Оскільки об'єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності, у Податковому кодексі законодавець визначив, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня (фізична особа - людина як учасник цивільних відносин).

Враховуючи, що об'єкт плати за землю (земельну ділянку) в розумінні оподаткування для фізичних осіб є досить сталим, а також з огляду на порядок нарахування фізичним особам сум плати за землю, облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Цій порядок сплати податкових зобов'язань по платі за землю (земельному податку та орендній платі за землі державної або комунальної власності).

Визначення термінів сплати плати за землю встановлено, виходячи із принципів фіскальної достатності, тобто встановлення податків і зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами та рівномірності і зручності сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками.

Крім того, враховуючи, що об'єкт плати за землю - це саме земельна ділянка, тобто об'єкт оподаткування є досить прозорим та сталим у розумінні оподаткування, а також те, що плата за землю у повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів, податкове зобов'язання щодо цієї плати, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Встановлення податкових зобов'язань по платі за землю на поточний рік (а не за податковий (звітний) рік) пов'язано із специфікою цієї плати.

Облік об'єктів оподаткування (земельних ділянок) ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у складі державного земельного кадастру.

Оскільки звітні дані про кількість земель складаються щорічно, то платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Однак протягом року може здійснюватись зміна об'єкта оподаткування, зокрема у разі набуття права власності або права користування на нові земельні ділянки або втрати такого права.

Тому власники землі та землекористувачі мають право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє їх від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Враховуючи, що у наведених випадках податкова декларація подається власниками землі та землекористувачами протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, то відповідно до цього пункту податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Слід зазначити, що 30 календарний день місяця, що настає за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, є граничним (кінцевим) терміном сплати плати за землю. Власникам землі та землекористувачам надається право сплачувати таку плату протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За змістом майно (нерухомість) - це об'єкти майна, які розташовані на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Дійсно, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі, якщо земельна ділянка під придбаними житловим будинком, будівлею або спорудою перебуває у користуванні, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Щодо прибудинкової території, то за змістом прибудинкова територія - це територія навколо будинку, яка призначена для обслуговування такого будинку.

Отже, у разі набуття права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Договір найму укладається на строк, установлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Оскільки Податковим кодексом встановлено окремий порядок розрахунку земельного податку у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, тому у цьому пункті визначений термін, з якого здійснюється зазначене обчислення земельного податку. А саме: з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях, утворюють житловий фонд. До житлового фонду не входять нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Житлові будинки і житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Щодо переходу права власності на нежитлові приміщення у багатоквартирному житловому будинку, то слід зазначити, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Слід враховувати, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

При розумінні визначення співвласниками порядку використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, слід спиратися на визначення спільної власності. Так, за змістом спільна власність - це власність, яка характеризується множинністю суб'єктів і одним об'єктом. Розрізняється спільна власність із визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). Особливою ознакою спільної власності є те, що її суб'єкти в повному обсязі володіють, користуються і розпоряджаються належним їм на праві спільної власності майном, але свої правочинності можуть здійснювати спільно і за згодою.

З огляду на викладене, а також на визначення прибудинкової території власник нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку сплачує до бюджету земельний податок з дати державної реєстрації права на нерухоме майно за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відносини щодо справляння орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у приватній формі власності, регулюються нормами Цивільного [11], Земельного [12] кодексів, а також положеннями Закону України „Про оренду землі" [13]. Розмір, строки і особливості внесення орендної плати за землю, яка перебуває у приватній формі власності, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства [12].

Також покладено обов'язок на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Згідно з статтею 5 Закону України «Про оренду землі» [13]:

? орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою;

? орендарями земельних ділянок можуть бути: а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом; б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави;

? орендарями земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній формі власності, і відповідно платниками орендної плати можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (резиденти і нерезиденти).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Виходячи з Прикінцевих положень ЗУ «Про оренду землі» до розмежування, відповідно до закону, земель державної і комунальної власності, орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Слід також наголосити, що ЗУ «Про оренду землі» встановлює вимоги до форми та умов договору оренди землі. Так, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України [15].

А у статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Також встановлено, що договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок державної та комунальної власності, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1. Не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

2. Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

3. Може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у попередньому підпункті, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Обов'язковою умовою договору оренди є платність, тобто розмір орендної плати, що вносить орендокористувач орендодавцю земельної ділянки. У разі коли орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада або державна адміністрація, орендар, уклавши з нею договір оренди землі, самостійно сплачує орендну плату за землю до бюджету.

Правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об'єктів енергетики з метою забезпечення безперебійного функціонування цих об'єктів, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об'єктів від впливу можливих аварій встановлені в Законі України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»[14].

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця

Такий порядок земельного оподаткування, за твердженням вітчизняних науковців і практиків [3], та методика податкового обкладання земельних ділянок, розрахунку й стягнення плати за землю, що закладена в чинну систему Податковим кодексом України, є виправданим через те, що він:

? сприятиме одержанню в перспективі додаткових обсягів доходів місцевих бюджетів, оскільки плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю;

? є відносно простою і недорогою процедурою у використанні;

? забезпечуватиме економічне регулювання земельних правовідносин;

? заохочуватиме до раціонального використання земельних ресурсів національної економіки та охорони земель;

? перебуває повністю під контролем контролюючих органів;

? забезпечуватиме неможливість ухилення від оподаткування;

? служитиме досягненню чітко визначених соціально-економічних цілей.

2.3 Практичне завдання

Відповідно до даних земельного кадастру ТОВ «Каліпсо» за станом на 1 січня 2013 р. користується такими земельними ділянками:

? земельна ділянка сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту (рілля) - 300 га;

? земельна ділянка сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (багаторічні насадження) - 150 га;

? земельна ділянка, зайнята житловим фондом (в межах населеного пункту) - 0,2 га;

? земельна ділянка на території історико-культурного призначення, використання якої не пов'язано з функціональним призначенням цієї території (міжнародного значення) (в межах населеного пункту) - 0,1 га.

ТОВ «Каліпсо» знаходиться м. Севастополь. Нормативна грошова оцінка 1 га: рілля - 15000 грн., багаторічні насадження - 18000 грн. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок в м. Севастополь не проведена, при цьому місцевою радою встановлено локальний коефіцієнт 1,5.

Необхідно:

1) визначити суму земельного податку, що підлягає сплаті до бюджету протягом 2013 р.(Додаток А);

2) скласти податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) на 2013 р (Додаток Б).

3. Проблеми земельного оподаткування в Україні та шляхи їх вирішення

Завдяки запровадженню положень Податкового кодексу України створено надійне законодавче підґрунтя порядку адміністрування плати за землю, а це, в свою чергу, створює додаткові можливості для ефективної діяльності як платників, так і контролюючих органів.

Проте окремі питання справляння плати за землю, незважаючи на те, що існує такий оновлений порядок понад рік, і досі не врегульовані. Це стосується, зокрема, використання надходжень від плати за землю, норм її справляння без грошової оцінки землі, проведення грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, податкових пільг, розмежування контрольних функцій при сплаті плати за землю та орендної плати тощо. Саме ці питання мають стати об'єктом для здійснення подальших досліджень з метою розробки науково обґрунтованої податкової стратегії держави.

Нормативно-методичне забезпечення для проведення грошової оцінки земель в Україні, яке розроблене опираючись на зарубіжний досвід в цій галузі, є таким, що відповідає сучасним вимогам. Проблема полягає в нестачі вихідної інформації, необхідної для якісного проведення земельнооціночних робіт. Варто детальніше проробити механізми залучення сучасних вихідних даних в оціночну документацію. Зокрема, розширення баз земельного, містобудівного та інших кадастрів, а також доступність їхніх даних для суб'єктів оціночної діяльності має бути пріоритетним напрямом роботи органів державної влади з питань земельних ресурсів. А суспільство має усвідомити, що землю треба використовувати не тільки як просторовий базис та засіб виробництва, а також і як спадок для наступних поколінь. Тому використання землі має бути екологічно допустимим, економічно вигідним не тільки на даний час, а й на майбутнє. Саме за цих умов ми отримаємо повноцінний ринок земель, який буде приносити користь всій державі.

При здійсненні земельної реформи дві третіх селян отримали земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва. У 62,4% усіх домогосподарств є у володінні земельні ділянки, з яких 98,7% належать сільським домогосподарствам. Проте відсутність навичок і можливостей спричинює масове передання цих земельних наділів іншим особам, що створює для перших додаткові джерела доходів у вигляді орендної плати [6].

В Україні станом на 2010р. було зареєстровано - 4 603 116 договорів оренди земельних ділянок, а загальна суму виплат становила - 5 135 719 тис. грн. Проте фактично впродовж перших десяти місяців 2010р. було виплачено - 2 747 996 тис. грн., що становить 53% від загальної суми [21]. Зазначені дані вказують на вагоме значення оренди в економіці країни, проте низький рівень фактичних виплат зумовлює неефективність ведення орендних відносин, що у свою чергу веде до ненадходження виплат в Державний бюджет України.

Дохід від надання майна в оренду або суборенду включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Податковим агентом платника податку - орендодавця з приводу доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування розраховується виходячи з розміру орендної плати, що вказана в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, передбачена законодавством з питань оренди землі. Податковий агент, який здійснює нарахування оподатковуваного доходу на користь платника податку, утримує податок із суми такого доходу за його рахунок, за ставкою податку, визначеною в статтею 167 Податкового Кодексу України. При оподаткуванні доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді орендної плати, можуть застосовуватися різні ставки ПДФО - 15% або 17%. Якщо підприємство орендує об'єкт у свого працівника, то воно одночасно сплачує два види доходів - орендну плату і заробітну плату. У першу чергу оподатковують доходи, що входять до складу заробітної плати; далі формують оподатковуваний дохід у міру виникнення у платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу [5].

Якщо орендна плата надається у грошовій формі, то податок стягується до бюджету при виплаті доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного пред'явлення розрахункового документа про переказ цього податку до бюджету.

Аналізуючи стан справ в даній сфері слід відзначити і певні недоліки. Оподаткування доходів від передання майнових чи земельних паїв в оренду передбачає покладення на орендаря функції податкового агента, тим самим обтяжуючи його. Наявність значних обсягів операцій на «тіньовому» земельному ринку, що пов'язані з відчуженням земельних угідь, нині не підлягають обліку та оподаткуванню. Як наслідок сільські бюджети, яким належать сільськогосподарські землі, що виставляються на продаж, практично нічого не отримують від здійснення земельних трансакцій. Орендна платає податком, розмір якого з гектара угідь не зазначаються ні в ПКУ, ні в інших нормативно-правових актах, а встановлюють в договорі оренди землі. Саме це, на нашу думку, і є недоліком даної податкової форми. Якщо орендодавцем є нерезидент-юридична особа, слід враховувати, чи існує угода про запобігання подвійного оподатковування між країнами. Якщо ні, то при переказі нерезидентові лізингових платежів необхідно додатково сплатити 15% податку на дохід.

Для забезпечення ефективності здійснення орендних відносин слід зосередити увагу на зменшенні кількості тіньових операцій в даному секторі, у зв'язку з якими бюджет недораховується значної частини коштів. Укладення договорів про запобігання подвійному оподаткуванню в значній мірі сприятиме збільшенню вкладень іноземних інвесторів у розвиток економіки. У зв'язку зі зростанням кількості укладених договорів оренди, зростають обсяги виплати орендної плати, тому слід подбати про її сплату, адже фактичний розмір виплат в Україні є надто низьким.

Висновки

У ході курсової роботи розглянути актуальної проблеми у сфері земельного оподаткування, а також обґрунтовані шляхи її практичного розв'язання.

У першим розділі розглянути теоретичні основи земельного оподаткування, економічна суть та елементи оподаткування.

У другому розділі проведено аналіз сплати за землю в України, залежність надходжень у бюджет платі за землю від кількості земель, де проведено нормативна грошова оцінка земель, її індексацції, та від категорії земель. Узагальнені підходи до нарахування та сплати земельного податку.

У третьому розділі розглянуто проблеми земельного оподаткування в Україні та запропоновано наступні шляхи їх вирішення.

Проблема полягає в нестачі вихідної інформації, необхідної для якісного проведення земельнооціночних робіт. Варто детальніше проробити механізми залучення сучасних вихідних даних в оціночну документацію. Зокрема, розширення баз земельного, містобудівного та інших кадастрів, а також доступність їхніх даних для суб'єктів оціночної діяльності має бути пріоритетним напрямом роботи органів державної влади з питань земельних ресурсів. А суспільство має усвідомити, що землю треба використовувати не тільки як просторовий базис та засіб виробництва, а також і як спадок для наступних поколінь. Тому використання землі має бути екологічно допустимим, економічно вигідним не тільки на даний час, а й на майбутнє. Саме за цих умов ми отримаємо повноцінний ринок земель, який буде приносити користь всій державі.

Список використаних джерел

1. Земельное право Украины. [Текст]: Учебник/Под ред Погребного О.О. - К.: Истина, 2003 - 448 с, ISBN 966-7613-36-4.

2. Земельне право України. [Текст]: Підручник/ М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В. Шульги. -- К.: Юрінком Інтер, 2004. -- 368 с, ISBN 966-667-115-8

3. Аналіз виконання бюджету за 2012 рік [Текст]: Бюджетний моніторинг/ Зубенко В.В., Самчинська І.В., Рудик А.Ю. / ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. -- К.: 2013. -- 73 с.

4. Дулік Т.О., Александрюк Т.Ю. Регуляторний вплив плати за землю на формування земельних правовідносин в Україні [Текст] / Т.О.Дулік, Т.Ю. Александрюк // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. -- 2012. -- № 1. -- с. 116-120.

5. Занько Б. Облік та оподаткування орендних операцій. Занько Б. // Вісник Державної податкової служби України. - 2012. - №13. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/1295

6. Кирик Т. Правове регулювання орендної діяльності в Україні: проблеми та перспективи розвитку// Вісник Житомирського державного технічного університету. - 2012. - №1./ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/Vzhdtu_econ/2012_1_2/6.pdf

7. Коваль М. Проблеми оподаткування орендних відносин в україні та шляхи їх вирішення. // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. - 2012. - № 3. /[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/36_PVMN_2012/Economics/ 3_123402.doc.htm

8. Шульга Т. Земельний податок як джерело бюджетних доходів: проблеми теорії та практики / Т. Шульга // Юридичний радник. - 2009. - № 2. - с. 8.

9. Печенюк В. Актуальні проблеми грошової оцінки земель/ В. Печенюк// Науковий вісник Чернівецького університету. 2009. - №4. - с. 110 - 115.

10. Податковий Кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 02.12.2010 №2755-V зі змінами та доповненнями./ Верховна рада України. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

11. Цивільний Кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 16.01.2003 №435-IV зі змінами та доповненнями./ Верховна рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

12. Земельний Кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 25.10.2001 №2768-III зі змінами та доповненнями./ Верховна рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14.

13. Про оренду землі [Електронний ресурс]: Закон України від 06.10.1998 №161-XIV/ Верховна рада України. - Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T980161.html.

14. Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів [Електронний ресурс]: Закон України від 09.07.2010 №2480-VI/ Верховна рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2480-17.

15. Про затвердження Типового договору оренди землі [Електронний ресурс]: Договір, Форма типового документа. Постанова Кабінету міністрів України від 03.03.2004 №220/ Кабінет Міністрів України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-п.

16. Національний стандарт № 1. Загальні засади оцінки майна і майнових прав: станом на 10 вересня 2003 р. / Кабінет Міністрів України. - Постанова № 1440. - К.: Вид-во КМ України, 2004. - 11 с. (Бібліотека офіційних видань).

17. Національний стандарт № 2. Оцінка нерухомого майна: за станом на 28 жовтня 2004 р. /Кабінет Міністрів України. ? Постанова № 1442. - К.: Вид-во КМ України, 2004. - 10 с.(Бібліотека офіційних видань).

18. Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: станом на 27.01.2006 р. / Держкомзем України, Мінбудархітектури України, Українська академія аграрних наук. - Наказ № 19/16/22/11/17/12. - К.: Парлам. вид-во, 2007. ? 6 с. (Бібліотека офіційних видань).

19. Науково-практичний коментар до Податкового Кодексу України [Електронний ресурс]: За заг. ред. д.е.н., професора, члена-кореспондента Національної академії наук України Азарова М.Я. - Режим доступу: http://www.profiwins.com.ua/uk/comentsnk.html

20. Про індексацію нормативної грошової оцінки земель [Електронний ресурс]: Лист Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2013 №326/22/7-13 - Режим доступу: http://www.buhgalter911.com/ShowArticle.aspx?a=31730

21. Прес-служба Державного агентства земельних ресурсів [Електронний ресурс]: Урядовий портал - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246706269&cat_id=244277212

22. Довідка про підсумки діяльності Державного агентства земельних ресурсів України за 2012 рік [Електронний ресурс]: Інформація Державного агентства земельних ресурсів України від 27.06.2013- Режим доступу: http://land.gov.ua/zvitnist/statystyka/104834-richnyi-zvit-diialnosti-derzhavnoho-ahentstva-zemelnykh-resursiv-ukrainy-za-2012-rik-rozshyrenyi.html

Размещено на Allbest.ru