Фінансові посередники
Призначення та види фінансового посередництва, банки як його провідні суб’єкти. Небанківські фінансово-кредитні установи. Аналіз діяльності фінансових посередників України в 2009-2010 рр., шляхи підвищення її ефективності. Фінансові компанії та ломбарди.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2011 |
| Размер файла | 1,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Рис 2.4 Динаміка кредитування та залучення внесків членів кредитних спілок.
2.3 Аналіз діяльності фінансових компаній та ломбардів
Станом на 31.12.09 у Державному реєстрі фінансових установ була розміщена інформація про 208 фінансових компаній. Упродовж 2009 року до реєстру було внесено 23 та виключено з реєстру 8 фінансових компаній.
Упродовж 2009 року, порівняно з минулими роками, спостерігалася тенденція щодо скорочення обсягів надання фінансових послуг фінансовими компаніями, а саме, фінансових кредитів, позик та фінансового лізингу. Це, насамперед, пов'язано з недостатністю у фінансових компаній власних коштів для кредитування та великими ризиками щодо повернення наданих кредитів (позик).
Збільшення обсягів операцій з обміну валют та переказу грошових коштів пояснюється постійними коливаннями курсів іноземних валют та недовірою фізичних та юридичних осіб до банківських установ щодо здійснення ними зазначених видів фінансових послуг.
Інформація про обсяги та види фінансових послуг, наданих фінансовими компаніями подана у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Інформація про обсяги та види фінансових послуг
|
Вид фінансової послуги |
2007 рік |
2008 рік |
2009 рік |
Темпи приросту,% |
||
|
2008р/2007р |
2009р/2008р |
|||||
|
Надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів |
172,3 |
170,5 |
135,5 |
-1,0 |
-20,5 |
|
|
Надання позик |
72,2 |
102,4 |
64,3 |
41,8 |
-37,2 |
|
|
Надання порук |
3,9 |
0,1 |
0,3 |
-97,4 |
200,0 |
|
|
Фінансовий лізинг |
12,2 |
10,2 |
5,2 |
-16,4 |
-49,0 |
|
|
Надання гарантій |
8,7 |
42,0 |
8,7 |
382,8 |
-79,3 |
|
|
факторинг |
429,1 |
1448,2 |
1594,9 |
237,5 |
10,1 |
|
|
Операції з обміну валют |
9140,1 |
11623,7 |
17206,5 |
27,2 |
48,0 |
|
|
Операції з переказу грошових коштів |
1406,7 |
1837,8 |
2818,6 |
30,6 |
53,4 |
Станом на 01.01.2010 року до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 129 фінансових компаній, які мають намір здійснювати діяльність по залученню коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю і від свого імені діяти в їхніх інтересах, здійснюючи управління майном згідно із законодавством, Правилами фонду та договору управління майном. Діючі ліцензії мають 95 фінансових компаній, 82 з яких - фінансові компанії-управителі, які створили фонди фінансування будівництва (далі - ФФБ) типу А, де ризики недостатності фінансування об'єктів будівництва відповідно до вимог спеціального закону бере на себе забудовник, який має добудувати об'єкт у строки, встановлені договором між управителем та забудовником будівництва, та здати його в експлуатацію довірителям, незважаючи на обсяг коштів, залучених та переданих йому управителем. Інформацію щодо кількості ФФБ типу А та діючих ліцензій управителів наведено в таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Кількість ФФБ типу А та діючих ліцензій
|
показники |
Станом на 31.12.07 |
Станом на 31.12.08 |
Станом на 01.01.10 |
|
|
Кількість управителів,що мають діючу ліцензію |
101 |
113 |
95 |
|
|
Кількість управителів, які створили ФФБ |
70 (69%) |
82 (73%) |
82 (76%) |
|
|
Кількість працюючих ФФБ |
311 |
362 |
313 |
Станом на 31.12.2009 року фінансові компанії-управителі залучили 137,6 млн. грн. для здійснення операцій з нерухомістю та здійснення інших дій з управління ФОН (Фонд операцій з нерухомістю) з метою отримання доходу в інтересах власників сертифікатів ФОН та для забезпечення його діяльності з управління майном. При цьому від юридичних осіб було залучено 60,3 млн. грн., а від фізичних осіб - 77,3 млн. грн. Цікаво, що упродовж року обсяг коштів, залучених від юридичних осіб збільшився у 2,2 рази (на початку він складав 27,2 млн. грн.). Водночас обсяг коштів, залучених від фізичних осіб майже не змінився (на початку року він складав 69,4 млн. грн.).
У цілому залучення коштів за допомогою сертифікатів ФОН не набуло масового характеру та здійснюється невеликою кількістю фінансових компаній.
Станом на 31.12.2009 року до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 64 фінансові компанії, які мають право надавати послуги з факторингу. Упродовж останнього кварталу минулого року фінансові компанії уклали 563 договори факторингу загальним обсягом 589,8 млн. грн. і виконали 586 договорів на суму 402,7 млн. грн. Діючими на кінець 2009 року залишалося 743 договори факторингу. Більшість договорів факторингу було укладено з юридичними особами.
Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими компаніями договорів факторингу по кварталах наведена на рис 2.5 Можна відстежити, що з ІІІ кварталу 2008 року спостерігається зменшення кількості укладених договорів, але відбувається підвищення їхньої вартості.
Рис 2.5 Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу
Актуальність розвитку факторингових операцій зумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов'язань. Факторингові компанії у своїй діяльності акцент роблять на оперативність фінансування, а також працюють з тими, від кого відмовляються банківські установи.
Станом на 31.12.09 до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 373 ломбарди. Упродовж року до реєстру було включено 76 і виключено 17 ломбардів. За січень-грудень 2009 року обсяг наданих фінансових кредитів ломбардами зріс на 64,8% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.
При цьому у загальному обсязі наданих фінансових кредитів за видами застави переважає надання фінансових кредитів під заставу виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння - 90,4% (3 167,8 млн. грн.).
Структура кредитів, наданих ломбардами, за видами застави представлена в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Обсяг наданих фінансових кредитів за видами застави за 2008 - 2009 рік
|
показники |
Обсяг наданих фінансових кредитів |
Структура наданих фінансових кредитів |
Приріст 2009/2008 рік |
||||
|
2008 |
2009 |
2008 (%) |
2009 (%) |
млн. грн |
% |
||
|
Вироби із дорогоцінних металів |
1730,2 |
3167,2 |
81,4% |
90,4% |
1437,6 |
83,1% |
|
|
Побутової техніки |
291,4 |
234,0 |
13,7% |
6,7% |
-57,4 |
-19,7% |
|
|
автомобілів |
6,0 |
7,1 |
0,3% |
0,2% |
1,2 |
19,5% |
|
|
нерухомості |
14,8 |
8,9 |
0,7% |
0,3% |
-5,8 |
-39,5% |
|
|
немайнових прав |
0,6 |
0,0 |
0 |
0 |
-0,6 |
-99,5% |
|
|
Іншого майна |
83,8 |
87,2 |
3,9% |
2,5% |
3,4 |
4,1% |
|
|
всього |
2126,7 |
3505,0 |
100,0% |
100,0% |
1378,3 |
64,8% |
Частка фінансових кредитів під заставу побутової техніки за січень-грудень 2009 року зменшилась на 19,7% (до 234,0 млн. грн.) у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року (рис 2.6).
Частка наданих фінансових кредитів під заставу виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння за січень-грудень 2009 року збільшилася на 9% (до 90,4%) у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року. Зменшилася частка кредитів, виданих під заставу побутової техніки, з 13,7% до 6,7%. Тобто, ломбарди заглиблюються у власний сегмент ринку, обираючи для застави найбільш ліквідне майно. Ломбарди у порівнянні з банками та кредитними спілками, надають невеликі за розмірами кредити. Протягом 2008-2009 років середній розмір кредиту зростав від 400,9 грн. до 603,3 грн.
Рис 2.6 Структура фінансових кредитів пілд заставу за 2009 рік
Ломбарди залишаються одним із найбільш консервативних і стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб - вони орієнтовані на видачу дрібних та короткострокових кредитів. Середня сума ломбардного кредиту коливається в межах від 300 до 650 грн.
Важливим показником, який характеризує ринок ломбардів, є показник їхнього фінансового стану. У 2009 році у порівнянні з попереднім періодом активи ломбардів збільшилися на 17,8 млн. грн. (досягли 618,9 млн. грн.), а власний капітал збільшився на 57,4% (досяг 349,9 млн. грн).
Розподіл джерел залучення ломбардами коштів на платній та безоплатній основі наведений у таблиці 2.10.
Таблиця 2.10
Джерела залучення ломбардами коштів
|
Станом на 31.12.08 |
Частка,% |
Станом на 31.12.09 |
Частка,% |
||
|
Залучені кошти на платній та безп. основі |
93,8 |
100% |
79,9 |
100% |
|
|
Від банків |
79,7 |
85% |
75,2 |
94,1% |
|
|
Від юрид. осіб |
13,6 |
14,5% |
4,5 |
5,6% |
|
|
Від фізичних осіб |
0,5 |
0,5% |
0,3 |
0,3% |
Проблема недостатньої капіталізації ломбардів поступово вирішується, про що також свідчить зростання статутного капіталу на 91,3% станом на 31.12.09 у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року.
Величина статутного капіталу в середньому на один ломбард станом на 31.12.09 зросла на 61,0% у порівнянні з відповідним періодом 2008 року.
Наведені дані свідчать, що в господарській діяльності ломбардів відбувається поступове зменшення обсягу залучених кредитів від банків та юридичних осіб.
На 100 ломбардів, перших за обсягом наданих фінансових кредитів, припадає 97,7% від загального обсягу кредитів. При цьому на долю 3 ломбардів, перших за обсягом наданих кредитів, припадає 45,8% від загального обсягу наданих кредитів і 39,1% всіх активів ломбардів.
Станом на 31.12.09 до Переліку фінансових установ внесено інформацію про 209 юридичних осіб - лізингодавців та про 43 фінансові компанії, що надають послуги фінансового лізингу.
Протягом січня-грудня 2009 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 3012 договорів фінансового лізингу на суму 2,6 млрд. грн. Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом 2009 року, становить 6,2 млрд. грн.
Вартість чинних договорів фінансового лізингу на кінець 2009 року складає 27,2 млрд. грн.
Близько 99,8% усіх послуг фінансового лізингу надається юридичними особами-суб'єктами господарювання, які не є фінансовими установами (табл.2.11). За підсумками 2009 року найбільшими споживачами лізингових послуг є: транспортна галузь (вартість договорів станом на 31.12.09 - 16 095,2 млн. грн.), сільське господарство (3 153,8 млн. грн.), будівництво (2959,8 млн. грн.), сфера послуг (1 644,0 млн. грн.).
Таблиця 2.11
Вартість договорів фінансового лізингу та їх кількість, укладених юридичними особами та фінансовими компаніями за 2008 - 2009 рік
|
період |
Вартість договорів фінансового лізингу за період |
Кількість договорів фінансового лізингу |
|||
|
Юр. особами |
Фінансовими компаніями |
Юр. особами |
Фінансовими компаніями |
||
|
2008 |
9078,2 |
10,6 |
9766 |
10 |
|
|
2009 |
2610,1 |
5,2 |
3008 |
4 |
Розподіл вартості договорів фінансового лізингу за терміном їх дії станом на кінець звітного періоду 2008 - 2009 рр. зображено на рис2.7.
Рис 2.7 Розподіл вартості договорів фінансового лізингу станом на кінець звітного періоду 2008 - 2009рр., за терміном їх дії
За січень-грудень 2009 року спостерігалася тенденція до приросту частки довгострокових договорів лізингу у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року. Так, вартість договорів фінансового лізингу строком до 2 років зменшилась на 50,1%, від 2 до 5 років зменшилась на 17,9%, від 5 до 10 років збільшилась на 19,4%, вартість договорів, строк яких більше 10 років, зросла на 21,7%.
Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності діяльності фінансових посередників
Для України в сучасних умовах завдання ефективного регулювання фінансовими потоками і поведінкою посередників дуже актуальне. Здається доцільним акцентувати увагу на таких формах регулятивних змін і контролю:
1. Структурний контроль - нагляд за структурою фінансової системи (моніторинг за процесами злиття і об"єднання компаній, галузеві й географічні обмеження в діяльності різних фінансових інститутів).
2. Протекційний контроль (сприяння) - підтримка надійності фінансових інститутів, стимулювання довіри населення до фінансових посередників, забезпечення захисту прав власності при реалізації партнерських угод, посилення вимог до закриття і поширення фінансової інформації, створення гарантійних фондів і установ із розв"язання суперечок.
3. Контроль за розміщенням - вплив на просторове і галузеве переміщення капіталу на користь пріоритетних напрямків (стимулювання інвестицій, селективне кредитування, податкові, митні та інші пільги).
4. Організаційний контроль - встановлення стандартів функціонування ринків і фінансових інститутів (посередників).
Через необізнаність населення та внаслідок шахрайських дій деяких фінансових посередників підірвана довіра громадян до них у цілому, що негативно впливає на процес приватизації і розвиток фінансового ринку.
Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвого рівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи полягає в тому, що вона, як підкреслюють багато дослідників, є джерелом довгострокових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Акумулюючи заощадження населення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігації підприємств, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фонди забезпечують довгострокове фінансування економіки і держави.
В Україні назріла нагальна потреба у створенні та розвитку недержавних пенсійних фондів як обов"язкового елемента системи недержавного пенсійного забезпечення. Ці фонди, з одного боку, мають надати змогу ефективно й цивілізовано залучати кошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень для забезпечення достойного життя після виходу на пенсію, а з другого - стати джерелом довгострокових інвестицій для реального і інноваційного секторів економіки, що сприятиме загальному економічному розвитку країни.
Визначимо основні цілі й напрями розвитку фінансового посередництва в Україні, а саме:
1) створення сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання притоку інвестицій у виробництво;
2) інвестиційне забезпечення структурної перебудови економіки;
3) мобілізація всі джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне використання;
4) стимулювання процесів розвитку кредитно-фінансової системи;
5) забезпечення зростання ВВП і створення умов для нарощування внутрішніх інвестиційних ресурсів;
6) запровадження механізмів стимулювання довгострокового кредитування виробництва комерційними банками;
7) стимулювання збільшення заощаджень громадян та вдосконалення системи гарантій збереження їх вкладень у фінансово-кредитні установи;
8) удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності;
9) прийняття законів "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)", "Про недержавні пенсійні фонди", відповідних нормативних актів державних органів виконавчої влади, які повинні передбачити:
заходи щодо захисту прав та законних інтересів приватних інвесторів;
неприпустимість конфлікту інтересів між структурними елементами систем спільного інвестування;
виконання вимог і рекомендацій міжнародних організацій стосовно спільного інвестування;
мінімізацію внутрішніх витрат систем спільного інвестування, здійснюваних за рахунок інвесторів;
10) стимулювання інститутів фондового ринку (організаторів торгівлі, прямих учасників Національної депозитарної системи) до впровадження нових фінансових послуг, продуктів та інструментів;
11) усебічне сприяння розвитку фондового ринку;
12) створення законодавчих передумов для сек"юритизації активів та зобов"язань підприємств і впровадження в обіг іпотечних цінних паперів;
13) сприяння випуску високоліквідних і довгострокових державних цінних паперів, а також надання місцевим органам влади можливості емітувати муніципальні облігації під певні пріоритетні прибуткові програми;
14) зосередження торгівлі ліквідними цінними паперами на організованому ринку за допомогою передусім економічних важелів.
Саме за таких умов функціонування фінансових посередників можна досягти підвищення ефективності їх діяльності.
Висновки і пропозиції
Вітчизняний фінансовий ринок неоднорідний за складом учасників: поряд із великими конкурентоздатними структурами існує чимало вузько профільних та малих. Майже всі посередники достатньо диференційовані за клієнтами і напрямками діяльності (як міжгалузевими, так і сегментарними), але у кризових умовах тяжіють до універсальності як форми вживання і оперують на різних секторах фінансових послуг. Попри всі негаразди здобутки професійного представництва досить вагомі: розвивається депозитарно-клірингова система, інститут зберігачів і реєстраторів, управління активами орієнтується на виділення в окрему функцію. Пропонований клієнтам сервіс включає консультації щодо вибору стратегії фінансової поведінки, формування інвестиційно-кредитного портфеля, облік і зберігання активів, брокерське обслуговування, інформаційно-аналітичне супроводження. Безумовно, що "законодавцями моди" є нерезиденти і компанії з участю іноземного капіталу. Відносна позиційна слабкість суто вітчизняних структур особливого пояснення не потребує: не можуть бути сильними посередниками в умовах розбалансованої фінансової системи і малопродуктивної економіки.
Незважаючи на велику кількість фінансових посередників, які здійснюють операції з цінними паперами, укладання угод в рамках організаційно оформленого ринку, представленого біржами, майже не відбувається. Позабіржовий ринок на сьогодні є практично неорганізованим, відсутні електронні торгово-інформаційні системи, відсутня законодавча база для їх створення.
Діяльність торговців цінними паперами передбачає поставку цінних паперів за належну оплату новому власнику і проводиться на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок клієнтів або від свого імені та за власний рахунок з метою перепродажу третім особам.
Без фінансових посередників не можуть бути реалізовані всі переваги існування фінансових ринків. Вони зменшують операційні витрати, знижують ризик та зменшують асиметричність інформації.
Оскільки основною вимогою до функціонування фінансових посередників є забезпечення прозорості і ліквідності, їх діяльність потребує відповідно регулювання - як на державному рівні, так і на рівні самоорганізації. Слід визнати, що вітчизняним фінансовим посередникам доводиться діяти в умовах недопрацьованих правил гри, що суттєво дається взнаки.
З прийняттям Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" буде створене правове поле для функціонування інститутів, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення, і можливість формування добровільних пенсійних заощаджень. Проектом закону передбачено, що недержавне пенсійне забезпечення може здійснюватися недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банківськими установами.
Політика у сфері формування прозорого інституційного середовища з чіткою регламентацією поведінки фінансових посередників спрямована на затребування і відновлення інвестиційного потенціалу ринку. Запропоновані форми регулювання посередництва можуть дати очікуваний раціональний ефект, тобто підтримати надійність конкретних інститутів і стимулювати довіру потенційних партнерів до фінансової системи в цілому. Звичайно, при цьому можуть зрости операційні витрати держави і корпоративних структур, але підсумкові результати перекриють первісні витрати. Збіг інтересів у поточному і перспективному моментах зробить посередницькі угоди взаємовигідними для всіх сторін, згодом можна реально чекати становлення масштабного вторинного ринку капіталів. Держава відновить найбільше джерело поповнення держбюджету - заощадження населення і приватні інвестиції. Постачальники і споживачі капіталу зможуть суттєво гармонізувати свої відносини.
Для підвищення ефективності діяльності фінансових посередників на фінансовому ринку, необхідний комплексний підхід, який включатиме:
1. Розробку нормативно - правових актів, спрямованих на якісний розвиток посередництва на фінансовому ринку;
2. Формування сприятливого середовища для розвитку ринку посередницької діяльності, тобто уряд має прийняти дійсно ефективні заходи для усунення наслідків дії фінансової кризи;
3. Здійснення міжнародного співробітництва для обміну досвідом, та виконання відповідних дій на фінансовому ринку України;
4. Створення такого механізму дії посередницьких структур, що забезпечить збільшення довіри населення до їх діяльності;
5. Посилення ринкових процесів у регіонах та роль місцевих органів самоврядування у інфраструктурному розвитку фінансового ринка.
Список використаної літератури
1) Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91 №1576 - 12 // Баланс, 1998р., № 33
2) Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 №1560 - 12 // Бізнес, 1999р., №1-2
3) Афанасьєв Т.О. "Гроші та кредит": навч. посіб., 2004, с. 200
4) Балабанов І.Т. ”Основи фінансового менеджмента”: навч. посіб. 2001р., с.130
5) Бланк І.А. “Стратегія та тактика управління фінансами”,: навч. посіб. СП ”АДЕФ-Украина “, 2006р.
6) Брігхем Е. Ф." Основи фінансового менеджменту ”: навч. посібник видавництво “Молодь”, К., 2007р.
7) Буряк П.У. "Фінанси України" підручник. - 2008. - № 12, с.240
8) Волков Н.Ф. "Фінанси підприємств"., навч. підр. 2006. - № 8.
9) Долішній М.І. "Регіональна економіка". - 2000,-№ 1.
10) Захожай В.Б. "Збірник наукових праць" УФЕІ, навч. посіб. 2001, - № 1
11) Зимин И. А "Реальні інвестиції": навч. посібник - М: Тандем, 2000.
12) Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. пос. - К.: МАУП, 2000
13) Ковальов В.В. ”Управління фінансами”, навч. посібник М., ФБК-ПРЕСС, 2008р. с.120.
14) Короткова Є.М. "Антикризове управління: навчальний посібник - М: Інфра, 2000, с.36
15) Козикіна А.Д. "Аналіз діяльності фінансових посередників" нав. посібник - 2001. - № 3.
16) Корнєєв В.В. "Фінансові посередники: інституційна роль та інструментарій " навч. посібник. - 2000., с.56
17) Набока О.В. "Діяльність банків" 2005, навч. посібник
18) Парижак Н.В. "Формування ефективної бюджетної системи України" підручник - 2008.
19) Партин Г. О." Фінанси України". підручник - 2002., с.340
20) Пшик Б. "Розвиток фінансового посередництва", навч. посібник 2002, с.22.
21) Самуельсон П. В, Нордхауз Б.К. "Економіка". підручник - К.: Основи, 2002, с.222
22) Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. "Методика фінансового аналіза" навч. посібник - 2005.
23) Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. "Финанси підприємств" навч. посібник. М.: ИНФРА-М, 2007.
24) Чернявський А. Д " Корпоративне управління" - навч. посібник. - К. МАУП, 2006. - 208с.
25) Явірський С.С. "Аналіз ринку банківських послуг" - навч. посібник, 2005 р., 123с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність фінансового посередництва. Банки як провідні інституції фінансового посередництва. Механізм посередницького функціонування основних небанківських фінансових інституцій (страхові компанії, пенсійні фонди). Інновації у фінансовому посередництві.
реферат [34,3 K], добавлен 30.11.2010Аналіз багатовікової світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового ринку. Види фінансових посередників. Емісійна функція банків. Особливості побудови банківської системи в Україні. Небанківські фінансово-кредитні установи.
реферат [174,2 K], добавлен 30.01.2015Загальна характеристика небанківських фінансово-кредитних. Механізм посередницького функціонування і класифікація небанківських організацій. Факторинговий бізнес в Україні. Договірні фінансові посередники. Діяльність інвестиційних фінансових компаній.
реферат [94,2 K], добавлен 04.03.2012Посередницькі фінансові інститути та їх роль в ринковій економіці. Аналіз функціонування посередницьких фінансових інститутів на вітчизняному та світовому фондових ринках. Шляхи підвищення ефективності діяльності посередницьких фінансових інститутів.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 14.12.2008Суть, значення та переваги діяльності фінансових посередників, їх функції та існуючі типи. Роль банків у фінансовому посередництві. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва. Механізм опосередкованого фінансування.
реферат [169,1 K], добавлен 24.03.2010Роль парабанківської системи у забезпеченні функціонування фінансової системи. Злиття і поглинання фінансових посередників. Складові структури посередництва: центральний та комерційний банки, спеціальні фінансові установи, поштово-ощадна система.
реферат [1,8 M], добавлен 30.01.2015Спеціалізовані фінансово-кредитні інститути, їхнє місце і роль у грошово-кредитній системі. Дослідження передумов та причин їх становлення й розвитку. Договірні фінансові посередники. Інвестиційні фонди, їхня діяльність в Україні та правове забезпечення.
контрольная работа [49,3 K], добавлен 12.11.2014Елементний склад системи управління проектами підприємства. Організаційно-економічний механізм реалізації проекту. Основні особливості облікової політики. Загальна характеристика посередників. Функції різноманітних фінансових посередників та інструментів.
контрольная работа [17,8 K], добавлен 08.10.2012Сутність та призначення небанківських фінансово-кредитних установ як частини кредитної системи. Класифікація небанківських фінансово-кредитних установ, спільні та відмінні риси у порівнянні з банками, принципи державного регулювання діяльності в Україні.
курсовая работа [33,9 K], добавлен 03.10.2010Розгляд особливостей визначення вартості факторингових послуг. Фінансові посередники як інституційні інвестори фінансового ринку. Загальна характеристика основних функцій факторингу: фінансування поставок товарів, управління дебіторською заборгованістю.
дипломная работа [685,2 K], добавлен 05.04.2015
