Оподаткування підприємств в Україні

Податки - дуже складний й надзвичайно впливовий на всі економічні явища і процеси фінансовий інструмент. Можна без перебільшення сказати, що з одного боку, податки - це фінансовий базис існування держави, який визначає її можливості у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу. Із іншого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб у державі.

На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток техніки і науки, масштаби соціальних гарантій населенню. Але без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави.

На сьогоднішній день перед нашою державою виникла проблема побудови гнучкої податкової системи, яка б здійснювала регулювання економічних процесів шляхом ефективного використання податкових важелів, спрямованих на підтримку економічного зростання, оптимального використання ресурсів, стимулювання інвестицій та підприємницької активностіПодаткова система будь-якої країни ставить собі за мету: по-перше, акумулювати фінансові ресурси в руках держави для того, щоб виконати свої обов'язки перед суспільством щодо забезпечення соціальних умов життя населення, утримання органів державного управління, армії, флоту і для створення резервів на покриття витрат, викликаних надзвичайними подіями; по-друге, стимулювати розвиток економіки держави за рахунок розширеного відтворення. Ця мета може справдитися в тому разі, якщо суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють податкові відрахування і платежі до бюджетів усіх рівнів в потрібному обсязі, а частина нерозподіленого прибутку залишається в його розпорядженні.

І саме тому дослідження проблеми оподаткування є надзвичайно актуальним і важливим як для підприємств, так і для суспільства в цілому.

Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають в процесі оподаткування підприємств та контролю за своєчасним і повним перерахуванням податків в бюджет суб'єктами господарювання.

Об'єктом дипломної роботи роботи визначено підприємство ТОВ АФ "Хоружівка", яке працює в галузі сільгоспвиробництва.

Мета роботи полягає в комплексному вивченні теорії і практики оподаткування підприємств в Україні, виявленні шляхів його оптимізації та в розробці пропозицій по його вдосконаленню. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- дослідити становлення оподаткування підприємств в Україні;

- провести дослідження діючої системи оподаткування підприємств на прикладі конкретного суб'єкта господарювання;

- ознайомитись із зарубіжним досвідом оподаткування підприємств;

- провести систематизацію принципів оптимізації оподаткування підприємств;

- ознайомитись із загальною характеристикою діяльності ТОВ АФ "Хоружівка";

- провести оцінку фінансового стану об'єкта дослідження;

- проаналізувати фінансовий стан ТОВ АФ "Хоружівка"

- проаналізувати сплату фіксованого сільськогосподарського податку;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення обчислення фіксованого сільськогосподарського податку і його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств;

У процесі дослідження було використано ряд методів: розрахунковий, економічний, монографічний, аналітичний, балансовий, метод середніх, відносних та абсолютних величин, структури, порівняння та співставлення. В основу ж покладено діалектичний підхід до вивчення економічних та фінансових явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. В роботі використовувались метод аналізу і синтезу, методи порівняльного аналізу при проведенні дослідження діючої практики оподаткування підприємств, графічного зображення, витримано системний підхід.

Інформаційну базу дослідження складають відповідні законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні матеріали, бухгалтерська звітність суб'єктів господарювання, інформація податкових, фінансових органів і підприємств, літературні джерела.

Темою оподаткування цікавиться чимало науковців, зокрема професор КНЕУ Поддєрьогін А.М., кандидати економічних наук Садеков А.А., Лащак В.В., Чацкіс Ю.Д., Литвиненко Є.О., Василик О.Д. та багато інших. Їхні праці були використані при написанні теоретичної частини роботи і зазначені у списку використаної літератури. Також у процесі дослідження значний акцент ставився на нормативно - правову базу України, оскільки діяльність всієї системи оподаткування базується саме на законодавчих актах.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Податкова система України: сутність, ознаки, принципи

Податки є однією з найважливіших ланок фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі [47].

У фінансовій термінології вживаються п'ять термінів, що відображають платежі державі, - плата, відрахування і внески, податок, збір. Незважаючи на певні особливості, ці платежі характеризуються спільними ознаками, що дають змогу об'єднувати їх в одну групу як податки й обов'язкові платежі податкового характеру.

Плата передбачає певну еквівалентність платника з державою (плата за воду, плата за заготівлю деревини тощо). За економічним змістом плата не є податком, бо не відображає перерозподілу доходів.

Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Прикладом повного цільового призначення є відрахування і внески у різні цільові фонди - внески у Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін [65].

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення ними функцій держави - управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні ознак еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру, що збираються за місцем події (наприклад, ринковий збір) [41].

Прагнення держави збільшити надходження в бюджет зрозуміти можна, водночас рівень податкових ставок не повинен перевищувати того рівня, за яким зростання ставки податку веде до зменшення надходжень. Теоретично це обґрунтував американський економіст А.Лаффер. Крива Лаффера, яка показує залежність між максимальними ставками оподаткування і податковими надходженнями в бюджет, зображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1. 1 - Крива Лаффера

Основна ідея полягає в тому, що із зростанням податкової ставки від 0 до 100%, податкові надходження поступово зростають до свого максимального рівня Y, а потім знову зменшуються до нуля. На думку Лаффера, податкові надходження до бюджету знижуються після точки Y, адже більш високі податкові ставки стримують економічну активність, гальмують науково-технічний прогрес, а доходи в бюджет скорочуються. Професор Лаффер спробував теоретично довести, що при ставці податку більше 50% різко знижується ділова активність фірм і населення в цілому. Необхідно знайти такий рівень податкової ставки, за якої надходження в бюджет будуть найбільшими. Світовий досвід свідчить, що найбільший ефект дає податкова ставка на рівні 30-35% [60].

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і нерямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори виділяють різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання [41].

Основні принципи функціонування такої важливої ланки фінансових відносин як податки зазначені в Законі України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. [51].

Відповідно до цього Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить cистему оподаткування. Основними принципами її побудови є:

- стимулювання науково-технічногo прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року [53]. Податкова система має залишатись стабільною на певний період часу. Залежно від економічної доцільності він може складати 3-5 років. Цей фактор дозволить всім учасникам ринку прогнозувати та планувати свої доходи та видатки. Нестабільність податкової системи спонукає до виконання чисто фіскальної функції з боку держави [54];

- економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Визначення принципів побудови системи оподаткування має важливе значення для створення дієздатної, ефективної податкової системи.

Платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Облік платників податків і зборів здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Сучасна система оподаткування в Україні передбачає значну кількість загальнодержавних і місцевих податків.

Виділяють таікі елементи системи оподаткування:

- суб'єкт або платник податку - це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує;

- об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком;

- одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування;

- джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватися об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам);

- податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування [51].

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки (податок на прибуток, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

- непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики. Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Місцеві податки і збори включають:

- три податки (комунальний податок і податок з реклами, податок з продажу імпортних товарів);

- різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено [54].

1.2 Система прямих і непрямих податків, їх сутність та характеристика

Сукупність податкових платежів, які сплачуються юридичними та фізичними особами в Україні, можна розділити, насамперед, виходячи з виду податку:

- прямі податки;

- непрямі податки;

- відрахування до фондів соціального страхування, які мають податковий характер.

Першим у списку прямих податків є податок на прибуток. На сьогоднішній день порядок справляння податку на прибуток визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Внаслідок змін, прийнятих до цього Закону починаючи з 1997 року відбулися істотні зміни щодо визначення об'єкта оподаткування, встановлення податкового періоду, визначення ставок податку для окремих категорій платників, надання податкових пільг та оподаткування дивідендів.

Таблиця 1.1 - Платники податку на прибуток в Україні

Платниками податку на прибуток згідно з ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (табл. 1.1) є наступні суб'єкти господарювання:

- з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

- з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом;

- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку з числа резидентів, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням та зменшити його на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;

- управління залізниці, підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи;

- Національний банк України та його установи;

- установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Державним департаментом України з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами [49].

До валового доходу включають:

- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та кінцевого погашення;

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, пов'язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

- доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від здійснення операцій лізингу (оренди);

- доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

- доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій: сум безповоротної фінансової допомоги, а також вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойок, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого з рішення суду);

- суму перевищення виручки від продажу над балансову вартість окремих об'єктів основних фондів групи першої та нематеріальних активів.

Отже, визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід включаються загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто виручка від реалізації.

Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має обчислення валових витрат.

Валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До їх складу включають:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці;

- суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

- сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

- суми коштів, внесені до страхових резервів;

- суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

- суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

- суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання;

- суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів;

- суми витрат, пов'язаних з безоплатним наданням працівникам вугільної промисловості, непрацюючим пенсіонерам, які мають стаж роботи на підприємствах галузі не менш як 10 років на підземних роботах або не менш як 20 років на поверхні, інвалідам з числа осіб, що під час роботи на цих підприємствах отримали каліцтво або професійні захворювання, а також сім'ям працівників вугільної промисловості, що загинули на виробництві, які отримують пенсію в разі втрати годувальника;

- суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських організацій інвалідів - не більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду);

- суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям;

- суми витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ).

- суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік.

Іншим прямим платежем є плата за землю, яку запроваджено з метою формування ресурсів для фінансування:

- заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;

- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

- розвитку інфраструктури населених пунктів;

Плата за землю надходить до місцевих бюджетів.

Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України "Про плату за землю" від 19.06.1996 р. та наступними доповненнями до нього [12].

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні ( у тому числі і на умовах оренди).

Стягнення плати за землю здійснюється окремо за землі: сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).

Суб'єкти підприємницької діяльності сплачений земельний податок відносять на поточні витрати. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподаткованого прибутку, тобто і податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю [12].

Наступним видом прямого податку є податок з власників транспортних засобів, платниками якого є підприємства, організації, заклади (юридині особи) - власники транспортних засобів та інших самохідних механізмів і машин.

Відповідно до законодавства об'єктами оподаткування є: автомобілі, колісні трактори, мотоцикли, шлюпки моторні і катери. Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу, машини і механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги і пожежні, транспортні засоби (підйомні і самохідні), які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на коротні відстані, спортивні яхти, судна парусні і човни.

Об'єктом оподаткування є об'єм двигуна автотранспорту або довжина корпусу водного транспорту. Ставки диференційовані на 100 кубічних сантиметрів об'єму двигуна або на 100 сантиметрів довжини двигуна.

Сума податку на транспортні засоби включається в склад валових затрат платників, а отже, зменшує оподаткований прибуток і суму податку на прибуток. Джерелом сплати даного податку є балансовий прибуток, що впливає на розмір чистого прибутку підприємства.[43]

Прямі податки мають значний стимулюючий потенціал, оскільки вони безпосередньо впливають на результати економічної діяльності, спонукаючи економічних агентів або до високопродуктивної діяльності, або до її згортання [34].

Податок на додану вартість (далі ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 р. [50]

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Також у Законі наведений перелік операцій, які звільнені від оподаткування:

- поставки вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками;

- поставки (передплати) і доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; поставки книжок вітчизняного виробництва; поставки учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

- поставки товарів пеціального призначення для інвалідів;

- поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок дітей;

- поставки послуг з перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом у межах району;

- оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

- продаж лікарських засобів та виробів медицинського призначення,

- послуги з виховання та освіти дітей школами, ПТУ та вузами;

- послуги з охорони здоров'я

- деякі інші операції, визначені Законом.

ПДВ, що сплачується до бюджету визначається як різниця між податковим кредитом та податковим зобов'язанням. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку [50].

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Визначений порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів.

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

В Україні застосовуються такі види мита:

- адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені Законом України "Про єдиний митний тариф" [48].

На практиці застосовується декілька видів мита:

- ввізне мито нараховується за товари та інші предмети в разі ввезення таких на митну територію держави;

- вивізне мито нараховується за товари та інші предмети за їх вивезення за межі митної території держави.

- сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не більший ніж чотири місяці від моменту його встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне мито (використовується як засіб захисту українських виробників);

- антидемпінгове мито (використовується для захисту від демпінгового імпорту та експорту);

- компенсаційне мито (для захисту від експорту-імпорту субсидованих об'єктів, якщо це завдає шкоди національному товаровиробнику).

Платниками мита є фізичні і юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт є споживачі товарів, що імпортуються. Суб'єкти підприємництва, які імпортують товари для наступної реалізації, під час перетину митного кордону сплачують мито за рахунок своїх оборотних коштів, що, зрозуміло, впливає на їхній фінансовий стан. На період від сплати ввізного мита до реалізації споживачам товарів, що імпортуються, відбувається відволікання оборотних коштів імпортерів. На фінансову діяльність імпортерів - суб'єктів господарювання будуть справляти вплив: визначення об'єкта оподаткування, розмір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита до бюджету. Об'єктом оподаткування є митна вартість товару що переміщується через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яку визначено укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації. Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнювати з митним податком.

Акцизний збір - це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Суть акцизного збору полягає у тому, що він являє собою непрямий податок, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні та монопольні товари. Акцизний збір оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів. Сума акцизного акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, визначається платниками самостійно множенням об'єму відповідних видів товару, що продаються на встановлені ставки [53].

Платниками акцизного збору є:

- суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи нерезидентів,

- що провадять діяльність через постійні представництва, розташовані на території України, - виробники підакцизних товарів;

- суб'єкти підприємницької діяльності - підприємства-виконавці робіт (послуг), пов'язаних з виготовленням підакцизних товарів з давальницької сировини резидентів, нерезидентів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах, по готовій продукції, яка залишається на митній території України;

- суб'єкти підприємницької діяльності - громадяни та юридичні особи, інші юридичні особи - резиденти, нерезиденти, міжнародні об'єднання і організації, що ввозять на митну територію України підакцизні товари, включаючи замовників, за дорученням яких за межами митних кордонів України виготовлено з давальницької сировини підакцизні товари;

- фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які ввозять (пересилають) на митну територію України підакцизні товари;

- громадяни України, іноземці, особи без громадянства, в тому числі які є суб'єктами підприємницької діяльності, в разі реалізації на митній території України підакцизних товарів за умови відсутності документів (митних декларацій, розрахункових, платіжних та інших документів), що підтверджують сплату акцизного збору.

Платники акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби визначаються Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" № 329 від 15.09.1995 року.

Є певні особливості впливу акцизного збору на фінансово-господарську діяльність підприємств, зайнятих виробництвом і реалізацією підакцизних товарів (виробнича діяльність) або імпортом підакцизних товарів з наступною реалізацією (торговельна діяльність). Ці особливості залежать від ставок акцизного збору, методики розрахунку суми податку, терміну його сплати в бюджет, джерел сплати суб'єктом підприємництва.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавчо і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

До підакцизних товарів віднесено: бензини моторні, дизельне пальне, автомобілі, тютюнові вироби, ювелірні вироби, спирт етиловий та алкогольні напої, пиво солодове.Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах: у твердих сумах з одиниці реалізованого товару та за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів. За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

- для товарів, що реалізовуються за вільними цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахування акцизного збору і податку на додану вартість;

- для товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних знижок, а також суми податку на додану вартість;

- за закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої митної вартості та включаючи мито.

Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду підакцизних товарів та суми податку.

Найнегативніший вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Негативний вплив на господарську діяльність підприємств акцизного збору (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку призводить до підвищення цін, обмежуючи обсяг виробництва і реалізації товарів, створюючи так зване затоварювання.

Також на фінансово-господарську діяльність справляють вплив пільги, надані стосовно акцизного збору:

- акцизний збір не справляється в разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту;

- не обкладються акцизним збором обороти в реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів, а також реалізація легкових автомобілів спеціального призначення;

- знижено ставки оподаткування обороту з реалізації етилового спирту для виготовлення лікарських засобів і ветеринарних препаратів;

- установлені певні пільги стосовно акцизного збору в спеціальних економічних зонах, визначених відповідними законами України [8].

У будь-якій державі юридичні та фізичні особи зобов'язані віддавати частину своїх прибутків на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих засобів свідчить про рівень розвитку держави, його економічних та правових інститутів.

В Україні податкове регулювання прибутків юридичних осіб та громадян знаходиться в стадії становлення. Множинність податків, складний механізм їх нарахування, часті зміни податкового законодавства утруднюють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їхнє нарахування .

Сучасне утримання основних податків в промисловому секторові не є адекватним тим, що діють в країнах із розвитою ринковою економікою. Вони не стали специфічною підсистемою виробничих відношень. Податки не сприяють нарощуванню виробництва і фінансового оздоровлення суб'єктів підприємництва.

У чинній системі оподатковування преважають фіскальні інтереси бюджету і не працюють регулюючі та стимулюючі функції. Оподатковування досягло такого рівня, що робить левову частку реального сектору економіки невигідною сферою вкладення капіталу, затримує структурну перебудову підприємств.

1.3 Сутність фіксованаго сільськогосподарського податку як пільгового механізму оподаткування підприємств аграрного сектору економіки

Фіксований сільськогосподарський податок (далі ФСП) - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Стягнення фіксованого сільськогосподарського податку регулюється Законом України від 17 грудня 1998 р. №320-ХІ "Про фіксований сільськогосподарський податок" зі змінами, прийнятими 9 лютого 2007 р. і згідно яких до платників фіксованого сільськогосподарського податку ставляться підприємства, у яких сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва й продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.

ФСП сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- плати (податку) за землю;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунокдержавного бюджету;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору за спеціальне водокористування.

Особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у

яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний(податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних(вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність".

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогоспо-дарського податку(далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;

- для багаторічних насаджень - 0,09;

- для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,09;

- для багаторічних насаджень - 0,03.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом,і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знахоження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного(податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

- у I кварталі - 10 відсотків;

- у II кварталі - 10 відсотків;

- у III кварталі - 50 відсотків;

- у IV кварталі - 30 відсотків. [52]

Функціонування системи оподаткування у сільському господарстві протягом 1999-2005 рр. спрямовувалось на максимальне використання стимулюючої функції податків, що знайшло відповідне відображення при визначенні інструментарію оподаткування та формуванні податкового механізму. Одночасно не забезпечувалась дія регулюючої функції і податки перестали виступати інструментом вирівнювання умов господарювання.

За 1999-2005 рр. спостерігалася чітка тенденція до зниження розміру ставок ФСП. Внаслідок цього різниця між розмірами початкової і нині діючої ставок податку, за нашими розрахунками, становить більш як у 11 разів.

З 2005 р. ставки ФСП, приведені до єдиної бази оподаткування, є більш як в півтора рази нижчими ставок земельного податку, який входить до його складу. Відповідно нині склалося протиріччя - розмір ФСП (як комплексного податку) є меншим за розмір однієї із своїх складових - земельного податку.

Таблиця 1.1 Зміна ставок фіксованого сільськогосподарського податку у 1998-2005 роках*.

* Розраховано на основі законодавчо вставлених розмірів ставок та даних щодо грошової оцінки угідь сільськогосподарських підприємств [42].

Сільське господарство - це галузь ризикованого ведення господарства, де форс-мажорні обставини протягом останніх років перейшли від випадкових явищ у ранг постійних. Однією із проблем оподаткування сільськогосподарських товаровиробників є формування особливих механізмів прямого та непрямого оподаткування для об'єктивного відображення специфіки діяльності в галузі (в першу чергу, сезонність та тривалий період авансування коштів). Запровадження з 1999 року ФСП мало на меті спростити оподаткування для сільгосптоваровиробників і фактично створити податок для сільського господарства як для специфічної галузі.

Фіксований сільськогосподарський податок належить до загальнодержавних податків, і є різновидом податку (плати) за землю. Його запровадження передбачає суттєве спрощення механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, так як нарахування та сплата здійснюється в рахунок інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Введення цього податку дозволило знизити податковий тиск, спростити механізм нарахування і сплати податків, податковий облік, забезпечити стабільність та прогнозованість податкових умов протягом визначеного терміну.

Але впровадження ФСП мало ряд недоліків, найголовнішим з яких став той, що цілий ряд причин не дав змоги реформованому сільському господарству створити за період дії ФСП міцну матеріально-технічну та фінансову базу для подальшого стабільного сільськогосподарського виробництва, а також проблеми, що виникають із застосуванням фіксованого сільськогосподарського податку, зокрема, обліку осіб, які створюються шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТОВ АФ "ХОРУЖІВКА"

2.1 Загальна характеристика та аналіз фінансового стану ТОВ АФ "Хоружівка"

оподаткування фінансовий сільськогосподарський

Досліджуване підприємство було засновано у 21 лютого 2000 р. шляхом реорганізації АПТ ЗТ "Родина" в ТОВ АФ "Хоружівка" і подальшого викупу майна. В даний момент ТОВ АФ "Хоружівка" є перспективним підприємством з рентабельністю, набагато вищою ніж середньогалузева.

На цей час ТОВ АФ "Хоружівка" є повнiстю приватизованним пiдприємством.

ТОВ АФ "Хоружівка" має два дочiрнiх пiдприємства, а саме: ДП "Обрій", ДП "Сміле". До складу товариства входять: фiнансово-економiчна служба, механiчна служба, заготiвельний та складальний комплекси.

Підприємство має земельних угідь 9700,26 га., з яких рілі - 8766,49 га.

Основними видами виробничої діяльності є:

- рослинництво: вирощування зернових, кормових та технічних культур;