Оподаткування підприємств в Україні

- тваринництво: м'ясний та молочний тип ВРХ, свинарство, птахівництво;

- переробна діяльність: крупорушка, олійниця, комбікормовий мініцех, млин, пекарня.

У господарстві розроблено та впроваджено 3 польових, 1 кормова, 2 грунтозахисні сівозміни. У посіві зернові складають 56,4 %, олійні - 9,1 %, кормові - 27,9 %.Високі показники врожайності досягнуто завдяки тісній співпраці з науковими установами: Сумською дослідною станцією, науково-дослідними інститутами, Головним селекційним центром України (м. Переяслав-Хмельницький).Всі площі в господарстві засіваються елітним насінням. Насіння зернових культур реалізується не тільки як продовольче та товарне, а й як посівний матеріал.

Господарство повною мірою забезпечене машинно-тракторним парком, систематично відбувається заміна старих агрегатів на сучасні енергозберігаючі.

Доставка матерiалiв i вiдправка продукцiї здiйснюється власним парком автотранспорту.

Проведемо аналіз фінансового стану ТОВ АФ "Хоружівка".

Фінансовий стан підприємства - це реальна ( на фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов'язань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних прийомів дослідження фінансового стану підприємства. Виділяють неформалізовані та формалізовані методи фінансового аналізу. Неформалізовані методи ґрунтуються на логічних і морфологічних дослідженнях. До неформалізованих методів належать: метод експертних оцінок, психологічні методи, морфологічні методи, метод порівнянь тощо. Для них характерний певний суб'єктивізм при здійсненні оцінки результатів аналізу. Формалізовані методи базуються на аналітичних розрахунках. До них належать такі методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий метод, методи факторного аналізу, метод відсоткових чисел, диференціальний і логарифмічний методи, інтегральний метод, метод дисконтування, метод кореляційного і дисперсійного аналізу тощо. Можна виділяти такі основні групи формалізованих методів фінансового аналізу:

- горизонтальний (часовий) аналіз, який здійснюють шляхом порівняння даних звітності одного періоду з даними звітності за інший звітний період;

- вертикальний (структурний) аналіз на основі обчислення структури фінансових показників та оцінки впливу на неї певних чинників;

- трендовий аналіз, що ґрунтується на порівнянні значення показників звітності підприємства за певний період часу з рядом аналогічних даних за попередні звітні періоди та побудові на цій основі тренду (прогнозу);

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) на основі обчислення відношення між окремими позиціями одної форми звітності або позиціями різних форм звітності підприємства;

- порівняльний аналіз зведених показників звітності різних підрозділів підприємства чи дочірніх підприємств (внутрішньогосподарський аналіз) або порівняння даних підприємства з аналогічними даними підприємств-конкурентів чи середніми показниками по галузі тощо (міжгосподарський аналіз);

- факторний аналіз, на основі визначення впливу певних факторів на значення конкретного показника (без урахування фактора невизначеності - детермінований факторний аналіз або з врахуванням фактора невизначеності - стохастичний факторний аналіз) [2].

Результати фінансового аналізу використовують при розробці фінансових прогнозів і планів підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства складається з таких етапів:

- оцінка майнового стану підприємства та динаміки його зміни;

- аналіз джерел формування капіталу;

- аналіз ліквідності та платоспроможності;

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз ділової активності аналіз фінансових результатів і рентабельності.

Почнемо з оцінки майнового стану підприємства та динаміки його зміни (табл. 2. 1).

Таблиця 2. 1 - Оцінка майнового стану ТОВ АФ "Хоружівка" за 2007-2009 рр.

З даних таблиці 2. 1 можемо відмітити, що знос основних засобів підприємства знаходиться на невисокому рівні, оскільки показник має нормативне значення, а саме за 0,36 пункти. Проте з року в рік ми спостерігає тенденцію до погіршення значення цього показника. Воно відбувається за рахунок високого рівня амортизаційних відрахувань порівняно з існуючими темпами оновлення основних засобів. На підприємстві існує малий рівень введення нових основних засобів (близько 8% у 2009 році) та незначне вибуття застарілого обладнання (0,3%). Однак оскільки коефіцієнт оновлення протягом всього періоду, що аналізується, перевищує коефіцієнт вибуття, політика підприємства щодо відновлення основних засобів є ефективною. Це дозволяє підприємству випускати конкурентоспроможну продукцію, забезпечувати економію коштів за рахунок зменшення ремонтних витрат, витрат на поточне обслуговування.

Наступним етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз ліквідності. При аналізі ліквідності підприємства поряд з розрахунком ряду коефіцієнтів важливе місце посідає аналіз ліквідності балансу.

В ході аналізу ліквідності балансу потрібно перш за все проаналізувати активи за ступенем ліквідності (табл. 2.2).

Таблиця 2. 2 - Аналіз активів ТОВ АФ "Хоружівка" за 2007-2009 рр.

Слід відмітити, що ліквідність активів майже не змінилася, якщо порівнювати 2007 та 2009 рр. Але в 2008 р. ми спостерігали суттєве збільшення ліквідності оскільки питома вага активів, що важко реалізуються зменшилась з 57 % до 52%, проте в 2009 р. знову стала на рівні 57 %. Це пояснюється не тільки збільшенням активів, що важко реалізуються, а в більшій мірі суттєвим зменшенням активів, що швидко реалізуються. Їх питома вага за 2008-2009 рр. впала з 20% до 11%.

Проаналізуємо пасиви підприємства за строками погашення зобов'язань (табл. 2.3).

Таблиця 2. 3 - Аналіз пасивів активів ТОВ АФ "Хоружівка" за строком погашення зобов'язань за 2007-2009 рр.

В результаті аналізу можна сказати що ліквідність пасивів майже не змінилася. Якщо брати до порівняння весь період 2007-09 рр., то співвідношення груп пасивів в кінці періоду залишилися практично на тому ж самому рівні що і на початку періоду. Незначні зміни виникли лише в групі П2 (збільшення на 7,4%) за рахунок зменшення питомої ваги групи П4. Така зміна може бути пояснена перекваліфікацією зобов'язань на менший строк. Але якщо розглянути ситуацію по рокам, то в 2008 р. ми спостерігали збільшення ліквідності оскільки питома вага стійких пасивів зменшилась з 59% до 51%, а в 2009 р зросла до рівня 51,2%. Це пояснюється скоріше за все переведенням стійких пасивів до групи короткострокових зобов'язань. Їх питома вага за 2007-2008 рр. зросла з 29% до 40%.

Зіставивши відповідні показники, зробимо висновки щодо ліквідності балансу ТОВ АФ "Хоружівка". Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А1>П1; А2>П2; А3>П3; А4?П4. Остання нерівність є умовою мінімальної ліквідності балансу і вона виконувалась лише у 2007 р.

Як бачимо із зіставлення показників таблиць 2.2 та 2. 3 за аналізований період дані нерівності повністю жодного разу не виконувались, а це значить, що баланс підприємства не є абсолютно ліквідним

Наступним кроком проведення оцінки ліквідності є розрахунок коефіцієнтів ліквідності (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Аналіз показників ліквідності ТОВ АФ "Хоружівка" за 2007-2009 рр.

Розрахувавши відповідні коефіцієнти можна зазначити, що на підприємстві існують певні проблеми з ліквідністю. Так за 2009 рік жоден показник не відповідає нормативному значенню. У 2007 р. та 2008 р. коефіцієнт покриття складав 1,08 та 1,06 пунктів, проте у 2009 році його значення склало 0,91. Це свідчить про те, що на кінець 2009 року підприємство стало не в змозі в повному обсязі погасисти поточні зобов'язання за рахунок наявних оборотних активів, а лише 91% з них. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності у 2007 році на рівні 0,12 також нам свідчить про негативні моменти в діяльності, оскільки підприємство може погасити лише 12% своїх поточних зобов'язань за рахунок наявних високоліквідних активів та своєчасного погашення боргів контрагентами. Більше того, за період 2007-09 рр. цей показник зменшився на 7 відсоткових пунктів, тобто в 2009 році підприємство може погасити за рахунок високоліквідних активів лише 5% поточних зобов'язань. Також підприємство не в змозі погашати найбільш термінові зобов'язання за рахунок абсолютно ліквідних коштів, про що нам говорить показник абсолютної ліквідності, який у 2007 році відповідав значенню 0,001 і до 2009 року зріс лише до рівня 0,002. У 2009 р. на 1 гривню поточних зобовзань припадає лише 0,2 коп. грошових коштів та поточних фінансових інвестицій підприємства. Отже, підприємство на кінець 2009 р. не в змозі сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати діяльність.

Наступним в аналізі фінансового стану підприємства є показники фінансової стійкості (табл. 2. 5).

Таблиця 2. 5 - Аналіз показників фінансової стійкості ТОВ АФ "Хоружівка" за 2007-2009 рр.

Коефіцієнт автономії являє собою одну з найважливіших характеристик фінансової стійкості підприємства, його незалежність від позикового капіталу. Цей показник у 2007 році сягає значення 0,59 і є більшим за нормативне значення (0,5). Проте у 2008 та 2009 рр. його величина склала 0,51 пунктів, а це говорить про те, що в разі збільшення суми позикового капіталу або зменшення власного підприємство воно може стати фінансово залежним від кредиторів. Коефіцієнт фінансування як найкраще свідчить про це, оскільки його значення дещо зменшилося, а саме у 2007 р. він складав - 0,69 пунктів, у 2008 р. - 0,96, а у 2009 р. - 0,95. Тобто, фактично підприємство залучає все більше позикових коштів. Коефіцієнт фінансової стійкості показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Значення цього коефіцієнту у 2007 році склало 1,44 пункти і поступово зменшувалося, досягши у 2009 році значення 1,05. Таке значення не можна назвати нормою для даного підприємства і воно ще раз підкреслює досить негативну ситуацію зі співвідношенням власних та позикових коштів підприємства.

Показник забезпеченості власними оборотними коштами вказує на те, що підприємство на протязі аналізованого періоду не було достатньою мірою забезпечено власними оборотними коштами. Цей коефіцієнт показує яка частина оборотних коштів залишаеться на підприємстві після погашення всіх поточних зобов'язань. А на досліджуваному підприємстві частка цих коштів була дуже малою - 0,08 пункти у 2007 році, причому постійно зменшувалася (0,17 пункти за період 2007-09 рр.) і у 2009 році досягла значення -0,09 пункти. Негативне значення коефіцієнта маневреності власного капіталу (-0,07 пункти) за 2009 р. свідчить нам про те, що підприємство повністю використовує власний капітал для фінансування поточної діяльності і, відповідно, про не можливість його капіталізації. Більше того, за аналізований період спостерігається негативна тенденція щодо цього показника. Тепер проаналізуємо показники ділової активності (табл. 2.6).

Таблиця 2. 6 - Аналіз показників ділової активності ТОВ АФ "Хоружівка" за 2007-2009 рр.

Коефіцієнт оборотності активів - відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величини балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. На підприємстві "ТОВ АФ "Хоружівка"" цей показник мав тенденцію поступового спаду з 2007 по 2008 р. - на 0,15. Але за період з 2008 р. по 2009 р. показник збільшився на 0,04 пункти. В цілому за період 2007-09 рр. значення показника знизилось на 0,11 пунктів, що свідчить про погіршення ефективності використання наявних ресурсів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зменшення цього показника з 1,86 пунктів у 2007 році до 1,56 у 2009 році є негативною тенденцією і на фоні збільшення виручки від реалізації вказує нам на занадто швидкке зростання розміру кредиторської заборгованості. Більше того, у підприємства згодом можуть виникнути проблеми з кредиторами, оскільки період погашення кредиторської заборгованості за період збільшився з 196 до 233 днів.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Щодо цього показника спотерігається достить позитивна тенденція, оскільки за період 2007-08 рр. він збільшився з 7,2 до 20,5 пунктів. Тобто, фактично у підприємства покращується ситуація з надходженням коштів від контрагентів. В підтвердження, використовуючи цей показник, розраховуємо більш наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість звернеться в кошти. Він зменшився з 50 до 17 днів, тобто майже в 3 рази.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Зменшення цього показника за аналізований період з 1,45 у 2007 році до 1,4 у 2009 році є негативною тенденцією. З цього ж випливає і збільшення строку обороту матеріальних запасів з 251 дня до 260 днів у 2007 та 2009 роках відповідно. Таким чином, підприємство фактично зменшує кількість оборотів на рік. Хоча таку ситуацію можна пояснити приналежністю підприємства до АПК - досить нестабільного сектору, який залежить від великої сукупності непередбачуваних факторів, таких як, наприклад, погодні умови.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів і показує ефективність використання основних засобів підприємства. Загалом, за аналізований період цей показник збільшився на 0,07 пункти, з 1,49 у 2007 році до 1,56 у 2009 році, що є позитивною тенденцією і свідчить про те, що кожна гривня, вкладена у основні засоби принесла коштів більше ніж на початку аналізованого періоду. Але, з іншого боку, цей коефіцієнт не показав стабільного зростання і у 2008 році, в порівнянні з 2007 зменшився на 0,08 пункти.Таким же чином, за аналізований період зменшився період обертання основних засобів, з 245 днів у 2007 році до 234 днів у 2009 році.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства. Що стосується цього показника то за період 2007-09 рр. він залишився на рівні 1,3 і зменшувався лише в 2008 році до рівня 1,152 пункта. Таким же чином змінився і період обертання власного капіталу - 280 днів у 2007 та роках.

Показник тривалості операційногог циклу розраховується як сума тривалості обороту засобів в розрахунках та тривалості обороту виробничих запасів і характеризує період перетворення виробничих запасів на грошові кошти. Цей показник на підприємстві за період 2007-09 рр. зменшився з 301 дня до 277 днів. Це є позитивною тенденцією, але коливання його значень (збільшення у 2008 році до рівня 340) не дозволяе говорити про постійну тенденцію. Тривалість же фінансового циклу показує тривалість обороту коштів і дорівнює різниці тривалості операційного циклу і періоду погашення кредиторської заборгованості. Цей показник на підприємстві зменшився більш ніж у 2,5 рази, що також є позитивною тенденцією.

Проаналізуємо показники рентабельності ТОВ АФ "Хоружівка" (табл. 2.7)

Таблиця 2. 7 - Аналіз показників рентабельності ТОВ АФ "Хоружівка" за 2007-2009 рр., %

Показники рентабельності також свідчать про невисоку ефективність функціонування підприємства в 2007-2009 роках. В 2009 році під впливом фінансової кризи показники рентабельності дещо знизилися, проте діяльність ТОВ АФ "Хоружівка залишається прибутковою.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства. На підпиємстві за період 2007-09 рр. цей показник хвилеподібно змінювався і загалом зменшився на 0,08 пункти, з 0,09 до 0,01 пункта. Тобто, кожна гривня, вкладена в активи підприємства почала у 2009 році приносити менше прибутку ніж у 2007. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства. Цей показник також зменшився з 0,17 пункта у 2007 році до 0,02 у 2009 році. Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства. Коефіцієнт рентабельності діяльності зменшився за період 2007-09 рр. на 0,11 пункта і в 2009 році становив 0,02 пункта. Коефіцієнт рентабельності продукції також зменшився у 2009 році в порівнянні з 2007 до 0,08 пункта. Зміна всіх показників рентабельності відбулася в негативну сторону, але скоріше всього це пов'язано з економічною ситуацією в країні, оскільки у 2008 році ппідприємство мало досить високі показники рентабельності.

Таким чином, розглянувши і проаналізувавши показники фінансового стану підприємства ми можемо зробити наступні висновки.

Майновий стан є задовільним оскільки показник зносу складає менше 50%, проте спрямувавши певні кошти на переозброєння підприємства, менеджмент зміг би знизити собівартість продукції за рахунок використання енергозберігаючого обладнання, зменшення витрат на обслуговування і ремонт обладнання тощо.

Також існують проблеми з ліквідністю на даному підприємстві, оскільки поточні зобов'язання не можуть бути покриті за рахунок оборотних активів.

Показники фінансової стійкості також демонструють негативну тенденцію, а саме ступінь залежності від позикових коштів з року в рік стає все більшим і більшим.

Показники ділової активності дещо покращились оскільки зменшився термін як фінансового так і операційного циклів.

На нашу думку негативні тенденції ТОВ АФ "Хоружівка" перш за все спричинені сектором економіки, в якому воно працює. Зважаючи на нестабільність і чутливість АПК до багатьох чинників, а також важливості його як однієї із складових продовольчої безпеки, ми вважаємо, що цей сектор потребує постійної державної підтримки. Одним із найефективніших способів державної підтримки підприємств є непряма підтримка, в даному випадку податкова. Тож вважаємо доцільним провести аналіз податкового навантаження на підприємство з метою оцінки сплачуваних податків як фактору впливу на діяльність підприємства і перспективи його розвитку.

2.2 Аналіз впливу податків на фінансову діяльність ТОВ АФ "Хоружівка" через розрахунок показників податкового навантаження

Від розмірів податкових ставок і сум сплачених податків, як відомо, залежить розмір чистого прибутку організації. Оскільки ставки податків установлюються державою, зміна їхніх розмірів є зовнішнім некерованим фактором для господарюючих суб'єктів. Але все-таки керівництво мікроекономічних структур має можливість виробляти внутрішню політику, що впливає на розміри податкових відрахувань.

У процесі аналізу витрат по податках і впливу на них облікової політики варто виходити з функцій податкової системи, що є інструментом державної фінансово-економічної політики. Основними для системи оподатковування є фіскальна й регулююча функції.

Фіскальна функція забезпечує надходження засобів у державний бюджет за рахунок податкових вилучень. Регулююча функція полягає в стимулюванні або обмеженні тих або інших виробництв, реалізації тих або інших товарів і послуг і здійсненні тих або інших витрат відповідно до державних інтересів. Пільга по прибутку, наприклад, спрямована на фінансування капітальних вкладень, пільга по податку на додану вартість (ПДВ) для лізингових платежів стимулюють розвиток виробництва.. Тому законні способи зниження податкового тягаря, як правило, ґрунтуються на виборі господарської тактики й стратегії, стимульованих державою через зниження податків і відрахувань; виконанні правил бухгалтерського обліку, що дозволяють скоротити оподатковувані статті витрат; дотриманні нормативів, що беруть участь у зменшенні оподатковуваного прибутку [1].

При здійсненні заходів щодо зниження податкового тягаря варто мати на увазі, що зменшення податкових платежів - не ціль, а спосіб поліпшення фінансового стану й підвищення інвестиційної привабливості організації. Особливо для акціонерних товариств і товариств із обмеженою відповідальністю чистий прибуток є головним критерієм інвестиційної привабливості. Від чистого прибутку таких організацій прямо залежать можливі виплати інвесторам і рівень котирування їхніх акцій на фондових біржах. Тому вживати заходів до зниження податків доцільно тільки в тому випадку, якщо розрахунки показують, що це дає приріст чистого прибутку. Неприпустимим є зменшення податків ціною погіршення фінансового стану/

Що стосується аналізу податкового навантаження на підприємстві ТОВ АФ "Хоружівка", то цю частину аналізу діяльності підприємства ми будемо проводити як аналіз впливу суми фіксованого сільськогосподарського податку на фінансовий стан. Оскільки завершальним етапом даної роботи є дослідження впливу системи оподаткування на фінансову діяльність підприємства і розробка можливих шляхів оптимізації такого впливу, то ми в даній частині курсової роботи будемо аналізувати вплив ФСП (таблиця 2.8), а в 3 розділі запропонуємо можливий варіант зменшення податкового навантаження на підприємство.

Таблиця 2. 8 - Показники податкового навантаження на підприємство ТОВ АФ "Хоружівка"

Таким чином, ми можемо бачити, що сума ФСП, сплачуваного підприємством, залишалася майже сталою і за період 2007-09 рр. зменшилася лише на 0,06 тис.грн.

Що стосується питомої ваги сплачених податків у виручці від реалізації продукції, то вона з кожним роком зменшувалася і за весь період зниилася на 0,05 відсоткових пункта. Така ж сама ситуація зі співвідношенням суми ФСП і собівартості реалізваной продукції - вона зменшилася за весь період на 0,09 відсоткових пункти. Враховуючи те, що сума нарахованого підприємству ФСП залишалася майже сталою, можемо сказати, що таке зменшення спричинене зростанням обсягів реалізації продукції.

Співставивши суму сплаченого ФСП та сум прибутку, отриманого підприємством за аналізований період, можна сказати що показник питомої ваги коливався і за аналізований період зріс 1,46% до 7,53%.

Тобто, в результаті проведеного аналізу можна сказати, що податкове навантаження на підприємство (у частині ФСП) є невеликим. В першу чергу це спричинено тим, що ФСП фактично є пільговим механізмом оподаткування підприємств аграрного сектору економіки.

Але також в процесі аналізу був помічений один дуже вагомий недолік такого механізму оподаткування - повна відсутність взаємозалежності суми нарахованого податку і фінасових результатів діяльності підприємства. Тобто, якщо підприємство в наступному періоді спрацює з прибутком в сумі 27394 грн., то нарахована сума податку фактично зробить підприємство збитковим. Таким чином, прибуткове підприємство значно менше залежатиме від податків, ніж збиткове, що є не зовсім логічно.

2.3 Аналіз стану, оподаткування та державної пїдтримки аграрного сектору економіки України

Відомо, що ніяке суспільство не зможе функціонувати нормально, якщо не матиме високорозвиненого аграрного сектора і достатньої кількості продовольства для забезпечення населення. Кожна країна вправі здійснювати свою аграрну політику, виходячи з конкретних умов, економічних і технологічних можливостей, рівнів земле і водозабезпеченості, історичних традицій народу та ін. В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі створюється більше третини національного доходу, формується 70% обсягу загального роздрібного товарообігу, зосереджено біля третини основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в економіці України. За даними ООН, українська земля має можливість повноцінно годувати 100 млн. чол. Досягти цього можна при нормальному господарюванні. Сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що негативно впливає на стійкість агро ландшафту, викликає деградацію ґрунтового покриву. Значно погіршилося матеріально-технічне оснащення сільського господарства. На кожний фізичний трактор в Україні зараз припадає 72 га орних земель. У Німеччині цей показник становить 8, Франції - 12, США - 28 га. На 1000 га припадає лише 7 зернових комбайнів, а в Німеччині - 25, у США та Франції - 19. У таких несприятливих умовах міг тільки тривати спад сільськогосподарського виробництва. [10]

Таблиця 2. 9 - Показники стану сільськогосподарського виробництва

Власне кажучи, якщо виходити з даних офіційної статистики, спаду виробництва в агропромисловому комплексі не спостерігається. Але, якщо проаналізувати темпи росту сільськогосподарського виробництва за період 2000 - 2009 рр., то виробництво в агропромисловому секторі зросло на 30%. Для порівняння, за цей же період обсяг виробництва промислової продукції зріс більш ніж у 2 рази.

Рисунок 2. 1 - Індекси обсягу сільськогосподарського виробництва за період 2001-09 рр., % до попереднього року

Тобто, посилаючить навіть на офіційну статистику, можна сказати, що протягом 9 років агропромисловий комплекс збільшив обсяг виробництва на 30%. Цього дуже мало. Фактично ця галузь народного господарства 9 років тупцювалася на місці і не зробила серйозного кроку вперед. Зважаючи на той факт, що АПК є найголовнішим фактором підтримання продовольчої безпеки країни, то проблема повільного розвитку сільськогосподарських підприємств повинна бути помічена державою в особі регулюючих органів.

До причин того, що сільське господарство потребує підтримки з боку держави належать:

- відносно низькі доходи сільськогосподарських виробників порівняно з іншими галузями економіки;

- високий ступінь ризиків сільськогосподарського виробництва;

- висока ресурсомісткість та сезонність сільського господарства;

- неспроможність сільськогосподарських товаровиробників як операторів ринку протистояти експансії великого капіталу;

- виконання аграрним сектором відмінних від інших секторів економіки, окрім товарної функції (виробництво сільськогосподарської продукції) нетоварних функцій (забезпечення продовольчої безпеки, облаштування сільської території, підтримка природної рівноваги тощо);

- низький рівень розвитку сільської соціальної інфраструктури як складової середовища для відтворення робочої сили для сільського господарства і сфери додаткового працевлаштування селян [69].

Причинами виникнення цих проблем є нееластичність попиту на продукцію аграрного сектора, нестійкий характер сільськогосподарського виробництва, зумовлений мінливими природно-кліматичними факторами; природні й епідеміологічні умови, що впливають на розвиток сільськогосподарського виробництва (посуха, вимерзання посівів, градобої, урагани, повені, захворювання); застосування значно більшої кількості матеріальних активів з розрахунку на одного працівника; незадовільний стан підприємств сектору практично по всй території країни. Сільськогосподарські товаровиробники купують засоби виробництва в галузях, які є монополістами на ринку та мають можливість, на відміну від селян, контролювати і диктувати ціни. У селян значно більша, порівняно з іншими галузями, необхідність в сезонних кредитах, позичках, що при високих для сільського господарства процентних ставках і підвищених ризиках веде до збитків та банкрутства.

Одним з найважливіших елементів державного регулювання аграрного сектору економіки є система оподаткування, яка впливає на обсяги, спеціалізацію та розміщення аграрного виробництва, на вибір організаційно-правової форми підприємництва та рівень ефективності використання наявних ресурсів [29]. Від того, яка система оподаткування застосовується в сільському господарстві, залежить стан справ в інших галузях і секторах економіки та макроекономічна ситуація в цілому. З часу розбудови податкової системи незалежної України система оподаткування сільськогосподарських підприємств була особливою сферою взаємовідносин з державою, яка слабо корелювала із народногосподарською системою оподаткування. Внаслідок запровадження з 1999 року фіксованого сільськогосподарського податку та звільнення від сплати ПДВ, а також введення нульової ставки цього податку на певні види продукції вдалось дещо покращити фінансовий стан, аграрних підприємств та збільшити податкові надходження до державного бюджету. Введення вищезазначених змін дозволило змістити акцент з фіскальної сторони у бік фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Головою причиною цього і стало намагання замінити низький рівень бюджетної підтримки значними податковими пільгами. Проте із зменшенням податкового тиску в аграрній сфері не вдалося підвищити ефективність та конкурентоспроможність аграрних підприємств, зменшилися фінансові можливості для розвитку сільської місцевості та вирішення соціальних проблем на селі.

Проблема обґрунтування рівня й ефективності підтримки аграрного сектору економіки посідає чільне місце у наукових дослідженнях. Помітний внесок у сільське господарство, включаючи витрати бюджету; податкові пільги, становили в середньому за аналізований період 2% ВВП. За цим показником Україна належить країн з високим рівнем державної підтримки і випереджає за даними Організації економічного співробітництві розвитку (ОЕСР), такі країни, як США (0,9%), ЄС-(1,2%), Канаду (0,8%), Австралію (0,3%) [38]. Зростання обсягів державної фінансової підтримки відбулося як за рахунок збільшення прямої бюджеті підтримки, так і за рахунок запровадження спеціальних режимів і механізмів оподаткування. Пряма бюджетна підтримка сільського господарства зросла з 462 млн. грн. у 2002 році до 5887 млн. грн. у 2008 році, або більш ніж у 12,7 разів (таблиця 2.10).

Таблиця 2. 10 - Державна фінансова підтримка сільського господарства в Україні в 2002-2008 рр. (млн. грн.)

Протягом 2002-2008 років підтримка завдяки спеціальним режимам та механізмам оподаткування зросла більш ніж у 2 рази і в середньому становила 382 млн. грн. на рік, або 0,8% ВВП. Зміну обсягів підтримки сільського господарства у період 2002-2008 рр. За рахунок спеціальних режимів та механізмів оподаткування зобразимо графічно (рисунок 2.2).

Рисунок 2. 2 - Підтримка сільського господарства через спеціальні режими та механізми оподаткування в 2002-2008 рр.

За даними Міністерства аграрної політики, обсяги непрямої підтримки сільськогосподарських підприємств за 2007 рік шляхом надання пільг під час оподаткування становили 5,2 млрд. грн. Внаслідок запровадження спеціальних режимів вдалося суттєво збільшити обсяги фінансової підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва, який практично неможливо було забезпечити безпосередньо в бюджеті. В цілому фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників завдяки спецрежимам справляння ПДВ становила в 2008 році 4524 млн. грн., що більше порівняно з 2002 у 2,6 рази. У цілому за 2002-2008 ріки фінансова підтримка завдяки становила майже 18 млрд. грн., або в середньому на рік - 2568,2 млн. грн.

Тобто, державна фінансова підтримка сільськогосподарських підприємств здійснюється, причому Україна здійснює її в набагато більших обсягах, ніж, наприклад, країни ЄС або США.

Але якщо співставити індекси росту державної підтримки АПК та обягів сільськогосподарського виробництва, то можна спостерігати досить цікаву ситуацію (таблиця 2.11).

Таблиця 2. 11 - Взаємозалежність між обсягами державної підтримки підприємст АПК та обсягами сільськогосподарської продукції

Тобто, ситуація заключаеться в тому, що обсягги державної підтримки за період 2002-08 рр. зросли у 2,68 рази, а обсяг виробництва сільськогосподарської продукції лише на 20%. Виходячи з цих цифр можна сказати, що пільги, надані підприємствам АПК державою, використовуються вкрай неефективно. Зрозуміло, що обсяг виробництва не міг показати такий же стрімкий ріст, як обсяги непрямих пільг, але між цими двома індексами повинна існувати хоча б деяка взаємозалежність. Але, на жаль, вона не спостерігаеться. Більше того в той час коли зростали обсяги державної підтримки, спостерігався спад виробництва (найбільш яскравий приклад - 2003 рік).

Таким чином, у якості підсумку можна сказати, що агропромисловий сектор знаходиться на даний момент у досить скрутному становищі. Виною всьому цьому став необгрунтований і несистематичний підхід до питання державного регулювання діяльності підприємств сільського господарства. Це послужило сильним ударом по сектору і заклало незадовільну динаміку росту виробництва, привабливості і прибутковості сектору на десятиліття вперед. Що стосується періоду, починаючи з 2000 року, то ситуація дещо покращилася, був введений один із механізмів пільгового оподаткування, який згодом довів свою ефективність, підприємства отримали фактично кошти для реінвестування їх в процес виробництва. Але за відсутності чіткого механізму регулювання державою цих пільг, кошти почали використовуватися на розсуд самих підприємств, причому досить часто - неефективно. В принципі, це і є однією з основних проблем сучасного оподаткування в агропромисловому секторові. Тому в наступному розділі роботи буде запропоновано вирішення цього і наряду з ним ще декількох суттєвих недоліків оподаткування аграрних підприємств.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА МЕХАНІЗМУ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Удосконалення механізму управління податковими платежами на підприємстві ТОВ АФ "Хоружівка"

Становлення і розвиток податкової системи України свідчать про її переважну роль у формуванні та розподілі фінансових ресурсів держави. Проте найбільш дієвий вплив система оподаткування має на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, тобто на ту ланку господарської діяльності, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої політики підтримки підприємств на основі збалансування фіскальної та стимулюючої функцій податків. Але посилення нестабільності умов господарювання у перехідний період, прагнення до поповнення бюджету при зменшенні реального валового внутрішнього продукту, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкових реформ призвели до надмірного навантаження на виробників.

Такі обставини обумовлюють необхідність управління податками не тільки на макро-, але й на мікроекономічному рівні. Податковий менеджмент підприємства, як складова частина фінансового менеджменту, передбачає розробку управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності. Основна ціль податкового менеджменту не зводиться до абсолютної мінімізації податкових платежів, вона полягає в активному впливі на максимізацію чистого прибутку підприємства при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон'юнктури. Об'єктом управління є виробничо-економічні стратегії і пов'язаний з ними податковий обіг [43].

До основних елементів податкового менеджменту підприємства належать такі: податкове планування; організація та ведення оперативного бухгалтерського й податкового обліку; оптимізація податкового навантаження при застосуванні різних підходів до економічної мотивації працівників; податковий контроль.

Важливо, щоб в стратегії управління підприємством був присутній набір прийомів і методів, що дозволяють адекватно оцінити рівень податкової нестабільності і безпосередньо управляти ним при прийнятті рішень. На нашу думку одним з таких інструментів на даному етапі розвитку підприємництва в Україні стає податкове планування. Застосування такого методу випливає, перш за все, із мотивів зменшення податкового навантаження на підприємство за існуючої системи оподаткування.

Податкове планування як невід'ємна частина податкового менеджменту є однією з умов ефективного розвитку підприємства. Податкове планування являє собою процес визначення сум податкових платежів на основі аналізу та вибору різних об'єктів оподаткування, пріоритетних видів підприємницької діяльності, конкретних операцій, можливостей використання податкових пільг для досягнення заданих результатів фінансово-господарської діяльності підприємства як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періоді в умовах чинної податкової системи.

В процесі податкового планування здійснюється збір і обробка даних про ситуації, які виникають на підприємстві під впливом системи оподаткування, розробляються різні схеми діяльності, визначаються фінансові й товарні потоки, взаємовідносини з постачальниками, покупцями, кредиторами, що дозволяє приймати певні управлінські рішення[43].

Основні концептуальні елементи системи податкового планування на підприємстві можуть бути представлені наступним чином (рисунок 3.1).

Рисунок 3.1Елементи системи податкового планування на підприємстві

У межах загального планування діяльності підприємства податкове планування являє собою складний організаційно-економічний механізм, складниками якого є не тільки економічне обґрунтування, а й бухгалтерське оформлення відповідно до чинного законодавства податкових платежів.

При цьому слід відрізняти поняття "планування податкових платежів" від поняття "податкове планування на підприємстві". Планування податкових платежів є одноваріантним та безальтернативним, оскільки види податків, а також граничні терміни їх сплати визначені законодавчо. Основні відмінності між цими поняттями наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3. 1 - Відмінності між плануванням податкових платежів та податковим плануванням

На відміну від планування податкових платежів, податкове планування передбачає можливість вибору між альтернативним використанням тих чи інших схем оподаткування. Такі рішення можуть прийматися як на етапі створення підприємства, так і під час його діяльності, а також у разі ліквідації. Ця альтернативність може бути зумовлена можливістю реєстрації та діяльності підприємств у вільних спеціальних економічних зонах в Україні та в офшорних зонах в інших країнах світу. Крім цього, альтернативність податкового планування може бути зумовлена: використанням спрощених систем оподаткування (єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок); можливістю реєстрації у формі юридичної особи чи суб'єкта підприємництва без створення юридичної особи; зміною напрямів діяльності; вибором найоптимальнішої стратегії і тактики під час укладання господарських договорів (угод, контрактів); вибором форми оплати праці найманих працівників; вибором сприятливої облікової політики, зокрема, методу нарахування амортизації, методу списання запасів; можливістю податкової оптимізації зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, через давальницьку сировину, тощо [43]. Можливий алгоритм податкового планування на підприємстві зображено на рисунку 3.2.

Рис.3. 2 - Алгоритм податкового планування на підприємстві

В основу методичного підходу до управління податками на підприємстві може бути покладено визначення й оцінку змін фінансових результатів угод, подій, інших фактів господарської діяльності, що відбуваються під впливом податків. Такий вплив може бути визначений у наступних напрямках:

- взаємний вплив оподатковуваних баз різних податків;

- можливість перекладання всіх чи частини податків на споживача та постачальника;

- включення податкового складника в кост-карту одиниці продукції й визначення впливу податкового складника на вироблений і реалізований товарний асортимент.

Так, при прийнятті рішень з податкових питань необхідно виявляти та враховувати взаємний вплив оподатковуваних баз з різних видів податків. У протилежному випадку фактичні витрати по угоді можуть виявитися вище розрахункових. Іншими словами, при розрахунку фінансових результатів угоди повинні враховуватися не тільки ті податки, що сплачуються у зв'язку з конкретною угодою, але й усі інші оподатковувані бази, що будуть при цьому тим чи іншим способом враховуватися.

Також при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати можливість перекладання усіх податків чи їх частини на контрагентів. Перекладання податків на споживачів та постачальників може здійснюватися за рахунок обліку й використання як цінових, так і нецінових детермінантів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Організація процесу управління податковими платежами залежить від форми податкової політики та умовного розподілу підприємств на дві категорії.

До першої належать підприємства з обмеженими фінансовими ресурсами, невеликою чисельністю працівників, простою організаційною структурою, що обумовлює неможливість чіткого закріплення функціональних обов`язків за посадами. Враховуючи це, склад і функціональні обов`язки фахівців з управління податковими платежами розрізняються залежно від обраної форми податкової політики. При розрахунку поточних податкових платежів особи, що відповідають за постачання та збут, повинні подавати інформацію щодо розрахунку податкових платежів за минулий період. Ці працівники додатково виконують функції щодо надання інформації для розрахунку податкових платежів на майбутні періоди без врахування податкової оптимізації, а в податковому плануванні - з урахуванням податкової оптимізації. Додаткова інформація, що стосується податкової оптимізації, відмінність обов`язків обумовлює необхідність врахування цієї специфіки при розробці посадових інструкцій, графіку документообігу тощо.

До другої категорії належать підприємства з більшими сумами доходу та чисельністю робітників. Якщо існує можливість, на таких підприємствах, склад і функціональні обов'язки фахівців з управління податковими платежами з розрахунку поточних податкових платежів, та податкового планування рекомендовано розширити. Як можливий варіант пропонується функцію податкового планування закріпити за структурним підрозділом (працівниками), який підпорядкований власникам (наприклад службою внутрішнього аудиту), залучаючи до їх складу співробітників відділів підприємства, які мають відношення до формування його податкових зобов'язань, з обов'язковим наданням результатної інформації власникам капіталу. Це дозволить забезпечити власників об'єктивною інформацією про доцільність вкладення коштів у бізнес за існуючих умов оподаткування. Реалізація запропонованого підходу до організації податкового планування дасть змогу раціонально розподілити обов'язки податкового планування між працівниками існуючих відділів підприємств та обслуговувати запити різних користувачів інформації про податкові зобов'язання і податкове навантаження підприємства. Здобувачем розроблено положення про групи податкового планування та посадові інструкції фахівця з податкового планування.

Ще одним варіантом організації пдаткового планування на підприємстві є аутсорсинг, який застосовують як інструмент зниження витрат, вирішення фінансових проблем, підвищення ефективності функціонування підприємства та зниження ризиків господарювання. Між тим, використання послуг аутсорсингу в управлінні податковими платежами підприємств є прийнятним не у всіх випадках, з двох причин. По-перше, чинним законодавством не передбачено кримінальної та адміністративної відповідальності за порушення умов контракту, що може призвести до втрати конфіденційності інформації та недостатньої якості надання послуг аутсорсингу. По-друге, такий спосіб організації є ефективним в більшій мірі для малих підприємств, великим же доцільно створювати відповідні відділи в структурі підприємства [24].

Іншим важливим елементом корпоративного податкового менеджменту є бюджетування податків. Бюджетування податків є одночасно системою і процесом. Процес бюджетування податків спрямований на плановий розрахунок податкових платежів, які підлягають сплаті приємством у майбутніх періодах на основі показників бюджетів підприємства.

Бюджет -- це план майбутніх операцій, виражених у кількісних (переважно в грошовому вимірі) показниках. Таким чином, бюджет податків можна визначити як виражений у грошовому вимірі план податкових платежів пі приємства на майбутні періоди. Бюджетування податків дає змогу спрогнозувати майбутні витрати коштів у вигляді податкових платежів підприємства й почати дії для мінімізації негативного впливу цих витрат на фінансову стабільність підприємства. Наприклад, за обмеженої кількості власних коштів підприємство може завчасно взяти кредит у банку для покриття видатків на сплату планової суми податкових платежів і тим самим уникнути додаткових витрат коштів у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків[43].