Фінансові посередники інвестиційної діяльності на ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансові посередники інвестиційної діяльності на ринку України

ПЛАН

1. Елементний склад системи управління проектами підприємства

2. Фінансові посередники інвестиційної діяльності на ринку України

3. Задача

Використана література

1. Елементний склад системи управління проектами підприємства

Кожен проект у будь-якому випадку має містити такі складові:

¦ проектні матеріали;

¦ учасники та дії, які виконуються ними;

¦ організаційно-економічний механізм реалізації проекту (взаємодія учасників);

¦ організаційні, операційні і часові рамки.

Проектні матеріали:

1) Офіційні документи, обов'язкові при проектуванні об'єктів капітального будівництва (проектна документація), в тому числі:

- ТЕО проекту будівництва підприємства, будівель, споруд;

- проект будівництва підприємства, будівель, споруд;

- обґрунтування інвестицій в будівництво підприємства, будівлі чи споруди;

- бізнес-план, що подається в певній формі в складі заявки на участь в конкурсному розподілі централізованих інвестиційних ресурсів.

2) Додаткові матеріали, що розроблюються учасниками інвестиційного проекту при експертизі цих проектів і підготовці до реалізації проектів.

Вимоги до проектних матеріалів

Вихідна інформація про проект міститься у проектних матеріалах. Для того, щоб проектні матеріали могли бути використані при оцінці проекту, його аналізі та експертизі необхідно, щоб в них містилися такі відомості:

1) опис складу учасників;

2) опис дій, які необхідно виконати з вказівкою визначених обсягів, строків та виконавців;

3) інформація про підприємства-учасники;

4) інформація про продукцію, що буде вироблятися, у тому числі, відмінність від тої, що присутня на ринку;

5) інформація про кон'юнктуру продукції, що буде вироблятися, а також про необхідні ресурси;

6) обґрунтування допустимості в проекті містобудівних, архітектурних, інженерних, технологічних та інших рішень, відомості про наявність вихідної дозвільної інформації;

7) обґрунтування можливості укомплектування підприємства спеціалістами необхідної професії і кваліфікації в період реалізації проекту;

8) інформація про екологічні та соціальні наслідки реалізації проекту;

9) обґрунтування юридичної допустимості проекту;

10) обґрунтування комерційної реалізації проекту;

11) відносини місцевої адміністрації до реалізації проекту;

12) обґрунтування прийнятих у проекті цін на продукцію, що виробляється, роботи та послуги;

13) опис організаційно-економічного механізму реалізації проекту, у т. ч. перелік необхідних заходів державної підтримки;

14) розрахунки й обґрунтування результатів і витрат для кожного учасника проекту, а також для сторонніх економічних суб'єктів, інтересів яких торкаються в процесі реалізації проекту;

15) обґрунтування економічної доцільності реалізації проекту для його учасників народного господарства загалом й окремих регіонів, зокрема;

16) умови припинення реалізації проекту.

Учасник інвестиційного проекту - це особа (фізична або юридична), яка зобов'язана виконати відповідну дію у випадку, коли вона прийме рішення про участь в реалізації проекту. Інтереси учасника повинні враховуватися при реалізації проекту. До них можуть входити: інвестори, фінансові установи, підрядчики, постачальники обладнання, гуртові покупці продукції та ін. До складу учасників також можуть входити державні та комунальні установи.

До дій, що виконують учасники проекту, варто віднести здійснення інвестицій і виробництво продукції (надання послуг чи виконання робіт, разом із будівельно-монтажними), продаж чи покупку цінних паперів. Сюди належить також операції з надання (погашення) позик, продажу чи покупки товарів учасником проекту.

Організаційно-економічний механізм реалізації проекту - це форма взаємодії учасників проекту.

Організаційно-економічний механізм містить:

- Нормативні документи, на основі яких здійснюється взаємодія учасників.

- Зобов'язання, що приймаються учасниками у зв'язку зі здійсненням спільних дій з реалізації проекту, гарантії таких зобов'язань і санкції за їх порушення.

- Умови фінансування інвестицій, а також заходи із взаємної фінансової, організаційної або іншої підтримки.

- Особливі умови обороту продукції та ресурсів між учасниками, цін для взаємних розрахунків, товарне кредитування, безкоштовне передавання основних засобів у постійне або тимчасове користування.

- Система управління реалізацією проекту, що забезпечує відповідну синхронізацію діяльності учасників, захист інтересів кожного із них і своєчасне коригування подальших дій.

- Основні особливості облікової політики кожного підприємства-учасника.

Організаційні, операційні та часові рамки проекту

Операційні рамки проекту характеризуються складом учасників та їх діями. Різноманітні дії, передбачені проектом, можуть відображатися у проектних матеріалах і розрахунках ефективності з різною мірою деталізації.

Часові рамки характеризуються періодом реалізації проекту та його розбиттям на окремі інтервали часу, кроки.

Період реалізації проекту - відрізок часу, протягом якого здійснюються передбачені в проекті дії.

Графік реалізації проекту, у якому відображаються всі види діяльності, які планують виконати учасники в рамках реалізації проекту.

2. Фінансові посередники інвестиційної діяльності на ринку України

У ринковій економіці здійснюють свою діяльність різноманітні фінансові посередники, які взаємодіють на фінансовому ринку із суб'єктами господарювання, а також між собою. Вони відіграють важливу роль у переміщенні коштів, акумулюють невеликі, часто короткострокові заощадження численних власників, дають великі суми і на тривалий час тим, кому вони потрібні. Багато посередників мають унікальні риси, але всім їм властиве одне: вони випускають власні зобов'язання. У цьому значенні ні брокери, ні дилери, ні навіть біржі не є фінансовими посередниками.

Фінансові посередники звичайно поділяються на три великі групи: депозитні, контрактно-ощадні та інвестиційні.

Загальна характеристика посередників полягає в тому, що вони залучають кошти через відкриття чекових та ощадних, у тому числі й страхових рахунків, використовуючи їх для надання різних позик, придбання кредитних заставних і цінних паперів держави та корпорацій.

До фінансових посередників депозитного типу належать комерційні банки, ощадно-кредитні асоціації, кредитні спілки, взаємні грошові фонди.

Комерційні банки є найпотужнішими установами депозитного типу. Пасиви комерційних банків складаються переважно з поточних вкладів та ощадних рахунків. Активи приблизно рівномірно розподілені між казначейськими зобов'язаннями, муніципальними облігаціями, позиками бізнесу, кредитами споживачам, заставними кредитами, готівкою і резервами. Відповідно до високої рухливості пасивів активи комерційних банків мають високу ліквідність. Банки -- члени резервної системи перебувають під контролем Центрального банку. Банки, які не є членами резервної системи, все одно мають дотримуватися вимог щодо розмірів резервів. Комерційні банки відіграють величезну роль у створенні кредитів і банківських грошей.

Ощадно-кредитні асоціації -- це спеціалізовані фінансові організації, що залучають кошти через відкриття ощадних рахунків і використовують їх для надання цільових заставних кредитів. Аналогічно функціонують так звані взаємні ощадні банки. Але на відміну від асоціацій вони призначені для дрібних вкладників. Традиційно ці банки встановлюють верхню межу вкладів, розраховуючи на їх стабільніший потік. Взаємні ощадні банки обмежують номенклатуру активів переважно заставними кредитами, казначейськими зобов'язаннями і високонадійними облігаціями корпорацій.

Ощадно-кредитні асоціації і взаємні ощадні банки -- це так звані небанківські фінансові організації, тобто вони не є банками.

Кредитні спілки -- це відносно невеликі ощадно-кредитні організації, орієнтовані на надання споживчих кредитів. Створюються релігійними організаціями, професійними спілками тощо. Вони відкривають ощадні рахунки і надають позики своїм членам. Кредитними спілками керують вкладники, як правило, на громадських засадах.

Взаємні грошові фонди -- це організації, що випускають "акції", які, по суті, є вкладами з виплачуваним відсотком. На ці вклади клієнти можуть виписувати чеки. Сума, що виставляється в чеку, і розмір вкладу мають відповідати певним обмеженням. Взаємні грошові фонди залучають кошти від тисяч вкладників і використовують фонди на придбання дохідних цінних паперів (сертифікатів вкладів, казначейських білетів і комерційних паперів). На відміну від перелічених фінансових установ та організацій вклади у взаємних грошових фондах не страхуються, але завдяки високій ліквідності активів є досить надійним засобом заощадження, що приносить високі відсотки.

До фінансових посередників контрактно-ощадного тилу належать компанії страхування життя і майна, різноманітні пенсійні фонди. Усі вони залучають кошти на основі вкладів відповідно до довгострокових контрактів, що укладаються між клієнтами і фінансовою організацією. Кошти, що залучаються, такі компанії вкладають у заставні кредити, акції та облігації корпорацій, казначейські зобов'язання. Структура портфеля активів залежить від ступеня надійності пасивів. Компанії страхування життя можуть дозволити собі мати низьколіквідні, але дохідні активи. Найліквіднішу структуру активів змушені мати компанії страхування майна. Принципово важливо, що джерелом прибутку таких компаній є не так перевищення суми вкладів над сумою виплат, як прибуток від вкладення залучених коштів у цінні папери.

До фінансових посередників інвестиційного типу належать взаємні фонди, інвестиційні компанії і траст-фонди. Усі вони реалізують механізм, який дає можливість відносно малопотужним інвесторам володіти диверсифікованим портфелем акцій.

Взаємні фонди -- це компанії, що залучають кошти за рахунок випуску акцій і продажу їх населенню. Виручені кошти взаємні фонди вкладають у придбання акцій корпорацій бізнесу, забезпечуючи з огляду на високий професіоналізм своїх працівників широку диверсифікацію активів компанії і низьку вартість обслуговування операцій. На відміну від звичайних корпорацій взаємні фонди скуповують випущені ними акції на вимогу власників. Тому їх акції по суті є паями учасників, а самі вони називаються фондами. Орієнтація ділової активності взаємних фондів дуже різноманітна. Вони спеціалізуються на зберіганні інвестицій, купуючи заставні заставних кредитів, орієнтуються на високу прибутковість, збільшення капіталів.

Інвестиційні компанії закритого типу дещо відрізняються від взаємних фондів. Вони звичайно випускають великий пакет акцій під час утворення компанії, а крім того, -- набір боргових зобов'язань (облігацій). Залучені кошти інвестиційні компанії вкладають в акції корпорацій. Якщо дохід від придбаних компанією акцій перевищує виплати за випущеними борговими зобов'язаннями (зобов'язаннями з фіксованим відсотком), то власники акцій компанії мають вищий прибуток на свої капітали. Тому ці компанії більшою мірою схильні до ризику, ніж взаємні фонди.

Траст-фонди історично створювалися з метою управління за дорученням майном і цінними паперами окремих осіб або організацій. Оскільки довірителі часто є недосвідченими в тонкощах фінансового бізнесу, вони укладають контрактну угоду з траст-компанією, якій доручають управляти своїми активами за життя довірителів і на користь спадкоємців після їхньої смерті. Нині траст-компанії управляють не тільки активами підприємців і безприбуткових організацій, а й цінними паперами корпорацій. Наприклад, корпорація регулярно переказує траст-компанії кошти для створення так званого відкладеного фонду, за допомогою якого траст-компанія погашає облігації корпорації після закінчення строку їх дії. Траст-компанії можуть управляти добродійними і пенсійними фондами. Готівкові кошти траст-компанія вкладає, як правило, у такі консервативні цінні папери, як заставні заставного кредиту. Траст-фондами керують звичайно трастові відділи комерційних банків, що дає можливість банкам активно займатися не тільки кредитною, а й інвестиційною діяльністю.

Навіть такий короткий перелік і опис функцій різноманітних фінансових посередників та інструментів показує надзвичайно складну структуру фінансового ринку, без якої неможливо ефективно управляти сучасною економікою. При цьому найважливішу роль відіграють ринки урядових цінних паперів і банківська система.

Задача

управління проект фінансовий посередник

Необхідна грошова ставка - 12%, очікуваний річний темп інфляції - 5%. Інвестиції мають довгостроковий характер. Чому буде дорівнювати реальна ставка доходу?

Відомо, що i = r + t, де r - ставка доходу, t - інфляція, і - грошова ставка.

Звідси r = i - t = 12 - 5 = 7%.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

2. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К: Лібра, 2002. - 472 с.

3. Правик Ю.М. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. - К.: Знання, 2007. - 431 с.

4. Титаренко Н.О., Підручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 160с.

5. Цигилик І.І., Кропельницька СО., Білий М.М., Мозіль О.І. Аналіз і розробка інвестиційних проектів: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 160 с

6. Федоренко В. Г., ГойкоА. Ф. Інвестознавство: Підручник І За наук, ред. В. Г. Федоренка. - К.: МАУП, 2000.

7. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. - 3-тє вид., допов. - К.: МАУП, 2006. - 312 с.

8. Щукін Б. М. Інвестиційна діяльність: Метод, посіб. - К.: МАУП, 1998.

9. Щукін Б. М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2002. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru