобілізації оборотних коштів.

З метою скорочення заборгованості (недоїмки) платників податків дозволено зарахувати суму бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок інших податків і зборів, що сплачуються відповідним платником податків до державного бюджету. Згідно із Законом про ПДВ використання суми бюджетного відшкодування було можливим лише в рахунок платежів за ПДВ. Така зміна може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств.

Розглянемо формули для розрахунку ПДВ.

Таблиця 1.1 Формули розрахунку ПДВ

№ п/п	База оподаткування
1	2	3
1.1.	А:Зворотний метод
1.2.	Б: Прямий метод
1. При продажу товарів (робіт, послуг)
	де С - собівартість; П - прибуток; МЗ - митні збори; АЗ - акцизний збір; М - мито	(ціна продажу товару)
2.	2. При імпорті товарів
	де МВ - митна вартість; ТВ - транспортні витрати; СВ - страхові витрати; БВ - брокерські, комісійні, агентські витрати	потім (ціна, за якою збувається товар).
3.	3. Ціна на підакцизні товари
а) при реалізації товару по державним фіксованим і регульованим цінам
1	2	3
	де ЦА - ціна з врахуванням акцизного збору; АЗ% - ставка акцизного збору; ЦВА - ціна відпускна на підакцизні товари з ПДВ;
б) при реалізації товару по вільним цінам
4.	4. Митна вартість з ПДВ на імпортні підакцизні товари
	де В - вартість імпортованого товару; М - мито; МЗ - митний збір; АЗ - акцизний збір обчислений за твердою ставкою
Якщо акцизний збір обчислюється за відсотковою ставкою:

Порядок нарахування та сплати акцизного збору

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" податок обчислюється:

1. у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів;

2. за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі):

Ш товарів, що реалізуються за вільними цінами, виходячи з їхньої вартості за цими цінами, без врахування акцизного збору, без податку на додану вартість;

Ш товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, виходячи з їхньої вартості за цими цінами без врахування торговельних знижок, а також сум податку на додану вартість;

Ш імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без врахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у гривні за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

Акцизний збір, обчислений у євро, з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу [6].

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Для обчислення сум акцизного збору застосовуються норми положення "Про порядок нарахування, термін сплати і надання розрахунку акцизного збору" від 19 березня 2001 року № 111.

Отже, розглянемо, як вираховується акцизний збір: сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється наступним чином [22]:

1. при застосуванні ставки акцизного збору у гривнях за формулою:

, (1.1)

де А - сума акцизного збору;

С - ставка акцизного збору;

К - кількість товару, визначена і фізичних одиницях виміру.

2. при застосуванні ставки акцизного збору в євро за формулою:

, (1.2)

де Є - курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу.

Основною особливістю методики розрахунку акцизного збору за твердими ставками є те, що на розмір податку абсолютно не впливає вартість товару (митна вартість у випадку імпорту).

Акцизний збір від реалізації підакцизних товарів громадянами, котрі займаються підприємницькою діяльністю, утримується в джерела виплати доходів.

Встановлено такі пільги стосовно акцизного збору [6]:

1. акцизний збір не справляється в разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує конкурентоспроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів;

2. не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких проводиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

3. акцизний збір не справляється при вивезенні з митної території підакцизної продукції, набутої інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції;

4. звільняється від сплати акцизного збору імпорт призначених для власного використання розвідувальними органами України техніки, устаткування, майна і матеріалів (у тому числі засобів озброєння, спеціальних технічних та інших засобів, вогнепальної зброї та боєприпасів до неї), оплата вартості яких здійснюється зазначеними органами;

5. встановлені певні пільги щодо справляння акцизного збору в спеціальних економічних зонах, визначених відповідними законами України.

Розрахунок акцизного збору. Платники акцизного збору включають його суми до валового доходу в момент нарахування або сплати покупцем. Це значить, що у продавця валовий дохід виникає або при одержанні оплати, до увійшов акциз, або при відвантаженні товару, у вартості якого міститься цей збір. Такий механізм відповідає загальному порядку визначення валових доходів і витрат.

Акцизний збір відноситься до валових витрат або в момент фактичного внесення до бюджету, або при нарахуванні податкових зобов'язань.

Момент виникнення податкового зобов'язання щодо акцизного збору регламентується статтею 4 [6]. Введений в Декрет метод податкового обліку за "першою з подій" добре знайомий платникам, оскільки його застосовують і щодо податку на прибуток, і щодо ПДВ.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

Ш або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів, що продаються, а у разі продажу товарів за готівку - дата її оприбуткування в касі платника акцизного збору;

Ш або дата відвантаження товарів.

Механізм справляння акцизного збору має низку особливостей. Вони визначені як щодо платників, так і щодо товарів, які оподатковуються. Так, однією з особливостей є те, що процес справляння акцизного збору передбачає можливість видачі платником податкового векселя.

Згідно законодавства податковий вексель - це простий вексель, авальований банком, що видається суб'єктом підприємницької діяльності - виробником підакцизної продукції у разі отримання етилового спирту і підтверджує його зобов'язання сплатити своєчасно суму акцизного збору.

Зазначимо, що можливість сплати акцизного збору шляхом видачі векселя дозволяється лише суб'єктам підприємницької діяльності, які одержують етиловий спирт для подальшої переробки його на підакцизну продукцію. Даний захід спрямований на підтримку вітчизняних виробників алкогольних напоїв, адже переважна більшість платників, які належать до вищезазначеної категорії - це лікеро-горілчані підприємства [4].

Податковий вексель видається платником на протязі трьох робочих днів після отримання етилового спирту. У ньому повинна зазначатися сума акцизного збору, що визначається за ставками для готової продукції, які діють на дату отримання етилового спирту. Слід сказати, що податковий вексель оформляється у двох прмірниках, один з яких залишається у векселеодержувача, а інший після обліку його податковим органом, використовується векселедавцем для власного обліку.

Погашення векселя відбувається під час придбання акцизних марок на суму акцизного збору шляхом проставлення на їх лицьовому боці штампу з написом "ПОГАШЕНО" та печатки податкового органу. Погашення податкового векселя при експорті підакцизної продукції, виробленої з використанням етилового спирту має певну особливість. Так, дана операція може бути проведена лише при пред'явленні платником наступних документів:

Ш довідки установи банку про надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок векселедавця;

Ш оригіналу п'ятого основного аркуша ВМД форми МД-2, виданого митним органом під час митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначається напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі України.

З моменту видачі векселедавцем першого податкового векселя податковий орган здійснює разовий продаж акцизних марок без сплати податку, виходячи з місячної потреби підприємства у маркуванні готової продукції, але не більше за його місячну виробничу потужність. У подальшому продаж акцизних марок здійснюється лише виходячи з розрахунку суми акцизного податку, фактично сплаченої до бюджету в рахунок погашення виданих податкових векселів [22].

При достроковому погашенні векселя суми акцизного збору сплачують до його фактичного нарахування. При цьому він відноситься до валових витрат. Тому при подальшому нарахуванні акцизного збору (після закінчення терміну погашення векселя) його у валових витратах повторно не відображають. непрямий оподаткування нарахування сплата

При оприбуткуванні або сплаті підакцизного товару, купленого у податкового агента, валові витрати на всю вартість товару (за вирахуванням ПДВ, але з врахуванням акцизу) виникають у покупця. Ця ситуація незвичайна тим, що платником акцизного збору виступає не продавець, а їх покупець. При цьому акциз проходить через податкового агента начебто транзитом. Якщо після продажу підакцизного товару продавець позбавляється статусу податкового агента за рішенням суду, відповідальним за сплату акцизного збору стає продавець.