Особливості діяльності інвестиційних фондів та компаній в Україні

Електромагнітні поля сантиметрового і міліметрового діапазонів викликають зміни в крові, катаракту, погіршення нюху і смаку, алопецію, ламкість нігтів, дерматити та інші патології.

Функціональні порушення в організмі, викликані дією ЕМВ, зворотні, але ця зворотність має межі, що залежать від індивідуальних особливостей, інтенсивності опромінення та тривалості дії ЕМВ.

При дії ЕМВ з частотами 300 МГц - 300 ГГц сумарна дія не повинна перебільшувати 1000 мкВт/см2, а при наявності рентгенівського випромінювання і високої температури повітря в робочих приміщеннях (вище 280С) - 100 мкВт/см2.

Контроль інтенсивності опромінення має проводитись не рідше одного разу на рік, а також при введенні в дію нових чи реконструйованих старих генераторних установок і при зміні умов праці.

Основні способи захисту від ЕМП: колективний захист, що включає організаційні, технічні та лікувально-профілактичні заходи, й індивідуальний захист.

Організаційні заходи захисту включають:

заборону допуску до роботи підлітків до 18 років, осіб, що страждають на хвороби серця, крові, нервової системи, очей;

проведення щорічних медоглядів, надання додаткової відпустки та скороченого робочого дня;

раціональне розташування обладнання;

встановлення оптимального режиму роботи обслуговуючого персоналу.

Технічні заходи захисту реалізуються використанням здатності полів рефлектуватись (відбиватись) або поглинатись.

Метод рефлектування. Найкращі рефлектувальні властивості мають металеві екрани з високою електропровідністю. Екрани бувають сітчасті та суцільні. Листи екранів повинні мати надійний контакт між собою та обов'язково заземлюватися.

Метод поглинаючих навантажень. Використовуються екрани з поглинаючим покриттям, матеріали з каучуку, пінополістиролу, які повністю поглинають ЕМП. Може використовуватися спеціальна гума. Для екранів, що локалізують і поглинають ЗВЧ-поля, застосовують феритові пластини, матеріали марки ХВ (вузько-діапазонні), марок У2Ф-2, У2Ф-3 та ін.

Коли з технічних причин неможливо екранувати джерело випромінювання, то екранують робочі місця або переносять їх на безпечну відстань.

Індивідуальний захист. Індивідуальні екрани, виготовлені з металізованих матеріалів; радіозахисні окуляри ОРЗ-5 зі скла, що відбиває ВЧ-, УВЧ-, НВЧ-випромінювання; капюшони, халати або комбінезони з металізованої бавовняної тканини [26].

Отже, безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо. Сучасне виробництво характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для навколишнього середовища та людини чинниками, складними технологічними системами зі значною кількістю рухомих і різальних елементів, високим рівнем загазованості й пилу тощо. Суспільно-політичні та соціально-економічні реформи, що здійснюються в нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці. Тому створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо. Тому створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

В управління охороною праці на підприємствах та організаціях необхідно враховувати її правове, соціальне та економічне значення.

Реалізація основних принципів з охорони праці на підприємстві враховуються під час побудови стистеми управліянн охорони праці.

Основні завдання управління охороною праці:

- навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охороно праці;

- забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працівників;

- професійний відбір працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази підприємства з питань охорони праці [75].

Необхідно дотримуватись правил користування офісною технікою на підприємстві, оскільки саме працівники інвестиційних фондів і компаній більшу частину робочого часу проводять саме в офісі користуючись нею.



ВИСНОВКИ

У ході роботи нами було зроблено наступні висновки:

В Україні перші інвестиційні фонди з'явились порівняно недавно - у 1994 році і стали важливим механізмом започаткування в Україні процесу масової приватизації, але для класичного спільного інвестування вони не були готові. У класичному вигляді, з точки зору їх природи та функцій, інвестиційні фонди почали створюватись в нашій країні у 2003 році, після прийняття у 2001 році Верховною Радою України Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Поняття інвестиційного фонду та інвестиційної компанії було визначено Положенням про інвестиційні фонди та компанії, яке було затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N 55/94 [83]. Так, згідно даного положення, інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. В Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) визначається, як корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Головною метою створення інститутів спільного інвестування є ефективне використання нагромаджень населення шляхом залучення їх до інвестиційної діяльності. Це сприяє мобілізації значних коштів для капіталовкладень в економіку, а також створює ілюзію, що кожен може стати власником акцій. Таким чином, інвестиційні компанії пропонують механізм, за допомогою якого індивідуальні інвестори об'єднуються, щоб мати переваги від великомасштабного інвестування. Інвестиційні компанії справляють суттєвий вплив на економіку, який виявляється у впливі на ринок цінних паперів. Інвестиційні компанії, вкладаючи кошти в акції, сприяють зростанню їхніх цін, у такий спосіб забезпечується ліквідність цінних паперів і фондового ринку.

Інвестиційна компанія (investment companies) - це тип фінансових посередників, які залучають кошти інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів і розміщують їх у фінансові активи. Головна відмінність інвестиційних компаній від інших небанківських фінансово-кредитних інститутів полягає у розміщенні їхніх активів, зокрема майже 80 % активів інвестиційних компаній становлять цінні папери корпорацій та уряду.

Інвестиційні фонди можна поділяти за різними класифікаційними ознаками. В Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», інститути спільного інвестування поділяють за формою організації, за типом та за видом.

Інвестиційні компанії можна поділити на:

1) об'єднані інвестиційні трасти;

2) керівні інвестиційні компанії;

а) інвестиційні компанії закритого типу;

б) інвестиційні компанії відкритого типу.

3. Проаналізувавши тенденції та динаміку розвитку ІСІ в Україні, а також докладно розглянувши їх структуру, можна побачити, що вони значно поширилися та зайняли своє місце на фондовому ринку України. Проте є ще багато невирішених проблем, для успішного розв'язання яких потрібен конструктивний діалог між учасниками ринку і виконавчою та законодавчою гілками влади.

Необхідно використати зарубіжний досвід і врахувати вітчизняні реалії, щоб цей бізнес в Україні, у класичному його розумінні, запрацював на повну потужність. У цьому насамперед повинна бути зацікавлена держава. Отже, треба почати саме з державної підтримки і можливості застосування зарубіжної практики у цьому напрямі.

Основними етапами в управлінні активами інвестиційних фондів і компаній є: формулювання інвестиційної стратегії або мети діяльності фонду; визначення загальних вимог та обмежень щодо складу та структури активів фонду; вибір типу інвестиційної політики; проведення аналізу потенційних об'єктів інвестування; прийняття рішення про структуру інвестиційного портфеля в розрізі класів активів (особливо слід наголосити на важливості саме цього етапу); аналіз та вибір інвестиційно привабливих інструментів в межах кожного з класів активів. Ці всі етапи мають передувати власне формуванню інвестиційного портфеля. Подальший же перегляд інвестиційного портфеля має відбуватися на основні здійснення постійного комплексу оціночно-управлінських заходів, до яких слід включати моніторинг змін ринкової ситуації (макрорівень); бенчмаркінг; моніторинг зміни вартості окремих активів у портфелі та оцінка ефективності вкладень у фінансові інструменти. Також важливим моментом щодо реалізації такого процесу є розподіл повноважень та відповідальності між відповідними суб'єктами - інвестиційними керуючими (управляючими фондами), інвестиційними стратегами, макроаналітиками та галузевими аналітиками. Для забезпечення умов для прийняття найбільш адекватних, релевантних та ефективних рішень має створюватися так званий «інвестиційний комітет», що, окрім вищеназваних суб'єктів, має включати також торгівців цінними паперами для оцінки реальної можливості реалізації рекомендацій аналітиків (з урахуванням проблем ліквідності, що особливо актуально на вітчизняному фондовому ринку; адекватності цінових рівнів тощо).

5. Державне регулювання у сфері спільного інвестування - це політико- економічний процес, що ґрунтується на реалізації відповідної державної політики як сукупності форм і методів державного впливу на ринок спільного інвестування з метою формування його оптимальної моделі, яка за допомогою прийнятих законодавчо-нормативних актів визначає засади формування та розвитку об'єктивних взаємовідносин, що складаються на цьому ринку. Державне регулювання ринку спільного інвестування виявляється також у встановленні законодавчих нормативів, правил, вимог та процедур діяльності суб'єктів ринку (ІСІ, КУА, інвестори, біржі, посередники, тощо) та їх взаємодії між собою в ринковому середовищі господарювання [67].

Для забезпечення діяльності інвестиційних фондів і компаній в Україні необхідно провести ряд реформ щодо правового, організаційного та економічного механізму.

6. В управління охороною праці на підприємствах та організаціях необхідно враховувати її правове, соціальне та економічне значення. Реалізація основних принципів з охорони праці на підприємстві враховуються під час побудови системи управління охорони праці.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналітичний огляд ринку спільного інвестування у 2012 році. [Електронний режим]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_quart/182563.html

2. Аналітичний огляд ринку інститутів спільного інвестування 2009 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/1252/63/2009.pdf

3. Аналіз квартальної звітності ринку спільного інвестування [Електронний ресурс] // Українська асоціація інвестиційного бізнесу. - 2010. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/analytic s/kvartal_anal.html.

4. Аналітичний огляд ринків управління активами за 2012 рік [Електронний режим]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_quart/182563.html

5. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - М.: Институт новой экономики, 1997. - 864 с.

6. Бульдін І.В. Інвестиційні компанії як основні суб'єкти сучасного ринку цінних паперів/ І.В. Бульдін [Електронний ресурс]. - Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vonu_econ/2011_16/03.pdfэ

7. Букало А.М. Структура інвестиційниї фондів у корпоративній сфері [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2010_6/files/EC610_43.pdf

8. Брусникин Н. Ю. Причины отсутствия практики использования инструментов фондового рынка в привлечении инвестиций предприятиями / Н. Ю. Брусникин // Финансы и кредит. - 2003. - № 4. - С. 2-4.

9. Ботте В.А. Управление портфелем. - К., Киевский институт инвестиционного менеджмента - ж. “Наша справа” № 19, 2002.

10. Борщ Л. М. Інвестування: теорія і практика / Л. М. Борщ. - К. Знання, 2005. - 470 с.

11. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент / И. А Бланк. - К.: МП «ИТЭМ» Лтд; «Юнайтед Лондон Трейд Лтд», 1995. - 448 с.

12. Ватаманюк З.Г. Розвиток інституційного інвестування в Україні / Ватаманюк З. Г., Кушнір Т. М. // Фінанси України. - 2007. - №3. - С. 124-131.

13. Ванькович Д. В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Д. В. Ванькович, Н. Б. Демчишин // Фінанси України. - 2007. - № 7. - С.72-84.

14. Васюренко Л. Взаємозалежність розвитку банківського сектору та інвестиційної діяльності в Україні / Л. Васюренко / Банківська справа. - 2007. - № 1. - С. 24-28.

15. Гандзюк М.П Основи охорони праці: підруч. для студ. вищих навч. закладів. За ред. М.П. Гандзюка, Є.П. Желібо, М.О. Халімовського. - К: Каравела, 2004 - 408 с.

16. Гриценко В. В. Інвестиційні фонди: стан та перспективи розвитку / В. В. Гриценко // Вісник економічної науки України. - 2008. - № 2. - С. 27-31.

17. Герасимова С. В. Роль фінансових посередників в організації інвестиційної діяльності акціонерних товариств / С. В. Герасимова // Фінанси України. - 2007.- № 4. - с. 103-111.

18. Галицька О. Фондовый рынок устал дрожать/О. Галицька //Экономические известия. - 2009. - № 235. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://smi.liga.net/articles/IT097601.html

19. Галушко О.С. Міжнародний рух капіталу та глобальна фінансова криза/ О.С. Галушко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Venu/2009_1/12.pdf

20. Гусев Ю.В. «Медведь» пришел / Ю.В. Гусев//Бизнес. -2010.- №41. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:business.ua/articles

21. Григоренко Є. М. Стан, проблеми та перспективи розвитку інститутів спільного інвестування, компаній з управління активами // Матеріали 18-ї Науково-практичної конференції «Управління активами: від кількості до якості» Ялта 2009р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uaib.com.ua/analituaib/conference/material_conf/konf_10/16133.html

22. Гарнер Д, Оуен Р., Конвей Р. Привлечение капитала / Пер. с англ. - М.: «Джон Уайли енд Санз», 1995 г. - 464 с.

23. Гринкевич С.С. Стратегія розвитку венчурного фінансування в системі оцінки вартост і бізнесу//Вісник Донецького університету, Сер. В: Економіка і право, вип. 1,2008. - с. 202-206.

24. Григоренко Є.М. Ринок спільного інвестування: динаміка, проблеми та перспективи / Є.М. Григоренко. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/171/93/Stattya_ukr.pdf

25. Григоренко Є.М. Ринок спільного інвестування: динаміка, проблеми та перспективи / Григоренко Є.М. // Фінансові послуги. - 2006. - №6. - С. 5-15.

26. Грибан В. Г. Охорона праці: навч. посібник./ В. Г. Грибан, О. В. Негодченко - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 280 с.

27. Джусов О.А. Інвестиційні стратегії інституційних інвесторів: Монографія. - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2005. - С.7.

28. Данилова Т.Н. Инвестиционный рынок и его место в структуре финансового рынка (институциональный подход) / Т. Н. Данилова // Финансы и кредит. - 2002. - № 8. -С. 10-25.

29. Данилова Т. Н. Институциональный анализ организаций инвестиционного рынка / Т. Н. Данилова // Финансы и кредит. - 2003.-№ 5. - С. 17- 27.

30. Дмитрієва О. А. Вплив ринку фінансових послуг на інвестиційний процес /О. А. Дмитрієва // Фінанси України. - 2003. - № 5. - С. 20- 24.

31. Директива 2007/44/Єс Європейського Парламенту та Ради від 2007 р. стосовно процедурних правил та критеріїв розсудливої оцінки придбань та збільшення часток участі у фінансовому секторі [Електронний ресурс] // Офіційний вісник Європейського Союзу. - 2007. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/ downloads/euro/ukr_2007_44_ua.pdf.

32. Дука А.П. Корпоративні облігації як інструмент довгострокового фінансування інвестиційної діяльності акціонерних товариств / А.П. Дука // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. пр. /[за заг. ред. В.А. Євтушевського, Н.В. Бутенко]. - К.: Київський університет, 2005. - Вип. 8. - С. 40-44.

33. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Ред. кол.: С. В. Мочерний (відповід. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 864 с.

34. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3. / Ред. кол.: С.В.Мочерний (відповід. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 952 с.

35. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Романа Дяківа. - К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. - 703 с.

36. Євтушевський В.А. Тенденції розвитку інвестиційних фондів у корпоративній сфері України/ В.А. Євтушевський, А.М. Букало. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/tppe/2010_21/Zb21_19.pdf

37. Єрьоменко В. Світовий досвід формування інвестиційних фондів та його роль у ефективному розвитку фінансової системи/ В.Єрьоменко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./KNP/143/knp143_28-30.pdfэ

38. Єрмакович С. Міжнародний досвід діяльності інститутів спільного інвестування/ С. Єрмакович [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ualib.com.ua

39. Жуков В. Комерційні банки та інвестиційна діяльність / В. Жуков // Банківська справа. - 2000.- № 2. - С. 59-60.

40. Загородній А. Г. Фінансовий словник / А. Г. Загородній, Г. А. Вознюк, Т. С. Смовженко. - К.: Товариство «Знання»; КОО, 1997. - 576 с.

41. Зайченко О.О. Дослідження перспектив розвитку інвестиційних фондів як способу залучення інвестицій в економіку країни / Зайченко О.О., Гончарова К.В. // Економісний простір. - 2008.- №15. - С. 34-40.

42. Закон України «Про інститути спільного інвестування» / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5080-17

43. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» // Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 16. - Ст. 218.

44. Захарін С. В. Регулювання розвитку інвестиційного ринку / С. В. Захарін // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С. 98-105.

45. Зеркалов Д.В. Охорона праці в галузі: Загальні вимоги: навчальний посібник./Д.В. Зеркалов - К.: «Основа». 2011. - 551 с.

46. Зимовець В.В., Зубик С.П. Фінансове посередництво: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 288 с.

47. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. - с.237.

48. Іонін Є.Є., Овчинникова М.М. Управління портфелем акцій інвестиційного фонду / Є.Є. Іонін, М.М. Овчинникова // Фінанси України. - 2010. - №11. - С. 71-79.

49. Карпенко Д.О. Основи трудового права: навч. посіб./ О.Д. Карпенко. - К.: А.С.К., 2003. - 656 с.

50. Калина А.В. Рынок ценных бумаг (теория и практика): учеб. пособ. / А.В. Калина, В.В. Корнеев, А.А. Кощеев. - К.: МАУП, 2005. - 256 с.

51. Квасова О. Діяльність фінансових посередників на ринку цінних паперів України/ О.Квасова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №10. - С. 35-39.

52. Кравченко Ю.Я. Ринок цінних паперів: навч. посіб. / Ю.Я. Кравченко // К.: КНТ 2009. - 672 с.

53. Конституція України // ВВР України. 1996. № 30.

54. Коваленко М. А., Радванська Л. М. Фінанси спільного інвестування: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2002. - 248 с.

55. Кублікова Т. Інституційні інвестори: основні чинники розвитку / Т. Кублікова // Журнал «Схід». - 2008. - № 6(90).

56. Крейдич І. Перспективи розвитку інститутів спільного інвестування в Україні/ І. Крейдич// Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2007. - №21. - С. 4-8.

57. Классификация инвестиционных фондов [Електронний ресурс] // Журнал К2Каpital. - 2010. - Режим доступу до ресурсу: http://www.k2kapital.com/weekly/review/27006/

58. Кльоба Л. Принципи, функції і методи управління банківською інвестиційною діяльністю / Л. Кльоба // Вісник НБУ. - 2007. - № 10. - С. 41-48.

59. Кузнєцова А. Банківський сектор України як джерело фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності / А. Кузнєцова, Я. Карпа // Вісник НБУ. - 2004. - № 1. -С. 60-63.

60. Кабанов В.Г. Діяльність міжнародних фінансових організацій на вітчизняному ринку фінансового капіталу. / В.Г. Кабанова. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Fu/2009_9/Pdf/Kabanov-6.pdf.

61. Кульпінський С.В. Регулятивні механізми фінансового ринку в макроекономічній динаміці / С.В. Кульпінський // Фінанси України. - 2009. - № 2. - С. 66-72.

62. Лукашова І.О. Класифікація інститутів спільного інвестування: необхідність і проблеми / І.О.Лукашова, О.С. Власова //Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №4. - С. 71-80.

63. Литвинов Д. В. Совершенствование системы защиты инвесторов на фондовом рынке как метод стимулирования инвестиционной деятельности / Д. В. Литвинов // Сб. науч. тр. Сер. «Экономика» / Сев.-Кавказ. гос. техн. ун-т. - Ставрополь, 2000. - Вып. 2. - С. 43 - 48.

64. Маковецкий М. Ю. Роль рынка ценных бумах в инвестиционном обеспечении инвестиционного роста / М. Ю. Маковецкий // Финансы и кредит. - 2003. - № 21. - С. 7-16; 2004 - № 1 - С. 34-41; 2004. - № 3. - С. 44-56; 2004. - № 4. -С. 21-30.

65. Мендзебровская М. Законодательные инициативы рынка ИСИ - проблемы, решения и перспективы развития // Матеріали 18-ї Науково-практичної конференції «Управління активами: від кількості до якості» Ялта 2009р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uaib.com.ua/analituaib/conference/conf_krym_2009/105097.html.

66. Мітюков І. О., Александров В. Т., Ворона О. І., Небдаєва С. М. Фінансові послуги України: Енциклопедичний довідник. [У 6 т.]. Т.6. - Київ: Укрбланковидав, 2001. - 278 с.

67. Мороз В.В. Напрями та шляхи вдосконалення механізмів державного регулювання діяльності інститутів спільного інвестування в Україні/ В.В. Мороз [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Moroz.pdf

68. Мозговий О. М. Міжнародні фінанси: навч. посіб. / О. М. Мозговий, Т. М. Оболенська, Т. В. Мусієць. - К.: КНЕУ, 2005. - 586 c.

69. Москвін С. Венчурні фонди компаній з управління активами як феномен спільного інвестування в Україні/ С. Москвін. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.usfa.org.ua/publ/Vent.htm

70. Мошенський С.З. Фондовий ринок та інституційне інвестування в Україні: вплив на інвестиційну безпеку держави: Монографія. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - 432 с.

71. Новікова Л. Використання методики ЮНІДО для оцінки венчурних проектів / Л.Новікова// Вісник Академії митної служби України. - 2001. - № 3. - С. 84.

72. Отрасль коллективных инвестиций в мире [Электронный ресурс] // Национальная лига управляющих. - 2010. - Режим доступа: http://www.nlu.ru/news24.htm.

73. Офіційний сайт Української асоціації інвестиційного бізнесу / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.uaib.com.ua/

74. Основи охорони праці: навч. посібник./ Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф[та ін.] - К.: Основа, 2000. - 416 с.

75. Оришак В.О. Основи охорони праці: методичні вказівки до вивчення дисципліни студентами всіх спеціальностей /В.О. Оришак - Кіровоград: КНТУ, 2004.

76. Опанасюк В.В. Становлення та особливості розвитку венчурного капіталу:[автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Спеціальність 08.01.01]-К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченко, 2005.-21 с.

77. Перконос П. П. Механізм Формування та управління портфелем інститутів спільного інвестування/ П. П. Перконос [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1070

78. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом / А. А. Пересада - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

79. Печенівська О.К. Сучасні тенденції розвитку ринку спільного інвестування в Україні / О.К.Печенівська, О.Л. Притикіна //Економічний простір. - 2008. - № 9. - С. 116-124.

80. Поворозник В. До питання про розвиток інститутів спільного інвестування та їх інвестиційний потенціал: аналіт. записка / Нац. ін-т страт. дослідж. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/4.htm

81. Податковий кодекс України: Кодекс Верховної Ради України від 2 груд. 2010 р. № 2755 - VI // Офіц. вісн. України. - Т. 1. - 2010. - № 92. - С. 9.

82. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): закон України від 15 берез. 2001 р. № 2299 - III // Відом. Верхов. Ради України. - 2001. - № 21. - Ст. 103.

83. Положенням про інвестиційні фонди та компанії, яке було затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N 55/94 [положення]

84. Положення «Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування». Затверджено рішенням ДКЦПФР № 12 від 11.01.2002

85. Портфельне інвестування. Навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. - К.: КНЕУ, 2004. - 408 с.

86. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. - М.: Инфра-М, 2002. - 480 с.

87. Регулирование коллективных инвестиционных фондов / [K. Гилкрист, М. Сент-Джайлс, С. Бакстон, Е. Алексеев ; под ред. К. Гилкрист]. - М.: Raster's, 1999.

88. Рибальченко А. Результати розвитку ринку послуг з управління активами // Матеріали ХХІV науково-практичної конференції УАІБ «Професійне управління активами» 10-13 червня 2010 р. м. Ялта [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uaib.com.ua/files/articles/1257/42_4.pdf.

89. Рыжановская Л. Ю. Повышение роли финансового рынка в мобилизации и эффективном использовании инвестиционных ресурсов / Л. Ю. Рыжановская // Финансы и кредит. - 2002.- № 6. - С. 19-34

90. Ромашко О.Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків. - К.: КНЕУ, 2000. - 240 с.

91. Розвиток фондового ринку і небанківських фінансових інститутів в Україні: ключові перешкоди і пріоритетні напрямки подальшого реформування: офіційна позиція Світового банку і Місії USAID // Міжнародний форум учасників фондового ринку. -2007.

92. Румянцев С. Стан і перспективи розвитку ІСІ, КУА та НПФ //Цінні папери України. - 2006. - №23. - С.10-11.

93. Сафронов С. Институты совместного инвестирования как реальный механизм инвестирования // Вестник бухгалтера и аудитора Украины.- 2006.- №21-22 // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.nau.ua

94. Сельський В. Стан та проблеми розвитку інститутів спільного інвестування як ефективного механізму залучення інвестицій в економіку України // Підприємництво, господарство, право. - 2007. - №1. - С. 137-140.

95. Сурина П. А. Денежные сбережения населения как источник коллективных инвестиций / П. А. Сурина // Государственное управление. Электронный вестник. - 2007. - №10. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://e-journal.spa.msu.ru/images/File/2007/Surina%281%29.pdf.

96. Сучасний стан та тенденції розвитку фондового ринку: діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування // Ринок цінних паперів України. - 2010. - № 8. - С. 34-35.

97. Федоров Б.Т. Новый англо-русский банковский и экономический словарь. ? СПб: Лимбус Преса, 2000. - 848 с.

98. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія та практика: навч. посіб. / В.П. Ходаківська, В.В. Бєляєв. - К.: ЦУЛ, 2002. - 616 с.

99. Циганова Н. Потенціал розвитку вітчизняного ринку спільного інвестування/ Н.Циганова // Фінанси України. - 2007. - №8. - С. 100-108.

100. Цихан Т.В. Роль венчурной индустрии в формировании национальной инновационной системи/ Т.В.Цихан // Теория и практика управления - №11. - 2004.

101. Чеберекус Д. Інститути спільного інвестування та їх вплив на розвиток інноваційної сфери в Україні - К.: Діло, 2005. - 355 с.

102. Шелудько Н. М. Інвестиційний процес: оцінка ролі й участі банків / Н. М. Шелудько // Фінанси України. - 2003.- № 8. - с. 121-126.

103. Шершньова З.Є. Ідентифікація бар'єрів впровадження корпоративного управління в Україні / З.Є. Шершньова // Теоретичні та прикладні питання економіки:зб. наук. пр. / [за заг. ред. В.А. Євтушевського, Н.В. Бутенко]. - К.: Київський університет, 2005. - Вип. 8. - С. 27-32.

Размещено на Allbest.ru